|
|
Скачати 1.39 Mb.
|
|
Тема 6. Методи керівництва менеджера План
Рекомендована література
2. Сирота В.Г. Менеджмент. Навчально-методичний посібник з контрольними завданнями. – 2003р., стор. 94-97. Основні поняття та положення теми: методи керівництва, мотивація, матеріальне стимулювання, моральне стимулювання, переконання, навіювання, особистий приклад, похвала, догана, критика, інформованість працівників, визнання достоїнств.
Методи керівництва - це способи впливу менеджера па підпорядкованих йому працівників для вирішення необхідних управлінських завдань. Методи управління - це способи виливу керуючої системи на об'єкт і систему управління в цілому для досягнення цілей управління. У такий спосіб методи керівництва відрізняються від методів управління. Якщо менеджерів, то методи управління - це способи впливу одних ланок управління на інші. Важливою групою методів керівництва є адміністративні методи. Їх класифікують на:1.адміністративні. АДМІНІСТРУВАННЯ - це методи, що ґрунтуються на владі керівника, його правах, властивій даній організації дисципліні і відповідальності. Керівник має право давати працівникам завдання і покладати на них відповідальність. До основних видів адміністративного впливу відносяться закони, статути, положення, правила, інструкції, накази, розпорядження, вказівки, рішення. 2.Методи матеріального і морального стимулювання: заробітна плата, доплата, преміювання і подяки, грамоти, дипломи… 3.Методи соціально-психологічного впливу 4.Методи завоювання симпатії працівників 5.Методи переконання і навіювання.
Методи досягнення успішної діяльності менеджера. ЧИННИКИ АДМІНІСТРУВАННЯ: чітка структура організації; чіткі обов'язки, права і відповідальність підрозділів; чіткі посадові інструкції виконавців. ПОРЯДОК АДМІНІСТРУВАННЯ: чітка і зрозуміла постановка (формулювання) завдань; наділення виконавців повноваженнями і ресурсами; установлення мір відповідальності; інструктаж (роз'яснення, переконання, навчання) виконавців; облік ходу і результатів роботи (фактів виконання); координування виконання (віддача поточних розпоряджень); контроль і підведення підсумків виконання. Методи матеріального і морального стимулювання МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ відіграє вирішальну роль серед методів впливу. Керівники мають певні права в застосуванні матеріальних стимулів. Вони призначають працівників на певні посади і тим самим уже визначають підхід до їхньої оплати праці. З врахуванням ділових якостей і підсумків роботи вони можуть змінювати оклади працівників, що займають ті або інші посади, вводити надбавки і т.д. Правильна організація праці включає: визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства; розробку системи посадових окладів службовців і спеціалістів; розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників і спеціалістів підприємства; обґрунтування показників і системи преміювання співробітників. Заробітна плата повинна залежати від кількості і якості праці і визначатися кваліфікацією працівника. Більш кваліфікований працівник повинен одержувати більше, ніж менш кваліфікований. Менеджер повинен домагатися того, щоб заробітна плата стимулювала працівників до досягнення найвищих показників у праці. Доплата - заохочувальна форма матеріальної винагороди праці. її головне значення - стимулювати ріст продуктивності і якості праці, сприяти вирішенню найбільш складних проблем. Преміювання - це винагорода за перевищення обов'язкових (вихідних) результатів праці. Система преміювання повинна включати: показники преміювання (не більш 4-х), джерела виплати премій, розміри премій і склад тих, що преміюються. МОРАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ займає особливе місце серед засобів впливу. Воно засноване на усвідомленні працівником необхідності праці. В моральному стимулюванні менеджер має більше можливостей проявити свою творчість, ініціативу, індивідуальний підхід до працівників. До форм морального заохочення відносяться оголошення подяки, нагородження грамотами, дипломами, орденами, присвоєння почесних звань. Методи соціально-психологічного впливу. Ці методи спрямовані на встановлення хороших взаємовідносин між працівниками, згуртування колективу, створення в ньому сприятливого соціально - психологічного клімату. ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД. Керівник будь-якого рангу завжди служить еталоном, зразком для підпорядкованих йому працівників. Його наслідують, із нього беруть приклад, від нього переймають, як хороші якості і вчинки, так і погані. У зв'язку з цим менеджери повинні поводитися в будь-якій ситуації, на роботі й у побуті, найвищою мірою позитивно. Вони повинні виявляти працьовитість, високу моральність і культуру, компетентність, організованість, дисциплінованість, гарний настрій, бути товариськими, мати почуття гумору. ПОХВАЛА І ДОГАНА. Похвала - це позитивна особиста оцінка менеджером діяльності працівника. Вона викликає позитивні емоції: радість, бадьорість, оптимізм. Це свого роду психологічна премія і здійснювати її потрібно на людях, у присутності співробітників. Догана -це негативна оцінка менеджером діяльності працівника. Вона викликає негативні переживання: поганий настрій, пригніченість, смуток, пасивність і навіть гнів. Таку оцінку найкраще давати наодинці, дотримуватися тактовності, справедливості, доброзичливості і не допускати образи працівника. КРИТИКА - це вказівка працівнику на недоліки в його роботі і шляхи їх усунення. Головне завдання критики - надати допомогу підлеглому в подоланні негативних сторін його діяльності, а не висміяти або принизити особистість. Основними вимогами критики є об'єктивність і справедливість, діловий характер, цінність і конструктивність, позитивний характер. Критичні зауваження повинні висловлюватися в тактовній, поважній і доброзичливій формі, без приниження особистої гідності й образ. ІНФОРМОВАНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ є специфічним методом впливу. Його мета - запобігання чуткам в організації, а отже, поліпшення робочої обстановки і результатів роботи. Інформувати співробітників бажано з таких питань: стан справ в організації, її проблем і завдання; підсумки роботи і стимулювання; виконання обов'язків працівниками; перспективи росту працівників; громадське життя організації і т.д. Методи завоювання симпатії працівників Дана група методів сприяє швидкому завоюванню особистого авторитету менеджера, а значить більш ефективному впливу на співробітників і виконанню своїх обов'язків. Все це разом природно позначиться і на результатах роботи. РОЗУМІННЯ ІНШОЇ ЛЮДИНИ складається з трьох елементів: ідентифікація - уподібнення себе іншій людині, тобто вміння поставити себе на її місце. Це дозволяє дивитися на речі з погляду іншої людини, її очима, а значить, знайти до неї правильний підхід. Ідентифікація - найцінніша якість менеджера в спілкуванні з підлеглими; рефлексія - розуміння іншої людини шляхом міркування про неї. Вона підкріплює ідентифікацію; симпатія - це емоційний відгук на проблеми іншої людини, співпереживання їй (співчуття, допомога у важкий момент). Вона доповнює ідентифікацію і рефлексію, що робить розуміння людини більш повним і правильним. ВИЗНАННЯ ДОСТОЇНСТВ. Кожна людина бажає бути значною, хоче, щоб її оцінювали належно. Бажання бути оціненим належно - це одна з найважливіших життєвих потреб особистості. Гідність - це усвідомлення людиною свого соціального значення, тобто своїх заслуг, ділових і особистих якостей, свого положення в суспільстві, колективі, групі. Люди по-різному домагаються власної значущості: хто сумлінною працею, хто подвигом, хто придбанням престижної професії, хто речами, а хто навіть хуліганством та іншими негативними вчинками (історичний приклад Герострата). Визнання достоїнств - це висока оцінка позитивних сторін людини. Його необхідно відрізняти від лестощів. Якщо визнання достоїнств - не щире, справедливе, чистосердечне схвалення поведінки і якостей людини, то лестощі - це лицемірна, незаслужена похвала, що переслідує корисливі або аморальні цілі. Основні шляхи визнання достоїнств співробітників менеджером: прояв уваги до працівника у формі компліменту, подяки, похвали; прояв поваги за працю, за талант, за вчинок, за хороші якості; постійна об'єктивна оцінка заслуг і якостей працівника, тому що саме з оцінок інших у людини створюється уявлення про себе, про свої достоїнства і їхнє визнання. ЗАДОВОЛЕННЯ БАЖАНЬ. Для кожної людини його власні бажання найбільш цінні і цікаві. Бажання інших нікого не цікавлять, нікому не потрібні. Кожний прагне задовольнити тільки свої бажання. Але бажання й інтереси працівника можуть не збігатися з пред'явленими йому вимогами і завданнями. Тому важливою якістю менеджера є вміння спонукати, змусити співробітників виявити бажання зробити те, що потрібно менеджеру, і щоб це бажання здавалося їм власним, особистим. Д.Карнегі стверджує, що той, хто зможе це зробити, - завоює весь світ, а хто не зможе - залишиться на самоті. Методи переконання і навіювання. ПЕРЕКОНАННЯ - це процес впливу на свідомість і почуття людини за допомогою логічних і психологічних прийомів з метою змінити його погляди, мотиви діяльності, відносини. Будується переконання шляхом доказу слушності своєї точки зору або шляхом спростування чужої. Логічні прийоми впливають на свідомість (розум) людини. При цьому доказ (спростування) здійснюється за допомогою логічних доводів (аргументів) - фактів, прикладів, думок авторитетних людей і ін. Психологічні прийоми впливають на почуття (серце) людини, її бажання й інтереси. Вони створюють у співрозмовника певний настрій. Іноді психологічні докази сильніші логічних. Фактори успішного переконання: глибоке знання питання, проблеми й ін.; переконаність самого переконуючого; зрозумілість, доступність власної позиції; умілий добір доказів, їх раціональне застосування; повна інформація про того, кого переконують (його особистість, позиція, настрій); уміння здійснювати процес переконання. Процес переконання - це двобій, де ховаються думки, ідеї, почуття, де виявляються гнучкість розуму, швидкість мислення, вольові якості, культура. Переконання може відбуватися в бесідах, суперечках, на зборах і нарадах. Будується процес переконання в наступному порядку: вислуховування позиції і доказів співрозмовника; критичний розбір позиції і доказів співрозмовника, виявлення сумнівів і слабких місць; уявлення й обґрунтування (аргументація) власної позиції; відповіді на питання і заперечення, висування нових доказів; вироблення загальної позиції, досягнення єдності поглядів. На початку процесу переконання необхідно встановити контакт, викликати довіру співрозмовника. У ході переконання варто уникати тиску, щоб не викликати опору, бути щирим, доброзичливим, чесним. Не говорити співрозмовнику, що він не правий. Це викликає психологічний захист. Дуже важливо вміти слухати. Як докази використовувати відомі співрозмовнику факти, приклади, вдаватися до авторитетів, звертатися до особистого досвіду. Основних доказів повинно бути небагато (2-3). Важливо знайти пункти, що викликають сумніви, і розширити позицію опонента.У висновку потрібно підвести підсумки і сформулювати думку. НАВІЮВАННЯ - це бездоказовий словесний втілив на людину з мстою досягнення визначеного результату (змінити погляди, норми поведінки, активність і т.д.). Використовується навіювання в умовах нестачі інформації. Ефект навіювання залежить від стійкості точки зору співрозмовника, його емоційного стану, авторитету того, хто навіває. Для ефективного навіювання менеджер повинний мати такі якості, як силу волі, інтелект, високу культуру, емоційність, авторитетність. Методи соціально-психологічного впливу. Ці методи спрямовані на встановлення хороших взаємовідносин між працівниками, згуртування колективу, створення в ньому сприятливого соціально - психологічного клімату. ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД. Керівник будь-якого рангу завжди служить еталоном, зразком для підпорядкованих йому працівників. Його наслідують, із нього беруть приклад, від нього переймають, як хороші якості і вчинки, так і погані. У зв'язку з цим менеджери повинні поводитися в будь-якій ситуації, на роботі й у побуті, найвищою мірою позитивно. Вони повинні виявляти працьовитість, високу моральність і культуру, компетентність, організованість, дисциплінованість, гарний настрій, бути товариськими, мати почуття гумору. ПОХВАЛА І ДОГАНА. Похвала - це позитивна особиста оцінка менеджером діяльності працівника. Вона викликає позитивні емоції: радість, бадьорість, оптимізм. Це свого роду психологічна премія і здійснювати її потрібно на людях, у присутності співробітників. Догана -це негативна оцінка менеджером діяльності працівника. Вона викликає негативні переживання: поганий настрій, пригніченість, смуток, пасивність і навіть гнів. Таку оцінку найкраще давати наодинці, дотримуватися тактовності, справедливості, доброзичливості і не допускати образи працівника. КРИТИКА - це вказівка працівнику на недоліки в його роботі і шляхи їх усунення. Головне завдання критики - надати допомогу підлеглому в подоланні негативних сторін його діяльності, а не висміяти або.принизити особистість. Основними вимогами критики є об'єктивність і справедливість, діловий характер, цінність і конструктивність, позитивний характер. Критичні зауваження повинні висловлюватися в тактовній, поважній і доброзичливій формі, без приниження особистої гідності й образ. ІНФОРМОВАНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ є специфічним методом впливу. Його мета - запобігання чуткам в організації, а отже, поліпшення робочої обстановки і результатів роботи. Інформувати співробітників бажано з таких питань: стан справ в організації, її проблем і завдання; підсумки роботи і стимулювання; виконання обов'язків працівниками; перспективи росту працівників; громадське життя організації і т.д. Питання для самоконтролю знань
Тема 7. Поняття керівництва та лідерства. Стиль керівництва План 1. Групи, їх виникнення та класифікація. 2. Суть процесу керівництва та лідерства. 3. Стиль керівництва. 4. Шляхи вдосконалення керівництва колективом. 5. Характеристика влади. Рекомендована література
3. О.М.Гірняк та інші. Менеджмент: теоретичні основи і практикум. Навчальний посібник для студентів. К.: “Магнолія плюс”, 2000, 2003 р.р. стор.151-181. 4. В.С.Сухарський. Менеджмент.Тернопіль “Астон”, 2004 р. стор.244-260. 5. За ред. кандидата економ. наук. С.І.Михайлов. Менеджмент. Тернопіль. «Нова книга», 2006 р. стор.244-284. Основні поняття та положення тами: керівництво, лідер (лідерство), колектив, метод соціометрії, стиль керівництва, якості лідера, формальний лідер, неформальний лідер, шляхи вдосконалення керівництва. 1. Групи, їх виникнення та класифікація |