Паламар Л. М., Кацавець Т. М. Мова ділових паперів: Практ пос


Скачати 1.04 Mb.
Назва Паламар Л. М., Кацавець Т. М. Мова ділових паперів: Практ пос
Сторінка 4/12
Дата 05.04.2013
Розмір 1.04 Mb.
Тип Курс лекцій
bibl.com.ua > Література > Курс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

план:





  1. Поняття культури мовлення.
  2. Орфоепія. Норми української літературної вимови
  3. Наголос. Норми наголошення в українській мові

  4. Чинники мовленнєвої виразності.


Проблемно-пізнавальні питання:


  1. Дайте визначення поняття “культура. мовлення”.

  2. Що таке орфоепія ?

  3. Які фактори спричиняють порушення норм літературної вимови?

  4. Назвіть особливості вимови голосних звуків в українській мові.

  5. Назвіть особливості вимови приголосних звуків в українській мові.

  6. Що таке асиміляція? Наведіть приклади.

  7. Дайте визначення наголосу і назвіть характеристики наголосу в українській мові.

  8. Які чинники впливають на правильність наголосу?

  9. Назвіть найхарактерніші особливості літературного наголошення власномовних слів.

  10. Як наголошуються іншомовні слова?

  11. Доведіть, що майстерність усного мовлення є важливою для усного ділового спілкування.

  12. Поясніть поняття “дикція”, “інтонація”, “логічний наголос”.

  13. Зробіть висновок із даної теми.


Література:

  1. Білодід І.К. Дбаймо про високу культуру мови //Питання мовної культури – К.: Наук.думка, 1969.

  2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.-К.: Вища шк.,1977.

  3. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2002.

  4. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського.-К.: Либідь, 1990.

  5. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів.-К.: Либідь, 1999.

  6. Тараненко 0.0., Брицин В.М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування). -К.: Рідна мова, 1996.

  7. Український правопис /АН України. Інститут мовознавства ім. 0.0 Потебні,

  8. Інститут укр. мови - 4-те вид., випр. і допов. -К.: Наук. Думка, 1993.


1. Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тільки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки (мислення), а й дух народу, його історія і водночас необхідна умова існування не лише культури народу, а і його самого. Мова є засобом духовного формування особистості. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому й сьогоденні. Мова, крім цього, є важливим державотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме тому кожен свідомий етнос дбайливо ставиться до рідної мови, оберігає її.

Як відомо, мова має дві сторони: формальну (звукову) і змістовну. Звукова сторона мови – її матеріальне втілення – необхідний елемент, без якого мова як засіб спілкування не могла б існувати. Проте значення звукової сторони мови не самостійне, а службове . Головним у мові є зміст, бо слухаючи один одного, люди не зосереджують увагу на звучанні мови, а сприймають зміст повідомлення. Увагу на звукову сторону мови ми звертаємо тоді, коли з’являються відхилення від узвичаєної вимови. Усякі помилки у вимові, наголошенні ускладнюють спілкування, утруднюють сприймання уже хоча б тим, що відвертають увагу від змісту й зосереджують її на помилках форми.

Рівень мовленнєвої культури людини – це її духовне обличчя. Але для фахівця – це й одна з найважливіших ланок його професіоналізму. Мовна неграмотність, невміння написати текст, підготувати виступ, зробити переклад із російської мови на українську й навпаки сьогодні сприймається як професійна невідповідність.

Що ж таке “культура мовлення”?

Культура мовлення полягає у бездоганно правильному користуванні лексичними, граматичними, синтаксичними нормами літературної мови, а також у правильній вимові й уживанні нормативних наголосів у словах. Вона (к. м.) обіймає уміння найточніше й найповніше висловлювати будь-яку думку, логічно розгортати її, добирати слова, граматичні форми та фразеологічні звороти найбільш відповідні стилю мовлення.

Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. А ефективність мовлення найвища тоді, коли воно повно й чітко передає думки й легко та зрозуміло сприймається.

Як видно зі сказаного вище, саме культура мовлення є об’єктом вивчення нашого курсу : ми оволодіваємо граматичними, лексичними, синтаксичними нормами писемної та усної форм ділового мовлення. Дана тема знайомить із нормами вимови й наголошення у сучасній українській літературній мові.
2. Якщо фонетичні процеси в усному народному мовленні не знають обмежень (у діалектному мовленні українців можна почути свєто “свято”, гаварити “говорити”, щьо “що”, робиф “робив”, ходю “ходжу”), то в літературній мові вони регламентовані орфоепічними нормами.

Орфоепія ( від гр.orthos “правильний”, epos “мовлення”, “розповідь”) – 1) вимова, яка відповідає прийнятим у мові нормам (сукупність вимовних правил); 2) розділ мовознавства, який установлює систему вимовних норм.

Спираючись на фонетичні процеси, орфоепія подає індивідуальні норми для різних випадків і вибирає з наявних варіантів вимови те, що найбільш відповідає прийнятим традиціям і тенденціям розвитку мови.

Розрізняють два стилі орфоепії – повний і неповний. Повний стиль характеризується чіткою вимовою (прикладом може служити мовлення дикторів). Неповний – нечіткою, недбалою вимовою (розмовне побутове мовлення).

Відхилення від літературної (нормативної) вимови спричиняється:

1) місцевим діалектом (зорйя, бурак, пи'шу);

2) впливом контактуючої мови, що особливо виявляється в умовах двомовності ([ні’шка], [ри’пка], [харашо’], [ч’ай]);

3) правописом. (Між написанням і вимовою багатьох слів існує різниця, і намагання копіювати написання в усному мовленні веде до помилок: контрастний – [контра'сний] ; проситься – [про'сиц’а]).

Норми української літературної вимови

  1. Відсутність " акання" та редукції голосних.

Редукція голосних ( від лат. reductio “відсунення, відведення назад”) – ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.

Голосні [ а ] і [ о ] вимовляються чітко як у ненаголошеній позиції так і під наголосом:

укр. рос.

голова [голова'] [гълава']

картон [карто'н] [кърто'н]

контроль [контро'л’] [кънтро'л’]

2. Звук [о] перед складом із наголошеним [у] вимовляється як [оу] :

зозуля [з оу з у 'л’а]

союз [с оу й у' з]

3. Звуки [и ] і [е ] - нестійкі й, за законом вокальної гармонії, уподібнюються й зливаються у проміжному звучанні в ненаголошеній позиції:

пливе [п л и е в е' ]

неси [ н е и с и']

4. Сполучення літер дж вимовляється як один звук [ д^ж ], а дз як [д^з] якщо ці літери належать до однієї морфеми:

джем [д же м], дзеркало [д з е' р к а л о]

Якщо ці літери належать до різних морфем, то вимова роздільна:

відживати [в’іджива'ти] , відзнака [в’ і д з н а'ка].

5. Дзвінкі приголосні у кінці слів і складів не оглушуються:

укр. рос.

Дуб [д у б] [дуп]

Мороз [моро'з ] [маро'с]

Казка [ ка'зка] [ска'ска]

6. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова вимовляються дзвінко:

боротьба [бород’ба']

7. Префікс з- (як і прийменник з )

перед глухими приголосними переходить у звук [с]:

зцементувати [ сцеиментува'ти]

з цими [сци'ми]

8. Префікси роз- і без- перед глухими приголосними мають паралельну вимову:

[рос- ] і [роз-] - [беc-] і [без-]
[ро'зкв’іт]

розквіт —

[ро'скв’іт]

[беизкошто'вно]

безкоштовно —

[беискошто'вно]

9.Губні приголосні на відміну від рос. мови вимовляються твердо (це відображається орфографічно):

укр. рос.

голуб [го'луб ] голубь [го'луп’]

кров [кров] кровь [кроф’]

степ [степ] степь [степ’]
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Тема : Ділові папери. Заява. Автобіографія. Резюме
Обладнання: комп`ютер, мультимедійний проектор, картки з ситуативними завданнями, тлумачні словники, схема-презентація, зразки ділових...
Оскільки ж українська – Державна й офіційна, то доцільна. У зв’язку...
Основний вид ділових паперів, який має чітку композицію, належним чином оформлений, і вміщує достовірну інформацію
Тема: Використання таблиць у текстах. Створення таблиць, редагування та форматування
Відформатуйте документ, дотримуючись вимог до оформлення ділових паперів. Змініть розмір, колір, накреслення шрифту, вирівнювання,...
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine
Народна мова – на противагу літературній, жива мова народних мас, відома в усному вживанні, як розмовна мова чи як мова фольклорних...
Конкурс ділових та соціальних «Зелених проектів»
Незалежний конкурс ділових та соціальних «зелених» проектів Green Awards Ukraine 2012
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/...
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013....
Ринок цінних паперів та його основні характеристики
Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку...
«ЛФЦ Брок» станом на 31. 12. 2012 року Адресат: Учасникам та керівництву ТОВ «ЛФЦ-БРОК»
Аудиторський висновок подається до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформації професійними...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка