Паламар Л. М., Кацавець Т. М. Мова ділових паперів: Практ пос
|
|
Скачати 1.04 Mb.
|
план:
Проблемно-пізнавальні питання:
Література:
1. Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тільки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки (мислення), а й дух народу, його історія і водночас необхідна умова існування не лише культури народу, а і його самого. Мова є засобом духовного формування особистості. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому й сьогоденні. Мова, крім цього, є важливим державотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме тому кожен свідомий етнос дбайливо ставиться до рідної мови, оберігає її. Як відомо, мова має дві сторони: формальну (звукову) і змістовну. Звукова сторона мови – її матеріальне втілення – необхідний елемент, без якого мова як засіб спілкування не могла б існувати. Проте значення звукової сторони мови не самостійне, а службове . Головним у мові є зміст, бо слухаючи один одного, люди не зосереджують увагу на звучанні мови, а сприймають зміст повідомлення. Увагу на звукову сторону мови ми звертаємо тоді, коли з’являються відхилення від узвичаєної вимови. Усякі помилки у вимові, наголошенні ускладнюють спілкування, утруднюють сприймання уже хоча б тим, що відвертають увагу від змісту й зосереджують її на помилках форми. Рівень мовленнєвої культури людини – це її духовне обличчя. Але для фахівця – це й одна з найважливіших ланок його професіоналізму. Мовна неграмотність, невміння написати текст, підготувати виступ, зробити переклад із російської мови на українську й навпаки сьогодні сприймається як професійна невідповідність. Що ж таке “культура мовлення”? Культура мовлення полягає у бездоганно правильному користуванні лексичними, граматичними, синтаксичними нормами літературної мови, а також у правильній вимові й уживанні нормативних наголосів у словах. Вона (к. м.) обіймає уміння найточніше й найповніше висловлювати будь-яку думку, логічно розгортати її, добирати слова, граматичні форми та фразеологічні звороти найбільш відповідні стилю мовлення. Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. А ефективність мовлення найвища тоді, коли воно повно й чітко передає думки й легко та зрозуміло сприймається. Як видно зі сказаного вище, саме культура мовлення є об’єктом вивчення нашого курсу : ми оволодіваємо граматичними, лексичними, синтаксичними нормами писемної та усної форм ділового мовлення. Дана тема знайомить із нормами вимови й наголошення у сучасній українській літературній мові. 2. Якщо фонетичні процеси в усному народному мовленні не знають обмежень (у діалектному мовленні українців можна почути свєто “свято”, гаварити “говорити”, щьо “що”, робиф “робив”, ходю “ходжу”), то в літературній мові вони регламентовані орфоепічними нормами. Орфоепія ( від гр.orthos “правильний”, epos “мовлення”, “розповідь”) – 1) вимова, яка відповідає прийнятим у мові нормам (сукупність вимовних правил); 2) розділ мовознавства, який установлює систему вимовних норм. Спираючись на фонетичні процеси, орфоепія подає індивідуальні норми для різних випадків і вибирає з наявних варіантів вимови те, що найбільш відповідає прийнятим традиціям і тенденціям розвитку мови. Розрізняють два стилі орфоепії – повний і неповний. Повний стиль характеризується чіткою вимовою (прикладом може служити мовлення дикторів). Неповний – нечіткою, недбалою вимовою (розмовне побутове мовлення). Відхилення від літературної (нормативної) вимови спричиняється: 1) місцевим діалектом (зорйя, бурак, пи'шу); 2) впливом контактуючої мови, що особливо виявляється в умовах двомовності ([ні’шка], [ри’пка], [харашо’], [ч’ай]); 3) правописом. (Між написанням і вимовою багатьох слів існує різниця, і намагання копіювати написання в усному мовленні веде до помилок: контрастний – [контра'сний] ; проситься – [про'сиц’а]). Норми української літературної вимови
Редукція голосних ( від лат. reductio “відсунення, відведення назад”) – ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання. Голосні [ а ] і [ о ] вимовляються чітко як у ненаголошеній позиції так і під наголосом: укр. рос. голова [голова'] [гълава'] картон [карто'н] [кърто'н] контроль [контро'л’] [кънтро'л’] 2. Звук [о] перед складом із наголошеним [у] вимовляється як [оу] : зозуля [з оу з у 'л’а] союз [с оу й у' з] 3. Звуки [и ] і [е ] - нестійкі й, за законом вокальної гармонії, уподібнюються й зливаються у проміжному звучанні в ненаголошеній позиції: пливе [п л и е в е' ] неси [ н е и с и'] 4. Сполучення літер дж вимовляється як один звук [ д^ж ], а дз як [д^з] якщо ці літери належать до однієї морфеми: джем [д же м], дзеркало [д з е' р к а л о] Якщо ці літери належать до різних морфем, то вимова роздільна: відживати [в’іджива'ти] , відзнака [в’ і д з н а'ка]. 5. Дзвінкі приголосні у кінці слів і складів не оглушуються: укр. рос. Дуб [д у б] [дуп] Мороз [моро'з ] [маро'с] Казка [ ка'зка] [ска'ска] 6. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова вимовляються дзвінко: боротьба [бород’ба'] 7. Префікс з- (як і прийменник з ) перед глухими приголосними переходить у звук [с]: зцементувати [ сцеиментува'ти] з цими [сци'ми] 8. Префікси роз- і без- перед глухими приголосними мають паралельну вимову: [рос- ] і [роз-] - [беc-] і [без-]  [ро'зкв’іт]розквіт — [ро'скв’іт] [  беизкошто'вно]б  езкоштовно —[беискошто'вно] 9.Губні приголосні на відміну від рос. мови вимовляються твердо (це відображається орфографічно): укр. рос. голуб [го'луб ] голубь [го'луп’] кров [кров] кровь [кроф’] степ [степ] степь [степ’] |
Схожі:
| Тема : Ділові папери. Заява. Автобіографія. Резюме Обладнання: комп`ютер, мультимедійний проектор, картки з ситуативними завданнями, тлумачні словники, схема-презентація, зразки ділових... |
Оскільки ж українська – Державна й офіційна, то доцільна. У зв’язку... Основний вид ділових паперів, який має чітку композицію, належним чином оформлений, і вміщує достовірну інформацію |
| Тема: Використання таблиць у текстах. Створення таблиць, редагування та форматування Відформатуйте документ, дотримуючись вимог до оформлення ділових паперів. Змініть розмір, колір, накреслення шрифту, вирівнювання,... |
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Народна мова – на противагу літературній, жива мова народних мас, відома в усному вживанні, як розмовна мова чи як мова фольклорних... |
| Конкурс ділових та соціальних «Зелених проектів» Незалежний конкурс ділових та соціальних «зелених» проектів Green Awards Ukraine 2012 |
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі» Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів.... |
| Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте... Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
| Ринок цінних паперів та його основні характеристики Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку... |
«ЛФЦ Брок» станом на 31. 12. 2012 року Адресат: Учасникам та керівництву ТОВ «ЛФЦ-БРОК» Аудиторський висновок подається до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформації професійними... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua