Методи виховання: бесіда, гра, рефлексія.
Форми виховання: «Мікрофон», «Чарівна скринька», аналіз ситуацій із художніх творів, «Хто це?», «Від імені дитини», «Взаємні послання».
Обладнання: ПК, електронна презентація, мультимедійна дошка, картки із уривками з текстів, картки із характеристиками учнів, картки із характеристиками художніх персонажів, «чарівна скринька», папірці з посланнями учнів і батьків, асоціативні малюнки.
Учасники: учні 10 класу та їхні батьки.
Список використаних джерел:
1. Карпенко-Карий І. Мартин Боруля / І. Карпенко-Карий [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrlitzno.com.ua/ivan-karpenko-karij-komediya-martin-borulya. – Назва з екрану.
2. Кобилянська О. Земля / О. Кобилянська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/Література/Ольга-Кобилянська/19784-1/Земля. – Назва з екрану.
3. Коцюбинський М. Тіні забутих предків / М. Коцюбинський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php? bookid=8&id=53. – Назва з екрану.
4. Мирний Панас. Хіба ревуть воли, як ясла повні? / Панас Мирний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.ru/SU/UKRAINA/MIRNIJ/h_r_v_ya.txt. – Назва з екрану.
5. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я / І. Нечуй-Левицький [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/nechui_levytskyi_ivan_semenovych /kaidasheva_simia. – Назва з екрану.
6. Українка Леся. Лісова пісня / Леся Українка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/Література/Леся-Українка/20529/Лісова-пісня. – Назва з екрану.
Хід педагогічного тренінгу
Ведучий
– Виховуючи своїх дітей, часто не задумуємось над тим, що саме сім’я закладає фундаментальну основу розвитку особистості. Своїм прикладом батьки формують у дітей характер, звички, інтереси, уміння розв’язувати життєві питання. Одним із засобів виховання духовності, толерантності, конструктивної життєвої позиції є українська література. У дитинстві Ви читали своїм дітям казки, оповідання, вірші, що, безумовно, позитивно вплинуло на їх світогляд, сприяло максимальному зближенню з ними.
І. «Мікрофон» 
– Опишіть відчуття, які переживали в ті хвилини, коли читали дітям. Якщо сімейні години читання проводили не Ви, а інший член родини, то уявіть можливі емоції.
Ведучий
– Ці емоційні стани, які Ви щойно назвали, характерні особистостям, що мають розвинені сімейні цінності, а саме: турбота, взаєморозуміння, повага, любов, щирість, довіра та ін.
ІІ. «Чарівна скринька»
– Подумайте, яким чином можна виховати сімейні цінності засобами української літератури. У цьому Вам допоможе чарівна скринька, де знаходяться асоціативні картки. Витягнувши одну з них, Ви зможете легко відповісти на запитання.
ІІІ. Аналіз ситуацій із художніх творів
Спробуйте встановити більш тісні зв’язки зі своїми дітьми, проаналізувавши спільними зусиллями літературні ситуації. Подумайте над такими запитаннями:
Що споріднює/відрізняє художнього персонажа й вашу дитину?
Як би вчинила ваша дитина в даній ситуації?
Ситуація 1
«...Надаремне Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода /.../ Великий жаль вхопив Івана за серце /.../ Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний. Оповідав, що пастушив на угорському боці. Ще з рік так походив, а відтак оженився. Треба ж було газдувати...» [3] («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського).
Ситуація 2
«... – Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, – крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило…
– Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! – кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило…
– Це не Мотря, а бендерська чума…
– Твої діти такі зміюки, як i ти… Наплодила вовченят, то не пускай до моєї дiжi /…/
– Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка! (про Кайдашиху, звертаючись до дітей).
– У мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа горить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне...» [5] («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького).
Ситуація 3
«...Старий Кайдаш розсердився на невістку й почав на неї гримати.
- Мотре! Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Не сьогодні ж до нас привезена. Наш хліб їси, нам і роби, а як ні, то ми тебе й попросимо слухати.
- Хіба ж я дурно їм ваш хліб? Од ранку до вечора й рук не покладаю...
- А ти хотіла згорнути руки та й сидіти? Чого це ти розходилась? Та я тобі не подивлюся в зуби! – крикнув Кайдаш, і його темні очі заблищали: він замахнувся на Мотрю рукою.
- Тату, в Мотрі є чоловік, – сказав понуро Карпо. – ви не дуже на неї махайте кулаками.
Кайдаш спахнув полум'ям.
- А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? – крикнув він на Карпа. – Коли хочеш, то я тобі носа втру.
- Ба не втрете! Я вже не маленький, – одрубав Карпо.
Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп.
- Що ви мені цвікаєте в вічі, неначе змовились. Хіба я не ваш батько? Хіба мені не можна в своїй хаті порядок дати?
- Тату! Оступіться, прошу вас, – сказав Карпо, блідий, неначе смерть, - бо й я налигача знайду.
Кайдаш побачив, що Карпо не жартує. Він не мовчав батькові й маленьким, а тепер по всьому було видно, що він говорив не на вітер...» [5] («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького).
Ситуація 4
«...Зажив Іван Ґудзь з своєю молодою дружиною тихо та мирно, люб'язно – спокійним хліборобським життям. Землю паше, добро складає. Мотря порядкує з свекрухою в хаті. Живуть – як мед п'ють. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів, як соколів. бабі на старість утіха й забавка. А хлоп'ята справді вдалися – нівроку: один Максим, другий Василь, а третій Онисько – здорові, червонощокі, повні! Раділо серце батькове та материне, на їх дивлячись; раділа й стара Марина, гойдаючи онуків. Один тільки Мирін на все чогось понуро дивився. Одначе й він частенько садовив на коліна до себе Максима – і, поки дитина забавлялася його здоровенними сивими усами, він йому розказував грізні приповісті про давні чвари...» [4] («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика).
Ситуація 5
«...Чіпка подививсь на смутну, перелякану матір – і оханувся. Він бачив, що його звістка впала громом на стару материну голову.
– Не журіться, мамо!. не лякайтесь! – став він заспокоювать матір. – Хай позиває. Нам громада присудила землю. Байдуже! Ніхто тепер не вирве з моїх рук.
– А клопоти., а тяганина. – проказала Мотря, задумуючись.
– Сількісь. А землі не дам! Зубами держатиму – не пущу!
– Оступайсь, сину, за своє добро. У нас же тільки й багатства, що земля та. Скільки я попоходила, скільки я попоносила, поки тоді оддали!. – згадувала Мотря, як вона добувала ту землю.
– Кажу: не журіться! – одказав Чіпка і пішов з хати на тік молотити...» [4] («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика).
Ситуація 6
«...На ті слова Івоніка замовк. Він зложив руки, мов до молитви, і приблизив їх до уст.
- Михайлику! – сказав він. – Михайлику! сину ти мій!
Потім стиснув їх, мов у німій мольбі, і замовк. Великі сльози закрутилися в його очах, і голова легенько в нього задрижала. Був сильно зворушений.
Докія, побачивши се, сама розжалобилася. Вона любила свою Парасинку, але вже так, як він любив ось того свого хлопця... мабуть, ніхто на світі не любив більше своїх дітей...
- А відтак у вас є й молодший, Сава! – докинула по хвилі мовчання.
У старого змінився нараз вираз лиця.
- Сава... – сказав він протяжне й журливо. – Сава вже не Михайло! І він мій син! /.../ Але він – то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові...» [2] («Земля» Ольги Кобилянської).
Ситуація 7
«...Мартин. Омелько! Запрягай коней, та натачанку підмазать не забудь! Я хотів з тобою ще побалакать про того... як його? От що був у нас з тобою на масниці... А, дай бог пам'ять... чиновник. На гитарі добре грає.
Степан. Націєвський.
Мартин. Еге-ге! Націєвський! Ти, здається, казав, що йому Марися уподобалась?
Степан. Він питав мене, чи багато за нею приданого дасте, то, певно, уподобалась /.../
Мартин. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях і приїде, я його і звідціля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним... так, знаєш, політичне, і, коли тепер не приїде, то напиши мені, що скаже /.../
Микола. Марисю, моя рибонько, що ж ми будемо робить?.. Твій батько не хоче віддать тебе за мене!..
Марися. Чом?!
Микола. А що я не дворянин! І тепер мій батько розсердились, хочуть, щоб я сватав дочку Котровича.
Марися. Що ж ти зробиш?
Микола. Не знаю! /../
Марися. Ти мене любиш?
Микола. Умру без тебе! /.../
Марися (одна). Так от яке зуспіло мене горе! Дворянина батькові в зяті схотілось. О боже мій! Та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мій Микола? І я? Кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть? О, нікого, нікого! Краще смерть, ніж заміж за другого!.. [1]» («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого).
Ситуація 8
«...М а в к а
Де, дядино, Лукаш?
М а т и
Чого ти все за ним? Не випадає
за парубком так дівці уганяти.
М а в к а
Мені ніхто такого не казав.
М а т и
Ну, то хоч раз послухай – не завадить /.../
Л е в
Що ти, сестро,
так уїдаєш раз у раз на дівку?
Чи то вона тобі чим завинила?
М а т и
А ти, братуню, вже б не відзивався,
коли не зачіпають! Ти б іще
зібрав сюди усіх відьом із лісу /.../
Від озера наближається мати, а з нею молода повновида молодиця /.../
К и л и н а
(дивиться на ниву, де стоїть Мавка)
А хто ж то
женцем у вас?
М а т и
Та там одна сирітка...
(Нишком).
Таке воно, простибіг, ні до чого...
К и л и н а
(надходить з матір'ю до Мавки)
Добридень, дівонько! Чи добре жнеться?
М а т и
(сплескує руками)
Ой лишенько! Іще не починала!
Ой мій упадоньку! Що ж ти робила?
Нездарисько! Нехтолице! Ледащо!
М а в к а
(глухо)
Я руку врізала...
М а т и
Було при чому!
К и л и н а
А дай сюди серпа – нехай-но я.
Мавка ховає серпа за себе і вороже дивиться на Килину.
М а т и
Давай серпа, як кажуть! Таж не твій!
(Вириває серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом),
М а т и
(втішно)
Ото мені робота! [6] («Лісова пісня» Лесі Українки)
ІV. «Хто це?» (батьки на основі характеристики мають відгадати свою дитину)
|
Качан Таня
Дуже доброзичлива дівчина з оптимістичними поглядами на життя. Спілкуючись з нею, розумієш, що вона цікава особистість. У майбутньому мріє подорожувати Україною та іншими куточками світу.
|
|
Харченко Катя
Життєрадісна дівчина, яка йде назустріч новому, відкрита для нових знайомств, приймає людей такими, які вони є.
|
|
Тертишник Неля
Творча, мрійлива особистість, яка не приймає буденність.
У майбутньому хоче стати журналістом, а зараз робить для цього все можливе і просто насолоджується життям.
|
|
Зінич Аліна
Скромна, усебічно розвинена особистість, яка має багату уяву і володіє гарною інтуїцією.
|
|
Доктор Катя
Надзвичайно позитивна людина, яка не боїться висловлювати свої думки. Прагне до самовдосконалення.
|
|
Опанасенко Люда
Відкрита, щира особистість, яка дуже цінує та поважає своїх батьків.
|
|
Борщ Аня
Завзята, наполеглива особистість, яка знає, чого прагне у своєму житті. Готова прийти на допомогу будь-кому, хто в ній потребується.
|
|
Лесенко Саша
Упевнена у своїх силах, емоційна, артистична дівчина, яка має мету і сміливо йде до неї.
|
V. «Від імені дитини»
Ведучий
– Уявіть себе на місці Вашої дитини. Проникніть у їхні думки, душу, максимально відчуйте емоційний стан, спробуйте від її/його імені надати рекомендації художньому персонажу, зазначеному на картці.
|
Марія
(драма Володимира Винничека «Гріх»)
Революціонерка Марія розраховує лише на себе, на свій розум. Вона нікого і нічого не боїться, показує ворогові свою духовну незалежність від нього, внутрішню силу. Зраджуючи своїх друзів, вона тим самим врятувала їх від довгого ув’язнення.
Надайте рекомендації Марії від імені Вашої дитини щодо збереження нею духовних цінностей в нестандартній ситуації.
|
|
Оксана
(драматична поема Лесі Українки «Бояриня»)
Щиро кохає свого чоловіка, але туга за батьківською оселею, Україною знищує їхні почуття, у результаті чого вона духовно помирає.
Надайте рекомендації Оксані від імені Вашої дитини щодо збереження родини, не завдаючи шкоди власному психічному й фізичному здоров’ю.
|
|
Мавка
(драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня»)
Любов Мавки до Лукаша — світла, щира й чиста, що приносить велике щастя. Мавка не знає каяття, фальші. Відштовхнута Лукашем, лісова красуня має почуття власної гордості, тому й не стоїть йому на дорозі. Зате її кохання досягло такої глибини, що воно стало вічним, безсмертним.
Надайте рекомендації Мавці від імені Вашої дитини щодо розвитку в ній вміння активно боротися за щастя з коханим.
|
|
Лукаш
(драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня»)
Лукаш любить Мавку, але не має сили протистояти власницьким інстинктам, які розпалювала мати, не виявляє достатньої сміливості. Хоче захистити свою кохану від несправедливих докорів матері, щоб не піддатися на залицяння Килини, але одружується без любові, з розрахунку, отже, зраджує своє кохання.
Надайте рекомендації Лукашу від імені Вашої дитини щодо вміння протистояти негативному впливу матері.
|
|
Марія
(новела Василя Стефаника «Марія»)
Вона постає перед нами як символ самоï Украïни у вирi тих трагiчних подiй, якi судилися ïй на шляху iсторiï поч. ХХ столiття. Ми бачимо Марiю у хвилини щастя, якi залишилися в минулому, i в безоднi тяжкого переживання посивiлоï за нiч матерi. Цими споминами про минуле, коли ïï сини були бiля неï, героïня нiби прагне повернути тi щасливi днi, щоб не бачити жахливого сьогодення.
Надайте рекомендації Марії від імені Вашої дитини, як пережити розлуку із синами, які добровільно пішли на війну.
|
|
Івоніка і Марійка Федорчуки
(повість Ольги Кобилянської «Земля»
У центрі твору родина Федорчуків. Для старшого покоління, Івоніки та Марійки, усе найсвятіше пов’язане з землею. Івоніка Федорчук – від природи спокійна і лагідна людина, гарний хлібороб і люблячий батько. Марійка працьовита, як і її чоловік; усі вчинки жінки зумовлені її поглядами на землю, власність. Вони мають синів – Саву та Михайла, які дуже відрізняються за характерами та вчинками, що, власне, і визначає різну батьківську любов.
Надайте рекомендації Івоніці й Марійці щодо вміння раціонально розподіляти любов між синами.
|
|
Сава
(повість Ольги Кобилянської «Земля»)
Михайло і Сава були рідними братами, Михайло був найчеснішим хлопцем на селі, багато матерів хотіли мати його за зятя. А Сава був лінивим, не любив працювати по господарству, був жорстоким та егоїстичним. А ще він був закоханий у дівчину Рахіру, яка не славилася доброю вдачею. Вона фактично керувала ним, наказувала, що робити, спонукала до братовбивства.
Надайте рекомендації Саві від імені Вашої дитини щодо пробудження чоловічого начала (уміння відстоювати власну думку, не піддаватися негативному впливу коханої).
|
|