Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитно-модульною системою
|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
|
Орфоепічні словники фіксують основні норми літературної вимови. Вимову, відмінну від написання, у словниках подано фонетичною транскрипцією. Такими в українській мові є словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» (1973, укладачі І. Вихованець, С. Єрмоленко, Н. Сологуб, Г. Щербатюк), «Орфоепічний словник» М. Погрібного (1984). Словники іншомовних слів подають пояснення слів, запозичених з інших мов. У цих словниках переважно зазначається джерело запозичення, тобто мова, з якої або через яку слово прийшло, та розкривається його значення. Найдосконалішим і найповнішим в українській лексикографії є «Словник іншомовних слів» за редакцією О. Мельничука (1974; вид. 2-е випр. і доп., 1986), що містить близько 25 тисяч слів. Історичні словники – це словники, у яких пояснюються слова, зафіксовані писемними пам’ятками. Фундаментальною працею української лексикографії є «Словник староукраїнської мови ХІV–ХV ст.» (т. 1–2) за редакцією Л. Гумецької, що вийшов друком у 1977–1978 рр. Фразеологічні словники подають стійкі сполучення слів. Вони можуть бути перекладні (двомовні) й тлумачні (одномовні). Найбільший інтерес становлять тлумачні фразеологічні словники, у яких кожна фразеологічна одиниця супроводжується тлумаченням. Першими такими словниками стали короткий «Фразеологічний словник» Н. Батюка (1966); «Словник українських ідіом» Г. Удовиченка (1968). Ґрунтовним виданням є «Фразеологічний словник української мови» (т. 1–2, 1984). Найповніше українська фразеологія представлена у двотомному «Фразеологічному словнику української мови» (1993), який охоплює близько 10 тисяч одиниць. Термінологічні словники – різновид лінгвістичних словників, що подають значення термінів певної галузі знань. Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей: біології, медицини, математики, літературознавства, мовознавства, геології, спорту тощо. Ці словники є одномовними, двомовними чи багатомовними, наприклад: «Словник лінгвістичних термінів» Д. І. Ганича, І. С. Олійника (1985), «Словник гідронімів України» (А. П. Непокупний, О. С. Стрижак, 1979); «Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки» (1994)», «Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології. Труднощі терміновживання» (1994). Інші типи словників. Крім названих, в українській лексикографії є й інші типи словників: 1. Діалектні словники подають значення й межі поширення лексики територіальних діалектів. Найбільше таких словників видано в середині XX століття: Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області (1958); Ващенко В. С. Словник полтавських говірок (1960); Лисенко П. С. Словник поліських говірок (1974) тощо.
Користуючись словником, ви підвищите свою фахову культуру мовлення, зокрема оволодієте правилами правопису, вимови, наголошення, семантично точно і стилістично доречно виберете слово з граматично та стилістично правильною його сполучуваністю. Адже до порушення норм може призвести змішування близьких за сферою вжитку, але не цілком семантично тотожних слів, які, звичайно, розрізняються своїми синтаксичними зв’язками (синонімів), близьких за формою і сферою вживання, проте різних за творенням і змістом слів (паронімів), уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння лексичного значення слів тощо. Саме ці проблеми можна вирішити за допомогою словників. 5. Мовний етикет Слово етикет французького походження (etiguette) на початках позначало товарну етикетку, згодом так називали церемоніал при дворі, тобто правила чемності й норми поведінки. Саме з цим значенням (після прийняття французького церемоніалу при венському дворі) слово етикет почало функціонувати в німецькій, польській, російській та інших мовах. Етикет – це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми в різних ситуаціях. Нині узвичаєно виокремлювати за сферою використання діловий етикет – норми поведінки й спілкування різних соціальних груп. Визначальна ознака його – співпраця і взаємопорозуміння. Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет, які нині виокремлюють авторитетні фахівці з проблем культури спілкування. Основою людських взаємин є спілкування. Спілкування – це діяльність людини, під час якої відбувається цілеспрямований процес інформаційного обміну. Отже, під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету. Мовний етикет – це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і висловів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом. Дотримання мовного етикету людьми так званих лінгвоінтенсивних професій – чиновниками всіх рангів, лікарями, юристами, працівниками зв’язку, транспорту тощо – має ще й виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. Але найбільш важливим є те, що неухильне, ретельне додержання правил мовного етикету членами колективу навчального закладу, підприємства, офісу, інституції підтримує позитивний імідж, престиж усієї установи. Які ж чинники визначають формування мовного етикету і його використання? 1. Мовний етикет визначається обставинами, за яких відбувається спілкування. Це може бути ювілей університету, нарада, конференція, прийом відвідувачів, ділові перемовини та ін. 2. Мовний етикет залежить від соціального статусу суб’єкта й адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання. 3. Мовний етикет має національну специфіку. Кожний народ створив свою систему правил мовного етикету. На цю його особливість указує Я. Радевич-Винницький: «За етикетом упізнають «своїх» етнічно (національно) і/або соціально (віком, родом занять, релігією тощо)». Мовний етикет як соціально-лінгвістичне явище виконує такі функції:
Наявність цих функцій підтверджує думку, що мовний етикет – це своєрідний механізм, за допомогою якого може відбутися ефективне спілкування. Усі названі функції мовного етикету ґрунтуються на комунікативній функції мови. Мовленнєвий етикет – реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Мовленнєвий етикет – поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповіді надуживаємо професіоналізмами, термінами і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного. Фахівці з проблем етикету визначають цю різницю так: «Між ідеальним мовним етикетом і реальним мовленнєвим етикетом конкретної людини не може бути повного паралелізму. Реалізація мовного етикету в мовленні, комунікативна поведінка назагал завше несе інформацію про мовця – з його знаннями, уміннями, уподобаннями, орієнтаціями тощо. Тому тут бувають усілякі – несвідомі і свідомі – відхилення, помилки, порушення, інокультурні впливи, іншомовні вкраплення і т. ін. Мовець – це не «говорильний апарат», який просто озвучує чи графічно фіксує закладені в його пам’ять формули мовного етикету. Він має «простір для маневру», має можливість вираження своєї індивідуальності навіть у межах цієї порівняно вузької мовної підсистеми. Суть афоризму «людина – це стиль», знаходить своє потвердження і тут». У постійних системних відношеннях із словесними формулами ввічливості перебувають немовні (невербальні) засоби вираження. Сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються в різних комунікативних ситуаціях, становить спілкувальний етикет. Спілкувальний етикет – це гіперпарадигма, яку мовці відтворюють за правилами, узвичаєними в певній мовній спільноті. Йому властива національна своєрідність, ідіоетнічність. В українців, наприклад, здавна побутує пошанна форма звертання на Ви до старших за віком, посадою, незнайомих, до батьків: Ви, тату..., Ви, мамо... Ця граматична форма висловлення ввічливості – давня риса української мови: «недарма бо так запопадливо виполювали манкрути цю націоналістичну рису, стверджуючи, що пошанна множина є яскравим відбитком патріархальних стосунків на селі, виявом повнокровного націоналізму в мові, а отже, приречена на зникнення». Суттєвою диференційною ознакою мовного етикету українців є вживання форми кличного відмінка у звертанні, наприклад: Петре, Надіє, товаришу генерале. Національний мовний колорит в українській мові має усталений зворот Здоровенькі були! Дослідники стверджують, що частота жестикуляції також залежить від національної належності і – зрозуміло – від загальної культури людини. Отже, важливо пізнавати національні особливості «граматики» мови тіла, яка має гармоніювати з вербальним мовленням, доповнюючи й підсилюючи його. В усіх спільнотах завжди приділялася належна увага засвоєнню правил етикету. Ученими вироблені рекомендації для адресанта, адресата та для присутнього під час розмови. (Див. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування : навч. посіб. – К. : Знання, 2006. – С. 136–152). Крім того, існує чимало типових спілкувальних ситуацій, для яких характерна впорядкована парадигма мовних знаків (формул), вибір яких є дуже важливим в етикетному мовленні. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул Під час виконання професійних обов’язків безліч разів повторюються стандартні, стереотипні спілкувальні ситуації, що мають етикетний характер. Авторитетний фахівець з проблем спілкувального етикету Ярослав Радевич-Винницький чітко визначає ці етикетні ситуації, що репрезентуються парадигмою мовних формул, якими варто послуговуватися й добре їх знати. Вітання та побажання Вітання – це «слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення до когось». Доброго ранку! Добрий день (добридень, здрастуйте, здорові будьте)! Добрий вечір (добривечір)! Доброї ночі! Доброго здоров’я! Вітаю (тебе; Вас)! Радий (тебе; Вас) вітати! Моє шанування! Дозвольте Вас привітати! Слава Україні! – відповідь: Героям слава! Хай живе... З приїздом Вас! Поздоровляю Вас! Здоровлю з... Зичу радості, успіхів! Віншую Вас з... Зі святом Вас! Вітаю з днем народження! З настанням Нового року! З передноворіччям! З прийдешнім Новим роком! Вітаю з передноворіччям! Бажаю (зичу) щасливого Нового року! Хай щастить у Новому році! Будьте здорові з Новим роком! З настанням Нового року З неділею святою будьте здорові! Зі святом будьте здорові! Дай, Боже, щастя! – відповідь: Дай, Боже, здоров’я! Слава Ісусу Христу! – відповідь: Слава навіки! Христос рождається! – відповідь: Славіте Його Христос Воскрес! – відповідь: Воістину воскрес! Бажаю (зичу) Вам здоров’я, щастя, успіхів, усіляких гараздів! Щасливих Вам свят! Дозвольте вітати Вас від імені... Наше щире вітання... Хай збудуться всі Ваші мрії! Вузлики на пам’ять! Правила вітання Першим вітається: • молодший зі старшим; • підлеглий з керівником; • чоловік із жінкою; • молода жінка з літнім чоловіком. Незалежно від віку, статі, посади: • той, хто проходить повз когось або переганяє його; • той, хто підходить до гурту; • той, хто заходить у приміщення. Словесні вітання слід супроводжувати невербальними знаками: • жінки – плавним нахилом голови; •  чоловіки – легким схилянням верхньої частини тулуба і/або голови;• молоді люди – такими ж, але трохи нижчими поклонами. Вітаючись, треба: • привітно усміхнутися і дивитися людині у вічі; • вийняти цигарку з рота, а руки з кишень; • зняти темні окуляри; • чоловікові підвестись і стояти доти, доки жінка не сяде або не піде. Першим руку подає: • старший молодшому, • жінка чоловікові; • соціально вищий соціально нижчому; • подають тільки праву руку. У руку цілують: • тільки заміжніх і старших жінок; • дівчат цілують у щічку; • руку жінки беруть за пальці, підносять і в легкому нахилі голови цілують у тильну сторону пальців або ж у передню частину тильної сторони долоні; • під час поцілунку чоловік має зняти капелюха й рукавиці. Отже, вітайтеся завжди привітно, незалежно від того, який у вас настрій. Звернення до незнайомої людини Стандартна послідовність фраз у розмові з незнайомою людиною може мати таку послідовність:
3. Подяка: Щиро (сердечно) дякую Вам за ... (Щиро вдячний за...). 4. Вибачення: Пробачте, що затримав Вас (Даруйте, що завдав Вам клопоту). 5. Прощання: До побачення! (Бувайте здорові! Усього Вам найкращого! Хай щастить!). Мудра порада У фразі з проханням варто (не обов’язково) вживати слова звернення: Шановний (а) пане/пані! Шановний (а) добродію/добродійко! Пане міліціонере! Привернення уваги до себе Щоб привернути до себе увагу особи, потрібно: • спочатку звернутися до неї зі словами вибачення: Прошу вибачення! Перепрошую! Будь ласка, пробачте! Прошу пробачити! • коли особа виявить увагу поглядом, мімікою, реплікою продовжити розмову: Скажіть, будь ласка! Дозвольте запитати! Чи можна на хвилинку зайняти Вашу увагу? Чи можна Вас запитати? Чи дозволите на хвилинку відірвати Вас від справ? • репліки – відповіді адресата: Я Вас слухаю! Я до Ваших послуг! Чим можу Вам допомогти? Прошу! • якщо таких реплік не було чи вони мали відмовний характер (Даруйте, не можу Вам допомогти; На жаль (вибачте), я зайнятий), потрібно перепросити і відійти. Знайомлення Знайомлення – встановлення контакту між людьми з повідомленням ними чи про них комунікативного мінімуму інформації, потрібної для спілкування. Цей мінімум становить: • ім’я чи ім’я й прізвище; • ім’я й по батькові; • усі три компоненти; Залежно від ситуації спілкування та статусних ознак партнера можна назвати:
Знайомлення без посередника Будьмо знайомі! Я хочу (хотів би) з Вами познайомитися! Мені конче треба з Вами познайомитися! Ви не проти, щоб ми познайомилися? Чому б нам не познайомитися? Дозвольте відрекомендуватися! Після цих формул ідуть фрази самоназивання: Моє ім’я...; Моє прізвище...; Мене звати...; Я – ... Знайомлення здебільшого відбувається у формі такого діалогу: – Будьмо знайомі! Моє ім’я Тарас (Бондаренко). – Андрій (Васильович; Шелудько). – Дуже приємно! (Мені дуже приємно з Вами познайомитися! Радий знайомству з Вами!). Знайомлення через посередника: Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам...; Дозвольте познайомити Вас із...; Познайомтеся, це...; Познайомтеся, будь ласка, це ...; Знайомтеся, будь ласка. Це мій... Особа, якій відрекомендовують, може висловити свої почуття такими фразами: Дуже приємно! Я вже чув про Вас; Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! Я радий знайомству з Вами! Мудрі поради • Жінкам не бажано знайомитися з чоловіками без посередника (крім службових, професійних взаємин). • Своє ім’я (прізвище, по батькові) треба вимовляти розбірливо, без поспіху, достатньо голосно. • Знайомляться через посередника стоячи. • Руку першим подає той, кому відрекомендовують. • Під час знайомства варто усміхатися, мати щирий вираз обличчя. Увага! Граматична компетенція Правильно Неправильно Будьмо знайомі Будемо знайомі! Дозвольте відрекомендуватися Давайте знайомитися Дозвольте представитися Порада, пропозиція Порада – пропозиція, вказівка, як діяти за яких-небудь обставин, допомога добрим словом у скруті; рада. Я дуже раджу Вам ...; Я пропоную Вам...; Я би радив Вам...; Дозвольте порадити Вам...; Може б, Вам...; Вам слід (варто)... Адресат має на пропозицію відповідно відреагувати, обов’язковими мають бути слова подяки: Я Вам щиро вдячний (щиро дякую) за пораду! Я нею неодмінно скористаюся. Я не зможу скористатися з Вашої пропозиції (поради), але я щиро дякую за неї! Дякую за пораду (пропозицію)! Я мушу добре її обміркувати (подумати над нею)! Згода Згода – позитивна відповідь, дозвіл на що-небудь, вияв бажання щось робити. Добре! Будь ласка! Прошу! Згоден! Погоджуюся! Мушу погодитися! Доведеться погодитися! Авжеж; авжеж, що так! Гаразд; Звичайно; Ви маєте рацію; Безперечно; Поза всяким сумнівом. Я ж так і знала! І я такої ж думки; Очевидно, це саме так; Так воно і є; З приємністю (із задоволенням). Відмова Відмова – відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ тощо. Певна річ, ви не завжди можете задовольнити прохання, прийняти ту чи ту пропозицію й тому змушені відмовити. Відмова має бути коректною, доброзичливою й переконливою. А щоб пом’якшити тон відмови, на початку речення треба вживати слова: на жаль, шкода, дуже шкода, на превеликий жаль, щиро жалкую, вибачте, мені дуже прикро, перепрошую.  На жаль, ніяк не можу погодитися;Шкода, але про це не може бути й мови; Даруйте, але я змушений Вам (тобі) відмовити; Дуже шкода, але я не погоджуюсь; Я б дуже хотів (Мені дуже хотілося б), але...; Перепрошую, мені треба подумати (мушу порадитися, я маю спочатку це обміркувати). Мудра порада Усіляко варто уникати прямої відмови, вживаючи слова Ні! Ні, я не погоджуюсь! Звичайно, ні! Краще скористатися делікатною формою непрямої відмови (останній приклад). Розрада Розрада – те, що приносить заспокоєння в горі, печалі. Лексико-граматичним засобом вираження розради є дієслово у формі наказового способу однини або множини: Не переживай (те)! Не хвилюйся (теся)! Заспокойся (тесь)! Не журись (іться)! Опануйте себе! Не бери (іть) собі це так близько до серця! Викинь (те) це з голови! Не думай (те) про це! Не звертай (те) на це уваги! Сподівайся (теся) на краще! Для висловлення розради можна послуговуватися й іншими граматичними конструкціями: Не варто про це думати! Це все дрібниці! Всяке буває. Це не твоя (Ваша) провина. Усе буде добре (гаразд). Ти (Ви) маєш (єте) сподіватися на краще. Співчуття Співчуття – чуйне ставлення до людини в її переживаннях, стражданнях, нещасті, горі. Прийми (іть) моє глибоке (щире) співчуття; Дозволь (те) висловити тобі (Вам) моє щире співчуття; Я розумію твоє (Ваше) горе; Я поділяю твій (Ваш) смуток. Я горюю разом із тобою (Вами). Висловлювання співчуття зазвичай супроводжується потиском руки, а жінки (за умови близького знайомства з адресатом) обнімають і цілують його (її). Схвалення Схвалення – визнання адресатом чиїхось дій, вчинків, рішень, слів правильними. Ти (Ви) правильно вчинив (ли) (сказав, виступив); Дуже правильний (розумний, доречний) вчинок; Ти (Ви) прийняв (ли) надзвичайно вдале (розумне, продумане) рішення; Я в захопленні від твого (Вашого) вчинку (виступу). За нормами доброго тону особа, вчинок якої схвалено, має належно відреагувати. З цією метою можна скористатися такими формулами: Дякую! Це тобі (Вам) тільки здається; Мені приємно, що ти (Ви) оцінив (ли) мій вчинок; Я не вартий таких слів; Те ж саме я можу сказати і про тебе (Вас). Ці фрази супроводжуються невербальними засобами вираження вдячності; ввічливим кивком голови, приязною усмішкою. Зауваження, докір Зауваження – це докір, закид, вказівка на помилки в поведінці, висловлення невдоволення. Я змушений зробити тобі (Вам) зауваження; Ти (Ви) не зовсім добре вчинив (ли) (зробив (ли), сказав (ли); Ти (Ви), напевно, недостатньо це обміркував (ли) (продумав (ли) як слід); Тобі (Вам) так робити (говорити) не личить; На мою думку, цей вчинок не робить тобі (Вам) честі; Твій вчинок виходить за межі етичних норм; Це було недобре. Залежно від предмета розмови й змісту зауваження адресат може висловити: а) вибачення: Вибач (те), я помилився; Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі; Я це зробив не навмисно; Мені дуже неприємної Вибач (те); б) заперечення: Даруй (те), ти (Ви) мене неправильно зрозумів (ли); На мою думку, твоє (Ваше) зауваження не цілком обґрунтоване (цілком безпідставне, необґрунтоване); Вибачте, але ти (Ви) тут не маєш (те) рації; в) з’ясування: Не бачу причини для зауваження (докору); Не розумію, у чому ти (Ви) бачиш (те) мою помилку; Не розумію, за що ти (Ви) на мене образився (лися); Перепрошую, а в чому, власне, річ? Мудрі поради Як критикувати, не ображаючи Якщо ви бажаєте навчитися робити зауваження, критикувати так, щоб не образити людину, то: • вказуйте на помилки, робіть зауваження лише віч-на-віч; • уникайте прямої критики; • робіть це по-дружньому; • похваліть те, що ваш співбесідник виконує як слід; • покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати те чи те завдання, здійснити певний вчинок; • переконайте співбесідника з тому, що він зможе повестися як слід за певних обставин, зуміє впоратися з дорученою справою; • попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома. Висловлення сумніву Сумнів – невпевненість щодо слушності, правдивості, вірогідності того, що висловив співрозмовник. Так? Хіба? Невже? Та невже? Правда? Ти (Ви) справді так вважаєш (те)? Цю інформацію ти (Ви) отримав (ли) з надійного джерела? І я в це маю повірити? Вельми сумніваюся, що...; Вам краще видно, але...; Воно ніби переконливо, проте...; Мені хотілося б вірити, однак...; Мені важко сказати, чи... Мудра порада Не варто висловлювати сумнів, особливо у присутності інших людей, якщо слова співрозмовника не мають принципового значення. Висловлення власного погляду На мій погляд; На мою думку; На моє переконання; Я (глибоко) переконаний, що...; Я думаю, що...; Мені здається, що...; Наскільки я розумію...; Я хочу (хотів би) підкреслити, що...; Що стосується мене, то...; Як на мене, то...; Я глибоко переконаний, що...; Можливо, моя думка (тобі, Вам) видасться неслушною, але...; Мушу зауважити, що...; Я думаю (вважаю) так:...; На завершення (розмови, дискусії) вважаю за доцільне (потрібне) ще раз сказати (повторити)...; Така моя думка. Увага! Граматична компетенція У текстах наукового стилю особові та присвійні займенники традиційно вживаються у формі множини: на нашу думку; як нами встановлено; на завершення підсумуємо сказане нами; ми дійшли такого висновку. Комплімент Комплімент – це приємні, люб’язні слова, похвала, лестощі. Призначення компліменту – зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Стиль компліменту залежить від статі, соціального становища адресата, від характеру взаємин із ним, від ситуації спілкування. Найчастіше хвалять людину за вчинки, характер, зовнішній вигляд, одяг, зачіску, дітей. Набір етикетних формул в українській мові стереотипний, наприклад: У тебе (Вас) такий чудовий вигляд! Ти (Ви) так чудово виглядаєш (єте)! У тебе (Вас) бездоганний вигляд! Ти (Ви) така красуня! У тебе (Вас) такі красиві очі! Ти (Ви) така чарівна! Ти (Ви) маєш (єте) тонке почуття гумору (витончений смак, прекрасні манери); З тобою (Вами) так приємно спілкуватися; Тобі (Вам) винятково пасує цей капелюшок (костюм, пальто); У тебе (Вас) така елегантна сукня; Тобі так пасує нова зачіска (Цей колір); У тебе (Вас) ангельський характер; Твої (Ваші) діти прекрасно виховані! Ти (Ви) неперевершена господиня! Ти (Ви) – унікальна й неперевершена господиня! Ти (Ви) прекрасний співбесідник! Ти (Ви), як завжди, прекрасно (неперевершено) виступив (ли); Ти (Ви) рідкісний фахівець! Дивовижно, як ти (Ви) зміг (змогли) в п’ятихвилинній доповіді так вичерпно розкрити цю тему! За правилами етикетної поведінки комплімент потребує словесної відповіді адресата: Дякую! О, дякую за комплімент! Ви так люб’язні! Мені приємно це чути! Ви мені лестите! На жаль, це лише комплімент. Вузлики на пам’ять! Правила вживання компліментів 1. Не кажіть людині того, що їй неприємне або зовсім не властиве. 2. Комплімент не повинен бути багатозначним. 3. Повинен бути щирим: мовлення адресата має супроводжуватися теплими інтонаціями, неудаваною усмішкою. 4. Варто уникати незрозумілих слів. 5. Комплімент має відповідати ситуації спілкування. 6. Не ввічливо говорити компліменти малознайомим або незнайомим людям. 7. Не варто відразу «віддячувати» компліментом за комплімент, а особливо говорити про партнера те саме, що почули від нього. 8. Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові. 9. Не варто скупитися на добре слово – учімося говорити компліменти. Мудрі поради психологів
Прощання Прощання – слова, які вимовляються перед розлукою, розставанням. До побачення Будь (те) здоров (і)! Бувай (те)! До зустрічі! Дозвольте попрощатися! Добраніч (На добраніч! Доброї ночі!) До завтра! На все добре! Усього (тобі, Вам) найкращого! Хай (тобі, Вам) щастить! Прощавайте! Щасливі будьте! Будьте щасливі! Прощальним фразам можуть передувати такі фрази: Уже пізно; Мені пора; Будемо прощатися; Шкода (жаль), але я мушу йти; Ми прекрасно провели час; Дякую (тобі, Вам) за зустріч! Вдячний за все! Даруй (те), що так довго тебе (Вас) затримав. Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (терпливістю, твоєю (Вашою) гостинністю); Не можу (тебе, Вас) довше затримувати. Увага! Лексична компетенція Словом прощай (те) послуговуються тоді, коли прощаються з тим, хто відходить у вічність. За українським звичаєм, після слова Прощай! говорять: Хай тобі буде земля пером! Вислів Хай буде земля пухом є калькою з російської мови. Отже, типові етикетні ситуації мають багатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають змогу мовцеві зробити правильний вибір, врахувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище. БЛОК НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ Завдання 1. Ураховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму. Завдання 2. За тлумачним словником з’ясуйте значення слова «поступити» й відредагуйте словосполучення. Поступив на роботу, поступили у продаж, поступив у вищий навчальний заклад, поступив справедливо, поступили заявки. Завдання 3. Такі вислови як: «Це неправда», «Це дурниця» під час спілкування неприпустимі. Запишіть, як треба висловлюватися. Завдання 4. Відповідати на запитання лише «так» чи «ні» не годиться. Запишіть, як треба відповідати. Завдання 5. Якщо Ви щось не зрозуміли або не почули, що говорив співрозмовник, як Ви ввічливо перепитаєте? Завдання 6. Запишіть, який комплімент Ви можете сказати:
Завдання 7. Дайте письмові відповіді на запитання: Як можна зробити зауваження учневі, особі, старшій за віком, своєму другові? Як представити свого друга (подругу) матері? Як можна відмовити незнайомій людині, викладачеві, керівникові установи, в якій працюєте? Завдання 8. Складіть речення із поданими словами (речення мають відповідати певній спілкувальній ситуації). На жаль, звичайно, зазвичай, по-моєму, безсумнівно. Завдання 9. Використовуючи етикетні формули, письмово змоделюйте бесіду між директором (керівником) і особою, яка без поважних причин не з’явилася на заняття (роботу). Завдання 10. Ви прийшли на наукову конференцію й хочете познайомитися з незнайомим Вам доповідачем. Як Ви це зробите, якими етикетними формулами скористаєтеся? Завдання 11. Вам треба порадити своєму товаришеві почати готуватися до виступу з науковою доповіддю. Як Ви це зробите, якими мовними формулами скористаєтеся? Завдання 12. Дайте відповідь на запитання: «В яких комунікативних ситуаціях можна послуговуватися словами пан, пані»? Завдання 13. Опишіть українську гіперпарадигму мовних формул, якою послуговуються в ситуації прощання. Завдання 14. З’ясуйте, яких неточностей припустився Ваш співрозмовник під час спілкування. Запишіть правильні варіанти. Зустрінемось через пару днів. Вибачаюсь! Ви перепутали адрес. Я задаю Вам питання. До зустрічі слідуючого тижня. Скажіть, будь ласка, скільки годин? По якому ділу Ви до мене. Дозвольте подякувати Вас. Я розділяю Ваш смуток. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
Рекомендована література
3. Культура фахового мовлення : навч. посіб. / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2011. – С. 4. Мацько Л. І. Культура фахової мови : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – С. 138–150. 5. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – 2-е вид.– К. : Каравела, 2008. – С. 52–81, 109–120. 6. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / В. О. Михайлюк. – К. : ВД «Професіонал», 2005. – С. 56–85. 7. Радевич-Винницький Я. Етикет : кодекс добрих манер і правил поведінки / Я. Радевич-Винницький, В. Костенко. – К. : Знання, 2006. – 291 с. 8. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування : навч. посіб. / Я. Радевич-Винницький. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2006. – С. 25–35, 60–98. 9. Шевчук С. В. Українське професійне мовлення : навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К. : Алерта, 2011. – С. 8–25. 10. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Алерта, 2011. – С. 64–105. |
Схожі:
|
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,... |
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Економіка підприємства” обговорено і схвалено на засіданні кафедри теоретичної... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автори: Яріш О. В., доцент кафедри фінансів Полтавського університету споживчої кооперації України, к е н |
|
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
|
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної... «Товарознавство і комерційна діяльність», 05170104 «Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса», 05170107 «Технологія... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua