|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
|
Вимова приголосних звуків 1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [ґ], [ж], [з], [дж], [дз] в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ] – народ; [наказ] – наказ; [чиемдуж] – чимдуж; [надто] – надто; [дов'ідка] – довідка. Примітка. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [лехко] – легко; [н'іхт'і] – нігті; [вохко] – вогко. 2. Глухі приголосні [п], [т], [к], [ш], [с], [ч], [ц] перед дзвінкими в межах слова вимовляються дзвінко: [проз'ба] – орфографічно просьба; [воґзал] – вокзал; [бород'ба] – боротьба. 3. Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [с тобойу] – орфографічно з тобою; [счистити] – зчистити. 4. Префікси роз-, без- через- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу мовлення): [розписка] і [росписка] – розписка; [беизпомиелковиĭ] і [беиспомиелковиĭ] – безпомилковий. 5. Губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш] (крім подовжених) та задньоязикові [ґ], [к], [х] в кінці слова та складу вимовляються твердо: [с'ім] – сім; [велиеч] – велич; [пишеиш] – пишеш; [позичте] – позичте; [с'м'іх] – сміх. Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [в'італ'ниĭ] – вітальний; [б'іограф'ійа] – біографія; [ш'іс'т'] – шість. [х'ід] – хід; [к'ілограм] – кілограм. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [роздор'іж': а] – роздоріжжя; [р'іч': у] – річчю. 6. В українській мові слід розрізняти звуки [г] і [ґ]. Приголосний звук [ґ] вимовляється у власне українських словах, а також зукраїнізованих словах іншомовного походження. Найповніший реєстр слів з літерою ґ, що позначає задньоязиковий зімкнений дзвінкий звук [ґ], подано в «Українському орфографічному словнику», яким варто послуговуватися, оскільки звук ґ вживається не лише відповідно до норми, а й на власний розсуд мовців. Подаємо найбільш уживані слова: ґазда ґречний ґрунтозахисний ґаздувати ґречність ґрунтознавство ґанок ґречно ґрунтообробний ґрати ґрунт ґрунтуватися ґатунок ґрунтовий ґудзик 7. Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і вимовляються як африкати [дз], [дж]: [дзвониек] – орфографічно дзвоник; [присуджувати] – присуджувати; [в'ідр'аджеин': а] – відрядження; [нагороджеин': а] – нагородження. Роздільна вимова цих звуків [д] і [з], [д] і [ж] є порушенням орфоепічних норм. Як два окремі звуки вони вимовляються тоді, коли належать до різних частин слова, наприклад до префікса й кореня: [в'ід-зиивати] – орфографічно відзивати; [п'ід-з'в'ітниĭ] – підзвітний; [п'ід-жеину] – піджену. 8. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед наступними м’якими приголосними та перед [і] вимовляються м’яко: [маĭбут'н'е] – орфографічне майбутнє; [п'іс'н'а] – пісня; [горд'іс'т'] – гордість. Вимова звукосполук Відповідно до закономірностей сполучуваності звуків у мовленні деякі орфоепічні норми випливають з асимілятивних змін у групах приголосних: а) -ться вимовляється як [ц':а]: [лиестуйец':а] – орфографічне листується; [учац':а] – учаться; [гн'івайуц':а] – гніваються; [обуриец':а] – обуриться; б) -шся вимовляється як [с':а]: [з'в'ітуйес':а] – звітуєшся; [в'ітайес':а] – вітаєшся; [розписуйес': а] – розписуєшся; в) -жся вимовляється як [з'с'а]: [зваз'с'а] – зважся; [неиур'із'с'а] – не вріжся; г) -чся вимовляється як [ц':а]: [неимороц':а] – не морочся; ґ) -жці вимовляється як [з'ц'і]: [криевор'із'ц'і] – криворіжці; [запор'із'ц'і] – запоріжці; д) -сши вимовляється як [ш:и]: [приен'іш:и] – принісши; е) -зш вимовляється як [ш:]: [беиш:уму] – без шуму; є) -зч вимовляється як [шч]: [шчого] – з чого; ж) -здж вимовляється як [ждж]: [жджеирила] – з джерела; з) -шці вимовляється як [с'ц'і]: [на дос'ц'і] – на дошці; и) -здці вимовляється як [з'ц'і]: [у пойіз'ц'і] – у поїздці. 2. Групи приголосних, що з’являються в словах унаслідок словотворення, спрощуються: проїзд + н (ий) -> [пройізниĭ] – проїзний; контраст + н (ий) -> [контрасниеĭ] – контрастний; баласт + н (ий) -> [баласниеĭ] – баластний. Отже, написання окремих слів не відповідає вимові: [ш'існад'ц'ат'] – шістнадцять; [ш'іс:от] – шістсот; [ш'іздес'ат] – шістдесят; [преизиеден'с'киеĭ] – президентський; [агенство] – агентство; [інтеил'іген'с'киĭ] – інтелігентський. Вимова слів іншомовного походження Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями: 1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [и], а не [і] перед наступним приголосним звуком: система, дипломатичний, фізика, цивільний, риторика, шифр, ратифікація, режим. Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою. Правильно Неправильно [ідеал'но] – ідеально идеально [ідейа] – ідея идея
3. Ненаголошені [и], [е] після приголосного вимовляються з наближенням до [е], [и]: [теинден'ц'ійа] – тенденція; [пеир'іодизац'ійа] – періодизація; [сеиртиеф'ікат] – сертифікат. Акцентуаційні норми З орфоепічними нормами тісно пов’язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів. Наголос – це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу. В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто може падати на будь-який склад слова й змінювати своє місце в спільнокореневих словах або у формах одного й того ж слова: збитки – збитковий, приймальня – прийми, будувати – будую, багаж – багажем. Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного (семантичного) значення слова: характерний і характерний, прошу і прошу, а також граматичного: сестри і сестри. Дотримання норм наголошення й вимови є одним із важливих показників культури усного професійного спілкування. Як відомо, в українській літературній мові є чимало слів, у яких мовці порушують усталений літературний наголос, тобто акцентологічні норми. Увага! Акцентуаційна компетенція Іменники середнього роду на -ання мають наголос на тому складі, що й неозначена форма дієслова, від якої іменник утворено: читати – читання, навчати – навчання. В окремих словах префікс ви- перетягує на себе наголос: видати – видання, вивчити – вивчання. Ненормативними є наголошення читання, навчання, завдання. Іменники, утворені від дієслів або інших іменників за допомогою префіксів ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, не-, при-, про-, роз-, зберігають наголос на префіксі: виклик, відгомін, задум, заклик, напуск, надпис, оббіг, переспів, підкуп, нелюб, припис, притінок, пропуск, розголос, розвідка. У числівниках від одинадцяти до дев’ятнадцяти наголос падає лише на склад на: одинадцять, чотирнадцять, вісімнадцять. У відмінкових формах на -и названі числівники зберігають наголос на цьому ж складі: одинадцяти, дванадцяти, чотирнадцяти, шістнадцяти, сімнадцяти. У відмінкових формах на -ох, -ом наголос переходить на останній склад: одинадцятьох, чотирнадцятьох, сімнадцятьох та ін., одинадцятьом, дванадцятьом, шістнадцятьом тощо. У складних числівниках на -десят наголос на останньому складі: шістдесят, сімдесят, вісімдесят. У формах непрямих відмінків цих числівників наголос перетягується на закінчення: п’ятдесяти (п’ятдесятьох), п’ятдесяти (п’ятдесятьом), п’ятдесятьма (п’ятдесятьома). Слово прошу вживається з двома наголосами: прошу – у значенні «звертаюся з проханням, клопочу»; прошу – у значенні «запрошую, будь ласка». В українській мові є іменники вигода (родовий множини вигід) зі значенням «користь» і вигода (родовий множини вигод) означає «зручність». У відмінкових формах цих іменників та у словах, утворених від них, наголос зберігається на тому самому складі: вигода – вигоди – вигодою; вигідний «корисний» – вигідність – вигідністю; вигода – вигоди – вигодою; вигідний «зручний» – вигідність – вигідністю. Лексичні норми Лексичні норми регламентують правила слововживання. Їх фіксують насамперед словники: «Словник української мови» в 11-ти томах (1971–1980 рр.), «Новий тлумачний словник української мови» (1998 р.), «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (2001 р.), «Український орфографічний словник» (2002 р.), «Російсько-український словник ділового мовлення» (автор Шевчук С. В., 2010 р.). Синоніми Синоніми – це слова різні за звучанням, але мають тотожне чи близьке значення: обов’язково – неодмінно; конче – доконче – неминуче; властивий – притаманний; проживати – мешкати; аргумент – (у полеміці) доказ, підстава, обґрунтування. Тексти офіційно-ділового стилю вимагають однозначності, й через те точності слів надається неабияке значення. Адже для чіткої регуляції офіційно-ділових стосунків важливо, щоб усі однаково сприймали й витлумачували той чи той закон, наказ, договір, контракт. Українська мова багата на абсолютні синоніми – слова, що відрізняються лише звучанням. Із двох слів для називання того самого поняття мовці перевагу чомусь надають іншомовному, запозиченому, а не оригінальному українському.
|
|
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,... |
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Економіка підприємства” обговорено і схвалено на засіданні кафедри теоретичної... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автори: Яріш О. В., доцент кафедри фінансів Полтавського університету споживчої кооперації України, к е н |
|
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
|
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної... «Товарознавство і комерційна діяльність», 05170104 «Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса», 05170107 «Технологія... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |