Граматичні норми
Граматичні норми визначають правильне вживання граматичних форм слів та усталену побудову речень, словосполучень.
Морфологічні норми передбачають вживання в мовленні повнозначних змінних слів, граматична оформленість яких відповідає нормі української літературної мови.
Увага! Морфологічна компетенція
Слід пам’ятати, що іменники – назви осіб за професією, званням, посадою – належать до чоловічого роду, тобто вони називають як осіб чоловічої статі, так і жіночої: народний депутат Юлія Тимошенко; Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.
До чоловічого роду належать також іменники, що утворилися внаслідок субстантивації: уповноважений з прав людини Ніна Карпачова; адвокат Антоніна Дубчак.
За граматичними нормами (зокрема морфологічними) іменники жіночого роду першої відміни твердої групи мають закінчення -ою: роботою, країною, головою, жінкою; м’якої та мішаної групи – -ею: працею, долею, піснею, задачею, площею, тишею, межею, пожежею.
У родовому відмінку множини ці іменники вживаються переважно з нульовим закінченням: жінок, пісень, веж, верб, тополь, надій, мрій, лікарень, будівель, сосон (сосен), воєн. Проте, у деяких словах виступає закінчення -ів: суддів, старостів; або закінчення -ей: сімей, статей, ескадрилей.
Вузлики на пам’ять!
Запам’ятайте, паралельні словоформи: баб – бабів, губ – губів, легень – легенів.
Іменники чоловічого роду м’якої групи другої відміни в родовому відмінку мають форми: кобзаря, воротаря, різьбаря, жниваря, орендаря, секретаря, поштаря, страйкаря, богатиря; а також: токаря, слюсаря, кухаря, лицаря. До твердої групи належать іменники: бригадир – бригадира, комісар – комісара, командир – командира, касир – касира, семінар – семінару. Іменники чоловічого роду мішаної групи другої відміни в родовому відмінку мають форми: школяра, цегляра, бджоляра, картопляра, весляра, бавовняра, пісняра, газетяра, завідувача, товариша.
Усім іменникам третьої відміни властиве закінчення -ей у родовому відмінку множини: доповідей, галузей, відповідей, подорожей, відстаней, тіней; але: матерів.
Іменники із суфіксом -ен-, що належать до четвертої відміни, мають паралельні форми: ім’ям – іменем, плем’ям – племенем, тім’ям – тіменем. У літературній мові переважають форми із закінченням -ам (орфографічне -ям).
Множинні іменники в родовому відмінку можуть мати:
– закінчення -ів: зборів, опадів, терезів, курсів, окулярів;
– закінчення -ей: дверей, дітей, людей;
– нульове закінчення: ножиць, роковин, запросин, канікул, Альп, Сум.
Особливу проблему морфології сучасної української літературної мови становлять активні дієприкметники, що творяться за допомоги суфіксів -уч (юч), -ач (-яч). Як зазначає Ю. Шерех, вони не перебувають у регулярних мотиваційних зв’язках з відповідним типом дієслівних основ, а тому їх слід вважати периферійними щодо морфологічної системи української мови, віддієслівними похідними й характеризувати як книжні витвори, що не властиві українському літературному слововживанню, стимульовані найбільшою мірою впливом російської мови.
Отже, активні дієприкметники не стали фактом української мови, це потрібно послідовно відображати під час їх перекладу – подавати власне українські мовні засоби (прикметники, іменники, дієприслівники, дієслова-присудки складних речень), що відповідають російським активним дієприкметникам. А через відсутність у словниках українських відповідників цієї лексики сучасні переклади з російської мови рясніють карикатурними кальками.
Українські відповідники Російські дієприкметники
-
-
агітатор
|
агитирующий
|
адресант
|
адресующий
|
орендатор
|
арендующий
|
страйкар
|
бастующий
|
бездіяльний (неактивний)
|
бездействующий
|
протибольовий
|
болеутоляющий
|
взаємозаперечний (взаємосупе-речливий, несумісний)
|
взаимоисключающий
|
військовик
|
военнослужащий
|
чинний (закон)
|
действующий (закон)
|
депонент
|
депонирующий
|
довіритель
|
доверяющий (юр.)
|
оптимістичний (сповнений життя)
|
жизнеутверждающий
|
завідувач
|
заведующий
|
укладач угоди, договірник
|
заключающий договор
|
на посаді
|
занимающий должность
|
звукозаписний
|
звукозаписывающий
|
заступник, який виконує, зайнятий виконанням, виконавець, виконувач
|
исполняющий обязанности
|
ліквідатор (ліквідаційний)
|
ликвидирующий
|
що не відповідає, невідповідний, недоречний
|
несоответствующий
|
обслуга
|
обслуживающий персонал
|
впливовий, здатний вплинути
|
оказывающий влияние
|
уважний (до кого)
|
оказывающий (кому) внимание
|
що платить, платник
|
оплачивающий
|
наступний
|
последующий
|
попередній
|
предшествующий
|
вступник
|
поступающий
|
що споживає, споживач
|
потребляющий
|
що рецензує, рецензент
|
рецензирующий
|
самореєструвальний
|
саморегистрирующий
|
службовець, (в уряді) урядовець
|
служащий
|
що торгує, зайнятий торгівлею, торговець, крамар
|
торгующий
|
Вузлики на пам’ять!
Запам’ятайте українські відповідники до найпоширеніших дієприкметників на -учий (-ючий):
Біжучий
біжучий рядок рухомий рядок
Виконуючий
виконуючий який виконує, здатний виконати,
зайнятий виконанням, виконавець,
виконувач
виконуючий роботу виконавець роботи
Виступаючий
виступаючий промовець, оратор; який виступає
виступаючий з доповіддю доповідач
виступаючий на трибуні студент, який виступає на трибуні
студент
Відпочиваючий
відпочиваючий відпочивальник, відпочивалець, курортник
Віруючий
віруючий релігійний, богомільний, вірянин, вірник
віруючі хто вірує, вірні, миряни, віряни
Вражаючий
вражаючий який вражає, здатний вразити;
разючий; могутній, сильний
вражаючий ефект могутній ефект
Головуючий
головуючий (зборів,
засідання) голова (зборів, засідання)
Діючий
діючий що діє, покликаний діяти, діяльний,
активний, ефективний, чинний, дійовий
діючий вулкан активний (живий) вулкан
діючий порядок сучасний порядок
діючий фактор чинник
діюча модель робоча модель
діюча армія регулярна армія
діюче законодавство чинне законодавство
діючі особи дійові особи, лицедії
Домінуючий
домінуючий що домінує, найбільш
поширений/популярний,
панівний, переважний,
домінантний, визначальний
домінуюче вживання переважне вживання
домінуюча ідея провідна, домінантна ідея
домінуючий чинник визначальний, основний чинник
домінуюча в суспільстві тенденція, що переважає в суспільстві
тенденція
Знаючий
знаючий який знає, знавець, тямущий, досвідчений,
обізнаний, компетентний
знаючий міру поміркований
Зростаючий
зростаючий який зростає, збільшується;
збільшувальний, щораз більший (вищий)
зростаюча смертність щораз більша смертність
зростаючі вимоги щораз вищі вимоги
зростаючі ціни щораз вищі ціни
Існуючий
що існує, здатний існувати;
існуючий (в якомусь місці) розташований,
розміщений; зафіксований, чинний,
сучасний, теперішній, наявний, відомий
-
існуюче законодавство
|
чинне законодавство
|
існуючі думки
|
відомі (наявні) думки
|
існуючі кордони
|
сучасні кордони
|
існуючий порядок
|
заведений порядок
|
існуючі проблеми
|
наявні проблеми
|
існуючі ціни
|
теперішні ціни
|
|
|
Наступаючий
-
наступаючий
|
що наступає, прийдешній, наступний, близький, уже на підході, уже зовсім близько
|
з наступаючим
Новим роком
|
з настанням Нового року!
з передноворіччям!
з прийдешнім Новим роком!
|
Плаваючий
-
плаваючий по морю
|
мореплавець
|
плаваючий графік
|
змінний графік
|
плаваючий курс валюти
|
нестійкий (змінний) курс валюти
|
Слідуючий
-
слідуюча зупинка
|
наступна зупинка
|
на слідуючий рік
|
на той рік
|
справа в слідуючому
|
справа ця така, діло тут таке
|
Поширеною вадою ділового мовлення є надуживання конструкціями з прийменником по.
-
Норма
|
Порушення норми
|
бюро працевлаштування
|
бюро по працевлаштуванню
|
з питань будівництва
|
по питанню будівництва
|
у службових справах
|
по справах служби
|
комітет цін
|
комітет по цінах
|
за законом
|
по закону
|
після закінчення терміну (строку)
|
по закінченню терміну (строку)
|
проректор з наукової роботи
|
проректор по науковій роботі
|
кіоск для продажу проїзних квитків
|
кіоск по продажу проїзних квитків
|
за вимогою, на вимогу
|
по вимозі
|
через недбалість
|
по недбалості
|
працюють за змінним графіком
|
працюють по змінному графіку
|
через непорозуміння
|
по непорозумінню
|
через непередбачені обставини
|
по непередбаченим обставинам
|
за дорученням
|
по дорученню
|
за постановою
|
по постанові
|
у святкові дні
|
по святкових днях
|
за запрошенням
|
по запрошенню
|
за програмою
|
по програмі
|
за фахом
|
по спеціальності
|
за списком
|
по списку
|
за сумісництвом
|
по сумісництву
|
за звичаєм
|
по звичаю
|
документація щодо особового складу
|
документація по особовому складу
|
надіслати поштою
|
надіслати по пошті
|
за замовленням
|
по замовленню
|
курси для підготовки спеціалістів
|
курси по підготовці спеціалістів
|
екзамен з української мови
|
екзамен по українській мові
|
не під силу
|
не по силі
|
комітет з питань комерційної торгівлі
|
комітет по питаннях комерційної торгівлі
|
Вузлики на пам’ять!
Прийменник по перекладають конструкціями з такими прийменниками:
за – за власним бажанням
з – з ініціативи
на – на пропозицію
для – комісія для складання
після – після повернення
у (в) – у справі
через – через хворобу
Прийменник по вживаємо: черговий по району, наказ по університету, колеги по роботі.
Стилістичні норми
Стилістичні норми регулюють уживання мовних засобів відповідно до мовного стилю. Для офіційно-ділового стилю характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення під впливом російської мови.
-
Норма
|
Порушення норми
|
брати (взяти) участь
|
приймати участь
|
укладати (підписувати) договір
|
заключати договір
|
порядок денний
|
повістка денна
|
давати згоду, схвалювати,
підтримувати, погоджуватися
|
давати добро
|
я вважаю, на мою думку
|
я рахую
|
завдяки підтримці
|
дякуючи підтримці
|
навчальний відділ
|
учбовий відділ
|
військова доктрина
|
воєнна доктрина
|
воєнні дії
|
військові дії
|
пристрасті розпалюються (розгоряються)
|
пристрасті накаляються
|
дякую Вам
|
дякую Вас
|
витяг із протоколу
|
виписка із протоколу
|
відшкодувати збитки
|
возмістити убитки
|
впроваджувати у виробництво
|
внедряти у виробництво
|
чинне законодавство
|
діюче законодавство
|
обіймати посаду
|
займати посаду
|
закон попиту і пропонування
|
закон попиту і пропозиції
|
юридична особа
|
юридичне лице
|
це не становить великих труднощів
|
це не складає великих труднощів
|
це не є виняток
|
це не є виключення
|
набути великого поширення
|
отримати широке розповсюдження
|
гарантувати безпеку
|
забезпечувати безпеку
|
наступний рік
|
слідуючий рік
|
розглядалися такі питання
|
розглядалися слідуючі питання
|
щодо цього
|
на цей рахунок
|
уживати (вживати) заходів
|
приймати міри
|
знічев’я
|
від нічого робити
|
підбивати підсумки, підсумовувати
|
підводити підсумки
|
із сказаного випливає
|
із сказаного слідує
|
великим (широким) планом
|
крупним планом
|
Увага! Граматична компетенція
Дієслова в українській мові вимагають від залежних іменників чи займенників відповідної відмінкової форми:
Норма Порушення норми
-
вчити чого
|
вчити чому
|
глузувати з кого
|
глузувати над ким
|
дивуватися з чого
|
дивуватися чому
|
дякувати кому
|
дякувати кого
|
захворіти на що
|
захворіти чим
|
знущатися з кого
|
знущатися над ким
|
зраджувати кого
|
зраджувати кому
|
кепкувати з кого
|
кепкувати над ким
|
легковажити що
|
легковажити чим
|
нехтувати кого, що; ким, чим
|
нехтувати кого, чого
|
оволодіти чим
|
оволодіти що
|
опанувати що
|
опанувати чим
|
одружитися з ким
|
одружитися на кому
|
прагнути чого
|
прагнути до чого
|
повідомляти кого
|
повідомляти кому
|
постачати кому що
|
постачати кого чим
|
простити кому
|
простити кого
|
радіти з чого
|
радіти чому
|
сміятися з кого
|
сміятися над ким
|
стосуватися до кого
|
стосуватися кого
|
стежити кого
|
стежити за ким
|
уподібнюватися до кого
|
уподібнюватися кому
|
хворіти на що
|
хворіти чим
|
Орфографічні норми
Орфографічні норми встановлюють одноманітність написання слів відповідно до усталених норм. Вони визначають правила написання слів разом, окремо, через дефіс; уживання великої і малої літери; способи переносу слів з одного рядка в інший; уживання апострофа; правила правопису слів іншомовного походження; прізвищ, географічних назв; правила написання морфем тощо.
Вузлики на пам’ять!
Святослав, В’ячеслав, пів’ящика, возз’єднати, під’їжджати, сільський, інший, майбутнє, київський, законний, буквений, військкомат, життєвий, шістнадцять, матеріально відповідальний, спитати, схвалити, розповісти, прізвище, екс-президент, пріоритет, прем’єр-міністр, до побачення, без сумніву, по-перше, по-українському.
Запам’ятайте!
Спів... – перша частина складних слів, що вказує на спільність (іноді одночасність) у чому (в існуванні, володінні, звучанні тощо) кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь, пишеться разом: співавтор, співавторство, співвітчизник, співжиття, співзвучний, співіснування, співпереживання, співпрацівник, співпрацювати, співпраця, співробітник, співробітництво, співрозмовник, співучасть. Інших значень ця частина слова не має, отже, замість співпадати, співпасти українською мовою треба вживати збігатися, збігтися. Замість співставляти, співставити, співставлення, співставний – зіставляти, зіставити, зіставлення, зіставний (або порівнювати, порівняти тощо).
Пунктуаційні норми
Пунктуаційні норми – це система правил, що регулюють уживання розділових знаків: крапки, трьох крапок, знака оклику, знака питання, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, лапок, дужок, абзацу. Свідоме засвоєння пунктуаційних норм сприяє виробленню умінь і навичок безпомилкового вживання розділових знаків.
Наприклад:
Зміст свободи слова і думки полягає у тому, що ніхто не може заборонити людині дотримуватися своїх думок, певним чином відображати об’єктивну дійсність у своїх уявленнях та публічно висловлювати ці матеріалізовані в мові відображення, зокрема як погляди і переконання. Останні можуть при цьому стосуватися будь-яких сфер: зовнішньої політики, державної влади, економічних процесів, освіти і культури, розвитку законодавства тощо (Коментар законодавства України).
Мовні норми характеризуються історичною й соціальною зумовленістю, стабільністю, хоча з розвитком літературної мови вони можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти, що виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове функціонування старого й нового в мові.
У словниках українського літературного слововживання розрізняють акцентні варіанти (помилка і помилка, договір і договір, завжди і завжди), лексичні (телефонна трубка і слухавка, масштаб і вимір, карта і мапа), морфологічні (стіл, а в родовому відмінку стола і столу).
У літературній мові ці варіанти не порушують самої норми, а роблять її більш точним інструментом добору мовних засобів у стилістичному плані.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто послуговується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами й послідовно дотримуватися їх.
5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
Функціонування української літературної мови залежить від стану мовної політики в державі, освіті, культурних традицій народу.
Мовна політика – це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин у державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.
Мовна політика є частиною національної політики, органічним складником певного політичного курсу держави. Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розробила концепцію державної мовної політики.
Концепція державної мовної політики – це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині.
Мовна ситуація – ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну специфіку й ареал поширення.
Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження й розвиток української мови – основної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі.
Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст. 10), Закон України «Про мови в Українській РСР», «Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України».
У рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 10 Конституції України подано визначення державної мови: «Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов’язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя».
Цим рішенням також підтверджено обґрунтованість підстав для надання статусу державної саме українській, а не якійсь іншій мові: «Конституцією України статус державної надано українській мові. Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, що зазначено в Преамбулі Конституції України, нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі». Намагання надати статус державної якійсь іншій мові – це політика руйнації держави України, розпалювання міжетнічної ворожнечі, порушення конституційного ладу.
Отже, Конституційний Суд України робить умотивований, обґрунтований висновок: «Таким чином, положення Конституції зобов’язують застосовувати державну – українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб під час виконання ними службових обов’язків у роботі й діловодстві тощо, органів державної влади, представницького та інших органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України».
Це рішення «є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим». Отже, державність української мови є невід’ємним атрибутом конституційного ладу держави, атрибутом нації.
Та лише задекларованості державного статусу української мови для повноцінного й незворотного утвердження її в усіх сферах суспільного життя недостатньо – необхідні механізми реалізації вище зазначених правових документів щодо функціонування української мови. Нині відбувається процес звуження сфери її застосування.
Державна мовна політика має унеможливлювати перетворення України із суверенної національної держави в денаціоналізований географічний простір. Здійснення державної мовної політики забезпечує система органів, яку репрезентують Національна рада з мовної політики при Президенті України, департамент з мовної політики Міністерства юстиції України, Національна комісія з питань правопису та мовних норм Національної академії наук України, Національна рада з питань радіо та телебачення.
Державна мовна політика на сьогодні має зосереджуватися на таких пріоритетних напрямках:
внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону України про розвиток і застосування мов в Україні;
приведення мовного законодавства і практики його застосування в сувору відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України;
утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;
створення незалежної нормативної бази підтримки й пільг для україномовних ЗМІ;
вироблення дієвих засобів захисту від актів зовнішньої мовнокультурної експансії та публічної дискредитації української мови;
поліпшення якості українського на теле- й радіоканалах України;
сприяння розвитку мов національних меншин;
запобігання дискримінації за мовною ознакою;
сприяння підвищенню загальної культури громадян України;
створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства;
урегулювання питань, пов’язаних з удосконаленням юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.
БЛОК НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
Завдання 1. З’ясуйте, чи тотожні терміни «українська національна мова» й «українська літературна мова».
Завдання 2. Уведіть у речення подані нижче слова, скористайтеся тлумачним словником української мови.
Спільнота, світлина, відсоток, філіжанка, добродій, зазвичай, позаяк, поготів, терен (у значенні територія), довкілля, часопис, книгозбірня, скарбниця, навзаєм, розвій.
Завдання 3. Зі словника іншомовних слів випишіть значення поданих слів та введіть їх у речення.
Імпічмент, субсидія, інтернет, рейтинг, прайм-тайм, іміджмейкер.
Завдання 4. Запропоновані числівники поєднайте з іменниками, що подані в дужках; поставте наголоси. Із чотирма сполученнями слів складіть речення.
Три, два, чотири (товариш, шлях, ректор, директор, паспорт, слюсар, учитель, шлях, директор, приятель, хліб, колір).
Завдання 5. Поясніть, як правильно сказати відповідно до літературних норм сучасної української мови.
1. Дефекти, вади чи недоліки артикуляції? 2. Підбивати чи підводити підсумки? 3. Брати, взяти чи приймати участь? 4. Збірка чи збірник державних документів? 5. Діючий чи чинний закон? 6. Координуючий чи координаційний орган? 7. У відповідності чи відповідно до статті 10 Конституції України? 8. Щодо органів чи по відношенню до органів виконавчої влади? 9. Лише чи одні неприємності? 10. Помилки виправлено чи помилки виправлено мною?
Завдання 6. Наведіть вісім прикладів подвійного наголошування слів.
Завдання 7. Поставте наголоси в поданих словосполученнях.
Тимчасова перепустка, вичерпна відповідь, фірмовий одяг, найцікавіший епізод, квартира з усіма вигодами, багато грошей, мої уподобання, закон про недоторканність, сільськогосподарський інститут, десятий кілометр, чотирнадцятий за списком, у листопаді.
Завдання 8. Запишіть слова іншомовного походження за алфавітом, ставлячи наголос.
Металургія, компроміс, дефіс, генезис, феномен, факсиміле, бюлетень, ортопедія, псевдонім, симетрія, кулінарія, партер.
Завдання 9. Підготуйте випуск мовного бюлетеня «Рідне слово», присвяченого проблемі наголошування професіоналізмів (слів, що відповідають вашій майбутній професії).
Завдання 10. Ознайомтеся з таблицею. До кожного правила вимови звуків доберіть і запишіть по чотири приклади.
|
Правила вимови звуків і звукосполучень
|
Приклади
|
1
|
Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко
|
|
2
|
Звук [о] перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]: [оу]
|
|
3
|
Звук [є] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [и]: [еи]
|
|
4
|
Дзвінкі приголосні звуки [б], [д], [ґ], [ж], [з] перед глухими приголосними у середині слова не оглушуються
|
|
5
|
Глухі приголосні [к], [п], [т], [с] перед дзвінкими вимовляється дзвінко
|
|
6
|
Звукосполучення -ться вимовляються як [ц': а]
|
|
7
|
Звукосполучення -шся вимовляється як [с': а]
|
|
8
|
Звук [г] перед [к] і [т] вимовляється як парний йому [х]
|
|
9
|
Перед суфіксами -ськ-, -ств- спрощується у вимові приголосний [т]
|
|
Завдання 11. Перегляньте телевізійну інформаційну передачу й запишіть усі випадки порушення орфоепічних і акцентуаційних норм.
Завдання 12. Прочитайте пари слів, виберіть і запишіть ті із запропонованих варіантів вимови, які відповідають орфоепічній нормі, сформулюйте цю норму.
Приїжджають – приїзжають – приїжають, принішши – принісши, розповсюжую – розповсюджую, робиться – робицця – робитьця.
Завдання 13. Запишіть правильні прийменникові звороти, поясніть свій вибір.
Відповідно до плану – у відповідності з планом, у випадку відмови – у разі відмови, в залежності від обставин – залежно від обставин, завдяки наполегливості – дякуючи наполегливості, не дивлячись на труднощі – незважаючи на труднощі.
Завдання 14. Поміркуйте, чи правильно перекладено дієслівні словосполучення? Запишіть правильні варіанти.
Виражати думки, прийняти до уваги, прийняти міри, підвести підсумки роботи, заключити договір, вислати пісьмо, здати екзамени, привести приклад.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів.
Засоби милозвучності української мови.
Походження української мови.
Склад. Закономірності виділення складів в українській мові.
Зміни приголосних у потоці мовлення.
Наголос – важливий засіб оформлювання усного мовлення.
Особливості наголошування іменників (прикметників, числівників, дієслів) в українській мові.
Мова – душа нації.
Чергування [о], [е] з [і].
Зміни приголосних за словотворення.
Літера Ґ в українській мові.
Звуковий склад української мови.
Особливості вживання іменників у професійному мовленні.
Труднощі у вживанні прийменникових конструкцій.
Числівник у професійному мовленні.
Синонімічний вибір слова.
Особливості вживання прикметника у професійному мовленні.
Особливості вживання дієслова у професійному мовленні.
19. Синтаксис професійного мовлення.
Рекомендована література
1. Іванишин В. Мова і нація / В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич : Відродження, 1994. – 218 с.
2. Культура фахового мовлення : навч. посіб. / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2011. – С.
3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 2006.
4. Куць О.М. Мовна політика в державотворчих працях України : навч. посіб. / О. М. Куць. – X. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2004. – 275 с.
5. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – 2-е вид.– К. : Каравела, 2008. – С. 7–37.
6. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, Інститут української мови. – К. : Наук. думка, 2007. – 280 с.
7. Шевчук С. В. Українське професійне мовлення : навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К. : Алерта, 2011. – С. 4–8.
8. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Алерта, 2011. – С. 11–63.
|