Таблиця №2.Вживання апострофа.М'який знак і апостроф в іншомовних словах
Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки йа, йу, йе, йі, а попередній приголосний вимовляється твердо:
Апостроф ставиться:
|
перед я, ю, є, ї після губних приголосних м, в, п, б, ф, якщо ці приголосні стоять:
|
приклади
|
на початку кореня
|
м'який, в'язка, зв'язати, п'ятьох
|
після голосного
|
риб'ячий, солов'ї, здоров'я
|
після р
|
арф'яр, сурм'яний, черв'як
|
перед я, ю, є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]:
|
матір'ю [мат'ірйу], сузір'я [суз''ірйа], бур'ян [бурйан],
|
Апостроф ставиться але:
|
буряк [бур'ак], зоря [зор'а], гарячий [гар'ачий].
|
перед я, ю, є, ї після префіксів, які закінчуються на приголосний
від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-.
|
між'ярусний, від'ємний, роз'єднати, з'їзд, без'ядерний.
|
Апостроф не ставиться: тьмяний, свято, цвях, морквяний, мавпячий.
|
М'який знак і апостроф в іншомовних словах
В іншомовних словах м'який знак і апостроф вживаються так само, як і в українських: об'єкт, прем'єра; асфальт, шагрень.
В іншомовних словах м'яким знаком позначається м'якість приголосних, що позначають звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] також перед я [йа], ю [йу], є [йе],
ї [йі]: портьера [-т'йе-], батальон [-л'йон], Ньютон [н'у-].
Проте в українських іменах відповідно до вимови м'який знак перед я не пишеться: Наталя, Омелян, Тетяна.
В іншомовних словах після приголосних апостроф перед я, ю, є, ї ставиться, якщо після приголосних чується звук [й]: бар'єр [-рйер], комп'ютер [-пйу-], Х'юстон [хйу-].
Як виняток апостроф ставиться після приголосних в таких словах: кон'юктивіт, кон'юктура, ад'ютант.
Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, є, ї, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: рюкзак [р'у-], пюре [п'у-], кювет [к'у-], манікюр [-к'ур].
Правописание разделительных Ъ и Ь
Правописание разделительного ъ (твердого знака).
|
Правописание разделительного ь (мягкого знака).
|
1. Разделительный ъ (твердый знак) пишется перед гласными е, ё, ю, я:
после приставки, оканчивающейся на согласную: подъезд, объезд;
в словах иноязычного происхождения после приставок, оканчивающихся на согласную (аб-, ад-, диз-, ин-, интер-, кон-, контр-, об-, суб-, пер-,транс-) или после составной частицы пан-: адъютант, трансъевропейский;
в сложных словах, первая часть которых - числительные двух-, трёх-, четырёх-: двухъярусный, трехэтажный;
|
Разделительный ь (мягкий знак) пишется:
внутри слова перед гласными е, ё, ю, я: крестьянин, вьюга;
в некоторых словах иноязычного происхождения перед буквой о: медальон, шампиньон.
|
2. Данное правило не распространяется на сложносокращенные слова: детясли.
|
|
Таблиця №3 Чергування голосних в коренях дієслів.
1. Чергування О-А. Це чергування відбувається перед суфіксом -а-(-я-) або -ува- (-юва-) в коренях низки дієслів, змінюючи їхнє значення. Дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова з а — повторювану, багаторазову дію: гони́ти — ганя́ти, коти́ти — кача́ти, уклони́тися — кла́нятися, ломи́ти — лама́ти, могти́, змогти́, допомогти́ та ин. — вимага́ти, допомага́ти; ско́чити — скака́ти; схопи́ти — хапа́ти; стоя́ти — стати.
Проте більшість дієслів має кореневий о, що не чергується з а: ви́мовити — вимовля́ти, ви́ростити — виро́щувати, прости́ти — проща́ти, ви́носити — вино́шувати, відгороди́ти — відгоро́джувати, договори́ти — догово́рювати, заспоко́їти — заспоко́ювати, перекона́ти — переко́нувати, установи́ти — устано́влювати тощо, але ви́провадити — випрова́джувати, ви́проводити — випроводжа́ти.
2. Чергування О, Е (невипадні) – І. Це чергування теж відбувається в коренях дієслів, змінюючи їхнє значення: о, е виступають у префіксальних дієсловах доконаного виду, і — в дієсловах недоконаного виду: ви́волокти — виволіка́ти, ви́гребти — вигріба́ти, ви́пекти — випіка́ти, замести́ — заміта́ти, зберегти́ — зберіга́ти, наректи́ — наріка́ти, спостерегти́ — спостеріга́ти, причепи́ти — чіпля́ти.
О, е чергуються з і також у дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-), коли наголос падає на кореневий і, та в похідних від цих дієслів іменниках на -ння: бреха́ти — набрі́хувати, ви́коренити — викорі́нювати, ви́полоскати —
виполі́скувати, застебну́ти — засті́бувати, підпереза́тися — підпері́зуватися, теса́ти — заті́сувати, чека́ти — очі́кувати; ви́коренення — викорі́нювання, чека́ння — очі́кування, але виве́ршувати, заве́ршувати, переве́ршувати, потребува́ти, прище́плювати.
Е (випадний) – И. Випадний е чергується з и перед л, р: беру́ — бра́ти — вибира́ти, ви́стелю —ви́слати — вистила́ти, завме́р — замри́ — завмира́ти, запе́р — запри́ — запира́ти, стер —зітри́ — стира́ти та ин.; пор. ще: клену́ — клясти́ — проклина́ти.
Чередование звуков в слове.
При словообразовании и словоизменении могут наблюдаться следующие чередования в корнях слов:
- чередование гласных:
е - о: везу - возить,
е(е) - о - и: зажёг - поджог - поджигать,
е - а: день - дня,
е - ноль звука: корень - корня,
е-и: завесить - виснуть,
о - а: заря - зори,
о - ноль звука: сон - сна,
о - ноль звука - ы: посол - послать - посылать,
а(я) - им: замять - заминать,
а(я) - ин: занять - занимать,
у (ю) - ов (ев): жую - жевать, клюю - клевать,
у - о - ы: сухой - сохнуть - засыхать,
и - ой: бить - бой,
е - ой: петь - пой и т.д.
Таблиця№4.Чергування приголосних в коренях слів.
Чередование согласных:
г -ж -з: друг - дружить - друзья,
к - ц- ч: лик - лицо - личный,
д - ж - жд: водить - вожу - вождение,
д,т - ст: веду - вести,
ст - щ - с: расти - выращивать - вырос,
к,г -ч: помогу - помочь,
х -ш: глух - глушить,
з -ж: возить - вожу,
зг - зж: брызгать - брызжу,
с-ш: носить-ношу,
б - бл: любить - люблю,
п - пл: ку
Пам’ятай!
Чергування не змiнює значення слiв, їх загальний змiст зберiгається. Чергуватися звуки можуть лише у коренях.
• Якi приголоснi чергуються в коренях цих слiв?
Бiблiотека — у бiблiотецi
шапка — у шапцi
кожух — у кожусi — кожушок
рука — руцi — ручка
Пiдказка! к — ц, к — ц, х — с — ш, к — ц — ч.
купити - куплю и т.д.
нога - нозі - ніжка
луг - у лузі - лужок [г] - [з'] - [ж]
берег - на березі - бережок
рука -руці - ручка
око - в оці - очі [к] - [ц'] - [ч]
ріка - у руці - річка
муха - мусі - мушка
вухо - у вусі - вушко [х] - [с'] - [ш]
рух - у русі - рушати
Таблиця №5.Спрощення в групах приголосних
В українській мові відбувається спрощення груп приголосних, що сприяє поліпшенню її мелодійності.
1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т, які при зміні слова з’являються: корисний – користь, чесний – честь, поїзний – проїзд, щасливий – щастя.
Виняток становлять слова: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять, в яких літера т зберігається.
Не відбувається спрощення у групі приголосних -стн-, в яких т зберігається, в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст чи -нт: аванпост – аванпостний, баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний; студент – студентський.
2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при утворенні дієслів з суфіксом -ну-: брязк – брязнути, блиск – блиснути, писк – писнути, плюск – плюснути, тріск – тріснути.
Виняток: випуск – випускний, виск – вискнути, риск – рискнути.
3. У групі приголосних -слн- випадає л: масний – масло, ремісник – ремесло.
Вправа 1. Утворіть від поданих іменників прикметники. З’ясуйте, в яких словах відбулося спрощення приголосних, а в яких — ні.
Честь — Контраст —
проїзд — користь —
баласт — пестощі —
щастя — тиждень —
зап’ястя — компост —
Таблиця №6 Написання апострофа
В українській мові апостроф вживається для позначення роздільної вимови попереднього твердого приголосного і наступних я, ю, є, ї.
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
1. Після губних б, п, в, м, ф: б’є, п’ять, м’ята, в’язи, тім’я, Стеф’юк.
! Увага. Апостроф не пишеться, якщо перед губним стоїть приголосний (крім р), що належить до кореня: дзвякнути, ма-впячий, цвях, тьмяний.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апо-строф пишеться: зв’язати.
2. Після р: бур’ян, матір’ю, пір’я, міжгір’я, на подвір’ї.
! Увага. Апостроф не пишеться тоді, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р з наступними а, у, е: ряд, ря-бий, крякати, крюк, Рєпін.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, які за-кінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, під’їхати.
4. Після к в словах Лук’ян, Лук’яненко, Лук’янівка і у всіх похідних словах: Лук’янів, Лук’янівна, Лук’янович.
Таблиця №7.Повторення вивченого в 5 класі.
Частини мови в українській мові
|
Части речи в русском языке
|
Іменник означає предмет
|
хто? що?
білка, зошит, двері, комп’ютер.
|
Имя существительное обозначает предмет
|
кто? что?
мишь, стол, гроза, окно.
|
Прикметник означає ознаку предмета
|
який? яка? яке? які?
молодий, червоний, дерев'яний
|
Имя прилагательное обозначает признак предмета
|
какой?, какая?, какие?
легкий, красный, сильный, новый.
|
Числівник означає число
|
скільки? який? котрий?
два, другий, п'ятнадцять.
|
Имя числительное обозначает число
|
сколько? который? Семь, восемь, пятый.
|
Дієслово означає дію предмета
|
що робити? що зробити?
Читати, танцювати, співати, намалювати, прочитати.
|
Глагол обозначает действие предмета
|
что делать? что сделать?
читать, бежать, жить, нарисовать.
|
Займенник вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх.
|
хто? що? який? чий? скільки? (, я він, вона, ніщо, вони, той, всякий, стільки).
|
Местоимение указывает на предмет
|
кто?, что?
я, он, они, ты, вы.
|
Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки
|
як? де? куди? звідки?
Добре,праворуч, додому, звідусіль.
|
Наречие –неизменяемая часть речи, обозначающая признак действия, признак признака предмета.
|
отвечает на вопросы «как?», «где?», «куда?», «когда?», «зачем?», «с какой целью?», «в какой степени?Вчера, сегодня, далеко, рядом.
|
Службові частини мови
|
Служебные части речи
|
Сполучник
|
А, але, проте, зате, однак, і(та).
|
Союз
|
И, да, но.
|
Прийменник
|
В, у, до, на, над, під.
|
Предлог
|
В, к, над, под, на, с.
|
Частка
|
не
|
Частица
|
не
|
Таблиця №8.Однокорінні слова та форми слова.
Однокрінні слова та форми слова
|
Однокоренные слова и формы одного и того же слова
|
Спільнокореневі слова
|
Форми слова
|
Однокоренные слова
|
Формы слова
|
Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів
(ліс® лісник, лісок, лісовий, праліс).
В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:
лісник- людина, що доглядає ліс;
лісок- невеликий ліс;
лісовий (горіх)- горіх, що росте у лісі;
праліс- дуже старий ліс.
Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь).
|
Вода-води
одн.-мн.
|
лесной
 лесник
Лес
  перелесок
лесок
|
Лес-леса
Ед.ч.-мн.ч.
|
Н.в. вода, води
|
И.п. лес, леса
|
Р.в. води, вод
|
Р.п. леса, лесов
|
Д.в. воді, водам
|
Д.п. лесу, лесам
|
З.в. вода, води
|
В.п. лес, леса
|
О.в. водою, водами
|
Т.п. лесом, лесами
|
М.в. на воді, на водах
|
П.п. о лесе, о лесах
|
|