Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ (конспект лекцій)


НазваМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ (конспект лекцій)
Сторінка8/12
Дата17.03.2013
Розмір1.92 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Література > Конспект
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Світоглядні засади техногенної цивілізації є такими, що спрямовують розуміння людини як активно діючої, людини, яка ставить і досягає певних цілей в процесі своєї діяльності. Світ сприймається, перш за все, як обїєкт діяльності і пізнання. Домінуючою стає світоглядна орієнтація, у відповідності з якою вважається, що світ існує для людини. В тому числі для людини існує і природа, яку, як і світ взагалі, людина має підкорити.

Це принциповим чином відрізняється від світоглядних орієнтацій традиційних суспільств, коли діяльнісна активність людини розглядається як скоріш націлена на її внутрішній світ і проявляється в самоспогляданні, самопізнанні, самоконтролі Такі орієнтації можна відкрити в культурі Древнього Китаю, Древньої Індії тощо. Відповідно до них людини мала пристосуватися до дійсності, включитися в традиційний плин життя.

Специфічні світоглядні засади техногенного суспільства визначають і розуміння природи як упорядкованого процесу. Такого, що є пізнаванним для людини і є об"єктом реалізації людських цілей. Принципово іншими є світоглядні засади традиційного суспільства. В ньому природа сприймається як живий організм, в межах якого існує і людина. Закони природи і людського існування сприймаються як щось надраціональне. В техногенному суспільстві формується світоглядне уявлення про те, що необхідно створити певну техніку і технологію, які дозволять оволодіти природою, світом.

Фантастичними у цьому відношенні є можливості новітньої біотехнології. За її допомогою конструюють нові біологічні форми, які здатні виконувати необхідні і наперед визначені функції. Так, якщо ввести в клітину потрібний ген, можна отримати організм, який є стійким до певних хвороб, наприклад – до СНІДу. Можливо також виробляти природним біологічним шляхом необхідні для медицини антигени, вакцини. За допомогою молекул афінного впізнавання і певних методик можна лікувати хворих з пухлинами, розв”язати пробему трансплантації органів. Шляхом введення в певні мікроорганізми генів, що відповідають за продукування інсуліна, гормону росту, інтерферону можна лікувати важкі хвороби.

На основі генно-інженерної технології конструюють біосенсори і біокомп”ютери, які за висновком фахівців вже з 2000 року почнуть витісняти “неорганічні” комп”ютери.

Ще більш значні, ніж у геннії інженерії, є технологічні можливості білкової інженерії – конструювання білків з будь-якими наперед заданими властивостями, які можна використовувати для виконання теж наперед заданих життєвоважливих функцій.

Отже, технологічні можливості новітньої біотехнології можна оцінити як в принципі необмежені. Але чи означає це, що існує “наукова санкція” необмеженого втручання в біологію людини? Якщо враховувати той суттєво важливий світоглядний орієнтир, що вимагає сприймати біологічну основу людини не просто як нейтральний фон соціального буття, а як підгрунтя, на якому і завдяки якому людина здатна стати культурною і цивілізованою істотою, то, зрозуміло, ні. Навпаки, сучасна наука, відповідно до етичних своїх засад, може орієнтуватися на відмову від ідеалу передворення природи - в тому числі і біологічного в людині - в інтересах і за бажанням людини.

Однак це зовсім не означає, що Україна має стояти осторонь бурхливого розвитку новітньої біотехнології. Тим більше, що формування “біотехнологічного світу” людської життєдіяльності стало конкурентним питанням розвитку держав світу. За прогнозами фахівців, з 2000 р. світ розподілиться на дві частини. Одна – країни, що економічно базуються на біотехнології, на підставі чого для них стає можливим розв”язання проблем забруднення оточуючого середовища і генетичної деградації населення. Друга – країни, економіка яких пов”язана переважно з традиційними технологіями, які не дозволяють зменшити негативний тиск на зовнішнє середовище і генофонд населення. На жаль, через об”єктивні обставини приєднання України до 1-ої групи країн є дуже проблематичним.

Крім того, в умовах економіко-технологічної кризи в сьогоденній Україні використання навіть вже існуючих виробничих біотехнологічних процесів може бути небезпечним і мати значні негативні наслідки. Порушення елемантарних технологічних норм здійснення біотехнологічних процесів стає причиною аварій, які загрожують здоров"ю і життю населення. Причому забруднення середовища не може бути локалізоване, небезпека набуває крупномасштабного характеру. Зменшення потенційної небезпеки біотехнології вимагає високої технологічної культури взагалі. Інакше небезпека біотехнології є більш реальною, ніж ті блага, які вона може забезпечити.

Використання пізнаних біологічних законів для створення технічних і технологічних систем обумовлює не лише подальшу експансію людини в природу, а нову якість самої природи, принаймні, біологічного світу – “штучне живе”, біологічні системи, що є результатом людської конструкторської діяльності.

В зв”язку з розвитком і функціонуванням біотехнології важливо підкреслити дві обставини. По-перше, біотехнологічний спосіб людської діяльності обумовляє формування певного пласта біологічного світу, який, в певному розумінні, вже не є природою. Природа стає “штучним світом”. Це, у свою чергу, веде до зміни не тільки змісту, а й способів взаємодії технології і культури. Тому, друга обставина, яку треба підкреслити, полягає в тому, що штучна природа обумовлює існування світу нової культури – технологізованої культури.

5.2.ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ. ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ ЯК УЗАГАЛЬНЕНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ПРИРОДИ.

Отже, є всі підстави вважати, що світоглядні орієнтири техногенної цивілізації спричинили завойовницьке ставлення людини до природи. Наслідком такого ставлення є екологічний стан ХХ ст.

В процесі обговорення екологічних проблем як проблем виживання людини і природи, поняттям, що відтворювало інтегральні характристики планетарного екологічного стану, стало поняття "екологічна ситуація". З моменту виникнення воно мало здебільшого негативне психологічне навантаження і було науковим індикатором деструктивного впливу людини на довкілля. Вчені - природничники, методологи науки, психологи, соціологи, публіцисти говорили, писали, досліджували "загрозливу екологічну ситуацію", "небезпечну екологічну ситуацію", "кризову екологічну ситуацію".

Це означає, що за оцінками фахівців - екологів, біологів, метеорологів, астрономів, математиків та інших дослідників функціональні параметри біосфери відхиляються від норми, що цілісність її може бути порушена.

Екологічна ситуація завжди є функцією цивілізації, певний екологічний стан є результатом спричиненого людиною техногенного впливу на природу. Отже, міра зогрозливості чи оптимальності екологічної ситуації залежить від того, в якій мірі екологічні імперативи (заборони) є регулятивами виробничої, технічної, науково-дослідницької діяльності людини.

Сучасна екологічна ситуація визначається дослідниками як кризова.

5.3.КРИЗОВІСТЬ ЯК СУТТЄВА ОЗНАКА СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ.

Поняття криза - одне з найпоширеніших у сучасному бутті людини. Поняття криза характеризує суттєві зрушення атрибутивних ознак, глибоке руйнування, занепад у будь якій сфері - соціально-економічній, духовній, природній. Але принциповим є те, що криза - це такий стан системи, коли процеси можуть як погіршуватись, так і покращуватись. Отже, кризові процеси є зворотніми. Тобто, кризові явища мають місце в межах певної якості, тобто, системи, яка ще не зруйнована як цілісність.

Саме цим стан кризи принципово відрізняється від катастрофи. Катастрофічний стан - це руйнація системи. Це незворотній процес. Після катастрофи відновлення системи вже є неможливим.

Отже, кризові процеси є зворотніми, а катастрофічні - незворотніми. Таким чином, в умовах кризи залишається можливість відновлення нормального стану функціонування системи. Кризові явища нерідко усуваються шляхом самоорганізації системи.

Оскільки життєдіяльність людини протікає в певній екосистемі, з якої людина черпає необхідні для життя ресурси, екологічна криза в цій екосистемі загрожує існуванню людини. Так, коли в степу вигорає від сонця або від пожеж трава, кочові скотарі не знаходять корму для худоби і вижити стає надто складно.

В умовах сучасної цивілізації екологічні кризи певних екосистем зачипають людину опосередковано. Вони впливають на людину через небажані явища демографічного, соціального, політичного, економічного характеру. Так, масові вирубання лісів спричиняють суттєві зміни газового складу атмосфери і клімату і таким чином впливають на здоров"я і самопочуття людей в планетарному масштабі.

Отже, треба розрізняти, з одного боку, феномен власне екологічних криз, а, з іншого, наслідки цих криз для людського життя. Крім того, говорячи про екологічні кризи треба розуміти, що їх причиною не завжди була людська діяльність. Справа в тому, що існували екологічні кризи і до людини. Можуть відбуватися кризові екологічні процеси, що є надзвичайно згубними для екосистем і, водночас, несуттєвими для життя людини. Наприклад, деградація степових ценозів. Хоча плин часу виявляє негативний ефект подібних криз і для людини.

Якщо говорити про сучасні можливості покращення екологічного стану, треба відмітити, що особливості біотехнології дозволяють їй бути основою такого способу людської діяльності, який може не впливати деструктивним чином на природу, людину, культуру. Аналіз можливостей біотехнології дозволяє зробити висновок, що біотехнологія може бути основою неруйнівної щодо природи технології людської діяльності. Водночас вона є способом формування нового середовища людської життєдіяльності, штучної природи. Ця штучна природа як світ людської життєдіяльності створюється, по-перше, в прпоцесі якісної зміни традиційної технології під впливом біотехнології. Біологічні системи використовуються як засоби виробництва, продукти виробництва є результатом функционування природних біологічних систем. По-друге, нове штучне природне середовище стає можливим в результаті формування на основі біотехнології екологічно чистого засобу виробництва, що втілює нові принципи взаємодії суспільства і природи: біотехнологія є моделлю природної технології виробничих процесів. По-третє, в процесі біологічного проектування і конструювання відбувається цілеспрямоване створення штучного живого. Науково-технологічні можливості біотехнології можуть бути втілені в нових напрямках біологічної еволюції, що спрямовуються людиною.

Але біотехнологія не лише створює нове зовнішнє середовище людської життєдіяльності. Вона може зберегти і покращити “внутрішній природний світ” людини, природне в ній.

Оцінка морально-гуманістичного потенціалу біотехнології і можливість його реалізації передбачає виявлення того, чи є морально-гуманістичні орієнтири, виходячи з яких існування і розвиток людини як особистості, індивідуальності, соціальними регулятивами розвитку біотехнології. Зробити відповідний висновок можливо, судячи про “загальну стратегію” ставлення суспільства до біотехнології – яке місце відводиться їй в структурі виробництва, в невиробничих сферах, які взагалі проблеми збираються вирішити за її допомогою, яким є ставлення до біотехнології наукового співтовариства, держави.

Розвиток біотехнології пов"язаний з фундаментальною наукою. Такі дослідження дуже коштовні. Тому велику роль відіграє деержавна політика ставлення до біотехнології. Так, в Японії зростання загальних асигнувань на біотехнологію за один рік становить 15%, кількість співробітників, які працюють в галузі біотехнології в головних біотехнологічних фірмах щорік збільшується на 26%. Загальна кількість фірм, які розвивають біотехнологію, становить 2,5 тис.

Яскравим показником реальності гуманістичної спрямованості біотехнології, коли предметом осмислення стає проблема небезпеки біотехнології, є включення певних аспектів проблеми людини в предмет біотехнологічного дослідження. Як можна судити, значна кількість досліджень з біотехнології, що здійснюються у технологічно розвинутих країнах, орієнтовані на людину. За прогнозами фахівців, саме в галузі біотехнології людини слід чекати на майбутні найбільш значні успіхи. Так, ще в 1990 р. за кордоном для лікування людей передбачалось використання більш 20 терапевтичних продуктів людини, які створені методами біотехнології, крім того, це діагностичні системи для всіх основних паталогій . Генна терапія вирішує проблему знищення у людини певних груп клітин (наприклад, пухлинних), штучного вироблення деяких органів для заміни ушкоджених, регенерацію тканин і органів. Генна терапія може усувати спадкоємні дефекти у подружжя, яке без цього не може мати дітей. Генна терапія робить можливим введення будь-яких заданих генів в запліднену яйцеклітину.

Недивлячись на величезні можливості біотехнології допомогти людині в складній екологічній ситуації, розвиток її має непередбачуваний характер. Її результати можуть бути спрямовані і проти людини. Це стосується біологічної зброї, збільшення вірулентності збудників хвороб, надання їм стійкості до захисних сил організму і ліків. Тобто, використовуючи біотехнологію, водночас, важко прогнозувати абсолютно позитивний екологічний ефект.

Дуже небезпечні і так звані молекулярні химери. Так, одержано генетичну конструкцію, що кодує химерний білок, одна частина якого впізнає рецептор ( в кожному випадку такий як треба), а друга – вбиває ктітину. Ввести подібну систему в вірус – чисто технічне питання. І ситуація може стати безконтрольною.

На підсумок треба зробити такий очевидний висновок. Перехід до нового типу цивілізаційного розвитку, що має базуватися на новому типі наукової і технічної раціональності, який враховує екологічні імперативи в соціальнооекономічному розвитку, суттєво пов"язаний з тим, якою мірою людство використає можливості екології як науки і буде виходити з екологічних критеріїв виміру свого буття.

Література.

Коммонер Б. Замыкающийся круг: природа, человек, технология. - Л.: 1974.

Моисеев Н.Н. Алгоритмы развития. М.:1987.

Бобылев С.Н. Экологизация экономического развития.М.:1993.

Межжерин В.А. Цивилизация и ноосфера. Кн. 1. К.: 1996.

Лисичкин В., Шелепин Л., Боев Б. Закат цивилизации или движение к ноосфере. М.: 1997.

Степин В.С., Горохов , В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. М.: 1996. Раздел 1, глава 1.

Наука и культура. Круглый стол “Вопросов философии” //Вопр.филос. - 1998. - № 10.

Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. К.:1996.

Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К.:2000.

Кисельов М.,Канак Ф.Національне буття серед екологічних реалій.К.:2000.

Горський В.С. Україна на порозі планетарної цивілізації//Практична філософія. - 2001. - № 2.

Толстоухов А.В. Глобализация. Власть. Эко-будущее// Практична філософія. 2001. - № 2.

Питання для перевірки вивченого.

  1. Що таке цивілізація і які її суттєві ознаки?

  2. Чим відрізняється техногенна цивілізація від традиційної?

  3. Якими є світоглядні засади техногенної цивілізації?

  4. На яке ставлення людини до природи вони орієнтують?

  5. Чому людська діяльність, що базується на засадах техногенної цивілізації, спричиняє екологічну кризу?

  6. Дайте визначення поняття "екологічна ситуація".

  7. Чому сучасна екологічна ситуація є кризовою?

  8. Чи є кризові процеси зворотніми?

  9. Чим відрізняється екологічна криза від стану екологічної катастрофи?

  10. Чи загрожують кризи природних екологічних систем існуванню людини?

Теми рефератів.

  1. Взаємини людини і природи в умовах техногенної цивілізації.

  2. Світоглядні засади техногенної цивілізації як орієнтації ставлення людини до довкілля.

  3. Поняття екологічної ситуації і його роль в узагальненні суттєвих екологічних параметрів стану природи.

  4. Екологічна криза як функція цивілізації.

  5. Сучасна екологічна ситуація як кризова.

  6. Феномен екологічних криз і їх наслідки для життя людини.

  7. Специфіка новітньої біотехнології і її можливості в усуненні криз екосистем.

  8. Суспільно-політичні аспекти екологічних криз.

  9. Екологічні рухи як суспільні пропозиції розв"язання екологічних проблем.

  10. Екологічні катастрофи і їх наслідки.

ТЕМА 6. ФЕНОМЕН ЕКОЛОГІЧНИХ КРИЗ В ПРЕДМЕТІ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЇ.

6.1.Сутність і класифікування екологічних криз.

6.2.Природні і антропогенні екологічні кризи

6.3.Філософія екологічної кризи.

6.1.СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ КРИЗ.

Стосунки біологічної системи і довкілля в процесі еволюції прагнуть оптимальності. Але вони не завжди є гармонійними. Зміни життєвоважливих для біологічної системи параметрів зовнішного середовища, різкі зміни суттєвих характеристик гомеостазису приводять до порушення оптимального відношення біологічної системи і довкілля. Виникає такий стан екологічної системи, який проявляє себе як криза. Екологічні кризи є складними ситуаціями, які загрожують існуванню екологічних систем. Тому, екологічні кризи, їх різноманітні прояви, причини, шляхи розв"язання - певний пласт предмету сучасної екології.

Осмислення феномену екологічної кризи потребує пізнання її сутності. А для подолання кризового стану важливо усвідомити - з якого роду кризами людина має справу? Що або хто спричинив стан екологічної кризи? Дуже принциповим є коректне дослідження і визначення феномену негативних змін, бо може скластися ситуація, коли предметом вивчення стають зовнішні прояви кризового стану, а не його сутність.

За визначенням, сутність екологічних криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності. Тобто, екологічна криза - це порушення життєвоважливих для системи параметрів її функціонування.

В сучасній літературі (див. В.Крисаченко, 1996) екологічні кризи розполідяють за такими критеріями:

- за причиненням

- за об"єктною визначеністю

- за ієрархічним статусом

- за здійснюваним ефектом.

За першим означеним критерієм - за причиненням - можна говорити про екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природніх біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ.

Екологічні кризи антропогенного походження є результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу.

Другий спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об"ектною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об"єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.

Третій підхід до визначення типів екологічних криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня організації живого - від простих і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.

Четверта можливість кваліфікування і розподілу екологічних криз - за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як

1 -локальні - ефект їхньої дії обмежений певним регіоном, певними спільнотами,

2 - регіональні - такі, що проявляються на більших територіях і стосуються великих екологічних систем,

3- планетарні - кризові процеси охоплюють більшість екологічних систем Землі або біосферу в цілому.

Треба зауважити, що зв"язок між ієрархічним статусом екологічної кризи і спричиненим ефектом не є абсолютно жорстким. Скажімо, деякі локальні екологічні кризи можуть негативним чином вплинути на світове суспільство. Яскравим прикладом такого впливу може бути виникнення нового штаму вірусу, наприклад, грипу, що призводить до величезних епідемій і навіть пандемій.

6.2.ПРИРОДНІ І АНТРОПОГЕННІ ЕКОЛОГІЧНІ КРИЗИ.

Проаналізуємо детальніше визначені типи екологічних криз. Перш за все - екологічні кризи природного походження. Вони викликаються як абіотичними факторами, так і біогенними.

Абіотичні чинникі екологічних криз - це процеси і об"єкти неорганічної природи - геологічного, космічного характер тощо.

Однією з найвідоміших методологічних концепцій природознавства, виходячи з якою пояснюється виникнення природних екологічних криз, є концепція катастрофізму. Відповідно до неї, в історії Землі, в історії живого було декілька глобальних катастроф, які і спричинили відповідні екологічні кризи. Засновник концепції катастрофізму - великий французький натураліст, еволюціоніст Ж.Кюв"є. В своїй праці "Роздуми про перевороти на поверхні земної кулі" (1821) він застосував принцип катастрофізму до пояснення еволюційних процесів. На думку Ж.Кюв"є, чинниками вимирань видів були глобальні зміни клімату та інших геологічних параметрів.

Історія Землі свідчить про те, що час від часу відбувалися зміни кактастрофічного характеру, внаслідок чого суттєво змінювався видовий склад рослинного та тваринного світу. Палеонтологам відомі такі періоди в історії планети, коли вимирали види, що існували протягом десятків мільйонів років, а також періоди досить швидкого розвитку окремих систематичних груп. Наприклад, на початку палеозою спостерігалося різке зменшення кількості безхребетних організмів. В той же час досить активно почали розвиватися панцирні хребетні (молюски). Наприкінці цього періоду історії Землі вимерли великі земноводні та більшість папоротників. У середині крейдяного періоду швидко розвиваються покритонасінні рослини, а наприкінці цього періоду - вимерли динозаври, але почали швидко розвиватися ссавці. Отже, всі ці події нагадували катастрофи і мали суттєвий вплив на подальшу історію Землі в цілому і біосфери зокрема.

Природні екологічні кризи і катастрофи можуть спричинятися як особливостями в розвитку самої нашої планети, так і космічним середовищем. В останньому випадку екологічні кризи можуть бути викликані впливом на екосистеми метеоритних вибухів, астероїдами, ударами комет тощо. Потрібно зауважити, що природні екологічні кризи, які викликані виверженням вулканів, землетрусами спричиняють велику шкоду і для людини. Так, збитки внаслідок різник стихійних лих в усьому світі становлять щорічно близько 30 млрд.доларів, а кількість людських жертв - 250 тис. чоловік.

На початку і в середині ХХ ст. погляди катастрофізму відродилися у вигляді неокатастрофізму. В працях німецького палеонтолога Отто Шіндевольфа доводилося, що кардинальні зміни живого відбуваються не лише під дією зовнішніх причин, а й внутрішніх, причин біологічного характеру (наприклад, зміни ранніх стадій онтогенезу).

Нова хвиля інтересу до концепції катастрофізму проявилась в 80-ті роки ХХ ст. Американські палеонтологи Вальтер та Луїс Альварс огрунтували "іридієву гіпотезу" масових вимірань. Вони пояснювали явище іридієвої аномалії на межі крейдяного і палеогенового періодів космічним ударом, що здійснився саме в цей час. Ця аномалія зафіксована в більш ніж в 650 геологічних розрізах. Тобто, це - глобальна подія. Модель іридієвої аномалії задовільно пояснює масове вимирання тварин крейдяного періоду.

Взагалі ставлення до іридієвої гіпотези було таким. Приблизно 31% вчених погоджувались, що масові вимирання видів викликані зіткненням Землі з космічними тілами. Приблизно 40% погоджувались, що космічний удар міг відбутися, але мали сумніви з природу того, що він спричинив масові вимирання життєвих форм. Решта вчених взагалі не погожувалась з твердженням, що масові вимирання біологічних видів пов"язані з космічними факторами.

Однією з дуже оригінальних гіпотез, що намагалася пояснити масові вимирання рослинних і тваринних форм у минулі геологічні часи є припущення, що певна зірка - гіпотетичні зірка Немезида, невідомий досі супутник Сонця - здійснила збюючий вплив на живе. На жаль, практичні астрономічні спостереження не дозволили відкрити цю зірку. Отже, гіпотеза не підтвердилася.

Це, однак, не знімає саму проблему екзопланетного спричиненння екологічних криз. Хоча більшість фахівців доволі скептично ставляться взагалі до спроб пояснити природні екологічні кризи космічними факторами. Вони справедливо зауважують, що не існує бездоганних доказів зв"язку космічних ударів і масових вимирань. І, крім того, немає підстави вести мову про строгу циклічність масових вимирань видів ростин і тварин.

Однак, не можна не взяти до уваги науковий факт самих масових вимирань. Це з одного боку. А з іншого - існування у протікання астрофізичних процесів циклічних явищ. Так, відомі періоди коливань сонячної активності - з кроком у 9-11 років, рівня сонячної радіації з кроками 1800 років, 4000 років, 20-25 млн. років, 90 млн. років. Вчені вважають цілком ймовірним існування великого циклу в 170-190 млн. років, що пов"язано з регулярністю проходження сонячної системи через площину Галактики. Водночас відомі такі глобальні вимирання видів рослин і тварин: 480 млн. років тому - на межі ордовика і силура, 240 млн. років - на межі пермського і тріасового періодів, 195 млн.років - кінець тріасового періоду, 65 млн. років - так зване, велике мезозойське вимирання. Саме в останньому випадку зникло багато груп морських, наземних і крилатих рептилій, зокрема - динозаври.

Отже, ми розглянули абіогенні причини природних екологічних криз. Щодо біосфери це причини зовнішні - екзогенні. Але існують і ендогенні по відношенню до біосфери чинники екологічних криз - геологічні, кліматичні, термічні, оптичні тощо. Так, чималу традицію мають пояснення глобальних вимирань живого радикальними змінами кліматичних факторів на похолодання чи на потепління. Так міркують відомий західний палеонтолог С.Стенлі, вітчизняний еколог М.Будико та ін. Відповідно до праць відомого вітчизняного геолога і методолога науки С.Мороза, чинником екологічних криз є вулканічна діяльність.

Екологічні кризи можуть спричинятися і факторами органічного походження, тобто - біогенніми. Внутрішні біогенні чинники екологічних криз проявляють себе як різка зміна норми реакції організму, генетичні мутації тощо.

Зовнішні біогенні чинники природних екологічних криз виявляються в певних взаєминах біологічних систем. Наприклад, конкуренція - боротьба за існування як боротьба за енергію, світло, джерела їжі тощо. Класичні взаємини конкурентного характеру - "хижак - жертва" або "паразит - господар", конкуренція популяцій за екологічну нішу, коливання чисельності видів та інші особливості в життєдіяльності екосистем можуть прпоявитися в природних екологічних кризах.

Найбільш прийнятим теоретичним поясненням такого роду екологічних криз є модель, що базується на теорії Ч.Дарвіна, Відповідно до неї, менш досконалі, історично давніші форми внаслідок конкуренції з молодими, досконалішими, новітніми біологічними системами поступаються їм через конкурентну боротьбу.

В сучасній науці таке пояснення існує як певна модель, певний віріант. Тобто, він має і заперечення. Дійсно, якщо говорити про прогресивний розвиток живого, то треба враховувати, то він є явищем різнобічним. Біологічний прогрес проявляє себе як прогрес форми - морфологічний, прогрес функцій - фізіологічний, прогрес пристосування до середовища - екологічний. Саме таку багатоаспектність біологічного прогресу не повною мірою враховує пояснення природних екологічних криз, що базується на дарвінівській теорії.

В сучасній науці для пояснення зовнішніх причин природних екологічних криз пропонуються методологічні орієнтації градуалізму і пунктуалізму.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
«МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ» для випускників заочної форми навчання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ...
...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Івано-Франківський національний...
Зоріна Н. О., Стельмахович Г. Д. Основи екології: Практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010 – 36 с
Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство...
Лекція З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН. НАРІЗНІ З'ЄДНАННЯ
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський...
Прийом абітурієнтів, які мають диплом бакалавра (спеціаліста) для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за спеціальністю...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський...
Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень...
Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України
РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Київський національний торговельно-економічний університет
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ...
Стьюдента, Фішера. Поняття про виробничу функцію та функції виробничих витрат. Виробнича функція Кобба-Дугласа, її характеристики...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка