Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ (конспект лекцій)


НазваМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ (конспект лекцій)
Сторінка6/12
Дата17.03.2013
Розмір1.92 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Література > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

2 протилежні точки зору.

Відповідно до 1-ої, людину розглядають як природно-біологічну істоту, продукт еволюціоного розвитку органічного світу.

Прихильники 2-ої точки зору, так званих, інтрасоціологічних уявлень, вважають людину виключно соціальною істотою, яка є результатом економічного і соціального розвитку.

В наведених точках зору біологічне і соціальне в людині розглядаються як незалежне одне від одного. Під впливом таких трактувань в процесі дискусії про предмет екології навіть висловлювалась думка, що необхідно розрізняти екологію людини як біологічної істоти і екології людини як соціальної істоти. Отже, в таких підходах соціальне і біологічне розглядаються як дві незалежні системи.

Треба зау

важити, що свого часу, коли людина була "приєднана" до тваринного царства Ч.Дарвіном (середина Х1Х ст.), це мало величезні наслідки в світоглядному плані. Втім, з"явились і концепції, які в методологічному плані кваліфікують як "соціальний дарвінізм", "соціал-біологізм," і які намагалися пояснити соціальне (людину, суспільство) біологічними законами. Тобто, методологічна сутність цих концепцій - зведення соціального до біологічного і повне ігнорування специфіки соціального. Такою є методологія біологічного редукціонізму і, зрозуміло, вона є обмеженою в пізнанні людини як соціальної істоти.

Діалектичний підхід до проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині - це спроби подолати таке біологізаторство. Діалектичне розв"язання проблеми полягає в розумінні соціального в людині як такого, яке "знімає" біологічне. Тобто, соціальне включає в себе біологічне, але в перетворенному вигляді. При цьому має враховуватися і специфіка біологічного.

Втім, залишається проблема відношення біологічного і соціального, а також проблема осмислення специфіки "людського біологічного".

Для відповіді на ці питання треба подивитися на історію становлення людини. Дійсно, дослідники відмічають, що важко, стосовно антропосоціогенезу, визначити ту, умовно кажучи, точку, де людина стає людиною. Очевидно, що суттєвою ознакою людини є розсудочна діяльність. Але коли ж у людини вона з"являється? В той момент, коли людина бере в руки якесь знаряддя або навпаки - для того, щоб взяти знаряддя праці, людина має вже розвинутися до розсудочної діяльності?

За оцінкою відомого українського філософа В.Іванова, пізнавальна ситуація, що пов"язана з антропогенезом, характеризується наявністю 2-х концептуальних підходів: еволюційно-біологічного і соціально-трудового. Такі підходи відповідають 2-м сміжним рівням організації людини - біологічному і соціальному.

Причому, перша концепція повинна в термінах природничонаукової теорії довести факт появи людини як соціальної істоти. А друга - реконструюючи все більш архаїчні форми труда і соціальності має дійти до виявлення біологічних прототипів праці і соціальності.

Отже, для з"ясування природи і сутності людини кожна з двох концепцій має вийти за свої межі, аналогічно тому, як в дійсній історії людини біологічне перейшло в соціальне.

Ми з"ясували, що людина є людиною завдяки її соціальності. Подальший розвиток людини - і історичний, і індивідуальний - це розвиток соціальний. Виникає питання: а як же пласт біологічного в людині? Тобто, чи еволюціонує людина як біологічний вид, біологічна система? Ця проблема є цікавою, а її розв"язання - принципово важливим і для природничих наук, і для філософії, бо суттєвим чином впливає на світогляд.

Втім, ми маємо дуже різні, навіть протилежні відповіді на поставлені питання. Серед принципових варіацій зазначимо такі.

- людський розвиток є суто культурносоціальним і інтелектуальним. Тому він не потребує біологічної еволюції.

- людина як біологічний вид еволюціонує. Але ця еволюція йде дуже повільно, в той час як соціальна еволюція розгортається дуже швидко.

Крайнім виразом визнання такого росходження біологічної і соціальної еволюції є теорія соціальної дезадаптації. Її відстоюють французькі дослідники Р.Дюбо, В.Гюан, А.Дюссер, П.Делор. У відповідності з цією теорією вважається, що виникає дисгармонія між консервативними біологічними перспективами розвитку особистості і соціальними перспективами. На підставі таких особливостей розвитку людини робиться висновок, що через недосконалість людської природи людству загрожує загибель.

З точки зору цієї теорії оцінюється і сучасна екологічна ситуація. Так, з одного боку, сучасна екологічна ситуація є наслідком соціально-економічної діяльності. З іншого - людина не здатна до неї адаптуватися, оскільки еволюціонує дуже повільно.

- біологічна еволюція людини відбувається. Але відбувається на мікрорівні, тобто - на генетичному рівні, через певні мутації. На цій підставі у людини формуються, так звані, екологічні форми адаптації, завдяки яким людські популяції пристосовуються до життя в різних умовах (клімат, географічні фактори, мінеральний склад води, грунту, рівень радіаційного фону). Одним з суттєвих факторів, що лежать в основі розвитку екологічних форм адаптації, є біологічна мінливість.

Отже, хоча людина досягла висот культури і цивілізації, вона залишається специфічною природнобіологічною системою. Людина саме тому включена в екологічне відношення, що є природною істотою. Втім, вона проявляє себе в екологічному відношенні не лише як біологічна, а і як соціальна істота.

Зважаючи на обидва названі суттєві прояви людини, в сучасній науковій і філософській літературі визнається біосоціальна організація людини. Біосоціальній організації людини притаманна така цілісність, що не можна відокремити свідомість від мозку, а психіку, емоції - від функціонування нервової системи. Інакше цілісність людини втрачається.

Розуміння людини як біосоціальної істоти дозволяє акцентувати на таких важливих в екологічному смислі висновках:

  1. Сучасна екологічна ситуація не є результатом протистояння людини, що вийшла з природи, і самої природи.

  2. Навпаки, сучасна екологічна ситуація є яскравим свідоцтвом того, що людина не може вийти з природи

  3. Соціокультурне середовище - "друга природа" - не має суперечити природі "першій". Тобто, штучне середовище, що є результатом соціокультурного і цивілізаційного розвитку людини, який мав зробити її незалежною від природи, ще більш посилює цю залежність і робить її все більш різноманітною.

4.2.ЛЮДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ГЕОЛОГІЧНА СИЛА І ЧИННИК ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ.

Отже, як не парадоксально, але саме людська діяльність є причиною збільшення залежності людини від природи. Хоча й вплив людини на природу є таким, що породжує нову якість біосфери.

Як ми вже з"ясували в минулих темах, біосфера - цілісна, самоорганізована система. Але як ціле біосфера входить в ще більш об"ємне утворення - геокосмічне довкілля. В межах геокосмічного довкілля біосфера виконує функцію зниження ентропії, а також - перетворення енергії. В.Вернадський зазначав:"По суті біосфера може розглядатися як частина земної кори, котра зайнята трансформаторами, які переводять космічні випромінювання в дієву земну енергію - електричну, хімічну, механічну, теплову і т. ін." .

Втім, з появою людини біосфера починає ставати чимось іншим. За міркуваннями В.Вернадського, виникнення людини знаменую собою нову геологічну добу в історії Землі. ЇЇ визначають як психозойську еру (Д. Ле Конт), антропогенну еру (О.Павлов). Ці назви фіксують новий стан людства, коли воно стає геологічною силою. Силою, що змінює вигляд нашої планети. За допомогою людської діяльності біосфера, на думку В.Вернадського, геологічно швидко переходить у новий стан - ноосферу. Тобто, в такий стан, в якому "повинні проявлятися розум і спрямовувана ним робота людиним як нова, небувала на планеті геологічна сила" (стаття В.Вернадського "Декілька слів про ноосферу", 1944).

Отже, людська діяльність проявляє себе як найпотужніша геологічна сила, що формує нову якість планети. Яким же чином проявився вплив людини на природу, на біосферу протягом тривалої історії людства?

За поглядами дослідників (наприклад, Г.Бачинського), можна говорити принаймні про 3 стадії історії взаємодії суспільства і природи.

1 -ша стадія. Тривала приблизно 2-3 млн років. Це період від появи на Землі перших людей примітивного виду Homo habilis до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду Homo sapiens (людина розумна) напочатку пізньопалеолетичної доби.

Щодо екологічного смислу людського буття, то в цей час взаємодія людини з природою обмежувалась біологічним обміном речовин. В людині як істоті біосоціальній, ще переважало біологічне. Нечисельні первісні стада людей були озброєні недосконалими кам"яними знаряддями. Первісні люди органічно вписувались у природні екосистеми як складові елементи. Своєю діяльністю люди ще не порушували рівноваги природних екосистем. На цій стадії слабкі антропогенні впливи не могли викликати помітних змін у навколишньому середовищі.

2-га стадія. Вона тривала близько 40 тис. років. Від початку пізнього палеоліту до другої світової війни (сер. ХХ ст.). На цій стадії людство вже відчутно впливало на навколишнє середовище. Відповідно до цивілізаційного прогресу, антропогенний тиск на природу неухильно зростав. Людська діяльність спричинила вимирання багатьох видів тварин і рослин.

Але на цій стадії природний кругообіг речовиш та енергетичних потоків на планеті ще не були порушені внаслідок антропогенного впливу. Втім, на цій стадії негативні дії людини почали викликати зворотню реакцію природи.

В межах цієї стадії виділяють 3 етапи:

  1. Примітивний - людина впливала на природне середовище полюванням та рибальством.

  2. Агрокультурний - коли основними засобами антропогенного впливу на природу були скотарство та землеробство.

  3. Машинно-індустріальний - основним фактором руйнування довкілля стало промислове виробництво.

На 1-му етапі взаємодії людини і природи - примітивному - природа вже зазнала значних втрат. Мисливство було провідною галуззю господарства. Мамонти, волохаті носороги, велетенські олені - основними продуктами харчування. В той час для полювання використовували гонний спосіб. Тобто, стада оточували і загоняли на високі кручі. Тварини падали і масово гинули. Поступово це привело до різкого скорочення чисельності цих унікальних тварин. А згодом - до їх повного вимирання. Знахідки кісток мамонтів засвідчують величезні масштаби винищення цих гигантських тварин.

Про великий вплив людей кам"яної доби на природу свідчать крім палеонтологічних і історичні дані. Наприклад, аборігени Тасманії (пізній палеоліт у них зафіксований навіть в Х1Х ст.) систематично випалювали рослинність на величезних просторах острова. Це робили для того, щоб умови життя і мисливства були кращими.

Екологічний ефект цих пожеж був дуже відчутним. Змінювався мікроклімат. Зникали певні різновиди рослин і тварин. Вологі ліси поступалися чагарникам і саванам. Негативні процеси зачипали грунти, в яких посилювалася ерозія.

 

На 2-му етапі - агрокультурному -вплив на природу був спричений розвитком скотарства і землеробства. А ці види діяльності були обумовлені перш за все таким суттєво важливим фактором, як ріст чисельності населення Землі. Крім того, саме за таких обставин виявилась недостатня ефективність мисливства для харчування людей і взагалі для їх життєдіяльності.

Розвиток скотарства і землеробства, виникнення давніх цивілізацій спричинили нові протиріччя між людиною і природою. Тривали і розширювались масові вирубки лісів, їх випалювання. Випас худоби носив нерегулюваний характер. Все зазначене призвело до опустелювання величезних територій у Південій Африці, на Аравійському півострові, у Малій та Средній Азії, в Європейському Середземномор"ї. Наприклад, знамениті ліванські кедри, що мали цінну деревину, яку використовували для будування фінікійських кораблів, храмів Єрусалиму, залишились лише на прапорах Лівану.

Антропогенний вплив на природу значно посилився з використанням металів. З них найдавнішими є мідь, золото, срібло. Так, в Анатолії (Туреччина) знайдено багато мідних речей, що відносяться десь до У11 тисяч. до н.е. В У - 1У тисяч. до н.е. в таких древніх цивілізаціях, як Шумер, Єгипет, Індія, Китай розпочався видобуток золота і срібла.

До речі, спочатку срібло цінувалося більше за золото. Так, срібло видобували в Стародавній Греції - на південь від Афін (зараз це територія сучасних Іспанії, Швеції). В середні віки було відкрито багато родовищ срібла в центральній Європі. З цього часу срібло почали називати "німецьким металом". І до Х1У ст. Німеччина була головним постачальником срібла в Європі.

У 111-му тисяч. до н.е. почався "бронзовий вік". А у 11-му тисяч. до н.е. - залізний. Саме залізо стало самим потужним стимулом розвитку виробництва.

На цьому єтапі взаємодії людини і природи сільськогосподарська діяльність спиралась на екстенсивні методи. Перш за все, це розширення територій на основі підсічно-вогневої системи (вирубка лісів, випалювання рослинності). Такі дії мали драматичні екологічні наслідки. Так, в цей час лісова зона в Західній Європі практично зникає, різко скорочується площа лісів у центральній Європі.

На 3-му етапі - машинно-індустріальному - антропогенний вплив призводить вже до суттєвих проблем у взаєминах людини і природи. Почався цей етап з винаходу парової машини і інтенсивного розвитку промисловості. Це стало основою нового суспільства - капіталістичного.

Величезні технічні успіхи людини стали підставою для світоглядних змін. Так, в умовах прогресуючого капіталізму швидко долалося попереднє "обожнювання природи". Розвиток індустрії підкорював використання природних ресурсів вузькому практицизму.

Отже, за умов капіталізму (особливо з часу промислових революцій ХУ111-Х1Хст.) промислове виробництво стає основним фактором впливу на природу. Більшість регіонів світу у 2-й половині ХУ111 - напочатку Х1Х ст. стають сировинними колоніями промислово розвинутих країн, таких як Іспанія, Португалія. Англія. Ця історія дає яскраві приклади грабіжницького використання природи. Особливо це стосується території Північної Америки в ХУ111 - Х1Х ст. Так, жахливе полювання на бізонів, коли, стріляючи прямо з поїздів, люди винищували цілі стада цих унікальних тварин, є прикладом трагічних наслідків людського впливу на природу. З кінця Х1Х ст. ці терирорії зазнали явища пилових "чорних бурь", що стали наслідком розорювання прерій і знищення родючих земель.

Особливо посилюється негативний антропогенний вплив на природу після застосування паравої машини на морському і залізничному транспорті ві винаходу двигуна внутрішнього згоряння.

Але на цій - 2-й стадії взаємодії людини і природи динамічна рівновага біосфери ще не порушилась.

111 стадія взаємодії природи і людини. Вона почалась в середини ХХ ст. після закінчення 2-ої світової війни. Саме війна стимулювана стрибок у розвитку техніки. З цього часу людина, більш ніж коли раніше, проявляє себе як найбільш могутня геологічна сила на планеті. Можна сказати, що людська діяльність за потужністю і масштабами перевищує найпотужніші стихійні явища.

Втім, наслідки такої діяльності і для природи, і для людини є негативними. Через зростающий антропогенний тиск на природу руйнування біосфери загрожує стати незворотним. Процес може досягти такого ступеню, що природне середовище стане непридатним для подальшого існування людей.

На даній стадії взаємодії людини і природи їх зв"язок є настільки органічним, складнодиференційованим, що дослідники говорять про існування єдиної соціоекосистеми (Голубець М., Бачинський Г.). Соціоекосистему визначають як складну, динамічну систему, що є функціонально замкненою. Вона втратила здатність до природної саморегуляції. А її головним регулятором стала людина (суспільство). Тобто, саме від людини залежить майбутнє і природи, і суспільства. За даними аналізу, здійсненого Міжнародними комісіями при Генеральній Асамблеї ООН, стан соціоекосистеми є кризовим.

Головними факторами, що призвели до кризового стану, є демографічний вибух, урбанізаці, індустріалізація та хімізація господарства. Так, населення Землі за останні десятиліття зросло більше, ніж в 2 рази. Воно вже досягло 6 млрд. і продовжує зростати.

Через потужний техногенний вплив посилилася загроза "парнікового ефекту". Так, зараз на Землі щороку спалюють приблизно 2 млрд. вугілля. Через це в атмосферу викидаються мільярди тон вуглекислого газу. Наземні рослини не встигають переробляти таку величезну кількість вуглекислого газу. Тому він швидко накопичується. При таких темпах спалювання органічного палива очикується, що в 2010 р. викиди вуглекислого газу досягнуть 10 млрд. тон. В таких умовах проявиться "парніковий ефект", при якому атмосфера буде безперервно нагріватися. Водночас, вміст кисню в атмосфері буде неухильно падати.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
«МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ» для випускників заочної форми навчання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ...
...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Івано-Франківський національний...
Зоріна Н. О., Стельмахович Г. Д. Основи екології: Практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010 – 36 с
Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство...
Лекція З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН. НАРІЗНІ З'ЄДНАННЯ
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський...
Прийом абітурієнтів, які мають диплом бакалавра (спеціаліста) для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за спеціальністю...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський...
Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень...
Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України
РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Київський національний торговельно-економічний університет
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ...
Стьюдента, Фішера. Поняття про виробничу функцію та функції виробничих витрат. Виробнича функція Кобба-Дугласа, її характеристики...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка