|
|
Скачати 4.19 Mb.
|
|
http://zakon.at.ua/ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН В. М. РЕПЕЦЬКИЙ ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО Підручник 2-ге видання, перероблене і доповнене УДК [341.7+341.8](075.8) ББК 67.5я73 Р41 Затверджено Міністерством освіти і науки України (протокол №1 /11-1030 від 28 березня 2002 р.) Рецензенти: В. Н. Денисов — доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України (Інститут держави і права імені В. М. Корецького HAH України), професор; М. В. Буроменсъкий — доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків); В. К. Грищук — доктор юридичних наук (Львівський державний університет внутрішніх справ), професор Репецький В. М. Р41 Дипломатичне і консульське право: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 372 с. ISBN 966-346-204-3 У підручнику розкрито поняття і зміст дипломатії, розглянуто основні форми її реалізації та систему органів, через які вона здійснюється, а також взаємозв'язок з дипломатичним правом. Головну увагу приділено дипломатичному представництву, його функціям і засобам їх забезпечення. Висвітлено особливості діяльності спеціальних місій і прояву дипломатії в рамках міжнародних організацій. Важливе місце відведено консульському праву. Для студентів, які навчаються за спеціальностями "Міжнародне право" та "Міжнародні відносини", працівників державних органів, котрі здійснюють свої функції у сфері зовнішньополітичної діяльності. УДК [341.7+341.8] (075.8) ББК 67.5я73 © В. М. Репецький, 2002 © В. М. Репецький, зі змінами, 2006 ISBN 966-346-204-3 © Видавництво "Знання", 2006 ЗМІСТ Передмова 6 Розділ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПРО ДИПЛОМАТІЮ І ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО 9
Контрольні запитання 58 Розділ 2. ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 59
функції за кордоном 76 Контрольні запитання 88 Розділ 3. ВСТАНОВЛЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН 89
Контрольні запитання 138 Розділ 4. ДИПЛОМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ І ЗАСОБИ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 139
та її громадян 158 Контрольні запитання 160 Розділ 5. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРИВІЛЕЇ ТА ІМУНІТЕТИ 161
та імунітетів 175
5.7. Митні та податкові імунітети 209 Контрольні запитання 214 Розділ 6. ПРАВО СПЕЦІАЛЬНИХ МІСІЙ 215
та їх класифікація 227
та діяльності спеціальних місій 233 6.4. Привілеї та імунітети спеціальних місій .... 239 Контрольні запитання 248 Розділ 7. ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 249
в межах міжнародних організацій 250
при міжнародних організаціях 259
7.5. Привілеї та імунітети 268 Контрольні запитання 278 Розділ 8. КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО 279
їх здійснення 323
установ 342
установ 349 Контрольні запитання 358 Список використаної літератури 359 Латинські терміни, найчастіше вживані у дипломатичній і консульській практиці 361 Brief contents 365 ПЕРЕДМОВА Дипломатичне і консульське право — одна з найдавніших галузей права. її основи були закладені ще на початку людської цивілізації, але розквіт припав на етап формування централізованих держав як основних суб'єктів міжнародного права. Дипломатичне і консульське право — один із головних інструментів реалізації зовнішньої політики держави. Залежно від існуючих міжнародних відносин змінювалися форми, методи і характер прояву: від застосування сили та заповнення прогалин у міжнародно-правовому регулюванні, нерівноправних відносин між високорозвиненими і слабо-розвиненими державами до принципів мирного розв'язання спорів, поваги, суверенної рівності й незалежності держав, відмови від застосування сили, широкого використання дипломатичних методів. Сьогодні зросла не лише спрямованість зовнішньої політики держав, але й складність міжнародних проблем, що вимагають безпосередньої участі в дипломатичному процесі глав держав, глав урядів і міністрів закордонних справ. Сучасна дипломатія потребує належної міжнародно-правової регламентації, яка б враховувала інтереси всіх держав, незалежно від їх економічного, військового і політичного потенціалу та місця в системі міжнародного співтовариства. Широкого застосування набула багатостороння конвенційна дипломатія. З'явились організаційні форми дипломатії, зокрема постійні представництва держав при міжнародних організаціях. Значно зросла роль дипломатії ad hoc, спеціальної місії, "народної дипломатії". Відповідні зміни відбулися в консульській службі. Розширилась географія розташування консульських установ, збільшилась кількість почесних консулів, невпинно зростає чисельність двосторонніх консульських конвенцій тощо. Значну увагу в сучасній дипломатичній і консульській діяльності приділяють торговельно-економічним та науково-технічним питанням. Важливу роль у колективній дипломатії відіграють міжнародні організації, серед яких чільне місце посідає ООН. Реалізація багатосторонньої дипломатії передбачає широкі можливості для розв'язання найважливіших питань сьогодення. Усе це вимагає особливої правової регламентації. Розробці міжнародно-правових норм, які відповідають сучасному обсягу міжнародної взаємодії, присвячена ціла низка спеціальних конвенцій. Зокрема, Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. охоплює майже всі аспекти діяльності дипломатичних представництв: їх класифікацію, функції, порядок акредитування, права, привілеї, імунітети, а також деякі протокольні норми. її прийняття заклало надійну основу процесу кодифікації дипломатичного і консульського права та прогресивного розвитку цієї галузі. Беручи до уваги існуючі тенденції стосовно інтеґрації закордонної служби держав, автор намагається показати тісний зв'язок між дипломатичним і консульським правом та розкрити механізм реалізації їх норм. У підручнику висвітлено процес подальшого розвитку кодифікації дипломатичного права як на універсальному, так і на регіональному рівні, а також удосконалення вітчизняного законодавства, норми якого покликані забезпечити виконання норм міжнародного права. Значну увагу приділено аналізу дипломатичних привілеїв та імунітетів, правовій природі й теоретичному обґрунтуванню їх виникнення. Розкриваючи зміст дипломатичної діяльності, яку реалізують через спеціальні місії та представництва при міжнародних організаціях, автор наголошує на тому, що останні є формами прояву дипломатії. У розділі, присвяченому консульському праву, використано нове законодавство України й показано практику його застосування. Особливу увагу приділено міжнародному праву як особливому кодексу правових норм, дотримання яких забезпечує мирний і взаємовигідний характер розвитку відносин між державами та їх плідне співробітництво. Кожен розділ завершує перелік питань, що дають змогу студентові провести відповідну самоперевірку після опрацювання матеріалу. Розділ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПРО ДИПЛОМАТІЮ І ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО
1.1. ДИПЛОМАТІЯ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО Функціонування та розвиток будь-якої держави як суб'єкта міжнародного права і міжнародних відносин не може відбуватись без зовнішніх зв'язків з іншими суб'єктами міжнародного права. Це об'єктивна необхідність існуючого суспільного розвитку. А тому наявність зовнішніх зв'язків вимагає відповідної організації апарату для забезпечення цих зв'язків та їх регулювання за допомогою норм міжнародного права. Таким чином, дипломатія і міжнародне право є невід'ємною складовою забезпечення рівноправних відносин між суб'єктами сучасного міжнародного права. У повсякденному житті термін "дипломатія" вживається в політологічному, правовому, філологічному та інших значеннях. Відповідно його зміст і призначення розкриваються різними авторами неоднозначно. Слово "дипломат" походить від старогрецького "diploma", що означало "лист", "документ" (зокрема, вживаючи сучасну термінологію, такі поняття, як посвідчення, інструкція, вірчі грамоти). Історія походження цього терміна пояснюється тим, що в Стародавній Греції посли, яких скеровували для ведення переговорів, отримували відповідні інструкції, грамоти, що засвідчували їх повноваження. Ці документи, дощечки, що складалися вдвоє, вручали посадовій особі міста, яка відала дипломатичними справами. їх називали "diploma". Звідси й виник термін "дипломатія" [4, с. 36]. Хоча при цьому варто зазначити, що на практиці термін "дипломатія" стали вживати пізніше — на початку XVII ст. Наприклад, в Англії перший випадок вживання поняття "дипломатія" належить до 1645 р. [12, с. 12]. Однак через деякий час цей термін, отримавши широке застосування у міжнародних відносинах, втрачає первинне значення і набуває нового змісту. У міжнародно-правовій літературі з цього приводу існують різні визначення, які використовували впродовж останніх півтора століть. У деяких випадках термін "дипломатія" ототожнювали з міжнародним правом загалом або із зовнішньою політикою. Деякі автори розглядали дипломатію як певний засіб застосування особистих здібностей дипломатів. Інші ж не вбачали різниці між дипломатією і наукою про зовнішні відносини. Така різноманітність визначень цього терміна дає змогу всебічно охопити його зміст. Інколи слово "дипломатія" вживають на позначення зовнішньої політики держави. Цілком слушним є зауваження одного з дипломатів про те, що цим словом користуються безпідставно, а тому його часто вживають для характеристики дуже різних, інколи суперечливих, понять, які не мають нічого спільного зі справжньою дипломатією. У розмовній мові слово "дипломатія" вживають для визначення цілої низки понять, зокрема, для пояснення зовнішньої політики, коли, наприклад, кажуть: "Українська дипломатія щодо Чорного моря була недостатньо твердою". В інших випадках йдеться про переговори, наприклад: "Це питання може бути розв'язане дипломатично". Крім цього, ним часто називають процедуру й апарат, за допомогою яких проводять переговори. Його також вживають для позначення закордонної частини відомства закордонних справ. І нарешті, це слово нерідко розуміють як особливу здатність, що виявляється у спритності (у хорошому розумінні), у підступності, лукавстві (у поганому розумінні) під час ведення міжнародних переговорів. На зміст поняття "дипломатія" впливають три значення, які, будучи разом узятими, в основному розкривають усі найважливіші аспекти цього терміна. У першому, основному, значенні "дипломатія" виступає як офіційна діяльність державних органів з компетенцією у сфері міжнародних відносин, що є головними дипломатичними представниками, які реалізують зовнішню функцію держави зі встановлення і підтримки міжнародних відносин між державами, забезпечують охорону прав та інтересів держави, її юридичних і фізичних осіб за кордоном. У другому значенні, "дипломатія" — це сукупність науково обґрунтованих засобів і методів, а також мистецтво досягнення мети держави у сфері зовнішньої політики, встановлення і підтримання відносин між державами і, особливо, ведення переговорів та укладання договорів. Роль дипломатії як знаряддя зовнішньої політики держави завжди була винятково важлива. Як і зовнішня політика, вона була зумовлена безпосередньо інтересами держави. У різні періоди історичного розвитку дипломатія значною мірою впливала на долі держав, а при вмілому користуванні цим знаряддям відповідні держави досягали високих результатів. Багато міжнародних конфліктів, війн і протистоянь супроводжувались невмілою, невиваженою і навіть поганою, з різних причин, дипломатією. "Дипломатія, — за визначенням Ернеста Сатоу, — це застосування розуму і такту у веденні офіційних відносин між урядами різних незалежних держав, а ще коротше — ведення справ між державами за допомогою мирних засобів" [12, с. 11]. Необхідність розуму для всіх очевидна, але не менш потрібним є такт, який досить часто не береться до уваги у міжнародних відносинах, що в кінцевому підсумку призводить до непередбачуваних наслідків. У третьому значенні термін "дипломатія" охоплює певну категорію кваліфікованих осіб (дипломатична та консульська служба), а також відповідний організаційний апарат (Міністерство закордонних справ, постійні і тимчасові (ad hoc)1 дипломатичні місії), які реалізують мету і завдання зовнішньої політики держави та утворюють окрему державну службу, що є складовою частиною апарату органів центральної виконавчої влади. |
|
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право |
Хто є автором ідеї поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову? А поліцейське законодавство поліцейське право право управління адміністративне право |
|
Закон України «Про зайнятість населення» Крім того, це право закріплює ст. 7, в якій проголошується право на задовільне існування. Ст. 10 цього ж пакту закріплює право сім'ї... |
ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН За визначенням К. К. Сандровського «Право зовнішніх зносин – це система норм і принципів міжнародного права, спрямованих на регулювання... |
|
1. Поняття права та його ознаки Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюється з допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне... |
Гражданский кодекс Украины (Книга четвертая. Право интеллектуальной собственности) Право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи з курсу... Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми... |
Питання з для самостійної підготовки студентів до іспиту з дисципліни... |
|
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право |
Реферат На тему: Земельне право Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) |