КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО


НазваКОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
Сторінка1/22
Дата13.03.2013
Розмір4.19 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

http://zakon.at.ua/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
В. М. РЕПЕЦЬКИЙ

ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
Підручник
2-ге видання, перероблене і доповнене


УДК [341.7+341.8](075.8) ББК 67.5я73 Р41
Затверджено Міністерством освіти і науки України (протокол №1 /11-1030 від 28 березня 2002 р.)
Рецензенти:

В. Н. Денисовдоктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України (Інститут держави і права імені В. М. Корецького HAH України), професор;

М. В. Буроменсъкий — доктор юридичних наук, член-кореспон­дент Академії правових наук України (Національна юридична ака­демія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків);

В. К. Грищук — доктор юридичних наук (Львівський держав­ний університет внутрішніх справ), професор

Репецький В. М.

Р41 Дипломатичне і консульське право: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 372 с. ISBN 966-346-204-3

У підручнику розкрито поняття і зміст дипломатії, розглянуто основні форми її реалізації та систему органів, через які вона здійснюється, а також взаємозв'язок з дипломатичним правом. Головну увагу приділено дипломатичному представництву, його функціям і засобам їх забезпечення. Висвітлено особливості діяль­ності спеціальних місій і прояву дипломатії в рамках міжнародних організацій. Важливе місце відведено консульському праву.

Для студентів, які навчаються за спеціальностями "Міжнарод­не право" та "Міжнародні відносини", працівників державних органів, котрі здійснюють свої функції у сфері зовнішньополітичної діяльності.

УДК [341.7+341.8] (075.8) ББК 67.5я73
© В. М. Репецький, 2002 © В. М. Репецький, зі змінами, 2006

ISBN 966-346-204-3 © Видавництво "Знання", 2006

ЗМІСТ

Передмова 6

Розділ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

ПРО ДИПЛОМАТІЮ І ДИПЛОМАТИЧНЕ
ПРАВО 9

  1. Дипломатія і міжнародне право 10

  2. Основні етапи розвитку дипломатії 20

  3. Українська дипломатія 33

  4. Поняття дипломатичного права 41

  5. Джерела дипломатичного права та його
    кодифікація 47

Контрольні запитання 58

Розділ 2. ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ

ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 59

  1. Внутрішньодержавні органи у сфері
    дипломатичної діяльності 62

  2. Органи держави, які здійснюють дипломатичні

функції за кордоном 76

Контрольні запитання 88

Розділ 3. ВСТАНОВЛЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ

ВІДНОСИН 89

  1. Юридичні підстави встановлення
    дипломатичних відносин 90

  2. Відкриття дипломатичного
    представництва 97

  3. Порядок призначення глави та членів
    дипломатичного представництва 102

  1. Персонал дипломатичного представництва 112

  1. Припинення дипломатичної місії 127

Контрольні запитання 138

Розділ 4. ДИПЛОМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ І ЗАСОБИ

ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 139

  1. Еволюція дипломатичних функцій 140

  2. Найважливіші дипломатичні функції 145

  3. Представництво інтересів третьої держави

та її громадян 158

Контрольні запитання 160

Розділ 5. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРИВІЛЕЇ

ТА ІМУНІТЕТИ 161

  1. Теоретичне обґрунтування дипломатичних
    привілеїв та імунітетів 162

  2. Класифікація дипломатичних привілеїв

та імунітетів 175

  1. Особиста недоторканність 180

  2. Недоторканність приміщень дипломатичного
    представництва та їх майна 189

  3. Імунітет від юрисдикції 196

  4. Свобода зносин та правовий статус
    дипломатичної пошти і дипломатичного
    кур'єра 203

5.7. Митні та податкові імунітети 209

Контрольні запитання 214

Розділ 6. ПРАВО СПЕЦІАЛЬНИХ МІСІЙ 215

  1. Основні етапи розвитку інституту спеціальних місій 217

  2. Поняття спеціальних дипломатичних місій

та їх класифікація 227

  1. Міжнародно-правові основи організації

та діяльності спеціальних місій 233

6.4. Привілеї та імунітети спеціальних місій .... 239
Контрольні запитання 248

Розділ 7. ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО

МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 249

  1. Поняття та особливості прояву дипломатії

в межах міжнародних організацій 250

  1. Розвиток і кодифікація дипломатичного
    права міжнародних організацій 254

  2. Постійні представництва держав

при міжнародних організаціях 259

  1. Делегації та спостерігачі держав в органах
    міжнародних організацій і на міжнародних
    конференціях 265

7.5. Привілеї та імунітети 268

Контрольні запитання 278

Розділ 8. КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО 279

  1. Історія становлення і розвитку інституту
    консульства 280

  2. Поняття консульського права, його джерела
    та кодифікація 295

  1. Встановлення консульських зносин 304

  2. Припинення консульських зносин 309

  1. Персонал консульських установ і порядок
    його призначення 312

  1. Функції консульських установ і засоби

їх здійснення 323

  1. Основні імунітети та привілеї консульських

установ 342

  1. Привілеї та імунітети працівників консульських

установ 349

Контрольні запитання 358

Список використаної літератури 359

Латинські терміни, найчастіше вживані у дипломатичній

і консульській практиці 361

Brief contents 365
ПЕРЕДМОВА

Дипломатичне і консульське право — одна з найдавні­ших галузей права. її основи були закладені ще на початку людської цивілізації, але розквіт припав на етап формуван­ня централізованих держав як основних суб'єктів міжна­родного права.

Дипломатичне і консульське право — один із головних інструментів реалізації зовнішньої політики держави. За­лежно від існуючих міжнародних відносин змінювалися форми, методи і характер прояву: від застосування сили та заповнення прогалин у міжнародно-правовому регулюванні, нерівноправних відносин між високорозвиненими і слабо-розвиненими державами до принципів мирного розв'язан­ня спорів, поваги, суверенної рівності й незалежності дер­жав, відмови від застосування сили, широкого використан­ня дипломатичних методів.

Сьогодні зросла не лише спрямованість зовнішньої полі­тики держав, але й складність міжнародних проблем, що вимагають безпосередньої участі в дипломатичному процесі глав держав, глав урядів і міністрів закордонних справ. Сучасна дипломатія потребує належної міжнародно-право­вої регламентації, яка б враховувала інтереси всіх держав, незалежно від їх економічного, військового і політичного потенціалу та місця в системі міжнародного співтовариства.

Широкого застосування набула багатостороння конвен­ційна дипломатія. З'явились організаційні форми дипло­матії, зокрема постійні представництва держав при міжна­родних організаціях. Значно зросла роль дипломатії ad hoc, спеціальної місії, "народної дипломатії".

Відповідні зміни відбулися в консульській службі. Роз­ширилась географія розташування консульських установ, збільшилась кількість почесних консулів, невпинно зростає чисельність двосторонніх консульських конвенцій тощо. Значну увагу в сучасній дипломатичній і консульській ді­яльності приділяють торговельно-економічним та науково-технічним питанням.

Важливу роль у колективній дипломатії відіграють між­народні організації, серед яких чільне місце посідає ООН. Реалізація багатосторонньої дипломатії передбачає широкі можливості для розв'язання найважливіших питань сього­дення.

Усе це вимагає особливої правової регламентації. Роз­робці міжнародно-правових норм, які відповідають сучас­ному обсягу міжнародної взаємодії, присвячена ціла низка спеціальних конвенцій. Зокрема, Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. охоплює май­же всі аспекти діяльності дипломатичних представництв: їх класифікацію, функції, порядок акредитування, права, привілеї, імунітети, а також деякі протокольні норми. її прийняття заклало надійну основу процесу кодифікації дип­ломатичного і консульського права та прогресивного розвит­ку цієї галузі. Беручи до уваги існуючі тенденції стосовно інтеґрації закордонної служби держав, автор намагається показати тісний зв'язок між дипломатичним і консульським правом та розкрити механізм реалізації їх норм. У підручнику ви­світлено процес подальшого розвитку кодифікації дипло­матичного права як на універсальному, так і на регіональ­ному рівні, а також удосконалення вітчизняного законодав­ства, норми якого покликані забезпечити виконання норм міжнародного права.

Значну увагу приділено аналізу дипломатичних приві­леїв та імунітетів, правовій природі й теоретичному обґрун­туванню їх виникнення.

Розкриваючи зміст дипломатичної діяльності, яку реа­лізують через спеціальні місії та представництва при міжна­родних організаціях, автор наголошує на тому, що останні є формами прояву дипломатії.

У розділі, присвяченому консульському праву, викори­стано нове законодавство України й показано практику його застосування.

Особливу увагу приділено міжнародному праву як особ­ливому кодексу правових норм, дотримання яких забезпе­чує мирний і взаємовигідний характер розвитку відносин між державами та їх плідне співробітництво.

Кожен розділ завершує перелік питань, що дають змогу студентові провести відповідну самоперевірку після опра­цювання матеріалу.


Розділ 1
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПРО ДИПЛОМАТІЮ І ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО

  1. Дипломатія і міжнародне право

  2. Основні етапи розвитку дипломатії

  3. Українська дипломатія

  4. Поняття дипломатичного права

  5. Джерела дипломатичного права та його кодифікація



1.1. ДИПЛОМАТІЯ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

Функціонування та розвиток будь-якої держави як суб'єк­та міжнародного права і міжнародних відносин не може відбуватись без зовнішніх зв'язків з іншими суб'єктами міжнародного права. Це об'єктивна необхідність існуючого суспільного розвитку. А тому наявність зовнішніх зв'язків вимагає відповідної організації апарату для забезпечення цих зв'язків та їх регулювання за допомогою норм міжна­родного права. Таким чином, дипломатія і міжнародне пра­во є невід'ємною складовою забезпечення рівноправних відносин між суб'єктами сучасного міжнародного права.

У повсякденному житті термін "дипломатія" вживаєть­ся в політологічному, правовому, філологічному та інших значеннях. Відповідно його зміст і призначення розкрива­ються різними авторами неоднозначно.

Слово "дипломат" походить від старогрецького "diplo­ma", що означало "лист", "документ" (зокрема, вживаючи сучасну термінологію, такі поняття, як посвідчення, ін­струкція, вірчі грамоти).

Історія походження цього терміна пояснюється тим, що в Стародавній Греції посли, яких скеровували для ведення переговорів, отримували відповідні інструкції, грамоти, що засвідчували їх повноваження. Ці документи, дощечки, що складалися вдвоє, вручали посадовій особі міста, яка віда­ла дипломатичними справами. їх називали "diploma". Звідси й виник термін "дипломатія" [4, с. 36]. Хоча при цьому варто зазначити, що на практиці термін "диплома­тія" стали вживати пізніше — на початку XVII ст. Напри­клад, в Англії перший випадок вживання поняття "дипло­матія" належить до 1645 р. [12, с. 12]. Однак через деякий час цей термін, отримавши широке застосування у міжна­родних відносинах, втрачає первинне значення і набуває нового змісту.

У міжнародно-правовій літературі з цього приводу існу­ють різні визначення, які використовували впродовж ос­танніх півтора століть. У деяких випадках термін "дипло­матія" ототожнювали з міжнародним правом загалом або із зовнішньою політикою. Деякі автори розглядали диплома­тію як певний засіб застосування особистих здібностей дип­ломатів. Інші ж не вбачали різниці між дипломатією і нау­кою про зовнішні відносини. Така різноманітність визна­чень цього терміна дає змогу всебічно охопити його зміст.

Інколи слово "дипломатія" вживають на позначення зов­нішньої політики держави. Цілком слушним є зауваження одного з дипломатів про те, що цим словом користуються безпідставно, а тому його часто вживають для характери­стики дуже різних, інколи суперечливих, понять, які не ма­ють нічого спільного зі справжньою дипломатією.

У розмовній мові слово "дипломатія" вживають для ви­значення цілої низки понять, зокрема, для пояснення зов­нішньої політики, коли, наприклад, кажуть: "Українська дипломатія щодо Чорного моря була недостатньо твердою". В інших випадках йдеться про переговори, наприклад: "Це питання може бути розв'язане дипломатично". Крім цього, ним часто називають процедуру й апарат, за допомогою яких проводять переговори. Його також вживають для позначен­ня закордонної частини відомства закордонних справ. І на­решті, це слово нерідко розуміють як особливу здатність, що виявляється у спритності (у хорошому розумінні), у під­ступності, лукавстві (у поганому розумінні) під час ведення міжнародних переговорів.

На зміст поняття "дипломатія" впливають три значен­ня, які, будучи разом узятими, в основному розкривають усі найважливіші аспекти цього терміна.

У першому, основному, значенні "дипломатія" виступає як офіційна діяльність державних органів з компетенцією у сфері міжнародних відносин, що є головними дипломатич­ними представниками, які реалізують зовнішню функцію держави зі встановлення і підтримки міжнародних відно­син між державами, забезпечують охорону прав та інтересів держави, її юридичних і фізичних осіб за кордоном.

У другому значенні, "дипломатія" — це сукупність нау­ково обґрунтованих засобів і методів, а також мистецтво досягнення мети держави у сфері зовнішньої політики, вста­новлення і підтримання відносин між державами і, особли­во, ведення переговорів та укладання договорів.

Роль дипломатії як знаряддя зовнішньої політики дер­жави завжди була винятково важлива. Як і зовнішня по­літика, вона була зумовлена безпосередньо інтересами дер­жави. У різні періоди історичного розвитку дипломатія значною мірою впливала на долі держав, а при вмілому користуванні цим знаряддям відповідні держави досягали високих результатів. Багато міжнародних конфліктів, війн і протистоянь супроводжувались невмілою, невиваженою і навіть поганою, з різних причин, дипломатією.

"Дипломатія, — за визначенням Ернеста Сатоу, — це застосування розуму і такту у веденні офіційних відносин між урядами різних незалежних держав, а ще коротше — ведення справ між державами за допомогою мирних засобів" [12, с. 11]. Необхідність розуму для всіх очевидна, але не менш потрібним є такт, який досить часто не береться до уваги у міжнародних відносинах, що в кінцевому підсумку призводить до непередбачуваних наслідків.

У третьому значенні термін "дипломатія" охоплює пев­ну категорію кваліфікованих осіб (дипломатична та кон­сульська служба), а також відповідний організаційний апа­рат (Міністерство закордонних справ, постійні і тимчасові (ad hoc)1 дипломатичні місії), які реалізують мету і завдан­ня зовнішньої політики держави та утворюють окрему дер­жавну службу, що є складовою частиною апарату органів центральної виконавчої влади.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Схожі:

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах...
Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
Хто є автором ідеї поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову?
А поліцейське законодавство поліцейське право право управління адміністративне право
Закон України «Про зайнятість населення»
Крім того, це право закріплює ст. 7, в якій проголошується право на задовільне існування. Ст. 10 цього ж пакту закріплює право сім'ї...
ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН
За визначенням К. К. Сандровського «Право зовнішніх зносин – це система норм і принципів міжнародного права, спрямованих на регулювання...
1. Поняття права та його ознаки
Таке регулювання і охорона суспільних від­носин здійснюється з допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне...
Гражданский кодекс Украины (Книга четвертая. Право интеллектуальной собственности)
Право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи з курсу...
Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми...
Питання з для самостійної підготовки студентів до іспиту з дисципліни...

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право
Реферат На тему: Земельне право
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка