|
|
Скачати 1.58 Mb.
|
97. Ідейно-художній аналіз пісні балади з анімістично-міфологічними мотивами Тематика балад різноманітна: у них розкриваються, передусім, недопустимі з погляду народної етики аномалії в людських стосунках, вияви нечуваної жорстокості, взаємини між батьками й дітьми, сестрами й братами, розуміння природи, поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні уявлення. Особливий пласт балад – оспівування трагічного становища українців у турецькому полоні, їхні героїчні вчинки, прагнення до волі, самотня смерть козака як шлюб із землею. Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить Порубаний постреляний, Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою. А ніженьки китайкою, А рученьки нагайкою. Що в головах ворон кряче, А в ніженьках коник плаче. “Ой коню мій вороненький, Товаришу мій вірненький!” Не плач, коню, надо мною, Не бий землі під собою. Біжи, коню, дорогою, Степовою широкою. Та прибіжиш під батьків двір, Та вдаришся об частокіл. Як прибіжиш під ворота, Стукни-грюкни коло плота. Вийде сестра – розгнуздає, Вийде мати – розпитає”: – Ой коню мій вороненький, А де ж мій син молоденький? – Не плач, мати, не журися, Та вже ж твій син оженився. Та взяв тобі паняночку, В чистім полі земляночку. Вони є різні: про дівчину, яка отруїла свого коханого, чи загубила життя дитині, про свекруху-чаклунку, про фантастичні перетворення дівчат і жінок у тополю, траву, калину тощо. Демонологічні уявлення та віра в чари стають засобами психологічної характеристики героїв балад, творення їх часом злочинних характерів. Кожна балада – це вибух сильних емоцій, породжених певними обставинами, які призводять людину до злочину. Ой чиє то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила. Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина й у солдати. Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала – не дожала І до сходу сонця тополею стала... Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати! Де ж моя дружина, що не йде стрічати? – Не питайся, сину, про свою дружину, – Бери топір в руки – рубай тополину. – Як ударив вперше – вона й похилилась, Як ударив вдруге – вона й попросилась: – Не рубай, коханий, бо я – твоя мила, На моєму листі спить твоя дитина. – Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Не спішіть, дівчата, розпускати коси. Кому невідомі сьогодні співані по всій Україні балади про отруєного з ревнощів парубка (“Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”) чи про героїчного козака Байду, що й під тортурами залишається вірним рідній землі та ще й мститься турецькому султанові. Ми захоплюємось образом сміливої дівчини Бондарівни, яка, боронячи свою честь, прилюдно зневажила магната Каньовського: “білу ручку відвернула, пана в лице втяла”. І з яким хвилюванням сприймається алегорична балада про горе чайки-небоги – осиротілої матері, “в’ється, об дорогу б’ється, к сирій землі припадає, чумаків благає”. 98. Ідейно-художній аналіз весняної пісні дівич-вечора Як правило, усі твори цієї групи виконуються хором (чи діалогом соліст—хор), учасники якого ходили по колу, взявшись за руки. На відміну від культових гаївок, де коло (колесо) є символом руху сонця, в любовно-еротичних воно набирає іншого змісту, означаючи дівочий вінок, який в кінці «рветься». Усі дії, жести, міміка відіграють тут важливу роль: наприклад, рух за сонцем — накликання долі, заворожування милого; проти сонця — відворожування нелюба тощо. Цю ж роль відіграють імітаційні рухи. Зокрема в гаївках типу «Любко» та «Милий і нелюб», в яких дівчина та парубок в центрі кола показують все, про що співається: По садочку походжаю. Як милого притулити? Рефрен: Все отак, все отак Як милого обіймити? (повторюється після кожного рядка) Як милого цілувати? На милого споглядаю, Як милого розчесати? Як милому постелити? Як милого піднімати? і т. д. Як милого посадити? Відповідно: На нелюба споглядаю... і т. д. Подібно виконується і символічно-алегорична гаївка «Вінок», що віддається коханому або нелюбові. Серед архаїчних зразків цієї групи зустрічаються мотиви викрадення дівчини чужим парубком, (напад коршуна чи сокола на зграю голубок), ламання мостів його громадою, підпалювання рути, викрадення віночка, розривання намиста та подібних. Події, описані в них, найчастіше відбуваються в гаю біля води, і сам архетип води набуває тут магічно-символічного значення. Через весняно-літній обряд ритуального купання, обливання водою, цей образ є символом парування, згодом — шлюбу (таким він зберігся у ліричних піснях про кохання). У цих гаївках також зустрічається архетип магічного дерева-гільця: Через наше сельце везено деревце — Рефрен: Стояло, світило місяців чотири. А з того деревця роблено комірку, А у тій комірці роблено кроватку. На тій кроватці дівочки спали — Дівочки спали — пісеньки співали... Архетипами води, деревця, віночка, стрічок, дівочої «краси»; мотивами комори, викупу, викрадення, битви любовні гаївки наближені до древнього весільного обряду з подібними атрибутами. Одним з провідних мотивів весняних любовних творів є мотив чарування (приворожування, привертання) милого-судженого, з яким пов´язуються образи магічного ромен-зілля, рути, барвінку, інших чародійних трав. Найвищого вияву весняні ворожіння набувають у містерії «Вербовая дощечка», якою завершувався період весняних ігрищ та гулянок: Положу я кладку через сіножатку Вербову, вербову. Час вам, дівчатонька, з тої ягілоньки Додому, додому. Це магічне дійство відбувалось коло водоймищ, його центральний образ вербової дощечки відігравав роль магічного моста, кладки через воду, до «небесних воріт», звідки має прийти суджений, чи водою приплисти добра доля. У цей час відбувались обряди ворожіння біля води, по воді часто припливали чужинці, які викрадали дівчат, що поблизу річок водили хороводи: Вербовая дощечка, по ній ходить Настечка, На всі боки леліє, відкись милий приїде... 99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка» Ця дума про перебування козаків у турецькій неволі. Самійла Кішку змальовано запорізьким гетьманом, який разом із козаками 25 років знаходився у неволі. Протилежний йому персонаж Лях Бутурлак — зрадник і людина слабкої вдачі. Він не витримує знущань і страждань і стає ключником на галері, і вірним слугою турецького паші, який командує цією галерою. Лях Бутурлак підмовляє Самійла Кішку до зради, але гетьман відкидає цю пропозицію, а натомість при зручній нагоді разом із козаками знищує сторожу, захоплює галеру і повертається на рідну землю. У думі протиставлено образ справжнього героя, вірного Батьківщині, слабкодухому зраднику. У думі "Самійло Кішка" наpод уславлює небувалий подвиг запоpозького гетьмана. Тяжка туpецька неволя, яка б вона не була довга, не вбила у сеpці Самійла Кішки ні любові, ні козацького завзяття і хисту. Він зpобив, здавалося, неможливе - вpятувався з неволі сам, та ще й дpузів з неволі визволив. 100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка» Маpуся Богуславка - взіpець мужньої жінки-патpіотки, яка і в чужому оточені знаходить у собі сили й мужність, щоб виконати свій обов'язок укpаїнської гpомадянки, святий обов'язок пеpед наpодом, постає пеpед нами в однойменній думі. Маруся Богуславка – головна героїня української народної думи «Маруся Богуславка», один з найяскравіших образів жінки-патріотки. Декілька століть підряд співали кобзарі та лірники по селах та містах, на битих шляхах і путівцях, у хатах і на великими шумливих ярмарках невідомо ким створену народну думу про Марусю Богуславку. Чому ж саме цей образ українського народного епосу був такий популярний? І чи існувала взагалі колись Маруся Богуславка, чи відбитий у народній думі справжній історичний факт? Ці питання хвилюють й тепер; вони не раз поставали й дискутувалися в науці та літературі. А коли розглядали їх в цілому, то потрібно звернути увагу, що ціла історична доба в житті українського народу відображена в народній думі-пісні про Марусю Богуславку. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. Знаменита козацька дума цього періоду повідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає її з ключами від його замку (і темниці). Вона використовує можливість звільнити групу українських козаків, які знаходились у полоні там протягом 30 років. Дивно, вона не тікає з ними але залишається з її гаремом, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну але все ще має сильне поєднання до землі їх походження. 101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна» Балада «Бондарівна» розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей «за хорошу дочку». У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів. Раїна Бондарівна – одиначка в батька-вдівця, цехмайстра бондарського цеху. Старий Бондар (батько) – спокійний, поважний, повний почуття гідності власної, до інших (тільки не до «панів») довірливий і зичливий, не без гордощів професіональних. Дочці «дає волю» не з безхарактерності, а з переконання і з довір’я до неї. Стара бабуся – в домі в Бондаря, живе для господарства, зазнала «підданства», залякана, добродушна. Купер’ян – «цехмайстер над соломою» – колишній швагер Бондаря, тепер жонатий удруге, натура товариська, веселий, людяний, безхарактерний, охочий до співу, до радощів життя, готовий і випити, але «при компанії», не п’яниця налоговий, любить «свестії», «братські меди», веселі звичаї «добрих старих часів». Колись заможний, тепер зубожілий. Явдоха Купер’яниха – його друга жінка, «багацького роду», скупа, «фудульна», до пасербів недобра, в сварці не так груба, як ущиплива (говорить здебільшого в іронічно-ввічливому тоні), і через те її всі бояться. Любить згадувати, як «чинили мої бабуня, покійна бурмистрова, царство їм небесне». Ходить завжди в добрих коралях із срібними дзвіночками. Моменти з пісень про Бондарівну: 1) Танок водить (усім перед водить), різка відповідь Кан[ьовсько]му, з жестом. 2) Капелія грає, Бондарівна цілу ніч гуляє. Відповідь людям: «Гуляю до свеї охоти, не втеряю дівочої цноти» (до сцени з женихом на цеховому святі). 3) Відповідь К[аньовсько]му: «Маєш жінку цілувати». 4) На поради людей втікати: «Сіла кінець столу, пісню заспівала». (Сцена в панській корчмі, на оранді, при капелії). 5) Бондарівна кидається втікати, застукана в дверях, подається до вікна, і шинкарка «передала її вікном». 6) Під час погоні один дворак горне до себе: «Молодая Бондарівно, жалко мені тебе». 7) Питання: «Чи волієш?..» Відповідь Бондарівни: «Волію»… 102. Ідейно-художній аналіз стрілецької пісні Своєрідним національним гімном стала пісня „Гей, у лузі червона калина" Лейтмотив пісні - патріотичні поривання української молоді Галичини визволити Україну з-під царського гніту. Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий cтан, Визволяти братів-українців з московських кайдан. А ми наших братів-українців визволимо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали стрільці українські з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Серед символів пісні - червона калина як прообраз України. Золотистий лан - це символ доброго врожаю і віри в перемогу народу. Сьогодні стрілецькі пісні виконують гурт „Соколи", Волинський народний хор, самодіяльні колективи. |
| Урок українського читання в 4 класі з використанням технології критичного... Тема: Обжинкові пісні. «Кругом, женчики, кругом», «Ой я жала, жала», «Пісенька житнього віночка» |
Тема родинного свята. Пісня – душа людини Мета Мета: ознайомити учнів з пісенною творчістю українського народу;вивчити пісні різних жанрів;поповнювати знання учнів про народні... |
| Пісні Марусі Чурай (Засвіт встали козаченьки) скорочено Історичні пісні Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за... |
Календарне планування з української літератури І семестр (8 кл.) Українські історичні пісні. Пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками («Зажурилась Україна», «Та, ой,... |
| Конкурс строю та пісні Стройового статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №549-XIV (зі змінами), навчальної... |
Урок Тема Тема. Колискові пісні – перлинки української мови. Л. Забашта “Рідна мова.”М. Сингаївський “Колискова пісня, колискова…” Колискові... |
| НВК «ЗНЗ 1 ст. ДНЗ» м. Березівки, Одеської області ШАЙДЮК ТЕТЯНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ Починає виставу вчитель, виконуючи куплет пісні. За цей час до глядачів виходять учні і співають приспів разом / мелодія пісні «Волшебник-самоучка»/... |
Урок музичного мистецтва з ігровими елементами в 4 класі Вчитель... Відділ освіти Зборівської районної державної адміністрації Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим |
| Нагородження переможців фестивалю-конкурсу; гала-концерт лауреатів,... Популяризація авторської пісні та поезії, виявлення талановитих композиторів і поетів, виконавців пісні, аранжувальників, створення... |
УРОК РІДНОЇ МОВИ Тема. Рідна мова пісня солов’їна Виховувати глибокі почуття любові до рідного краю, до маминої пісні, до рідної мови. Допомогти школярам зрозуміти, що без народної... |