|
|
Скачати 1.58 Mb.
|
83. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища В античних літературах анекдотом називали старі твори, які в свій час не були відомі. Вперше цей термін вжив Прокопій Кесарійський («Таємна історія», 6 ст.). Свого часу до анекдоту відносили фабліо та фацеції і польські фрашки. Як жанр фольклору анекдот близький до народної новели (Дж. Бокаччо, А. Чехов, Остап Вишня). Серед безлічі анекдотів зустрічається чимало чисто розважальних, але основна маса їх має соціальну спрямованість. Сюжети анекдоту постійно використовував у своїх співомовках Степан Руданський: Питаються якогось хлопця Придорожні люде: «Чи багато верстов, сину, До Києва буде?» «Та так, люде, того року Було вісімнадцять, А тепер, — говорить хлопець, — Лічимо сімнадцять!» «Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?» «Та пригода — не пригода — Верства провалилась!» Анекдот — одне із джерел сучасних поетів-гумористів (Степан Олійник, Павло Глазовий та інших). 84. Ідейно-художній аналіз родинно-побутової пісні У потоці історичного життя родинно-побутові пісні розвивалися поряд з іншими тематичними циклами ліричних пісень, зокрема з обрядовими. Силою традицій у селянському народному побуті, а відтак і в народній пісенності, продовжує утримуватися прадавній погляд на поняття роду, на непохитність родових зв’язків: Да нема древа ранішого над дубочка, Да нема роду ріднішого над батечка: Що дубочка зломлю, да й покину, А батечко умре – я й загину. Да нема цвіту світлішого над маковку, Да нема роду ріднішого над матінку: Що маковку зорву – друга буде, А матінка умре – я й загину. Найчастіше так переживали жінки, які потрапляли на чужину й гостро відчували розлуку з ріднею, по-новому оцінювали благо щирих, родинних взаємин. Тема взаємин батьків та дітей торкається найрізноманітніших їхніх проявів. Тут і монолог щасливої матері, яка має надію, що діти не залишать її на старості років, тут і освячене віками шанобливе ставлення до батьків. Часто у родинних піснях відчувається біль та туга дорослих дітей за назавжди втраченими батьками (“Ой давно, давно в матінки була, а вже тая стежка терном поросла”), яких “ні купити, ані заслужити”, хіба що “на стіні намалювати” (“Жінка для поради, теща для привіту, а над неньку рідненьку нема на всім світі” або “Ой брате мій, брате, де нам отця взяти? А нам ні купити, ані заслужити, малярів найняти – отця змалювати”). Традиційні форми сімейної моралі в родинних стосунках за давнім звичаєвим правом відводили вагоме місце старшому брату, який брав на себе всю відповідальність за молодших братів та сестер, допомагав, чим міг, був порадником і заступником від зла й образ. Поступове розхитування традиційності сімейних відносин, нехтування прадавніми нормами моралі призвело до того, що з’явилося багато пісень про руйнацію родинних зв’язків, викликаних майновою нерівністю та еволюційним процесом від родинно-побутової до соціальної сфери людського життя. Як насію хмелю високого Та й наварю пива солодкого, Та й наварю пива солодкого Задля свого роду далекого. По багату сестру коней пошлю, Сестрі, бідній вдові, перекажу. Що багата сестра кіньми їде, Сестра, бідна вдова, пішки іде... Сімейно-побутові пісні для нас можуть бути своєрідним художнім документом життя нашого народу, школою життя. Вони несуть загальнолюдські цінності, втілені у форму прекрасного і знаходять відгуки в серцях сучасників. У родинно-побутових піснях нерідко трапляються мотиви взаємин невістки і свекрухи, життя молодиці в чужій сім’ї, взаємини подружжя (“Ой пряду, пряду”) Такий підхід до життєвого матеріалу давав можливість пісні виявити і передати слухачам широку гаму людських почуттів, глибше проникнути в духовний світ героїв, особливо жіночий, бо немало прекрасних, сильних і вольових образів жінок, які протестують проти насильства і жорстокості, відображено у родинно-побутових піснях. Хоча запам’ятовується те, що вражає, і варто погодитися з думкою І. Франка, що “такий гарячий і живий протест проти силування свідчить іменно о тім, що силування серед нашого народу – случай рідкий, що у наших дівчат дуже живе сильне почуття свободи власної волі”. Ой піду я лужком-бережком, як маковий цвіт, Плачу, ридаю, гірку долю маю, зав’язала світ. Утоплюся, моя мати, між річки піду, Таки ж тобі, моя мати, жалю нароблю. Глибокий психологізм народної сімейно-побутової пісні – правдивості і тонкості зображення типових життєвих ситуацій, тонке проникнення у найдальші куточки душі як жіночої, так і чоловічої. Згадаймо пісню “Кидай, Петре, жінку, а я чоловіка, та й поїдем на Вкраїну, де весела житка”. Подружня зрада у всі часи б’є важким ударом по людській долі і “малих дітках”, якщо вони є: “ой вдарте, морози, на густії лози, заморозьте Катерину за сирітські сльози”. Поетичний дар українського народу, його увага до природного оточення не згасали навіть у стані горя і розпачу. Людина звертається до природних стихій (вітру, дощу тощо), рослин, птахів, тварин, наділяє їх здатністю співпереживання людському горю. Орел, гуси, галка, зозуля на своїх крилах несуть вісті до далекої родини (“летіла зозуля, та й стала кувати, ой то ж не зозуля, то рідная мати”); порівнюються з коханими дітьми: (“сини мої, орли мої, да ще й соловейки”); людина чекає співчуття від гаю, діброви, місяця, зірок, Дунай-річки. Безліч символічних образів, що підсилюють ту чи іншу ситуацію людського життя становлять єдине ціле з художньою ідеєю твору. Наприклад, розлука асоціюється з образами простору – широка річка, море, ліс, поле, гори, туман, як елемент композиції у вигляді художнього паралелізму, що надає пісні глибинного змісту (“ой на горі вогонь горить, а в долині козак лежить” або “рубай дерево, куди хилиться, оддай, таточку, куди хочеться”); особливо виразними стають почуття її героїв, їхній настрій, переживання, болі. У багатьох піснях осуджується п’янство, розбій, зрада. А втрата рідних виливалась у народні голосіння, особливий жанр поетичної творчості. В них мелодія не така складна, хоча й дуже речетативна, а біль людської душі виливається у такі порівняння, епітети, метафоричну складність, глибинну поетичність, що не одна сльоза пройме людську душу (“ой таточку мій ріднесенький, ой таточку мій дорогесенький, та на кого ж ти нас покидаєш, та яку ж ти собі хаточку знайшов? А туди ж і сонце не загляне!..”). 85. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак» У баладі «Ой був у січі старий козак» розповідається про зрадника Саву Чалого: Не схотів же той Сава козакам служити, Відклонився до ляшенків в Польщу паном жити. А щоб поляки повірили йому, обдарували ласкою, почав він по степах ловити козаків-запорожців. Такого козаки не прощають, навіть рідний батько відвертається від сина, радить: Мого сина ніхто з нас не вловить, Хіба Гнатко та Кравчина до себе підмовить. Тяжко поплатився Сава за зраду, за бажання жити у розкоші, за багатство, куплене кров'ю співвітчизників, козаків-запорожців. Підняли його на три списи вгору і поклали на дубовій лаві: Оце ж тобі, пане Саво, сукна-адамашки, Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки! За нормами народної моралі, підступ і зрада — найбільший гріх, за який кожен мусить відповісти. Така людина має бути обов'язково покарана. Сава Чалий тяжко поплатився за свою слабкість і легкодухість, за бажання розбагатіти у будь-який спосіб, навіть шляхом зрадництва. Вважаю, що козаки зробили правильно, покаравши його, і захоплююсь батьком Сави. Як же йому важко було змиритися з думкою, що його син — зрадник, і самому посилати козаків, щоб вони йому помстилися. 86. Ідейно-художній аналіз колядки господині Колядки для господині оспівують значимість її домашньої праці, охорони сімейної злагоди, затишку, незамінимість у вихованні дітей. Колядки доносять ту величезну любов і повагу, якими здавна в нашому народі була оточена жінка, мати. Образ господині і все, що вона робить, поетизовані: Раненько встає, по двору ходить, По двору ходить, як зоря сходить. По двору пішла – золото внесла, По воду пішла – мед-вино внесла. Широкий спектр сюжетів і мотивів охоплюють колядки хлопцеві. У них мовиться про його підготовку змалку до хліборобської праці, допомогу батькові і самостійну зайнятість у господарстві. Як одне з достоїнств парубка підноситься його воїнське молодецтво, лицарська хоробрість. Він бере участь у бойових походах, переможно змагається і перемагає ворога, відвойовує рідний край. Неодмінним бойовим товаришем хлопця є казковий чудо-кінь, що виручає господаря з різних клопотів, рятує його від грізних небезпек. Значне місце в цих колядках відведено темам пошуку дівчини та одруження парубка. Вибір пари зображено в алегоричній формі. Для цього він іде на полювання, бере з військом облогою місто, відмовляється від золота, різних дарів і приймає лише "красну панну". В колядках звеличується не тільки господарність, лицарство, краса парубка, але і його чемність, послушність батькам, шанобливе ставлення до "людей старших", вміння на "дудочку" чи "скрипочку" грати, "гарно співати" і т. д. 87. Ідейно-художній аналіз історичної балади Тематика балад різноманітна: у них розкриваються, передусім, недопустимі з погляду народної етики аномалії в людських стосунках, вияви нечуваної жорстокості, взаємини між батьками й дітьми, сестрами й братами, розуміння природи, поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні уявлення. Особливий пласт балад – оспівування трагічного становища українців у турецькому полоні, їхні героїчні вчинки, прагнення до волі, самотня смерть козака як шлюб із землею. Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить Порубаний постреляний, Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою. А ніженьки китайкою, А рученьки нагайкою. Що в головах ворон кряче, А в ніженьках коник плаче. “Ой коню мій вороненький, Товаришу мій вірненький!” Не плач, коню, надо мною, Не бий землі під собою. Біжи, коню, дорогою, Степовою широкою. Та прибіжиш під батьків двір, Та вдаришся об частокіл. Як прибіжиш під ворота, Стукни-грюкни коло плота. Вийде сестра – розгнуздає, Вийде мати – розпитає”: – Ой коню мій вороненький, А де ж мій син молоденький? – Не плач, мати, не журися, Та вже ж твій син оженився. Та взяв тобі паняночку, В чистім полі земляночку. Вони є різні: про дівчину, яка отруїла свого коханого, чи загубила життя дитині, про свекруху-чаклунку, про фантастичні перетворення дівчат і жінок у тополю, траву, калину тощо. Демонологічні уявлення та віра в чари стають засобами психологічної характеристики героїв балад, творення їх часом злочинних характерів. Кожна балада – це вибух сильних емоцій, породжених певними обставинами, які призводять людину до злочину. Ой чиє то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила. Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина й у солдати. Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала – не дожала І до сходу сонця тополею стала... Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати! Де ж моя дружина, що не йде стрічати? – Не питайся, сину, про свою дружину, – Бери топір в руки – рубай тополину. – Як ударив вперше – вона й похилилась, Як ударив вдруге – вона й попросилась: – Не рубай, коханий, бо я – твоя мила, На моєму листі спить твоя дитина. – Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Не спішіть, дівчата, розпускати коси. Кому невідомі сьогодні співані по всій Україні балади про отруєного з ревнощів парубка (“Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”) чи про героїчного козака Байду, що й під тортурами залишається вірним рідній землі та ще й мститься турецькому султанові. Ми захоплюємось образом сміливої дівчини Бондарівни, яка, боронячи свою честь, прилюдно зневажила магната Каньовського: “білу ручку відвернула, пана в лице втяла”. І з яким хвилюванням сприймається алегорична балада про горе чайки-небоги – осиротілої матері, “в’ється, об дорогу б’ється, к сирій землі припадає, чумаків благає”. 88. Ідейно-художній аналіз пісні хронічки «про Шандаря» Ой, пити би горівочку, ой, пити би, пити; Ой, прийшлося шавдареві з Делятина іти. Ой, положу на віконце горіхову гранку; Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку. Ой, піп іде до церковці та на хвалу Божу, А шандар ся відзиває: — Та й я вам поможу! — Ой, піп службу відправляє та людей жегнає, А шандар си став на хори, апостол читає. Ой, люде ся проступили та стали у кутки, А він любку за ручечку, повів через сутки: — Ой, ходімо, моя мила, та на торговицю Та будемо попивати мед та й сливовицю.— Ой, як прийшов Николайко до своєї хати: Ані ключів, ані жінки нема коло хати. А він пішов до сусіди, зачяв ся питати: — Ци нема ту меї жінки, нема коло хати? — Вони його притримують: — Просимо сідати! — Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати. — Ой, іди ж ти, Николайку, та на торговицю, Ой, там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю. — Ой, пішов же Николайко попід годиночки — Лежить шандар до постелі голий, без сорочки. Ой, пішов же Николайко попід виконниці — Лежить жінка до постелі гола, без спідниці. А він пішов до жидівки та й взяв їй казати: — Дай, жидівко, сокирочки, двері відрубати. — Взяв сокиру у жидівки, розрубав верії... Забрав речі жандармськії до фільватерії. Ой, зачяли за Ноколов у погоню бічи: Завернули Николайка: — Неси назад річи! — У покою піп Николу на смерть сповідає, А у другім єго жінка ручки си ломає: — Любі мої єгомосцю, щось маю казати: Ци мож мене із шандарем разом поховати? — Ой, молода молодице, не мож то зробити: Уже шандар тиждень гниє, ти будеш рік жити. У пісні «Про шандаря», розповідалось про селянина, що убив коханця своєї дружини, а жінка просить поховати її разом із коханим. «Жінка ломить шлюб церковний…», – зауважує історик, коментуючи зміст пісні. На його думку, у сім’ї немає щастя, «нема любові між жінкою і чоловіком». І.Франко віддавав пріоритет людським почуттям, а не усталеним стереотипним уявленням, в тому числі і церковним: «…скрізь виступає він великим жалібником людини, гуманістом, борцем за її оновлення, проповідником любові». Підтверджуючи свою відданість ідеалам гуманізму, І.Франко виправдовував, на відміну від громади і церкви, жінку, яка покохала, стверджуючи: «…нема ні ганьби, не докорів, нічого, окрім любові». |
| Урок українського читання в 4 класі з використанням технології критичного... Тема: Обжинкові пісні. «Кругом, женчики, кругом», «Ой я жала, жала», «Пісенька житнього віночка» |
Тема родинного свята. Пісня – душа людини Мета Мета: ознайомити учнів з пісенною творчістю українського народу;вивчити пісні різних жанрів;поповнювати знання учнів про народні... |
| Пісні Марусі Чурай (Засвіт встали козаченьки) скорочено Історичні пісні Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за... |
Календарне планування з української літератури І семестр (8 кл.) Українські історичні пісні. Пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками («Зажурилась Україна», «Та, ой,... |
| Конкурс строю та пісні Стройового статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №549-XIV (зі змінами), навчальної... |
Урок Тема Тема. Колискові пісні – перлинки української мови. Л. Забашта “Рідна мова.”М. Сингаївський “Колискова пісня, колискова…” Колискові... |
| НВК «ЗНЗ 1 ст. ДНЗ» м. Березівки, Одеської області ШАЙДЮК ТЕТЯНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ Починає виставу вчитель, виконуючи куплет пісні. За цей час до глядачів виходять учні і співають приспів разом / мелодія пісні «Волшебник-самоучка»/... |
Урок музичного мистецтва з ігровими елементами в 4 класі Вчитель... Відділ освіти Зборівської районної державної адміністрації Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим |
| Нагородження переможців фестивалю-конкурсу; гала-концерт лауреатів,... Популяризація авторської пісні та поезії, виявлення талановитих композиторів і поетів, виконавців пісні, аранжувальників, створення... |
УРОК РІДНОЇ МОВИ Тема. Рідна мова пісня солов’їна Виховувати глибокі почуття любові до рідного краю, до маминої пісні, до рідної мови. Допомогти школярам зрозуміти, що без народної... |