УРОК РІДНОЇ МОВИ
Тема. Рідна мова – пісня солов’їна.
Мета. Збагатіти знання учнів про українську пісню, рідну мову – духовну основу життя народу. Виховувати глибокі почуття любові до рідного краю, до маминої пісні, до рідної мови. Допомогти школярам зрозуміти, що без народної пісні, рідного слова немає людини. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, берегти свою національну культуру.
Обладнання. Святково прибраний зал. На стіні – плакат «Рідна мова – пісня солов’їна», діти у національних костюмах сидять за столами, прикрашеними квітками, вербою, калиною.
Хід свята.
Ведуча. Шановні гості! Дорогі діти, вітаємо вас на нашому святі! Сьогодні ми зібралися, щоб провести свято, приурочене нашій рідній мові, маминій пісні. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом рідної матері. А любов до Батьківщини, до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Без рідного слова, без народної пісні немає людини! Тому що пісня – душа народу. Запрошуємо вас подивитися урочисту частину нашого свята.
1 учень. Виходить на середину зали:
Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних та щирих серцях. Т. Г. Шевченко заповідає нам:
Свою Україну любіть,
Любіть її, во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
2 учень. Облітав журавель
Сто морів, сто земель.
Облітав, обходив
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
Де найкращая земля? –
Журавель відповідає:
Краще рідної немає!
(Платон Воронько «Облітав журавель»).
3 учень. У всіх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини!
(М. Чернявський «Рідний край»).
4 учень. Одна Батьківщина і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
(Пісня «Каруселі» сл. та муз. В. Соломіної).
5 учень. У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах,
Мід вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
6 учень. Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами
І серцем вбираю, мов спраглий води!
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди!
Одна Батьківщина і більш не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
(М. Бакай «Солов’їна пісня»).
Лунає пісня «Мамині казки», сл. В. Соломіної, муз. Петросяна.
7 учень. У кожної людини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини
Наша Мати солов’їна –
Рідна Україна.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа мати – наша Ненька
Мати всього світу.
(Л. Полтава «Три матусі»).
8 учень. Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розлука вікова.
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
(В. Симоненко «Україно»).
9 учень. Є багато країн на землі,
В них – озера, річки і долини.
Є країни великі і малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина!
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краю.
Є багато пташок голосних
Любі, милі нам співи пташині,
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у рідній країні.
І томі найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна –
Дорога нам усім Україна!
(«Писанка», стор. 45).
Лунає пісня «За Україну», сл. Я. Ярославенко, муз. В Вороного.
Три учениці виходять на середину з вербою та калиною в руках.
1 учениця. У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок – невіддільні від українського народу. Ось верба – символ краси, життя. Вона дуже живуча: встромив у землю гілочку – виросте дерево, засипав ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх давен на Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем пісний тиждень називався «Вербним». На цьому тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози їх викидали на двір, щоб, як казали, «град припинився», клали у купіль немовляти. Діти хлюскали один одного освяченими прутиками, приказуючи:
Не я б’ю, верба б’є,
За тиждень – Великдень.
Будь здоровий, як верба;
А багатий, як земля.
На ці хлюскання не можна було ображатися, оскільки верба давала силу і здоров’я.
2 учениця. А барвінок – символ вічності. Послухайте про нього легенду.
Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздріла запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак, не всесильною була богиня квітів і весни, і не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гарну назву, що означає «перемога». Що ж переможного вбачили люди у цій скромній рослині – вічнозеленій окрасі наших гаїв і садів? В ній прихована велика цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.
3 учениця. А калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена, у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато пісень, легенд, приказок.
Дівчата вклоняються і сідають на свої місця.
13 учень. Ось декілька з них:
Пишна та красива, червона калина.
Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
14 учень. У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється на воду
На свою хорошу вроду.
15 учень. За хатиною в садочку,
У зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стала пава молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен – смик,
Та й укине на язик.
16 учень. Стоїть дід над водою
З білою бородою,
Тільки сонечко пригріє,
Борода почервоніє
17 учень. Багато поетів оспівували у віршах красу калини. Так, Т. Г. Шевченко писав:
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
18 учень читає вірш І. Я. Франка «Калина».
Лунає обрядова народна пісня «Горіла сосна й палала».
1 учень. Ми також любимо свою рідну мову.
Українська мова –
Давня й молода.
Світить рідне слово
Як жива вода.
Звідки воно взялось –
Діло не просте…
В душу засівалось
Із души росте.
2 учень. Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш?
І дорожче в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива?
Перші матері слова,
Перша пісня колискова!
3 учень. Мово рідна! Слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрую учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
4 учень. Мова кожного народу
Неповторна і своя.
В ній гримлять громи в негоду
В житті – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелені клени у діброві
По-кленовому шумлять.
5 учень. Солов’їну, барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина, як та мати –
Мова в кожного із нас.
6 учень. Наша мова калинова
І ласкава, і медова,
І багата, і не бідна –
От що мова наша рідна!
Розцвітай же, слово!
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудово, пречудово –
Розцвітай же, слово!
7 учень. Друзі, а хто знає, чим українці славляться на весь світ?
Діти. Піснею.
7 учень. Так, українську пісню знають в усьому світі. Так давайте ж, друзі, заспіваймо!
Виконується пісня «Ой, Марічко!».
Пісню співають всі, дівчата танцюють.
Виконується пісня «Робіть добро», сл. В. Соломіної, муз. Б. Яновського.
Виконують всі.
Ведуча. Дякую всім, хто прийшов на наше свято.
|