Швачка
1 . Загальна характеристика професії:
Спеціаліст з виробництва виробів з тканин, шкіри і інших матеріалів. Здійснює пошиття виробів вручну або на різноманітних універсальних машинках (ґудзикових, петельних, вишивальних, оверлоці тощо). В процесі роботи ліквідовує обрив ниток, міняє шпулі, регулює натягнення ниток і частоту строчки, перевіряє якість крою, відповідність фурнітури кольору і призначенню виробу. У праці поєднуються порівняно прості операції, що тарифікуються по першому і другому розряду (вивертання деталі, видалення нитки тимчасових строчок, вирізання деталей і т. п.) і складніші операції, виконання яких вимагає четвертого і п'ятого розряду (вточка рукава, з'єднання коміра з горловиною та ін.). Швачка може виконувати весь об'єм роботи (швачка індивідуального пошиття в ательє) або одну з операцій (швачка-моторист у великосерійному виробництві). Працює в один-двох змінному режимі, індивідуально або у складі бригади, у вільному (швачка в ательє) або заданому темпі (на конвеєрі). На конвеєрі робота характеризується монотонністю. Професія має 1-5 розрядів.
2. Посадові обов’язки
Виготовляє вироби побутового і технічного призначення з тканин, трикотажного полотна, штучної і натуральної шкіри і інших матеріалів, перевіряє якість крою, відповідність кольору деталей, ниток, ґудзиків, допоміжного матеріалу, стежить за якістю швів, регулює машинку, міняє шпульки. Такий спеціаліст повинен знати види тканин, їх властивості щодо пошиття, способи їх обробки, технологію швейного виробництва. Швачка повинна мати хороший зір, схильність до виконання монотонної роботи, тонку дотикову чутливість пальців рук, хорошу координацію рук і зорово-моторну координацію, точний об'ємний окомір, вміння швидко переключатися з виконання однієї операції на іншу. Для успішної діяльності їй потрібні посидючість, акуратність, терпіння.
3. Кваліфікаційні вимоги ПТУ, на виробництві (діапазон розрядів 1-5).
4. Споріднені професії
Вишивальниця, закрійник, кравець, викладач в училищі, школі, на курсах. Швачка – одна із стародавніх професій, яка докорінно змінилася в процесі науково – технічного прогресу. Зараз ця професія найбільш поширена в швейному й трикотажному виробництві. Працюють швачки на швейних фабриках, у цехах текстильних підприємств, на фабриках індивідуального пошиття одягу, які розташовані практично в кожному регіоні країни. Робота носить індивідуальний характер із використанням бригадної або індивідуальної форм організації роботи.
Основу технологічної роботи швачки становить виготовлення виробів із різноманітних тканин поточним методом. Процес пошиття здійснюється за допомогою універсальних і спеціальних швейних машин, обладнання для волого-теплової обробки (прасок і пресів) та швейного приладдя.
Робота швачки кваліфікується як фізична праця середнього рівня важкості. Працюють за цим фахом переважно жінки. Їхня робота проходить у цехах із побутовим мікрокліматом та індивідуальним освітленням. Її специфічною особливістю є фіксована сидяча поза, що передбачає наявність робочого стільця, який регулює висоту та кут нахилу спини. З метою профілактики стомлення та відновлення працездатності швачки використовуються регламентовані перерви для відпочинку.
Хоча професія швачка фізично неважка, але людина, яка працює за цим фахом, повинна бути фізично витривалою. Під час роботи найбільш завантажені зоровий, дотиковий та руховий органи. Тому працювати швачками не рекомендується особам із розладом зору (косоокість, дальтонізм, пониження гостроти зору, астигматизм) та психіки, захворюваннями серцево-судинної системи, апаратно-рухового апарату та пониженим слухом.
Підвищені вимоги ця професія ставить до стійкості уваги та просторового сприймання. Для якості швацької роботи потрібні наочно-образне й логічне мислення, наочно-образна пам’ять. Швачка повинна добре регулювати психічні процеси та емоційні стани, бути акуратною, сумлінною, працелюбною, старанною і мати розвинений естетичний смак. Для оволодіння даною професією необхідна добра підготовка з анатомії й фізіології людини, математики, креслення, малювання, хімії, фізики та трудового навчання. В перспективі можна вивчитись на кравця та закрійника.
Легка промисловість лише називається легкою. Насправді це важка праця, на яку ще не кожен погодиться. В хороших швачок, кравця або закрійника мають бути спритні руки і відмінний зір (ще б! щодня втягати нитку в голку), а також завидна посидючість. Хто хоч раз в житті щось шив, той зрозуміє!
Існує 5 розрядів кваліфікації швачок:
1-й розряд
Характеристика робіт. Виконання на машинках або вручну підготовчих операцій для пошиття виробів з різних матеріалів. Ліквідація обриву ниток, зміна шпуль. Регулювання натягнення ниток і частоти строчки. Повинні знати: методи і прийоми виконання підготовчих операцій; призначення і правила експлуатації обслуговуваного устаткування; номери голок; правила закріплення ниток, зміни шпуль, регулювання натягнення ниток і частоти строчки. Приклади робіт. Швацьке, хутряне, трикотажне, текстильно-галантерейне, головних уборів, інших виробів, такелажне виробництва і інші виробництва текстильної промисловості.
2-й розряд
Характеристика робіт. Виконання на машинках або вручну простих операцій з пошиття виробів з різних матеріалів. Контроль якості крою, відповідності фурнітури кольору і призначенню виробу. Повинні знати: методи і прийоми виконання простих операцій; принцип роботи обслуговуваного устаткування. Приклади робіт. Швацьке, хутряне, трикотажне, текстильно-галантерейне, головних уборів, інших виробів, валяльно-войлочне, такелажне виробництва і інші виробництва текстильної промисловості.
3-й розряд
Характеристика робіт. Виконання на машинах або вручну операцій середньої складності з пошиття виробів з різних матеріалів. Контроль відповідності кольору деталей виробів, прикладних матеріалів, ниток. Повинні знати: методи і прийоми виконання операцій середньої складності; типи швів; види і властивості матеріалів; встановлення обслуговуваного устаткування. Приклади робіт. Швацьке, хутряне, трикотажне, текстильно-галантерейне, головних уборів, інших виробів, валяльно-войлочне і такелажне виробництва і інші виробництва текстильної промисловості.
4-й розряд
Характеристика робіт. Виконання на машинках або вручну складних операцій з пошиття виробів з різних матеріалів. Усунення дрібних неполадок в роботі обслуговуваного устаткування. Повинні знати: методи і прийоми виконання складних операцій; асортимент виробів; порядок усунення дрібних неполадок в роботі устаткування. Приклади робіт. Швацьке, хутряне, трикотажне, текстильно-галантерейне, головних уборів, інших виробів, валяльно-войлочне, такелажне виробництва.
5-й розряд
Характеристика робіт. Виконання на машинах або вручну особливо складних операцій з пошиття виробів з різних матеріалів. Повинні знати: методи і прийоми виконання особливо складних операцій; конструктивні особливості обслуговуваних машин
|
Художник
" Художник – людина, яка пише те, що можна продати. А хороший художник – людина, яка продає те, що пише". Пабло Пікассо.
Художники займаються вираженням ідей, думок і почуттів найрізноманітнішими способами. В класичному розумінні засобами вираження художника є фарби і полотно, а також глина, метал, тканина, скло, дерево, текстиль, пластмаса, фото- і відеотехніка, комп'ютерні технології та багато різноманітних матеріалів і засобів. Розрізняють такі види образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, кераміка, художнє склороблення (стеклоделие), художня обробка металів, дизайн текстилю, художні прикраси і ковальське мистецтво, кераміка, художня обробка шкіри, відео- і комп'ютерне, рекламне мистецтво, мистецтво фотографії тощо. Художники працюють в театрах, рекламних фірмах, фабриках, в дизайнерських бюро, художніх ательє та в компаніях, де потрібна їхня професійна допомога.
Завданнями художника є:
- створювати образотворчі або абстрактні тривимірні або рельєфні форми, використовуючи і комбінуючи такі матеріали: дерево, камінь, глина, скло, метал, текстиль, папір, полотно тощо;
- створювати образотворчі або абстрактні малюнки і картини, використовуючи олівці, чорнила, туш, крейду, масляні фарби, акварель або застосовуючи іншу техніку; створювати малюнки і гравіювати або втілювати їх у металі, дереві або інших матеріалах;
- створювати фото- і відеотвори, інсталяції і так звані performance; створювати ескізи, змальовуючи людей і події (часто у формі карикатури); оформлювати та ілюструвати книги, журнали, плакати, рекламу тощо.
Більшість вільних художників працюють як підприємці-фізичні особи.
Професія художника, загалом, вимагає дуже великих витрат. Будучи представником вільної професії, художник працює на госпрозрахунку. Він сам забезпечує себе засобами праці і приміщення. Йому самому також доводиться шукати можливості для експонування, знайти кошти для підвищення своєї кваліфікації і організації персональних виставок. Він повинен бути продавцем самого себе і сам робити собі рекламу, щоб знайти покупців для своїх робіт. Велика кількість дипломованих художників є членами Спілки художників, яка допомагає художникам організовувати виставки, художні заходи та інші проекти.
Умови праці
Місцем роботи художника, в більшості випадків, є ательє або майстерні. Робочий час художника тяжко точно визначити. Якщо, крім своєї основної роботи, він працює ще десь, то йому доводиться виконувати свою роботу відповідно до графіка роботи. На роботу художника впливає сезонність, оскільки зі зміною пори року збільшується або зменшується кількість денного світла. Оскільки багато художників вважають, що краще працювати при денному світлі, то найсприятливішими періодами творчості є весна і літо, але це дуже індивідуально. Є художники, що працюють за встановленим графіком роботи та укладеним з підприємством договором. Час і темп роботи може визначати тривалість проекту, термін замовлення або виставки. Медичні протипокази Художником тяжко працювати людині, схильної до алергії на фарби та інші хімічні речовини.
Знання, вміння, риси характеру
Для того, щоб стати професійним художником, перш за все, потрібно мати талант. Проте одного лише таланту недостатньо, треба ще багато вчитися і постійно працювати. Необхідно знати історію мистецтв, відповідну термінологію, техніку і матеріали, вміти робити ескізи і замальовки. Художник повинен мати відчуття композиції і кольору, вміти аналізувати і синтезувати. Він повинен вміти економно і раціонально використовувати ресурси. Це стосується як вибору засобів і матеріалів для роботи, їх використання і зберігання, витрат матеріалу і обліку робочого часу, так і організації роботи інших людей і управління ними. Роботі художником сприяють такі риси характеру як: творчі здібності, візуальна пам'ять, самобутнє бачення світу, умілі руки, точність, послідовність, логічне мислення і готовність до навчання.
Вимоги до освіти і можливості навчання
Щоб стати художником, необхідно здобути вищу освіту (досвід роботи необов’язковий), або середню-спеціальну освіту (з досвідом від 3-х років). У Естонії, наприклад, найбільшим університетом, що надає вищу художню освіту, є Естонська художня академія, де можна вивчати всі основні види мистецтва. Кафедра вільних мистецтв дає змогу вивчати графіку, живопис і скульптуру. На факультеті дизайну навчають за спеціальностями «художня обробка шкіри», «художнє скло», «створення художніх прикрас», а також «ковальське мистецтво» і «кераміка». Навчаючись у гімназії, майбутньому художнику слід звертати увагу на уроки мистецтва і праці, а також на інші дисципліни, що розвивають діяльність рук. Корисно навчатись у художній школі або гуртку.
Заробіток
Художники, що працюють у фірмах, установах, театрах, телебаченні, рекламному бюро тощо, хоча і мають конкретний дохід, проте назвати розмір їх середньої заробітної плати складно. Прожити на кошти, що отримані лише від продажу своїх робіт, можуть небагато художників. Дохід багато в чому залежить від того, наскільки вдало продаються роботи в художніх салонах або через прямі контакти. "Вільні” художники отримують додатковий заробіток, зокрема, працюючи, наприклад, вчителем або викладачем малювання.
|
Фінансіст
З агальна характеристика професії
Минуло багато часу, коли у людини з'явилася потреба поліпшувати своє життя і вести господарство, використовуючи цифри і розрахунки, визначати свої грошові кошти – доходи і витрати, тобто розпоряджатися фінансами. В сучасному світі спеціаліста у сфері фінансової науки і практики називають фінансистом. Фінансист у перекладі з французької – людина, досвідчена у фінансах, тобто в грошових коштах.
Особливості роботи
Здійснює фінансовий і банківський контроль за обігом грошових коштів, забезпеченням фінансової стабільності підприємства. Аналізує стан фінансової і господарської діяльності підприємства. Бере участь у розробці інвестиційних програм, визначенні напрямів витрачання коштів, забезпеченні поточного фінансування. Здійснює взаємодію з різними структурами фінансового ринку по всіляких аспектах фінансової, кредитної і податкової діяльності. Місцем професійної діяльності фінансиста можуть бути державні органи федерального, територіального і муніципального рівня; банки, біржі, фінансові компанії, інвестиційні фонди, економічні і фінансові служби підприємств і організацій.
Специфіка діяльності фінансиста визначається конкретними умовами робочого місця, також можуть бути різні варіації, але основні професійні напрями і цілі такі:
1. Фінансово-кредитна: (кредит – позика, надання грошей або товарів в борг, на умовах повернення). розробка і використання різних систем обліку і витрат для оцінки витрат і доходів; складання фінансових кошторисів, розробка кредитних операцій і контроль за ними; планування фінансів. надання рекомендацій з операцій з нерухомістю (продаж, покупка, злиття фірм).
2. Податково-бюджетна: (податок – вид платежу, що стягується державою з підприємств, організацій і населення; бюджет – кошторис доходів і витрат); розрахунок податків, їх нарахування (контроль за кількістю) і відрахування; планування бюджету.
3. Інвестиційна: (капіталовкладення, спрямовані на підтримку і розширення капіталу). Інвестиції реалізуються шляхом кредитування, прямих витрат грошових коштів і покупки коштовних паперів.
4. Нормативно-методична: розробка і впровадження систем фінансової і статистичної звітності; складання фінансових звітів..
5. Страхова: (система економічних стосунків, при яких за рахунок внесків підприємств і населення створюються страхові фонди, призначені для відшкодування збитків від стихійного лиха, а так само надання допомоги громадянам або їхнім сім'ям). Робота зі страховими документами.
6. Зовнішньо-економічна: економіка і організація виробництва (робота в умовах постійної змінної економічної кон'юнктури).
Таким чином, в обов'язки фінансиста входить:
надавати висновки з аналізу фінансових документів, проводити операції з нерухомістю і цінними паперами, складати фінансові кошториси і звіти, займатися біржовими операціями, оподаткуванням. Працюючи як на державному, так і приватному підприємстві, фінансист несе матеріальну – за збереження грошей і коштовних паперів і моральну відповідальність – за дотримання законності. Робочий день фінансиста досить напружений, що потребує посидючості.
Вимоги професії до індивідуально-особистих особливостей фахівця:
аналітичний склад розуму;
емоційно-вольова стійкість;
уважність;
акуратність;
сумлінність;
посидючість, вміння багато і напружено працювати;
нервово-психічна стійкість;
рахунково-аналітичні здібності; висока працездатність;
здібність до концентрації і розподілу уваги впродовж тривалого часу;
хороша оперативна і довготривала пам'ять. Медичні протипокази
Робота фінансиста не рекомендується людям із захворюваннями: нервової системи (нервово-психічні розлади); зорової системи; сердечно-судинної системи (гіпертонія).
Освіта
Для опанування професії необхідна вища професійна освіта за спеціальністю фінансист. Необхідні також хороші знання з математики, інформатики, економіки.
Наближені професії
Економіст, бухгалтер. Починаючому фінансисту для працевлаштування на перших порах досить диплома про вищу освіту. Кожна подальша сходинка кар'єрних сходів вимагає більшого обсягу знань. Управлінські навики у фінансуванні - ось те, що переводить рядового фінансиста або економіста в розряд топ-менеджерів середньої ланки. Не дивлячись на світову кризу, фінансова освіта як і раніше актуальна. Можливо, майбутні випускники сподіваються на те, що за спадом економіки буде черговий підйом, який вони зустрінуть новими знаннями. Інакше, як пояснити той факт, що найпопулярнішою спеціальністю у првідних бізнес-школах, як і раніше, є «фінанси»?! Правда, варто відзначити, що у зв'язку з останніми тенденціями на міжнародному ринку праці багато хто прагне отримати освіту на межі двох дисциплін: наприклад, фінансового і операційного менеджменту або фінансового аналізу і інформаційних технологій.
Основні працедавці випускників із спеціалізацією "фінанси” — банки, інвестиційні, страхові, аудиторські і консалтингові компанії, а також міжнародні корпорації з розвиненими фінансовими підрозділами. Всередині організацій можна проявити себе в таких видах професійної діяльності, як кредитний і інвестиційний аналізи, управління ризиками, робота з цінними паперами.
В крупних компаніях затребувані фінансові менеджери і фахівці з обліку і планування. Можна розпочати кар'єру з економіста або скарбника і з часом дорости до посади фінансового директора.
Ще одна сфера застосування отриманих знань – робота спеціалістом з фінансового планування для приватних (зазвичай платежеспроможних) клієнтів. Ця сфера діяльності у багатьох країнах є таким же атрибутом благополуччя, як сімейний лікар або особистий адвокат. Деякі вирушають у вільне плавання - інвестують власні кошти, але це швидше виключення, ніж правило.
Варто відзначити, що кваліфікованих фахівців у сфері фінансового аналізу й інвестицій поки що не так вже багато, тому велика вірогідність, що попит на експертів, які володіють глибокими знаннями в окремих
|
|