МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ”

Скачати 0.6 Mb.

Назва	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ”
Сторінка	5/6
Дата	15.03.2013
Розмір	0.6 Mb.
Тип	Методичні рекомендації

bibl.com.ua > Історія > Методичні рекомендації

1 2 3 4 5 6

Тематика доповідей

Гурток М.В. Станкевича.
М.В. Петрашевський та його однодумці.
Ф.М. Достоєвський і петрашевці.
Т.М. Грановський і розвиток суспільного руху в Росії 40-х pp. XIX ст.

Головну увагу треба звернути на те, що після повстання декабристів у Росії настав період, що характеризувався не тільки політичною реакцією самодержавства, а й подальшим інтенсивним розкладом феодально-кріпосницької системи господарства, активізацією виступів селян проти поміщиків, прагненням просвітителів до оновлення суспільства на засадах справедливості й демократії. Серед передової інтелігенції – студентів, письменників, учителів, професорів, чиновників, офіцерів – не припинявся опозиційний рух, жевріла революційна іскра, закинута декабристами. Головними осередками суспільно-політичної боротьби стали університети, ліцеї, гімназії та інші навчальні заклади, де зосереджувалася інтелігенція. Підкреслимо, що студентські гуртки в Московському університеті почали виникати відразу після придушення царизмом повстання декабристів. Важливе значення мав студентський таємний гурток (1820 – 1827), утворений братами Петром, Михайлом і Василем Критськими. Важливо знати, що у 30-х pp. XIX ст. визвольний рух у Росії активізувався під впливом революційних подій у Франції та польського визвольного повстання 1830 – 1831 pp., які сколихнули передові сили, дали імпульс їх діяльності. Як і раніше, первинними осередками залишалися молодіжні гуртки, а головним центром руху – Московський університет. Варто назвати гуртки О.І. Герцена та М.П. Огарьова (1831 – 1833), М.П. Сунгурова (1830 – 1831), М.В. Станкевича (1832 – 1837) та ін. Вони намагалися консолідувати сили, підготувати нове покоління борців з самодержавством.

Необхідно підкреслити, що у 1829 р. П.Я. Чаадаєв опублікував знаменитий "Філософічний лист". Про нього О.І.Герцен писав: "Це був постріл, що пролунав серед темної ночі..." Нищівна критика царату, що містилась у “листі”, змусила Миколу І офіційно визнати автора божевільним.

Треба відмітити, що основні ідейні напрямки у суспільному русі Росії 30-х – 40-х pp. визначали західники та слов'янофіли. Слов'янофільство виникло наприкінці 30-х pp. ХІХ ст. під час гострої ідейної боротьби післядекабристської доби. Фундаторами його виступили О.С.Хом’яков, брати Іван та Петро Киреєвські, брати Костянтин та Іван Аксакови та ін. Вони перебували у певній опозиції до самодержавства, оскільки виступали за скасування кріпосного права, проведення в Росії певних суспільних реформ. Слов'янофіли піднесли ідею народності і сприяли приверненню уваги суспільства до життя, побуту й історії російського народу, становища слов'ян, поневолених Турецькою та Австрійською монархіями.

Громадських діячів, які виступали за скасування в Росії кріпосного права й визнавали не тільки неминучим, а й необхідним для країни західноєвропейський шлях суспільного розвитку, у той час називали західниками. У період розкладу феодально-кріпосницької системи вони об'єктивно відображали інтереси буржуазії, що народжувалася. До цієї течії суспільної думки належали вчені, публіцисти, літератори: К.Д. Кавелін, Б.М. Чичерін, В.П. Боткін, П.В. Анненков, Т.М. Грановський та ін. Вони вступали у гостру полеміку із слов'янофілами щодо шляхів розвитку Росії.

Необхідно знати, що у пошуках революційної теорії суспільні сили зверталися насамперед до утопічного соціалізму. Вони мріяли про нову Росію, де не буде самодержавства і кріпосництва. У цей час виникають гуртки петрашевців. Основний гурток діяв у Петербурзі (1845 – 1849). Головною метою цієї організації була підготовка сил для боротьби проти царату, за визволення націй та їх рівноправність, поширення освіти, встановлення республіки в Росії. Підкреслимо, що водночас із гуртками петрашевців у Росії в Україні діяло таємне політичне товариство під назвою Кирило-Мефодіївське (1840 – 1847), засноване у Києві викладачем історії Київського університету М.І. Костомаровим, студентом В.М. Білозерським і чиновником М.І. Гулаком. До товариства належало 12 осіб і серед них Т.Г. Шевченко (докладніше про товариство див. у курсі історії України).

Наприкінці треба зупинитись на аналізі європейського революційного процесу у 1848 – 1849 pp. і суспільного руху в Росії. Зауважимо, що буржуазні революції 1848 – 1849 pp. у Франції, Австрії, Італії, Пруссії та інших країнах широко відкрили шлях розвитку капіталізму. Вони сприяли піднесенню національно-визвольної боротьби народів Росії, посиленню суспільно-політичного руху. Царський уряд вів боротьбу не тільки проти поширення революційних ідей у своїй країні, але й готував сили для придушення революцій у сусідніх країнах. По допомогу до Миколи І звернувся австрійський імператор, і російський цар надіслав війська для придушення революції в Угорщині влітку 1849 p.

У цілому можна зробити висновок, що суспільний рух в імперії у 30-х – 40-х рр. XIX ст. поступово виходить за межі дворянської революційності і охоплює все більше різночинські верстви. У діяльності таємних гуртків і товариств простежується вплив традицій декабристів, але водночас наростають і нові тенденції захоплення ідеями утопічного соціалізму, втягнення у рух різночинців – вихідців з простого народу.

Джерела

В.Г. Белинский в воспоминаниях современников / Сост., подгот. текста и примеч. А.А. Козловского и К.И. Тюнькина; Вступ. ст. К.М. Тюнькина. – M.: Худ. лит., 1977. – 733 с.
Герцен А.И. Былое и думы. – К., 1986. – Т. 1 – 2.
Дело петрашевцев: Сб.: В 3 т. – М. – Л.: АН СССР, 1937 – 1951. – T. 1. – 1937. – 584 с.; Т. 2. – 1941. – 460 с.; Т. 3. – 1951. – 518 с.
Кюстин Маркиз де. Николаевская Россия. – М.: «Терра», 1990. – 288 с.
Материалы по истории СССР. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.: Для семинарских и практических занятий / Под ред. И.А. Федосова. – М.: Высшая школа, 1991. – 416 с.
Пам’ятки суспільної думки України (XVIII – перша половина ХІХ ст.) / Упор. А.Г. Болебрух. – Д.: ДДУ, 1995.
Первые русские социалисты: Воспоминания участников кружков петрашевцев в Петербурге / Сост. Б.Ф. Егоров. – Л.: Лениздат, 1984. – 392 с.
Русские мемуары. Избранные страницы (1826-1856) / Сост., вступ. ст., биогр. очерки и примеч. И.И. Подольской. – М.: Правда, 1990. – 736 с.
Русское общество 30-х гг. XIX в. Люди и идеи. Мемуары современников / Под ред. И.А. Федосова. – М.: МГУ, 1989. – 446 с.
Утопический социализм в России: Хрестоматия / Сост., вступ. ст., биогр. справ. и прим. А.И. Володина, Б.М. Шахматова. – М.: Политиздат, 1985. – 590 с.
Чаадаев П.Я. Статьи и письма / Сост., вступ. статья и коммент. В.Н. Тарасова. – 2-е изд., доп. – М.: Современник, 1989. – 623 с.

Список рекомендованої літератури

Возный А.Ф. Петрашевский и царская тайная полиция. – К.: Наукова думка, 1985. – 139 с.
Дудзинская Е.А. Славянофилы в общественной борьбе. – М.: Мысль, 1983. – 272 с.
Дьяков В.А. Освободительное движение в России. 1825 – 1861. – М.: Наука, 1979. – 288 с.
Егоров Е.Ф. Петрашевцы. – Л., 1988.
Иллерицкий В.Е. Исторические взгляды В.Г. Белинского. – М.: Госполитиздат, 1953. – 255 с.
История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.
Итенберг Б.С. Российская интеллигенция и Запад: Век XIX: Очерки. – М.: Наука, 1999. – 232 с.
Лазарев В.В. Чаадаев. – М.: Юр. лит., 1986. – 110 с.
Левандовский А.А. Т.Н. Грановский в русском общественном движении. – М.: МГУ, 1989. – 253 с.
Пантин И.К. Революционная традиция в России 1783 – 1883 гг. / И.К. Пантин, Е.Г. Плимак, В.Г. Хорос. – М.: Мысль, 1986. – 343 с.
Пирумова Н.М. Александр Герцен – революционер, мыслитель, человек. – М.: Мысль, 1989. – 254 с.
Федосов И.А. Революционное движение в России во второй четверти XIX в. (Революционные организации и кружки). – М.: Соцэкгиз, 1958. – 415 с.
Цимбаев Н.И. Славянофильство: Из истории русской общественно-политической мысли XIX века. – М.: МГУ, 1986. – 274 с.

Тема 3. Падіння кріпосного права в Російській імперії.

Буржуазні реформи 60-х – 70-х рр. XIX ст.

Основні питання

Поглиблення кризи кріпосного ладу наприкінці 50-х pp. XIX ст.
Підготовка селянської реформи і боротьба навколо неї.
Основні положення та зміст реформи 1861 p.
Буржуазні реформи 60-х – 70-х pp. XIX ст.

(земська, судова, міська, військова).

Значення буржуазних реформ 60-х – 70-х pp. XIX ст. в Росії.

Тематика доповідей

Селянське самоврядування і функції сільських установ.
Казенні, земські та мирські повинності селян.
Організація викупної операції.

Вивчення теми слід розпочати з того, що до середини XIX ст. в Росії швидко йшов процес розкладу феодально-кріпосницької системи, яка ставала гальмом суспільного прогресу. Капіталістичне виробництво, яке йшло на зміну феодалізму, потребувало негайної ліквідації кріпосницьких відносин. Ставлення царату до майбутньої реформи було викладене у виступі царя в березні 1856 р. перед представниками дворянства Московської губернії: краще ліквідувати кріпосне право зверху, ніж чекати, коли воно почне відмінятися знизу.

Необхідно підкреслити, що підготовка реформи викликала гостру соціально-політичну боротьбу навколо селянського питання. Думки землевласників були найрізноманітніші залежно від місцевих умов: родючості землі, особливостей клімату, наявності ринку тощо. Дворяни намагалися підготувати такі проекти реформи, які максимально зберегли б за поміщиками можливі права і привілеї, і разом з тим прагнули знайти ту "міру і форму поступок" селянству, яка запобігла б вибуху селянської революції. Безперечно, що з останнього питання єдності серед поміщиків не було.

Важливо знати, що селяни прагнули отримати "всю землю", "всю волю", тобто повністю визволитися від експлуатації і влади поміщиків. Виразниками інтересів, прагнень і сподівань селян виступали революційні демократи О.І. Герцен, М.О. Добролюбов, М.Г. Чернишевський. Незважаючи на жорстоку цензуру, у своїх публіцистичних виступах, листівках і прокламаціях М.Г. Чернишевський і його прихильники закликали до повної ліквідації кріпацтва та поміщицького землеволодіння, до передачі всієї землі селянам без будь-якого викупу.

Треба зазначити, що зміст і основні засади реформи викладені в Маніфесті та "Положеннях", що були підписані Олександром ІІ 19 лютого 1861 р. Основними положеннями реформи були питання: 1) про особисту свободу селян і право розпоряджатися своїм майном; 2) про земельні наділи й повинності звільнених селян; 3) про викуп земельних угідь селянами і 4) про організацію селянського управління.

Наприкінці треба зупинитися на аналізі буржуазних реформ 60-х – 70-х pp. XIX ст., особливо на судовій та земській. Аналізуючи основні положення реформи, студенти повинні зробити висновок, що за своїм змістом реформа була буржуазною, що мало велике значення для подальшого соціально-економічного розвитку Росії. У той же час залишались кріпосницькі пережитки і поміщицьке землеволодіння, царське самодержавство, національне гноблення та ін. Ці пережитки гальмували подальший поступ країни, розорювали селянське господарство, призводили до зубожіння селянства. Якщо до реформи 1861 р. середній селянський наділ дорівнював 4,4 десятини, то після реформи він скоротився до 3,6 десятини, а в 1900 р. селянський наділ був приблизно вдвічі меншим від пореформених розмірів – лише 2,0 десятини. На 1 січня 1907 p., коли вже держава перестала вираховувати викупні платежі, селяни сплатили поміщикам за свої земельні наділи 2 млрд 600 млн крб. Внаслідок викупної операції селяни сплатили за отриману землю майже в 5 разів дорожче, ніж вона коштувала. Реформа 1861 р. остаточно не вирішувала селянське питання.
Джерела

Крестьянская реформа в России 1861 г.: Сб. законодат. актов / Сост. К.А. Софроненко. – М.: Госюриздат, 1954. – С. 39 – 79; 91 – 130, 179 – 241.
Отмена крепостного права. Доклады министров внутренних дел о проведении крестьянской реформы. 1861 – 1862 / Отв. ред. С.Н. Валк. – М. – Л.: АН СССР, 1950. – 311 с.
Российское законодательство Х – ХХ вв.: В 9 т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юр. лит., 1984 – 1991. – Т. 7: Документы крестьянской реформы. – 1989. – 432 с; Т. 8: Судебная реформа. – 1991. – 496 с.
Хрестоматия по истории СССР. 1861 – 1917 / Сост. В.Ф. Антонов и др.; Под ред. В.Г. Тюкавкина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 213 – 256.

Список рекомендованої літератури

Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г. – М.: МГУ, 1957. – 258 с.
Дружинин Н.М. Русская деревня на переломе 1861 – 1880 гг. – М.: Наука, 1978. – 287 с.
Зайончковский П.А. Военные реформы 1860 – 1870 годов в России. – М.: МГУ, 1952. – 370 с.
Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. – 3 изд. – М.: МГУ, 1968. – 368 с.
Зайончковский П.А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. – М.: МГУ, 1958. – 470 с.
Захарова Л.Г. Россия на переломе (Самодержавие и реформы 1861 – 1874 гг.) // История Отечества: люди, идеи, решения: Очерки истории России ІХ – начала ХХ вв. / Сост. С.В. Мироненко. – М.: Политиздат, 1991. – С. 293 – 325.
Захарова Л.Г. Самодержавие и отмена крепостного права в России. 1856 – 1861. – М.: МГУ, 1984. – 256 с.
История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.
Литвак Б.Г. Переворот 1861 г. в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. – М.: Политиздат, 1991. – 302 с.
Маркс К. Замітки про реформу 1861 року: пореформений розвиток Росії // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т.19. – С. 406 – 424.
Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х – начале 90-х гг. XIX в. – М.: Наука, 1984. – 260 с.

Тема 4. Розвиток капіталізму в Російській імперії у II пол. XIX ст.

Основні питання

Соціальне розшарування селянства. Зростання товарного землеробства та поширення ринку вільної робочої сили. Розвиток капіталізму і занепад відробіткової системи в поміщицьких господарствах.
Значення застосування машин та вільнонайманої праці в сільському господарстві.
Шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві.
Стадії розвитку капіталізму в сільському господарстві:

а) розвиток дрібних селянських промислів, їх оцінка дослідниками;

б) капіталістична мануфактура, її соціальна природа;

в) перехід від мануфактури до фабрики.

Формування промислової буржуазії та пролетаріату в Росії.
Особливості розвитку капіталізму в Україні, Прибалтиці, Білорусії, на Кавказі, в Сибіру.

Тематика доповідей

Розширення спеціалізації сільського господарства в Росії у II пол. XIX ст.
Розвиток залізничного та водного транспорту в Російській імперії.
Роль іноземного капіталу в розвитку промисловості Росії 60 – 90-х pp. XIX ст.

Головну увагу треба звернути на те, що селянська реформа, проведена кріпосниками, не могла ліквідувати суперечності між продуктивними силами, що розвивалися в надрах кріпосницького ладу, і виробничими відносинами, які перешкоджали їх розвиткові. Але реформа все ж послабила цю суперечність, відкрила господарству Російської імперії шлях для виходу з тяжкого становища, в яке воно зайшло до середини XIX ст.

Треба підкреслити, що початок капіталістичної індустріалізації в країні характеризувався прямим державним втручанням в економіку, зокрема у формі державного фінансування залізничного будівництва, підтримки галузей, що мали "державне значення" (металургії, машинобудування). Отже, уряд Росії штучно прискорював процес технічної революції в країні.

Слід зауважити, що селянська реформа створила джерело дешевої робочої сили, що позначилося на надзвичайно високій нормі експлуатації в імперії. Висока норма експлуатації прискорила і процеси концентрації промисловості, визначила таку характерну рису промислового капіталізму в Росії, як утворення відразу великих механізованих підприємств, обминувши попередні стадії розвитку капіталізму в промисловості.

Необхідно знати, що висока норма експлуатації в Російській імперії (через розглянуті вище причини) притягувала в країну іноземні капітали. Іноземний капітал брав участь у розвитку машинної індустрії в країні у формі утворення в Росії філіалів іноземних компаній та акціонерних іноземних товариств, спеціально створених для експлуатації багатств країни, котрі скуповували акції російських акціонерних компаній, фінансували російські підприємства тощо.

У цілому треба зробити висновок, що внаслідок завершення промислового перевороту на початку 90-х pp. XIX ст. капіталістичний спосіб перетворився на панівний. Патріархально-кріпосницька Росія відходить у минуле, народжується нова, буржуазна Росія. Однак Росія залишалася переважно аграрною країною, із слабким розвитком міст. За виробництвом промислової продукції на душу населення вона займала лише 12-те місце у світі.

Джерела

Вдовин В А. Сборник документов по истории СССР: Для семинарских и практических занятий (период капитализма). Вторая половина ХІХ в. – М.: Высшая школа, 1975. – С. 160 – 205.
Хрестоматія з історії СРСР (1857 – 1894): У 3-х т. – К., 1953. – Т.З. – С. 184 – 205.
Хрестоматия по истории СССР. 1861 – 1917 / Сост. В.Ф. Антонов и др.; Под ред. В.Г. Тюкавкина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 213 – 256.
Энгельгардт А.Н. Из деревни: 12 писем. 1872-1887. – M.: Мысль, 1987. – 639 с.

Список рекомендованої літератури

Анфимов А.М. Крестьянское хозяйство Европейской России. 1881 – 1904. – M.: Наука, 1980. – 239 с.
Дружинин Н.М. Социально-экономическая история России. Избранные труды / Отв. ред. С.С. Дмитриев. – М.: Наука, 1987. – 421 с.
Енгельс Ф. Післяслово до праці “Про соціальне питання в Росії” // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 22. – С. 416 – 430.
История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.
Ковальченко И.Д. Всероссийский аграрный рынок. XVIII – начало XX вв.: Опыт количественного анализа / И.Д. Ковальченко, Л.В. Милов. – М.: Наука, 1974. – 414 с.
Ковальченко И.Д. Социально-экономический строй крестьянского хозяйства Европейской России в эпоху капитализма (Источники и методы исследования) / И.Д. Ковальченко, Т.Д. Моисеенко, Н.Б. Селунская. – М.: МГУ, 1988. – 222 с.
Ленін B.I. Розвиток капіталізму в Росії // Повн. зібр. тв. – Т. З. – С. 59 – 170, 175 – 200, 204 – 231, 331 – 360, 365 – 431, 523 – 600.
Литвак Б.Г. Переворот 1861 г. в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. – М.: Политиздат, 1991. – 302 с.
Соловьева А.М. Промышленная революция в России в XIX в. – М.: Наука, 1990. – 269 с.

Тема 5. Народництво і робітничий рух 70 – 80-х pp. XIX ст.

в Російській імперії.

Основні питання

1. Народницький рух 70-х pp. XIX ст. та його теоретичні засади:

а) суспільно-політичні погляди народників;

б) революційні гуртки і групи на початку 70-х pp. «Ходіння в народ»;

в) виникнення і діяльність «Землі і волі» 70-х pp.;

г) особливості діяльності «Народної волі» і «Чорного переділу».

2. Початок робітничого руху і перші робітничі організації в Росії:

а) робітничий рух в 70-х pp. XIX ст.;

б) «Південноросійський союз робітників», його програма і практична діяльність.

3. Робітничий рух 80-х – початку 90-х pp. XIX ст.:

а) робітничий рух 80-х pp. XIX ст., Морозівський страйк 1885 p.;

б) група «Визволення праці» і її значення.
Тематика доповідей

Суспільно-політичні погляди народників.
Виникнення і діяльність "Землі і волі".
Виникнення й діяльність "Народної волі".
М.К. Михайловський та його погляди.
Перші робітничі політичні організації в Росії.

Революційний рух у Росії від часів падіння кріпосного ладу до середини 90-х pp. можна розглядати як один період – буржуазно-демократичний за своїм змістом, різночинський за складом учасників руху, народницький (у широкому розумінні слова) за їх світоглядом.

Необхідно зазначити, що народництво 70-х pp. безпосередньо продовжувало традиції революційної боротьби 60-х pp. Нове покоління революціонерів пов'язували з попередниками як спільні демократичні погляди, так і переконання у можливості для Росії обминути капіталістичну стадію розвитку, віра в сільську общину. Програма народників передбачала повалення самодержавства, ліквідацію станових привілеїв дворянства та свавілля бюрократично-чиновницького апарату царизму, безплатну передачу селянам землі (що, до речі, об'єктивно вело до розвитку капіталістичних відносин).

Треба підкреслити, що головними теоретиками революційного народництва були М.О. Бакунін, П.Л. Лавров, П.М. Ткачов, а у легальній публіцистиці провідну роль відігравав M.К. Михайловський. Їхні імена уособлювали різні течії, незгоди з питань тактики революційної боротьби. Вони не мали також єдиних поглядів на основні соціально-економічні питання розвитку Росії. Важливо знати, що народники створили свої організації. У 1876 p. виникла народницька організація, що здобула назву "Земля і воля" (друга), керівниками якої були Г. Плеханов, О. Михайлов, Н. Натансон та ін. Внаслідок незгод всередині "Землі і волі" в серпні 1879 р. вона розкололася на дві організації – "Чорний переділ" та "Народну волю". Діяльність останньої у політичному плані стала найвищим злетом у революційній боротьбі народництва.

Необхідно звернути увагу на те, що у 70-х pp. XIX ст. у загальному потоці російського визвольного руху народжувався і міцнів пролетарський напрямок, а з робітничого середовища висувалися перші ватажки й організатори робітничого руху – П. Алексєєв, В. Герасимов, П. Мойсеєнко, В. Обнорський, С. Халтурін. Слід проаналізувати діяльність перших пролетарських організацій в Росії – "Південноросійський союз робітників" (1875) та "Північний союз російських робітників" (1878 – 1880). У 80-х pp. робітничий рух зробив новий крок. На цей час припадає завершення в Росії формування класу пролетарів. Основну масу капіталістично експлуатованих робітників становили тепер люди, що повністю порвали зв'язки зі своїм господарством. Страйковий рух 80-х pp. відзначався більшою масовістю, гостротою класової боротьби, більш чітким формуванням вимог. Проте в основному це була економічна боротьба. Серед страйків необхідно згадати Морозовський страйк 1885 p. на Нікольській мануфактурі в Орєхово-Зуєві, де робітники піддавалися нещадній експлуатації. Цей страйк став важливим рубежем у розвитку робітничого руху.

Особливу увагу треба приділити вивченню групи "Визволення праці", заснованої Г.В. Плехановим у 1883 р. в Женеві. Саме з її діяльністю пов'язане поширення марксизму в Росії.
Джерела

Агитационная литература революционных народников. Потаенные произведения 1873 – 1876 г. – Л., 1970.
Вдовин В.А. Сборник документов по истории СССР: Для семинарских и практических занятий (период капитализма). Вторая половина ХІХ в. – М.: Высшая школа, 1975. – 350 с.
Кропоткин П.А. Записки революционера. – М.: Мысль, 1990. – 526 с.
Лавров П.Л. Избранные произведения: В 2 т. – М., 1965.
Материалы по истории СССР. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.: Для семинарских и практических занятий / Под ред. И.А. Федосова. – М.: Высшая школа, 1991. – 416 с.
Мороз Н.А. Повести моей жизни. – М., 1965. – Т. 1 – 2.
Плеханов Г.В. Русский рабочий в революционном движении: Статьи 1885 – 1903 гг. – Л.: Лениздат, 1989. – 251 с.
Революционное народничество семидесятых годов ХІХ века: Сб. док. и матер. / Редкол.: С.Н. Валк. и др. – М., 1964 – 1965. – Т. 1: 1870 – 1875. – 1964. – 530 с.; Т. 2: 1876 – 1882. – 1965. – 472 с.
Светленко С.И. Революционно-народническое движение 70-х годов ХІХ века на Украине в воспоминаниях современников: Учеб. пособ. – Д.: ДГУ, 1990. – 76 с.
Ткачев П.Н. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1975 – 1976. – Т. 1. – 1975. – 655 с.; Т. 2. – 1976. – 646 с.
Ткаченко П.С. Московское студенчество в общественно-политической жизни России второй половины XIX в. – М.: МГУ, 1958. – 336 с.
Хрестоматия по истории СССР. 1861 – 1917 / Сост. В.Ф. Антонов и др.; Под ред. В.Г. Тюкавкина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 213 – 256. – 414 с.

Список рекомендованої літератури

Антонов В.Ф. Народничество в России: утопия или отвергнутые возможности // Вопр. истории. – 1991. – № 1.
Антонов В.Ф. Революционное народничество: Пособ. для учит. – М.: Просвещение, 1965. – 266 с.
Антонов В.Ф. Революционное творчество П.А. Лаврова. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. ун-та, 1984. – 173 с.
Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М.: Наука, 1990. – 222 с.
Графский В.Г. Бакунин. – М.: Юр. лит., 1985. – 142 с.
История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.
Итенберг Б.С. Движение революционного народничества. Народнические кружки и «хождение в народ» в 70-х гг. XIX в. – М.: Наука, 1965. – 443 с.
Итенберг Б.С. П.Л. Лавров в русском освободительном движении. – М.: Наука, 1988. – 301 с.
Итенберг Б.С. Российская интеллигенция и Запад: Век XIX: Очерки. – М.: Наука, 1999. – 232 с.
Итенберг Б.С. Южнороссийский союз рабочих. Возникновение и деятельность. – M.: Мысль, 1974. – 271 с.
Козьмин Б.П. Народничество на буржуазно-демократическом этапе освободительного движения в России // Из истории революционной мысли в России: Сб. ст. – М., 1961.
Левин Ш.M. Очерки по истории русской общественной мысли: Вторая половина XIX – начало XX вв. – Л.: Наука, 1974. – 412 с.
Ленин В.И. Народники о Н.К. Михайловском // Полн. собр. соч. – Т. 24. – С. 333 – 357.
Ленин В.И. О народничестве // Полн. собр. соч. – Т. 22. – С. 304 – 308.
Ленин В.И. Экономическое содержание народничества // Полн. собр. соч. – T. 1.
Корольчук Э.А. «Северный союз русских рабочих» и рабочее движение 70-х годов ХІХ в. в Петербурге: Учеб. пособ. – М.: Просвещение, 1971. – 159 с.
Методические указания к изучению источников по истории классовой борьбы и общественно-политического движения в России XIX в. – Д.: ДГУ, 1988.
Світленко С.І. Народництво в Україні 60 – 80-х рр. ХІХ ст.: Аналіз публ. докум. джерел. – Д.: ДДУ, 1995. – 240 с.
Ткаченко П.С. Революционно-народническая организация «Земля и воля» 1876 – 1879. – М., 1961.
Филиппов P.В. К истории народнического движения на первом этапе «хождения в народ» (1863 – 1874 гг.). – Петрозаводск: Карел. кн. изд-во, 1967. – 318 с.

Тема 6. Економічний розвиток Російської імперії

наприкінці XIX – на початку XX ст.

Основні питання

Промислове піднесення 90-х pp. XIX ст.
Економічна криза 1900 – 1903 pp. та її наслідки.
Розвиток капіталізму в національних окраїнах імперії.
Особливості економічного розвитку.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент”... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А....	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів ІІІ курсу напрямків „Економіка підприємства”, «Облік та аудит»,...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінансова санація... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”....	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми теорії та практики фінансів” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”....
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів всіх форм навчання спеціальності Обіход С. В., Ткачук В. О. Управління персоналом у сфері послуг: методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів всіх...	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]...
Методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни художньо-естетичного... Методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни художньо-естетичного циклу у 2006-2007 н р	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ НАПИСАННЯ ТА РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»
Дані методичні рекомендації складено для студентів заочної форми... Дані методичні рекомендації складено для студентів заочної форми навчання з метою, більш кращого та поглибленого вивчення курсу «Історія...	Методичні рекомендації з дисципліни «Комерційне кредитування» Методичні рекомендації з дисципліни «Комерційне кредитування» призначені для надання допомоги студентам в засвоєнні предмету та в...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання