Європейський Союз та ідея європейської єдності

Скачати 0.51 Mb.

Назва	Європейський Союз та ідея європейської єдності
Сторінка	3/5
Дата	18.03.2013
Розмір	0.51 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

1 2 3 4 5

§4. Створення Європейського Союзу.
28. Зміна формату європейської інтеграції внаслідок закінчення «холодної війни». Падіння комуністичних режимів у

Рис. 4. Європейські співтовариства, їх інституційна структура та дотичні сфери міжурядової співпраці станом
на 1 липня 1987 р.
східноєвропейських країнах наприкінці 1980-х років, об’єднання Німеччини в 1990 р. ознаменували закінчення епохи «холодної війни». Оскільки логіка протистояння Сходу і Заходу визначала принципові засади європейської інтеграції від самого моменту створення Співтовариств, початок 1990-х років став часом запровадження широкомасштабних перетворень політичного характеру. Започатковані тоді трансформації в рамках переходу від концепції «Співтовариства» до концепції «Союз» тривають і донині.

Утім, на той час у центрі уваги Співтовариств перебували не політичні, а економічні перетворення, пов’язані із завершенням створення єдиного внутрішнього ринку і переходом до наступного етапу економічної інтеграції. У червні 1988 р. Європейська рада створила комітет експертів на чолі з головою Комісії Ж.Делором для розробки плану побудови економічного і валютного союзу. У квітні 1989 р. комітет оприлюднив доповідь, що передбачала побудову ЕВС у три етапи. В червні Європейська рада схвалила запропонований план і визначила 1 липня 1990 р. датою початку першого етапу. В грудні 1989 р. Європейська рада постановила скликати міжурядову конференцію для розробки договору про внесення до установчих договорів Співтовариств змін, необхідних для реалізації двох останніх етапів побудови ЕВС.

Але невдовзі, в червні 1990 р., Європейська рада домовилась провести ще одну міжурядову конференцію – з питань політичного союзу. Це рішення стало відповіддю на зміни в загальносвітовій політичній ситуації, які зненацька заскочили Співтовариства. Випала добра нагода повернутися до обговорення і втілення ідей політичної інтеграції, що були запропоновані в попередні десятиліття, але лишилися нереалізованими^³⁷.

29. Створення Європейського Союзу. Паралельна робота двох міжурядових конференцій – щодо ЕВС і політичного союзу – завершилася підписанням 7 лютого 1992 р. в нідерландському містечку Маастрихт Договору про Європейський Союз.

Сам договір передбачав завершення його ратифікації ще в 1992 р. Але запровадження інтеграції в політичній сфері спричинило серйозні проблеми з його схваленням в окремих державах-членах. В Іспанії та Португалії виникла потреба внести зміни до конституцій, що було здійснено їхніми парламентами. У Франції та Ірландії зміни до конституції були ухвалені на загальнонаціональних референдумах^³⁸. У Сполученому Королівстві позитивного рішення про ратифікацію (24 липня 1993 р.) вдалося добитися від Палати громад лише в пакеті з питанням про довіру уряду. Крім того, довелося чекати завершення розгляду судового позову про незаконність ратифікації^³⁹. Німеччина ратифікувала договір одночасно з внесенням змін до конституції у грудні 1992 р., але остаточно процедуру було завершено після позитивного рішення Конституційного суду Німеччини про конституційність договору^⁴⁰.

Особливо складною виявилася ситуація з Данією. Загальнонаціональний референдум, проведений 2 червня 1992 р., дав негативний результат. Вихід з глухого кута^⁴¹ був знайдений на Європейській раді, що відбулася в грудні 1992 р. в Единбурзі. «Рішення стосовно деяких проблем, порушених Данією щодо Договору про Європейський Союз»^⁴² відкрило дорогу для позитивного голосування данців на другому референдумі, що відбувся 18 травня 1993 р.

Маастрихтський договір набув чинності з 1 листопада 1993 р.

30. Європейський Союз: ідея та її юридичне втілення. Маастрихтський договір умовно можна поділити на дві частини: власне договір про ЄС у строгому смислі (розд. І, V–VII), а також зміни до установчих договорів Співтовариств (розд. ІІ–IV)^⁴³.

Значення договору полягає насамперед у створенні Європейського Союзу, унікального в історії людства інтеграційного об’єднання держав в економічній, зовнішньополітичній, військовій і правоохоронних сферах. У його першій статті (ст. A)^⁴⁴ дається оцінка історичної ваги цього документа, який «відзначає новий етап у процесі створення дедалі міцнішого союзу між народами Європи».

Три чинника визначили архітектуру Союзу^⁴⁵, покликаного організувати «у спосіб, що свідчить про узгодженість і солідарність, відносини між державами-членами та між їхніми народами» (ст. А). По-перше, держави-члени явно не воліли створити об’єднання, що мало б потенціал перетворення в повноцінну державу. Саме з цих міркувань ЄС не було надано міжнародної правосуб’єктності. По-друге, держави-члени не бажали здійснювати співпрацю за прийнятими у Співтовариствах наднаціональними методами у двох нових сферах, що складали зміст політичного союзу, – закордонна й оборонна політика та правосуддя і внутрішні справи. Така співпраця потребувала інших принципів розподілу і здійснення компетенції між інтеграційним об’єднанням і його державами-членами, а також особливого порядку прийняття і виконання правових актів. По-третє, реформа не повинна була наразити на небезпеку втрати досягнень, вже набутих в рамках Співтовариств (acquis communautaire^⁴⁶).

Нова організаційна оболонка європейської інтеграції була створена за взірцем, вперше застосованим у ЄЄА, коли Співтовариства поєднуються з політичними галузями між державної співпраці: «Союз засновується на Європейських Співтовариствах, доповнених політиками і формами співробітництва, що встановлені цим Договором» (ст. А) і при цьому «Союз обслуговується єдиною інституційною структурою» (ст. С). Суть архітектури Євросоюзу, що передбачає принципово відмінні правові режими досягнення його окремих цілей, пояснюється доктриною через концепцію так званих «опор»^⁴⁷:

– першу опору складають разом узяті Співтовариства, які на умовах, визначених їхніми установчими договорами, реалізують економічну і соціальну політики Союзу^⁴⁸;

– другу опору становить співробітництво держав-членів у сфері спільної закордонної і безпекової політики відповідно до положень розд. V ДЄС;

– у рамках третьої опори здійснюється співпраця судових і правоохоронних органів держав-членів у галузях правосуддя та внутрішніх справ на умовах, визначених розд. VI ДЄС.

Усі ці компоненти поєднуються в одне ціле спільними цілями Союзу, спільними принципами, на яких він заснований, єдиною інституційною структурою^⁴⁹, а також центральною роллю Співтовариств, які стали своєрідним хребтом Союзу (див. рис. 5).

Рис. 5. Європейський Союз і Європейські співтовариства станом на 1 листопада 1993 р.
31. Від Європейського економічного співтовариства до Європейського співтовариства. Другий важливий компонент Маастрихтського договору – це реформування ЄЕС. Важливість новацій була підкреслена зміною назви цієї організації на Європейське співтовариство.

Нова назва символізувала набуття ним універсального характеру, тт. вихід за межі співпраці лише в галузі економіки. Це проявилося у новому формулюванні завдання і цілей Співтовариства, які охопили побудову Економічного і валютного союзу, охорону навколишнього середовища, підвищення рівня зайнятості та соціального захисту, а також досягнення економічної й соціальної згуртованості та солідарності між державами-членами. Суттєво розширилася предметна компетенція Співтовариства за рахунок таких галузей, як співпраця в галузях охорони навколишнього середовища, економічної й соціальної згуртованості, досліджень і технологічного розвитку, транс’європейських мереж, охорони здоров’я, освіти й культури, співробітництва зі слаборозвинутими країнами, захисту прав споживачів, енергетики, цивільного захисту, туризму.

Після успішного завершення створення єдиного ринку, що почав діяти у запланований термін – 1 січня 1993 р., центральним завданням Співтовариства в галузі економіки було визначено побудова до кінця десятиліття Економічного і валютного союзу, що повинно було забезпечити стабільність цін і низьку інфляцію. Зокрема, створення валютного союзу передбачало завершення злиття фінансових ринків держав-членів і запровадження єдиної валюти. Реалізація другого етапу побудови ЕВС розпочалася з 1 січня 1994 р.

Ще один важливий внесок Маастрихтського договору – це поступ у співробітництві держав-членів у галузі соціальної політики, насамперед політики зайнятості. Перші кроки були зроблені в грудні 1989 р., коли у Страсбурзі держави-члени (крім Сполученого Королівства) підписали Хартію Співтовариства про основні соціальні права робітників. Цей документ мав за мету спонукати держав-членів враховувати соціальні питання під час реалізації реформ, передбачених ЄЄА. Утім, Хартія не мала юридично обов’язкової сили, лише декларативний характер.

Із-за протидії Сполученого Королівства, до Маастрихтського договору не були включені положення, що надавали б Співтовариству повноваження здійснювати ефективний вплив на позицію держав-членів у соціальних питаннях. Проте на вимогу решти держав-членів до Маастрихтського договору був доданий Протокол про соціальну політику, складовою частиною якої була Угода про соціальну політику, спрямована на імплементацію Соціальної хартії 1989 р. Протокол зобов’язував тільки одинадцять держав-членів, які отримали право використовувати інституційну структуру Співтовариства для реалізації його положень.

Важливою була ще одна новація – громадянство Союзу. Цей унікальний для міжнародної співпраці інститут був запроваджений з метою «посилити захист прав та інтересів громадян держав-членів» (ст. B ДЄС). Статус громадянина надавав кожній особі, що мала національне громадянство держави – члена ЄС, низку політичних і економічних прав, закріплених у част. ІІ Договору про Європейське співтовариство (ст. 17–21).

32. Реформування інституційної структури Співтовариств. Було створено новий орган з дорадчим статусом – Комітет регіонів, запроваджено посаду Європейського омбудсмана, передбачене створення фінансових органів – Європейського центрального банку (ЄЦБ) і Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). Рахункова палата отримала статус інституції.

Відбулося чергове посилення повноважень Європейського Парламенту: запроваджено нову законодавчу процедуру «спільного прийняття рішень», за якої правовий акт ухвалюється Радою разом з Парламентом; надано право вимагати від Комісії ініціювати розробку законопроектів; надано право створювати слідчі комісії для розслідування випадків неналежного виконання обов’язків органами Співтовариств. Нарешті, Парламент отримав надзвичайно важливе право призначати склад Комісії.

Суд Правосуддя в порівнянні з попередніми періодами був досить обережним у постановленні «проінтеграційних» рішень. Це пояснюється тиском з боку урядів держав-членів, які постійно погрожували обмежити юрисдикцію Суду. Утім, на початку 1990-х років все-таки було ухвалено низку революційних рішень. Так, Суд захистив право приватних осіб позиватися в національних судах проти держав-членів, що не імплементували або неналежним чином імплементували право Співтовариства^⁵⁰.
§5. Розвиток Європейського Союзу в 1994–2006 роках.
33. Четверте розширення. Наприкінці 1980-х років розпочався один з центральних процесів, що визначив подальший розвиток Союзу аж до сьогоднішнього дня, – розширення його членського складу. Заявки на вступ були подані Туреччиною (1987), Австрією (1989), Кіпром, Мальтою (1990), Швецією (1991), Фінляндією, Швейцарією і Норвегією (1992). Крім того, в результаті об’єднання Німеччини в 1990 р. дія установчих договорів Співтовариств поширилася на територію колишньої НДР.

Проте переговори про приєднання розпочалися тільки з Австрією, Норвегією, Фінляндією і Швецією. Вони швидко завершилися підписанням 24-25 червня 1994 р. Договору про вступ. Але з 1 січня 1995 р., коли він набув чинності, до Союзу приєдналися лише три з них^⁵¹, довівши кількість держав-членів до п’ятнадцяти.

На цьому процес розширення не завершився: у 1994–1996 роках до вже поданих заявок про вступ додалися заявки десяти східноєвропейських країн.

34. Реформування Союзу: Амстердамський договір. Безпрецедентний характер ЄС і форс-мажорні умови створення зумовили необхідність його вдосконалення. В самому Маастрихтському договорі (ст. N) було заплановано проведення міжурядової конференції вже в 1996 р.

На відміну від попередніх реформ цього разу основна увага була зосереджена не розширенні повноважень Союзу, а на впорядкуванні існуючих механізмів, посиленні його ефективності й легітимності. Насамперед це зумовлювалося необхідністю підготовки ЄС до приєднання країн Центрально-Східної та Південної Європи, який був узгоджений на Копенгагенській Європейській Раді в червні 1993 р. Значне збільшення кількості держав-членів (майже вдвічі – до 27), зростання різниці у рівні їх розвитку і розмаїтті інтересів загрожувало паралізувати діяльність Союзу. Тому було заплановано провести інституційну реформу (зміни у членському складі політичних інституцій, представництві в них окремих держав-членів, порядку прийняття рішень) і запровадити гнучкість, що дозволяла б певним групам держав-членів реалізовувати інтеграційні проекти, в яких вони зацікавлені.

Особливістю міжурядової конференції, що відкрилася 29 березня 1996 р. в Турині (Італія), було залучення до її роботи представників громадянського суспільства і відкритість для громадськості робочої документації. Конференції завершилася підписанням 2 жовтня 1997 р. в Амстердамі договору про внесення змін до установчих договорів Союзу і Співтовариств, який набув чинності з 1 травня 1999 р.

Договір містить два умовні блоки. Перший – зміни технічного характеру з метою спрощення установчих договорів^⁵²: раціоналізовано структуру договорів, скасовано норми, які вже втратили практичне значення, змінено нумерацію статей Договору про Європейський Союз^⁵³ та Договору, що створює Європейське Співтовариство^⁵⁴.

Другий блок – це змістовні зміни. Відзначимо такі найпомітніші галузеві трансформації. Проголошена нова ціль Союзу – розбудова його як «простору свободи, безпеки і справедливості». У зв’язку з цим значна кількість питань, які раніше охоплювалися третьою опорою Союзу (імміграція, візи, притулок, вільне пересування осіб), були перенесені до першої опори, а Шенґенські домовленості увійшли до правопорядку Союзу. Так само було інтегровано до Співтовариства соціальну політику, що стало можливим завдяки приходу лейбористів до влади у Сполученому Королівстві. Крім того, компетенцію Співтовариства поширили на політику зайнятості, а також запровадили принцип ґендерної рівності. Також були внесені зміни в порядок розроблення і реалізації спільної закордонної і безпекової політики, зокрема, запроваджено посаду Високого представника з питань СЗБП, а також посилено роль Західноєвропейського Союзу в розвитку СЗБП.

Концепцію гнучкості було реалізовано в новому розділі ДЄС, присвяченому «тіснішому співробітництву», який дозволяв більшості держав-членів здійснювати інтеграційні проекти, в яких не були зацікавлені окремі держави. Після Амстердамського договору стало зрозуміло, що різношвидкісна інтеграція стала одним з головних методів співробітництва в рамках ЄС, тоді як до цього головна увага зосереджувалась на централізації і гармонізації.

Але головне завдання – кардинальна реформа інституційної системи – виконане не було. Хоча деякі зміни відбулися. Зокрема, було значно розширено використання процедури спільного прийняття рішень, посилено повноваження Комітету регіонів і Рахункової палати. Отже, інституційна реформа залишилася на порядку денному.

1 2 3 4 5

Схожі:

1. Передумови інтеграційних процесів в Західній Європі Сучасний Європейський Союз постав як результат подій, що відбулися на європейському континенті після Другої світової війни, тт впродовж...	Після розгрому греками персів знову загострилося суперництво між... Афіни створили військовий союз приморських грецьких держав (близько 250), в якому відігравали провідну роль, тому союз називали Афінським...
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно... Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна	ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно... Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно... Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна	У вересні кожного року країни, що приєдналися до Європейської культурної... Дні Європейської Спадщини. Це спільна акція Ради Європи та Європейської комісії, покликана привернути увагу до культурної спадщини...
Даніель Дефо. „Робінзон Крузо”. Ідея єдності людини з природою та... Мета: удосконалювати навички аналізу художнього тексту; навчати виділяти у тексті ключові епізоди і встановлювати зв’язки між ними;...	Конкурс «Візитка» Виходять, галасуючи, учасники. Всі (навперебій... Ну, почалось! Ти що, півня збираєшся пускати? Це тобі не сімнадцяте століття. Тут пожежні і вдень, і вночі не сплять
Починаючи з XVII століття європейці починають активно проникати на... Піонерами європейської колонізації були португальці, але з XVII ст. їх потіснили Англія, Голландія, Франція. Португальцям залишилось...	ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання