|
|
Скачати 125.16 Kb.
|
|
viii The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F – 67075 STRASBURG CEDEX FRANCE - ФРАНЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно до Статті 34 Європейської конвенції з прав людини, а також Статей 45 і 47 Регламенту Суду І. СТОРОНИ А. ЗАЯВНИК: 1. Прізвище заявника: Мельничук 2. Ім‘я та по батькові: Сергій Андрійович стать: чоловіча 3. Громадянство: українець 4. Рід занять: приватний підприємець 5. Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р. м. Краснодон, Луганської області, Україна 6. Постійна адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Лянгузова, б. 2, кв. 70 адреса для листування: 91005, м. Луганськ, вул. Лянгузова, б. 2, кв. 70 7. Номер телефону: 8 (050) 258 – 00 – 19 Номер телефаксу: відсутній В. ВИСОКА ДОГОВІРНА СТОРОНА: 8. Скарга подається проти держави України ІІ. ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ 9. З Жовтневого районного відділку Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області) до мене поштою надійшов документ від 04.06.2008р., який викладений іноземною російською мовою. Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 року № 10-рп/99 вирішено: «…українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим». Згідно зі статтею 19 Конституції України: «Органи державної влади органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Такі дії працівників ЛМУ УМВС України в Луганській області порушують моє право, визнане в статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод: «1.Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статті, кольору шкіри, раси, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які визнанні в пункті 1.». . Для захисту свого процитованого права, визнаного в статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, 17.06.2008 року я звернувся з адміністративним позовом до Жовтневого районного суду міста Луганська, який було переслано до Луганського окружного адміністративного суду про визнання документу протиправним, зобов’язати відповідача надати документ держаною мовою та відшкодування моральної шкоди. 16 липня 2009 року Луганський окружний адміністративний суд своєю постановою відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю навівши наступні аргументи: «Відповідно п. «а» ст. 1 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин від 05.11.1992 року, яку ратифіковано законом 802-15 від 15.05.2003 року, термін регіональні мови або мови меншин означає мови, які традиційно використовуються в межах певних територій держави громадяни цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави та відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави; він не включаю діалекти офіційної мови (мов) держави або мови мігрантів. Також відповідно до ст. 9 зазначеної Хартії, сторони зобов’язуються, стосовно тих судових округів, в яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, відповідно до стану розвитку кожної з цих мов і за умови, що використання можливостей, які надаються цим пунктом, не перешкоджатиме належному відправленню правосуддя у кримінальному судочинстві складати клопотання, документи, пов’язані з кримінальним судочинством, відповідною регіональною мовою або мовою меншин. Згідно положення ст. 10 Хартії, сторони повинні дозволяти адміністративним органам складати документи регіональною мовою або мовою меншин. Таким чином суд вважає, що відповідач не допустив порушень чинного законодавства при направленні позивачу повідомлення № 32м-168 від 04.06.2008 року про прийняте рішення за заявою позивача про відмову в порушенні кримінальної справи, яке складене російською мовою та не порушив його право на всебічний розвиток і функціонування української мови.». Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року мною було оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. У судовому засіданні 12 листопада 2009 року колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду встановила: «Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що відповідач не допустив порушень чинного законодавства при направленні позивачу повідомлення № 32/м-168 від 04.06.2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи, викладеного російською мовою. Вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди безпідставні.». На підставі чого ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року мою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін. Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, я звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року, у якій зазначив: «В ухвалі від 12 листопада 2009 року Донецький апеляційний адміністративний суд, знову як і суд першої інстанції, аргументує своє рішення посилаючись на Європейську хартію регіональних мов або мов меншин від 05.11.1992р, що суперечить постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року справа № 22а-5045/08 за позовом Назаренка А.Ф. до Луганської обласної Ради, яка набрала законної сили. Відповідно до статті 72 КАС України: «Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративних, цивільних або господарських справах, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». Таким чином, постановляючи судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвала апеляційної інстанції не спростовує мої доводи, які містяться в апеляційній скарзі, зокрема: «Посилання суду на норми Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України), - безпідставне, оскільки я оскаржую не порушення норм КПК України, а порушення Закону України «Про мови в Українській РСР», який регламентує застосування мов в Україні, зокрема: ч. 2 ст. 2: «Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя»; ч. 1 ст. 8: «Будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою, мовна дискримінація неприпустимі». Крім того, оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їхніх посадових і службових осіб про порушення норм кримінально-процесуального законодавства належить до компетенції суду кримінальної юрисдикції, і відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України – не є завданням адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 9 КАС України: «Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України». Відповідно до ст. 92 Конституції України: «Виключно законами України визначаються: п) 4 порядок застосування мов». Посилання суду на Європейську хартію регіональних мов або мов меншин від 05.11.1992р., - безпідставне, оскільки ці посилання базуються лише на власних філософських висновках. Конституцією та законами України не встановлено ніяких правових підстав для застосування в роботі органів державної влади Луганської області, яким є ЛМУ УМВС України в Луганській області, - російської мови у відповідності до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Крім того, Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року справа № 22а-5045/08 , яка набрала законної сили, за позовом Назаренка А.Ф. до Луганської обласної Ради постановлено: п. 4: «Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 4 рішення Луганської обласної Ради від 25.04.2006 року № 2/13 «Про заходи із забезпечення положень указу президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області» Рішення Луганської обласної Ради від 25.04.2006 року № 2/13 «Про заходи із забезпечення положень указу президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області»: «П. 1 Вважати, що російська мова в Луганській області у визначені Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин є регіональною; П. 4 запропонувати органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних, судових, громадських органів, підприємств, установ і організацій як на державній так і на російській мові». Відповідно до статті 72 КАС України: «Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративних, цивільних або господарських справах, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». Оскільки зазначені протиправні дії працівників міліції порушують моє конституційне право на всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, яке гарантоване статтею 10 Конституції України, - то такі дії працівників Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області – є дискримінаційними за мовною ознакою». Обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. За таких обставин, відповідно до ст.. 229 КАС України, виникають підстави для скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення.». Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 21 червня 2012 року встановив: «Заслухавши доповідь судді доповідача, колегія Суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.» та ухвалив мою касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року без змін. Термін «регіональна мова» в українському законодавстві до 10 серпня 2012 року, коли в силу вступив Закон України "Про засади державної мовної політики", не існував. Визначати яка мова використовується традиційно в Україні, а яка традиційно нав’язується населенню злочинними методами і засобами з метою знищення мови, становлення і розвиток якої відбувався на даній території на протязі не одного тисячоліття, як однієї з основних ознак національної та етнічної ідентичності корінного населення України, - не належить до компетенції суду. До сьогоднішнього дня – 27 вересня 2012 року, я так і не отримав державною мовою документ, який оскаржив у суді, - повідомлення № 32/м-168 від 04.06.2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи, викладеного російською мовою. Вищий адміністративний суд України залишаючи без задоволення мою касаційну скаргу по даній справі, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року без змін, порушив мої права, визнані у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод: «Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежний і безстороннім судом, встановленим законом…» статті 13: «Кожен, чиї права і свободи викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи» та у, раніше процитованій, статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. ІІІ. ВИКЛАДЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА/АБО ПРОТОКОЛІВ ДО НЕЇ, ЩО, НА ДУМКУ ЗАЯВНИКА, МАЛИ МІСЦЕ, ТА ПІДТВЕРДЖУЮЧИХ АРГУМЕНТІВ. 10. Застосування норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Порушення ст.ст.6, 13 Конвенції прав людини та основних свобод, статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Я вважаю, що, усупереч нормам українського законодавства, Вищий адміністративний суд України залишаючи без задоволення мою касаційну скаргу по даній справі, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року без змін, порушив мої права, які визнані у ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. ІV. ЗАЯВА ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ 11. Використання всіх національних засобів правового захисту. Кінцеве рішення по моїй справі було ухвалено 21 червня 2012 року Вищим адміністративним судом України. Інших засобів в Україні для захисту своїх прав у вказаних правовідносинах не існує. 12. Мною були використані всі національні засоби захисту, на підтвердження чого до даної скарги додаються копії наступних судових рішень: А. постанова Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року; В. ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року; С. ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2012 року. V. ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ СКАРГИ ТА ПОПЕРЕДНІ ВИМОГИ ПО СПРАВЕДЛИВОМУ ВІДШКОДУВАННЮ 13. Прошу Суд визнати факт порушення судами України мого права, визнаного в ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та статті 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції. Вважаю також за необхідне застосувати статтю 41 Конвенції. Так, виходячи з порушень статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції та часу, витраченого на відстоювання зазначених своїх прав з 17.06.2008 року, по сьогодні – 27.09.2012 року, затрачених зусиль, коли увесь цей час я змушений відриватися від облаштування свого особистого життя, реалізації своїх особистих здібностей тощо, справедливим буде відшкодування заподіяної мені моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) Євро. VІ. ІНШІ МІЖНАРОДНІ ІНСТАНЦІЇ, ДЕ РОЗГЛЯДАЛАСЬ ЧИ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ СПРАВА 14. Я не звертався до інших міжнародних інстанцій зі скаргою, яка містить вищевикладені претензії. VІІ. ПЕРЕЛІК ДОДАНИХ ДОКУМЕНТІВ А. постанова Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року с. ІХ - ХІ В. ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року с. XІІ - ХІІІ С. ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2012 року с. XIV - XVI VІІІ. ЗАЯВА ТА ПІДПИС Цим, виходячи з моїх знань та переконань, заявляю, що всі відомості, які мною зазначені у формулярі, є вірними.
|
|
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно... Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна |
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно... Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна |
|
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ ... |
”Європейський суд з прав людини, як вища міжнародна інстанція з вирішення трудових спорів” Тема:”Європейський суд з прав людини, як вища міжнародна інстанція з вирішення трудових спорів” |
|
Права і свободи людини Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, висловлювати власні судження про значення прав людини і дитини |
Основні міжнародні документи з прав людини Загальна декларація прав людини На сьогоднішній день більш ніж 90 національних Конституцій, прийнятих після Загальної Декларації прав людини відтворюють її положення.... |
|
„Світова книга прав дитини”. Мета Мета: розкрити поняття „закон”, „конституція”, „ООН”, „декларація”, „конвенція”, „право”; ознайомити учнів зі змістом основних статей... |
МІЖНАРОДНИЙ ПРАВНИЧИЙ КОНКУРС ІМ. В. М. КОРЕЦЬКОГО ОЛІМПІАДА З ЄВРОПЕЙСЬКОГО... До Вас звернувся громадянин України Захаренко В. І. (далі — З.) щодо представництва його інтересів у Європейському суді з прав людини... |
|
Особисті і соціальні права за КУ Комісія ООН з прав людини, її роль у формуванні міжнародних стандартів прав людини |
КОНВЕНЦІЯ про захист прав людини і основоположних свобод Загальну декларацію прав людини, проголошену Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року |