|
|
Скачати 373.21 Kb.
|
|
1. Передумови інтеграційних процесів в Західній Європі та еволюція ідеї європейської єдності Нинішній Європейський Союз - це результат п'ятдесятирічної інтеграційної діяльності в Європі. Біля його витоків лежать Європейські Співтовариства, створені ще в 50-их роках минулого сторіччя. Однак для того, щоб з'явилися Співтовариства, Європа та її мешканці повинні були до цього „дозріти“, на що вплинуло багато різних чинників як політичних, так і економічних. Сучасний Європейський Союз постав як результат подій, що відбулися на європейському континенті після Другої світової війни, тт. впродовж всього лиш останніх шести Сучасний Європейський Союз постав як результат подій, що відбулися на європейському континенті після Другої світової війни, тт. впродовж всього лиш останніх шести десятиліть. Водночас, як форма реалізації ідеї європейської єдності, Союз має значно глибші історичні корені. Вважається, що народи Західної і Центральної Європи почали усвідомлювати свою спільну цивілізаційну ідентичність у VIII столітті. Саме тоді, на тлі їхніх воєн з арабами, з’являється згадка про «європейців». Остаточно європейська ідентичність утвердилася зі створенням франкським королем Карлом Великим у 800 році Священної Римської імперії – своєрідного державного утворення, що претендувало на статус легітимного продовжувача Західної Римської імперії. Тривале співжиття європейських народів уподібнило їхні світоглядні цінності, що визначало спільність їх моральних, релігійних, культурних, економічних, правових, політичних засад життя, – спільність, що дозволяє говорити про цивілізаційну єдність народів Європи . Можливо, ст. 1 ДЄС натякає, що Європейський Союз побудовано на такій єдності, символом якої є спільна історична спадщина цих народів. Історія засвідчила численні спроби практичного втілення мрії про єдину спільноту європейських народів. Різноманітні організаційно-правові форми переважно обмежувалися метою об’єднати європейців під владою однієї держави (монарха) в результаті військових завоювань, зазвичай підкріплених релігійною або ідеологічною легітимізацією. Численні пропозиції відомих інтелектуалів, державних і громадських діячів вийти за межі цієї парадигми, ставши на шлях добровільної інтеграції і передачі влади загальноєвропейським органам влади, мали утопічний характер. Вони були приречені на невдачу із-за протидії самодостатніх суверенних держав. Як відомо, усі спроби силового об’єднання Європи зазнали невдачі та спричинили лиха небачених масштабів. Саме Європа стала не лише головною ареною найжорстокіших за всю історію людства воєн, але й їхнім джерелом. Це змусило визнати принципову неприйнятність силових методів побудови європей-ської єдності. Також прийшло усвідомлення, що невід’ємною ознакою європейської цивілізації є надзвичайна різноманітність народів, що її складають, та виняткова політична фрагментація. Отже, тривале співжиття європейських народів, насичених боротьбою за владування і виживання, витворило передумови для інтеграційних процесів, що розпочалися по закінченні Другої світової війни і зрештою привели до створення Європейського Союзу. Після ІІ-ої світової війни західноєвропейські країни поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеграції. Інтеграція - була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики та дипломати 50-их років XX сторіччя. Виникає запитання: „Чому саме тоді?“ Чому лише після ІІ-ої світової війни європейські країни почали думати про інтеграцію? Серед найважливіших причин європейської інтеграції можна виділити наступні:
Ідею створення „Сполучених Штатів Європи“ уперше висловив у вересні 1946 року прем'єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль у Цюриху. Першим кроком до цього мало стати утворення Ради Європи. Черчілль висловлювався за союз усіх європейських країн під керівництвом Франції та Німеччини, застерігаючи водночас, що його країна не інтегруватиметься у цей союз, а візьме на себе роль спостерігача. Перехід до нового типу організації міжнародної співпраці відбувався зі значними труднощами, що було викликано відсутністю єдності у поглядах різних держав і політичних сил щодо конкретних засобів і форм досягнення поставленої мети. Зокрема, це проявилося в постанні низки відмінних за своїм характером європейських міждержавних організацій, покликаних забезпечити певний тип середовища для конкретного виду співпраці, в залежності від його кінцевих завдань і методів їх досягнення. Невідомо, як довго тривав би цей процес, якби Європа не виявилася ареною боротьби між Сполученими Штатами й Радянським Союзом у контексті «холодної війни», що почала набирати обертів від початку 1947 р. Важливість чинника страху країн Західної Європи перед військовою потугою радянського блоку підкреслено у влучному вислові відомого бельгійського державного діяча Поля-Анрі Спаака, що головним архітектором західноєвропейської солідарності насправді слід вважати Сталіна. У березні 1947 р. президент Гаррі Трумен проголосив, що Сполучені Штати будуть провадити політику надання допомоги будь-якій країні, якій загрожує прихід до влади революціонерів – комуністів за підтримки зовнішньої сили. Одним з елементів «доктрини Трумена» став так званий «План Маршалла». 5 червня 1947 р. держсекретар США Джордж Маршалл у Гарвардському університеті оголосив історичну промову про плани Сполучених Штатів надати суттєву фінансову допомогу європейським країнам для відновлення економіки і подолання бідності. Особливість програми полягала в тому, що допомога повинна була надаватися не конкретним країнам, а в рамках загальноєвропейської програми економічного відновлення, яку мусили розробити самі європейці. Коло країн – реципієнтів допомоги не обмежувалося.Уряди західноєвропейських держав вітали цю ініціативу і запросили Радянський Союз приєднатися до них. Але, із-за очевидного політичного тла програми, СРСР не лише відхилив пропозицію, але й спонукав Чехословаччину, Польщу та Фінляндію також відмовитися від участі в програмі. На противагу «Плану Маршалла» в січні 1949 р. Радянським Союзом та її східноєвропейськими союзниками (Болгарією, Чехословаччиною, Угорщиною, Польщею, Румунією) в Москві була створена Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) , що організаційно оформило поділ Європи на західну і східну частини. Історично першим кроком, з якого починалося будівництво Європейського Союзу й урезультаті побудова єдиної системи акціонерного права, послужила заява (декларація), з яким в 1950 р. виступив у Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман. Реальним автором даного плану, однак, був не Р. Шуман, а інший політичний діяч - Жан Монне (1888-1979), у той час - комісар по плануванню Французької Республіки, потім засновник і керівник Комітету боротьби за Сполучені Штати Європи (1955-1975 р.).План Монне-Шумана не обмежувався, поточними ініціативами. У ньомубула закладена програма наступного розвитку, поглиблення інтеграції в Європі, що визначає подальший розвиток Європейських співтовариств і Союзу. У його Декларації, виголошеній 9 травня 1950 р., можна знайти наступні пропозиції:
Декларація про солідарність галузей Німеччини та Франції мала на меті забезпечити Європі та світу тривалий мир, а країнам-членам - економічний розвиток. Звісно, план передбачав, що майбутня організація буде відкрита для всіх бажаючих вступити країн. Завдяки цьому було досягнуто консенсусу щодо національних інтересів: з одного боку, Франція отримала можливість брати участь у контролі німецьких вугільної та металургійної галузей, а з іншого - ФРН змогла стати рівноправним партнером для інших держав Ця програма відома зараз за назвою "комунитарний метод" - на відміну від "міжурядового методу", прийнятого в міжнародних міжурядових) організаціях і заснованого на традиційних формах дипломатії й співробітництва держав-учасників без якого б те не було обмеження їхньої самостійності, суверенітету. Комунитарний метод", розроблений Ж. Монне, містить у собі чотири основних положення. Федеративна мета. "Шляхом об'єднання основних виробництв і створення нового Верховного органа.справжня пропозиція [план Шумана] забезпечить створення первинних реальних підвалин Європейської федерації, необхідної для збереження миру".Поступовість інтеграції. Федерація як кінцева мета інтеграційного процесу не означає негайної організації Сполучених Штатів Європи (чого бажали деякі радикальні прихильники федералістських поглядів). Мова йде про поступовий рух у заданому напрямку - федералізації, що триває й донині. З урахуванням різноманіття й суперечливості Європи, як відзначалося в плані Шумана, необхідно в першу чергу забезпечити "злиття невід'ємних інтересів", насамперед на основі економічного об'єднання. Звідси випливає третя посилка "комунитарного методу". Обмеження державного суверенітету й будівництво федеративної Європи -тривалий, поетапний процес. . Незабаром після оголошення знаменитоїдекларації від 9 травня 1950 р. почалася міжурядова конференція повиробленню тексту угоди, а 18 квітня 1951 р. по її підсумках у Парижі був підписаний Договір про установу Європейського об'єднання вугілля й сталі (неофіційну назву - Паризький договір). Документ набув чинності після ратифікації всіма учасниками 23 липня 1952 р. |
|
Урок: Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світі Дидактична: з’ясувати що таке «інтеграція» та «інтеграційні процеси»,відзначити суть інтеграційних стосунків України з європейськими... |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... НВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕРЕЗИДЕНТІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: ФІСКАЛЬНИЙ АСПЕКТ |
|
Тенденції суспільно-політичного розвитку в Західній Європі і Україні... Дедалі важче покривати витрати, чому досить часто протидіяли станові зібрання, які не погоджувались з введенням нових податків. У... |
ZL91 Структурування економіки України в умовах глобалізації Аналізуються проблемні аспекти та позитивні наслідки впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на економіку різних країн.... |
|
РОБОТА З ДОШКІЛЬНИКАМИ, ЩО МАЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ,... В статті піднімається проблема освіти дітей дошкільного віку, що мають особливості психофізичного розвитку; акцентується увага на... |
І НФОРМАЦ І ЙНИЙБЮЛЕТЕН Ь Реалії сучасної Європи говорять про те, що найбільшою частиною користувачів онлайнових та мобільних технологій у Європі є молоді... |
|
Доба національного пробудження й становлення нової літератури в Західній... Доба національного пробудження й становлення нової літератури в Західній Україні припадає на 30—50-ті роки XIX ст., тобто охоплює... |
Проектування технологічних процесів обробки деталей механічних засобів МОДУЛЬ ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МАШИНОБУДУВАННІ |
|
У сукупності ринкових процесів сучасного товарного ринку швидкими... Проте в цьому визначенні не висвітлено багатогранності цієї діяльності, бо її необґрунтовано зводять до процесів «купівлі та продажу... |
Ожиріння E. Гіпотиреоїдний зоб 2 Західній Україні, звернулась до терапевта з приводу потовщення шиї. Інших скарг не висловлює. Об'єктивно: пальпаторно виявлено збільшення... |