ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Скачати 3.87 Mb.

Назва	ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Сторінка	1/25
Дата	23.03.2013
Розмір	3.87 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 25

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Головне управління змісту освіти

ПРОГРАМИ

ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

5 – 7

класи

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

Електронна версія

Інститут засобів навчання АПН України

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

5—7 класи

(Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-3580 від 22.08.2001 р )

Програми підготували

Образотворче мистецтво. 5—7 класи- Л. Любарська,

М Резніченко, О Протопопова, Л. Вовк

Додатки: О. Потапчук, Н. Кьон

Образотворче мистецтво. 5—7 класи; Л Фесенко

Відповідальні за випуск: провідний спеціаліст Головного управління змісту освіти

Міністерства освіти і науки України О. Корнілова;

завідувачка сектору суспільствознавчих наук і культурознавства

Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства

освіти і науки України М Демчишин

© Міністерство освіти і науки

У
країни, 2001
© Л Любарська, О Прогопопова,
Н. Кьон,Л Фесенко та ін., 2001

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 5–7 КЛАСИ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В умовах розбудови держави, демократизації та докорінної трансформації суспільства у загальному русі за гуманізацію системи освіти неухильно зростає роль мистецтва.

Виховний потенціал мистецтва полягає в самій його суті. Це пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості первинні стосовно інтелекту у формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у розв'язанні завдань як художнього, так і осо-бистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

О
3
тже, проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання зумовлює такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвивальних завдань формує рівень художньо-творчої свідомості індивіда, що й визначає ступінь включення учнів у глобальні культу-рогенні процеси. З огляду на викладене, мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Формувати в дітей художньо-естетичне ставлення до дійсності як здатність до неспоживацького художнього пізнання світу та його образної оцінки. Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні прояви естетичного у навколишньому світі, вміння помічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.
Розвивати специфічні для художньо-творчого процесу універсальні якості особистості як основу для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчу уяву, оригінальне, нестереотипне асоціативно-творче мислення, художньо-образні якості зорового сприйняття, спостережливість, зорову пам'ять тощо.

Формувати знання і уявлення про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навички розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві; розвивати навички його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культуру почуттів.
Формувати потребу до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва; оволодівати основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що дасть змогу досягти свободи вираження у творчості.
Розвивати сенсорні здібності дітей, що сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та поліпшенню якісного боку практичної художньо-творчої діяльності

Успішний художньо-творчий розвиток дітей забезпечується дотриманням методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:

— організація художньо-творчого розвитку передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, переймання національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів національного декоративного мистецтва;

4

залучення до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це
досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості, пробудження в її душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання;
художній образ — це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачити у всіх видах художньої діяльності – і в розділі “Практична робота”, і в розділі “Сприймання”;
опанування мовою мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання й уміння будуть позахудожніми (тобто марними);
ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваних дітьми під час занять емоційного задоволення, радості. Забезпечення цієї умови досягається дотриманням вищезазначених положень і характером організації занять (уроків);
заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачають:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, сценарну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного темі уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтва (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПРОГРАМИ

Пропоновану програму з образотворчого мистецтва розроблено відповідно до державної програми “Освіта (Україна XXI ст.)”.

Програма забезпечує належні умови розвитку особистості учнів засобами образотворчого мистецтва з ураху-

5

ванням вікових особливостей, формування знань, умінь і навичок на рівні державних стандартів у галузі художньої культури.

Структура програми, послідовність виконання завдань, зміст уроків визначені відповідно до вікових закономірностей у галузі образотворчої діяльності і поділені на три великі блоки, що дає змогу найповніше враховувати вікові особливості дітей: 1—4*, 5—7 і 8—11 класи.

Програму подано в табличній формі, що забезпечує комплексний підхід до планування уроків, враховуючи як тематику творчої роботи, так і навчальні завдання та техніку виконання.

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складається з двох основних розділів:

1. Сприймання;

2. Практична (творча) художня діяльність.

Розділ “Сприймання” включає в себе два взаємопов'язаних види діяльності.

Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її художнє освоєння: формування вміння бачити, емоційно відгукуватися та усвідомлювати красу, естетичні якості різноманітних явищ і об'єктів довкілля — природи і тваринного світу, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього вигляду людини (відбитих в одязі, прикрасах, зовнішніх рисах і пластиці тіла).
Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу в творах образотворчого мистецтва (по можливості — і в інших видах). Розділ “Сприймання” здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів як українських, так і зарубіжних, і повинен вирішувати три основні завдання:

1) формувати уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

2) розвивати вміння висловлювати своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується: а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-есте-

_

_____________

* Програми для 1—4-х класів уперше вийшли друком у 1996 р. (К.: Перун).

т
6
ичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, зіставлення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів; б) у формі “графічної мови”, тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті); в) можливо — в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо);

3) формувати знання та уявлення про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці, спеціальні художні терміни.

Розділ “Практична (творча) художня діяльність” передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині і в об'ємі.

У кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними проблемами: 1) форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція тощо); 2) простір і об'єм; 3) питання композиції і композиційна діяльність; 4) колір.

Головні напрями і завдання роботи з реалізації перелічених проблем з урахуванням вікових особливостей дітей наведені в таблиці 1.

Освоєння навчальних проблем програма пропонує здійснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвитку (реалістичному, декоративному, виражальному), які передбачають посильне створення художнього образу на основі передачі різноманітних якостей і властивостей форми, кольору, простору та композиції відповідно.

У реалістичному художньому ключі. Методи і форми роботи: з натури, з пам'яті, за уявою; індивідуальна робота.
У декоративній манері. Методи і форми роботи: за уявою; індивідуальна, групова і колективна робота.
У різних стильових напрямках від абстрактних до асоціативно-виражальних. Методи і форми роботи: за уявою.

Реалізація трьох аспектів художньо-творчого розвитку учнів у практичній роботі на площині і в об'ємі передбачає створення основних продуктів художньої діяльності, наведених у таблиці 2.

Таким чином, зміст практичної діяльності орієнтовано на ознайомлення учнів з особливостями художньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різноманітними пластичними техніками і доступною

7

технологією створення художнього образу у власних творчих роботах.

У програмі вказані лише навчальні завдання. Завдання, спрямовані на розвиток художньо-образного мислення й уяви не вказані, але повинні реалізуватися вчителем на кожному уроці.

Основне навчальне завдання уроку завжди вказане першим, супровідні завдання — у порядку значущості.

Подана в програмі орієнтовна тематика завдань розрахована на дитяче сприйняття і не може використовуватись учителем як календарний план. Якщо кількість завдань перевищує кількість навчальних годин, учителю надається можливість вибрати варіант завдання або замінити його за власним бажанням, але з урахуванням навчальних проблем програми.

Таблиця 1

ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОЇ (ТВОРЧОЇ) ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Головні напрями роботи	Примітки
1	2
ПИТАННЯ КОМПОЗИЦІЇ ТА КОМПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1 . Формування емоційно-смислового задуму композиції повинно здійснюватися в художньо-образному ключі з акцентуванням уваги на чуттєво-естетичному світові людини, предметів або подій, можна зробити припущення щодо їх настрою, характеру, взаємин тощо. Передбачається також формування свідомого ставлення до вибору елементів композиції, які “працюють” на образ.	Це відповідь на запитання “що?” (що зображатиметься, виражатиметься ?). Працюючи з молодшими школярами, слід враховувати їхню підвищену емоційну чутливість.
2. Втілення задуму художніми засобами являє собою структурно-пластичний (декоративний, зовнішній) бік композиції і засіб досягнення доступності смислової ідеї зображення. Передбачає також освоєння композиційних властивостей і засобів (єдність, розмірність, підпорядкованість, динамічний і статичний стани, ритм, симетрія та асиметрія, контраст і нюанс, масштаб і пропорції тощо).	Це відповідь на запитання “як?” (як, якими засобами передати задумане?) Конкретні завдання щодо засвоєння композиційних властивостей, засобів і понять з урахуванням віку учнів запропоновані в Програмі (див. далі).

1	2
КОЛІР
1. Розвиток кольорочутливості ока, вміння бачити багатство кольору в навколишньому світі, здатності розпізнавати барви середовища. Наслідком цього має стати подолання стереотипних колірних уявлень, формування в учнів художньо-естетичного ставлення до навколишньої дійсності, потреби втішатися красою природи і творами мистецтва; в практичній роботі — вміння передавати розмаїття і виразність кольору в малюнках, пов'язаних із відображенням явищ довкілля.	Перші три напрямки роботи здійснюються в емоційно-естетичному ключі і є стратегічними; реалізовуються впродовж усього періоду навчання. Під час виконання конкретного завдання той чи інший напрямок розвитку дитячого кольоросприймання виступає провідним щодо інших.
2. Формування відчуття декоративної виразності кольору, що передбачає: а) розуміння умовності декоративного кольору; б) розуміння гармонії кольо-росполучень. У власних творчих роботах — уміння використовувати колір з декоративною метою і за законами колірної гармонії.	_
3. Усвідомлення учнями виражальних можливостей кольору і розвиток у них (на рівні синтезу розуміння і почуття) вміння використовувати колір для відтворення власних емоцій, певного стану, настрою в різних видах художньої діяльності.	_
4. Освоєння основ кольорознавства; формування вмінь і технічних навичок.	Реалізується впродовж усього періоду навчання; конкретні завдання з урахуванням віку учнів кожного класу запропоновані в Програмі (див. далі).
ФОРМА
1. Розвиток, емоційно-естетичного сприйняття і відтворення форми: а) навчати сприйняттю й передаванню характерних особливостей обрисів загальної силуетної форми предмета; б) навчати декоративної трансформації реальних форм у роботі на площині і в об'ємі; освоювати прийоми декоративної розробки й збагачення форми (деталями, фактурою, текстурою тощо).	Робота виконується “вільно”, без так званої “побудови”, на око. Реалізується в площинному зображенні (малювання, аплікація, рельєф). На усвідомленому рівні навчання декоративної трансформації реальних форм можливе приблизно з 3-го класу.
2. Формування навичок модифікації (видозміни) форм:	Робота здійснюється протягом усього періоду навчання

1	2
а) в межах загальної основної побудови шляхом зміни пропорції (як загальної форми, так і складових її частин), видозміни деталей і декору; б) шляхом перетворення статичного стану предмета чи явища в динамічний, наприклад: зображення людини і тварини в русі; дерева, рослини, хвилі тощо під дією різних природних явищ (вітру, температури та ін.); в) під час створення фантастичних образів і конструкцій, що є результатом розвитку в учнів комбінуючої здатності уявлення.	(з урахуванням рівня вікового розвитку учнів).
3. Формування навичок аналізу й відтворення предмета з точки зору розмірів, пропорцій, конструкції; оволодіння знаннями закономірностей побудови реальної форми предметів.	У початкових класах увагу учнів слід зосереджувати головним чином на відтворенні фактичних пропорцій і конструкцій силуетної форми предметів, на співвідношенні величини предметів у групі, ознайомленні з такими закономірностями побудови форми, як симетричність, взаємозв'язок частин в єдиному об'єкті (предметі). Можливе введення елементів побудови: під час малювання об'ємних форм предметів (приблизно з 5-го класу). Корисно застосовувати “наскрізну” побудову (коли відтворюються не тільки видимі, але й невидимі межі перетину поверхонь більш тонкими, легкими лініями).
ПРОСТІР ТА ОБ'ЄМ
1. Навчання відтворенню умовної глибини простору на площині доперспективними методами, взаємне розташування предметів один відносно одного і спостерігача: освоєння просторових орієнтацій і уявлень за фризової побудови простору; освоєння глибини (плановості) простору; формування понять про точку зору, що перебуває поза зображуваним.	Здійснюється під час навчання у початкових класах
2. Навчання відтворенню третього виміру (об'єму) в зображенні поодиноких предметів на площині.	Перехід до освоєння перспективних явищ і перспективної побудови предметів можливий приблизно з кінця 4-го — на початку 5-го класу.
1	2
3. Вивчення перспективних методів побудови простору: законів лінійної перспективи; альтернативних способів просторової побудови зображення.	Освоєння навчальних завдань повинно базуватися на цілеспрямованому спостереженні й аналізі просторових явищ навколишньої дійсності (таблиці і схеми, вивчення правил і послідовності побудови не сприяють усвідомленому засвоєнню матеріалу, орієнтуючи дітей на механічне наслідування, відтворення готових зразків перспективної побуди простору і об'ємної форми предметів). Останнє можливе у старших класах на рівні аналізу різних художніх систем і у власній художній творчості.

Таблиця 2

ПРОДУКТИ ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Аспекти художньо-творчого розвитку	На площині	В об'ємі
Реалістичний.	Графіка, живопис.	Скульптура, архітектура і дизайн.
Декоративний.	ДПМ; декоративно-орнаментальна композиція (станкового характеру, за мотивами художніх промислів); декоративно-графічна робота (передбачає включення шрифту до композиції: макет книжки, поштова марка, листівка, плакат тощо); монументально-декоративна композиція (ескіз; імітація мозаїки, вітража тощо).	Архітектура, дизайн, ДПМ.
Абстрактний (безпредметний, не фігуративний).	Прикладна графіка, живопис.	Скульптура, архітектура, фронтальна композиція (фасад, абстрактний рельєф тощо); об'ємна композиція (монумент, абстрактна кругла скульптура тощо); глибинно-просторова композиція.

11

ПРОГРАМИ 5–7 КЛАСИ

ТВОРЧІСТЬ ТА ВИРАЖЕННЯ

Характерними віковими особливостями 5–7-х класів є розвиток пізнавальної сфери, виникнення почуття дорослості. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність, їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення. З’являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем художньої майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, – втрату інтересу до образотворчої діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність. Водночас у роботі з підлітками можна використати позитивні моменти, які допоможуть загалом подолати кризу перехідного періоду і зберегти інтерес до художньої творчості, зокрема, зв'язок образотворчого та інтелектуального розвитку, потребу в емоційному самовираженні, розширенні соціальних і культурно-наукових аспектів сприймання, пробудження інтересу до техніки виконання малюнка, до окремих видів художньої творчості, особливо — до декоративно-прикладних.

Особливості підліткового віку зумовлюють врахування потягу дітей до зображення реального світу з його уявною оптичною характеристикою. При цьому необхідно пам'ятати, що провідною метою образотворчого мистецтва є художнє виховання в його універсальному значенні.

З огляду на сказане, мета програми – навчити учнів різних способів відображення реального світу. Водночас

п
12
ередбачається збереження творчої орієнтованості процесу навчання, поєднання уважного вивчення видимого образу і роботи творчої уяви, формування зацікавленого художньо-естетичного сприймання дійсності.

Сприйманню мистецтва у 5–7-х класах програма приділяє більшу увагу, ніж у початковій школі. Це зумовлено тим, що в початкових класах (на рівні можливостей учнів цього віку) сформовано цілісне уявлення про види образотворчого мистецтва, закладено основи розуміння специфіки і особливостей засобів виразності в творах мистецтва.

Серед головних завдань реалізації розділу “Сприймання мистецтва” — формування основ художнього мислення учнів, їхнього стійкого інтересу до спілкування з образотворчим мистецтвом. Шляхи досягнення мети коротко можна сформулювати так:

поглиблювати і розширювати знання про специфіку, функції та засоби вираження в різних видах образотворчого мистецтва, його жанрах і формах;
формувати навички свідомого естетичного сприймання художнього образу в творах мистецтва, їхньої художньої мови, образного ладу (на рівні і почуттів, і мислення).

У 5–7-х класах естетичному сприйманню дійсності та творів мистецтва необхідно виділяти певну кількість часу на кожному уроці. Два-три рази на чверть сприйманню можна присвятити окремі уроки.

У розділі практичної художньої діяльності програмою висувається на перший план навчальна проблема “Форма”, опанування якої відбувається за трьома основними напрямками (див. табл. 1):

розвиток емоційно-естетичного сприймання і від
творення форми (у реальному і декоративному аспектах);
формування навичок модифікації та видозміни форми (на основі спостережень форми у реальній дійсності,
уявлень і роботи творчої фантазії);
о
13
володіння знаннями про закономірності будови
форми, реальної конструкції предметів та об'єктів із посильним відтворенням індивідуальних особливостей форми, кольору, декору (на основі зорового сприймання, порівнянь, розмірковувань, аналітичного осмислення).

Провідну навчальну проблему відображено в тематиці завдань так: у 5-му класі вивчаються в основному природні форми (флора, фауна, пейзаж); в 6-му — людина; в 7-му — предметне середовище. Це, однак, не виключає зображення у творчих композиціях, наприклад, у 5-му класі людини, а в 6—7-х класах — птахів, звірів тощо.

Бажано опрацьовувати навчальну проблему “Форма” через реалізацію навчальної проблеми “Композиція”, в якій форма була б головним об'єктом уваги. Інші навчальні проблеми (“Колір”, “Простір та об'єм”) також опановуються через композицію, що сприятиме її цілісності.

Під час опрацювання реалістичного зображення (натюрморт, пейзаж, сюжетно-тематична композиція) ставиться завдання поступового переходу від площинних зображень до об'ємно-пластичних, закріплення уявлень про доперспективні способи передачі глибини простору і включення понять спостережуваної (лінійної) перспективи, свідомо сприйнятих під час спостережень просторових явищ у реальному житті та в станковому живопису (графіці).

Поширюються межі навчальної проблеми “Колір”. Учні ознайомлюються з більш складними способами створення гармонійних співзвучностей кольору, які ґрунтуються не лише на їх сприйманні в природі та в народному декоративно-прикладному мистецтві, а й на колірних поєднаннях, знайдених майстрами різних епох і художніх спрямувань.

Таким чином, засвоєння чотирьох навчальних проблем у власній художній практиці школярів має здійснюватися на основі більш свідомого, глибокого розуміння і використання особливостей, засобів виразності у створенні художнього образу в одному з аспектів художньо-творчого розвитку, декоративному або виражальному (див. табл. 2). Мається на увазі не формування навичок фотографічного копіювання видимого світу, а створення образів на рівні переосмислених уявлень про навколишній світ в емоційно-естетичному ключі — вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднанням.

14
У 5—7-х класах ми продовжуємо вивчати основи комп'ютерної графіки. В 5-м класі учні вивчають растрову програму PHOTOSHOP, що є визнаним стандартом серед редакторів, спрямованих на редагування зображень, створення панорам і колажів.,

У 6—7-х класах проводиться курс занять тримірної графіки, зокрема вивчається програма 3D STUDIO MAX, 3DS, в межах якої учні знайомляться з тримірними об'єктами, побудовою сцен та їх освітленням, анімацією.

Обмірковуючи організацію, структуру, методику проведення уроків, учитель повинен пам'ятати, що художній образ має бути в основі всіх видів художньої діяльності. А це зобов'язує до створення емоційно насиченої атмосфери на кожному уроці (в тому числі малювання з натури). Бажане використання на уроці ігрових, фантастико-пригодницьких моментів, творів інших видів мистецтва, що урізноманітнить навчальний процес і сприятиме більш природному, плідному та свідомому розумінню суті мистецтва. Оскільки ігровий момент у 5–7-х класах дещо “втрачає свою актуальність, то найбільш активним чинником розвитку художніх інтересів стає комплекс різноманітних технологічних прийомів роботи з різними художніми матеріалами й техніками: використання тонованого і кольорового паперу, багатства та розмаїття кольору, фактурних якостей матеріалу, змішаних технік, нетрадиційних комбінацій художніх матеріалів, оригінальних графічних (зокрема друкованих) технік тощо. Все це розширює способи самовираження, створює простір для творчої думки, художніх експериментів, сприятливих умов для самовизначення в художніх нахилах і перевагах. Крім забезпечення можливостей прояву індивідуальних уподобань учнів у межах улюбленої манери зображення (живописної або графічної реалістичної або абстрактно-виражальної), важливим у педагогічному відношенні є також надання учням допомоги в оволодінні образотворчою грамотою глибше; ніж передбачено програмою, наприклад ракурсних зображень постаті людини та тварини; перспективних зображень у замкненому просторі тощо.

Кількість завдань у програмі може перевищувати фактичну кількість уроків протягом навчального року. Це

15

дає змогу вчителю під час складання календарного плану обрати тему уроку відповідно до:

своїх уподобань;
кількості навчальних годин (з урахуванням позакласної роботи);
рівня підготовки конкретних класів (груп) дітей;
тематики позакласних заходів (свята, екскурсії, відвідування культурно-видовищних та культових закладів, подорожі, зустрічі з цікавими людьми, перегляд екранної продукції та ін.);
природовідповідності;
матеріальних можливостей забезпечення урока візуальною наочністю, слуховим рядом (музика, художнє слово).

Кінцевому продукту дитячої творчості, особливо декоративним композиціям, бажано знаходити практичне застосування (сувеніри, елементи оздоблення свят, інтер'єру, наочність уроків з інших предметів тощо).

П
16
рограмою передбачене виконання низки творчих завдань колективно або групами по 2—5 чоловік, що дозволить у невеликий проміжок часу створити закінчені композиції. Важливим моментом при такій організації роботи є виховання здатності працювати у колективі, спрямовуючи свої зусилля на досягнення загальної мети.

ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ДЛЯ УЧНІВ 5–7-х КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ

17

5-й клас. СВІТ ПРИРОДИ В МИСТЕЦТВІ

Тематику завдань в основному спрямовано на вивчення різноманітності природних форм і явищ у мистецтві та реальній дійсності.

Завдання цієї програми – більш глибоке, ніж у початковій школі, вивчення художньо-виражальних засобів живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва (силует об'єм масштаб, пропорції, величина, структура, фактура, колір, пляма, лінія, тон та ін.) і на цій основі – свідоме використання їх у практичній роботі під час створення художніх образів у реалістичному або декоративному ключі.

Під час вивчення форми в емоційно-естетичному аспекті (перший і другий напрямки роботи див. табл. 1 “Форма”) доцільно поряд із вивченням Народного (насамперед, українського) і сучасного декоративно-прикладного мистецтва, ознайомити учнів з японською гравюрою, китайськими і японськими сувоями, експресіонізмом та деякими течіями і напрямками в мистецтві.

Під час вивчення форми і простору в реалістичному ключі необхідно поставити акцент на відтворенні об'ємно-пластичних якостей округлих предметів прийомами лінійного і кольоропластичного трактування форми. У композиціях із відображенням пейзажних мотивів робота провадиться на основі закріплення знань про доперспективні способи передачі глибини відкритого простору. При цьому необхідно звернути особливу увагу на питання повітряної перспективи й увести поняття про єдність точки зору на те, що зображується (допомогти це засвоїти може аналіз робіт художників європейської школи, починаючи з XVI ст.). Явища уявного зближення паралельних прямих у відкритому просторі бажано вивчати на основі спостережень.

У межах навчальної проблеми “Колір” відбувається ознайомлення з колористичною палітрою різних художніх напрямків живопису. При цьому більш доцільними .будуть твори кінця ХІХ – початку XX ст., всяких колір є основним засобом художньої виразності.

Н
18
авчальна проблема “Питання композиції та композиційна діяльність” передбачає продовження вивчення основних композиційних прийомів, що сприяють розкриттю художнього задуму, наприклад, свідомий вибір висоти горизонту, кількості планів, потрібної точки зору як засобів виразності у композиції пейзажу.

Навчальні завдання (мета)	Орієнтовна тематика і зміст роботи	Клас	Рекомендована техніка та матеріали	Примітки
1	2	3	4	5
ФЛОРА
Формувати в учнів уміння осмислювати конструкцію форми рослин та їхніх складових, здатності до художньо-естетичного сприймання навколишньої дійсності, вміння бачити та емоційно відгукнутися на такі естетичні прояви, як виразність компактної маси вкритого листям дерева і кетягів калини (горобини); лінійно-ажурна графіка будови форми дерева (куща, гілки) без листя або засохлої рослини; фактура, текстура поверхні, краса кольору та його відтінків; вміння бачити в рослині її геометричну основу; з великої кількості ознак об'єкта помітити ті, що характеризують його образно.	Уроки сприймання реальної дійсності. “Вчимось милуватися й радіти шипшині скромній, квітці польовій”. Квіти, трави, дерева (свого краю або інших регіонів).	5–7		На основі спостережень: екскурсії, перегляд слайдів, кіно- , теле- , відеоматеріа-лів.

1	2	3	4	5
20 Ознайомити зі способами зображення рослинних форм у різних культурах світу, техніками й матеріалами. Вміння визначати належність творів до тієї чи іншої художньої культури. Формувати здібності емоційно насолоджуватися під час сприймання художніх образів природи в образотворчому мистецтві: своєрідністю їх художнього трактування, красою форми, кольору і ліній, ритмом і контрастами, гармонією (як відчуттям музичного образу), кольоровими співзвуччями.	Уроки сприймання образотворчого мистецтва. Стародавній Єгипет: ритуальні сцени у заростях лотоса, папірусу. Єгипетські ордери (колони). Антична культура: стилізація рослинних форм на грецьких вазах. Античні підлоги. Рослинні мотиви в розписах Кноського палацу на острові Крит. Розписи римських вілл. Культура Індії: рослинні мотиви в розписах печер Аджанти, камінні рельєфи з рослинними мотивами в храмах періоду індуїзму. Китай, Японія: сувойний живопис (гори-води, квіти-птахи). Рослинні мотиви на ширмах, настінних розписах та віялах. Культура XV— XX ст. в Європі: прийоми зображення рослинного світу в творах живопису епохи Відродження. Передача матеріальності та об'єму в натюрмортах XVII— XVIII ст. Стиль модерн (жорсткість або плавність ліній, декоративний характер форми; використання рослинних мотивів в архітектурі, меблях та ін.). Пуантилізм. Експресіонізм (виразність форми, її трансформація з метою підсилення виразності). Фовізм (група художників, творчість яких характеризується локальним кольоровим вирішенням, побудованим на контрастах, площинною трактовкою об'ємних форм, наприклад А. Матісс). Слов'янська культура: вишивка, мереживо, розписи прядок, посуду (Хохлома, Гжель,	5–7	Вправи: спроби відтворити окремі художні прийоми.	Записи в робочому зошиті (словнику). Можна порівняти і співставити зображення будь-якої рослини (дуба, квітки троянди, півників та ін.) у різних європейських культурах: від ретельної, докладної і чіткої проробки (епоха Відродження,

1	2	3	4	5
	Жостово в Росії), набивні тканини, килими, хустки, російська узорчатість XVII ст. Квітка — улюблений мотив української народної творчості: мереживо, вишивка, ручне ткацтво (фризові, букетні, вазонні композиції); тканини (набійка, вільний розпис); традиції квіткових килимів (Полтавщина, Чернігівщина); декоративний розпис житла (лісостепові, степові райони, перш за все — Петриківка); живопис (у тому числі натюрморти) К. Білокур, рослинно-квіткові мотиви в “мальовках” і станкових декоративних композиціях майстрів пе-триківської школи розпису/ а також інших народних художників України; розпис посуду (Опішня, Косів, Васильків та ін.); рослинні мотиви у витинанках: гілка, букет, вазон, дерево та ін.			XVII ст.) до абстрактно-виразної (XX ст.), а також — у сучасному і народному декоративно-ужитковому мистецтві.

Загальні навчальні завдання (мета) практичної роботи у 5–7-х класів до розділу “Флора”

Форма як засіб створення художнього образу.

Розвивати асоціативне мислення, творчу уяву, вміння на око уявити художній образ у невізуальних видах мистецтва (музика, художнє слово, штучні аромати та ін.) і на цій основі створити власний образ.

21

Формувати певне почуттєве сприймання через задані характеристики форм (округло-плавні — кутасті; маленькі — надто великі; цілісні — розчленовані; жорстко-структуровані; такі, що вільно розвиваються, та ін.).

Усвідомлена модифікація форми для створення бажаного, образу: використання динаміки при відозміні форми (вітер різної сили; течія води при зображенні водоростей та рослин у воді); різні варіанти декоративного трактування реальних форм, у тому числі, з використанням прийомів роботи за мотивами різних художніх стилів.

Розвиток уміння реалістично зображувати форму здійснюється через передавання об'єму округлих предметів і об'єктів тоновими співвідношенням (овочі, фрукти, букети, крона дерева) і шляхом уведення тричвертного ракурсного повороту рослинних форм (квіти, листя).

Розвивати навички володіння лінією як засобом виразності, що полягає в активному подоланні “дротяної” й опануванні просторовою (різнотовщинною) лінією, її пластичністю, плавністю.

Самостійний вибір засобів вираження для створення образу: графіка або колір, лінія або пляма (маса).

Композиція: уявлення про замкнену й відкриту композиції. Усвідомлене використання ритму як засобу організації композиції.

Колір: усвідомлене використання в роботі колірних співзвуч, побудованих на гармонії контрастних колірних тонів, розташованих при вершинах правильного многокутника на колірному колі, інтенсивного або м'якого звучання.

Використання кольору (його тональних, світлотних співвідношень) для передавання об'ємності рослинних форм.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 25

Схожі:

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим... України від 16. 11. 2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”,...	Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 7 11 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи економіки, 10 кл. Основи підприємницької діяльності
Завдання для тематичного оцінювання складені у відповідності до програми... Тести розраховані для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів з предмету «Музика» 1-4 класи та «Музичне мистецтво»...	Завдання для тематичного оцінювання складені у відповідності до програми... Тести розраховані для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів з предмету «Музика» 1-4 класи та «Музичне мистецтво»...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 12 класи Календарне планування для 8 класів складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 –...	Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка.... Вивчення географії у 2012-2013 навчальному році буде здійснюватись за збірниками програм
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... «Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа»,...	ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків
Навчальна програма «Інформатика та інформаційні технології» для для... В основу даної програми покладено програму курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» для загальноосвітніх навчальних закладів...	Навчальна програма «Інформатика та інформаційні технології» для для... В основу даної програми покладено програму курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» для загальноосвітніх навчальних закладів...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання