|
|
Скачати 1.77 Mb.
|
|
Системи управління базами даних. Етапи проектування бази даних. Приклади систем управління базами даних. Електронна таблиця – сховище (частина запам’ятовуючого простору) для зберігання відповідним чином структурованої сукупності даних різних типів. ЕТ – це також «запам’ятовуюичй простір, спеціальним чином структурований для опрацювання даних, які там зберігаються , за допомогою програм табличних процесорів. Табличні процесори – це універсальні програмні засоби для автоматизації роботи з табличними даними та розрахунків над ними. Електронна таблиця створюється в пам’яті комп’ютера, потім її можна продивлятися, змінювати, записувати на магнітний або оптичний диск для зберігання, друкувати на принтері. На екран дисплею ЕТ подається у вигляді матриці, яка складається із стовпців і стрічок, на перетині яких утв комірки. Кожен стовпець і рядок наділені ідентифікатором так, що кожна комірка може бути визначена єдиним способом. У комірках розміщуються числа, текст і математичні формули. ТП не тільки автоматизують розрахунки, а також є ефективним засобом для аналізу можливих варіантів розрахунків. Змінюючи значення одних параметрів можна спостерігати за змінами інших, залежних від них даних. Такі розрахунки здійснюються швидко і без помилок, надаючи користувачу в лічені хвилини велику к-ть варіантів розв задач.
Розглянемо основні ф-ї ТП Exel:
Діаграма являє собою вставний об'єкт, упроваджений на один з аркушів робочої книги. Вона може розташовуватися на тім же листі, на якому знаходяться дані, чи на будь-якому іншому листі. Діаграма зберігає зв'язок з даними, на основі яких вона побудована, і при відновленні цих даних негайно змінює свій вид. Майстер діаграм, що запускається щигликом на кнопці Майстер діаграм на стандартній панелі інструментів Часто зручно заздалегідь виділити область, що містить дані, що будуть відображатися на діаграмі, але задати цю інформацію можна й у ході роботи майстра Тип діаграми. На першому етапі роботи майстра вибирають форму діаграми. Доступні форми перераховані в списку Тип на вкладці Стандартні. Для обраного типу діаграми праворуч указується кілька варіантів представлення даних (палітра Вид), з яких варто вибрати найбільш придатний. На вкладці Нестандартні відображається набір цілком сформованих типів діаграм з готовим форматуванням. Після завдання форми діаграми варто клацнути на кнопці Далі. Вибір даних. Другий етап роботи майстра служить для вибору даних, по яких буде будуватися діаграма. Якщо діапазон даних був обраний заздалегідь, то в області попереднього перегляду у верхній частині вікна майстра з'явиться приблизне відображення майбутньої діаграми. Якщо дані утворять єдиний прямокутний діапазон, то їх зручно вибирати за допомогою вкладки Діапазон даних. Якщо дані не утворять єдиної групи, то інформацію для окреслення окремих рядів даних задають на вкладці Ряд. Попереднє представлення діаграми автоматично обновляється при зміні набору відображуваних даних. Оформлення діаграми. Третій етап роботи майстра (після щиглика на кнопці Далі) складається у виборі оформлення діаграми. На вкладках вікна майстри задаються: - назва діаграми, підпису осей (вкладка Заголовки); - відображення і маркірування осей координат (вкладка Осі); - відображення сітки ліній, рівнобіжних осям координат (вкладка Лінії сітки); - опис побудованих графіків (вкладка Легенда); - відображення написів, що відповідають окремим елементам даних на графіку (вкладка Підписи даних); - представлення даних, використаних при побудові графіка, у виді таблиці (вкладка Таблиця даних). У залежності від типу діаграми деякі з перерахованих вкладок можуть бути відсутні. Розміщення діаграми. На останньому етапі роботи майстра (після щиглика на кнопці Далі) указується, чи варто використовувати для розміщення діаграми новий робочий чи лист один з наявних. Звичайно цей вибір важливий тільки для наступної печатки документа, що містить діаграму. Після щиглика на кнопці Готово діаграма будується автоматично і вставляється на зазначений робочий лист. Редагування діаграми. Готову діаграму можна змінити. Вона складається з набору окремих елементів, таких, як самі графіки (ряди даних), осі координат, заголовок діаграми, область побудови та інше при щиглику на елементі діаграми він виділяється маркерами, а при наведенні на нього покажчика миші - описується спливаючою підказкою Відкрити діалогове вікно для форматування елемента діаграми можна через меню Формат (для виділеного елемента) чи через контекстне меню (команда Формат) Різні вкладки діалогового вікна, що відкрилося, дозволяють змінювати параметри відображення обраного елемента даних. Якщо потрібно внести в діаграму істотні зміни, варто знову скористатися майстром діаграм. Для цього варто відкрити робочий лист із чи діаграмою вибрати діаграму, впроваджену в робочий лист із даними. Запустивши майстер діаграм, можна змінити поточні параметри, що розглядаються у вікнах майстра, як задані за замовчуванням. Діаграма - це засіб наочного графічного зображення інформації, призначений для порівняння не скількох чи величин декількох значень однієї величини, спостереження за зміною їхніх значень і т.п. Розглянемо діаграми 5 різних типів. Насправді типів діаграм набагато більше, але ці - найпоширеніші . І. Кругова діаграма служить для порівняння декількох величин в одній точці. Вона особливо корисна, якщо величини в сумі складають щось ціле (100%). ІІ. Стовпчаста діаграма служить для порівняння декількох величин у декількох точках. Виходить, потрібний інший інструмент, діаграма іншого типу. Висота стовпчиків визначається значеннями порівнюваних величин. ІІІ. Лінійна діаграма служить для того, щоб простежити за зміною декількох величин при переході від однієї крапки до іншої. ІV. Ярусна діаграма дозволяє наочно порівняти суми декількох величин у декількох крапках, і при цьому показати внесок кожної величини в загальну суму. Порядок побудови ярусної діаграми дуже нагадує порядок побудови діаграми стовпчастої. Різниця в тім, що стовпчики в ярусній діаграмі ставляться не поруч один з одним, а один на іншій. Відповідно міняються правила розрахунку вертикального і горизонтального розміру діаграми. Вертикальний розмір буде визначатися не найбільшою величиною, а найбільшою сумою величин. Зате кількість стовпчиків завжди буде дорівнювати кількості опорних крапок: у кожній опорній крапці завжди буде стояти рівно один багатоярусний стовпчик. V. Обласна діаграма (діаграма площ) - гібрид ярусної діаграми з лінійної. Дозволяє одночасно простежити зміна кожної з декількох величин і зміна їхньої суми. У декількох крапках. Окремі стовпчики тут зливаються, утворити безупинні області. Звідси і назва - діаграма чи областей Діаграма площ. Кожна область відповідає якійсь одній величині, для вказівки на який використовується особисте штрихування (розфарбування). Раніш ярусами розташовувалися стовпчики, тепер - лінії (і обкреслені ними площі).
Дані — це інформація, зафіксована (закодована) у певній формі, придатній для подальшої обробки, зберігання і використання. Банк даних — сукупність спеціальних методів і засобів (математичних, інформаційних, програмних, мовних, організаційних та технічних) для підтримки динамічної інформаційної моделі предметної галузі з метою забезпечення інформаційних запитів користувачів. Банк даних містить два основних компоненти: базу даних (БД) і систему управління базами даних (СУБД). Базою даних називають сукупність взаємопов'язаних даних деякої предметної галузі, що зберігаються в пам'яті ЕОМ та організовані так, що їх можна використовувати для розв'язування багатьох задач різними користувачами. БД — датологічне подання інформаційної моделі предметної галузі. БД розробляють таким чином, щоб існувала можливість формулювати запит і отримувати потрібну інформацію без трудомісткого написання програм. Системою управління базами даних називають сукупність програм і мовних засобів, за допомогою яких реалізується централізоване управління даними в базі, доступ до них і забезпечується взаємодія бази з прикладними програмами. Найпопулярніші СУБД, що встановлюються в невеликих організаціях і орієнтовані на роботу з кінцевими користувачами, є Access, FoxPro, Paradox. Для автоматичного опрацювання даних їх потрібно певним чином формалізувати. Формалізація даних відбувається на основі певної моделі даних. До основних моделей даних належать: ієрархічна, мережева і реляційна. Ієрархічна модель даних будується за принципом ієрархії об'єктів, тобто один тип об'єкта є головним, усі нижчележачі - підлеглими. Установлюється зв'язок "один до багатьох", тобто для деякого головного типу існує кілька підлеглих типів об'єктів. Інакше, головний тип іменується вихідним типом, а підлеглі - породженими. У підлеглих типів можуть бути у свою чергу підлеглі типи. Найвищий в ієрархії вузол (сукупність атрибутів) називають кореневим. Мережна модель даних будується за принципом "головний і підлеглий тип одночасно", тобто будь-який тип даних одночасно може одночасно породжувати кілька підлеглих типів (бути власником набору) і бути підлеглим для декількох головних (бути членом набору). Реляційна модель дані об'єкти і зв'язки між ними представляються у виді таблиць, при цьому зв'язки теж розглядаються як об'єкти. Усі рядки, що складають таблицю в реляционной базі даних повинні мати первинний ключ. Усі сучасні засоби СУБД підтримують реляционную модель даних. Об'єкт (Сутність) - елемент якої-небудь системи, інформація про яке зберігається. Об'єкт може бути як реальним (наприклад - людина), так і абстрактним (наприклад - подія). Атрибут - інформаційне відображення властивостей об'єкта. Кожен об'єкт характеризується набором атрибутів. Первинний ключ — атрибут (або група атрибутів), що дозволяє однозначно визначити кожен рядок у таблиці. Альтернативний ключ — атрибут (або група атрибутів), що не збігається з дозвільним первинним ключем і однозначно визначає кожен рядок у таблиці. Проектування баз даних. Модель "об’єкт-атрибут-зв’язок". Реляційна модель даних. Опрацювання відношень. Робота з базами даних складається з двох етапів: створення бази даних ті її використання. Створення бази даних починається зі створення структури запису. Створити структуру запису означає: визначити кількість і тип, надати назви та описати властивості всіх його полів. Коли структуру запису створено, в базу даних можна вводити конкретні дані у відповідні поля. Реляційна база даних характеризується поданням даних у вигляді декількох таблиць і зв’язками між таблицями. Використовується зв’язок "один до одного". Зараз реляційні БД найбільш поширені. В основі цієї моделі, яку запропонував Е.Ф.Колд у 1970 р., лежить поняття відношення. Відношення оформлені у вигляді двовимірних таблиць. Двовимірні таблиці складаються з рядків, що називаються у термінології баз даних записами, і стовпців, що іменуються полями. Розглянемо приклад реляційної моделі даних. Припустімо, що треба скласти базу даних "Похід" про підготовку до походу, у який вирушають студенти групи. У цій базі є таблиця "Учасники", що містять відомості про учасників походу (Код учасника, Прізвище, Ім’я, Група, Адреса, Телефон). У базу даних "Похід" уведемо ще одну таблицю – "Спорядження". У неї будуть заноситися відомості про спорядження, яке мають взяти із собою учасники (Код спорядження, Код учасника, Спорядження). Потрібні дані будуть черпатися з двох таблиць. Поле з назвою Код учасника є спільним. Саме за цим полем встановлюється зв’язок між таблицями. Є вимога до такого поля: значення поля не можуть повторюватися. У нашому випадку зв’язок між таблицями за цим полем вдалий, оскільки код учасника у кожного різний. Отже, для зв’язку між таблицями використовується поле, значення якого не повторюється в різних записах. Це поле називається ключовим полем: для кожного запису воно набуває унікального значення. Розглянемо, що дають реляційні зв’язки. Якщо реляційні таблиці мають спільні поля, то зміни в спільному полі в одній таблиці автоматично відображатимуться у всіх таблицях. Мета запровадження реляційних зв’язків – мінімізувати дублювання даних і забезпечити можливість опрацьовувати (шукати) дані з декількох таблиць. 18. Системи управління базами даних. Етапи проектування бази даних. Приклади систем управління базами даних. СУБД-програмне забезпечення, призначене для створення БД, оновлення інф-ції, що зберігається в них, забезпечення зручного доступу до БД з метою перегляду і пошуку даних. Робота з базами даних складається з двох етапів: створення бази даних ті її використання. Створення бази даних починається зі створення структури запису. Створити структуру запису означає: визначити кількість і тип, надати назви та описати властивості всіх його полів. Коли структуру запису створено, в базу даних можна вводити конкретні дані у відповідні поля. Етапи: 1.Визначення мети створення бази даних, які її функції і яку інформацію вона має містити. До бази даних звертаються, коли доводиться описувати складні об'єкти з багатьма властивостями-атрибутами, коли поставлене завдання автоматизації введення даних і виводу інформації, яка вас цікавить, коли необхідно забезпечити процес введення і відновлення даних, тобто забезпечити цілісність інформації. 2.Визначення таблиць, що входять до бази даних На наступному етапі створення бази даних необхідно визначити основні теми таблиць, а також їхню структуру. Надалі розглядатимемо створення бази даних для туристичної фірми, що розповсюджує путівки. У таблиці «Путівки» зберігатимуться відомості про запропоновані путівки, у таблиці «Замовлення» - відомості про замовлення путівок, а в таблиці «Клієнти» - дані про постійних клієнтів фірми. 3.Задання структури таблиць Для створення ефективної бази даних важливо правильно визначити структуру таблиць, тобто склад полів. Під час проектування таблиць рекомендується керуватися такими основними принципами: — Інформація в таблиці не повинна дублюватися. Не повинно бути повторень і між таблицями. Коли певна інформація зберігається тільки в одній таблиці, то і змінювати її доведеться тільки в одному місці. Це надає роботі більшої ефективності, а також виключає можливість розбіжності інформації в різних таблицях. — Кожна таблиця має містити інформацію тільки на одну тему. Відомості на кожну тему обробляти набагато легше, якщо містяться вони в незалежних одна від одної таблицях. Наприклад, адреси та замовлення клієнтів зберігаються в різних таблицях для того, щоб після видалення замовлення інформація про клієнта залишилася в базі даних. — Кожне поле має бути пов'язане з темою таблиці. — Не рекомендується включати до таблиці дані, що утворюються внаслідок обчислень. — У таблиці має бути вся необхідна інформація. — Інформацію слід розбивати на найменші логічні одиниці (наприклад, поля „Ім'я” і „Прізвище” а не спільне поле „Ім'я”). |
|
70. Вступ. Інформація та інформаційні процеси (3 год.) ХХ ст. Поняття інформації. Інформація і повідомлення. Інформація та інформаційні процеси. Носії інформації, форми і способи подання... |
Календарно-тематичні плани календарно-тематичні плани ХХ ст. Поняття інформації. Інформація і повідомлення. Інформація та інформаційні процеси. Носії інформації, форми і способи подання... |
|
Пояснювальна записка Дані. Різновиди обсягу даних. Поняття про інформаційну надлишковість повідомлень. Способи подання і кодування повідомлень, двійкове... |
35. Вступ. Інформація та інформаційні процеси (2 год.) Носії інформації, форми і способи подання інформації. Види інформації. Інформація і шум та їх взаємоперетворення. Властивості інформації.... |
|
Календарно-тематичні плани календарно-тематичні плани Носії інформації, форми і способи подання інформації. Види інформації. Інформація і шум та їх взаємоперетворення. Властивості інформації.... |
16. Методики навчання понять «інформація» ті «інформаційні процеси» З'ясування питань про оцінювання і вимірювання інформації, про шум та взаємоперетворення інформації і шуму |
|
Тема : Інформація. Повідомлення. Види та властивості інформації Мета: Ознайомити учнів з місцем та значенням розділу „Вступ. Інформація та інформатика.” |
Складові змісту спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність ... |
|
2. Інформаційні процеси Поняття про інформаційні процеси. Носії повідомлень. Форми та засоби передавання повідомлень. Опрацювання повідомлень. Кодування... |
Розглянуто на засіданні циклової Затверджую Визначення інформації і інформатики. Властивості інформації. Одиниці вимірювання інформації |