ВСТУП
Науково-технічний прогрес, інформатизація суспільства XXI століття зумовили необхідність інноваційної діяльності педагога. Нині суспільство зацікавлене в тому, щоб громадяни були здатні самостійно, активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до умов життя, які стрімко змінюються.
Зазнає змін і підготовка майбутнього вчителя. Проблема підвищення фахової та методичної компетентності педагогів актуальна не лише на регіональному, але й на світовому рівні.
Зміна парадигми освіти в останні роки висуває перед вищою школою вимогу вдосконалення підготовки майбутніх учителів, становлення їх як професіоналів, педагогічно компетентних, здатних використовувати інноваційні форми, засоби і методи навчання. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі дозволить підвищити змістову ємність та ефективність навчання, крім того, допоможе майбутньому педагогу проводити інтегровані уроки з будь-якої дисципліни.
Мета системи освіти полягає в підготовці нового покоління до життя в сучасних інформаційних умовах. Тому формування ІКТ компетентності є важливим завданням у процесі підготовки вчителя. ІКТ компетентність покликана підвищити ефективність навчальних занять зі студентами, забезпечити формування таких узагальнених інформаційних умінь, які б дозволили майбутнім педагогам проводити заняття з використанням ІКТ, методу проектів, працювати в телекомунікаційних проектах, послуговуватися програмно-педагогічними засобами, діагностувати характер і рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, накопичувати, обробляти та використовувати інформацію тощо.
Використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій, як правило, позитивно впливає на інтенсифікацію роботи педагогів, а також на ефективність навчання. Однак досвідчений учитель підтвердить, що інколи застосування засобів інформатизації ніяк не позначається на підвищенні ефективності навчання, а у деяких випадках навіть має негативний ефект.
Очевидно, що розв’язання проблем доречної і виправданої інформатизації навчання слід здійснювати комплексно й систематично. Крім того, навчання коректному, виправданому та доречному використанню засобів ІКТ повинно увійти до змісту підготовки педагогів у галузі інформатизації освіти.
Безперервне підвищення кваліфікації і зростання фахової майстерності набуває особливої актуальності в сучасних умовах реформування освітньої галузі. Процеси, які відбуваються в суспільстві, в освіті, призвели до розриву між інформаційно-інноваційними перетвореннями та рівнем використання наукових і технологічних досягнень у навчанні, потребою забезпечення безперервного розвитку професійної компетентності педагогічних працівників, відсутністю систематичної післядипломної освіти та підвищення фахової майстерності [1, с. 47].
З кожним роком праця педагогічних працівників стає все складнішою: змінюється зміст навчальних дисциплін, з’являються нові засоби і методи навчання, зростають потоки інформації, яку повинен враховувати вчитель у своїй роботі. Застосування засобів ІКТ у багатьох випадках може привести до автоматизації такої діяльності та скорочення навантаження, дозволяє більш ефективно управляти пізнавальним пошуком студентів (учнів), оперативно відстежувати результати навчально-виховного процесу, вживати обґрунтованих і доцільних заходів з метою підвищення рівня знань студентів (учнів), цілеспрямовано вдосконалювати методичну майстерність, мати оперативний адресний доступ до управлінської інформації навчального закладу.
Для здійснення такої безперервної системи підвищення фахової майстерності необхідно мати чітке уявлення про загальну, професійно-педагогічну, практично-діяльнісну культуру, рівень професіоналізму педагогів.
Важливо знати, яким повинен бути викладач, що гарно навчає. Щоб це з’ясувати, грецький учений Люк Продрому [2] проаналізував результати анкетування серед студентів, які засвідчили: немає єдиного портрета ідеального чи поганого викладача. Є багато різних і навіть суперечливих рис, що їм притаманні.
Наприклад:
гарний викладач:
1 – товариський;
2 – розповідає про своє життя;
3 – грає в ігри;
4 – жартує;
5 – освічений;
6 – вірить в мене;
7 – смішний тощо;
|
поганий викладач:
1 – суворий;
2 – не дозволяє нам говорити;
3 –високомірний;
4 – дає багато тестів;
5 – не посміхається;
6 – саркастичний;
7 – як машина.
|
Люк Продрому робить висновок, що не існує рецепта становлення гарного викладача. Ним може стати екстраверт та інтроверт, людина з тихим голосом і з гучним голосом, увагою студентів може заволодіти як викладач, у якого є здібності до театрального мистецтва, так і той, що їх не має.
Пріоритетним напрямком підготовки педагогів до інформатизації освіти повинен стати перехід від навчання технічним і технологічним аспектам роботи з комп’ютерними засобами до навчання коректному змістовному формуванню, відбору і доцільному використанню освітніх електронних ресурсів. Сучасний педагог повинен не тільки володіти знаннями в галузі ІКТ, що входить у зміст курсів інформатики, які вивчаються у педагогічних ВНЗ, але й бути спеціалістом із застосування нових інформаційних технологій у своїй професійний діяльності [5].
Н. Відоусон писав про «стимулюючу цінність» теорії в освіті викладачів: «Немає значення, у якій мірі вчителі зайняті досягненням нагальних практичних результатів, їхня техніка базується на принципах, що відносяться до теорії... Наголос на техніці у підготовці викладачів без пов’язування її з теорією буде самообманом» [6, с. 55].
Отже, у зміст підготовки педагогів до обґрунтованого й ефективного використання засобів ІКТ у майбутній професійній діяльності необхідно включати таке:
Сучасні інформаційно-телекомунікаційні технології в педагогічній діяльності. Основне призначення комп’ютера в педагогічній і науково-дослідній діяльності. Позитивні та негативні аспекти інформатизації освіти. Доцільність та ефективність застосування засобів інформатизації освіти.
Призначення інформаційних технологій у галузі управління навчальним закладом. Основні етапи впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.
Класифікація засобів комп’ютерної техніки. Архітектура комп’ютера та інформаційної системи. Системне (базове) і прикладне програмне забезпечення. Апаратні засоби.
Основні галузі застосування комп’ютера в педагогічній та науково-дослідній діяльності. Вимоги до комп’ютерної техніки. Призначення інформаційно-пошукових систем.
Мультимедійні засоби навчання. Загальні відомості про мультимедійні технології. Мультимедійні комп’ютери.
Мультимедійні проектори. TFT-технологія. Полісиліконова LCD-технологія. DMD/DLP-технологія. Основні характеристики мультимедійних проекторів. Інтерактивна дошка. Графічні планшети. Методика використання мультимедійного проектора, інтерактивної дошки та інших засобів мультимедіа в навчально-виховному процесі.
Класифікація авторських засобів мультимедіа. Гіпермедіа-посилання. WAP-технології. Цифрові технології. Системи штучного інтелекту.
Комплекс технічних засобів опрацювання даних. Сучасні засоби зберігання й опрацювання даних. Напрямки роботи та перспективи в галузі науково-технічного інформування.
Способи реєстрування даних. Принцип роботи магнітних носіїв даних. Переваги і недоліки магнітного запису даних. Графічні реєструючі пристрої.
Технології інформаційного моделювання. Технології передачі інформації. Ресурси комп’ютерних мереж.
Автоматизоване робоче місце (АРМ) педагога. Класифікація комплексів АРМ. АРМ у навчальних закладах. Технічні характеристики комплексів АРМ. Програмне забезпечення АРМ.
Конструктивні й ергономічні вимоги до обладнання робочого місця. Робоче місце педагогічних працівників.
Формування єдиного інформаційного освітнього середовища навчального закладу. Організація та компоненти інформаційного освітнього середовища. Створення і використання освітнього сайта навчального закладу. Застосування електронної бібліотеки, електронних посібників та електронних навчально-методичних комплексів.
ІКТ у навчальному процесі. Методи оцінки якості освітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій. Технології інформатизації очної та дистанційної освіти. Індивідуалізація й диференціація навчання на основі застосування засобів інформаційних технологій в освіті.
Інформатизація виховної та позаурочної роботи. Інформаційні технології і робота з батьками.
Завершуючи навчання, кожний студент повинен виконати курсовий проект, який складається з двох частин: теоретичної і практичної. У теоретичній частині проводиться аналіз застосування ІКТ і з’ясовується можливість їхнього використання в процесі викладання конкретних дисциплін. Практична частина містить розробку уроку з використанням мультимедійних програм або авторської програми, створеної студентами під час вивчення курсу.
Підготовка програмного забезпечення навчального призначення потребує створення навчально-методичних та інструктивних матеріалів для його застосування. Комплекс програмно-методичного забезпечення педагогічної дисципліни повинен містити:
програмний засіб або пакет програмних засобів навчального призначення;
інструкцію для користування програмним засобом навчального призначення або пакетом програмних засобів навчального призначення;
опис методики (методичні рекомендації чи вказівки) із застосування програмного засобу або пакета програмних засобів навчального призначення;
методичні рекомендації окремо для викладача та учнів (якщо потрібно).
Додаток А. Web-сторінки сайту кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті Інституту математики, фізики і технологічної освіти.
У розробці проектується кредитно-модульно-компетентнісна модель навчання майбутніх учителів-предметників з дисциплін «Інформатика», «Основи роботи на персональному комп’ютері», «Мультимедійні засоби навчання», «Мультимедійні засоби навчання та використання глобальних інформаційних мереж у наукових дослідженнях», «Комп’ютерні інформаційні технології в освіті і наукових дослідженнях», «Графічні редактори». Розробляються модулі, які становлять основу методичної системи формування ІКТ-компетентності вчителя-предметника. Обґрунтовується вибір методів навчання для формування інформаційно-комунікаційної компетентності студентів та оцінки її на основі рейтингової системи.
|