Архівознавство Навчальний посібник


НазваАрхівознавство Навчальний посібник
Сторінка8/10
Дата10.12.2013
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

7.3. Право власності на документи НАФ
Закон України визнає будь-які форми власності на документи НАФ, що відповідають Конституції та законам України. Фактично їх три – державна, комунальна й приватна. Оскільки ж ці форми власності можуть проявлятися різноманітно, за аспектами власності склад НАФ можна поділити на чотири групи:

документальні комплекси, що належать державі;

документальні комплекси, що належать територіальним громадам;

документальні комплекси й документи, що є власністю суб’єктів господарювання недержавного походження, релігійних організацій та об’єднань громадян;

приватні архівні зібрання й окремі документи, що зберігаються фізичними особами.

У руслі сучасних світових тенденцій архівний закон визначає рівні права іноземних громадян з правами громадян України щодо доступу до документів НАФ. Надання державним архівним установам контрольних функцій щодо всіх документів НАФ, в чиїх би руках вони не були, забезпечується відповідним правовим механізмом. З цією метою архівний закон передбачає норму про обов'язкову реєстрацію архівних документів, які пройшли експертизу цінності. Якщо експертиза є архівною частиною процедури віднесення документа до складу НАФ, то державна реєстрація є юридичною частиною цієї процедури. З фактом реєстрації закон пов'язує виникнення, зміну або припинення певних прав і обов'язків. Як передбачає це положення про державну реєстрацію документів НАФ, власник документів зобов'язаний доводити до відома державну архівну установу, яка видала реєстраційне свідоцтво, про передачу права власності на документи або про будь-які зміни їхнього місцеперебування, умов зберігання або використання. Відчуження документів у будь-якій формі має бути документально засвідчено: при даруванні або пожертвуванні це можуть бути листи, відповідні свідоцтва; при купівлі – рахунок, угода про продаж; при успадкуванні – заповіт тощо.

Певні обмеження прав вільного володіння, розпорядження й користування документами НАФ стосуються лише таких випадків: якщо це може завдати шкоди збереженості документів; якщо виникає загроза незаконного вилучення документів зі складу НАФ; якщо можуть бути порушені законні інтереси держави, власника документів або інших осіб. У разі, коли власник порушує вимоги законодавства щодо зберігання документів НАФ, вони можуть бути відчужені в нього через суд. З іншого боку, державні архівні установи та керуючі ними органи влади мають надавати власникам документів НАФ всіляку підтримку організаційно-методичного плану з питань зберігання та реставрації документів. У разі виставлення документів НАФ для продажу на ринку держава має пріоритетне право на їх придбання.

Вивозити оригінали документів НАФ за межі України забороняється. Винятком є тимчасове експонування документів на виставках або реставрація матеріалів за кордоном. Комплекс цих заходів дозволяє державі контролювати й оберігати склад НАФ, не порушуючи при цьому права власників документів.
Розділ 8
ІНФОРМАТИЗАЦІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ УКРАЇНИ
8.1. Інформатизація архівної справи як складова інформатизації суспільства: поняття, мета, завдання
Інформатизація архівної справи є однією з найважливіших складових інформатизації суспільства, що сприятиме інтеграції України в міжнародний інформаційний простір у контексті Всесвітньої програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Згідно із законом України «Про Національну програму інформатизації», інформатизація розглядається як сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку й використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Головною метою інформатизації в архівній справі в Україні є вдосконалення формування, зберігання, захисту та використання архівних документних ресурсів, оптимізація оперативного й повноцінного доступу до архівної інформації в контексті введення її до світового інформаційного простору.

Реалізація цієї мети передбачає розв’язання завдань щодо створення системи мережі БД та інформаційних систем архівної галузі; створення електронних архівів; розробки програмного забезпечення. Це сприятимете вдосконаленню системи управління архівною справою та технологій роботи з архівними документами, прискоренню документообігу, управлінню інформацією та її раціональному використанню.

На сьогодні вже є передумови комп’ютеризації сучасної архівної справи та документної інформації: централізація архівної справи, єдина система управління, єдині науково-методичні засади зберігання, обліку, описування, створення системи науково-довідкового апарату в рамках державних архівів.

Інформатизація розширює інтелектуальний доступ до архівних документів, тобто отримання необхідної довідкової інформації через документи вторинного рівня – науково-довідковий апарат та публікації текстів документів у спеціальних виданнях, а також оптимізує їх опрацювання. При цьому залишається необхідність у збереженні деяких паперових форм обліку.

Інформатизація архівної справи передбачає адаптування традиційних методик роботи в архівній галузі до нових вимог, що мають забезпечити чітку структуру опису документів, справ, фондів; взаємозв’язок технологічних процесів в єдиний цикл на рівні обліку та НДА тощо. Автоматизація потребує створення універсального опису – дескриптивного стандарту архівної інформації. Тому інформатизація потребує спільних зусиль архівістів та програмістів, які можуть розв’язати це завдання. Архівісти мають визначити об’єкт автоматизації й комп’ютеризації, а програмісти – реалізувати це завдяки адекватному програмному забезпеченню.

Інформатизація архівної справи потребує належного науково-методичного забезпечення, що має сполучати методики архівознавства, археографії, документознавства й спрямовуватися на створення засад документообігу й телекомунікаційних зв’язків з державними структурами й органами державної влади для інтеграції із загальнодержавними інформаційними ресурсами України.

Процес інформатизації архівної справи, формування електронних архівних масивів передбачає також:

а) визначення пріоритетних напрямів комп’ютеризації технологічних процесів архівної справи в галузі управління, комплектування, обліку, використання, зберігання документів;

б) створення уніфікованої та стандартизованої термінології, відповідного термінологічного й лінгвістичного забезпечення тощо.

в) упровадження єдиних принципів каталогізації, методики опису архівних фондів і документів для комп'ютеризації систем;

г) застосування оптимального програмного забезпечення, побудову інформаційних систем і мережі, адекватних завданням інформатизації архівної справи та ін. При цьому програмне забезпечення повинне передбачати можливість приєднання до світового інформаційного простору завдяки Інтернету, оскільки важливим завданням в архівній галузі України є проблема сумісності існуючих баз даних та перспективних, можливість доступу до баз даних Росії, Білорусі, Молдови, країн Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії та ін. країн для об’єднання ресурсів “україніки” в зарубіжних архівах, забезпечення інформаційних потреб споживачів.

Розробка єдиного програмного забезпечення і єдиних технологічних рішень національного й галузевого рівнів опису фондової інформації є основою створення системи, яка спрямована на виконання обліково-пошукових (виконання внутрішньогалузевих потреб) і науково-пошукові функції (виконання соціальних потреб суспільства).
8.2. Світовий досвід інформатизації архівної справи
У західних країнах інформатизація архівної справи розпочалась у 60-80-х роках, коли було практично повністю комп’ютеризовано основні технологічні процеси архівування інформації, із заснуванням спеціальних програмних продуктів, розробка яких не координувалась на державному рівні, стимулюючи розвиток комп’ютерних технологій.

На початку 80-х років у зв’язку з розвитком обсягу документної інформації виниклі проблеми централізованого управління базами даних і розробки уніфікованої системи опису та створення національних загальнодержавних систем архівної інформації. Такі системи створили в багатьох країнах світу, але найрозвиненішими вони були в США, що пов’язано зі створенням спеціального архівного формату – АМС MARS бібліотекою Конгресу США й спеціальною групою архівістів під керуванням представника Національних архівів США Ненсі Сахлі. Цей формат, що інтегрував документальний бібліотечний та архівний масив в єдину за принципами створення інформаційну систему загальнодержавного типу для обміну інформацією в міжнародних мережах, прийняли майже 20 держав світу. Завдяки AMC MARS (1985) здійснюється універсальний опис документів, справ, фондів.

AMC MARS дозволяє зберігати, оперативно отримувати, ідентифікувати й пов’язувати споріднену інформацію під час пошуку. Універсальний опис, що зважає на всю різноманітність архівних джерел, документів, опис справ, колекцій, фондів, містить: 1) адміністративну інформацію про надходження, опрацювання, зберігання, використання, облік, збереженість, страхове копіювання, обмеження доступу та ін:, 2) фізичний опис усіх кількісних характеристик документів та матеріалів; 3) змістовий опис інформації завдяки спеціальній системі заголовків.

У 80-х роках у Канаді для створення національної інформаційної системи було стандартизовано архівний опис архівного фонду, в основу якого було покладено принципи архівного описування, які відрізнялися від принципів і термінів європейської та американської практики, а саме – основних класифікаційних одиниць (фонд, справа, документ). Спеціальною комісією зі стандартизації Ради архівів при ЮНЕСКО було розроблено принципи архівного описування рівня фонду, в основу яких покладена уніфікація за критерієм походження, що, є також основним класифікаційним критерієм організації архівних фондів в Україні та країнах СНД.

Світова практика інформатизації архівної справи спирається на стратегію комп’ютеризації, в основі якої покладено процес поточної технології та централізованого обліку верхнього рівня ретроспективної інформації – рівня архіву та фонду.

Інформатизація архівної справи в колишньому СРСР та країнах СНД вирішується на рівні створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем (АІПС) та Державних автоматизованих систем науково-технічної інформації (ДАСНТІ). Уже в 70-х роках минулого століття закладено основи розвитку автоматизації архівної справи, які полягали в розробці методик уніфікації та згортання інформації, належному виборі об’єкта автоматизації. Об’єктом АІПС був окремий архівний фонд, а в основу формату даних покладено картку фонду, що містила основні його інформаційні атрибути й мала облікове значення. Лінгвістичне забезпечення базувалося на спеціально розробленому словнику дескрипторів – інформаційно-пошуковому тезаурусу.

Про сучасний розвиток інформатизації архівної справи в США свідчать факт відкриття безкоштовного доступу до 80 млн. оцифрованих архівних документів Національного архіву (грудень, 2005 р.). Крім того, в онлайновому каталозі архівних документів США ARC, що зберігаються у Вашингтоні, регіональних архівах та Президентських бібліотеках зберігаються описи 42% традиційних документів національного архівного фонду США. Розвитку архівної галузі в США стимулює фінансова підтримка уряду, про що свідчить, наприклад, програма ERA - Electronic Records Archives щодо створення Національного електронного архіву, спрямована на забезпечення збереження й доступу до федеральних електронних документів, на виконання якої призначено 308 млн. доларів (вересень, 2005 р.). При цьому передбачається «відкрити» архів у 2008 р., а завершити проект у 2011 р.

Євросоюз також приділяє значну увагу фінансуванню програм щодо збереження архівних документів. Так, Національний архів Естонії з 2005 р. здійснює проект повного оцифровування метричних книг у контексті масштабного проекту «Створення сімейного архіву», що фінансується Євросоюз у рамках програми «Розвиток інформаційного суспільства».

Архіви електронних документів є суттєвим і надійним джерелом інформації для прийняття найважливіших рішень на всіх рівнях управління та досліджень. Централізоване державне зберігання цього виду інформаційних ресурсів здійснюється у відповідних установах багатьох країнах світу, наприклад, у Центрі зберігання електронних документів Національної адміністрації з архівів і діловодства США, Національному архіві цифрових баз даних Великої Британії, Центральному архіві документів на електронних носіях Москви.

Сьогодні на рівні Міжнародної ради архівів розроблено й обговорено загальні принципи архівного опису. Проблема інтеграції документальних ресурсів у системах загальнонаціонального рівня вирішується завдяки комп’ютерній мережі та єдиним методичним засадам.
8.3. Вітчизняний досвід інформатизації архівної справи
Історію інформатизації архівної справи в Україні пов’язують з рішенням колегії Головархіву України про створення автоматизованої інформаційної системи на базі Центрального фондового каталогу (1989), що передбачало: пофондовий рівень представлення інформації про склад і зміст документів Державного архівного фонду як базового в централізованій базі даних; інформатизацію даних, що представляли систему державних архівних установ. Однак у загальнодержавному масштабі автоматизація архівної справи в Україні здійснюється з початку 1990-х років, що пов’язано зі створенням архівних інформаційних ресурсів та локальних БД різних рівнів:

а) загальносистемного – створення АІПС загальноукраїнського Фондового каталогу (ФК), який передбачає створення БД на всі фонди архівних установ України на основі облікової інформації фондового каталогу, що міститься в картці фонду. БД дозволяє здійснювати пошук інформації по кожному архіву, номеру, категорії, типу фондів, предметно-тематичній ознаці, географічній назві та прізвищу;

б) внутрішньоархівного – база даних фондового та подокументного рівня з актуальних питань різної функціональної спрямованості окремих центральних та обласних архівів, що дозволяє визначити 4 типа даних та інформаційних систем. Перший тип – обліковий, де в БД в основу опису покладено зведені облікові документи фондового рівня (паспорт, лист фонду, джерела комплектування), що реалізовано в архіву-музеї ЦДАМЛМ України. Другий тип – тематичний – пов’язаний із формуванням тематичних баз даних інформації на базі міжфондового або внутрішньофондового подокументного предметно-тематичного пошуку. Прикладом цього типу інформаційної системи є БД, що містить відомості про репресованих (ЦДАГО України) та осіб, вивезених під час Другої світової війни в Німеччину (Держархіви Київської, Харківської та Донецької областей). Третій тип – обліково-пошуковий – характеризується послідовним описом та реєстрацією окремих видів і типів документів за принципом архівного облікового документа – архівного опису, що реалізовано в ЦДАКФФД. Четвертий тип – пошуково-видавничий, де БД створюються для довготривалих видавничих проектів внутрішньоархівних довідників, путівників. В Україні вже існують проекти таких БД. Першу з БД створено для виконання наукового або науково-публікаційного проекту, наприклад, “Джерела з історії УПА” (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України). Іншим прикладом тематичної БД є міжнародний спільний міжвідомчий проект “АрхеоБібліоБаза України”, що поєднує облікові та науково-пошукові дані рівня кожної архівної установи.

в)  загальноукраїнської системи «Національна архівна інформаційна система «Архівна та рукописна україніка» (НАІС), яка передбачає створення єдиної інформаційної системи, що має поєднати облікові та науково-пошукові функції рівня фонду на всі існуючі у світі українознавчі архівні фонди. Система орієнтована на кумуляцію інформації про архівні фонди та окремі групи документів, що за змістом поєднані поняттям “україніка” не лише в рамках державної системи України, а й поза її межами, збираючи усі можливі дані про фонди українського походження (або про Україну) в усіх архівосховищах світу. В основу системи покладено принципи гнучкого програмного забезпечення, розвитку напряму гіпертекстових систем, розроблено моделі даних, вирішено основні питання лінгвістичного характеру тощо.

У 2000 р. створено Центр інформаційних технологій Державного комітету архівів України i відкрито офіційний Web-сайту комітету в Інтернеті (http://www.archives.gov.ua). У результаті реалізації програми системної інформатизації галузі в архівах функціонує програмний продукт "Архівні фонди України", що відповідає сучасним вимогам обміну інформацією. Програму розповсюджено по державних архівах і запропоновано для використання в академічних, бібліотечних та музейних архівних установах і підрозділах.

Розвитку інформатизації архівної галузі сприяють відповідні державні програми щодо створення: ­інформаційної системи «Центральний фондовий каталог» (відповідно до рішення колегії Держкомархіву у 2001 р.); мережі Інтернет-ресурсів державних архівів 2000-2005 рр.; умов для більш ефективного впровадження в архівних установах сучасних інформаційних технологій (проект програми розвитку архівної справи на Україні на 2006-2010 рр.). Ці програми реалізуються силами архівних установ.

Так, програма зі створення мережі Інтернет-ресурсів державних архівів передбачає: на першому етапі – створення центру Web-ресурсів галузі в Держкомархіві з побудовою локальної мережі, уведенням в експлуатацію серверів і надання центральним та іншим архівам, розташованим у Києві, доступу через них до Інтернету; на другому етапі – упровадження поштових, Web-серверів і серверів баз даних у регіональних архівах; на третьому – побудову галузевої мережі передачі даних. При цьому комунікаційний центр у Держкомархіві забезпечує супровід Web-серверів архівів, адміністровану передачу інформації з галузевої мережі в Інтернет з розвинутою системою її захисту.

Інформатизація архівної галузі у створюваній інформаційній системі передбачає кілька рівнів.

Перший рівень – інституційний, представлений опублікованим в Інтернеті електронним довідником "Архівні установи України", що нараховує 56 об’єктів (центральних і регіональних державних архівів, галузевих державних архівів, архівних установ і підрозділів Національної академії наук України, наукових бібліотек і музеїв).

Другий рівень – пофондовий – представлений створюваною Інформаційною системою "Центральний фондовий каталог" (понад 180 тис. фондів).

Третій – поглиблений – представлений даними про структурні частини фондів – описами (понад 600 тис. об’єктів описання).

Загальноукраїнська інформаційна система передбачає інтеграцію низки галузевих довідників загальнонаціонального рівня в електронному вигляді, зокрема "Національний реєстр втрачених і переміщених архівних фондів", "Реєстр розсекречених архівних фондів", "Еліта України XVIII-XX ст.: Національний реєстр особових архівних фондів", "Празькі архіви: Зведений каталог архівів української еміграції в міжвоєнний період" тощо.

Перспективи розвитку складних інформаційних систем в архівній галузі з інтелектуалізованими можливостями пов’язані з наявністю в Україні достатньої комп'ютерної техніки та новітнього програмного забезпечення.

Вітчизняний досвід інформатизації архівної справи в Україні підкріплено відповідним законодавчим забезпеченням. Цю діяльність регламентують Закони України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та інші нормативно-правові акти з питань архівної справи.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник
Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний...
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних...
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України...
Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл
ТЕОРІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Навчальний посібник
Куц В. М. Теорія кримінальної відповідальності. Навчальний посібник – К.: НАПУ, 2011. 307 с
Це видання є логічним продовженням посібника «Архівознавство», що...
Пропонований посібник має частково подолати цю нестачу. Його можна використовувати як для підготовки до практичних занять, так і...
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством...
Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу
МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО Навчальний посібник (для студентів напрямку 1201 „Архітектура”)
...
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний...
В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
Мацько Л.І. Українська мова. Навчальний по- Якщо ви прагнете оволодіти...
Щоб уміти грамотно розмовляти, слід насамперед Навчальний посібник для самостійної роботи
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка