ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ за допомогою технології розвитку критичного мислення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДДІЛ ОСВІТИ

ПОЛТАВСЬКОЇ РАЙОННОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

БОЖКІВСЬКИЙ НВК
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

за допомогою технології розвитку критичного мислення


2009


ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

за допомогою технології розвитку критичного мислення

(з досвіду роботи вчителя української мови та літератури Дейнеки Г.А.) – с. Божківське ,2009 р.

Відомості про автора: Дейнека Г.А. – вчитель української мови та літератури Божківського НВК

Рекомендовано вчителям та учням загальноосвітніх шкіл

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

за допомогою технології розвитку критичного мислення

Альфою та омегою нашої дидактики

нехай буде пошук і відкриття засобу,

коли ті, хто учить, менше б навчали,

а учні більше б училися.

Ян Амос Коменський

Наш світ стає складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають від кожної людини деда­лі більших зусиль і компетенцій. Державний стан­дарт базової й повної загальної середньої освіти, Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція профільного навчання в старшій школі передбачають відновлення зміс­ту навчання з орієнтацією на ключові компетент­ності, оволодіння якими допоможе учням вирішити проблеми в професійному, соціальному житті.

Формування компетентностей — «володіння лю­диною відповідною компетенцією, що включає її особистісне ставлення до неї й предмета діяльнос­ті»— є однією з найбільш актуальних про­блем сучасної освіти. «Компетенція — коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання і досвід»

Концепція мовної освіти в Україні орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадя­нина, людини, яка шанує українську мову як держав­ну, дбає про належний рівень мовної культури.

Це привертає увагу до мовленнєвого розвитку учнів, розвитку комунікативних компетентностей — «здатнос­тей, пов'язаних з ефективним спілкуванням»

Чим глибша прірва між знаннями, потрібними для життя, і тими, що подаються школою, тим менший вплив навчан­ня на дитину. Тому першочерговим завданням є вдосконалення вмінь учнів, що становлять основу комунікативних компетентностей:

1) виправдане використання засобів мови для сприймання й створення висловлювань;

2. 
   установлення й підтримання контакту зі спів­розмовниками, формулювання запитань і чітка від­повідь на них;
   
3. 
   аргументоване доведення власних думок, участь у дискусіях, дебатах.
   

Метою підготовки комунікативно спроможного випускника школи є формування компетентісно орі­єнтованої особистості, здатної подолати будь-які де­структивні кризи.

Достатньо ефективною для формування комуні­кативних компетентностей учнів є технологія розвит­ку критичного мислення. Вона була запропонована в середині 90-х рр. XX ст. американськими педаго­гами Дж.Стіл, К.Мередит, Ч.Темпл як особлива ме­тодика викладання, заснована на ідеї швей­царського психолога Ж.Піаже, який довів, що ми на­вчаємося, осмислюючи світ у поняттях, якими вже володіємо . В Україні цю педаго­гічної інновацію розглядали у своїх працях такі вітчизняні дослідники: О.Тягло, Т.Воропай.

Метою педагогічної діяльності є розвиток критич­ного мислення — «вмілого відповідального мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження» .

Як результат, школярі вміють:

• 
  визначати проблему та наявність підтексту;
  
• 
  перевіряти використані дані;
  
• 
  аналізувати твердження, що лежать в основі ін­формації;
  
• 
  урахувати альтернативні погляди;
  
• 
  синтезувати здобуті знання, робити висновки;
  
• 
  приймати оптимальні рішення;
  
• 
  складати висловлювання відповідно до ситуації спілкування .
  

Реалізація технології розвитку кри­тичного мислення на уроках української мови та літе­ратури забезпечує розвиток і саморозвиток особистос­ті, сприяє формуванню комунікативних компетент­ностей, міцному засвоєнню програмового матеріалу.

Діти, що автоматично сприймають викладений пе­дагогом матеріал; не вміють мислити критично. Тому необхідно планувати на уроках ситуації активної участі школярів: дозволяти вільно розмірковувати, робити припущення, установлювати очевидність або безглуз­дість сказаного. Коли діти повірять, що їхні думки цін­ні, кожному можна сказати: «Я не згоден», «Я думаю інакше», вони відповідатимуть за власні переконання.

Уроки за технологією розвитку критичного мислен­ня ґрунтуються на трьох фазах (етапах)

1. Виклик (актуалізація)

На першому етапі реалізуються такі задачі:

1. 
   актуалізація наявних знань з теми;
   
2. 
   активізація пізнавальної діяльності — створення «інформаційної пустоти», яку школярам хочеться за­повнити;
   
3. 
   самостійне визначення учнями напрямів чи ас­пектів нової теми, яку хотілося б обговорити.
   

Найдоцільнішими на цьому етапі уроку такі прийоми :

• 
  структурований огляд;
  
• 
  гронування;
  
• 
  припущення на основі запропонованих слів;
  
• 
  «мозковий штурм»;
  
• 
  «я досліджую».
  

2. Фаза реалізації смислу (побудови знань)

Якщо на попередній фазі учень ставив запитання «Що це для мене означає?», «Навіщо це мені потріб­но?», то на другому етапі він має знайти відповіді, ви­конуючи певні вправи. Тому необхідно навчити дітей вирішувати дві основні задачі:

1. 
   Як організувати активну роботу з новою інфор­мацією?
   
2. 
   Як співвіднести новий матеріал з уже відомим і раніше засвоєним?
   

На цьому етапі уроку надається перевага та­ким прийомам :

• 
  діаграма (кола) Вена;
  
• 
  почергові запитання;
  
• 
  обмін проблемами;
  
• 
  спрямоване читання з обдумуванням.
  

Застосування вищенаведених прийомів викликає інтерес до читання, творчості, дає поштовх до вільно­го мислення, можливість спокійно, упевнено почува­ти себе в колективі.

3. Фаза рефлексії (консолідації)

Мета третього етапу — «вбудовування» нового до­свіду, здобутих знань у систему особистісних компетенцій. Учні мають змогу обмінятися думками, по­ставити додаткові запитання, оцінити процес навчан­ня тощо.

Для роботи на завершальному етапі пропонується використовувати такі прийоми

• 
  незавершені речення;
  
• 
  твір-п'ятихвилинка;
  
• 
  сенкан;
  
• 
  опитування в парі;
  
• 
  «запитаю й відповім».
  

Цікавим прийомом, який можна використовувати на будь-якому етапі уроку, є «запитання Сократа». Саме вони визначають глибину розуміння та рівень мислення школярів, оскільки ставити такі запитання вміє тільки той, хто досконало володіє те­мою, здатний аналізувати, синтезувати, творчо транс­формувати інформацію.

Привертають увагу кооперативні форми техноло­гії розвитку критичного мислення, які сприяють за­цікавленості кожного учня в результатах навчальної діяльності всього класу Використовую­чи їх, доцільно планувати роботу в команді, особли­во на уроках розвитку зв'язного мовлення. За таких умов школярі розумітимуть, що від їхніх знань зале­жить результат групи, відчуватимуть власну відпові­дальність.

Результат роботи

Застосування технології розвитку критичного мис­лення на уроках української мови та літератури сприяє формуванню навичок мислення й мовлення учнів, розвиткові їхніх творчих здібностей, умінь оперувати мовними категоріями. У результаті школярі вміють визначати мету конкретної навчальної діяльності, ре­алізувати план роботи, оцінювати результати влас­ної діяльності, можуть відокремити головне від дру­горядного. Вони долають сумніви, ставлять запитан­ня, будують судження на доказах, шукають зв'язок між предметами.