|
|
Скачати 3.52 Mb.
|
Дієслово |
||||||||
Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини |
Природа планети Земля. Тварини Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Рухова активність та саморегуляція. Самоставлення Гра як провідна діяльність |
Впізнає та називає деяких свійських і диких тварин, може відтворити притаманні їм звуконаслідування. З опорою на наочність, а згодом і без неї, з допомогою педагога, а потім і самостійно: – може впізнати за названою дією, утвореною від звуконаслідування, ту чи іншу тварину, пояснити свій вибір (Мекає хто? – Коза, бо вона каже: „Ме-е!”); – від звуконаслідувальних слів утворює дієслова (ква – квакає, няв – нявкає, гав – гавкає). Розрізняє на картинках, називає і самостійно виконує: – дії з реальними предметами (наливає, переливає, виливає); – протилежні дії (закриває – відкриває (коробку), відчиняє – зачиняє (двері), наливає – виливає (воду). З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно: – відповідає на запитання педагога, використовуючи одне слово – дієслово із різними префіксами (Пташка що зробила? –Прилетіла. Залетіла. Вилетіла); – правильно вживає дієслова із різними префіксами (намалювати; зліпити; виходить, заходить, підходить, переходить); – за умов акцентованої вимови визначає спільну морфему (префікс) у дієсловах (виходить, виливає; намалював, наклеїв; прибіг, прилетів). |
Формування вміння використовувати словотворчі морфеми дієслів (префікси) у власному мовленні на матеріалі наочності і реальних дій (Л, В). Вироблення навичок морфологічного аналізу, прогнозування, самоконтролю на фонологічному, лексичному та граматичному рівнях (Л, В). Уточнення значення похідних дієслів (Л, В). Активізація словника антонімів на позначення дій (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання пізнавальної активності (П, В). |
Ігри-заняття, прогулянки, самостійна ігрова діяльність, читання художньої літератури, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Хто як голос подає”, „Країна Навпакинія”, „Хто що робить, розкажи”, „Розкажи і покажи” [35, С. 209; 53, С. 118–119] |
||||
СЛОВНИКОВО-СМИСЛОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ Іменник |
||||||||
Дитина у світі культури Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини |
Предметний світ Природа планети Земля Звукова культура мовлення. Словникова робота. Граматична правильність мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність |
Впізнає, називає реальні предмети (живі та неживі), їх чорно-білі, неповні, контурні, силуетні зображення, зображення в умовах контурного накладання одне на одне та зашумлення; розповідає про призначення предметів і визначає їх складові. Впізнає предмети за описом, знаходить їх серед інших, називає. Плеще в долоні або подає якийсь інший сигнал, почувши серед ряду слів задане педагогом слово (книжка – блокнот, зошит, книжка, альбом). Розуміє, що про живі предмети (які вміють самостійно харчуватися, дихати, пересуватися) можна запитати: „Хто це?”, про неживі можна запитати: „Що це?” (бджілка, ворона, лисичка – хто?, стіл, тарілка, машина – що?). Диференціює форми запитань: „Кого ти бачив (-ла)?” (Я бачив рудого песика) та „Що ти бачив (-ла)?” (Я бачив красиву машину). Домовляє слово: – що підходить за змістом, у реченні; – що підходить за змістом і римою, у віршованому рядку. З опорою на наочність, з допомогою дорослого, а потім самостійно: – встановлює логічні зв’язки між словами в парі добре знайомих предметів (парасолька – дощ, ключ – замок), пояснює свої міркування; – добирає асоціативні пари з ряду картинок; – пояснює значення іменників, утворених складанням основ (листопад, вертоліт); – знаходить серед предметних картинок відповідник вигаданих слів справжнім словам із урахуванням ознак чи дій (Покажи, де забивань (молоток), кукаріка (півник), жалилка (бджола), смачнуля (цукерка), пояснює свій вибір. Вміє помічати на слух у прозових чи віршованих текстах незнайомі слова, прагне дізнатися про їх значення. З опорою на наочність, спочатку з допомогою педагога, а згодом самостійно, називає незнайоме раніше слово на позначення предметів. Прагне використовувати незнайомі раніше слова в ситуаціях мовленнєвого спілкування, ігровій діяльності тощо. |
Розширення знань про оточуючий світ (В). Уточнення категоріального рівня лексичних узагальнень (Л, В). Формування контекстуально зумовлених лексичних узагальнень (Л, В). Поступове введення нових слів у мовлення (В). Формування орієнтування на слово як одиницю мови (Л, В). Розвиток пізнавальної активності, зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зорового, слухового контролю на лексичному рівні, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Попередження виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання інтересу до живої та неживої природи, бажання знайомитися з новими словами, вживати їх у мовленні (В). |
Ігри-заняття, спостереження, самостійна ігрова діяльність, мовленнєве спілкування, логопедичні етюди, читання творів художньої літератури, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Хто це? Що це?”, „Розумні долоньки”, „Що до чого?”, „Фантазери” [35, С. 190–191, 203–204] |
||||
Дитина у світі культури Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини |
Предметний світ Сенсорні еталони. Пізнавальна активність Звукова культура мовлення. Словникова робота. Зв’язне монологічне мовлення Самоставлення Гра як провідна діяльність |
Утворює множини однорідних предметів, різних за розміром, кольором, матеріалом (машинки, ляльки, кубики). Може назвати спільну ознаку, за якою різнорідні предмети об’єднуються в одну групу (колір, розмір, форма, матеріал, видо-родові ознаки тощо). З опорою на наочність, із допомогою педагога, а згодом самостійно: – встановлює логічні зв’язки між словами в парі добре знайомих предметів (шорти – футболка, ложка – тарілка); – розкладає предметні картинки на окремі групки відповідно до логічних категорій і називає узагальнювальним словом (наприклад, під картинкою із зображенням ковбаси кладе картинки з продуктами харчування, під картинкою із зображенням пірамідки викладає картинки з іграшками); – вживає узагальнювальні поняття за цільовим призначенням предметів (одяг – його одягають, транспорт – за його допомогою пересуваються); – помічає у віршованих і прозових текстах, диференціює значення слів, близьких за смислом в одній видо-родовій групі (ноги – руки – лапи – крила, рот – паща – дзьоб, миска – тарілка – блюдце, чашка – склянка – кружка, стілець – табурет – крісло, тролейбус – трамвай – автобус – маршрутка, чоботи – черевики – туфлі – сандалі, шапка – панамка – капелюх); – виокремлює зайву картинку (різного ступеня контрастності) з ряду предметів із однієї (одна лялька серед кількох машинок) та різних логічних груп, пояснює свій вибір (собака, корова, вівця, метелик – зайвий метелик, бо це комаха; бджола, дівчинка, ножиці, пташка, кіт – зайві ножиці, бо це неживий предмет). |
Формування видо-родових понять. Диференціація слів близьких за значенням, розширення словесних понять (Л, В). Удосконалення вміння групувати і класифікувати предмети за видо-родовими ознаками (Л, В). Збагачення практичного досвіду, номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, логічного мислення, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання інтересу до світу речей, допитливості (В). |
Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Кожній речі – своє місце”, „Наведи порядок”, „Назви одним словом”, „Логічний потяг” [43, С. 34] |
||||
Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини |
Предметний світ Звукова культура. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність |
Знаходить відмінності між схожими предметами (дві мотрійки за розміром, м’ячі за кольором). Розуміє, що від заміни одного звука іншим змінюється значення всього слова (лак – рідина для фарбування нігтів, а рак – тваринка, що живе у річці). Розрізнює на слух слова-пароніми, які містять: – акустично та артикуляційно далекі звуки (наприклад, [н] – [р] – банан – баран); – артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки (наприклад, [ш] – [с] – типу кашка – каска); – артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки (наприклад, [р] – [л] – типу Карина – калина); – артикуляційно та акустично близькі звуки (наприклад, [з] – [с] – типу коза – коса), показує відповідні зображення. Розрізнює та показує серед запропонованих врозкид зображень предметів ті, які позначають слова-пароніми (галка – палка – пилка). Виправляє речення зі спотвореним смислом (У Миколки на голові була нова жабка. Зелена шапка голосно заквакала). |
Вправляння у вживанні слів-паронімів. Розуміння смислового значення слова в залежності від його звукового складу (Л, В). Удосконалення слухового контролю на матеріалі звуків, які дошкільник вимовляє правильно і не змішує у вимові, та слів, з опорою на правильний артикуляторний уклад звука, зоровий зразок, кінестетичні відчуття (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток слухового сприймання, уваги, пам’яті, фонематичної уваги, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, зорового контролю, зв’язного мовлення (Л, В, П). Пропедевтика виникнення дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання чуття мови (Л, В). |
Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, дидактичні ігри та вправи: „Порівняй”, „Виправ помилку”, „Покажи, де…”, „Непосиди” [28, 45] |
||||
Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Дитина у природному довкіллі Гра дитини |
Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Природа планети Земля. Тварини Гра як провідна діяльність |
Відбирає з групи предметів однорідні за певною ознакою (колір, форма, величина, структурні компоненти) (всі іграшки, що мають круглі деталі – машинка, пірамідка, неваляйка). Диференціює частини тіла людей і тварин (руки – плавці – крила – ноги – лапи, рот – дзьоб – паща). Слухає народні казки, розуміє та співвідносить сталі синонімічні вирази (зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчок-сірий бочок, кабан-іклан) з предметними зображеннями (Покажи, де побігайчик? Хто іклан?). У літературних творах помічає образні назви тварин (зайчик Довговушко, зайчик-лапанчик, кіт-воркіт, вовчик-братик). При активній участі педагога намагається самостійно вживати їх. З опорою на наочність, з допомогою педагога, а згодом самостійно, вживає іменники в синонімічних рядах (автомобіль – машина, будинок – дім – хата, веселка – райдуга, доріжка – стежка, плаття – сукня). |
Вправляння в умінні знаходити та доцільно вживати синоніми на позначення іменників (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, спрямованості уваги на звукове та смислове оформлення речень, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки (Л, В, П). Виховання інтересу до слухання та розповідання казок (В). |
Ігри-заняття, самостійна ігрова діяльність, читання творів художньої літератури, казок, розгляд ілюстрацій, бесіди, дидактичні ігри та вправи: „Заміни слово”, „Придумай та назви”, „Скажи по-іншому” [35, С. 195] |
||||
Дитина у світі культури Особистість дитини Дитина у природному довкіллі Мовлення дитини Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі Гра дитини |
Предметний світ Здоров’я та фізичний розвиток. Самоставлення Природа планети Земля Звукова культура мовлення. Словникова робота Елементарні математичні уявлення Гра як провідна діяльність |
Складає цілісне зображення з деталей, по можливості називає їх. Помічає, що деякі предмети мають однакову назву на основі їх схожості за формою (крило пташки – крило літака), спільністю дій (стрибає коник – комаха і коник – свійська тварина) тощо. Знає, що у різних предметів є такі частини, які мають однакову назву (хвостик – у яблука, зайчика, горобчика; ніс – у човна, у чоловіка, у сніговика). Розрізняє слова зі зменшувально-пестливим значенням і без нього (ніс – носик, хвіст – хвостик). Правильно вживає багатозначні слова в залежності від контексту (хвостик у зайчика, груші, але хвіст у лисиці, літака; носик у собачки, ляльки, чайника, але ніс – у людини, корабля). З опорою на картинку та без неї, з допомогою педагога, а згодом самостійно, може: – продовжити розпочате педагогом речення, добираючи відповідне зображення на позначення слова із полісемічним значенням (У Оленки повен кошик оранжевих… (лисичок). Гліб в зоопарку бачив рудих… (лисичок); самостійно повторити речення; – пригадати, хто чи що ще має аналогічну складову на позначення багатозначного слова (У кого (чого) є ніжка? – У хлопчика, ляльки, стола, гриба); – пояснити значення багатозначних слів (цю шапочку одягають на голову, це головний убір, а ця шапочка – частина гриба). Засвоює нові значення полісемічних слів, прагне правильно вживати їх у власному мовленні (стіл – 1) меблі, 2) меблі разом із їжею, що стоять на ньому, 3) страви). |
Диференціація слів із моно- та полісемічним значенням (Л, В). Формування вміння правильно вживати багатозначні слова (Л, В). Удосконалення вміння визначати в словах-назвах предметів схожість за спільністю дій (В). Автоматизація звуків (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті; спрямованості уваги на звукове та смислове оформлення речень, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, узагальнення, зорового контролю, зв’язного мовлення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, (Л, В, П). Запобігання виникненню дисграфій і дислексій (Л, В). Виховання чуття мови (Л, В). |
Ігри-заняття, самостійна ігрова, конструктивна діяльність, спостереження, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, бесіди, міркування: „Чому так назвали…?”, дидактичні ігри та вправи: „Хто це? Що це?”, „Що у кого?”, „Чи зможеш назвати?” [35, С. 195–198, 205–207; 43, С. 35–37] |
||||
Дитина у світі культури Мовлення дитини Особистість дитини Гра дитини |
Предметний світ Звукова культура мовлення. Словникова робота Самоставлення Гра як провідна діяльність |
З опорою на картинку та без неї, з допомогою педагога, а згодом самостійно: – одним словом називає два чи більше зображень на позначення слів-омонімів; – виправляє речення, яке педагог доповнює словом-омонімом, навмисне показуючи помилкове зображення (На будівництві працює… (водопровідний кран). Щоб помити руки, Арсен відкрив… (підйомний кран); – продовжує розпочате педагогом речення, добираючи відповідне зображення на позначення слова-омоніма (У небі летів…(журавлиний ключ). Щоб відімкнути двері, Сашко взяв… (залізний ключ); – вживає слова-омоніми (коса – знаряддя праці і зачіска, круг – рятувальний і фігура, гребінець у півника для краси, а у хлопчика, щоб розчісувати волосся); – може пояснити значення слів-омонімів, використовуючи їх відповідно змісту речення (Вихователька пише ручкою. Татко прибив до дверей нову ручку. Мама веде малюка за ручку). |
Формування уявлень про омоніми – слова, які мають однакову звукову форму, але різні за значенням (Л, В). Вправляння у вживанні слів-омонімів (Л, В). Збагачення номінативного словника (Л, В). Удосконалення навичок слухового та смислового контролю (Л, В). Автоматизація звуків (Л, В). Розвиток зорового, слухового сприймання, уваги, пам’яті, спрямованості уваги на звукове та смислове оформлення речень, мисленнєвих операцій аналізу, порівняння, узагальнення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зв’язного мовлення (Л, В, П). Виховання уважності, інтересу до вживання омонімів (П, В). |
Ігри-заняття, розгляд картинок-нісенітниць, дидактичні ігри та вправи: „Дивись – не помились”, „Підбери картинку”, „Так чи не так?”, „Кому що?”, „Поясни Оленці”, „Все хочу знати” |
||||
| Навчально-виховний комплекс №8 дошкільний підрозділ ІНТЕРАКТИВНІ... ... |
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ Словник: збагачувати мовлення дітей прикметниками, дієсловами. Розрізняти слова назви, дії, ознаки; підбирати рими |
| «Взаємозв’язок мовного та психічного розвитку дітей дошкільного віку» Для характеристики відношень між трьома феноменами (мова – мовлення – мислення), що склалися у процесі людської комунікації в єдину... |
План Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення.... Особливості роботи вчителя з дітьми, що потребують логопедичної допомоги, в умовах загальноосвітніх шкіл |
| ПРОГРАМНО-АПАРАТНИЙ КОМПЛЕКС ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ... Вченою радою Науково-дослідного центру правової інформатики Академії правових наук України |
Лекція на тему: «Роль батьків у вихованні правильної звуковимови... Роль батьків у вихованні правильної звуковимови у дітей та розвитку їх мовлення |
| Урок з розвитку мовлення в 2 класі Розвивати мовлення, спостережливість, увагу, вміння висловлювати свої думки і почуття. Виховувати |
Навчально-методичний комплекс для студентів магістратури Київ Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № від 2012 року) |
| На допомогу учню 9 класу Мова й мовлення становлять нерозривну єдність. Мовлення – це процес використання людиною засобів мови з метою спілкування. Крім того,... |
БЕРДЯНСЬК 2012 Програмно-цільовий блок стратегії: пріоритети розвитку, система цілей, комплекс засобів реалізації цілей |