Греція
1. Кількість мігрантів:
Офіційні дані
|
Експертні дані
|
близько 20 000 осіб
|
60-80 000 осіб
|
2. Вік:
Експертні дані
Загалом присутні всі вікові категорії українців.
Переважна більшість осіб у віці 41-50р.
3. Стать:
Експертні дані
- жінки – близько 70%;
- чоловіки – близько 30%.
4. Освіта:
Експертні дані
вища та середня спеціальна – 70%;
середня – 30%.
5. Родинне становище:
Експертні дані
У віці 40-50 років – одружені, проживають без родини або неповними родинами (без другої половини подружжя чи дітей);
у віці 30-35 років – проживають родинами.
6. Географічне походження з України:
Експертні дані
Переважна більшість мігрантів із західних областей (близько 80 %).
Молодше покоління- з центральних та східних областей.
7. Географічне поширення в Греції:
Експертні дані
В основному українці локалізовані у мегаполісі Афіни, менше – у Фессалоніках, Патрі, Халкіді, Волосі та на островах Крит, Родос та ін.
8. Термін перебування на заробітках:
Експертні дані
1) 7-15років – особи віком 40-60 років;
2) від кількох місяців до 4 років – особи віком до 25 років, які приїжджають шляхом возз’єднання сімей.
9. Сфери зайнятості:
Експертні дані
жінки - прибирання, догляд за хворими, перестарілими й дітьми;
чоловіки – будівництво;
молодь – сфера послуг (кафе, бари, ресторани, готелі).
Трудові мігранти посідають мало не весь спектр професій, набутих в Україні.
10. Економічне становище:
Експертні дані
Кваліфікація рівнів оплати праці:
1) прибирання – 1000 євро/міс;
2) догляд за хворими, перестарілими і дітьми – 500-800 євро/міс;
3) будівництво (чоловіки) – 1200-1400 євро/міс;
4) сфера послуг (кафе, бари, ресторани, готелі) – понад 1000 євро/міс.
Середні заробітки
Жінки – 700-800 євро
Чоловіки – 1000 євро
Джерела:
Матеріали комплексного дослідження процесів української трудової міграції (країни Європейського Союзу та Російська Федерація)
Тенденції:
Греція – перша країна масової міграції до країн Євроспільноти, яка почалася невдовзі після розпаду СССР і здобуття незалежності України з початку 90-х рр. Першовідкривачами європейського ринку праці для українців стали жінки, які донині переважають. Відзначимо дві міграційні теденції: виїзд на заробітки до Греції зростав у 90-х рр. Початок 2000-х позначився спадом напливу мігрантів і їх поверненням в Україну чи виїздом на заробітки до інших держав. Упродовж останніх років кількість мігрантів у Греції далі зменшується. Сьогодні спостерігають невелику за обсягом «вторинну міграцію» – українці приїжджають, в основному до родичів чи друзів.
Італія
1. Кількість мігрантів:
Офіційні дані *
|
Експертні дані
|
195412 (осіб)
|
понад 600 тис.
|
2. Вік:
Офіційні дані
Вікова категорія
|
%
|
0-13
|
0,7
|
14-18
|
2,8
|
19-40
|
41,7
|
41-60
|
52,5
|
старше 60
|
2,4
|
разом %
|
100
|
Офіційні та експертні дані
Загалом присутні всі вікові категорії українців.
Переважна більшість осіб у віці 41-60р.
3. Стать:
Офіційні дані **
жінки – близько 83,2%;
чоловіки – біля 16,8%.
Експертні дані
Співпадають з офіційними.
4. Освіта:
Офіційні дані***
середня або неповна середня – близько 15%,
середня спеціальна – близько 50%,
вища або неповна вища – понад 35%.
5. Родинне становище:
Офіційні дані
Цивільний стан
|
%
|
Неодружені
|
38,1
|
Одружені
|
50,2
|
Розлучені
|
4,6
|
Вдови
|
7,1
|
Не визначено
|
0,0
|
разом %
|
100
|
Понад 50% одружені, 0,05% мають дітей в Італії.
Експертні дані
Українськими мігрантами в Італії є переважно одружені жінки, що перебувають далеко від своїх родин. Близько 65% – одружені, 90% мають дітей різних вікових категорій. Переважна більшість дітей перебуває під опікою членів родини чи інших людей в Україні.
6. Географічне походження з України:
Експертні дані
західні області України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Рівненська, Волинська) – 80%;
центральні та південно-східні області України (Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Одеська, Сумська, Луганська, Автономна Республіка Крим) – 20%.
7. Географічне поширення в Італії:
Офіційні дані ****
Італія
|
українці
|
з яких жінки
|
Від 100% усіх мігрантів
|
Валлє Д'Аоста
|
79
|
81,0
|
1,9
|
П'ємонте
|
4191
|
85,5
|
2,3
|
Ломбардія
|
19323
|
82,9
|
3,6
|
Лігурія
|
1376
|
85,5
|
2,5
|
Північний захід
|
24969
|
|
3,2
|
Трентіно
|
1888
|
82,6
|
3,6
|
Венето
|
8583
|
85,9
|
3,4
|
Фріулі
|
2521
|
86,6
|
4,1
|
Емілія
|
13808
|
85,5
|
5,7
|
Північний схід
|
26800
|
85,6
|
4,4
|
Тосканія
|
5780
|
85,9
|
3,1
|
Марке
|
3169
|
84,8
|
4,3
|
Умбрія
|
3024
|
85,9
|
6,2
|
Лація
|
14730
|
85,1
|
4,9
|
Центр
|
26703
|
85,3
|
4,4
|
Абруццо
|
2402
|
86,5
|
6,9
|
Кампанія
|
27859
|
81,4
|
29,8
|
Молісе
|
390
|
82,4
|
9,8
|
Базіліката
|
618
|
83,0
|
11,5
|
Пулія
|
1722
|
80,4
|
4,3
|
Калабрія
|
4736
|
78,8
|
17,0
|
Південь
|
37727
|
81,4
|
18,4
|
Сицилія
|
1094
|
86,6
|
1,9
|
Сардинія
|
707
|
88,5
|
4,6
|
Острови
|
1801
|
87,3
|
2,5
|
Італія
|
118000
|
83,8
|
5,2
|
Складено на підставі Dossier Statistico Immigrazione Caritas/Migrantes. Elaborazioni su dati Eurostat, OESD, Council of Europe e Istituti Nazionali di Statistica
Експертні дані
Близько 50% від загального числа українських заробітчан перебувають на півдні та на островах. Там зосереджена найбільша кількість нелегальних мігрантів.
8. Термін перебування на заробітках:
Експертні дані
До Італії українці виїжджають з 1993 року. Найбільш інтенсивний період української міграції в Італію припадає на кінець 1990-х – початок 2000-х років.
9. Сфери зайнятості:
а) В Україні
Експертні дані
Переважна більшість мігрантів в Україні були кваліфікованими спеціалістами в сферах освіти, промисловості, охорони здоров’я й торгівлі. Абсолютна меншість – робітниками.
Трудові мігранти мають мало не ввесь спектр професій, набутих в Україні.
Педагоги, економісти, інженери, охорона здоров’я.
б) В Італії
Експертні дані
Понад 80% працюють у сфері домашнього сервісу (прибирання помешкань та догляд за хворими, перестарілими й дітьми). Незначна частина зайняті в сільському господарстві й будівельних роботах, обслуговування в сфері торгівлі.
10. Економічне становище:
Експертні дані
Сфери зайнятості
1) догляд за хворими, перестарілими і дітьми (пересічно).
Оплата: 800 євро/міс. + 150 євро/міс. на харчування.
Умови праці: повна зайнятість (цілодобова).
Вихідні: відсутні.
Проживання: у роботодавця.
Витрати: мінімальні.
Можливість заощаджень: близько 800 євро/міс.
2) прибирання (пересічно)
Оплата: 1200 євро/міс.
Умови праці: погодинна у кількох роботодавців.
Вихідні: за вибором.
Проживання: винайм помешкання – 150 євро/міс, харчування – 150 євро/міс, інші витрати.
Витрати: 300 євро/міс.
Можливість заощаджень: близько 800 євро/міс.
3) інші сфери зайнятості (будівництво, сільське господарства, торгівля та ін.)
відрізняються між собою в оплаті та умовах праці.
Середній рівень заробітків українців в Італії коливається в бік збільшення на півночі та зменшення на півдні Італії.
Позначення
* – Офіційні статистичні дані станом на 2007р.
** – Офіційні статистичні дані станом на 2006р.
*** – Офіційні статистичні дані станом на 2003р.
**** – Офіційні статистичні дані станом на 2005р
Джерела:
Dossier Statistico Immigrazione Caritas/Migrantes. Elaborazioni su dati varie agenize United Nations e Ministero Interno, Ministero Affari Esteri e Istat
Соціологічне дослідження, яке проводила 2003 р. п. Наталія Шегда, охопило італійські регіони: Абруццо, Венето, Емілію, Романію, Калабрію, Кампанію, Лаціо, Ломбардію, П’ємонт, Марке, Сан-Марино, Венецію та ін.
Матеріали комплексного дослідження процесів української трудової міграції (країни Європейського Союзу та Російська Федерація)
Соціальне обличчя українських трудових мігрантів (за результатами масового соціологічного опитування українських заробітчан в Італії, проведеного Західноукраїнським центром «Жіночі перспективи»)//В кн.: Українська трудова міграція в розширеній Європі. – Київ, 2005, ст. 76-103.
Тенденції
Серед країн ЄС Італія поруч з Грецією стала реципієнтом найдавнішої й водночас наймасовішої еміграції з України в найновішу епоху. Заробітчанські поїздки українських громадян до цих двох держав створили унікальний для сучасної Європи феномен жіночої міграції.
Зазвичай українські мігранти 90-х – початку 2000-х років, більшість з яких розпочинали працю, не маючи права на тривалий побут і працевлаштування в країні, приїжджали спочатку на Південь Італії, переважно до Неаполя, де легко знайти роботу (хоч і менш оплачувану) і слабо діють закони італійської держави. Ця тенденція збереглася й донині. За експертними підрахунками на півдні Італії все ще перебуває від 200 до 300 тис. вихідців з України. Згодом значна частина українців, зокрема отримавши Permesso di soggiorno, тобто права на легальне перебування й працю в Італійській Республіці, переїжджає до центру й на північ, щоб здобути вищеоплачувану роботу, кращі умови праці, правовий та соціальний захист.
Український соціолог в Італії Н. Шегда, спираючись на дані Міністерства закордонних справ Італії, наводить наступну динаміку зростання присутності українців у даній країні:
2002 рік
Легалізація на підставі закону Босі Фіні, коли українці перемістилися з 27 місця (2002 рік = 14035 осіб, тобто 0,9% від усіх мігрантів Італії) на 4. 2003 р. кількість українців сягнула до 112802 (5,1% від усіх мігрантів Італії).
Першість посідають мігранти з:
Румунії – 239426 (10,9%)
Албанії – 233616 (10,6%)
Марокко – 227940 (10,4%).
2003 рік
Жіноча еміграція в Італії / зайнятість
Українок зайнятих – 95407,
що становить 9% від усієї частини мігрантів в Італії.
Перед українцями стоять тільки румуни – 119228
(11,2% від усієї частини мігрантів в Італії.).
2004 рік
Згідно з офіційними даними за безстроковим контрактом працює 5,8% українців від усіх емігрантів, а тимчасових – 3,8%.
31.12.2006
На території Італії офіційно перебувають 195 412 українців.
Це становить 5% від усіх мігрантів у Італії.
З них – 83,6% - жінки.
Водночас, за даними, які ми на сьогодні маємо, зростає кількість нелегальних мігрантів з України, зокрема й тих, що опиняються в рабських умовах (незахищеність людських прав, практично не обмежена законом експлуатація, важкі побутові обставини).
Хоча останнім часом темпи еміграції українців до Італії дещо уповільнилися, констатуємо збереження її позитивної динаміки (йдеться про перевагу виїзду з України до Італії над поверненням українців додому).
В межах так званої «четвертої хвилі» української міграції в Італію добре простежують нові міграційні рухи – тенденцію до возз’єднання українських сімей в Італії (приїзд чоловіків і дітей); нові мігранти приїжджають уже «до когось» (батьків, родичів, чоловіка, дружини), маючи попередні домовленості про місце праці. Деяка частина новоприбулих мігрантів і тих, що втратили роботу, ще досі збираються на так званих неформальних стихійних ринках вербування робочої сили. Водночас існує значна частина мігрантів, що опиняються без їжі, даху над головою.
В цілому можна говорити про значне поліпшення матеріального добробуту українців в Італії. Якщо раніше трудову міграцію супроводжувала ощадливість на найнеобхіднішому, аби заробити гроші й забезпечити потреби родини в Україні, то тепер все частіше спостерігають спрямованість на задоволення особистих життєвих потреб, культурних запитів, пов’язаних із пізнанням Італії та її культурних надбань, тенденцію до самореалізації в країні перебування.
Українці потроху втягнулися в італійське життя. Для багатьох із них стали звичними його умови (пошана людських прав, розвинута інфраструктура). Цьому сприяє також на загал толерантне ставлення італійського суспільства до мігрантів і зокрема українців, культурно споріднених з італійцями.
Багато українців визнають, що перебувають ніби між Україною та Італією: тут, тобто в Італії, вони залишаються чужинцями, проте не знаходять для себе місця і в Україні. Українки скаржаться, що діти та інші родичі часто сприймають їх як банкомат. Дається взнаки втрата звичних соціальних взаємозв’язків, що впливали на формування активностей теперішніх мігрантів на Батьківщині. Побувши трохи вдома, український мігрант прагне назад, до Італії.
Мігранти з 5-12 літнім стажем пригадують, як,їдучи до Італії, вони були переконані, що за рік-два повернуться додому, однак залишаються там і досі, пояснюючи це необхідністю вирішувати матеріальні потреби своїх рідних в Україні. Твердо ж говорити про повернення можна стосовно найстарших українських мігрантів (віком близько 60 років). Натомість маємо деяку частину молодших і середніх віком мігрантів, які об’єднали тут свої сім’ї, одружилися з італійцями чи приїхали до Італії в молодому віці і мають намір залишитися. «З легкістю можна зауважити, пише соціолог, дослідниця української трудової міграції в Італії Н. Шегда, що питання повернення тісно пов’язане з потребою матеріального та економічного забезпечення, соціальних гарантій. Але слід також не забувати про психологічний та чуттєвий виміри, які живлять бажання повернення, навіть якщо й через кілька років. Міграційні проекти цих людей не визначені з огляду на час, але в них є завжди чітка ідея щодо необхідної їм суми грошей на необхідні витрати. З такого огляду можна передбачити евентуальний розвиток подій у майбутньому української імміграції в Італії, яка може значно зменшитись у момент, коли українці вже не вважатимуть за доцільне залишатися в Італії з мотивів праці, бо зможуть з легкістю знайти добре оплачувану роботу вдома.»4.
Гальмом для повернення українців є відсутність угоди між Італійською республікою та Україною щодо пенсійного забезпечення мігрантів. Чимало з них прагнуть заробити пенсію в Італії.
|