|
|
Скачати 1.15 Mb.
|
|
педагогічної антропології − знання про людину як об’єкт педагогічного впливу; педагогічної соціології − знання про соціальні умови та механізми здійснення навчання та виховання; педагогічної технології − знання про засоби педагогічної діяльності; педагогічної культурології − знання про формування людини як індивідуума культурного, суб’єкта, особистості та індивідуальності. Практична сторона навчального процесу щодо підготовки вчителів до інноваційної діяльності має орієнтуватися на формування розвиток в педагогів групи психолого-педагогічних умінь та навичок: дидактичні вміння (організація навчально-виховного процесу, керівництво пізнавальною та розливальною взаємодією тощо); загально педагогічні вміння (забезпечення єдності навчальної та позанавчальної діяльності вчителя і учнів як цілісного процесу, що гарантує неперервність процесу навчання, виховання, розвитку та саморозвитку); науково-методичні, пошукові, дослідницькі вміння та навички (вивчення та використання передового педагогічного досвіду, використання методів теоретичного пошуку та емпіричних досліджень тощо); вміння та навички самоосвіти, самовиховання, володіння мистецтвом педагогічної рефлексії. Враховуючи поставлені вище завдання, можемо рекомендувати керівникам закладів світи таку структуру внутрішньошкільної системи підготовки вчителів до інноваційної діяльності (Н.І. Клокар):
Орієнтовна модель рівнів реалізації внутрішньошкільної системи підготовки вчителів до інноваційної діяльності
Управління педагогічними нововведеннями − необхідна функція діяльності сучасного навчального закладу, яка спрямована на його постійне пристосування до змін зовнішнього середовища. Під управлінням нововведеннями розуміють планування, організацію, регулювання і контроль процесу впровадження в педагогічну систему будь-яких нововведень. Виділяють три етапи управління процесом впровадження педагогічного нововведення: 1. Організація попередньої підготовки (моральної, психологічної) педагогічного персоналу. Зміст першого етапу: 1.1. Уточнення змісту та сутності нововведення. 1.2. Повідомлення ідеї і сутності нововведення педпрацівникам. 1.3. Здійснення порівняльного аналізу педагогічної практики. 1.4. Оволодіння прийомами та методами роботи. 1.5. Планування, розробка методичних рекомендацій. 2. Визначення і постановка цілей завдань на основі аналізу існуючої практики та співставлення її зі стратегічними завданнями впровадження нововведення. Змістом даного стану є: 2.1. Аналіз існуючої педагогічної практики. 2.2. Виявлення існуючих суперечностей. 2.3. Визначення мети впровадження педагогічного нововведення. 2.4. Конкретизація завдань реалізації мети. 3. Планування процесу впровадження педагогічного нововведення. Зміст третього етапу включає: 3.1. Розробку проекту, схеми, алгоритму. 3.2. Конкретизацію змісту окремих станів. 3.3. Визначення термінів. 3.4. Розподіл обов’язків. 3.5. Визначення змісту заходів із впровадження нововведення. Робота школи щодо управління процесом впровадження педагогічних інновацій концентрується навколо вирішення таких питань: 1. Мотивування вибору педагогічних інновацій, призначених для впровадження. 2. Аналіз стану попереднього впровадження педагогічних нововведень в практику діяльності навчального закладу. 3. Конкретизація змісту педагогічного нововведення. 4. Морально-психологічна підготовка колективу до реалізації нововведення. 5. Підбір літератури, розробка необхідного методичного та ресурсного забезпечення. 6. Планування заходів та визначення завдань методоб’єднань вчителів щодо впровадження 7. Конкретизація видів і форм роботи з впровадження. 8. Контроль та облік досвіду впровадження, підведення підсумків та узагальнення результатів. 9. Звіт педагогічного колективу про роботу з впровадження педагогічної інновації. Основні причини опору персоналу нововведенням можуть бути зумовлені: невизначеністю − педагог не знає, якими для нього будуть наслідки змін; він відчуває невпевненість і незручність; побоюється, що нововведення зруйнують звичну систему відносин у колективі; відчуттям втрати − необхідність зійти зі звичного шляху, супроводжується відчуттям втрати, що призводить до сприйняття змін як загрози власному статусу; переконливістю, що нічого хорошого зміни не принесуть − на думку окремих працівників, будь-які нововведення не стільки сприятимуть вирішенню проблем, скільки примножать їхнє число. Загалом, опір педагогічних працівників нововведенням може зумовлюватись причинами: економічного характеру − побоювання звільнення; побоювання зниження соціального статусу; побоювання інтенсифікації праці, зростання навантаження; особистісного характеру − небажання втрачати зусилля на перенавчання; страх перед невизначеністю; соціального характеру − небажання пристосуватися до нового соціально-психологічного клімату в колективі; прагнення зберегти звичні соціальні зв’язки; незадоволення від зовнішнього втручання у власні справи і неприязнь до осіб, що впроваджують нововведення; незадоволення слабкістю особистої участі і незначною власною роллю при впровадженні нововведень. Частково або повністю усунути наведені вище причини незадоволення співробітників нововведеннями можна за допомогою таких прийомів роботи з педагогічним персоналом: надання працівникам вичерпної і своєчасної інформації про нововведення; надання підтримки тим, хто її потребує; укладення з педагогічним персоналом своєрідної “угоди” на вигідних для вчителів умовах; залучення на свою сторону неформальних лідерів колективу, досвідчених педагогів, які користуються незаперечним авторитетом; маневрування гнучкістю і поступливістю. Керівникам навчальних закладів, методичним працівникам слід пам’ятати, що успішній реалізації педагогічних нововведень сприяють такі мотиваційні фактори: підвищення заробітної плати; розширення прав працівників; скорочення їх обов’язків; покращення морально-психологічного клімату в педагогічному колективі; покращення відносин між працівниками та дирекцією; підвищення престижу та соціально-професійного статусу інноваторів; повне використання знань і здібностей вчителів; більш цікава робота в результаті нововведення; більше самостійності і відповідальності в роботі; кращі можливості для саморозвитку і підвищення кваліфікації; відповідність нововведень традиціям та нормам, які склалися в навчальному закладі. До загальних факторів, які сприяють нововведенням, слід віднести також: наявність необхідних ресурсів для реалізації нововведень; атмосфера підтримки змін, яка панує в колективі; усвідомлення членами педагогічного колективу необхідності подальшого розвитку; вимоги зовнішнього середовища, запити на оновлені освітні послуги з боку учнів та їх батьків; структурна готовність закладу до нововведень; попередньо сформований творчий підхід персоналу до роботи; націлений на реформи керівник навчального закладу (схильність до ризику, зацікавленість у службовому пересуванні, високий професіоналізм); позитивний приклад інших навчальних закладів. Серед різних моделей організації процесу підготовки вчителів до інноваційної діяльності пропонуємо вибирати насамперед ті, які орієнтують вчителя на творчий пошук на основі систематичного вирішення проблем. До таких слід віднести дидактичні і рольові навчальні ігри, які найбільшою мірою відтворюють ситуації творчого професійного пошуку. Основи методики дидактичних ігор закладені в їх структурі, яка складається з чотирьох етапів. Центром дидактичної гри є навчальна проблема, яка може виступати джерелом нових знань, поглиблювати й розширювати уявлення учасників про педагогічну дійсність. В умовах ігрового моделювання відбувається перехід навчальної діяльності у навчально-творчу, оскільки створені умови сприяють використанню потенційних можливостей та творчих здібностей вчителів. Ігрове моделювання дозволяє позбавитися від педагогічних стереотипів, шаблонів, що особливо важливо у формування та розвитку готовності до здійснення нововведень як складової інноваційної поведінки педагога-практика. Серед інших методів формування інноваційної поведінки педагога звертаємо вашу увагу на методи рефлексивно-інноваційного пошуку, які дозволяють актуалізувати попередній довід, переосмислити його, виявити нові відношення і проблеми освітньо-виховного закладу майбутнього, спрямувати процес переосмислення себе та своєї професійної діяльності в напрямку створення інновацій. До методів, що дозволяють реалізувати інноваційну поведінку педагога, перш за все, відноситься проблемно-рефлексивний полілог, метою якого є актуалізація і розвиток творчих можливостей педагога до самостійного осмислення проблем інноваційної діяльності, а також до прийняття інноваційних рішень. Даний метод складається з таких етапів: етап відшукування і визначення педагогічних проблем, де кожний учасник, не повторюючи попереднього, структурує проблеми; етап висунення ідей по вирішенню означених проблем; колективне обговорення. Цінність такого полілогу полягає в тому, що забезпечується розвивальний ефект не лише найбільш підготовлених у формулюванні й вирішенні проблем педагогів, а й усіх − в тому числі, менш поінформованих і творчих. Через „заборону” на повторення кожним учасником досягнення ефект максимального осмислення альтернативних рішень. Наступним методом розвитку інноваційної поведінки є позиційна дискусія, яка дозволяє не лише сформувати банк даних про різні педагогічні інновації, але й забезпечити процес їх критичного аналізу. Механізм такої дискусії передбачає поділ групи на три частини. Перша група зосереджує увагу на виробленні проекту майбутньої інновації, на своєму баченні та обґрунтовує її. У процесі даної діяльності припустима критика рішень, що пропонуються, оскільки наприкінці дискусії групі необхідно представити на загальне обговорення один із пропонованих варіантів. Після викладу першою групою свого проекту інновації, до обговорення приєднується друга група, перед якою стоїть завдання вияснити всі альтернативні варіанти стосовно запропонованого нововведення і, засновуючись на цьому, спростувати твердження першої групи. Відхиливши запропоновані пропозиції, друга група починає розробляти своє рішення, потім вона також викладає програму дій. Завдання третьої групи полягає в аналізі та пошуку конструктивного у запропонованих проектах, оскільки вона здійснює синтез і віднаходить компромісні шляхи вирішення проблеми. Далі групи міняються ролями, і весь цикл повторюється знову. Усе позитивне, створене в процесі групової діяльності, на кожному етапі фіксується. В ситуації, коли пропонуються відразу декілька конструктивних проектів, що заслуговують на увагу, відбувається „аукціон рішень”. Суть його полягає в подальшому поглибленому аналізі запропонованих проектів на загальному пленумі, в результаті чого кожний проект рішення проходить аналітичну експертизу. Здійснюється це за допомогою механізму „продажу” розроблених проектів, а „грошима” виступають наслідки від їх впровадження. Таким чином, формується цілісне уявлення тих процесів і явищ, які можуть виникнути в результаті впровадження інновації. Ті з проектів, які набрали найбільшу кількість негативних наслідків, вилучаються з переліку. „Аукціон проектів” дає можливість глибоко й детально проаналізувати розвиток наслідків від початку впровадження інновації в залежності від різних протиріч і конфліктів. Побудова цілісної концептуальної моделі розгортання подій та визначення ролі й позицій групи, яка включена в інноваційний процес, дозволяє опрацювати різні варіанти наслідків. В результаті рішення приймаються не методом проб і помилок, а у відповідності з всебічною аналітичною експертизою. Умови формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності Для забезпечення ефективності та результативності процесу формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності слід створити відповідні умови, до яких можна віднести:
Кожен компонент підготовки педагогів до інноваційної діяльності має свої особливості функціонування, які, в свою чергу, визначають специфічні педагогічні умови для забезпечення ефективності та результативності процесу підготовки:
Комплекс умов формування готовності педагогів до інноваційної діяльності можна реалізувати в такі способи:
Варто окремо виділити комплекс організаційно-педагогічних умов, які забезпечують результативність підготовки вчителя до інноваційної діяльності (О.Г. Козлова): цілеспрямоване і послідовне відображення у змісті й методиці неперервної педагогічної освіти сутності інноваційної діяльності як соціально-педагогічного феномена, що характеризує складний взаємозв’язок загальної культури вчителя, його громадянських якостей, творчого потенціалу і професійної спрямованості; суб’єктивація позицій всіх учасників професійно-педагогічного вдосконалення, максимальна відкритість навчання, формування здатності до співучасті в організації навчального процесу, до спільних дій у нових ситуаціях; особистісно орієнтоване навчання вчителя, що ґрунтується на розвитку його здатності до прогнозування наслідків професійної діяльності; комплексне розв’язання завдань організації навчального процесу освіти та забезпечення в між курсовий період самовдосконалення вчителя у контексті реалізації його програми саморозвитку. Глосарій Впровадження − перетворення практики на основі результатів досліджень при обов’язковому їх застосуванні з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Готовність − 1) активно-діяльнісний стан особистості, установка на певну поведінку, змобілізованість сил на виконання завдання; 2) складне інтегративне утворення, що включає мотиваційний, емоційно-вольовий, пізнавальний компоненти. Готовність до пошукової діяльності − інтегральна якість особистості, яка характеризується наявністю та певним рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів у їх єдності, що проявляється в прагненні до пошукової діяльності і в підготовленості до її здійснення на професійному рівні. Інноваційна діяльність − 1) це створення нового (оригінальних прийомів, цілісних педагогічних концепцій), що змінює звичний погляд на явище, перебудовує суспільно-педагогічні відносини; 2) найвищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання; 3) діяльність з розробки, пошуку, освоєння і використання новведень, їх здійснення. Інноваційна діяльність в системі освіти − вдосконалення чи оновлення освітньої практики шляхом створення, розповсюдження та освоєння нових ефективних способів і засобів досягнення встановлених цілей освіти. Інноваційна педагогічна технологія − це цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів, педагогічних дій та засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів. Інноваційне навчання − такий навчальний процес, який будується як творча взаємодія учителя й учнів, котра максимально спрямована на самостійний пошук учнями нових знань, нових пізнавальних орієнтирів високого рівня складності, вироблення загальнолюдських норм та цінностей, оволодіння мистецтвом рефлексії. Інноваційні процеси в освіті − процеси створення, освоєння і застосування педагогічних інновацій, які є предметом педагогічної інноватики. Інноваційний потенціал навчального закладу − це його здатність створювати, сприймати, реалізувати нововведення, а також своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного. Ця здатність переважно є наслідком творчих прагнень членів педагогічного колективу, їх ставлення до нововведень. Інновація − 1) нововведення, новизна, новаторство; 2) нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не лише окремі установи й організації, але й різні сфери; 3) процес часткових змін, що ведуть до модифікації окремо взятих цілей освіти або засобів і способів їх досягнення; 4) цілеспрямоване і кероване внесення змін в освітню практику шляхом створення, розповсюдження та освоєння новоутворень; 5) комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень. Комбінаторні нововведення − нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, які в даному варіанті ще не використовувались. Креативність − здатність зробити або деяким способом здійснити дещо нове (нове вирішення проблеми, новий метод або інструмент, новий твір мистецтва тощо). К. − умова реалізації вищих духовних потреб особистості, розвитку власних творчих сил і здібностей, постійного зростання і збагачення внутрішніх можливостей, підвищення якості своєї професійної діяльності, орієнтації на вищі загальнолюдські цінності. Новаторство − вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового, якого досі не було в педагогічній практиці, яке ще не висвітлено широко в педагогічній літературі. Модифікаційні нововведення − удосконалення, раціоналізація, видозміна, модернізація того, що має аналог або прототип (програма, методика, окрема розробка тощо). Нововведення − 1) комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новації); форма організації інноваційної діяльності; 2) впровадження у виробництво новації, яка, в свою чергу, є кінцевим результатом наукової або винахідницької діяльності; 3) цілеспрямована зміна, яка вносить до середовища впровадження (організацію, регіон, суспільство і т. ін.) нові стабільні елементи; 4) такий суспільний, технологічний, економічний прогрес, який через практичне використання ідеї і винаходів веде до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій; 5) комплексний процес створення, поширення та використання нового педагогічного засобу для якісно кращого задоволення вже відомих суспільних потреб, процес його впровадження в окремому навчальному закладі з метою підвищення освітньо-виховної діяльності; 6) зміст можливих змін педагогічної дійсності, що ведуть до раніше невідомого стану, результату і які розвивають теорію і практику навчання і виховання; 7) цілеспрямована зміна, яка вносить у середовище впровадження нові елементи; процес, що характеризує перехід будь-якої системи з одного стану в інший зі своїм життєвим циклом; 8) процес створення, розповсюдження і використання нового практичного засобу для нової або кращого задоволення вже існуючої потреби людей; водночас це є процес змін, пов’язаний з внесенням даного нововведення у те соціальне та матеріальне середовище, в якому здійснюється його життєвий цикл. Ознака − деяка стійка, що зберігається в різноманітних відношеннях об’єкта/явища з середовищем властивість, яка в сукупності з іншими властивостями об’єкта/явища дає йому певну характеристику. Педагогічна аксіологія − вчення про оцінку й інтерпретацію нового; вчення про природу цінностей, їх місце в реальності та структурі цінностей світу. Вона вивчає проблеми оцінки і різновиди процесів освоєння нового; інноваційне середовище; готовність педагогічної громадськості до сприйняття і оцінки нового; проблеми новаторів і консерваторів у педагогічній дійсності; зміст і процес навчання та виховання; суб’єкти навчального процесу (вихователі та вихованці) тощо. Педагогічна інноватика − вчення про створення педагогічних новацій, їх оцінку, освоєння педагогічним співтовариством і використання та застосування на практиці. Педагогічна неологія − теорія створення нововведень у системі освіти; наукове знання про нове в педагогічній теорії і практиці. Його завданням є розкриття сутності (специфіки) і джерел появи нового в педагогіці (соціальних, соціально-педагогічних, педагогічних де термінаторів нового); розробка його типології в педагогіці; визначення критеріїв і ступеня новизни; виявлення принагідних умов становлення, розвитку і утворення нового; встановлення „категоріального поля” теорії нового („нове”, „старе”, „нововведення”, „інновація”); визначення функцій неології в системі педагогічного знання (критеріально-оцінювальна, систематизуючи, прогностична). Педагогічна праксеологія − вчення про застосування нового; вчення про ефективну людську діяльність. П. досліджує проблеми використання і застосування нового; закономірності і різновидності впровадження; розкриває ефективні механізми застосування педагогічних нововведень; оптимальної інноваційної діяльності. Педагогічна творчість − пошук більш досконалих форм змісту, методів та прийомів організації педагогічної діяльності. Педагогічна технологія − 1) набір технологічних процедур, що забезпечують професійну діяльність вчителя; 2) сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів, способів, прийомів навчання, вихованих засобів; вона є організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу; 3) опис системи дій учителя та учнів, які слід виконувати для оптимальної реалізації навчального процесу; 4) послідовний (системно представлений) ряд вказівок діяльностей і операцій моделювання, реалізації діагностики ефективності, корекції процесу навчання (дидактичні технології) або виховання (технологія виховання); 5) комплексний, інтегрований процес, що включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань; 6) проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; це змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; результат глибоко продуктивної, творчої праці з оцінки і гармонізації багатьох чинників, що визначають ефективність процесів навчання й виховання; 7) системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти; 8) системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методичних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей; 9) закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обґрунтований проект дидактичного процесу і володіє більш високим ступенем ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж це має місце при традиційних методиках навчання; 10) конструкція, стратегія, алгоритм дії педагога, організація педагогічної діяльності; проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці. Педагогічний експеримент − це етап впровадження нового в практику роботи школи за умови, якщо він забезпечить її результативність. Передбачення − здатність до розуміння нових, незвичайних ситуацій, прогнозування майбутніх подій, оцінка наслідків прийнятих рішень і, більше того, навіть до створення можливого і бажаного майбутнього. Процес − послідовна зміна явищ, станів у розвитку якого-небудь; сукупність послідовних дій для досягнення якого-небудь результату. Професійна готовність до педагогічної діяльності − складне структурне утворення, центральним ядром якого є позитивні установки, мотиви і засвоєні цінності педагогічної діяльності. В дану готовність входять також професійно важливі риси характеру, педагогічні здібності, сукупність професійно-педагогічних знань, умінь та навичок, певний досвід педагогічної діяльності. Рефлексія − 1) процес відображення однією людиною (вчителем( картини внутрішнього світу іншої людини (учня); 2) здатність учителя усвідомлювати свої стани, зіставляти свої задачі, свої дії і досягнуті результати в реальних педагогічних ситуаціях з метою контролю, оцінки, корекції і вдосконалення педагогічної діяльності; 3) усвідомлення засобів і основ діяльності, їх змін; 4) побудова умовиводів, узагальнень, аналогій, зіставлень та оцінок, а також переживання, пригадування і вирішення проблем; 5) здатність учителя подумки уявити собі створену картину ситуації і на цій основі уточнити уявлення про себе, звернення свідомості вчителя на самого себе, врахування уявлень учня про те, як вчитель розуміє діяльність учня. Рівень − міра кількісного і якісного прояву всіх ознак предмета/явища, міра їх відповідності еталону. Співучасть − соціальна активність, участь особистості у важливіших видах діяльності, її особистий вплив на прийняття локальних та глобальних рішень, здатність бути ініціативним. Творчість − діяльність, що породжує дещо нове, що раніше не існувало, на основі реалізації існуючого досвіду і формування нових комбінацій знань і вчень. Технологічна карта − опис процесу у вигляді покрокової, поетапної послідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються. Технологічна система − це умовне зображення технологічного процесу, поділ його на окремі функціональні елементи і позначення логічних зв’язків між ними. Технологія − 1) форма вираження людського інтелекту, сфокусованого на розв’язання суттєвих проблем життя; 2) сукупність форм, методів, прийомів і засобів досягнення очікуваних результатів при передачі соціального досвіду, а також оснащення цього процесу; 3 радикальне оновлення інструментальних і методологічних засобів педагогіки й методики за умови збереження наступності в розвитку педагогічної науки й шкільної практики. Формування готовності педагога до пошукової діяльності − процес цілеспрямованого розвитку в умовах післядипломної освіти всіх сторін і якостей особистості, які складають готовність до даної діяльності. Список використаних та рекомендованих літературних джерел Закон України „Про освіту”. Закон України „Про загальну середню освіту”. Закон України „Про початкову освіту”. Закон України „Про інноваційну діяльність”. Національна доктрина розвитку освіти в Україні // Освіта України. − Від 23 квітня 2002 р. − С. 4-6. Послання Президента України до Верховної Ради України 2003 року „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” // Урядовий кур’єр. − Від 4 червня 2002 р. − С. 6-12. Положення „Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”. Положення „Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад”. * * * Бех І., Кононко О. Наукові засади проведення експерименту // Рідна школа. − 2001. я № 10. − С. 36-40. Борівський В. Проблеми психолого-педагогічної підготовки вчителя до роботи в сучасній школі // Рідна школа. − 2002. − № 3. − С. 22-26. Буркова Л. Ключ до управління: Класифікація педагогічних інновацій як елемент механізму керування інноваційним процесом в освіті // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2000. я № 1. − С. 31-37. Буркова Л. Спроба конструювання банку знань педагогічної експертизи // Рідна школа. − 2002. − № 6. − С. 8-11. Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти: особливості управління // Освіта і управління. − 2003. − Т.6. − № 3. − С. 97-104. Даниленко Л. Інноваційна діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах // Директор школи. − 2000. − №20. − С. 5. Даниленко Л. Інноваційна педагогіки: до практики через теорію (з нотаток науковця) // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2000. − № 1. − С. 38-40. Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи. − К., 1998. Даниленко Л. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. С. 70-74. Даниленко Л.І., Буркова Л.В. Відбір та оцінювання освітніх інновацій // Директор школи. − 1998. − № 34. − С. 6. Дарманський М.М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні. − Хмельницький, 1997. Дем”янюк Т. Дослідно-експериментальна робота у сільській школі. У пошуках власного шляху // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2002. − № 4. − С. 97-99. Євдошенко Г. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи // Директор школи. − 1999. − № 45. − С. 8-9. Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. − Харків, 1999. Жернакова М. Управление нововведениями // Школа. Я 1998. − № 2. − С. 57-64. Кларін М. Інновації в навчанні // Завуч. − 2000. − № 23-24. − С. 8. Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності: Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. − К., 1997. − 227 с. Ковальчук О. Інноваційна робота як проблема професійного удосконалення вчителя // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2002. − № 1-2. − С. 51-52. Козлова О.Г. Методика інноваційного пошуку вчителя: Навч.-методичний посібник. − Суми: ВВП „Мрія-1”, ЛТД, 1998. − 96 с. Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. …канд. пед. наук: 13.00.01. − К., 1999. − 235 с. Козлова О.Г. Сутнісні складові інноваційної діяльності вчителя. − Суми: ВВП „Мрія-1”, ЛТД, 1999. − 92 с. Краснощок І. Науково-дослідна діяльність як фактор формування соціальної самореалізації майбутнього вчителя // Рідна школа. − 2002. − № 6. − С. 15-18. Кузь В. На шляху інноваційного розвитку // Рідна школа. − 2002. − № 10. − С. 40-42. Макаган К. Діагностика готовності педагогів до пошукової діяльності // Рідна школа. − 2002. − № 1. − С. 27-29. Макагон К. Умови формування готовності педагога до пошукової діяльності // Початкова школа. − 2002. − № 7. − С. 55-57. Макагон Е.В. Формирование готовности педагога к поисковой деятельности в условиях последипломного образования: Дис. ...канд.. пед. наук. − К., 1998. Малихіна В.М. Управлінська підтримка інноваційної діяльності вчителя // Післядипломна освіта в Україні. − 2002. − № 2. − С. 69-71. Моисеев А.М., Моисеева О.М. Заместитель директора школы по научной работе. − М.: Новая школа, 1996. − С. 53-54. Набока Л., Скрипник М. Методи забезпечення підготовки педагога-дослідника // Післядипломна освіта в Україні. − 2004. − №3. − С. 61-66. Набока Л., Скрипник М. Як підготувати педагога-дослідника? // Директор школи, гімназії, ліцею. − 2002. − № 4. − С. 91-96. Науменко Р., Ковбасенко Л. Інноваційні процеси в діяльності сучасного позашкільного навчального закладу // Рідна школа. − 2001. − № 7. − С. 14-15. Недодатко Н. Дидактична система навчально-дослідницьких завдань як основний засіб формування навчально-дослідницьких умінь // Рідна школа. − 2002. − № 2. − С. 42-43. Недодатко Н. Діагностика сформованості навчально-дослідницьких умінь школярів // Рідна школа. − 2002. − № 8-9. − С. 15. Недодатко Н. Роль учителя в управлінні навчально-дослідницькою діяльністю школярів // Рідна школа. − 2002. − № 5. − С. 30-33. Недодатко Н. Технологія формування навчально-дослідницьких умінь школярів // Рідна школа. − 2002. − № 6. − С. 21-23. Овчаренко Л.Г., Хіхловський Л.Б. Система педагогічних інновацій // Рідна школа. − 2002. − № 11. − С. 46-47. Олійник В. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації // директор школи, ліцею, гімназії. − 2001. − № 4. − С. 61-69. Онищук Л. Інноватика − істотна складова гуманістичної перадигми учіння // Шлях освіти. − 2002. № 2. − С. 13-16. Остапчук О. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу методичної роботи // Шлях освіти. − 2002. − № 2. − С. 9-15. Осторверхова Н. Технологія − органічна складова уроку // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2001. − № 5-6. − С. 90-94. Паламарчук В. Педагогічні інновації і передовий педагогічний досвід // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. С. 74-76. Педагогічні інновації в сучасній школі / Зап ред. І.Г. Єрмакова. − К.: Освіта, 1994. − 88 с. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа. − 1998. − № 12. − С. 3-17. Подмазін С.І. Інформаційно-анаілтичне забезпечення управління освітніми системами // Освіта і управління. − 1997. − № 1. Подставкіна А. Педагогічні інновації та їх обговорення на шпальтах часопису „Рідна школа” // Рідна школа. Я 2002. я № 1. − С. 13-14. Порох Л. Шляхи інноваційних перетворень у закладах освіти // Рідна школа. − 2001. я № 7. − С. 10-13. Протасова Н. Особистісна орієнтація в освіті педагогів // Рідна школа. − 1999. − № 1. − 144 с. Пуцов В.І. Системний підхід до організації науково-методичної роботи // Післядипломна освіта в Україні. − 2002. − № 2. − С. 13-15. Рабченюк Т.С. Управління процесом упровадження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в шкільну практику // Освіта і управління. − 1998. − № 2. − С. 27-32. Романенко М. Координація інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. С. 13-14. Рябова В. Інноваційних аналіз дидактичних версій модульного навчання // Рідна школа. − 2000. − № 1. − С. 65-67. Семиченко В. Системно-структурне моделювання складних об’єктів у психолого-педагогічних дослідженнях // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. С. 26-30. Семенюк Т. Творчий пошук педагога дослідника // Рідна школа. − 1997. − № 2. − С. 14-18. Сидоренко О. Зміст та організація науково-методичної роботи в школах нового типу // Освіта і управління. − 1998. − № 4. − С. 21-30. Соболєва С.П. Оцінка ефективності педагогічних нововведень за допомогою алгоритму тестування // Освіта і управління. − 1997. − № 4. − С. 73-77. Сорочан Т.М. Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів в системі післядипломної педагогічної освіти до роботи в умовах реформування галузі // Післядипломна освіта в Україні. − 2002. − № 2. − С. 50-56. Соф’янц Е., Чернігова Л. Формування готовності кадрів до інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. С. 14-17. Стрельніков В. Інновації в обладнанні й унаочненні сучасної школи // шлях освіти. − 2002. − № 1. − С. 32-35. Тараненко І. Методи порівняльно-педагогічних досліджень // шлях освіти. − 2001. − № 2. − С. 17-21. Федорова Н.Ф. Діяльність школи-лабораторії у сучасній педагогічній практиці // Директор школи. − 1999. − № 9. − С. 10. Федорова Н. Експериментальна школа − полігон для інновацій // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2001. − № 5-6. − С. 50-56. Хомерики О.Г., Поташник М.М., Лоренсов А.В. Развитие школы как инновационный процесс: Методическое пособие для руководителей образовательных учреждений / Под ред. М.М. Поташника. − М.: Новая школа, 1994. − 64 с. Додаток 1 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
В. Уруський. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності... Уруський В.І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: Методичний посібник. − Тернопіль: ТОКІППО, 2005. − 96 с |
Формування готовності вчителів до викладання математики у 5 класі за новими програмами Математична освіта – важлива складова загальноосвітньої підготовки молодого покоління індикатор готовності суспільства до соціально-економічного... |
|
Краснокутська Н. В. К 78 Інноваційний менеджмент: Навч посібник Розглянуто основні концепції інноваційної теорії, особливості розвитку сучасного інноваційного циклу, сутність формування інноваційних... |
Н. М. ВОЛОСНІКОВА кандидат економічних наук, доцент Національного... Розкрито особливості управління трансакційними витратами інноваційної діяльності. Запропоновано й обґрунтовано систему оціночних... |
|
Пріоритетні напрямки науково-методичної роботи у 2014/2015 н р РМК/ММК повинен стати не стільки процес інформування педагогів про наукові досягнення та досвід інноваційних практиків, скільки організація... |
Стаття ««Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива... Стаття ««Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива професійна якість педагога» |
|
XXI століття є “епохою змін”, що вимагає від шкіл генерування та... У статті представлено модель сучасного вчителя та випускника; види інноваційної діяльності педагога в роботі з обдарованими учнями;... |
Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про авторське право і суміжні права", "Про науково-технічну інформацію", "Про наукову... |
|
Визначення готовності до навчальної діяльності по темі: «Степенева функція» Даний ресурс може бути використаний як індивідуальне домашнє завдання для визначення готовності до вивчення теми: “Степенева функція.... |
Державний стандарт початкової загальної освіти Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності... |