Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності

Скачати 1.15 Mb.

Назва	Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності
Сторінка	2/9
Дата	17.04.2013
Розмір	1.15 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Готовність вчителя до інноваційної діяльності
як педагогічна проблема

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання.

Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії.

Творчість педагога-новатора проявляється в:

ефективному використанні вже створеного досвіду в нових умовах, удосконаленні відомого у відповідності з новими завданнями, в освоєнні наукових розробок та їх розвитку;

гнучкості при використанні запланованого в нестандартних ситуаціях;

влучній імпровізації як на основі точних знань і компетентного розрахунку, так і на високорозвинутій інтуїції;

умінні обґрунтувати як завчасно підготовлені, так і інтуїтивні рішення, в умінні фантазувати: бачити ближню, середню та далеку перспективи;

умінні продукувати ідею, реалізувати її в конкретних умовах, бачити всі варіанти вирішення однієї й тієї ж проблеми, використовувати досвід інших.

Теоретичне осмислення сутності інноваційної діяльності дає змогу дійти до висновку, що її реалізація потребує не лише володіння знаннями педагогічної інноватики, але й потенційної готовності фахівця до даного виду діяльності.

У психолого-педагогічних джерелах „готовність” визначається як активно-діяльнісний стан особистості, установку на певну поведінку, мобілізованість сил на виконання завдання.

Готовність особистості до діяльності виявляється перш за все в її здатності до організації, виконання і регулювання своєї діяльності. крім того, готовність до діяльності зумовлюється багатьма факторами, найважливішим з яких є система методів і цілей, наявність професійних знань і вмінь, безпосереднє включення особистості в діяльність, у процесі якої найбільш активно формується потреби, інтереси і мотиви здобуття суттєвих, значущих, найбільш сучасних знань і вмінь.

Поелементний склад готовності до професійної діяльності включає в себе:

мотиваційний компонент як сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням педагогічної діяльності;

когнітивний компонент, пов’язаний з пізнавальною сферою людини. Він являє собою сукупність знань, необхідних для продуктивної педагогічної діяльності;

операційний компонент − сукупність вмінь та навичок практичного вирішення завдань у процесі педагогічної діяльності;

особистісний компонент, тобто сукупність особистісних якостей, важливих для виконання професійної діяльності.

Готовність педагога до інноваційної діяльності − це складне інтегративне новоутворення особистості, суть якого складають взаємодія мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів.

Функції цих компонентів забезпечують:

творчу спрямованість педагога;

інноваційну обізнаність вчителя;

його технологічну озброєність в сфері проблем педінноватики;

оперативну самокорекцію і оцінку рівнів готовності до інноваційної діяльності в себе та в інших.

Формування готовності педагога до інноваційної діяльності − системна діяльність, яка включає в себе такі етапи:

діагностико-коректуючий;

навчальний;

аналітико-регулятивний.

Ефективність формування готовності педагога до інноваційної діяльності визначається такими показниками:

спрямованість педагогічних працівників на інноваційний підхід до навчання і виховання;

орієнтація методичних структур на забезпечення індивідуальної траєкторії підготовки педагога-новатора;

вироблення на цій основі нетрадиційних форм і методів методичної роботи;

ріст педагогічної майстерності вчителів, вихователів і керівників закладів освіти.

Вивчаючи роботу вчителя, працівники регіональної методичної служби повинні звертати увагу на наступні характеристики педагогічної діяльності в умовах інновацій:

ставлення педагогів до новаторства та ступінь їх поінформованості про проблеми діяльності педагога-новатора;

особливості мотиваційної сфери педагогів, які беруть участь в інноваційній діяльності;

система уявлень педагогів про формування цілей власної діяльності;

рівень самооцінки теоретичних знань і професійної готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності;

вміння вчителя оцінити ефективність апробованих і впроваджуваних педагогічних нововведень та ін.

Розрізняють п’ять категорій вчителів за ставленням до нововведень (за Роджерсом):

новатори − вчителі, які завжди першими сприймають все нове, сміливо його впроваджують і поширюють;

вчителі, які першими здійснюють практичну (експериментальну) перевірку цінностей інновацій в кожній школі;

помірковані, які дотримуються правила „золотої середини” і не сприймають нового до того часу, поки його не впровадять більшість колег;

вчителі, які більше сумніваються, ніж вірять в нове, вони більше орієнтовані на старі технології, ніж на нові, а сприймають нове лише при загальній позитивній громадській думці;

останню категорію складають вчителі, в яких дуже сильний зв’язок з традиційним, старим підходом до навчання і виховання, вони консервативні і відкидають все нове.

Дослідження свідчать, що до основних труднощів, пов’язаних із засвоєнням педагогічних нововведень, можна віднести:

нерозробленість механізму реалізації педагогічної інновації в конкретному навчальному закладі;

відсутність необхідного навчально-методичного забезпечення;

недостатня поінформованість вчителів з проблем організації і проведення інноваційної діяльності;

відсутність сертифікованих критеріїв оцінки ефективності даної роботи;

велике навантаження педагогів навчальною та іншими видами діяльності;

обмеженість ресурсів та інші.

Підведемо підсумки:

Отже, рід формуванням готовності педагогів до інноваційної діяльності розуміють процес цілеспрямованого розвитку в умовах післядипломної освіти всіх сторін і якостей особистості, які складають готовність до даної діяльності.

Суть процесу формування готовності педагогів до інноваційної діяльності слід трактувати як зміну станів у розвитку готовності від нижчого до максимально можливого рівня в конкретних умовах.

Отже, під готовністю до інноваційної діяльності (Макагон Є.В.) слід розуміти інтегральну якість особистості, яка характеризується наявністю та певним рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів у їх єдності, що проявляється в прагненні до інноваційної діяльності і в підготовленості до її здійснення на професійному рівні.
Структура готовності до інноваційної діяльності
Виходячи з наведених вище варіантів трактування поняття „готовність”, можна стверджувати, що компоненти готовності будуть виступати в якості ознак її сформованості, наприклад:

Мотиваційно-орієнтаційний компонент	характер ставлення до інноваційної діяльності; направленість особистості педагога; наявність „моделі” даної діяльності тощо.
Змістовно-операціний компонент	рівні системних знань; технологічність; володіння навичками здійсненні даної діяльності (досвід).
Оцінно-рефлексивний компонент	самооцінка своєї готовності до здійснення інноваційної діяльності; самокорекція; самоаналіз.

Функції мотиваційно-орієнтаційного компонента готовності до інноваційної діяльності:

пробудження у вчителів особистісно значимого ставлення до об’єкта і предмета його діяльності;

вироблення навичок аналізу та прагнення до активного вирішення нестандартних педагогічних ситуацій, інтересу до планування та освоєння інновацій;

формування настрою і постійної орієнтації на інноваційну діяльність.

Таким чином, мотиваційно-орієнтаційний компонент:

виступає основою для структурування основних властивостей і якостей особистості педагога як професіонала;

виконує регулятивну й орієнтовну функцію в процесі підготовки педагога до інноваційної діяльності.

Функції змістовно-операційного компонента:

формування готовності педагога до продуктивної педагогічної творчості (креативності), що включає в себе:

вміння творчо переосмислювати нововведення, стосовно до умов конкретного закладу освіти;

адаптувати впроваджувані концепції і методики;

прагнення до оволодіння новими інформаційними і професійними методами і засобами;

отримання та збагачення інформації про сутність і структуру пошукової діяльності;

реалізація умінь оперувати даною інформацією в різних сферах інноваційної діяльності.

Таким чином, операційна готовність педагога до інноваційної діяльності проявляється через уміння визначати найбільш ефективні прийоми і способи впровадження інновацій, майстерне володіння впроваджуваними технологіями, методиками тощо.

Оцінно-рефлексивний компонент готовності до інноваційної діяльності відображає навички і уміння аналізу інноваційного процесу, його коректування, прогнозування розвитку, уміння передбачити можливі потреби і проблеми інноваційної діяльності. Це − усвідомлення вчителем творчої спрямованості даного виду діяльності і мобілізації всіх ресурсів на досягнення поставлених цілей щодо освоєння інновацій.

Функції оцінно-рефлексивного компонента:

вироблення навичок самоконтролю та самооцінки, уміння об’єктивно співвіднести рівень розвину тості особистісних якостей, що забезпечують готовність до інноваційної діяльності з соціально-педагогічними нормами.

Таким чином, оцінно-рефлексивний компонент виконує функцію контролю і спрямований на об’єктивацію і операційну корекцію процесу підготовки педагога до інноваційної діяльності.

У дисертаційному дослідженні Н.І. Клокар готовність учителя до інноваційної діяльності структурується на три компоненти, а саме:

1) мотиваційний	− мотивація інноваційної діяльності;
2) когнітивний	− знання про предмет та способи діяльності;
3) процесуальний	− професійні навички та вміння, що визначають готовність як цілісне стійке утворення і спрямовують мобілізуючі сили особистості на оволодіння діяльністю чітко визначеного напряму.

Такий поділ, на наш погляд, є найбільш вдалим і доцільним для використання при побудові регіональної моделі підготовки педагогів до інноваційної діяльності в системі методичної роботи різних рівнів.

Структура готовності до інноваційної діяльності може бути представлена також як сукупність таких компонентів:

професійна придатність;

професійна підготовленість;

особистісні характеристики вчителя;

професійна компетентність педагога.

В системі післядипломної педагогічної освіти на регіональному та локальному рівнях можемо реально впливати на подальше формування і розвиток трьох останніх компонентів: поповнювати і доповнювати знання, вміння та навички, які є основою професійної підготовленості вчителя в педагогічному навчальному закладі; формувати і спонукати його до самостійного вдосконалення особистісних характеристик; вдосконалювати професійну компетентність педагога. Останній компонент (розвиток професійної компетентності педагога) технологічно забезпечений в повній мірі і не складатиме проблеми для працівників методичної служби.

Готовність вчителя до професійної діяльності як передумова формування його готовності до участі в інноваційних процесах може бути вивчена (продіагностувала) працівниками методичної служби на основі таких показників (за А.Ф. Линенко):

рівень сформованості та глибина педагогічної рефлексії або педагогічна самосвідомість;

характер та стабільність емоційно позитивного ставлення до педагогічної діяльності;

швидкість та точність адаптації поведінки в умовах діяльності, що змінюється;

доцільність педагогічних дій;

достатній рівень сформованості педагогічних задатків (мислення, уява та спостережливість тощо);

ступінь розвиненості комунікативних умінь;

наявність професійно значущих якостей особистості;

емоційна стабільність, високий самоконтроль, ініціативність, організованість, наполегливість, виконавська дисципліна, цілеспрямованість.

Отже, можемо зробити висновок, що готовність педагога до інноваційної діяльності − це завжди цілісний стан особистості вчителя, який виражає її загальну культуру, ціннісні орієнтації і морально-психологічну готовність до даного виду діяльності.

Для побудови індивідуально орієнтованої траєкторії навчання важливе значення матиме пізнавальний компонент особистісної готовності педагога до інноваційної діяльності, який характеризується сформованістю необхідних знань, умінь і навичок. Оскільки інноваційна діяльність пов’язана з педагогічними дослідження, то складовими даного компонента готовності виступають:

методологічна підготовка, яка дозволяє сприймати дійсність із позиції системного підходу, сформованість загальнонаукових категорій;

загальнопедагогічна й методична підготовка − знання принципів і методів дослідження, володіння конкретними дослідницькими вміннями;

педагогічний досвід вчителя з позитивними результатами.

Рівні готовності вчителя до інноваційної діяльності

Пропонуємо використати при побудові функціональної моделі формування готовності вчителів до інноваційної діяльності три рівні сформованості такої готовності, а саме:

високий,

середній,

низький.

В додатку 1 наведено для орієнтації та практичного використання діагностичну карту вивчення рівнів готовності педагога до інноваційної діяльності, а якій розписані компоненти, показники та ознаки прояву показників готовності до інноваційної діяльності. Їх можна використати для розробки інструментарію оцінки досягнутого рівня готовності вчителів до інноваційної діяльності та програми розвитку окремих компонентів готовності в рамках роботи тих чи інших організаційних форм методичної роботи на місцях.

З цією ж метою рекомендуємо використати також наступні характеристики рівнів готовності педагога до інноваційної діяльності (на основі дослідження Є.В. Макагон):

Високий рівень готовності педагога до інноваційної діяльності характеризується:

яскраво вираженою стійкою творчою активністю і продуктивністю, утвердженням цінностей творчості в педагогічному колективі (що забезпечується створення відповідної атмосфери творчої, пошукової, інноваційної діяльності в педагогічному колективі окремого навчального закладу − відповідного інноваційно-освітнього середовища);

оволодіння вчителем технікою організації і проведенні дослідно-експериментальної роботи (це потрібно для експериментальної апробації ефективності того чи іншого педагогічного нововведення та його подальшого впровадження засобом постановки педагогічного експерименту), що приводить до моделювання нового педагогічного досвіду, розробки власних інноваційних методик;

вмінням і здатністю оцінити вчителем свій індивідуальний стиль діяльності і побудувати план розвитку своєї педагогічної діяльності, він володіє здібностями до її прогнозування і проектування.

Середній рівень готовності педагога до інноваційної діяльності характеризується:

орієнтацією на оволодіння новими педагогічними технологіями, установку на творчу взаємодію з колегами, прагнення виділяти цілі і задачі власної пошукової інноваційної роботи, використовувати наявні досягнення в педагогічній інноватиці;

епізодичність використання знань та умінь з реалізації педагогічних інновацій, їх використання не завжди приносить чітко усвідомлену задоволеність;

рівень підготовки до інноваційної діяльності оцінюється педагогом як задовільний, однак, впевненості в позитивному впливі цієї діяльності на успіхи в роботі, як правило, немає.

Низький рівень готовності педагога до інноваційної діяльності характеризується:

відсутністю чи слабкою вираженістю творчої направленості, несформованістю цілей власної діяльності, відсутністю особистісно значимого ставлення до пошукової діяльності;

володіння педагогом в основному набором традиційних прийомі і методів навчання;

участь у пошуковій інноваційній діяльності лише в обов’язковому порядку;

низька оцінка педагогом свої підготовленості і заперечення ним можливості позитивного впливу участі в інноваційній діяльності на результати власної праці.

При вивченні роботи педагогів-практиків на діагностичному етапі рекомендуємо використати чотирьохрівневу структуру готовності вчителів до інноваційної діяльності (Н.І. Клокар):

1. Репродуктивний рівень.	Вчитель здійснює свою педагогічну діяльність на основі традиційних, вже відомих і впроваджених методик, передового педагогічного досвіду, рекомендацій і визначає для себе ті, які найбільш доцільні для відтворення в умовах конкретного навчально-виховного закладу, а також відповідають інтелектуально-вольовим та психофізіологічним особливостям учнів, з якими він працює. Такий вчитель не підготовлений до розв’язання нових освітньо-виховних завдань.
2. Репродуктивно-корегуючий рівень.	Вчитель має досить усвідомлену особистісну позицію, що базується на знаннях сучасних концепцій розвитку школи та педагогіки. На основі аналізу власного досвіду, конкретних реалій педагогічної практики він вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує існуючі методики та досвід відповідно до завдань сучасної освіти та розвитку конкретного навчального закладу. Для такого вчителя характерні прояви творчої уяви, інтелектуальної активності, асоціативного мислення.
3. Конструкторський рівень.	Робота педагога базується на власному досвіді, характеризується високим рівнем педагогічної рефлексії, глибокою обізнаністю щодо інтелектуально-вольових та психофізіологічних особливостей учнів. Учитель використовує сучасні педагогічні технології, конструює свій варіант визначення і розв’язання педагогічних проблем. Для такого педагога характерний високий прояв педагогічної інтуїції, оригінальності мислення, креативності, прогнозування, планування та передбачення результатів власної діяльності на основі їх співвідношення з прогнозом та проектом.
4. Новаторський рівень.	Це − найвища ступінь прояву креативності вчителя, здатного вирішувати педагогічні проблеми на принципово нових засадах, що характеризуються новизною, оригінальністю та високою результативністю. Для такого педагога характерними є висока ступінь оволодіння пошуковими методами навчання, комунікативно-діалогічними, дискусійними вміннями, володіння мистецтвом педагогічної рефлексії, оригінальністю та асоціативністю мислення, інтелектуальною активністю, технологією проведення дослідно-експериментальної роботи.

Ще один варіант структурування рівнів сформованості готовності до педагогічних інновацій такий:

Інформаційний рівень освоєння педагогічних інновацій	− змістовна орієнтація в загальних теоретичних підходах, конкретних методиках роботи педагогів-новаторів, а також зарубіжному досвіді педагогічних технологій. Застосування окремих елементів інноваційних технологій у власній педагогічній діяльності.
Пошуковий рівень освоєння педагогічних інновацій	− намагання втілити у власну діяльність відомі технології та методики навчально-виховної роботи; прагнення працювати по-новому, спроби експериментування, бажання поділитися досвідом як успіхів, так і помилок з однодумцями для осмислення педагогічних інновацій.
Творчий рівень освоєння педагогічних технологій	− глибоке розуміння ролі інновацій у виконанні сучасних завдань освіти, широкі й змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання й виховання, успішне володіння новітніми технологіями, активна участь у їх створенні, прагнення до індивідуального творчого вкладу в інноваційний процес.

На практиці для оперативної діагностики, особливо на внутрішньошкільному рівні, можна використовувати дещо спрощену модель структурування рівнів прояву готовності вчителя до інноваційної діяльності:

1. Високий рівень прояву готовності:	Педагогічний працівник володіє глибокими знаннями про інноваційні технології навчання та практичними навичками їх впровадження у практику власної педагогічної діяльності. Професійна діяльність в інноваційному режимі стала внутрішньою потребою вчителя і носить стійкий, дієвий характер.
2. Середній рівень прояву готовності:	Вчитель певною мірою володіє питаннями педагогічної інноватики, в основному має необхідні теоретичні і практичні знання, періодично звертається до сучасних інноваційних технологій з метою використання їх в практиці роботи. таке використання носить продуктивний характер.
3. Низький рівень прояву готовності:	Вчитель байдуже ставиться до проблеми, його теоретичні та практичні знання є недостатніми. В практиці роботи такого вчителя впровадження інноваційних технологій відбувається епізодично.

Моделювання процесу формування готовності педагогів до інноваційної діяльності

Розробка регіональної моделі підготовки вчителів до інноваційної діяльності передбачає поетапне вирішення наступних кроків:

Визначення та обґрунтування передумов інноваційних процесів в регіональній системі освіти.

Ознайомлення з існуючими моделями змісту і структури інноваційної діяльності вчителя.

Вивчення стану готовності конкретних категорій/груп учителів до інноваційної діяльності.

Розробка та обґрунтування регіональної моделі підготовки вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти.

Відпрацювання дидактичного забезпечення післядипломної підготовки вчителя до інноваційної діяльності.

Реалізація теоретичних положень та функціональної моделі формування готовності вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти.

Уточнення навчальних програм, планів, коригування технології організації та проведення підготовки вчителів до освоєння інновацій.

Діагностика досягнутого рівня сформованість готовності вчителів до інноваційної діяльності за результатами навчання.

Створення інноваційного освітнього середовища в конкретних закладах освіти.

Стимулювання та організаційно-методичне забезпечення інноваційної діяльності окремих учителів-новаторів та педагогічних колективів.

Готовність до інноваційної діяльності обумовлюється двома необхідними чинниками: організацією оптимального інноваційного середовища та освоєнням технології самоорганізації педагогічної діяльності, пізнавальним інструментом відображення практики навчання й виховання. В якості такого інструмента на етапі моделювання процесу формування готовності до освоєння інновацій рекомендуємо розглядати структурну модель інноваційної діяльності як інтегрованої системи цілісного педагогічного процесу та інноваційної педагогічної діяльності, на основі якої педагог має можливість оволодіти всіма її структурними елементами − від формування мети до одержання результату, його оцінки та наступної корекції.

Структурна модель інноваційної діяльності може бути представлена педагогічними характеристиками-цінностями за трьома параметрами:

1) емоційно-ціннісний	− сприйнятливість до нового, потреба удосконалювати свою діяльність; − переконаність у необхідності педагогічних інновацій; − постійне прагнення до самопізнання;
2) когнітивний	− поінформованість про особливості інноваційної педагогічної діяльності; − володіння методами педагогічної дослідницької діяльності; − здатність комбінувати й створювати нові форми та методи роботи;
3) процесуальний	− організація спільної творчої діяльності в педагогічному колективі; − здатність до оцінки ефективності досягнення результатів.

Використання означеної структурної моделі у процесі підготовки вчителів до інноваційної діяльності передбачає зміну технології та змісту післядипломної педагогічної освіти. Робота обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, методичної служби районного та шкільного рівнів має спрямовуватися на залучення педагогів до особистісно-значущих видів діяльності, організацію навчального процесу з формування готовності вчителів та керівників закладів освіти до інноваційної діяльності, допомогу педагогічним колективам у створенні інноваційного освітнього середовища.

Моделювання власне процесу підготовки вчителів до інноваційної діяльності покликане визначити пріоритетні напрямки такої підготовки; забезпечити системність і цілісність підготовки в контексті процесів модернізації і розвитку загальної середньої освіти; зорієнтувати процес професійного росту вчителя на моделювання структури інноваційної діяльності.

Модель технології підготовки вчителя до інноваційної діяльності складається з трьох компонентів (О.Г. Козлова):

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

В. Уруський. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності... Уруський В.І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: Методичний посібник. − Тернопіль: ТОКІППО, 2005. − 96 с	Формування готовності вчителів до викладання математики у 5 класі за новими програмами Математична освіта – важлива складова загальноосвітньої підготовки молодого покоління індикатор готовності суспільства до соціально-економічного...
Краснокутська Н. В. К 78 Інноваційний менеджмент: Навч посібник Розглянуто основні концепції інноваційної теорії, особливості розвитку сучасного інноваційного циклу, сутність формування інноваційних...	Н. М. ВОЛОСНІКОВА кандидат економічних наук, доцент Національного... Розкрито особливості управління трансакційними витратами інноваційної діяльності. Запропоновано й обґрунтовано систему оціночних...
Пріоритетні напрямки науково-методичної роботи у 2014/2015 н р РМК/ММК повинен стати не стільки процес інформування педагогів про наукові досягнення та досвід інноваційних практиків, скільки організація...	Стаття ««Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива... Стаття ««Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива професійна якість педагога»
XXI століття є “епохою змін”, що вимагає від шкіл генерування та... У статті представлено модель сучасного вчителя та випускника; види інноваційної діяльності педагога в роботі з обдарованими учнями;...	Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про авторське право і суміжні права", "Про науково-технічну інформацію", "Про наукову...
Визначення готовності до навчальної діяльності по темі: «Степенева функція» Даний ресурс може бути використаний як індивідуальне домашнє завдання для визначення готовності до вивчення теми: “Степенева функція....	Державний стандарт початкової загальної освіти Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання