«СОЦІАЛЬНО ІНФОРМАЦІЙНІ ТА КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА»

– повнота, яка охоплює широке коло задоволення дедалі зростаючих потреб в освіті;

Отже, нагальна необхідність ефективної охорони інтелектуальної власності, виховання нових інформаційно освічених кадрів, а як результат – власна наукова еліта зумовлюється обраною стратегією нашої країни до побудови цивілізованих інформаційних відносин, забезпеченням інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися насамперед на активізацію власного інформаційного та інтелектуального потенціалу, який є найважливішою передумовою входження до світової інформаційної спільноти.

• 
  моделювання структур понять на основі спеціальних галузевих знань;
  
• 
  виявлення відношень між поняттями;
  
• 
  формування основи для створення стандартованої термінології;
  
• 
  полегшення порівняльного аналізу дефініцій та термінів і символів;
  
• 
  внутрішньомовне та міжмовне гармонізування дефініцій – термінів – понять;
  
• 
  формування правил побудови дефініцій понять.
  

• 
  дефініція описує поняття, а не слова, які слугують терміном. На це треба звернути особливу увагу фахівців, які формують та описують поняття своєї предметної галузі;
  
• 
  дефініція описує тільки одне поняття. Вона не повинна містити прихованих понять, які використовують для ідентифікації ознак. Усі ознаки, які потребують пояснення, треба визначати як окрему дефініцію поняття.
  

• 
  дефініція не може містити хибне коло. Такі дефініції не виконують своєї основної функції - розуміти поняття, представлене даною дефініцією, порушуючи експлікативність системи понять предметної галузі;
  
• 
  дефініція має бути стислою. Добре сформульована дефініція містить тільки ту інформацію, яка робить поняття, представлене нею, унікальним. Будь-яку іншу інформацію подавати в примітці;
  
• 
  дефініція може не містити ознак, які пов’язують відповідне поняття з іншими поняттями системи, порушуючи, таким чином, цілісність поняттєвої системи предметного поля. Для поліпшення цілісності поняттєвої системи можна використати такі засоби:
  
• 
  вилучити терміностаттю, яка представляє поняття дефініцією і познакою як таку, що не інтегрована в систему понять і термінів предметної галузі;
  
• 
  внести такі зміни до інших дефініцій, які б містили як ознаку ізольоване поняття;
  
• 
  ввести додаткове поняття; яке об’єднувало б родовими відношеннями ізольоване поняття даної системи;
  
• 
  залишити ізольоване поняття як таке, що пов’язане з іншими поняттями на глибшому логічному рівні, ніж це виявлено, або ж воно є новим поняттям предметної галузі, поки що не адаптоване до цієї системи понять.
  

• 
  моносемічність: одному поняттю - один термін; одному терміну - одне поняття;
  
• 
  прозорість: термін є прозорим, якщо дефініція, яку він позначає є зрозумілою, принаймі частково, без її наведення;
  
• 
  наявність дефініції: без дефініції не може бути терміна, хоча зворотнє - можливе;
  
• 
  певна стислість терміна: термін номінує дефініцію для потреб спілкування, а тому він не може бути довшим або збігатися за довжиною зі словесним описом поняття - дефініцією;
  
• 
  гнучкість терміна: оскільки термін - одиниця мови, він має бути адаптований до мовних засобів творення похідних;
  
• 
  мовна правильність (особливо це стосується термінів на позначення процесових та наслідкових явищ, запозичених термінів тощо).
  

• 
  фахово опрацювати тексти предметної галузі;
  
• 
  усвідомити грамотний підхід до понять, дефініцій, термінів фахової мови;
  
• 
  врахувати особливості функціонування термінів у фаховому мовленні;
  
• 
  уміти творити похідні терміни від кореневих основ;
  
• 
  уміти творити нові найменування для опрацьованих понять, використовуючи морфологічні та синтаксичні мовні засоби;
  
• 
  правильно запозичувати нові поняття і терміни, адаптуючи їх до засобів фахової мови- приймача (у нашому випадку - української);
  
• 
  укладати дефінітивні термінологічні словники;
  
• 
  стандартувати фахову термінологію;
  
• 
  укладати стандарти на терміни та виознаки понять тощо.
  

• 
  склад та структура текстів фахової мови;
  
• 
  поняття-терміни у фаховому мовленні;
  
• 
  логіка поняттєво-термінологічного аналізу предметної галузі;
  
• 
  способи творення термінів (особливо виділяючи такий спосіб, як запозичення понять і термінів);
  
• 
  методи укладання термінологічних дефінітивних виозначувальних словників фахового спрямування;
  
• 
  процедури стандартування галузевої термінології;
  
• 
  методи укладання термінологічних стандартів предметних галузей;
  
• 
  процедури комп’ютерного експертування досліджуваних поняттєво-термінологічних систем на повноту, цілісність і експлікативність.