|
|
Скачати 1.35 Mb.
|
МЕНЕДЖМЕНТ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ Ставлення до бібліотечно-інформаційної діяльності як до товару і перехід на ринкову філософію дозволяють досить легко вирішити питання соціально-культурологічної й економічної цінності функціонування бібліотеки. Образно кажучи — ця цінність отримує підтвердження споживацькими грошима (держава, як утримувач бібліотек, теж є споживачем). Менеджмент у сфері інформаційних послуг – це цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів для більш ефективного виконання управлінських заходів . Бібліотечні установи ці заходи виконували завжди, але вони визначали тільки їхні соціальні та культурно-просвітницькі цінності й не були спрямовані на економічну ефективність. Бібліотечна діяльність і раніше відносилася до сфери послуг, які надавали громадянам у розрізі соціальних пільг, гарантованих державою, тому не потребувала комерційного менеджменту та маркетингу . Нині вона утримує бібліотеки лише частково, і це ставить на порядок денний питання самофінансування для підтримки ефективної діяльності. Тактика ж маркетингу якраз і полягає у визначенні та формуванні виробничої діяльності з урахуванням поточної ринкової ситуації для забезпечення стійкого рівня свого прибутку та активної поведінки споживача і зводиться до цілеспрямованого і свідомого регулювання процесу обміну інформацією. З погляду останніх маркетингових теорій, цінність суспільного виробництва полягає не стільки у володінні певною продукцією, скільки у її здатності задовольняти певні потреби власників, тобто, у тій корисності (ужитковій, естетичній, духовній тощо), що її отримує споживач через неї. Так, наприклад, споживач купує не папір, а знання які викладені на ньому. Телевізор чи комп'ютер сам по собі як матеріальний виріб не має для споживача ніякої цінності. Він корисний лише як ретранслятор інформації та знань, засіб заповнення вільного часу, самоосвіти і навчання. З цієї точки зору бібліотека стає в один ряд з ними. Найлаконічніше та найвиразніше, на мій погляд, головну функцію бібліотечної діяльності на сучасному етапі сформулював японський бібліотекар Катогі (Catogi М.) — "це створення системи, яка дозволяє будь-якій особі отримати в будь-який час у будь-якому місці вітчизняні та зарубіжні документи і бібліографічну інформацію про них". Звідси її виробнича діяльність — це збирання друкованих та інших вербальних матеріалів з наступним бібліотечним опрацюванням, збереженням Їх у каталогах, картотеках, бібліографічних посібниках та пов'язані з цим сервісні послуги. А її функція —задоволення споживацьких потреб читачів (користувачів) через специфічний, опосередкований збут інтелектуальної продукції інших виробників, а точніше закладених у ній знань, відомостей, інформацій, почутгів тощо, які потрапивши до бібліотеки, стають її товаром і "продаються" споживачу специфічними бібліотечними прийомами і методами. Згідно економічної теорії, бібліотека, як виробнича структура, відноситься до посередницько-збутового підприємства, а точніше — до посередницько-збутової установи. Як і всі посередиицько-збутові підприємства, бібліотека має складське господарство (книгосховища), виконує складські функції з накопичення та зберігання товарних запасів, формує торговельний асортимент (комплектування), готує товари для продажу (бібліотечне опрацювання та катологізація), комплектує партії товарів (систематизація, розстановлення фондів), рекламує їх (інформаційно-бібліографічна, виставочна діяльність, масові заходи) і "продає" (налає в оренду) їх споживачам . Крім того, частина бібліотечної діяльності є суто виробничою й поєднує в собі матеріальне виробництво з духовним. Продукція цієї діяльності характеризується цільовим характером і має свої чітко виражені особливості та властиві лише їй закономірності в порівнянні з класичним товарним виробництвом і класичною посередницько-збутовою діяльністю — побутово-сервісне обслуговуванння, рекламна діяльність тощо. Виробником тут виступає бібліотекар, який, використовуючи специфічні засоби виробництва (книжки та іншу інтелектуальну продукцію) і праці (людський мозок та технічні засоби), особливі, властиві лише цій галузі діяльності, методи, способи та прийоми (аналітико-синтетичні, узагальнення та систематизації тощо), виробляє своєрідний інтелектуальний вид продукції (бібліотечні каталоги і картотеки, бібліографічні покажчики, аналітико-оглядові й довідкові видання), для допомоги споживачам у задоволенні освітніх, науково-пізнавальних, соціальних та естетичних потреб. При чому, ця продукція часто може виступати і товаром, і послугою одночасно. (Наприклад, бібліографічний посібник виступає товаром, як друковане видання, і послугою, як упорядкований перелік літератури на замовлення). Предметом праці бібліотекаря є користувач, точніше, його читацька діяльність, бібліографа — бібліотечні фонди на різних матеріальних носіях, комплектувальника — потік вербальної продукції на різних носіях. Продуктом праці є інформація та знання, отримані споживачами через орендні та бібліотечно-інформаційні послуги, спрямовані на просування до споживачів продукції інших виробників. Знаряддям — слово, мова (як усна, так і збережена на різних носіях). Результатом праці — соціокультурна компетентність особистості, як комплекс знань і уявлень, вмінь і навичок, традицій і ціннісних орієнтацій, отриманих через самоосвіту та особистий духовно-інтелектуальний розвиток шляхом споживання інтелектуальної продукції, тобто, її соціалізація. Практика показує, що в підприємництві дуже важливо прогнозувати і передбачати, що допоможе, а що стане на заваді досягненню поставленої мети. Для цього потрібно мати чіткий і спрямований на досягнення успіху план дій. Такий план суттєво відрізняється від звичайного виробничого плану, і е своєрідною моделлю прибуткової діяльності підприємства. Він використовує всі напрацювання традиційного планування стосовно категорій ринкової економіки: бізнесу, конкуренції, маркетингу, стратегії фінансування, досягнення беззбитковості і необхідного рівня рентабельності та якісного обслуговування споживачів. Такий план називається бізнес-планом, що являє собою комплексне відображення прибуткової виробничої діяльності суб'єкта через поглиблене планування технічної,та функціональної якості продукції (товарів і послуг), а саме: її характеристики, технології виготовлення, ціни, способи просування, поширення і збуту. Планування починається з постанонки мети для кожного конкретного продукту чи послуги,;на основі аналізу співвідношення попиту і витрат та очікуваного прибутку. На кожен товар чи послугу обов'язково складається технологічна карта і бюджет, до якого вводять усі без; винятку витрати (як прямі, так і непрямі), пов'язані з його розробленням, виготовленням і збутом, визначається його собівартість та економічна ефективність. Неефективна й високо-затратна продукція, як правило, до продуктування не береться, якщо тільки вона не має унікальних споживчих властивостей, що дасть змогу реалізувати її за високими цінами. Головні принципи складання бізнес-плану такі: ранжування об'єктів планування за їхньою важливістю; визначення необхідних ресурсів як у якісному, так і в кількісному відношенні; встановлення чіткого графіка виконання робіт за етапами, технологічними процесами й термінами; розподілення відповідальності між виконавцями з переконливою мотивацією вибору; варіантність і збалансованість; передбачення форм контролю за виконанням робіт для того, щоб мати можливість своєчасно втрутитися у процес виробництва. Складання бізнес-плану змушує критично оцінити свої сили, тверезіше оцінити свої можливості, оскільки при цьому доводиться враховувати економічну, а не лише суспільно-вартісну доцільність кожного виду продукції. Може статися, що після розгляду різних сценаріїв діяльності буде зроблено висновок, що мета недосяжна, бо перешкоди надто серйозні і ризик великий. Тоді потрібно буде моделювати мету, що її легше досягти, і робити це доти, поки не буде знайдена оптимальна, або ж шукати вигідних партнерів, з якими ділити затрати, а отже й прибуток. Бізнес-план — це інструмент для перетворення задуму в дійсність, він є документом для внутрішнього користування і залучення інвесторів, спонсорів, зрештою, місцевої влади, якщо вона залишається фінансодавцем і забезпечує собою результат маркетингових досліджень. План повинен враховувати чимало аспектів стосовно як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, бути збалансованим з реальними фінансовими й ресурсними можливостями. Кожна нова мета, нова послуга чи виріб потребують нового бізнес-плану з формулюванням нової стратегії, відбором нових прийомів досягнення, розробленням конкретних заходів і термінів виконання та виконавців. Слід зауважити, що бізнес-план не виключає необхідності мати виробничий і оперативний плани. Зрозуміло, що для складання будь-якого плану необхідна інформація, яка давала б змогу прийняти виважене рішення з кожного виду продукції, поставити тактичні і стратегічні завдання. Така інформація має систематично акумулюватися у банках нормативної, планової та довідкової інформації. Непересічне значення має банк маркетингової інформації, до якого ввійшли б: блок зовнішньої інформації — інформація про процеси, що протікають на ринку; про кон'юнктуроутворюючі фактори; про інфраструктури ринку; про потенційних партнерів і потенційних конкурентів; про інфраструктуру мікрорайону діяльності; блок внутрішньої інформації: інформація про бібліотеку, як господарську одиницю; капітал і його структура, структура капіталовкладень, обсяги виробництва й реалізації, загальні витрати бібліотеки, джерела формування коштів, розподілення та використання коштів, прибуток, показники рентабельності; інформація про бібліотеку як фінансову одиницю — особистий і кредитний капітал, обіговий капітал, короткострокові кредити, надходження реальних грошей, обсяг внутрішніх капітальних вкладень; в) інформація про покажчики конкурентоспроможності; структура ціни, техніко-економічні параметри та якісні параметри продукції, асортиментна структура виробництва тощо; інформація про науково-технічний, технологічний, кадровий і фінансовий потенціал бібліотеки. Слід зазначити, що при розробленні бізнес-плану майже завжди виникають ситуації за яких доводиться приймати рішення, виходячи з недостатньо чітко визначених умов та оперуючи не завжди надійною інформацією. В таких випадках виникає потреба в оцінюванні Ймовірності досягнення тих чи інших результатів, виходячи з фактора невизначеності, та враховувати ймовірний ризик. При прийнятті того чи іншого рішення дуже важливо з'ясувати, чи оправданий ризик і де проходить межа, яка відокремлює допустимий ризик від недопустимого, тобто, визначити міру невизначеності при реалізації прийнятого конкретного рішення. Існує три основні математичні методи, що дозволяють приймати рішення з урахуванням фактора невизначеності: стандартні відхилення, довірчі інтервали та множинний регресійний аналіз, але вони досить складні. Найприйнятнішим варіантом для розв'язання практичних проблем невизначеності й ризику є експертна оцінка, яка полягає в раціональній організації аналізу проблеми експертами з подальшим логічним оцінюванням результатів. Після визначення міри ризику, необхідно передбачити ще рентабельність запланованого виробництва з метою його корегування для забезпечення спочатку гарантованого збереження підприємства, а надалі — його розширення й розвитку. Для цього необхідно скласти кошториси на всі заплановані технологічні процеси бібліотечно-інформаційної діяльності, узгодивши їхні нормативні показники з дійсними; визначити обсяги продукції, яку можна виробити, виходячи з наявних бюджетних і позабюджетних асигнувань; зіставити бажання з фінасовою, виробничою і кадровою базами та прийняти рішення, за рахунок чого можна все це при необхідності поліпшити. Отже, якщо усвідомлений загальний стан справ у господарстві і той рівень, якого потрібно досягти, визначені товари та послуги, їхні споживачі, складений прогноз обсягів виробництва, ризик мінімальний і виявлені та враховані всі його аспекти, приступають до написання бізнес-плану Головне завдання — підтвердити розрахунками реальність продуктування необхідного обсягу продукції у визначенні строки і в потрібній кількості. Вказують, які виробничі потужності будуть задіяні (існуючі чи заново створювані), постачальники сировини, матеріалів і умови поставки. Основне питання — оцінка витрат виробництва товарів і послуг і їхні зміни в перспективі. Організаційний план: форма організації бізнесу, організаційна схема, тощо. Обґрунтовують організаційну структуру підрозділів, визначають зміст їхньої діяльності, кваліфікаційні вимоги до фахівців. Вказують також джерела і способи залучення фахівців, рівень заробітної плати. Оцінка ризиків й альтернативні стратегії. Основне завдання — передбачити всі типи ризиків, їхні джерела і моменти виникнення та заходи по скороченню цих ризиків і зменшення збитків, які можуть виникнути. Фінансовий план: доходи та витрати, рух коштів, проект фінансування, розрахунки беззбитковості і потреби у фінансуванні. Ст.вик.Кривенко М.І. Меляниницький М.. гр.МІТІС-29 Лазебникова Д. гр. МІТІС-29 ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ В БІБЛІОТЕЦІ СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ В умовах переходу до інформаційного суспільства загострюється суперечність між невпинно зростаючими обсягами знань, що створюються суспільством і підлягають поширенню в часі та просторі, з однієї сторони, і обмеженими можливостями системи документальних комунікацій "ери Гутенберга", основа яких базується на друкованих носіях, з другої, необхідність розв'язання згаданої суперечності потребує кардинальної активізації робіт зі створення та впровадження в практику діяльності бібліотек новітніх комп'ютерних технологій. Вони мають забезпечити перехід до корпоративних технологій обробки документальних потоків і формування єдиного науково-інформаційного простору, а також розробку інтелектуальних технологій аналітико-синтетичної переробки інформації та екстракції знань. Вирішення такої складної проблеми як трансформація бібліотек з пасивних сховищ документальної інформації на паперових носіях в активних розповсюджувачів знань засобами електронних комунікацій потребує використання методології системного аналізу. Вона передбачає дослідження бібліотечної сфери не лише як самостійної структури, а й як складової певної більшої системи. Для бібліотечно-інформаційної сфери структурою вищого рівня є суспільна сфера. Тому для визначення стратегічного напряму трансформації бібліотек потрібно, насамперед, встановити тенденції її розвитку. Сучасне суспільство зазвичай трактується як "інформаційне", яке здійснює перші кроки для переходу до "суспільства знань". При цьому суспільство знань розглядається як вища стадія інформаційного суспільства. Оскільки науковці, дослідження яких привели до появи терміна "суспільство знань", вкладали в нього інший зміст, доцільно навести їх точку зору. У 1959 р. професор Гарвардського університету Даніел Белл під час виступу на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбургу (Австрія) вперше використав термін "постіндустріальне суспільство". Ним визначався соціум, у якому індустріальний сектор втрачає провідну роль, а головною рушійною силою стають наука та високі технології. Це визначення і сьогодні повністю відповідає реаліям — його можна вважати класичним. Префікс "пост" допускає неоднозначність при тлумаченні основної сутності суспільства. Конкретизацію цієї сутності зробив Пітер Друкер, основоположник менеджменту, професор ряду американських університетів і консультант найбільших фірм США, який у 1966 р. увів у науковий обіг термін "суспільство знань" (knowledge society), який визначає тип економіки, в якій знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом розвитку. У вищенаведеному контексті цей термін фігурував у науковому середовищі та колі фахівців до 80-х років XX ст., адекватно описуючи розвиток суспільства: у 30-х рр. з'явилась така наукоємна галузь виробництва як радіотехніка, в 40-х — ядерні технології, в 50-х — комп'ютерне машинобудування, в 60-х — космічні технології. Досягнуті в 70-х роках успіхи в сфері мікроелектроніки привели до появи в 80-х роках персональних комп'ютерів, а в 90-х — Інтернет. Якщо раніше наукоємні технології приводили до зародження в суспільстві "острівків знань", то персональні комп'ютери разом з Інтернет обумовили лавиноподібне поширення глобальних інформаційно-комунікаційних технологій. Успіхи в даній сфері були настільки разючими, що в засобах масової інформації сучасне суспільство почали називати інформаційним. Цей термін перейшов і в лексикон політиків, про що свідчить, наприклад, поява такого програмного документа як "Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства", що була прийнята лідерами країн "великої вісімки" у 2000 р. Віддаючи належне ролі та значенню інформаційно-комунікаційних технологій, слід констатувати, що вони — не єдина наукоємна галузь. У зробленому в 2000 р. у США фундаментальному прогнозі розвитку світу до 2015 р. йдеться про пріоритетний розвиток поряд з інформаційними технологіями й біотехнологій. Сьогодні в розвинених країнах значну увага почали приділяти новітньому напряму — нанотехнологіям. Тому цілком логічною вбачається прийнята на 32-й Генеральній конференції ЮНЕСКО (Париж, 2003 р.) рекомендація використовувати термін "суспільство знань", а не "інформаційне суспільство". Як правило про цю рекомендацію ЮНЕСКО нагадує в своїх публічних виступах її генеральний директор Коітиро Мацуура. З вищевикладеного однозначно випливає мета та сутність трансформаційних процесів у бібліотеках в умовах переходу від індустріального суспільства до суспільства знань: вони мають забезпечити розробку, створення та впровадження наукоємних (насамперед, інтелектуальних) інформаційних технологій. Потрібно наголосити, що спрямованість на такі технології у бібліотеках існувала завжди. Їх класичним прикладом є процес створення бібліографічної інформації. Детальна теоретична проробка, чітке визначення об'єкту та предмету бібліографознавства, методології та базових бібліографічних категорій і понад тисячолітня практика каталогізації привели до того, що бібліографічна діяльність стала вважатися рутинною. Однак, це процес наукової обробки документів, який полягає в аналітико-синтетичній переробці первинної документної інформації в бібліографічну, і тому його безперечно потрібно вважати першим етапом наукоємних технологій екстракції нових знань. Магістральним напрямом формування єдиного науково-інформаційного простору держави є творення системи галузевих і регіональних науково-інформаційних порталів. Першочерговим завданням формування згаданого простору є створення науково-інформаційного веб-порталу із системами пошуку та архівування розміщеної в глобальних інформаційних мережах інформації про державу, а також наукової та суспільно значущої інформації. Актуальним для формування єдиного науково-інформаційного простору є також організація наповнення корпоративних баз та банків даних як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотек та інших центрів документальних комунікацій, а також створення інтегрованої довідково-пошукової системи розкриття змісту сукупних фондів наукових бібліотек. Формуванню єдиного науково-інформаційного простору сприятиме й організація поточної підготовки та розповсюдження на компакт-дисках галузевих серій наукових електронних видань "Бібліотека — суспільству", що створюватимуться шляхом обробки новітніх вітчизняних і світових потоків електронної інформації. До принципово нових завдань, пов'язаних з трансформацією сайта бібліотеки у науково-інформаційний портал, потрібно віднести і розробку комп'ютерних технологій інтелектуальної аналітико-синтетичної переробки інформації та екстракції знань. Ці технології мають забезпечити проведення бібліометричних, інформометричних та наукометричних досліджень і створення нових інформаційних продуктів. Для цього бібліотека має забезпечити створення та розвиток програмних засобів нового покоління для інтелектуальної обробки інформації. Інтегровані інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки це трьохкомпонентна структура, яка включає бібліографічні, реферативні та повнотекстові бази даних. Їх формування здійснюється з використанням конвеєрної ресурсозберігаючої технології, що передбачає доповнення бібліографічних записів електронного каталогу рефератами наукових публікацій і наступне повнотекстове розширення реферативної бази даних гіпертекстовими посиланнями на поточні комп'ютерні версії публікацій. Пошуковий апарат наукової електронної бібліотеки України дозволяє виявляти документи за будь-яким елементом бібліографічного опису. Його особливістю є використання в якості одного з ключових елементів лінгвістичного забезпечення ключового реферативної бази даних. Виявлення потрібних користувачам документів за термінами з рефератів дозволяє досягти "золотої середини" між обмеженими можливостями бібліографічного пошуку і навігацією в повних текстах документів, яка супроводжується появою значної кількості нерелевантних матеріалів (у книгах значного обсягу зустрічаються практично всі загальновживані слова природної мови). Основною технологією інформаційного обслуговування користувачів наукової електронної бібліотеки є онлайновий доступ до її ресурсів. Досвід з формування інформаційних ресурсів наукової електронної бібліотеки засвідчив, що вирішення форматних, лінгвістичних, технологічних, програмно-технічних і телекомунікаційних питань не викликає особливих ускладнень і потребує, в основному, відповідного фінансування. Головною завадою на шляху її розвитку є авторське право — точніше відсутність у міжнародному та національному законодавствах чіткого визначення прав бібліотек щодо зберігання та використання електронних публікацій. Один з підходів подолання цієї завади, що започатковується в Україні, полягає в набутті чинності "Положення про електронні наукові фахові видання", розробка якого ініційована за участю НБУВ. Згадані видання мають доповнити існуючу систему наукових комунікацій і в перспективі стати однією з її основних складових. Необхідність переходу до цих видань обумовлена потребою вирішення суперечності між стрімко зростаючими обсягами нових знань, які мають акумулюватися і поширюватися в часі та просторі, і обмеженими можливостями традиційної системи розповсюдження публікацій на паперових носіях. Положення передбачає врахування електронних публікацій, виконаних з дотриманням певних вимог при захисті дисертаційних робіт. До таких видань відноситимуться періодичні та продовжувані видання, інформація в яких представлена в формі електронних даних, які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, призначені для поширення в незмінному вигляді та включені до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук і на які можна посилатися у наукових статтях і дисертаціях. Обов'язкові безплатні примірники таких видань виготовляються на компакт-дисках, які підлягають зберіганню в Книжковій палаті України, НБУВ і Національній парламентській бібліотеці України. На бібліотеки крім того покладається зобов'язання представлення згаданих видань на своїх сайтах і забезпечення до них безкоштовного доступу. Додаткових витрат на створення електронних наукових фахових видань практично не потребується, оскільки сьогодні всі публікації первісно створюються з використанням комп'ютерних технологій. Натомість, їх впровадження дозволить ВНЗ і науковим установам суттєво зменшити витрати на науково-видавничу діяльність. Нетрадиційними для бібліотек світу є процес створення реферативної інформації, її формування здійснюється як правило в спеціально створених інформаційних центрах. Така ситуація виникла внаслідок недооцінки бібліотеками ролі наукоємних технологій. Більш економічно вбачається проведення реферування як продовження процесу каталогізації в аспекті поглиблення аналітико-синтетичної обробки документної інформації. Головними концептуальними засадами побудови системи реферування української наукової літератури є поєднання принципів розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання публікацій кооперативними зусиллями суб'єктів системи документальних комунікацій (бібліотеками, інформаційними центрами, науковими установами, навчальними закладами, видавництвами тощо) та централізованої кумуляції кооперативно створених масивів реферативної інформації з формуванням загальнодержавної реферативної бази даних. Реферативні ресурси здійснюють оперативне інформування різних категорій споживачів інформації про літературу, яка видається, сприяють ретроспективному пошуку публікацій, зменшують негативний вплив пов'язаного з диференціацією наук розсіяння публікацій, інформують про досягнення в суміжних галузях наук, інтеграцію наукових напрямів і дисциплін тощо. Слід відзначити також, що реферативні бази даних і журнали окрім подання інформації про книжкові видання, розкривають зміст статей з періодичних та продовжуваних видань, збірників наукових праць, матеріалів конференцій тощо. А цей масив документів складає майже дві третини наукової інформації, не відображеної в каталогах бібліотек. Значну увагу необхідно приділити питанням проведення в реферативних ресурсах бібліометричних, інформометричних і наукометричних досліджень, які дозволяють бібліотекам здійснювати інформаційно-аналітичне забезпечення науки. Важливим є аспект використання реферативних ресурсів як виявлення пріоритетних напрямів розвитку науки шляхом аналізу публікацій у реферативній базі даних. Якщо реферування можна вважати другим етапом наукової обробки документів, то третім є підготовка оглядово-аналітичних і прогностичних матеріалів, насамперед, для органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Найбільших успіхів у реалізації такого етапу досягнуто Бібліотекою Конгресу США, яка первісно орієнтувалась на інформаційну підтримку діяльності вищого законодавчого органу держави. Певних успіхів у цьому напрямі досягнуто й українськими бібліотеками. У НБУВ, наприклад, створено Службу інформаційно-аналітичного забезпечення управлінських структур, більшість обласних універсальних наукових бібліотек мають підрозділи з підготовки відповідних матеріалів для обласних і міських держадміністрацій. Спочатку діяльність вищезгаданих підрозділів розгорталась на базі традиційних форм та методів інформаційного обслуговування і включала пріоритетне довідково-бібліографічне обслуговування, поточне інформування про надходження документів, зміст яких може сприяти оптимізації управлінських рішень, електронну доставку документів тощо. Сьогодні започатковується створення нових, геоінформаційних технологій, які інтегрують роботи з базами даних, процедури математичного аналізу і методи наочно-просторового наведення результатів щодо завдань накопичення, обробки і надання користувачам геопросторової інформації. Необхідність створення геоінформаційних технологій зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів на доказ тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем. Реалізація та розвиток геоінформаційних технологій потребує координації зусиль бібліотек державного рівня та обласних універсальних наукових бібліотек, діяльність яких має регіональну спрямованість, для узгодженого формування та багатоаспектного використання комплексу розподілених баз даних з інформацією про економічну, екологічну, демографічну ситуацію в областях, наявні в них природні ресурси тощо. Інтеграція робіт у цьому напрямі сприятиме перетворенню "бібліотечного" джерела інформаційної підтримки прийняття рішень в одне з провідних у системі інформування управлінських ланок, оскільки бібліотеки України мають достатнє представництво в регіонах, і належний кадровий потенціал, і значний досвід інформаційної діяльності. Наступний, четвертий етап інтелектуальної обробки документів тісно пов'язаний з комп'ютерними технологіями, оскільки його реалізація потребує наявності електронних інформаційних ресурсів, та значних обчислювальних потужностей. Йдеться про проведення бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень у сховищах даних. У процесі цих досліджень можуть здійснюватись такі інтелектуальні операції як класифікація (виявлення ознак, що характеризують групу, до якої належить той чи інший документ, за допомогою аналізу вже класифікованих публікацій і формулювання деякого набору правил), кластеризація (виділення компактних скупчень документів, що мають подібні, заздалегідь не задані ознаки) тощо. Розробки в цьому напрямі все більш інтенсифікуються. Можна говорити про певні досягнення, хоча в повсякденній практиці діяльності бібліотек згадані інтелектуальні технології поки що не використовуються. Інтегрований технологічний цикл, що передбачає бібліографування, реферування, підготовку інформаційно-аналітичних і прогностичних матеріалів, проведення бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень є передумовою, необхідною для досягнення головного кінцевого результату — екстракції зі сховищ даних нових знань, які в явному вигляді в них не містяться. Цей п'ятий етап наукової обробки документів сьогодні не реалізовано, проводяться дослідження та експерименти. Однак, саме він забезпечить входження бібліотек у суспільство знань у якості системоутворюючої ланки інформаційної сфери суспільства, сприятиме їх трансформації з відносно автономних елементів інфраструктури, що сьогодні вважається допоміжною, в інформаційні серцевини виробничих, наукових, освітянських і культурологічних структур. На перший погляд, це набуття бібліотеками якісно нового статусу і ролі в суспільстві, якого вони не мали ніколи. Але історія свідчить, що така трансформація є насправді відродженням притаманних бібліотекам сутністних функцій наукової установи, інформаційно-аналітичного центру, культурологічної інституції, навчального закладу тощо. Були часи, коли вони існували як структури, де поряд з формуванням фондів проводились фундаментальні дослідження і отримувались теоретичні результати світового рівня, створювались шедеври мистецтва, здійснювалась підготовка кадрів вищої кваліфікації. Ст.вик.Кривенко М.І. Орехов гр.МІТІС- 19 Свіщенко К. гр.. МІТІС-19 |
|
Впровадження іноземної мови у 1-му класі і другої іноземної мови... Соціально-економічні та культурні тенденції розвитку сучасного суспільства викликають необхідність навчання учнів іноземної мови... |
Конспект лекцій з дисципліни “ Історія України ” Друкується за рекомендацією... У конспекті лекцій висвітлено історію України від найдавніших часів до сьогодення. На основі джерел та аналізу історіографії авторським... |
|
Робота над нею почалася в 2007-2008 навчальному році після проходження... Сьогодні комп'ютери стають неодмінним атрибутом нашого життя, інформаційні технології створюють нові можливості отримання людиною... |
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ... |
|
Рождественська Д. Б. До проблеми мисленнєвих образів в інтелектуальній... Рождественська Д. Б. До проблеми мисленнєвих образів в інтелектуальній діяльності дитини зі зниженим зором // Дидактичні та соціально-психологічні... |
«Процвітаюча бібліотека сьогодні процвітаюча держава завтра…» Такі реалії життя сучасного цивілізованого суспільства. Стиль та імідж сучасного бібліотекаря, в цьому контексті, відіграє одну з... |
|
Чи відображено в уривках з окремі аспекти життя українського суспільства... |
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
|
РОЗГЛЯНУТО Соціально-педагогічні аспекти організації навчально-виховного процесу в сучасній школі (Ведмеденко Д. В.) |
ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УМОВАХ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО... |