|
|
Скачати 1.35 Mb.
|
|
СТАН ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, САМООРГАНІЗАЦІЇ ТА ДИНАМІКИ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ Сучасний світ надзвичайно складний в аспекті взаємопорозуміння. В ньому функціюють найрізноманітніші системи національних культур, як сукупності практичних, матеріальних та духовних цінностей. Згідно з цим будь-яка думка (ідея), суспільне явище чи будь-який матеріальний об’єкт наділяються певною цінністю, яка сприймається людиною безпосередньо і стосується її особисто. Але будь-яку культуру створює певний етнос спільно. Вона є відображенням історично досягнутого рівня розвитку конкретного народу, який втілює створені ним цінності в результатах життєдіяльності кожного його представника. Такою подвійністю стандарту культурової цінності (моє і суспільне) можна пояснити її обов’язковість як одного із визначальних чинників культури — цінність атрибутивно символізує причетність людини до певної культурової спільноти. Можна стверджувати про визначну роль та значення культурових цінностей в житті кожної людини. Вони є потужними мотиваціями людської діяльності позаяк відповідно до них людина здійснює інформаційний відбір в результаті пізнання реалій навколишнього світу, формує свої емоції, почуття та відношення до цих реалій, що є передумовою для формування людини-творця культурових цінностей. В своїй свідомості кожний індивід має масу цінностей найрізноманітнішого ґатунку, тому доцільно вести мову про систему цінностей. В такій системі кожна цінність упорядковується, тобто має свій стандарт. Така система устандартованих цінностей для кожної культури має вкрай важливу значимість, позаяк в ній відображено ставлення людини до найближчого середовища, суспільства, флори та фауни, світобудови та всесвіту в цілому. Пізнаючи стандарти навколишнього світу, людина спирається на стандарти усталеної практики її культури і поступово формалізує свою систему стандартів цінностей своєї власної культури, якими і керується впродовж всього свого життя. На цьому підґрунті в кожній національній культурі створюють свою систему стандартів цінностей як відображення вічності культури, її специфічного місця в загальносвітовій культурі. Саме стандарти такої системи культурових цінностей сприяють забезпеченню цілісності національної культури будь-якого народу, її етнічного образу та потрібного ступеня упорядкованості. Вони є найважливішими чинниками її самоорганізації та динаміки. Однак будь – яка цінність, її стандарт мають бути ословленні термінами культури того етносу, який створює ці цінності і кожний представник якого є носієм цієї культури. Враховуючи це, можна стверджувати, що від стану словниково – термінологічного забезпечення національної культури будь –якої держави залежить її цивілізованість та рівень розвитку культури і мистецтва. Адже навіть окреме слово – це «малий твір мистецтва» (Г. Глінц), а «світ просіюється крізь сито слів» (К. Кравс [1]) Вважається, що найбільший словниковий ресурс у англійців – понад 600 тисяч слів, а найменший – у окремих племен Амазонії – до двох тисяч слів, а щоб добре учитися в школі з першого класу дитині потрібно знати не менше 800 слів. Сьогодні у всіх культурологічних дослідженнях, методологіях культурово–антропологічного напряму, лінгвокультурології тощо як і у всій світовій науковій практиці слово «культура» не устандартовано, його понятійний зміст не складено, а дефініція поняття «культура», яка в сучасних гуманітарних науках відноситься до розряду фундаментальних, ще немає чіткого однозначно виозначеного наукового вираження. За 10 років незалежності України, як стверджується в збірнику «Проблеми української термінології» за 2006 рік, було видано понад 1000 словників різних типів. Із них 469 термінологічного спрямування, зокрема з економіки та менеджменту 73 словники, з медицини 57, з юриспруденції 30, з інформатики та комп’ютерної техніки 27, з хімії 19 і майже відсутні (за окремим винятком) вагомі культурово-мистецькі термінологічні словники. За період з 1992 р. по 1996 р. включно було розроблено та впроваджено в промисловому секторі економіки України безпрецедентно в світовій практиці більше 600 державних термінологічних стандартів на «Терміни та їх визначення». І жодного державного термінологічного стандарту у сфері культури і мистецтва Україна не має і сьогодні. Це є ще одним із суттєвих факторів недооцінення значимості створення та розвитку словниково-термінологічної бази в сфері культури і мистецтва, що вірогідно залишається рудиментом радянського ставлення до гуманітарного термінознавства в українському суспільстві. Показовим фактором є постанова Ради Міністрів СРСР «Об улучшении работы по стандартизации в стране» (1965 р.). В ній Госстандарт СРСР було зобов’язано значно розширити межі та обсяги робіт з стандартування науково-технічної термінології. З цього моменту можна вважати, що вперше на теренах СРСР офіційно було започатковано системну термінологічну стандартизацію в технократичній сфері. Варто зазначити, що у Франції після другої світової війни було прийнято 10 законів, 20 декретів та більша 40 нормативно-правових актів стосовно розвитку французької мови та термінології. Щоб захистити останню від проникнення «американізмів» (англійських наукових та технічних термінів) президент Франції Шарль де Голль запропонував прем’єр-міністрові країни категорично заборонити друкувати у Франції англійською мовою документи НАТО [3]. Було також запропоновано створити при міністерствах та відомствах фахові термінологічні комісії, основним обов’язком яких було збагачувати фахову термінологію певної галузі знань виключно французькими неотермінами чи номенами для позначення нових понять та заміни іншомовних термінологічних запозичень. В 1994 р. відповідним законом у Франції заборонялось застосовувати іншомовну, не французьку термінологію в освіті, на наукових конференціях, семінарах та симпозіумах, в інформаційній сфері, зокрема радіо і телебачення тощо. Офіцерів юридичної поліції було зобов’язано здійснювати контроль та накладати значні штрафи за порушення, невиконання вимог, викладених в цьому законі. В провінції Квебек (Канада) за порушення мовно –термінологічного режиму встановлено штрафи розміром від 250 до 700 канадських доларів для працівника і від 500 до 1400 доларів для керівника. За повторне порушення - від 500 до 1400 доларів та від 1000 до 7000 доларів відповідно. В Україні подібного контролю за мовно-термінологічним режимом ми не спостерігаємо. В країнах Західної Європи термінологічний розвиток культури базується на термінологічних засадах римської культури. Галузеві, тобто фахові термінологічні системи в цих країнах сьогодні зазнають впливу в основному англійської та в певній мірі французької термінологій. В Південно-східному культурологічному просторі Європи самоорганізація та динаміка термінологічної культури базується в основному на термінологічних засадах давньогрецької філософії і культури. Отже на культурологічних словниково-термінологічних теренах України зійшлися термінологічні системи двох найрозвинутіших свого часу культур – Римської та Візантійської цивілізацій. В подальшому розвиток термінологічних систем країн Європи зазнав впливу в технократичній сфері – в основному німецької та до певної міри англійської фахової термінології, а в культурологічній - французької та італійської. Україна сьогодні в обох цих напрямах самоорганізації та динаміки культури займає далеко не перші позиції. Офіційно термінологічна робота з стандартування фахової термінології технократичної (науково-технічної) сфери України була організована автором цих рядків на початку 90-х років ХХ століття зі створенням Українського НДІ стандартизації, сертифікації та інформатики (Укр. НДІ ССІ) та спеціального Термінологічного відділу в структурі цього інституту. Феномен слова «культура» теоретично розглядається в багатьох галузях гуманітарного знання і в кожній з них виозначуються свої аспекти пошуку однозначності дефініції поняття цього феномена і згідно з отриманими результатами здійснюється ословлювання поняття «культура» в кожній окремій галузі знань відповідно до термінологічних надбань національної культури. В цьому контексті важливо зазначити, що перший у світі словник кібернетики (тобто ословлення кібернетичних понять) було видано українською мовою, носієм української культури. Адже «за станом мови можна встановити стан культури» (В. фон Гумбольдт) [1]. Отже вперше в світі, як відгук на потребу світової спільноти, було упорядковано (номіновано) словами – неотермінами української культури новий напрям світового культурово-мистецько-технократичного простору, а саме «кібернетичне мислення». Ще задовго до американського доктора філософії Гарвардського університету Н. Вінера український вчений Я. І. Грдіна звернув увагу на формальні аналогії в «стандартах» біологічних та технічних систем. Згодом почали з’являтися ословлення таких словосполучень-номенів як «кібернетичне мистецтво», «кінетичне мистецтво», «комп’ютерний живопис» та інші. В ословленні (означенні) цих та подібних одиниць думки (понять) автори (як наприклад Н. Шеффер, грецький композитор Я. Ксенакіс та ін.) намагалися з середини 20-го століття відобразити в художніх образах сучасний науково-культурово-мистецький та технічний прогрес, застосовуючи методологію тропів та метонімії. Можна вважати, що цей (в ряді інших) історичний факт є суттєвим підтвердженням герменевтично-процесового підходу в самоорганізації та динаміці культури. Проф. Пахомов І.П. Слива О.. гр.МІТІС-29 НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ВИД ІНФОРМАЦІЙНОГО БІЗНЕСУ Інформаційний бізнес (ІБ) – порівняно нова сфера підприємницької діяльності. Термін "бізнес" (business – діло, справа, ділові відносини між людьми, або відносини між учасниками діла) – це діяльність, здійснювана приватними особами, підприємствами чи установами з виробництва або придбання і продажу товарів чи наданню послуг в обмін на інші товари, послуги або гроші для взаємної вигоди зацікавлених осіб чи організацій. Основними функціями інформаційного бізнесу в широкому розумінні являються: менеджмент і ведення обліку; підготовка кадрів; маркетинг будь-якої діяльності і безпосереднє виробництво інформаційної продукції. Роль провідника досягнень науково-технічного прогресу і інновацій, радника при прийнятті управлінських і виробничих рішень і, з рештою, необхідність інформації при вирішення проблем і досягнення поставлених цілей кожного окремого члена суспільства, обумовлює багатогранність видів науково-інформаційної діяльності і її споживчу цінність. Інформаційний бізнес має і свої специфічні функції, які поділяють його на комп'ютерний, суто інформаційний і змішаний, що відбивається на категорії інформаційного органу. Крім того категорія визначається ще й за такими показниками:
Інформаційний бізнес, спрямований на підтримку процесів керівництва в різних галузях народного господарства, або на експертні оцінки, інколи ще називають "інформаційно-діловим обслуговуванням", "диференційованим забезпеченням процесів керівництва" або "системою підтримки прийняття рішень", розуміючи під цим програмоване формування цілеспрямованого, послідовного, комплексного і неперервного процесу інформування споживачів конкретною науково-технічною, економічною, діловою інформацією, виходячи із специфіки запитів та перспектив розвитку певної галузі. При виборі категорії бізнесової діяльності інформаційного органу основними принципами повинно стати:
Формуючи власну політику інформаційного ринку, слід визначитися з колом послуг, що будуть надаватися, відповідно до наявних інформаційних ресурсів і з дотриманням балансу інтересів споживачів і видавців інформаційної продукції. На сучасному споживчому ринку існують такі групи інформаційної продукції, яка з точки зору бізнесу є товаром: 1. Науково-технічна продукція, яка створюється на замовлення або в процесі науково-технічної діяльності в ініціативному порядку і яка відноситься до сфер науки, техніки і виробництва. До цієї групи відносяться технічні рішення, в т. ч. винаходи і промислові зразки, технічна документація, ноу-хау, програмні системи, що реалізують інформаційні та інші технології. Специфічним видом науково-технічної продукції цієї групи є аналітичні матеріали – результати аналізу опублікованих і неопублікованих матеріалів. Предметом купівлі можуть бути матеріали, як спеціально підготовлені на замовлення, так і раніше виконані і реалізовані новому замовнику. До даного виду продукції може бути застосований ринковий механізм формування договірних цін, хоч дефіцит попиту нерідко призводить до довільного їх визначення. Слід підкреслити, найбільш перспективним напрямком створення цього виду інформаційного продукту є шлях, пов'язаний з його інтелектуалізацією і підвищенням наукоємкості. 2. Інформаційні продукти і послуги, пов'язані з так званим бібліотечним типом обслуговування. До цієї групи відносяться послуги з надання відповідно до запиту абонента як самого документа (книги, журнали, каталоги тощо), так і копій, рефератів, бібліографічних описів, об'єктографічних чи інших довідок, а також різноманітних баз і банків даних, послуги з надання дистанційного доступу, з проведення пошуку в інформаційних масивах, депонуванню рукописів, перекладів і т.ін. До цієї ж групи відносяться роботи з забезпечення переведення інформації на мікрографічні й машинозчитувані носії, надання телекомунікаційних каналів для забезпечення функціонування електронної пошти і проведення телеконференцій. При формуванні товарного асортименту інформаційної продукції слід враховувати всі основні принципи бізнесової діяльності. Підлеглий статус інформаційних органів, які ми розглядаємо, дає йому ряд переваг в організації бізнесу, а саме – відсутні проблеми початку діяльності і створення підприємства, необхідності його реєстрації, формування фондів, придбання майна та багатьох інших організаційно-управлінських проблем. Але досьє по входженню в бізнес він повинен обов'язково мати. В досьє повинно входити: викладення проекту комерціалізації діяльності (цілі, види НІД і асортимент інформаційної продукції, концепція вартості НІД), експертні оцінки інформаційного ринку, попиту і пропозиції, прогнозованого обороту, фінансових і матеріальних витрат на виробництво; гіпотези з отримання прибутку, необхідних інвестицій, матеріально-технічної бази і кадрового потенціалу інформаційного органу. Форми організації інформаційного бізнесу, як і будь-якого іншого, можуть бути різноманітними – індивідуальне підприємництво, партнерство, акціонерне товариство, корпорація, товариство з обмеженою відповідальністю, франчайзінг тощо. Вибір та обгрунтування форми інформаційного бізнесу залежить переважно від поставленої цілі, вихідних матеріально-технічних, кадрових і фінансових умов, інформаційного споживчого ринку, переважаючого попиту, наявності конкурентів При переході на бізнесові умови діяльності необхідно вирішити ряд завдань, серед яких: перше – організувати так інформаційну діяльність, щоб можна було кваліфіковано і своєчасно виконувати свої обов'язки перед споживачами інформації; друге – забезпечити себе таким "портфелем замовлень", який дозволить виправдати всі затрати на утримання інформаційного органу і отримати солідний прибуток. У "портфель замовлень" повинні входити лише економічно ефективні види інформаційної продукції, визначені на основі вивчення інформаційних потреб споживачів та інтелектуальних і матеріально-технічних можливостей їх задоволення інформаційним органом. Це може бути: 1. Виконання науково-інформаційних робіт і послуг за постійно діючими замовленнями підрозділів галузі. Сюди відноситься інформаційне забезпечення всіх пріоритетних напрямів діяльності галузі, цільових програм, заходів тощо. Вартість цих робіт визначається за реальними витратами на їхнє виготовлення з додаванням величини бажаного прибутку. На кожну з них відкривається окреме замовлення, в якому вказується перелік робіт, їх обсяг, строки і вартість їх виконання. Замовлення погоджується з фінансовою службою обох сторін і підписується. 2. Виконання робіт з індивідуального інформаційного забезпечення спеціалістів галузі. Сюди відносяться роботи по вивченню інформаційних потреб спеціалістів і організації їхнього постійного інформаційного забезпечення. Робота виконується за постійно діючим завданням або замовленням. Умови її виконання і оплати такі ж, як і в попередній роботі. 3. Виконання одноразових заходів з науково-інформаційного забезпечення підрозділів галузі і окремих спеціалістів. Сюди, окрім виконання окремих завдань на цільовий пошук і забезпечення інформацією, включаються також виконання перекладів з інших мов, підготовка покажчиків літератури на різних носіях, складання довідок, разовий пошук інформації у фондах, замовлення копій чи окремих документів. Ці види робіт і послуг оплачуються за договірними цінами. 4. Виконання одноразових замовлень з науково-технічної пропаганди. Сюди відносяться всі замовлення на проведення пошуку і передачі інформації про передовий досвід і інновації, а також організація і проведення заходів щодо вивчення передового досвіду чи інновацій. Оплата роботи здійснюється за фактичними цінами, встановленими виробником або за угодою. 5. Виконання одноразових замовлень підрозділів інших галузей і окремих споживачів. Ці роботи виконуються за письмовими замовленнями, в яких, крім сутності замовлення і строків його виконання, даються гарантії оплати виконаних робіт. Звичайно це: замовлення на надання допомоги в пошуку інформації, копії видань з ДІФу, інформаційні, адресні та аналітичні довідки, реферати, оглядова і бібліографічна інформація і т. п. або замовлення на отримання вже готової ексклюзивної інформаційної продукції. Виконана робота передається замовнику тільки після оплати виставленого рахунку. Якщо замовлення складне, й дороге, то вартість його виконання попередньо погоджується з замовником. Відносно ж тих робіт, котрі, як перераховані вище, не оплачуються (обслуговування інформацією керівників, взаємообмін і тощо), то витрати на їх виконання, виставлені інформаційним органом керівництву базового підрозділу, відносяться на його накладні витрати. Організаційно-економічне удосконалення НІД при переході на бізнесовий режим залежить від наявності: – норм часу і виробітку на всі процеси і всю інформаційну продукцію; – цін на всю без винятку продукцію, незважаючи на форму її надання споживачеві (платну чи безплатну); – системи обліку і контролю за своєчасним виконанням; – активного зворотного зв'язку зі споживачами; – зниження собівартості продукції; – рентабельності виробництва. Не зважаючи на те, що комерційна науково-інформаційна діяльність в даному випадку є додатковою і лише сприяє збільшенню прибутку базового підрозділу, вона не повинна породжувати невиправдані робочі місця і витрати, які не приносять доходу. Тому одним з важливих моментів організації, становлення і розвитку інформаційного бізнесу є визначення доцільності його діяльності, перспективних обсягів реалізації продукції і послуг, отримання прибутку. Бібліотека, як некомерційна установа, досі не має критеріїв комерційного ранжирування своїх послуг і продуктів. Тому першочерговим завданням повинно стати визначення реальної ціни продукції та послуг, які має намір бібліотека продавати споживачам. Це трудомістке, але одноразове завдання, і його необхідно зробити самим чи найняти спеціаліста. Потім необхідно зіставити реальну ціну з ринковою і прийняти рішення про доцільність виробництва кожного продукту чи послуги, тобто, визначитися з рентабельністю виробництва обраного товарного асортименту. Всі ці питання покликане вирішити маркетингове дослідження, з якого і повинно починатися формування бізнесової стратегії будь-якого інформаційного органу. Ст.вик.Кривенко М.І. Орехов Д.. гр.МІТІС-19 |
|
Впровадження іноземної мови у 1-му класі і другої іноземної мови... Соціально-економічні та культурні тенденції розвитку сучасного суспільства викликають необхідність навчання учнів іноземної мови... |
Конспект лекцій з дисципліни “ Історія України ” Друкується за рекомендацією... У конспекті лекцій висвітлено історію України від найдавніших часів до сьогодення. На основі джерел та аналізу історіографії авторським... |
|
Робота над нею почалася в 2007-2008 навчальному році після проходження... Сьогодні комп'ютери стають неодмінним атрибутом нашого життя, інформаційні технології створюють нові можливості отримання людиною... |
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ... |
|
Рождественська Д. Б. До проблеми мисленнєвих образів в інтелектуальній... Рождественська Д. Б. До проблеми мисленнєвих образів в інтелектуальній діяльності дитини зі зниженим зором // Дидактичні та соціально-психологічні... |
«Процвітаюча бібліотека сьогодні процвітаюча держава завтра…» Такі реалії життя сучасного цивілізованого суспільства. Стиль та імідж сучасного бібліотекаря, в цьому контексті, відіграє одну з... |
|
Чи відображено в уривках з окремі аспекти життя українського суспільства... |
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
|
РОЗГЛЯНУТО Соціально-педагогічні аспекти організації навчально-виховного процесу в сучасній школі (Ведмеденко Д. В.) |
ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УМОВАХ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО... |