|
|
Скачати 1.35 Mb.
|
|
ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Об'єктивний інтерес сучасної науки і практики викликаютьдослідження, пов'язані з інформатизацією суспільства. Безліч негативних прикладів нераціонального впровадження і подальшого використання інформаційних систем у різних сферах соціальної практики і, як результат, неефективна взаємодія людини з інформаційним середовищем, є каталізатором досліджень як теоретичного, так і прикладного характеру, спрямованих на подолання внутрішніх протиріч і труднощів у розвитку інформаційного простору. Формування об'єктивно існуючого напряму науки, освіти і практики менеджменту інформаційних систем потребує узагальнення теоретичних засад його існування і практичних завдань діяльності у цій сфері. Роль інформації і інформатизації суспільства тісно пов'язана з відомою у сучасній науці "концепцією сталого розвитку суспільства". Особливого значення в цьому контексті набувають такі проблеми, як роль соціальної інформації у досягненні сталого розвитку і органічний взаємозв'язок з якісним перетворенням інформаційного простору соціуму, важливе місце в якому посідають інформаційні системи . Усвідомлення фундаментальної ролі інформації у суспільному розвитку, перехід інформації до розряду найважливіших універсальних категорій відображають об'єктивну необхідність у інформаційних ресурсах для всіх основних видів людської діяльності: навчальної, виробничої, адміністративно-управлінської, творчої, наукової тощо. Як інструмент соціального управління інформація виконує ряд специфічних функцій, відповідно до змісту яких можна навести таке її функціональне визначення: "Соціальна інформація є системою сукупних даних (відомостей), які виступають одночасно метою і детермінантами соціальних перетворень тією мірою, якою вони (відомості) відповідають очікуванням суб'єкта соціальної дії і містять необхідний і достатній матеріал для реалізації його потреб" . Відповідно висуваються такі вимоги до соціальної інформації:
Соціальна інформація є відображенням всієї системи соціальної практики, всіх суспільних явищ і процесів і як така, що веде до соціальних перетворень, реалізується тільки у процесі організаційно-перетворюючої діяльності суб'єкта. Функціонування суспільного соціального інтелекту повинно мати адекватне інформаційне забезпечення, а інформаційна інфраструктура суспільства повинна забезпечити потужні механізми обробки масивів інформації і достатню оперативність зворотного зв'язку в ході управління. Інформаційно-системний підхід до вивчення проблем інформатизації дозволяє вийти за межі окремого об'єкта або окремої галузі людської діяльності, подивитись на проблеми впровадження і використання інформаційних систем з точки зору сучасних загальносуспільних і навіть загально цивілізаційних процесів. Розглянемо впровадження і застосування інформаційних систем у системі управління. Управління будь-якою соціально-економічною системою пов'язане з інформаційними процесами. Інформація являє собою сполучну основу процесу управління, оскільки саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінського рішення. У найширшому розумінні управління це «...елементарна функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності» . Діяльність менеджера розуміється як свідомий вплив людини на об'єкти, процеси і людей, що беруть у них участь, з метою надати певну спрямованість діяльності для того, щоб одержати бажані результати. Менеджмент ставить своїм завданням внести необхідну впорядкованість у процес, організувати спільну діяльність, досягти узгодженості, координації дій. Розвиток теорії управління дозволяє розглядати нові самостійні галузі управління, пов'язані з управлінням інформаційними ресурсами, впровадженням і використанням інформаційних технологій в діяльності підприємств і організацій, управлінням процесами опрацювання інформації в організаціях. Виконання соціальною інформацією управлінських функцій, циркуляція інформації між компонентами системи, між системою в цілому і оточуючим середовищем є обов'язковим атрибутом управління. Саме завдяки інформаційним процесам, система здатна здійснювати цілеспрямовану взаємодію із зовнішнім середовищем, координувати відносини власних компонентів, спрямовувати їх рух до заданої мети. Серед багатьох різновидів менеджменту (стратегічний, фінансовий, ризиковий та ін.) інформаційний менеджмент посідає особливе місце як такий, що забезпечує організацію і управління інформаційними потоками. Сучасні концепції управління інформаційною діяльністю на підприємствах широко застосовують ідеї інформаційної логістики для побудови моделей інформаційної діяльності підприємства, які відображають взаємозв'язки між інформаційними потоками, а впровадження комп'ютерних технологій дозволяє застосовувати менеджмент ділових процесів (workflow management), який являє собою управління інформаційною логістикою на базі комп'ютерної технології і основною метою якого є забезпечення діяльності з виконання господарських завдань необхідною інформацією відповідного виду, обсягу, якості, у відповідні терміни і у відповідному місці. Застосування цих концепцій дозволяє побудувати інформаційну модель організації, яка є схемою потоків інформації, використовуваної в процесі управління, відображає різні процедури виконання функцій управління організацією і представляє за кожним завданням зв'язок вхідних і вихідних документів і показників. Відповідно теорія і методика інформаційного забезпечення і документування управлінських процесів, управління документацією (в тому числі електронною) потребує вивчення самої схеми управління, змісту управлінських зв'язків, впливу управлінської дії об'єкта, що керує, на керований об'єкт, а також проблем, пов'язаних із наступним користуванням документами у їхньому динамічному стані, тобто потребує застосування методології інформаційного менеджменту. В той же час вирішення проблем, пов'язаних із технічним, технологічним, лінгвістичним забезпеченням, персоналом, який бере участь у процесах впровадження і використання інформаційних систем, потребує застосування відповідних функцій управління до їх розв'язання, застосування методології інноваційного менеджменту, стратегічного менеджменту і менеджменту проектів. Слід зазначити, що специфічність процесів інформатизації і потреба інтегрального врахування її основних концептів - інформація, людина, засоби інформатизації ведуть до конвергенції згаданих видів менеджменту (інформаційного менеджменту і тих, що стосуються управління впровадженням інформаційної системи) і потребують розглядання їх як поліфункціонального напряму практичної діяльності менеджменту інформаційних систем. Застосований підхід для визначення сутності менеджменту інформаційних систем для системи управління за необхідності може бути екстрапольований на визначення завдань менеджменту інформаційних систем для інших сфер застосування (бібліотечно-інформаційних, освітньо-телекомунікаційних та ін.). Автоматизована інформаційна система є поліструктурним об'єктом і включає взаємопов'язану сукупність комплексу апаратно-програмних засобів для збирання, передачі і обробки інформації, відповідної інформаційної бази і персоналу, який бере участь у обробці, збиранні, передачі і використанні інформації . Така складна людино-машинна система має формуватись координовано на організаційному і технологічному рівні, потребує для свого ефективного функціонування координованого управління із застосуванням функцій аналізу, планування, організації, контролю до всіх компонентів інформаційних потоків, персоналу, апаратних і програмних засобів та ін., робить її об'єктом безпосереднього управління, що потребує застосування до цього складного соціотехнічного об'єкта класичних управлінських функцій і визначення діяльності в цій галузі як менеджменту інформаційних систем. Вивчення соціальних аспектів інформаційного середовища свідчить про зміну соціальної структури суспільства під впливом інформатизації, про існування низки проблем, які виникають у взаємодії людей, які створюють нові форми і способи спілкування. Відбувається осмислення глобальності змін, які відбуваються з людством, і визначення напрямків, якими воно буде рухатись у перспективі. Зокрема, Д.Тапскотт наводить перелік основних складових цифрового суспільства:
Разом з тим "електронна революція" і розвиток інформаційного суспільства викликають низку специфічних соціально-культурних наслідків. У сьогоднішній техногенній цивілізації доступ до інформаційно-телекомунікаційних технологій: комплексна проблема, яка не зводиться до набуття комп'ютерної грамотності і приєднання до мережі Інтернет. В центрі уваги сучасного суспільства знаходяться такі проблеми комп'ютеризованого імформаційно-комунікаційного середовища, як інформаційна нерівність (digital divide) та інформаційна безпека. Виділяють різні рівні доступу до інформації і такі основні їх аспекти, як технологічний (фізичний доступ користувачів до найсучасніший технологічних пристроїв), фінансовий (гарантований рівень достатку, який дозволяє користувачам придбати необхідні технологічні пристрої, сплачувати підключення до мереж), соціальний (передбачає безкоштовний доступ для тих, хто не може сплачувати його в індивідуальному порядку), освітній (забезпечення мінімального рівня навичок для володіння новими технологіями). Одним з аспектів формування інформаційного суспільства є проблема інтелектуального суверенітету. Ще на початку 90-х років вченими висловлювалась занепокоєність тим, що розвиток інформаційно-комп'ютерних технологій створює можливості такого виду соціально-економічної, політичної і духовно-культурної сегрегації, при якій у найбільш розвинутих інформаційних суспільствах буде сконцентрована майже вся інтелектуальна індустрія. Вони стануть продуцентом основних культурних і соціально-гуманітарних потреб. Решта країн перетвориться у споживачів інформаційної технології і інформаційної продукції, виробника сировини і окремих видів промислової продукції, тобто стануть "інформаційними колоніями". Російські вчені звертають увагу на актуальну і для України проблему: "...проникнення новітніх комп'ютерних технологій у виробництво і побут в нашій країні відбувається не самостійно, а лише як відображення процесів, які відбуваються у технічній індустрії Заходу" . В умовах інтенсивного використання глобальних мереж виникають нові форми "культурної агресії" з боку більш розвинутих держав, існує загроза втрати національної самобутності (включаючи і мовну), легкість наповнення мереж викликає проблему обмеження інформації, яка вважається соціально і економічно небезпечною, виникають проблеми безпеки персональних даних, додержання авторських прав тощо. Поряд із загальним поняттям "інформатизація суспільства" в науковій літературі все частіше використовується поняття ''соціальна інформатизація", мету якої розуміють як забезпечення широкого доступу громадян до накопичених у суспільстві знань, зняття організаційних, технологічних, надмірних ідеологічних та інших обмежень в галузі циркулювання інформації у суспільному організмі. Винятковість ролі інформації у розвитку самої людини як особистості і суб'єкта соціальної творчості збагачує людську культуру новим значущим як для особистості, так і для суспільства у цілому, елементом - інформаційною культурою. Оскільки поняття інформаційної культури пов'язане із фундаментальними поняттями "інформація" і "культура", дослідники виділяють "інформологічний" і "культурологічний" підходи до розуміння цього поняття. Інформологічний підхід визначає інформаційну культуру як сукупність знань, умінь і навичок пошуку, відбору і аналізу інформації, тобто всього того, що включається до інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб. При використанні культурологічного підходу зміст поняття "інформаційна культура" розширюється, інформаційна культура розглядається як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві, як складова процесу формування культури людства. У розумінні інформаційної культури менеджера інформаційної системи необхідний синтез цих підходів. Різке зростання рівня технологізації суспільства вступає в протиріччя з психофізіологічними особливостями людини у освоєнні інформаційних ресурсів, рівнем культури їх використання, посиливши розмежування між традиційною гуманітарною культурою і культурою технократичною. Саме інформаційна культура покликана гармонізувати внутрішній світ суб'єкта шляхом вироблення раціональної інформаційної поведінки, що дозволяє досягти рівноваги в інформаційному взаємообміні із середовищем, яке ґрунтується на комп'ютерних і телекомунікаційних засобах. Предметом наукового дослідження менеджменту інформаційних систем є розвиток його теоретичних, методологічних та практичних принципів і положень, а також фундаментальних завдань, що належать до проблемного кола питань інформатизації суспільства. Метою менеджменту інформаційних систем в теоретичному аспекті можна визначити:
Таким чином, менеджмент інформаційних систем - це предмет дослідження та вивчення:
Відповідно сконцентрованим, вузьким тлумаченням завдань менеджменту інформаційних систем є організувати оптимальну взаємодію людини з навколишнім середовищем в системних взаємозв'язках "інформаційні ресурси - інформаційні технології - комунікації". доц. ВІНІЧУК І.М. Роль освіти у формуванні інформаційної культури особи в інформаційно-КОМУНІКАТИВНОМУ суспільстві В інформаційному суспільстві потрібно починати оволодівати інформаційною культурою ще з дитинства, спочатку за допомогою електронних іграшок, згодом залучаючи персональний комп’ютер. Забезпечення високого рівня інформаційної культури студента, необхідної для роботи в конкретній сфері діяльності, варто вважати соціальним замовленням інформаційного суспільства для вузів. Причому поряд з вивченням теоретичних дисциплін інформаційного напряму багато часу необхідно приділити комп’ютерним інформаційним технологіям, що є базовими складовими будь-якої майбутньої сфери діяльності в інформаційному суспільстві. Адже дані статистики свідчать, що відсоток працюючих в інформаційній сфері невпинно зростає. З’являються все нові і нові інформаційні професії, пов’язані з формуванням і експлуатацією електронних бібліотек, баз даних і знань, систем зв’язку і телекомунікацій, застосуванням мультимедійних засобів, інформаційних систем і технологій, геоінформаційних систем. Підвищується рівень вимог до професійної кваліфікації цих працівників. Отже, система освіти стає перед необхідністю вирішення соціально й економічно дуже важливої проблеми – підготовки професіоналів, здатних ефективно використовувати як уже наявний, так і той, що формується, інформаційний потенціал. Отже, в інформатизації українського суспільства особливу увагу варто приділяти інформатизації освіти як напряму, що пов’язаний з набуттям і розвитком інформаційної культури особи. Це, у свою чергу, ставить освіту в становище “об’єкта” інформації, де потрібно так змінити зміст і напрям підготовки, щоб забезпечити майбутньому фахівцю не тільки загальноосвітні і професійні знання в галузі інформатики, а й необхідний рівень інформаційної культури. Впровадження персонального комп’ютера в усі сфери народного господарства, нові його можливості з організації “дружнього” програмного середовища, орієнтованого на користувача, використання телекомунікаційного зв’язку, який забезпечує нові умови роботи, застосування інформаційних технологій для найрізноманітнішої діяльності, постійно зростаюча потреба у фахівцях, здатних її виконувати, ставлять перед державою проблему перегляду всієї системи підготовки фахівців на сучасних технологічних засадах. На думку народного депутата України Л. Супрун, перше, що потрібно усвідомити: минув час, коли інформатизацією займалися тільки ентузіасти, це повинно стати державною політикою. Україна сьогодні закуповує техніку, яка, на жаль, використовується як друкарські машинки. Зі шкіл випускають 90% дітей фактично такими, що не вміють ні читати, ні писати, тому що вони не вміють користуватися комп’ютерною технікою. І в майбутньому в них не буде перспективи оволодіти нею достатньо швидко, так, якби вони виходили за умов надання відповідної базової підготовки в школі . На думку Міністра освіти і науки України С. М. Ніколаєнка, нині людство вступило в інформаційну добу, розвивається новий тип економіки – економіка знань, які оновлюються зі швидкістю світла. 2006 р. людством було вироблено стільки знань, скільки за період від народження Христа до початку Другої світової війни. На підтвердження тези про появу інформаційного суспільства та важливість проблеми інформатизації освіти і науки можна навести ще такі факти. За оцінками вчених, людина з’явилася на землі майже 2 млн років тому, 50 тис. років минуло відтоді, як виникла людська мова, 6 тис. років – як з’явилося письмо, 4 тис. років – як з’явився алфавіт. Між цими подіями – велика товща часу. У подальшому інтелектуальні прояви були більш стрімкими. Телебачення – 1926 рік, транзисторний приймач – 1948, комп’ютер з’явився десь 50 років тому, в тому числі третій і один з перших в Європі – у Києві, оптоволоконний кабель – 1988 рік. Нині Інтернет оплів майже весь світ. Отже, пріоритетним напрямом інформатизації в Україні має бути освіта і наука. Українська школа сьогодні – це школа ХХ ст., заснована для підготовки фахівців аграрної індустріальної економіки, а не інформаційної доби. В Україні оснащеність шкіл комп’ютерами становить близько 63% – 1,3 комп’ютера на 100 учнів. А В США на трьох учнів – один комп’ютер, в Угорщині один на шістьох, у Латвії та Словенії – один на п’ятьох. Користувачами Інтернету є лише 15% шкіл. Тобто можна констатувати, що сьогодні майже мільйон наших учнів практично не користується Інтернетом і не знає як працювати з комп’ютерами. Отже, першочерговими завданнями інформатизації освіти повинно насамперед стати створення: – мережі регіональних центрів системи дистанційного забезпечення;
Основними пунктами програми дій є:
Особливу вагу буде приділено розробці національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН, створенню інфраструктури оптичних ліній в Одесі, Києві, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Львові, Сімферополі, Севастополі, Луганську, Запоріжжі, забезпеченню доступу до міжнародних освітньо-наукових систем, наприклад, загальноєвропейської мережі GEANT. На часі створення електронних бібліотек вузів, віртуального університету, зв’язок з усіма основними бібліотеками світу. Скажімо, за 400 тис. гривень можна сьогодні користуватися 8 800 журналами, зв’язуватися з усіма університетами, науково-дослідними інститутами, всіма громадянами, вузами для того, щоб одержувати потрібну інформацію . На розвиток інформаційних технологій в Україні, у розрахунку на одного жителя, щорічно витрачається близько 3 доларів (у Польщі – 28, у США – 250), тобто на два порядки менше, ніж у розвинених країнах. За оцінками фахівців, держава сьогодні може забезпечити не більше 20 відсотків інвестицій, необхідних для модернізації інформаційної інфраструктури в Україні. Отже, єдиний вихід – це створення державою сприятливого податкового клімату для залучення внутрішніх і зовнішніх приватних інвестицій. Звичайно, сучасний стан національної освіти та науки зумовлений загальною економічною ситуацією в країні. Вона не є сприятливою для розвитку інтелекту. Але якщо дивитися у майбутнє, стратегії гуманітарного розвитку повинні мати пріоритет перед усіма іншими аспектами. Фундаментальним інтересом держави є захист і всебічний розвиток інтелектуально-духовного потенціалу суспільства. Тут не можна допустити відставання або відкочування назад порівняно з провідними країнами світу, бо це призведе Україну до становища другорядної держави, колоніального придатку до великих інтелектуально-силових центрів світу. Обмеженість державного фінансування освіти і науки згубно впливає не тільки на сферу інтелектуальної праці, а й на соціально-економічний розвиток України в цілому. Знижується престиж наукової, розумової і творчої праці, знижується загальний культурний і інтелектуальний рівень нації, відбувається девальвація багатьох духовних цінностей. Усе це призводить до відтоку мозків з України, що, у свою чергу, позначається на економічному становищі країни. Науково-дослідна діяльність у нашій країні ще недостатньо врегульована і законодавчо. Інтелектуальна власність визнається ще досить декларативно, і авторське право особи на продукти праці фактично не діє. Значний відтік національного інтелектуального капіталу – щорічно з країни їде в середньому 95,4 тис. чоловік, причому емігрує кожен 25 фахівець з вищою освітою. Це веде до втрати національного надбання, до духовного збіднення нації. Взагалі проблема підготовки і збереження висококваліфікованих фахівців стала нагальною проблемою українського суспільства. Якщо порівняти витрати на одного студента на рік, то в США вони в 6,4 раза вищі, ніж в Україні, у Великобританії – у 4,8, у Японії – у 4,7. Загальнонаукові та соціальні кризові процеси призвели до швидкого старіння кадрового складу. Середній вік наукових співробітників НАН України нині становить 45 років, а в деяких інститутах навіть 50 років. Погане фінансування призвело до того, що за озброєністю засобами автоматизації, науковими приладами, матеріалами, науковою літературою українські науково-дослідні інститути відстають від однопрофільних інститутів розвинених країн щонайменше на 10–15 років. Наші науковці мають, за підрахунками, у 100 разів менше інформації, ніж західні вчені, а доступ до найновішої інформації має тільки 1% спеціалістів. Окрім того, в умовах інформатизації суспільства зростає необхідність ефективної охорони інтелектуальної власності в Україні, що сприятиме зростанню національного потенціалу та реалізації нових ідей через такі чинники: створення передумов для комерціалізації знань і тим самим – фундаменту для самофінансування науково-технічної, винахідницької та інноваційної діяльності; підвищення суспільної оцінки знань і престижу науково-технічної діяльності; перебудову системи відносних цін в економіці на користь наукомістких, високотехнологічних галузей і видів діяльності, що стимулює їх розвиток; більш раціональне використання інтелектуальних ресурсів країни, які в умовах захисту інтелектуальної власності стають дорожчими, а отже, їх нераціональне використання – збитковим; створення належних умов для здійснення інвестицій у формі нематеріальних активів у високотехнологічні галузі та виробництва, що сприяє піднесенню на якісно новий рівень процесу трансферу технологій з-за кордону . . Доц. ВІНІЧУК І.М. . СТАПАНЮК В.Л. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ФАХОВОЇ ОСВІТИ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА Соціальним результатом інноваційної стратегії в інформаційному суспільстві є створення інтелектуальної інноваційної еліти. Питання виховання інтелектуальної еліти виходять нині на перший план. Це тим більш необхідно тому, що в Україні різко зменшилось фінансування перспективних і наукових досліджень, ліквідувалися галузеві централізовані фонди науки і техніки, що об’єктивно призвело до скорочення наукового потенціалу країни та за винятком деяких напрямків поставило під загрозу саму здатність проводити самостійну інноваційну діяльність. Стратегія інноваційної діяльності як проводилась, так і проводиться переважно на підприємствах державної форми власності, а надії на те, що з розгортанням приватизації відбудеться потужне сприяння структурній перебудові економіки, не виправдовується, бо впровадження інновацій на приватизованих підприємствах не активізувалося. Менеджмент повинен взяти під особливий контроль проблему якісної підготовки керівних кадрів, бо невпинно зростає суспільний попит на висококваліфікованих спеціалістів з вищою управлінською освітою. В Україні потрібно готувати власні якісно нові управлінські кадри, які володіють знаннями в галузі функціонального і кадрового менеджменту, мікро- і макроекономіки, економічних наук, соціології, етики та психології, математичними знаннями, набувають підготовку в галузі комп’ютерної технології, телекомунікації та мовну підготовку. Така різноманітна підготовка органічно поєднується з розвитком творчих здібностей, надбанням загальнолюдських ціннісних орієнтацій та якостей людини. Розвитку професійних якостей, необхідних інноваційному спеціалісту-менеджеру, формуванню професійних вмінь і навичок, всілякій підтримці організаційних та комунікативних здатностей майбутніх спеціалістів всебічно сприяють такі форми і методи навчання, як самостійне розв’язання творчих завдань, організація різних конкурсів, самостійне складання бізнес-планів, організація наукової роботи студентів, розробка ними соціальних і управлінських ініціатив, участь в експериментальній діяльності, інтелектуальні ініціативи. В інформаційному суспільстві процес формування професійної культури студента будь-якої спеціальності тісно пов’язаний з процесом формування його інформаційної культури, що передбачає використання різноманітних засобів, до яких належать знакові системи, найсучасніша інформаційно-обчислювальна техніка, методи та прийоми мислення, організаційні форми діяльності (навчаючі технології). Основні види професійної діяльності сучасного менеджера: контролююча, організаційно-управлінська, проектно-технологічна, маркетингова, експлуатаційна, аналітична. Тому саме знання у сфері інформатики і управління інформаційними ресурсами стають такими актуальними в його діяльності. Менеджер повинен володіти двома взаємодоповнюючими стилями мислення: логіко-алгоритмічним і системно-комбінаторним. Логіко-алгоритмічне мислення проявляється в умінні сформулювати логічні твердження про якості комп’ютерних даних і запити до пошукових систем; в індуктивному і дедуктивному мисленні – при аналізі ускладнень у роботі з комп’ютером; у вмінні формалізувати свої наміри. Системно-комбінаторне мислення передбачає бачення предметів і явищ в цілісності, взаємозв’язках; вміння вибудовувати декілька взаємодоповнюючих точок зору на один об’єкт; вміння комбінувати понятійні( теоретичні) і виробничі (практичні) засоби з різних дисциплін при побудові управлінських моделей . На жаль, нині формування інформаційної культури менеджера відбувається на основі монодисциплінарного підходу, пов’язаного з одним з чотирьох напрямів підготовки:
Однак повинні переважати все-таки два останні аспекти, які є характерними для інформологічного підходу. Ще один аспект, який характеризує недосконалість формування інформаційної культури менеджера, це відсутність концептуальних і методичних розробок з її формування, дефіцит навчально-методичної літератури тощо. Нині не тільки формується інший погляд на роль в управлінні звичних компонентів, таких як матеріальне виробництво чи жорсткі розподільчі механізми, а й зростає пріоритетна роль інформації, ділової активності, які докорінно змінюють всі усталені інвестиційні відносин між виробником продукції чи послуг і кредитором. У сучасному світі менеджеру виробничої сфери потрібно рахуватися з чотирма основними електронними технологіями:
Як же підвищити рівень інформаційної культури сучасного менеджера? Насамперед потрібно вирішити, як мінімум, такі завдання: – сформувати і постійно стимулювати інтерес до інформатики і програмування, спираючись на предметну сферу; – спланувати і забезпечити умови навчання, направлені на максимальну мобілізацію індивідуальних можливостей і ресурсів у межах самостійної роботи; – організувати процес навчання так, щоб розвивалися не тільки практичні навички у сфері інформатики і програмування, а й певний світогляд, творчий потенціал, який дасть змогу управлінцю з мінімальними затратами реалізувати доступ до потрібних інформаційних ресурсів, самостійно адаптуватися до дійсності інформаційного суспільства, яка характеризується появою нових парадигм, середовища інструментальних засобів . Конкретні вимоги до рівня підготовки менеджера у сфері інформаційної культури можна сформулювати так:
Такий рівень інформаційної культури вимагає певних знань у сфері теоретичних основ інформатики, сфері використання програмних засобів, управлінської інформатики. Відтак, менеджер повинен:
Такий далеко не повний перелік необхідних вимог до інформаційної культури інноваційного менеджера повинен складати фундаментальну основу всіх навчальних курсів і програм. На основі таких знань навіть можна складати програми підготовки профілюючих спеціалістів, наприклад спеціалістів з комп’ютерного моделювання управлінських процесів. З погляду лінійної логіки організації, до органів управління соціальною системою в ідеалі в інформаційному суспільстві мають входити спеціалісти з такими фаховими знаннями: менеджер, економіст, юрист, соціолог, психолог, інженер-програміст (останнім може бути особа, яка має високий рівень комп’ютерної грамотності, системотехнік, системний аналітик та ін.). Такого управлінця в одній людині можна визначити як “кібермонстр”. Для пересічної людини індустріального суспільства такий “кібермонстр” – це фантастика, але для людини глобального інформаційного суспільства, яка “грається” з комп’ютерами в Інтернет – це не проблема. Саме тому, можливо, молодь сьогодні і займає ключові (управлінські) позиції в інформаційному суспільстві. Отож потрібна не просто комп’ютерна грамотність менеджерів на рівні навчальної дисципліни “Основи інформатики та обчислювальної техніки”, а новий підхід до інформаційної культури, який, у свою чергу, вимагатиме поєднання методів математики, технічної кібернетики, інформатики тощо з гуманітарними управлінськими науками. Саме це і зумовило введення до навчальних дисциплін, які вивчаються менеджерами, додаткових дисциплін, пов’язаних з інформатикою (соціальна кібернетика, управлінська інформатика тощо). Відтак, основні загальні вимоги до інформаційних систем в освіті можна сформулювати так: |
|
Впровадження іноземної мови у 1-му класі і другої іноземної мови... Соціально-економічні та культурні тенденції розвитку сучасного суспільства викликають необхідність навчання учнів іноземної мови... |
Конспект лекцій з дисципліни “ Історія України ” Друкується за рекомендацією... У конспекті лекцій висвітлено історію України від найдавніших часів до сьогодення. На основі джерел та аналізу історіографії авторським... |
|
Робота над нею почалася в 2007-2008 навчальному році після проходження... Сьогодні комп'ютери стають неодмінним атрибутом нашого життя, інформаційні технології створюють нові можливості отримання людиною... |
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ... |
|
Рождественська Д. Б. До проблеми мисленнєвих образів в інтелектуальній... Рождественська Д. Б. До проблеми мисленнєвих образів в інтелектуальній діяльності дитини зі зниженим зором // Дидактичні та соціально-психологічні... |
«Процвітаюча бібліотека сьогодні процвітаюча держава завтра…» Такі реалії життя сучасного цивілізованого суспільства. Стиль та імідж сучасного бібліотекаря, в цьому контексті, відіграє одну з... |
|
Чи відображено в уривках з окремі аспекти життя українського суспільства... |
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
|
РОЗГЛЯНУТО Соціально-педагогічні аспекти організації навчально-виховного процесу в сучасній школі (Ведмеденко Д. В.) |
ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УМОВАХ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО... |