|
|
Скачати 0.66 Mb.
|
44.Конфуціанство. Конфуціа́нство — китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, що жив у 551—479 роках до н. е. Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу.З II ст. до н. е. і до XX ст. конфуціанство було офіційною державною ідеологією Китаю. Нині позиції конфуціанства дещо ослабли під тиском європейських філософських ідей. У різний час конфуціанство поширювалося в Японії, В'єтнамі, Кореї.Конфуціанство є складним комплексом філософських, етичних, релігійних поглядів, особливим способом життя, основу якого становить солідарність. Серцевину його утворює своєрідне розуміння моральної природи людини, її взаємозв'язків у родині, суспільстві, державі. Спершу конфуціанство заявило про себе як етико-філософське вчення, а його творець бачив себе навчителем мудрості, завдання якого полягало в коментуванні висловлювань давніх мудреців. Загалом конфуціанство було спрямоване на стабілізацію китайського суспільства, якому дошкуляли різноманітні міжусобиці та смути. Це спонукало Конфуція, звернувшись до давніх національних вірувань, традицій, культів, переосмислити їх відповідно до тогочасних суспільно-політичних, духовних обставин. 45.Зороастризм. Найбільша зороастрійська громада живе в Індії. Коли ісламські султани завоювали Персію, та частина місцевого населення, яка не бажала переходити в іслам, втекла в пошуках притулку на західне побережжя Індії, а частина розпорошилася по всьому світу. В наші часи друге місце серед країн за кількістю зороастристів займають Сполучені Штати.Громади зороастрійців існують також в Ірані.Зороастри́зм — (самоназва : Вахві Даена Маздаясна — Добра Віра Вшанування мудрості) - стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророка Заратуштри, відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священого зороастрійського канону. Пророцтво полягає у тому, що існує два споконвічних вибори: благий і злий, які з'явилися Заратуштрі в одному з видінь, як Спента-майню («Дух святий») і його супротивник — Анхра-Майнью («Злий дух»), який також був з самого початку, але цілком злий та жорстокий. Ці дві основні протилежності буття побачив Зороастр в їх початковому зіткненні: 46.Синтоїзм. традиційна релігія Японії. Заснована на анімістичних віруваннях древніх японців, об'єктами поклоніння є численні божества і духи померлих. Зазнала в своєму розвитку значний вплив буддизму. Основа синто полягає в обожнюванні природних сил і явищ і поклонінні їм. Вважається, що у багатьох речей є своя духовна сутність - ками (яп. 神 ). Ками може існувати на Землі в матеріальному об'єкті, при цьому не обов'язково в такому, який прийнято вважати живим у стандартному розумінні, наприклад, в дереві, камені, священному місці або явищі природи, і за певних умов може виявитися в божественному гідність. Деякі ками є духами місцевості або певних природних об'єктів (наприклад, дух конкретної гори), інші уособлюють глобальні природні явища, такі, як Аматерасу Омікамі, богиня Сонця. Шанують ками - покровителі сімей та пологів, а також духи померлих предків, які вважаються покровителями і захисниками своїх нащадків. Синто включає магію, тотемізм, віру в дієвість різних талісманів і амулетів. Вважається можливим захист від ворожих ками або підпорядкування їх за допомогою спеціальних ритуалів. Головним духовним принципом синто є життя у злагоді з природою і людьми. За уявленнями синто, світ - єдина природна середовище, де ками, люди і душі померлих живуть поруч. Ками безсмертні і включені в круговорот народження і смерті, через які все в світі постійно оновлюється. Однак круговорот в нинішньому вигляді не нескінченний, а існує лише до руйнування землі, після чого набуде інші форми. У синто не існує поняття порятунку, замість цього кожен сам визначає своє природне йому місце своїми почуттями, мотиваціями і вчинками. 47.Іудаїзм. іудаї́зм«єврейська релігія»; від імені Юди, сина біблейського патріарха Якова) — одна зі стародавніх етнічних релігій, релігія давніх юдеїв, що проживали на території сучасної держави Ізраїль, та віруючих сучасних євреїв, заснована, відповідно до ТаНаХу (Старого Заповіту), на заповітах Бога праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е. Юдаїзм базується на концепції всюдисущого вічного Творця, чия воля та особливе ставлення до єврейського народу відбиті в Торі тобто Законі. Тора — це перші п'ять книг у складі християнського Святого Письма, Хумаш, або П'ятикнижжя, що містять історію, закони і правила життя для гідної поведінки і в слов'янських джерелах відомі як Буття, Ісход, Левит, Числа та Второзаконня. Сучасний юдаїзм поряд із християнством та ісламом зараховують до авраамітичних релігій, тобто віровчень, що ведуть своє походження від віри праотців Адама і Єви, Авраама й Сари, Ісаака і Якова, найбільш стародавньої й простої форми єдинобожжя. Важливою відмінністю від християнства та ісламу є те, що Ісус і Мухаммад розглядаються в рамках цього віровчення як звичайні люди, не обов'язково вчителі й пророки, що використовували свої здібності не за призначенням, можливо навіть спокушали людей, принісши в світ «не мир, але меч».Крім тих, хто живе в Ізраїлі, велика частина вірних юдеїв проживає в США, країнах колишнього СРСР (Білорусі, Молдові, Росії, Україні), Великобританії та Франції. Усього приблизно 15 млн. юдеїв, 6 млн. мешкає в Азії, 6 млн. в Америці, 2 млн. в Європі, решта — в Африці та Австралії. Поширеність юдаїзму — країни світу за чисельністю юдейських громад Основний принцип юдаїзму — віра в єдиного Бога. Поряд з ним у ставленні до людей головним принципом є фраза з Тори: «Возлюби ближнього свого, як самого себе». 48. Роль релігії в сучасному світі. Роль в суч.світі.За даними американського інституту Геллапа, у 2000 р. вірили в Бога і "вищу сутність" 95% жителів Африки. 97% Латинської Америки, 01% США. 89% Азії. 88% - Західної Європи, 84% - Східної Європи. Ці дані свідчать про надзвичайне поширення релігії.В наші дні релігійна діяльність знайшла новий розмах і нові форми.Характеристики впливу релігії на духовне життя людини, насамперед на моральність. Проповідь абсолютних моральних цінностей була характерна для всіх релігій світу і залишилася актуал в наш повний зла і насильства вік. Вражає мудрість заповідей у проповіді Христ.Наведені моральні правила не тільки не втратили свого значений, але і придбали новий глибокий зміст, тому що звернені до внутр., дух. світу людини. З їхньою допомогою люди, що утомилися від соціальних катастроф, можуть подивитися на себе і ще раз задуматися про зміст свого життя. За всіх часів одним з гол.факторів, що підтримували релігійність, був страх, розгубленість людини перед лицем смертельної небезпеки, нерозв'язних проблем. Часто невигойно хворі, самотні, зневірені люди шукають розради в Бога, починають вірити в чудеса. Церква не залишає поза своєю увагою і цих людей. Особливо зростає вплив церкви на переломні моменти історії на допомогу приходить релігія зі своїми моральними заповідями. Релігія здавна були носієм культурних цінностей, вона сама є однією з форм культури. Величні храми, майстерно виконані фрески і ікони, прекрасні літературні та релігійно-філософські твори, церковні обряди, моральні заповіді надзвичайно збагатили культурний фонд людства Незважаючи на відділення церкви від держави, у багатьох країнах зберігаються позиції релігії в політичній практиці, наприклад присяга на Біблії в суді і при вступі на деякі посади (на посаду президента США). В американських збройних силах є військовослужбовці кане дали (священики католицької церкви). . У даний час навколо релігії і релігійної діяльності крутиться чимало пройдисвітів, що спекулюють на марновірствах, і навіть екстремістівВплив релігії на особистість суперечлива: з одного боку, вона закликає людину дотримуватись високих моральних норм, прилучає до культури, а з іншого боку проповідує покірність і смиренність, відмову від активних дій. В окремих випадках вона сприяє агресивності віруючих, їхньому роз'єднанню і навіть протиборству. Але тут справа, видно, не стільки в релігійних положеннях, скільки втім, як вони зрозумілі людьми. 49. Смислове поняття «розселення». Розселення-розміщення населення на території і форми йог територіальної організації у вигляді системи населених місць з їх взаємовідносинами.Первинний елемент розселення і форму територіальної організації населення в архітектурї,містобудуванні та землевпорядкуванні називають населеним місце(насел.пунктом).Поселення це:1юдія із значенням поселити і поселитися;2.місце осілого життя людей,що виникло із розвитком землеробства.Населене місце визначається як конкретна територія,заселена людьми.Поселення як територіально цілісний і компактний ареал концентрації населення має всі необхідні умови і обладнання для життя,праці та сельбищ,доцільно називати єдиним і найбільш містким терміном «поселення».Він охоплює не лише постійні,а й сезонно заселені стаціонарні поселення,розташовані на зеній суші. 50. Соціальний розвиток і розселення. Соціологічна інтерпретація розселення полягає в тому,що розкриває зв'язок і співвідношення між соц.. розвитком людей,з одного боку,та їх положенням в системі розселення – другого.Специфічна роль розселення в соц..розвитку безпосередньо повязана з постійним місцем проживання людини,з поселенням.Складається свого роду закріплення людини за поселенням.Розселенняв своєму становленні,функціонуванні та розвитку органічно пов’язане з соц..розвитком.Звязок цей багатоаспектний.По-першу,поселення виступає як безпосереднє середовище життєдіяльності людей,внаслідок чого це середовище служить специфічною ланкою соціалізації індивіда,а умови життєдіяльності в поселенні стають безпосередньою основою соц..розвитку його жителів.По-друге населення конкретного поселення в процесі розвитку перетвор. в специфічне соціальне утворення,в спільність за поселенням. 51. Соціальні функції поселень. Соц.функції поселень.Гол.соц.функція поселення полягає в тому,що воно виступає як просторове середовище проживання людини.У зміст поняття «просторове середовище проживання» входять не лише послення та їх системи,а й облаштування території в цілому,соц. і виробнича інфраструктури,а також мікросередовище людини.Соц.функцією поселень є вираження зв’язку між ним і суспільством.Умови,в котрих людин працює,а також задовольняє потреби в освіті,культурні,побутових умовах,житлі тощо визначають міру можливостей для її всебічного розвитку.Поселення як просторове середовище проживання людини виступає фактором соц..розвитку населення.Це важлива соц..функція.На відміну від підприємства,яке є середовищем трудової діяльності.Воно забезпечує всі сфери життя і діяльності людини – сферу суспільного життя,культури,побуту та ін. 52. Поселенські спільності і розселення. Поселенські спільності-це сукупність людей,які мають загальне постійне місце проживання,залежать один від одного у повсякденному житті та здійснюють багато різноманітних видів діяльності для задоволення своїх економ. і соц.-культур. потреб.Специфічні особливості формування та розвитку цих зв’язків і відносин визначають також специфіку соц..-територ. Спільності,обумовлену:1.історичним минулим2.економічними умовами3.політичними умовами.4.еколог.умовами5.інфраструктурними умвами.У системі територіальних утворень вихідною є первинна територіальна спільність,яка має властивості цілісності та неподільності за функціональним критерієм.Іншими словами її складові частини самі по собі не можуть виконувати ті специфічні функції,які властиві даній соц..-територіал.спільності.Поселенськаспільність людей набуває характерну соц..групи,яка формується під впливом сукупності умов і факторів конкретної території,зберігаючи сбе в соц..-географ.просторі – часі. 53. Форми розселення. Форми розселення.Розглядаючи всю існуючу різноманітність розселення,можна виділити такі головні та найпоширеніші його форми:1.Дисперсне(розсіяне) сільське розселення окремими повірями-садибами,яке безпосередньо наближає людей до місць прикладання праці-земельні ділянки,ліси,мисливські угіддя тощо.2.Дисперсно-групове сільське розселення.Воно є переважаючою формою сільського розселення у більшості країн світу.3.Міста як найважливіша форма розселення міського населення.4.Промислові поселення,які не «дорослі» до рівня міст(порівняно малі центри виробництва)5.Поселення службового характеру(поза містами,у сільській місцевості)6.Розселеня коових народів,коли постійні населені пункти,відсутні,а коове населення має лише тимчасові стоянки – табори.Зазначені форми розселення насправді утвор.численні мішані та перехідні модифікації,характерні для певних зон або районів. 54. Фактори розселення. Фактори розселення.Серед географ.чинників,які визначають процеси розселення,найістотніший вплив мають географ.положення,територія,природні ресурси тощо.Географ.положення є одним із найважливіших инників регіонал розвитку,що визначає параметри поселень та їх місце у територіальних системах розселення.Оцінку території за комплексом природ.чинників можна здійснити 3методами:бальної,вартісної,комбінованої оцінок.Демограф.фактори розселення охоплюють широке коло процесів,пов’язаних із природ. і мех. Рухом,структурою,розміщенням населення та труд.ресурсів.Економічні чинники мають визначальне значення у формуванні розселення.Вплив виробництва на розселення досить складний і динамічний.Зрозвитком продуктивних сил ускладнювалися виробництво і його взаємовідносини з розселенням.Соціальні чинники пливають на розселення не безпосередньо,а опосередковано,через населення.Вплив соц..чинників здійснюється через такі важелі,як рівень життя,соц..нормативи,ціннісні орієнтації,соц..установки та інтереси,зайнятість населення,соц..інфраструктура. 55. Міське і сільське розселення. Міське розселення форма територіальної організації життя населення у вигляді міст, розвиток яких пов'язаних з розміщенням промислових підприємств, об'єктів будівництва та з постіндустріальними видами діяльності. Міське населення характеризується високою щільністю населення, високою інтенсивністю внутрішніх та зовнішніх розселенських зв'язків, різноманітністю видів господарської діяльності, ускладненням форм розселення. Сільське розселення — форма територіальної організації життя населення на позаміській території у вигляді сукупності сіл, поселень інших типів, призначених для постійного або тимчасового проживання. Воно відрізняється від міського тим, що забезпечує виконання переважно інших господарських функцій (сільськогосподарське виробництво, лісове й лісопромислове господарство, рекреаційне обслуговування, природоохоронні функції). Тому сільське розселення відзначається меншою людністю поселень, переважанням малоповерхової забудови і поширеністю односімейних житлових будинків. У більшості країн і районів основну частину сільського розселення складають поселення, що безпосередньо пов'язані з сільськогосподарським виробництвом. А втім, існують і несільськогосподарські сільські поселення: промислові, лісопромислові, лісоохоронні, транспортні, рекреаційні, а також змішані агропромислові. У розвинених країнах сільське розселення існує в умовах скорочення числа сільського населення і частки зайнятих у сільськогосподарському виробництві. У країнах, що розвиваються, спостерігається зростання абсолютної чисельності сільського населення. Сільське розселення — переважна форма в Китаї, Індії, багатьох країнах Африки та ін. 56. Класифікація поселень. .Класична класифікація за чисельністю постійного населення:малі міста(до 50тис);середні(50-100тис);великі(250-500тис);крупні(500-1000тис);найкрупніші(понад 1000тис).Міста чисельність яких перевищує мільйон назв. містами-мільйонерами.За народногосподарським профілем:промислові(видобувні і переробної промисловості);портові(залізничні вузли);курортні,наукові(навчальні);адміністративно-культурні центри та ін.За географ.положенням розрізняють такі поселення:1.центральне поселення2.периферійне поселення3.поселення-супутник4.автономне поселення.Всі поселення поділяють на 2основних типи:міста,населення яких пов’язане переважно з несільськогосподарською діяльністю,та села – сільське поселення,де основною сферою діяльності єсільськогосподарьке виробництво. |
|
Факультативний курс «Географія населення з основами демографії» (... Географія населення як наука Географія населення та демографія – науки про народонаселення. Геодемографія – напрямок наукових досліджень... |
Посилання на використані ресурси Інтернету Гілецький Йосип. Географія: Економічна і соціальна географія України: Підруч для 9 класу ЗНЗ. – Тернопіль: Підручники і посібники,... |
|
Уроку Географія — наука про природу Землі та її різноманітність, про населення і його господарську діяльність, про взаємодію природи... |
“ Я люблю Україну “ Експрес-контроль “Економічна і соціальна географія України”, 9 клас (Г. Д. Довгань) |
|
Тема : РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ, ПОЛІТИЧНА КАРТА ЛАТИНСЬКОЇ Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”,... |
01 Бібліографія і бібліографічні посібники. Каталоги 11 Географія. Географічні дослідження Землі й окремих країн. Подорожі. Регіональна Географія 126 |
|
Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, пізнавальної... Географія –наука дуже давня і разом з цим молода, складна і цікава, відома і невідома. Тому у викладання географії вимагає високої... |
С. В. Копилова, Т. А. Чернявська У курсу напрямів підготовки: 130102 Соціальна робота, 010105 Соціальна педагогіка |
|
Тема. Географічно-біологічний «Брейн-ринг» Мета Мета:- узагальнити знання і вміння учнів з попередньо вивчених тем з географії курсу «Загальна географія» та «Географія материків... |
Начальник СДПЧ-25 майор вн служби Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |