|
Скачати 275.38 Kb.
|
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6Тема: РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ, ПОЛІТИЧНА КАРТА ЛАТИНСЬКОЇАМЕРИКИМета: На основі аналізу інформаційних джерел визначити та проаналізувати існуючі підходи до регіонального поділу Латинської Америки; з’ясувати склад субрегіонів; Проаналізувати зміни, що відбулися на політичній карті Латинської Америки на кожному етапі її формування; У процесі аналізу факторів формування осередків нестабільності на сучасній політичній карті регіону формувати уявлення про глобальний характер цих процесів; Закріпити вміння працювати з електронними текстовими та картографічними носіями інформації. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:
http://america-cont.info/ - Інформаційно-довідковий ресурс по країнам Америки. http://sela2.sela.org/ - Офіційний сайт Латиноамериканської економічної системи. http://www.aladi.org – Офіційний сайт Латиноамериканської асоціації інтеграції. http://www.mercosur.int/ - Офіційний сайт Меркосур. www.engesat.com.br (Бразильський сайт космічних знімків. http://www.brasemb.ru (Офіційний сайт Посольства Бразилії у РФ.
ПИТАННЯ ДЛЯ СПІВБЕСІДИ
ЗАВДАННЯ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Проаналізуйте існуючі підходи до регіонального поділу Латинської Америки. Складіть порівняльну таблицю “Сучасні підходи до регіонального поділу Америки”. Довідковий матеріал Регіональне угруповання країн світу А. Л. ЧЕПАЛИГА доктор геогр. наук, академік Російської академії природничих наук, провідний науковий співробітник Інституту географії Російської академії наук [Чепалыга А.Л. Региональная группировка стран мира / А.Л. Чепалыга // География. – 2003. - № 3.] Використовувані у вітчизняних підручниках по економічній географії миру регіональні угруповання набагато більш об’єктивні, але все-таки далекі від досконалості. Тому ясно, що давно назріла необхідність розробки нового районування миру на основі єдиних принципів. Однак на шляху реалізації цієї ідеї виникає ряд труднощів, таких як різномасштабність держав за розмірами території (у мільйони разів), кількості населення (у десятки й сотні тисяч разів), різнотипність країн по природних і соціально-економічних показниках і розбіжність природних і державних кордонів. Для подолання цих труднощів необхідно виробити єдині принципи районування. 1. Принцип об’єктивності: районування або угруповання країн у регіони не повинні відбивати вузькі інтереси окремих соціальних і відомчих груп або країн. За основу приймається єдність географії, тобто урахування як природних, так і соціально-економічних і політичних показників по можливості рівною мірою. 2. Принцип стабільності: використання найбільш стійких у часі показників, таких як природні й ресурсні параметри, а також історичні, етнографічні, культурні й цивілізаційні особливості. Найменш стабільні економічні, політичні й соціальні показники. 3. Принцип безперервності території: регіон не повинен розділятися територією держав інших регіонів або великих акваторій, крім заток, проток і невеликих морів. 4. Принцип неподільності території: не можна ділити територію держави між регіонами, а один регіон або субрегіон не може розташовуватися на різних континентах. Виключення становлять територія Росії й країн СНД. При цьому допускаються невеликі розбіжності природних і державних кордонів. Наприклад, Синайський півострів разом з іншим Єгиптом можна віднести до Африки, Східну Фракію разом з іншою Туреччиною — до Азії, а острів Нова Гвінея може бути розділений між Азією (Індонезія) і Океанією (Папуа - Нова Гвінея). 5. Принцип ієрархічності — супідрядність різних рівнів угруповання в рамках системи “континент-субконтинент-держава”. Ця ієрархія може бути продовжена далі до більше дрібних регіональних структур, виділюваним у складі держав. Доцільно виділяти сім ієрархічних рівнів регіонів-районів, як на наддержавному, так і на державному й внутрішньодержавному рівнях. РЕГІОНАЛЬНЕ ГРУПУВАННЯ КРАЇН СВІТУ
Завдання 2. Пригадайте зміст понять “держава у складі Співдружності”, “президентська республіка”, “парламентська республіка”, “федерація”. На основі даних табл. 1 “Державний устрій, офіційні мови й релігії держав і територій Латинської Америки” складіть таблицю “Політична карта Латинської Америки”, додавши колонки “Площа, тис. км2”, “Населення (2012), млн. чол..”, “Столиця”, “Великі міста”. Дайте відповіді на питання:
1) загальна кількість і нові країни в регіоні Латинської Америки; 2) кордони й величина території окремих держав; 3) столиці держав (урахувати зміну назв і перенесення столиць в інші міста). Таблиця 1 Державний устрій, офіційні мови та релігії держав і територій Латинської Америки
*Правопис і назви змінено відповідно до наказу Держкомітету статистики України № 13 від 13.09.2005 р. № 264 “Про внесення змін до Класифікації держав світу” (вступив в дію 03.01.2006 р.) *Згідно з конституційним порядком Нідерландів:
Перелік прийнятих скорочень: С – держава у складі Співдружності; Соц – соціалістична; Пр – президентська; П – парламентська; Р – республіка; Ф – федеративна держава; У – унітарна держава; Х – християнство; п – протестантизм; к – католицизм; а – англіканство; м – методизм. Довідкова інформація Колишні голландські колонії острів Кюрасао і південна частина острова Сен-Мартен стали незалежними державами у складі Королівства Нідерланди, а острови Бонайре, Саба і Сінт-Естатіус перетворилися на автономні території Нідерландів. Таким чином Кюрасао і Сен-Мартен отримали такий самий статус, як і Аруба, що стала незалежною у складі Королівства Нідерландів в 1986 році. За умовами угоди, уряд Нідерландів візьме на себе оборону і зовнішню політику нових країн. Між тим уряди Кюрасао і Сен-Мартен отримають більше повноважень і зможуть розпоряджатися податковими зборами. Нідерландські Антильські острови існували з 1954 року як володіння Нідерландів в Карибському басейні. Між шістьма островами постійно виникали конфлікти, пов’язані з розподілом боргів та доходів. На Кюрасао проживає приблизно 190 тисяч осіб, на голландській частині Сен-Мартена - приблизно 37 тисяч. Офіційною мовою на всіх шести островах колишніх Нідерландських Антильських островів є голландська, однак на Сен-Мартенс, Сабе і Сінт-Естатіус широко поширена англійська, а на Кюрасао, Бонайре та Аруба розмовляють папиаменто (суміш іспанської, португальської, нідерландської і англійської мов). Завдання 3. На основі опрацювання комплексу географічних карт та інформаційних джерел складіть таблицю «Особливості суспільно-географічного положення країн Латинської Америки». Форма 1 Особливості суспільно-географічного положення країн Латинської Америки
Завдання 4. Керуючись матеріалами складеної вами таблиці “Політична карта Латинської Америки” та наведеними у довідковому матеріалі і додатку даними оформіть картосхему “Політична карта Латинської Америки у 2012 р.” Способом якісного фону вкажіть залежні території. Методом штриховки різного типу відобразіть спірні території та невизнані країни. Умовними знаками позначте вогнища тероризму, що мають місце в межах регіону. Зробіть висновок про основні тенденції, що призводять до змін на політичній карті регіону. Довідковий матеріал Невизнані країни на політичній карті Латинської Америки(за матеріалами сайту рідкісних карт Олександра Акопяна http://karty.narod.ru/a) АНТИГУА І БАРБУДА Барбуда Редонда Рух народу Барбуда (Barbuda Peoples Movement) На острові Барбуда (Антигуа й Барбуда) Рух народу Барбуда бореться за незалежність. Редонда (острів у Карибському морі, володіння Антигуа й Барбуди) – самопроголошена конституційна монархія. Глава держави - король Лео. Королівство було проголошено в 1865 р. Економічна привабливість місця полягає в багатих розробках фосфатних рудників. АРГЕНТИНА Мапуче Патагонія Біокеаніка МАПУЧЕ Територія проживання народу мапуче становить половину від площі сучасної Аргентини й Чилі. Чисельність народу становить близько півтора мільйонів чоловік, тобто 10% від населення Чилі й 200 тисяч в Аргентині. Співтовариство народів мапуче – одне з найбільших у Південній Америці. Мапуче розмовляють на своїй мові, мапудугун, однак практично всі вони білінгви й уживають іспанську. Найбільш впливова організація – Міжрегіональна Асамблея Мапуче (Mapuche Inter-Regional Council). Діяльність її спрямована на проголошення автономії, збереження культури народу й підвищення його добробуту. За назвою Патагонія Біокеаніка (Двоокеанська Патагонія) відома територія на півдні Чилі й Аргентини, хоча тихоокеанська частина відома також як Арауканія. Patagonia Bioceanica website БРАЗІЛІЯ Ріу-Гранді-Ду-Сул Санта-Катарина Обидва бразильських штати – Ріу-Гранді-Ду-Сул та Санта-Катарина двічі, в 1970-х роках і на початку 2000-х рр. повідомляли про свою незалежність. Штаит є одними з найбільш багатих у країні, у них проживає практично тільки біле населення. Парламент Бразилії обидва рази переконував не проголошувати незалежність щоб уникнути громадянської війни. ГВАТЕМАЛА Зона, що граничить із Мексикою й Белізом ГОНДУРАС Зона, що граничить із Гватемалою МЕКСИКА Юкатан СЕНТ-КІТС І НЕВІС Невис На острові Невіс сильні сепаратистські настрої. У липні 1998 року на острові був проведений референдум щодо виходу з Федерації Сент-Киттс і Невіс. “За” висловилися 61,7 % населення (відповідно Конституції необхідно 2/3 голосів). ТРИНІДАД І ТОБАГО Тобаго За незалежність Тобаго бореться політична партія Рух Фарго Хаус (Fargo House Movement) ЧИЛІ Мапуче Патагонія Біокеаніка СПІРНІ ТЕРИТОРІЇ Аргентина-Чилі Спірними є острови біля мису Горн – три острови на схід від чилійського острова Наварино. Коли Чилі й Аргентина ділили Патагонію то визначили, що кордон у цьому районі проходить по протоці. Але згодом виявилося, що країни визначають його проходження по різну сторону від цих островів. У другій половині XX століття два рази військово-морські сили цих країн підтягувалися в район островів для демонстрації сили, коли загострювалося питання про приналежності островів. Венесуела-Гайана Венесуела оспорює 130 тис. кв. км. (з 215) території Гайани на захід від ріки Ессекібо. Суперечка ведеться з 1840 року, коли Венесуела захопила цю територію. За рішенням Міжнародного трибуналу територія була повернута Великобританії, однак Каракас не вважає це рішення вірним дотепер. На всіх венесуельських картах спірна територія позначається як "Zona en Reclamacion". Після приходу до влади у Венесуеле в 1999 р. Уго Чавеса, він заявив, що незабаром на венесуельскому прапорі з’явиться ще одна зірка, яка символізуватиме “провінцію Гайана”. Гондурас-Нікарагуа, Сальвадор Історія заснованих на територіальних претензіях протиріч між трьома сусідами – Гондурасом, Нікарагуа й Сальвадором – нараховує не одне десятиліття. Самим гострим моментом протистояння став збройний конфлікт між Гондурасом і Сальвадором в 1969 році, що вибухнув після футбольного матчу, у якому Сальвадор, на думку нікарагуанців, не заслужено переміг. Тоді жителі Гондурасу почали громити ті, що належали сальвадорцям будинки. Армія Сальвадору здійснила вторгнення у Гондурас. За 100 годин воєнних дій загинуло більше 6 тис. чол. В 1992 р. Гаазький міжнародний суд визнав право Гондурасу на 68% спірної території, однак демаркація кордонів проводилася дуже повільно й не раз приводила до зіткнень. Напруженість у відносинах з Нікарагуа влада Гондурасу спровокували тим, що підписала в 1999 р. двосторонню угоду з Колумбією про розподіл акваторії Карибського моря без врахування інтересів Нікарагуа. Гаїті - США Гаїті оспорює права США на острів Навасса (розташований між протоками Гаїті і Ямайка). На російських картах указується приналежність острова до США. Колумбія-Нікарагуа Нікарагуа заперечує право Колумбії на наступний ряд островів у Карибському морі: о-ви Альбукерке, о-ви Есте-Судесте, о. Сан-Андрес, о. Провіденсія, о. Санта-Каталіна, о. Ронкадор, о. Бікон-Кі, а також банки Нуево, Кіта-Суеньо, Серрана й Серранілья. Мексика-Франция Мексика претендує на такий, що належить Франції острів Кліппертон. Перу-Еквадор Спірні прикордонні території між Перу й Еквадором у районі хребта Кордільєра-дель-Кондор. В 1942 р. були підписані угоди (“Договори Ріо-де-Жанейро”), відповідно до яких Перу одержало половину спірної території на північ ріки Ріо Мараньон після воєнних дій. Збройні зіткнення відновилися на початку 1995 р., було вбито кілька десятків солдатів по обидва боки. Тліючий конфлікт розгорівся заново в 1998 р., після чого був підписаний мирний договір, по якому Перу одержувало більшу частину спірної території Тівінца (Tiwintza), крім 247 акрів, переданих Еквадору на честь героїчного захисту цієї території еквадорськими військами в 1995 році. Суринам - Гайана, Французька Гвіана Cуринам оспорює 13000 кв. км. Гайни за рікою Corantijn/Corentyne і територію Французької Гвіани між ріками Morowijne/Moroni і Litani. Чилі-Болівія, Перу Після Тихоокеанської війни між Чилі, з однієї сторони й Болівією та Перу, з іншої сторони (1879-1883 рр.), Чилі захопила в Болівії пустелю Атакама (департамент Літораль), з найбагатшими запасами селітри й міді, 350 км. берегової лінії Болівії, відрізавши останню від океану. Натомість Болівії було дозволено безперешкодно використовувати залізничну гілку Оруро-Антофогаста, а також кілька перуанських департаментів. Причому Такка й Арика передавалися Чилі в тимчасове володіння. Такка було потім повернуте Перу в 1929 р., а питання про Арике періодично спливає дотепер. Болівія дотепер не змирилася із втратою виходу до моря й час від часу піднімає питання про надання їй коридору до моря, зокрема за рахунок територій на кордоні Чилі й Перу. Але Перу різко заперечує, тому що в договорі про передачу перуанських земель записано, що Чилі не може передати ці землі якій-небудь третій країні. ТЕРОРИСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ “Національно-визвольна армія” Колумбії (ELN). Повстанське угруповання прокубинской орієнтації. Нараховує 3-5 тис. збройних бійців, має кілька тисяч активних прихильників. Діє в Колумбії й прикордонних районах Венесуели. Зовнішньої підтримки не має. “Революційні збройні сили Колумбії” (РИЗИК). Визначається держдепартаментом США як “найбільша, найбільш підготовлена й добре озброэна повстанська організація” Колумбії. РВСК створені в 1964 році як "прорадянська партизанська армія". Організація має воєнізовану структуру, включає кілька “міських фронтів”. “Сендеро Люминосо” (“Світлий шлях”, відома також як "Народно-партизанська армія"). Заснована в Перу наприкінці 60-х років професором університету А. Гусманом. Нараховує 1,5 - 2,5 тис. бойовиків, має велика кількість прихильників (головним чином у сільських районах країни). Підтримка ззовні не виявляється. “Революційний рух Тупак Амару”. Засновано в 1983 році. Дотримується лівих поглядів, близьких до маоїзму. Діє на території Перу. В останні роки понесло значні втрати в ході зіткнень із урядовими військами й поліцією. У результаті чисельність скоротилася до 100 чоловік. Зовнішньої підтримки не має. “Об'єднані сили самооборони” Колумбії. Ультраправа воєнізована організація, що нараховує до 8 тис. членів. Оголосила своєю метою боротьбу з “лівими повстанцями”, фінансує свою діяльність у значній мірі за рахунок контрабанди наркотиків (кокаїну і його похідних, креку) у країни Північної Америки. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
|
Самостійна робота Політична карта світу |
Урок-подорож. Міжпредметні зв’язки : історія, фізика, хімія, біологія,... Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу, географічні атласи (15 екземплярів), підручники (15 екземплярів), комп’ютер,... |
Тема: Велика Британія Обладнання: відеокасета «Екскурсія по Європі», підручник, політична карта світу, графіки, діаграми підготовлені учнями для доповідей,... |
Уроку ... |
Уроку ... |
«Новий курс» Ф. Рузвельта Обладнання: політична карта світу, портрети Ф. Рузвельта, плакати, дидактичні матеріали; ПК; мультимедійна дошка |
ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЛА, ПОДІЛ ЧИСЕЛ ТА ЇХНІ ОЗНАКИ, ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЛЕННЯ... |
Тема уроку: Живлення і режим річок. Робота річок ... |
Тема: Твоя країна -Україна. Символи держави Мета: Розширити знання про рідну країну Обладнання: карта України, карта світу, державні символи (Гімн, Герб, Прапор); ілюстрації народних символів; пучок калини |
Політична карта Прибалтики після закінчення Лівонської війни стала... З боку німецького дворянства пішли різкі опозиційні виступи, які особливо загострилися в період польсько-шведсткой війни початку... |