Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, пізнавальної активності учнів на уроках географії

Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, пізнавальної активності учнів на уроках географії. Географія –наука дуже давня і разом з цим молода, складна і цікава, відома і невідома. Тому у викладання географії вимагає високої ерудиції та багато нових знань. Для ефективного навчання використовую різні засоби, методи і форми навчання. Основним засобом навчання на уроках географії є географічна карта. «Карта альфа та омега географії», - тому не уявляю свого уроку без карти. Прийоми роботи з картою різноманітні: починаючи з вивчення умовних знаків та географічної номенклатури, градусної сітки до читання карти, виявлення закономірностей, виконання складних задач. Роботу з картою можна використовувати на різних етапах уроку. Завдання сучасного вчителя — знайти такі форми навчання, які зробили б урок цікавішим, підвищили інтерес учнів до вивчення предметів, активізували б їхню діяльність та зняли напруження, особливо під час перевірки знань. У своїй практичній діяльності я велике значення надаю повторенню та перевірці навчального матеріалу з певної теми та розділу. Ефективність такої перевірки залежить від того, як учитель організовує урок і наскільки успішно учні застосовують набуті знання та вміння. Хочу зупинитися на різних формах проведення узагальнюючих уроків, які я використовую у своїй роботі і яким надаю особливого значення, тому що на уроках узагальнюючого повторення, як правило, учитель сам собі ставить оцінку, чого і як навчив дітей. Від нас, учителів, залежить, щоб ці уроки стали цікавими і запам'яталися. Найпоширенішими з них є уроки, що проводяться у формі ігор-змагань. Дуже популярними серед школярів 6—7 класів є уроки у формі КВК. Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко шукати правильну відповідь. Учаться вони й уважно слухати, розуміти своїх то­варишів, виручати команду у важку хвилину. Конкурсів можна придумати і використати багато, але більшість із них уже стали традиційними і повторюються з теми в тему. Ще один з різновидів уроку-гри, які я використовую, — це урок-марафон — своєрідна естафета на узагальнюючих уроках після вивчення материка. Учням потрібно якомога швидше пройти всі етапи естафети і набрати якнайбільшу кількість балів. Завдання для карток-етапів підбираю різні: і тести, і кросворди, і завдання для роботи з контурною картою. Намагаюся їх диференціювати, враховуючи підготовленість учнів, підбираю легші і важчі. На уроках узагальнення практикую проведення прес-конференцій та ділових ігор. Одну з таких прес-конференцій я провела після вивчення материка Антарктида. Четверо найсильніших і найпідготовленіших учнів виконували роль учасників експедиції в Антарктиду, решта учнів ставили їм будь-які запитання про цей материк, що вимагали знання фактичного матеріалу, уміння узагальнювати, орієнтуватися в ситуаціях, виявляти винахідливість. Прес-конференції не тільки активізують діяльність класу, оригінальним способом перевіряючи знання, а й змушують учнів думати, учать ставити запитання, адже часом це зробити не легше, ніж відповісти на нього. У свої уроки я часто вводжу ділову гру, наприклад, вивчаючи океани у 7 класі чи тему «Гідросфера» в 6 класі, пропоную різні ситуації: 1. Один із вас буде капітаном, Інший штурманом. Потрібно визначити мету експедиції, вибрати маршрут плавання, розказати про природу тих місць, де ви побували. 2. Здійсніть уявну подорож до Північного полюса. Виберіть спосіб пересування. Які труднощі вам зустрілися? Під час вивчення материків пропоную учням творчі роботи. Наприклад: скласти пам'ятку туристові, який вирушає в подорож на даний материк. Учні лаконічно, у дотепній формі викладають необхідні дані про материк. Пропоную також творчі завдання типу «Щоденник подорожі, яка не відбулася», або «День в Австралії». Творчі роботи учні ілюструють малюнками. Велике значення для розвитку творчої особистості має гра. Саме у грі, яка завжди вимагає творчості, а невимушеності, захоплює і дає простір для розвитку фантазії, дитина реалізовує свої природні можливості. Вчителька у своїй практиці старається включати в уроки ігрові моменти, щоб зацікавити географією навіть дуже пасивних, байдужих учнів, залучити їхню увагу до здавалося б сухого й малоцікавого матеріалу. Навчальна ігрова діяльність на уроках - один із методів активізації самостійної пізнавальної діяльності школяра. Ділові та імітаційні ігри знаходять нині застосування в най різноманітних сферах діяльності. Завдання що ставиться в процесі гри має бути проблемним, містити суперечності. Це сприятиме пошуку оригінальних рішень і відрізнятиметься винахідливістю та цілеспрямованістю. Тому часто використовую завдання "Що таке?", "Хто такий?" «Третій зайвий», гра «Впізнай мене», які не вимагають багато часу, разом із цим активізує пізнавальну діяльність, розвиває мислення. На багатьох своїх уроках пропоную учням розв'язування кросвордів. Цю роботу діти дуже люблять, виконують із задоволенням. Складаю нескладні кросворди, які потребують знання фактичного матеріалу підручника й уміння працювати з картою. Такі тематичні кросворди розроблені з усіх головних тем у 6 і 7 класах і використовуються на різних етапах уроку. Під час вивчення програмового матеріалу з географії в учнів виникає багато таких запитань, вичерпні відповіді на які під час уроку дати неможливо через нестачу часу. Тому органічним доповненням до уроків є позакласна робота, під час якої учні розвиваються і задовольняють свою допитливість, виявляють творчу ініціативу і самостійність. Позакласна робота для учнів — справа добровільна, а для вчителя обов'язкова. Кожного навчального року я проводжу загальношкільний позакласний захід із географії. Серед них — конкурси веселих і кмітливих, гра-вікторина «Що? Де? Коли?», «брейн-ринг». Разом з учнями створили екологічну стежку, де можна проводити екскурсії, виконувати практичні роботи не лише з географії, а й з природознавства, біології. Практикую також проведення тижнів географії, участь у яких беруть усі учні школи. Програма тижня передбачає проведення різних заходів, серед яких, наприклад «Екологічний бумеранг», географічна кросвордина, усний журнал «Географічні рекордсмени», гра «Щасливий випадок»? “Брейн – ринг» тощо. Щорічно проводимо і шкільну географічну олімпіаду, переможці беруть участь в районній олімпіді. Різноманітні форми проведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня, викликати непідробну цікавість до предмета, розвинути ідею співробітництва вчителя й учня, стати активним учасником навчального процесу, засвоїти матеріал безпосередньо на уроці. Одне з актуальних завдань сучасної школи — пошук оптимальних шля­хів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової актив­ності, спонукання до творчості, вихо­вання школяра як життєво й соціаль­но компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і при­ймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироб­лення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Це озна­чає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних тех­нологій, з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвива­лися такі якості учня, як пізнаваль­на активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Пізна­вальна активність на рівні структур­ної одиниці спрямованості особис­тості свідчить про те, що учень охоче засвоює ту чи іншу інформацію, біль­ше того — має міцно сформовану по­требу в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльнос­ті. Отже, потрібно формувати не лише вузьконавчальні, а й широкі пізнаваль­ні мотиви, учень повинен перейти від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості. В. Сухомлинський за­значав, що саме від нас, дорослих, за­лежить, чи відчує дитина романтику, красу пізнання. Проблему дослідження пізнавальної активності школярів розв'язувало багато вчених (3. Абасов, В. Лозова, Г. Щукіна, Я. Пономарьов, В. Моляхо, Н. Лейтес). Так, у наукових працях В. Лозової наголошується, що важливою умовою активізації навчально-пізнавальної ді­яльності є забезпечення мотивації на­вчання, яка підвищує інтерес учнів до знань; активна позиція вчителя, його глибокі знання змісту шкільного курсу й методів викладання; вміння захоплю­вати учнів процесом пізнання. І дослідження дидактів та психоло­гів, і шкільна практика доводять, що педагогові слід також брати до ува­ги чинники, які гальмують розвиток навчально-пізнавальної активнос­ті. З огляду на це потрібно запобіга­ти перевантаженню розумових сил, уникати одноманітності навчальної праці, необ'єктивного оцінювання навчальної діяльності учнів. Що ж саме може стати показником сформованої пізнавальної активності учнів? Насамперед — їхні дії. Сучасна психологія і педагогіка до­водять, що в процесі навчання учень не просто сприймає, усвідомлює, за­пам'ятовує, а й виконує складну сис­тему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань. Завдяки цій розумовій діяльності знан­ня стають його надбанням. Початко­вим етапом засвоєння знань є сприй­няття. На перший погляд здається, що на уроці активним є лише вчитель, а учні повинні його слухати, спосте­рігати. Насправді це не так. Уже на цьому етапі оволодіння знаннями — важлива активна діяльність школярів. Проте вона не з'являється сама по собі, її повинен створити вчитель. Теорія і практика пропонують цілу систему шляхів активізації сприйняття учня­ми навчального матеріалу. Якість сприйняття підвищується, якщо діти підготовлені до засвоєння ново­го матеріалу шляхом постановки пе­ред ними пізнавальних і практичних завдань: «навчитися виділяти головне з прочитаного тексту», «навчитися пояснювати будову органа у зв'язку з його функцією». Пізнавальна активність учнів підви­щується, якщо вчителю вдається ство­рити так звану проблемну ситуацію на початку вивчення нового матеріа­лу, тобто викликати в учнів запитан­ня: Чому відбувається таке явище? Як можна пояснити цей факт? За Таких умов учні протягом уроку, слухаючи пояснення вчителя, активно шукати­муть відповідь на запитання. Учитель сам може ставити проблем ні запитання під час вивчення окре­мих тем уроку. Як це досягається? Проблемні ситуації особливо часто виникають підчас проведення експе­риментів, спостережень, виконання різноманітних практичних завдань. Важливим шляхом активізації сприй­няття є використання попередньо: досвіду учнів: їхні власні спостережен­ня, участь у різних видах роботи, по­чута розповідь старших людей, бать­ків. Цей досвід дітей використовую, плануючи свою роботу з ними. Ра­джу учням провести спостереження за окремими явищами природи, життям людей, поведінкою тварин тощо. Дуже важливо з перших кроків навча­ти дітей спостерігати різні явища та­ким чином, щоб їхній досвід не був стихійним, випадковим, а складався під впливом учителя. Під час спостереження певних об'єктів, явищ учні концентрують свою увагу на зовнішніх, часто не найсуттєвіших ознаках предмета. Намагаюся так про­демонструвати учням предмет, посіб­ник, щоб вони побачили його найго­ловніші, найсуттєвіші ознаки. С керування вчителем процесом сприй­няття — важливий шлях до підвищен­ня якості сприйняття і пізнання. Сприйнятий учнем навчальний мате­ріал повинен бути осмислений відпо­відно до знань цього учня. Осмислен­ня є центральною ланкою засвоєння знань і відбувається не окремо від сприйняття, а разом з ним. Поняття — форма мислення, з до­помогою якої узагальнюються сут­тєві ознаки предметів і явищ. Формування понять — складний ро­зумовий процес. Він здійснювати­меться успішно, якщо вчитель турбу­ватиметься про розвиток у школярів мислення і пізнавальної активності на уроках та в позакласній роботі. Викликати пізнавальну активність в учнів можна в добре продуманній системі навчання. Важливу роль у цій системі відіграють самостійні роботи .У завданнях для самостійної робо­ти важливо чітко визначити ступінь їх складності, а також самостійності практичних дій і мислення учнів. У зв'язку з цим важливе значення і має саме формування запитань завдань, що може по-різному вплинути на вияв активності учнів і різною мірою стимулювати форми їхньої ро­зумової діяльності. Під час складання завдань необхід­но, щоб у самостійних роботах ви­користовувалися такі важливі форми розумової діяльності, як порівнян­ня, зіставлення, узагальнення, по­шук причинно-наслідкових зв'яз­ків тощо. Важливу роль у навчальному процесі відіграє вибір часу для самостійної роботи на уроці. При цьому: учні захоплюються самостійною роботою — їм ніколи відволіка­тися; під час роботи набувають деяких знань і з інтересом чекають до­даткових пояснень учителя; учитель отримує можливість під час пояснення спиратися на на­буті (нехай незначні) у процесі роботи уявлення учнів, викорис­товувати їх для активізації бесі­ди під час узагальнення набутих знань. Таким чином можна організувати са­мостійні роботи з метою отримання учнями нових знань або оформлен­ня вже отриманих результатів. Учні можуть готувати усні або письмові відповіді (наприклад, робити запи­си в зошитах, заповнюючи колон­ки таблицями за спеціальним зраз­ком тощо). Для чіткої організації самостійної ро­боти вчитель має розробити систему завдань пошукового характеру з те­ми, предмета в цілому, передбачи­ти їх поступове ускладнення і підви­щення рівня самостійності учнів під час виконання цих завдань. Розвитку вмінню досліджувати істину сприяє також сократичний прийом. У Стародавній Греції філософ Сократ будував бесіду з учнями таким чином, щоб викликати їх на обгово­рення спірних питань. Він спрямову­вав хід бесіди в таке русло, щоб вона набула характеру дискусії У процесі навчання учні під керівни­цтвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового на­вчального матеріалу, потрібно вико­ристовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної си­туації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитли­вість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах ви­вчення навчального матеріалу. Час, в який ми живемо і працює­мо, висуває все нові й нові вимоги до знань і наших здібностей. Знати й уміти все неможливо, та й не по­трібно. Зате вміти освоювати нове, коли в цьому виникає необхідність — зараз найголовніше. І до нас, учителів, висуваються вимоги в дусі теперішнього часу. Яким повинен бути сучасний учитель? Вільним! Вільним від стереотипів і комплексів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Цього вимагає час. А яким має бути сучасний урок? Не схожим на урок 25-річної давності, і цього теж вимагає час. Сучасний урок — це урок, на якому утворюються реальні умови для розвитку особистості учня. Це урок, коли інформаційне навчання перетворюється на мотиваційне. Це урок, коли на першому місці свідома самостійна діяльність учнів, а вчитель, спостерігаючи, тільки допомагає дітям у кожній навчальній ситуації використовува­ти свої можливості й розвивати свої здібності. Якщо учень чітко уявляє, чого від нього хоче вчитель, то він свідомо вчитиметься й активно за­своюватиме зміст матеріалу. Як досягти високої якості навчання на кожному уроці? Це питання хви­лювало, хвилює і хвилюватиме кож­ного вчителя (якщо, звичайно, він на своєму місці). Урок як форма постійно змінюється і наповнюється новим змістом. Вибір форми навчання залежить від мети уроку, змісту, застосування тих або інших технологій і методів навчан­ня. Цілі уроку не виникають стихій­но, а узгоджуються з цільовими уста­новками, визначеними навчальними програмами Міністерства освіти. Сучасні методи навчання — це добре забуті старі, тільки на новому витку історичної спіралі вони набули ін­шої інтерпретації, їх тепер назива­ють інтерактивними технологіями. Класифікацію й опис цих технологій можна знайти в науково-методичній літературі. їх застосування зобов'я­зує вчителя детально продумувати за­вдання для учнів, розраховувати час уроку, використовувати багато додат­кової літератури, переглянути систе­му оцінювання, знайти місце відео-сюжету тощо. Прагнення розвивати самостійний пошук інформації учнями наштовхує вчителя на створення нестандартних уроків, структуру яких досить склад­но класифікувати, і вони складають окрему групу уроків. Побудова нестан­дартного уроку, особливо його підго­товка — складна справа для вчителя. На такому уроці він виступає в ролі ведучого, а 60 % часу діти самостійно вивчають матеріал у парах або групах, тобто активно взаємодіють зі своїми однокласниками. Інтерактив має велике значення в спіл­куванні між тими, хто навчає, і тими, кого навчають. На уроках із застосу­ванням інтерактивних технологій ви­являються не тільки діти, але й учи­тель розкривається перед учнями. Сучасні нестандартні форми навчання, зокрема інтерактивні технології, найбільше розвивають і формують творчі здібності школярів, їхню здатність до самостійної роботи, закладають навички роботи з різними інформаційними джерелами, привчають до групової роботи. В своїй роботі використовую такі інтерактивні технології, як “Мозковий штурм”, “Карусель”, “Мікрофон”, “Акваріум”, “Бінго”, “Джиг-со”. У своїй роботі використовую інтер­активні прийоми, як на класичних, так і нестан­дартних уроках. Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, пізнавальної активності - запорука міцних знань, умінь і навичок, якими діти можуть керуватись в повсякденному житті.

Схожі: