МЕТОДИКА ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ В 5 КЛАСІ


Скачати 1.21 Mb.
Назва МЕТОДИКА ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ В 5 КЛАСІ
Сторінка 1/11
Дата 15.12.2013
Розмір 1.21 Mb.
Тип Урок
bibl.com.ua > Фізика > Урок
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



МЕТОДИКА ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ

НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ В 5 КЛАСІ
2.2.1 Проектування виробів
Урок 1. Вступне заняття. Технологія як перетворююча діяльність людини ( 1 год.)
Мета уроку. Засвоєння знань про техніку, технології, основні види технологічної діяльності, правила безпечної праці та внутрішнього розпорядку у шкільній майстерні. Розвивати пам'ять. Виховувати основи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: робоче місце учня

Обладнання. Інструмент для демонстрації та інше обладнання майстерні, плакати з охорони праці та внутрішнього розпорядку.

Тип уроку. Засвоєння нових знань
Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота (15 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  • Знайомство з класом, перевірка присутніх

  • Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як ви розумієте слово «праця»? Яку роль відіграє праця в житті людини?

2.Як ви розумієте слово «професія»? Які ви знаєте професії?

3.Назвіть професії ваших батьків.

4.Чому на виробництві робітники працюють у спеціальному одязі?

5.З яким матеріалом ви працювали у попередніх класах?

6.Що таке інструмент? Яке його призначення? Який ви знаєте інструмент для обробітку картону, тканини?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що у попередніх класах вони ознайомились з тим, як обробляють картон, тканину, природні матеріали. На заняттях у майстерні вони можуть навчитись працювати з більш складним інструментом, конструювати і виготовляти відповідно більш складні вироби. Наприклад це можуть бути рухомі і нерухомі іграшки, речі побутового призначення, інструмент тощо. Здобуті знання та уміння можуть також стати у нагоді в повсякденному житті. Учитель демонструє об’єкти праці виготовлені учнями і запитує чи хочуть вони виготовляти такі речі? Якщо так, то цьому необхідно навчатись. І це навчання має починатись з організації робочого місця, ознайомлення з технікою безпеки. Крім того треба знати як виготовити ту або іншу річ. Для цього треба знати, що таке технологія або технологічна послідовність виготовлення виробу.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє завдання уроку:

  • засвоєння понять про технологію, техніку, основні види технологічної діяльності;

  • вміти дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в майстерні.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) поняття про техніку;

б) технологія як перетворююча діяльність людини;

в) правила внутрішнього розпорядку в майстерні;

г) загальні правила безпечної праці;

а) Техніку можна представити як галузь людської діяльності, що пов’язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням інструментів, пристосувань - різних засобів та знарядь праці. Отже, технікаце сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.

б) Людина з давніх часів вдосконалювала способи, за допомогою яких виготовляла речі для власного вжитку. У результаті цієї діяльності відбулося накопичення відповідних знань та умінь, про те як необхідно виготовляти ту або іншу річ. Отже, технологія – це сукупність знань, відомостей про виробництво (або про послідовність певних дій чи операцій) об’єктів: речей побутового призначення, знарядь праці, харчових продуктів тощо. Технологія (як галузь знань та певних умінь) дає можливість людині перетворювати природну сировину чи матеріал на речі, що мають ціну відповідну до затрат на їхнє виготовлення та попит на ринку – їх називають матеріальними цінностями. Отже всі речі, що нас оточують у своїй більшості (за винятком природних явищ та інших об’єктів природного походження) створені людиною за допомогою технологій. Таку діяльність людини називають технологічною. Основні види технологічної діяльності, яку можна виконувати в домашніх умовах це: ремонт сантехніки, електричних приладів, ремонт квартири тощо.

в) У шкільних майстернях учні повинні додержувати встановлених правил внутрішнього розпорядку.

До початку занять:

  • одягнути спецодяг;

  • приходити у майстерню до дзвінка;

  • при собі учень повинен мати: щоденник, підручник, зошит, олівець, лінійку, гумку;

Під час заняття:

  • оглянути своє робоче місце й підготувати його до роботи;

  • працювати тільки на своєму робочому місці і не залишити його без дозволу учителя;

  • дбайливо зберігати інструмент, економно використовувати матеріал;

Напри кінець заняття:

  • витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали;

  • виходити з майстерні з дозволу учителя.

г) Загальні правила безпечної праці у шкільних майстернях:

1.Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся, заправити кінці косинки тощо.

2.Перевірити стан робочого місця, наявність та справність інструментів.

3.Не залишати робоче місце без дозволу учителя.

4.З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

5.Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

6.Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу учителя не вмикати електричні прилади й устаткування.

7.Не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.

8.Роботу можна виконувати тільки справними інструментами.

VI. Практична робота

6.1 Вступний інструктаж

Завдання 1. Ознайомитися із обладнанням в майстерні.

Учитель, застосовуючи метод демонстрації, спільно з учнями, з’ясовує які інструменти та обладнання знаходяться в майстерні.

Завдання 2. Яка форма ріжучої частини інструменту для ручної обробки деревини (ножівка, стамеска, лезо рубанка) – вказати спільні та відмінні сторони.

Учитель для виконання другого завдання використовує інтерактивний метод роботи у малих групах. Кожна група отримує вказане завдання дає власну відповідь і обґрунтовує її. Результати роботи заносять у таблицю:

Таблиця 6



Назва інструменту, обладнання

Матеріал з якого виготовлено інструмент

Призначення

Форма ріжучої частини інструменту

Принцип дії

1

2

3

4

5

6





















6.2 Заключний інструктаж

Учитель просить дітей уважно переглянути отримані результати і коротко обговорити такі питання:

1.Що спільного в будові та призначенні інструментів, які вказані в таблиці?

2.Що спільного в принципі дії всіх інструментів?

3.У чому головна відмінність вказаних інструментів?
VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

  • виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання:

  • віднайти у журналі („Юный техник”, „Техника молодежи” та ін.) або підручнику зображення об’єкта, який би ви хотіли виготовити.


Урок 2. Об’єкти технологічної діяльності (1 год.)
Мета уроку. Засвоєння знань про об’єкти технологічної діяльності, метод фантазування як засіб створення об’єктів технологічної діяльності, показники якості виробу; види виробів з фанери. Формування вмінь здійснювати пошук інформації в різних джерелах про техніку та технології, вибір об’єкта технологічної діяльності.

Розвивати в учнів увагу. Виховувати елементи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: інформаційні джерела з техніки та технології

Обладнання. Журнали: «Юный техник», «Техника молодежи» тощо.

Тип уроку. Засвоєння нових знань

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 9 хв)

VI. Практична робота (19 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)
Хід уроку

І.Організаційна частина.

  • Перевірка присутніх

  • Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як ви розумієте слово „техніка”?

2.Що таке „технологія”?

3.Для чого використовують інструмент?

4.Який ви знаєте інструмент для обробітку деревини?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того щоб створити виріб (іграшку, літак, автомобіль тощо) необхідно мати відповідні знання, уміння. На попередньому уроці ми з вами вже ознайомились з поняттями, які стануть першими кроками у конструюванні цікавих виробів. Так, ми з’ясували, що будь-який об’єкт (у тому числі іграшка) створюється за допомогою технологій. Наступними кроками у цій справі буде пошук інформації у літературних джерелах з техніки та технології. Яка нам необхідна інформація, щоб створити власний об’єкт ? Як її віднайти? Як починається створення об’єкта? – відповідь на ці запитання є метою нашого уроку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) очікувані результати:

  • засвоєння понять про об’єкт технологічної діяльності;

  • показники якості виробу (об’єкта технологічної діяльності);

  • здійснювати вибір об’єкта технологічної діяльності.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Поняття про об’єкт технологічної діяльності;

б) методи створення нових об’єктів технологічної діяльності;

в) показники якості виробу;

г) вимоги до виробів з фанери;

а) Завдяки технологіям людина перетворює сировину та матеріал у речі, які використовуються як у побуті так і на виробництві. Обробіток матеріалу та створення відповідного виробу це є створення нового об’єкту технологічної діяльності. Всі речі якими користуються учні зазнали певних змін, спочатку як сировина і матеріал, а потім як готовий об’єкт, з боку людини. Книги якими вони користуються були виготовлені робітниками у друкарнях, їхній одяг – виготовлений на швейних фабриках, інструмент та обладнання, яке вони можуть бачити у майстерні, теж є продуктом діяльності людини. Отже всі речі, починаючи від авторучки і до комп’ютера або літака були виготовлені людиною і є об’єктами технологічної діяльності.

б) Створення будь-якого нового об’єкту (виробу) починається із творчого задуму. Є багато методів створення нових об’єктів технологічної діяльності. Найбільш цікавим серед них є метод фантазування.

Метод фантазування застосовують для створення нової форми виробу. Суть методу полягає в тому, що конструктор уявляє образ виробу, який будуть виготовляти, якщо навіть конструкція виробу невідома. Цей образ переносять на папір у вигляді малюнку.

Дизайнер (художник-конструктор) на початковій стадії проектування (ескізне проектування) застосовує свою творчу уяву, для того аби створити нову форму об’єкта. Фантазуючи дизайнер, тимчасово, не враховує ті вимоги, що ставлять до виробу і може вигадувати будь-яку форму майбутнього літака, автомобіля, трактора, меблів тощо. Для цього форму виробу порівнюють з контурами птаха чи будь-якої іншої тварини, рослини, геометричної фігури, зоряної зірки або вже існуючого літака, корабля, автомобіля (запозичують окремі елементи) тощо.

в) Виріб, який конструюють повинен мати відповідні показники якості: функціональність, ергономічність, технологічність.

Функціональність виробу – це один з принципів конструювання, який полягає у тому, що створений об’єкт повинен виконувати певні функції (тобто бути рухливим, нерухомим або рухатись у повітрі, переносити вантаж на певну відстань тощо). Однак при цьому конструктор враховує конкретне оточення, в якому знаходиться об’єкт. Отже не можна проектувати об’єкт не знаючи де він буде знаходитись. Форма виробу повинна відповідати за його змістом. Не можна наприклад малорухомим об’єктам надавати форму стрімкого руху і навпаки.

Ергономіка – наука, що вивчає функціональні можливості і особливості людини у трудових процесах з метою створення найкращих умов для поєднання діяльності людини і техніки. Головною вимогою ергономіки до будь-якого об’єкту є зручність цього виробу для користування людиною.

Технологічним вважають такий виріб, який розроблений з максимальним використанням вже існуючих типових вузлів, з’єднань, деталей тощо. До технологічності відносять також можливість використання найменшої кількості матеріалів та відносної простоти у виготовленні об’єкту.

г) Виріб з фанери має відповідати таким основним вимогам: простота конструкції, мінімальне використання деталей, форма і розміри виробу повинні відповідати його призначенню, виріб має бути естетично привабливим.

VI. Практична робота.

Завдання. Здійснити пошук проблемної області, в якій буде розроблятись проект технологічного об’єкту.

6.1. Вступний інструктаж.

Учитель пропонує дітям зіграти в гру „Мозкова атака”. Правила гри: 1.Користуючись інформацією знайденою у журналі запропонувати фантастичний зореліт або ракету, літак чи будь-який інший об’єкт, що може вирішувати проблеми пов’язані з вирішенням екологічних проблем чи порятунком людей у надзвичайних ситуаціях.

2.Необхідно запропонувати якомога більше варіантів проблем, які міг би розв’язувати такий об’єкт (чим більше тим вища оцінка за роботу на уроці);

3.Приймаються будь-які ідеї: літак може бути призначений для польотів на Місяць, може одночасно рухатись у повітрі, на воді та під водою; це може бути всюдихід, для якого немає меж у пересуванні тощо.

4.Необхідно акцентувати увагу дітей на те, що треба вказати проблемну область, в якій буде діяти об’єкт: рятувати кораблі, що зазнали катастрофи у відкритому океані, зорельоти що будуть чистити космос від технологічного „сміття” тощо.

5.Скласти банк проблем (проектів) у вигляді таблиці:

Таблиця 7



Сфера діяльності

Технологічні об’єкти, які можуть діяти в даній області

Примітка

1.

Школа

Оформлення класного кабінету, виготовлення найпростішого обладнання для кабінетів тощо




2.


Дозвілля

Виготовлення сувенірів, діючих іграшок, подарунок батькам тощо.



3.

Шкільна майстерня

Виготовлення підкладок для заточування інструменту (стамесок), пристрою для пиляння лобзиком, брусочків з наждачним папером, коробочок для дрібних деталей тощо.




4.

Дім

Виготовлення кухонної дошки, найпростішої полички для книг, підставки для посуду тощо.






6.2. Поточний інструктаж:

  • слідкувати за дотримуванням правил гри;

  • акцентувати увагу дітей на те, що важливо висловити ідею (проблему), а не давати оцінку;

  • звернути увагу дітей на те, що повторювати висловлену ідею можна лише тоді, коли до неї додається щось нове.

6.3 Заключний інструктаж:

  • записати на дошці найкращі ідеї-проблеми;

  • вибрати через голосування найкращий об’єкт, що буде виготовлятись дати йому назву (ракета, зореліт, тощо).

  • зробити підсумок про те, що будь-який технологічний об’єкт створений людиною не існує за для „розваг”, а розв’язує чітко визначені конструкторами задачі (проблеми).

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового він дізнався на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

7.2 Заключна частина:

  • виставлення оцінок за роботу на уроці;

  • домашнє завдання: продовжити пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах для того, щоб запропонувати ще два варіанти об’єктів технологічної діяльності.


Урок 3. Художнє конструювання виробу ( 1 год.)
Мета уроку. Засвоєння знань про етапи проектування, ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони; формування вмінь застосовувати метод фантазування, виконувати ескізне конструювання.

Розвивати окомір, точність під час виконання графічних зображень. Виховувати основи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: робочий ескіз об’єкту, який проектується.

Обладнання. Олівці, креслярський інструмент та матеріали: креслярський папір.

Тип уроку. Формування практичних вмінь.
Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв)

IV. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (8 хв)

VI. Практична робота (20 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)
Хід уроку

І.Організаційна частина.

  • Перевірка присутніх

  • Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

  1. Що таке об’єкт технологічної діяльності?

  2. Які вимоги ставлять до об’єкту, який конструюють?

  3. Що таке ергономічність? Технологічність?

  4. Що таке функціональність?

  1. Які вимоги можна сформулювати до кухонної дошки (або іграшки), яку

ми будемо проектувати на сьогоднішньому уроці?

  1. Якою професією, на вашу думку, необхідно оволодіти, щоб після закінчення школи проектувати технологічні об’єкти?

  2. У чому суть методу фантазування?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Сьогодні ми будемо вчитись проектуванню об’єкта технологічної діяльності. Завдяки отриманим умінням (здійснювати вибір конструкції, виконувати ескіз тощо) ви зможете проектувати не лише даний виріб, а також багато інших цікавих речей, що може стати вам у нагоді під час вашого дозвілля.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

  • пояснювати процес створення виробу - етапи проектування;

  • застосовувати метод фантазування у створенні технологічного об’єкта;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) етапи проектування;

б) види проектної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони;

в) поняття про художнє (ескізне) конструювання як складову частину проектування.

а) У виробничих умовах процес проектування виробів як правило відбувається у чотири стадії.

Перша стадія – формулювання завдання.

Проектування починають з певних вимог, яким повинна відповідати конструкція в експлуатації. Ці вимоги оформляють як технічне завдання, в якому вказують призначення і область застосування об’єкта.

Друга стадія. Розробка ескізного проекту.

Його часто називають ескізним пошуком. Дизайнер (художник-конструктор) часто застосовує метод фантазування виконуючи декілька ескізних замальовок майбутнього виробу.

Третя стадія – технічний проект.

Технічний проект містить більш конкретну технічну характеристику виробу і коротку пояснюючу записку, в якій наводяться дані розрахунку і техніко-економічні показники виробу. У ході розробки технічного проекту конструктори ведуть розрахунки, наприклад, тепловий, динамічний, на міцність та інші. Визначають геометричну форму і основні розміри вузлів і основних (несучих) деталей.

Четверта стадія - так зване робоче проектування, в якому розробляються креслення деталей і робочі складальні креслення.

Для виготовлення більш простих моделей в умовах шкільної майстерні, ми будемо спиратись у нашій роботі на чотири етапи проектування:

- підготовчий;

- конструкторський;

- технологічний;

- заключний;

На першому підготовчому ми з’ясуємо завдання над яким будемо працювати. На другому (конструкторському) розв’яжемо це завдання (застосовуючи ескізне або художнє конструювання) і розробимо конструкцію виробу.

На третьому будемо виготовляти спроектований виріб відповідно до розробленого ескізу або креслення. І нарешті заключний етап – це остаточне випробування об’єкту, оформлення і захист проекту.

б) Таким чином у процесі проектування застосовують наступні види графічної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони.

Зображення на кресленні виконується за певними правилами і звичайно із застосуванням креслярських інструментів. На практиці конструктори на початковій стадії створення об’єкту використовують креслення, виконані в окомірному масштабі від руки, без креслярських інструментів. Такі креслення називають ескізами. Вони призначені для одноразового використання на виробництві.

До проектної документації додають певні відомості (технічний опис): короткий опис об’єкта, принцип його дії, коротке обґрунтування прийнятих конструкторських рішень.

Ескізний проект (друга стадія проектування) не завжди дає повне уявлення про майбутній технічний об’єкт. Тому під час проектування на цій стадії часто застосовують макетування. Макет виробу, який конструюють, може виготовлятися в певному масштабі або в натуральну величину.

VI. Практична робота

Завдання. Розробити декілька художніх замальовок майбутнього виробу – контурної іграшки ракети (інтерактивним методом роботи у малих групах).

6.1Вступний інструктаж.

  • учитель формує групи (по три учні у кожній);

  • нагадує суть методу фантазування: уявимо, що ми з вами можемо наділити модель нашої ракети будь-якої формами (можете пригадати як виглядає ракета, яку ви бачили в літературі і запропонувати власний варіант)

  • необхідно уявити образ такої ракети і відтворити його на малюнку.

6.2 Поточний інструктаж

  • якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі дітей, учитель робить власні замальовки на дошці:

І-й варіант об’єкту проектування – вибір форми контурної іграшки:



ІІ-й варіант об’єкту проектування – вибір форми кухонної дошки:



  • учитель пропонує групам вибрати і доповнити запропоновані варіанти чимось новим (додаткові крила, змінити форму існуючих елементів тощо).

  • надати обраній і вдосконаленій моделі фантастичні можливості: придумати як даний об’єкт буде розв’язувати проблему тощо.

VIІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.За допомогою якого методу ви сьогодні працювали?

2.Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

3.Що могло б бути організовано краще, корисніше?

7.2 Заключна частина:

  • виставлення оцінок за роботу на уроці;

  • домашнє завдання: основні положення конспекту.


Урок 4. Технічне конструювання (1 год.)
Мета уроку. Засвоєння знань про технічний рисунок, креслення, типи ліній, нанесення розмірів, застосування масштабу, умовні позначення.

Формування вмінь користуватися креслярським інструментом, наносити розміри на кресленні. Виховувати основи наукової організації праці.

Об’єкт навчальної праці: модель пласкої іграшки (ракета).

Обладнання: креслярський інструмент.

Тип уроку. Комбінований.
Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота (20 хв)

VII. Підсумок уроку (3 хв)
Хід уроку

І.Організаційна частина.

  • Перевірка присутніх

  • Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

  1. З яких основних етапів складається процес проектування об’єкту технологічної діяльності?

  2. Які методи застосовують під час художнього конструювання виробу?

  3. У чому суть методу фантазування?

  4. Що таке макет? Для чого його застосовують в проектуванні?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами віднайшли форму майбутнього виробу. Але цього недостатньо, щоб отримати готову іграшку. Треба також, знати її розміри, кількість деталей, матеріал, з якого вона буде виготовлятись тощо. Вказані відомості необхідно відобразити на папері, і згідно з ними виготовити модель.

В конструюванні існують певні правила, за якими виконують зображення та наносять розміри. Ці правила обумовлені розподілом праці – проектування виробу здійснює конструктор, а його виготовлення технолог, робітник тощо. Отже мають бути спільні правила, за якими технолог міг прочитати всі графічні відомості про об’єкт, який спроектований іншою людиною - конструктором.

Оволодіваючи цими правилами ви будете ознайомлюватися з тими знаннями, які застосовують технологи, конструктори, дизайнери – фахівці, що працюють над створенням різноманітних технологічних об’єктів. Без графічної грамоти ми не зможемо виконати креслення майбутнього виробу або прочитати таке креслення чи ескіз, щоб виготовити нашу іграшку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання:

  • знати що таке технічний рисунок, креслення, типи ліній, правила їх нанесення;

  • вміти користуватися креслярським інструментом, наносити лінії на кресленні.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Технічний рисунок, креслення.

б) Правила виконання креслення.

в) Типи ліній, нанесення розмірів.

г) Застосування масштабу.

а) Наочне зображення – це зображення, на якому, як і на рисунку, показано видимими три боки предмета. Проте на відміну від рисунка лінії, паралельні на предметі в натурі, у цьому разі залишаються паралельними між собою і на зображенні. Якщо таке зображення доповнити розмірами, то за ним можна виготовити нескладний предмет.

Наочні зображення, виконані від руки, на око, без точного додержання розмірів предмета, називають технічними рисунками.

Кресленням називають документ, який містить зображення предмета та інші відомості, потрібні для виготовлення і контролю цього предмета.

б) У конструкторських бюро і проектних організаціях виконують величезну кількість креслень. Копії з креслень, виконаних в одному місці, розсилають багатьом підприємствам країни. Креслення можуть друкуватись в технічних виданнях – книгах, журналах.

Уявіть собі, що було б, якби кожний інженер або кресляр виконував креслення по-своєму, не додержуючи єдиних правил. Такі креслення були б незрозумілими для інших. Щоб уникнути цього прийняті і діють єдині правила (стандарти) „Єдиної системи конструкторської документації”, які встановлюють однакові правила виконання й оформлення креслень та інших конструкторських документів.

в) При виконанні конструкторських документів застосовують лінії різної товщини. Кожна лінія має своє призначення.

Суцільна товста основна – лінія для зображення видимих контурів предмета. Товщина такої лінії – від 0,6 до 1,5 мм.

Штрихова лінія. Її застосовують для зображення невидимих контурів предмета. Штрихова лінія складається з окремих штрихів однакової довжини. Довжина кожного штриха – від 2 до 8 мм. Відстань між штрихами в середньому 1-2 мм. Товщина штрихової лінії у два-три рази менша за товщину суцільної товстої.

Штрих пунктирна лінія. Якщо зображення об’єкта, який конструюють симетричне на ньому проводять вісь симетрії. Для цієї мети застосовують штрих пунктирну тонку лінію. Ця лінія ділить зображення на дві рівні частини. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і коротких штрихів між ними. Відстань між довгими штрихами 3-5 мм. Товщина як у штрихової лінії.

г) На практиці доводиться виконувати зображення дуже великих деталей, як наприклад, окремих деталей літака, корабля, автомашини, і дуже малих – деталей механізму годинника, деяких приладів тощо.

Зображення великих деталей можуть не вміщуватися на аркушах стандартного формату. Малі деталі, які часом ледве помітні неозброєним оком, не можна накреслити в натуральну величину наявними креслярськими інструментами.

Тому в кресленні зображення великих деталей зменшують, а малих збільшують порівняно з дійсними розмірами.

Масштаб – це відношення довжини відрізка на кресленні до довжини відповідного відрізка в натурі, виражене певним (абстрактним) числом.

Існують такі масштаби:

Зменшення: 1:2; 1: 4; 1: 10 та ін.;

Натуральна величина: 1:1;

Збільшення: 6:1; 4:1; 10: 1.

Для виконання нашої практичної роботи найкраще брати масштаб 1:1.

Треба пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалось зображення, розміри на кресленні наносять дійсні, тобто ті, які повинна мати деталь у натурі.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання 1. На рисунку зображено деталі. Цифрами 1, 2, 3 і т.д. позначено різні лінії. Вказати назву кожної лінії зазначивши її товщину. Скласти і заповнити у робочому зошиті відповідну таблицю.


Таблиця 8


лінії на зображенні

Назва лінії

Призначення лінії на кресленні

Товщина обведення

1

2

3
4

5

Штрих-пунктирна

Суцільна товста

Штрихова (лінія невидимого контуру)

Суцільна товста

Суцільна хвиляста


Показують вісь симетрії, центр дуг кіл

Зображення видимих контурів об’єкта

Зображення невидимих контурів об’єкта

Зображення видимих контурів об’єкта

Зображення обриву, коли воно показано не повністю


0,5 мм

1,5 мм

0,5 мм
1,5 мм

0,5



VII. Підсумок уроку

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Чи досягнута мета цього уроку? Чому?

2.Що нового він дізнався на уроці?

3.Яке значення цей матеріал має особисто для нього?

4.Чи може він отримані знання використати у своєму житті?

7.2 Заключна частина:

  • виставлення оцінок за роботу на уроці;

  • домашнє завдання:

1) виконати в робочому зошиті лінії, які вказані у конспекті;

2) продовжити пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах для того, щоб запропонувати ще два варіанти об’єктів технологічної діяльності.

Урок 5. Побудова простого креслення об’єкта проектування (1 год.)
Мета уроку. Формування вмінь користуватися креслярським інструментом, наносити розміри на кресленні; оформляти технічний рисунок, креслення об’єкта проектування. Розвивати просторову уяву. Виховувати основи графічної культури.

Об’єкт навчальної праці: модель пласкої іграшки (інший варіант - кухонна дошка).

Обладнання: креслярський інструмент.

Тип уроку. Формування практичних вмінь і навичок.
Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

IV. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

V. Практична робота (27 хв)

VI. Підсумок уроку (6 хв)
Хід уроку

І.Організаційна частина.

  • Перевірка присутніх

  • Призначення чергових

ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами ознайомлювалися з правилами побудови креслень. Сьогодні ми скористаємося набутими знаннями для побудови креслення об’єкта проектування – ракети-іграшки (кухонної дошки). Набуті уміння можуть стати вам у нагоді коли ви будете проектувати і виготовляти в майбутньому і більш складні технологічні об’єкти.

IІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) очікувані результати:

- вміти виконувати технічний рисунок;

- будувати просте креслення об’єкту проектування;

ІV. Повторення раніше вивченого матеріалу.

Методом бесіди учитель обговорює разом з дітьми наступні питання:

1.Що називають технічним рисунком?

2.Що називають кресленням?

3.Які ви знаєте правила виконання креслень?

V. Практична робота.

5.1 Вступний інструктаж.

Завдання. Виконати креслення об’єкту проектування за раніше виконаним малюнком (описом)

  • нагадати, що креслення контурної іграшки відбувається у масштабі 1:1;

  • акцентувати увагу дітей на розміри деталей;

5.2 Поточний інструктаж:

  • слідкувати за правильним нанесенням розмірів;

  • звернути увагу дітей на дотримання масштабу;

  • зупиняти роботу, якщо помилки в роботі повторюються і давати пояснення щодо їхнього усунення;

5.3 Заключний інструктаж:

  • демонстрація кращих робіт;

  • вказати на найбільш поширені помилки та шляхи їхнього усунення.

VI. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (методом бесіди або інтерактивним методом „мікрофон”):

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2. Що нового ви дізналися на уроці?

3. Що відчували коли завершили роботу?

4. Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті?

7.2 Заключна частина:

  • виставлення оцінок за роботу на уроці;

  • домашнє завдання:

1) завершити роботу над кресленням

2) виконати креслення об’єкта проектування у масштабі зменшення – 1:2.

Урок 6. Конструкційні матеріали та їх види (2 год.)
Мета уроку. Засвоєння знань про види та способи вибору конструкційних матеріалів; формування практичних вмінь визначати види конструкційних матеріалів за їх властивостями; сприяти розвитку пам’яті. Виховувати інтерес до роботи з різними матеріалами.

Об'єкт навчальної праці: проект виробу з деревини (контурна іграшка, кухонна дошка)

Обладнання: приклади різних конструкційних матеріалів; набори з різними видами деревини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.
Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв)

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (5 хв)

VІ. Практична робота (21 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)
Хід уроку

І.Організаційна частина.

  • Перевірка присутніх

  • Призначення чергових

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовуютьпитання):

1.Що називають кресленням?

2.Які ви знаєте види ліній на кресленні?

З.Як та де їх використовують?

4.Чи достатньо мати креслення для того, аби виготовити спроектований виріб?

5.Назвіть показники якості виробу (функціональні, ергономічні, естетичні, технологічні).

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Для того щоб створити виріб (іграшку, кухонну дошку, поличку тощо) необхідно мати не лише креслення цього виробу, але й відповідні знання про матеріали, з яких буде виготовлятися виріб. Такий матеріал називають конструкційним. Для різних об’єктів добирають конструкційні матеріали з різними властивостями, які відповідають функціональним, технологічним або ергономічним вимогам майбутніх виробів. Отже нам сьогодні необхідно з’ясувати, який матеріал буде найбільш придатним для виготовлення нашого виробу.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

  • засвоєння понять про види конструкційних матеріалів;

  • показники якості конструкційних матеріалів (деревини);

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Поняття про конструкційні матеріали.

б) Види конструкційних матеріалів, їх властивості та характеристики.

а)Конструкційні матеріали – це матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різного роду виробів. Розрізняють такі конструкційні матеріали: дерево, залізо, пластмаса, скло, каучук та ін.

б)Кожен із конструкційних матеріалів має свої властивості, деревина наприклад м’яка та легка вона є діелектриком, тобто не проводить електричний струм. Її широко використовують у будівництві, виготовленні меблів тощо. Залізо є твердим, пластичним та важким воно є провідником (проводить електричний струм), його широко використовують у машинобудуванні, електротехніці, будівництві.

Пластмаса – це є синтетичний матеріал, діелектрик, саме пластмасу дуже часто використовують для ізоляції електричних пристроїв та проводів, які знаходяться під струмом, порівняно з залізом пластмаса є легка. Скло – твердий, важкий та крихкий матеріал, проте його позитивною властивістю є прозорість, саме через це його використовують у будівництві, у машинобудуванні та інших видах виробництва. Скло також не провидить електричний струм, тому його часто використовують у електротехніці для ізоляції небезпечних поверхонь. Часто із скла виготовляють різного роду прикраси.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання 1. Вивчення та аналіз конструкційних матеріалів за зразками.

Таблиця 9



Види матеріалів

Властивості

Колір

Використання

1.

2.

3.

4.

Деревина

Метал

Пластмаса

Скло










Завдання 2. В інтерактивних групах учні обговорюють відповідь на запитання: «Які конструкційні матеріали можна використати під час роботи над проектом»?

6.2 Поточний інструктаж

- нагадати учням, що деревина має не лише колір але й текстуру, запах (для активізації знань поставити запитання: які матеріали не мають запаху на відміну від деревини?);

- звернути увагу дітей на те, що із склом необхідно поводитись обережно – воно має більш загострені кромки ніж деревина або метал.

6.3 Заключний інструктаж.

Аналіз виконаних робіт, відзначення кращих.
VП. Підсумок уроку.

7.1Усвідомлення досягнутих результатів.

Учитель просить кожного учня повідомити (методом «мікрофону»):

1.Що нового він дізнався на уроці?

2.Як він зможе використати знання про конструкційні матеріали (і чи зможе взагалі) під час виготовлення свого виробу?

3.Який конструкційний матеріал на думку учнів найбільш зручний для виготовлення запланованого виробу?

7.2Заключна частина:

  • виставлення оцінок за роботу на уроці;

  • домашнє завдання: знайти необхідний матеріал для виготовлення, запланованого виробу.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ...
Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. Науковий світ, 2003. 92 с
Методика вивчення дієслова в 6-му класі школи з російською мовою навчання. Виконав
За програмою, дієслово вивчається в 6-му класі. На вивчення цілої теми «Дієслово» відводиться 20 навчальних годин. В рамках цієї...
Методика навчання Миколаїв, 2005 УДК 811. 161. 1 (075. 2) 372. 41 ББК 81. 411. 2-920 74. 102. 12
Марусяк В. М. Супутник букваря. Вдосконалення технічної сторони читання молодших школярів. Навчальний посібник. 3 частини
Методика навчання фізики як наука. Методологія педагогічних досліджень
Актуальні проблеми методики навчання фізики Вступ. Методика навчання фізики як наука
Досвіду: «Інноваційні технологій навчання у розвитку творчих здібностей...
Апробовано спосіб інтеграції деяких сучасних технологій навчання у розвитку творчої особистості учня на уроках фортепіано
Урок позакласного читання з елементами інтерактивного навчання
...
Тема Дата
Значення праці в житті людини. Важливість праці та професії в житті людини. Правила організації робочо­го місця. Загальні правила...
Методика навчання пристроїв комп’ютера. Серед питань, які пов’язані...
Фізичні основи функціонування основних елементів комп.(повинно вивчатися на уроках фізики)
ВИХОВАННЯ ТВОРЧОГО СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ПРАЦІ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
...
На уроках української мови
Посібник "Дидактичний матеріал з розвитку мовлення на уроках української мови у 4 класі"
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка