Методика навчання фізики як наука. Методологія педагогічних досліджень

1. 
   1 Навіщо вчити? (мета навчання)
   
2. 
   2 Чому вчити? (зміст навчання)
   
3. 
   3 Як вчити? (методи, форми, засоби навчання).
   

Методична система

Мета навчання

Зміст Технології навчання

• 
  теорія алгоритмізації навчання (Ланда);
  
• 
  теорія поетапного формування розумових дій (Гельперін,Талузіна);
  
• 
  теорія узагальнень (Давидов);
  
• 
  теорія укрупнення дидактичних одиниць;
  
• 
  теорія розвивального навчання (Замков);
  
• 
  теорія особистісно-орієнтованого навчання;
  
• 
  теорія діяльнішого підходу до навчання (Вигоцький).
  

1. 
   постановка цілі;
   
2. 
   мотивація;
   
3. 
   планування(зміст, засоби);
   
4. 
   реалізація плану;
   
5. 
   контроль, корекція, оцінювання.
   

1. 
   Дореволюційний до 1917року – Кашин;
   
2. 
   Радянський 1917-1991рр.:
   

• 
  із диференціацією ( рівнями, профілями);
  
• 
  із гуманізацією та гумонітарізацією;
  
• 
  із інтеграцією;
  
• 
  із фундаменталізацією.
  

1. 
   Проблеми змісту освіти
   

• 
  цілісність – внутрішній органічний взаємозв’язок частин і цілого в образі. Ця властивість проявляється в двох аспектах: а) об’єднання різних елементів в цілому; б) незалежність утвореного цілого від властивостей складових елементів;
  
• 
  предметність- об,єкт сприймається нами як виділене в просторі і часі фізичне тіло. Найбільш яскраво ця властивість проявляється у взаємо уособленні фігури і фону;
  
• 
  узагальненість- віднесення кожного образу до певного класу об’єктів;
  
• 
  константність – відносно сталість сприйняття образу. Наше сприйняття у певних межах зберігає параметри, розміри. Форму, колір образу незалежно від умов сприйняття;
  
• 
  Осмисленість- зв’язок з розумінням сутності предметів і явищ через процес мислення;
  
• 
  Вибірковість – переважне виділення одних об’єктів перед іншими;
  

• 
  Сприйняття предметів і явищ навколишнього світу;
  
• 
  Сприйняття людини людиною;
  
• 
  Сприйняття часу;
  
• 
  Сприйняття руху;
  
• 
  сприйняття простору;
  
• 
  сприйняття виду діяльності.
  

• 
  точність і деталізація сприйняття;
  
• 
  міцність і вибірковість пам’яті;
  
• 
  спрямованість і продуктивність мислення.
  

• 
  відбір значущіх впливів і ігнорування інших, несуттєвих, побічних, конкуруючих;
  
• 
  утримання даної діяльності, збереження в свідомості образів певного змісту до моменту завершення діяльності, досягнення поставленої цілі;
  
• 
  регуляція і контроль за перебігом діяльності.
  

• 
  індивідуальними фізіологічними особливостями організму;
  
• 
  психічним станом (збудженістю, загальмованістю);
  
• 
  мотивацією (наявністю або відсутністю інтересу до предмету діяльності, його значущістю для особистості);
  
• 
  зовнішніми обставинами.
  
• 
  Загальна стійкість уваги в більшості випадків визначається поєднанням зазначених факторів.
  

• 
  Правильний режим дня, режим харчування, режим сну;
  
• 
  Своєчасна діагностика і лікування порушень зору, слуху, та захворювань внутрішніх органів;
  
• 
  Урахування ритму працездатності (пік нашої активності припадає на 5,11, 16, 20, 24 години);
  
• 
  Чергування розумових і фізичних занять.
  

• 
  Відсутність сильних зовнішніх подразників, забезпечення тиші, переніс інших справ на інший час;
  
• 
  Забезпечення гігієнічних умов роботи;
  
• 
  Оптимальний фізичний фактор (поза, відсутність зайвих рухів);
  
• 
  Звичні умови роботи.
  

• 
  Визначити пріоритети (визначити, що головне а що - другорядне);
  
• 
  Визначити конкретні завдання;
  
• 
  Визначити кінцеву ціль і розбити на етапи шляхи її досягнення.
  

• 
  Фізична теорія пам’яті;
  
• 
  Хімічна теорія пам’яті;
  
• 
  Біохімічна теорія пам’яті;
  
• 
  Фізіологічна теорія пам’яті;
  
• 
  Інформаційно-кібернетична теорія пам’яті;
  
• 
  психологічні теорії пам’яті.
  

• 
  просторову організацію;
  
• 
  асоціативну організацію;
  
• 
  ієрархічну організацію.
  

• 
  вік людини;
  
• 
  характер інформації і ступінь її використання;
  
• 
  інтерференція (накладання одного матеріалу на інший , в результаті погіршується запам’ятовування );
  

• 
  за наявністю цільової установки і зусиллям, що витрачаються на запам’ятовування – довільна і недовільна. Остання – ц е автоматичне запам’ятовування певної інформації, без зусиль з боку людини. Довільне запам’ятовування – це запам’ятовування із спеціальною установкою на цей процес.
  
• 
  За ступенем осмисленості – механічна і смислова. Механічна базується на повторенні матеріалу без його осмислення. Під час такого запам’ятовування предмети, події, рухи запам’ятовуються в тій же послідовності, в якій вони сприймались. Смислова пам’ять передбачає осмислення матеріалу, що запам,ятовується, встановлення логічних зв,язків між ним і набутим знанням, а також між окремими його частинами.
  
• 
  За установкою на термін запам’ятовування – короткочасна, оперативна, довготривала пам,ять. Короткочасна пам,ять утримує інформацію до 20 секунд6. Оперативною називають пам’ять, розраховану на збереження інформації протягом певного відрізку часу. Цей вид пам’яті займає проміжкові положення між короткочасною і довготривалою памяттю.
  
• 
  За матеріалом, який зберігається – когнітивна, емоційна, особистісна. Когнітивна пам’ять – процес збереження знань. Емоційна пам’ять – це збереження в свідомості переживань і почуттів. Особистісна пам’ять забезпечує єдність самосвідомості на всіх етапах життєвого шляху людини.
  
• 
  За модальністю образів, що зберігаються, - словесно-логічна і образна пам,ять . Перша пов’язана зі словом, думкою, логікою. Образу пам’ять підрозділяють на зорову, слухову, рухову, вкусову та інш. Найбільшу роль в житті людини відіграють зорова, слухова і рухова пам’ять.
  

• 
  Закон осмислення : чим глибше осмислення матеріалу, що запам’ятовується, тим краще він зберігається в пам’яті.
  
• 
  Закон інтересу: цікаве легко запам’ятовується, тому ми не витрачаємо на це зусиль.
  
• 
  Закон установки Він може бути представлений у двох аспектах- установка на запам’ятовування у часі і установка на запам’ятовування змісту.
  
• 
  Закон підсилення першого враження : Чим яскравіше перше враження від матеріалу, що запам’ятовується, тим краще він запам’ятовується.
  
• 
  Закон контексту6 інформація легше запам’ятовується і відтворюється, якщо її співвіднести з іншими одночасними враженнями.
  
• 
  Закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми, тим краще запам’ятовується нове.
  
• 
  Закон оптимальної довжини ряда, що запам’ятовується: чим більше за довжиною ряд інформації перевищує об’єм короткочасної пам’яті. Тим гірше він запам’ятовується.
  
• 
  Закон гальмування: всяке наступне запам’ятовування гальмує попереднє запам’ятовування.
  
• 
  Закон краю: краще запам’ятовується та інформація, що роміщена на початку і в кінці ряду (з країв), і гірше запам’ятовується інформація, що розміщена всередині ряду.
  
• 
  Закон повторення повторення сприяє кращому запам’ятовуванню.
  

Функції уяви

1. 
   Представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, розв’язуючи задачі. Ця функція уяви зв’язана з мисленням і органічно в нього включена.
   
2. 
   Регулювання емоційних станів. При допомозі уяви людина здатна хоча б частково задовольняти більшість потреб знімати стресові стани.
   
3. 
   Довільна регуляція пізнавальних процесів (сприйняття, увага, пам’ять, мова). За допомогою образів які викликає людина, можна звертати увагу на потрібні події, керувати сприйняттям, спогадами, висловлюваннями.
   
4. 
   Формування внутрішнього плану дій – здатність виконувати дії подумки, маніпулюючи образами.
   
5. 
   Планування і програмування діяльності. Складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.
   

• 
  аглютинація – “склеювання”, об’єднання різних якостей частин, що не можна поєднувати;
  
• 
  схематизація – окремі представлення, ознаки предметів і явищ зливаються, відмінності згладжуються, а риси подібності стають більш чіткими;
  
• 
  гіперболізація – збільшення чи зменшення предмету або окремих його частин;
  
• 
  типизація – виділення суттєвого, що повторюється в однорідних образах;
  
• 
  загострення – підкреслення яких-небудь окремих ознак.
  

Індивідуальні особливості мислення

1. 
   Розвиток пізнавального інтересу учнів до навчання;
   
2. 
   Екологічне виховання;
   
3. 
   Формування наукової картини світу;
   
4. 
   Політехнізм і профорієнтація.
   

• 
  Які Вам відомі глобальні екологічні проблеми?
  
• 
  Які наслідки їх впливу на природу?
  
• 
  Основні показники якості води, повітря, ґрунту?
  
• 
  Особливості екологічної обстановки на Херсонщині.
  
• 
  Показники якості життєвого середовища людини
  
• 
  Екологічні фактори ( перерахувати та навести приклади)
  
• 
  Які з них пов’язані з фізикою (біологією, хімією, географією)?
  
• 
  Принципи екологічного виховання
  
• 
  Структура екологічного виховання учнів під час вивчення природничих дисциплін.
  
• 
  Форми навчальної діяльності учнів в процесі екологічного виховання
  
• 
  Критерії відбору матеріалу для екологічної освіти учнів на уроках
  
• 
  Планування роботи з екологічного виховання учнів під час вивчення природничих дисциплін
  
• 
  Методика екологічного виховання учнів на уроках фізики (хімії, біології, географії)
  

• 
  Що розуміють під науковим світоглядом? ( систему знань, погляди людини на світ, переконання в правильності своїх поглядів на закони розвитку природи і суспільства, ідеали людини, установки, правила поведінки)
  
• 
  Чим відрізняються погляди від переконань людини ?
  

• 
  Що становить основу наукового світогляду? ( філософські принципи, наукова картина світу, наукові теорії, концепції розвитку)
  
• 
  Що являє собою наукова картина світу? Які наукові картини світу Вам відомі? ( Вибрати з наведених: математична, біологічна, фізичка, хімічна, географічна, соціальна , генетична)
  
• 
  Які структурні елементи фізичної ( хімічної або біологічної) картини світу Вам відомі? ( вихідні філософські ідеї та принципи, фізичні теорії, принципи, що пов”язують між собою теорії)
  
• 
  Які ідеї і принципи лежать в основі природничо-наукової картини світу? (ідеї спрямованості природних процесів, збереження, періодичності явищ і процесів у природі; принципи симетрії, відносності, причинності, відповідності )
  
• 
  Які фізичні картини світу Вам відомі? ( Вибрати з наведених: механічна, електростатична, електромагнітна, квантово-польова, ядерна)
  
• 
  Скільки вихідних філософських ідей лежать в основі фізичної (хімічної, біологічної) картини світу? (1,2,3,4,5,)
  
• 
  Перерахуйте їх
  
• 
  Які фізичні (хімічні, біологічні) теорії лежать в основі фізичної ( хімічної, біологічної) картини світу?
  
• 
  Які шляхи формування наукового світогляду Вам відомі? (Вибрати з наведених: аналітичний, синтетичний, індуктивний, дедуктивний)
  
• 
  Які етапи можна виділити у індуктивному підході до формування наукового світогляду? Дедуктивному підході?
  
• 
  Який шлях формування світогляду більш ефективний і чому ? ( індуктивний, дедуктивний)
  

1. 
   стимулююче-мотиваційний;
   
2. 
   організаційно-дієвий;
   
3. 
   контрольно-оцінювальний.
   

1. 
   стимуляції і мотивації;
   
2. 
   організації і здійснення навчальної діяльності;
   
3. 
   контроля і оцінювання результатів навчальної діяльності.
   

1. 
   загальні (навчання, виховання, розвиток);
   
2. 
   специфічні;
   
3. 
   сумісні.
   

1. 
   методи стимуляції:
   
2. 
   методи мотивації.
   

1. 
   словесні (розповідь, лекція, бесіда);
   
2. 
   діють на зір (таблиці, схеми, експерименти)
   
3. 
   практичні (виконання дослідів вправ).
   

1. 
   індуктивні;
   
2. 
   дедуктивні;
   
3. 
   аналітичні;
   
4. 
   синтетичні.
   

1. 
   репродуктивне;
   
2. 
   частково пошуковий;
   
3. 
   пошуковий;
   
4. 
   дослідницький;
   
5. 
   моделювання;
   
6. 
   метод аналогій;
   
7. 
   метод розмірностей;
   
8. 
   метод графіки;
   
9. 
   метод мисленнєвого експерименту.
   

1. 
   з книгою;
   
2. 
   лабораторний експеримент;
   
3. 
   різні види письмових робіт;.
   
4. 
   фізичний практикум;
   
5. 
   розробка проектів;
   
6. 
   літня навчальна практика.
   

1. 
   індивідуальне опитування;
   
2. 
   фронтальне опитування;
   
3. 
   усні заліки і екзамени.
   

1. 
   письмові контрольні роботи;
   
2. 
   письмові заліки й екзамени;
   
3. 
   програмований контроль.
   

1. 
   контрольні лабораторні роботи;
   
2. 
   контрольні фрагменти з лабораторних робіт;
   
3. 
   контрольні експериментальні задачі;
   
4. 
   робота фізичного практикуму.
   

1. 
   Система фізичної освіти у загальноосвітніх навчальних закладах.
   
2. 
   Пропедевтика фізичних знань у курсі природознавства.
   
3. 
   Принципи відбору фізичних знань.
   
4. 
   Зміст курсу фізики основної і профільної школи.
   

1. 
   Теоретичні основи перевірки досягнень учнів з фізики.
   
2. 
   Значення і функції контролю і оцінювання навчальних досягнень школярів.
   
3. 
   Методи і форми і форми і засоби контролю результатів навчання та їх оцінювання (5 семестр)
   
4. 
   Тестові завдання як вид контролю.