С. Т. Скибенко РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
|
|
Скачати 2.22 Mb.
|
|
ТЕМА 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг 4.1. Методичні поради до вивчення теми Інституційна структура ринку фінансових послуг визначається наявністю різних фінансових посередників, без яких неможливе функціонування ринку. Інституційна структура ринку фінансових послуг - це сукупність окремих складових ринку фінансових послуг, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ. Інституційна структура ринку фінансових послуг об'єднує дві складові - ринок банківських послуг і ринок фінансових послуг небанківських фінансових установ (рис.4.1):    Рис.4.1. Інституційна структура ринку фінансових послуг. Оферентами на ринку банківських послуг є Національний банк України, вітчизняні та іноземні універсальні та спеціалізовані банки. Ринок фінансових послуг небанківських установ поділяється на окремі сегменти залежно від складу інституційних учасників (фінансових установ) небанківського фінансового сектора, наведених на рисунку 4.2. Зазначені ринки характеризуються визначеним набором фінансових послуг, що надаються фінансовими установами. Більшість наведених структурних елементів (складових ринку фінансових послуг) в Україні мають нетривалий досвід діяльності, іноді знаходяться на стадії формування та початкового розвитку. Наприклад, відносно новими для України є ринки фінансових послуг недержавних пенсійних фондів та ринки фінансових послуг суб'єктів господарювання, що за своїм статусом не є фінансовими установами. Особливості функціонування зазначених ринків обумовлені законодавчим та нормативно-правовим регулюванням діяльності професійних учасників таких ринків - банківських і небанківських фінансових установ.  Рис. 4.2. Структура ринку фінансових послуг небанківських фінансових установ за складом учасників. Оскільки окремі види фінансових послуг можуть надаватись кількома видами фінансових установ, а також залежно від особливостей самих фінансових операцій, покладених в основу фінансових послуг, у складі ринку фінансових послуг набувають активного розвитку наступні сегменти (рис.4.3):  Рис.4.3. Функціональні сегменти ринку фінансових послуг. Серед зазначених ринків в Україні найбільш розвинутими є ринки кредитних, депозитних, розрахункових, страхових та торговельно-конверсійних послуг. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України небанківський фінансовий сектор за обсягами фінансової діяльності починає поступово складати конкуренцію банківській системі України. Інституційна структура ринку фінансових послуг може бути представлена також сполученням інститутів ринку, що за змістом діяльності та характером фінансових послуг є не тільки кредитно-фінансовими установами, у тому числі, - лізинговими і факторинговими компаніями, але й оферентами, які здійснюють фінансове посередництво на ринку цінних паперів (рис.4.4):  Рис. 4.4. Інституційна структура ринку фінансових послуг. Поряд з організаторами торгівлі цінними паперами (фондовими біржами, торговельно-інформаційними системами) на ринку цінних паперів свою діяльність здійснюють такі професійні учасники, як реєстратори і зберігачі цінних паперів, депозитарії, торговці цінними паперами, саморегулівні організації, компанії з управління активами, інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди). Фондова біржа є одним з ключових елементів ринку цінних паперів (фондового ринку), адже втілює в собі функції ринку, головною з яких є формування ціни на вільний капітал. Сутність її діяльності полягає у:
Торговельно-інформаційна система (ТІС) – це юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронною торговельно-інформаційною мережею, яка надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів і дозволяє торговцям цінними паперами укладати угоди, незалежно від місця перебування і без затримок у часі. Функціонування фондового ринку неможливе без комплексу взаємопов’язаних інститутів інфраструктури ринків капіталу, яким виступає депозитарна система. В Україні вона має дворівневу структуру:
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку здійснюється торговцями цінними паперами – господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Основними видами діяльності торговців цінними паперами є брокерська, дилерська діяльність, андеррайтинг та діяльність з управління цінними паперами. Брокер – фізична чи юридична особа, яка здійснює за визначену нагороду (комісію) продаж чи придбання цінних паперів за дорученням і за рахунок іншої фізичної чи юридичної особи. Дилерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу (крім випадків, передбачених законом). Андеррайтинг – це розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. Погляд на інституційну структуру ринку фінансових послуг був запропонований нами у темі 1 на рисунку 1.4. Спрощений вигляд аналогічної інституційної структури даного ринку наведений на рисунку 4.5:  Рис.4.5. Інституційна структура ринку фінансових послуг. Необхідним доповненням до раніше наведеної схеми інституційної структури ринку фінансових послуг є наявність саморегулівних фінансових інститутів. До них належать неприбуткові об’єднання учасників ринку, що здійснюють професійну діяльність з надання фінансових послуг, створені для захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку. Завданнями саморегулівних організацій є: - встановлення правил, стандартів та вимог до здійснення діяльності на ринку фінансових послуг та на окремих його сегментах, наприклад, на фондовому ринку; - розробка і встановлення норм і правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців та здійснення контролю за їх дотриманням; - сприяння умовам здійснення підприємницької діяльності членами саморегулівної організації; - розгляд скарг клієнтів – членів саморегулівної організації щодо порушення професійними фінансовими посередниками вимог чинного законодавства; - ініціювання вдосконалення законодавчої та нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку фінансових послуг. Світова фінансова криза певним чином зумовила перерозподіл обсягів фінансових послуг між професійними учасниками–оферентами, що дозволило диверсифікувати інвестований капітал і перерозподіляти ризики з метою збереження реальної вартості фінансових активів. Наслідки фінансової кризи негативно позначилися як на діяльності найбільш розвинутих інститутів ринкової інфраструктури – комерційних банків, так і на функціонуванні відносно нових учасників ринку фінансових послуг (недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств тощо). 4.2. План практичного заняття Питання для обговорення:
послуг.
установ.
Практичні завдання: 1.Самостійно опрацювати Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про кредитні спілки», «Про інститути спільного інвестування», «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про страхування». 2.Охарактеризувати з точки зору економічної доцільності різні підходи до оцінки інституційної структури ринку фінансових послуг. 3.Описати характер взаємовідносин між інституційними учасниками ринку фінансових послуг.
4.4. Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань
Термінологічний словник Інституційна структура ринку фінансових послуг - це сукупність окремих складових ринку фінансових послуг, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ. Торговельно-інформаційна система (ТІС) – це юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронною торговельно-інформаційною мережею, яка надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів і дозволяє торговцям цінними паперами укладати угоди, незалежно від місця перебування і без затримок у часі. торговці цінними паперами – господарські товариства, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банки. Брокер – фізична чи юридична особа, яка здійснює за визначену нагороду (комісію) продаж чи придбання цінних паперів за дорученням і за рахунок іншої фізичної чи юридичної особи. Дилерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу. АндерРайтинг – це розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. Саморегулівні фінансові установи - неприбуткові об’єднання учасників ринку, що здійснюють професійну діяльність з надання фінансових послуг, створені для захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку. Література: 1, 2; 3; 4; 5; 14; 16; 18; 20; 22; 23. ТЕМА 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг 5.1. Методичні поради до вивчення теми Сегментарна структура ринку фінансових послуг - система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак. Головною класифікаційною ознакою при характеристиці сегментарної структури ринку фінансових послуг виступають групи і види фінансових активів. Так, за основними групами фінансових активів даний ринок поділяється на:
Схематично сегментарна структура ринку фінансових послуг наведена на рисунку 5.1:  Рис.5.1. Сегментарна структура ринку фінансових послуг.Поділ ринку фінансових послуг на окремі складові (сегменти) більш детально може бути здійснений за нижче наведеними ознаками. За видами фінансових активів 1. Грошовий ринок:
2. Валютний ринок:
3. Ринок капіталів:
4. Ринок цінних паперів:
5. Страховий ринок:
6. Ринок нерухомості:
За сферою поширення Міжнародний ринок фінансових послуг забезпечує рух фінансових активів та втіленого в них капіталу в межах світового простору; внутрішні ринки – лише в межах конкретних регіонів світу. Внутрішні ринку фінансових послуг в свою чергу поділяються на національні та регіональні ринки. За принципами організації Організований ринок фінансових послуг функціонує за певними правилами, що визначаються фінансовими установами – оферентами фінансових послуг та національним законодавством.. Стихійний ринок являє сферу надання фінансових послуг поза організованим ринком. У межах стихійного ринку реалізуються операції з обміну валютних цінностей, з надання коштів у позику, що здійснюються особами (як правило, фізичними), які не мають на таку діяльність відповідного дозволу. За видами учасників Учасниками ринку резидентів є громадяни України, суб’єкти господарювання – резиденти, державні органи України. Оферентами фінансових послуг на ринку резидентів є фінансові установи та суб’єкти господарювання, що зареєстровані та здійснюють діяльність на території країни відповідно до чинного законодавства України. Учасниками ринку нерезидентів є фізичні та юридичні особи інших держав, які користуються послугами фінансових установ в Україні, а також іноземні фінансові установи, що здійснюють діяльність на території України відповідно до вимог українського законодавства. Отже, суб’єкти ринку фінансових послуг виступають основним регулюючим елементом всіх операцій, які відбуваються на ринку фінансових послуг. Надамо оцінку змісту, функцій та учасників кожного сегменту ринку фінансових послуг, поділеного в залежності від видів фінансових активів. Так, структурно-функціональний аналіз грошового ринку включає наступні характеристики. Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження. На грошовому ринку реалізуються короткотермінові депозитно-позикові та розрахункові операції з метою забезпечення руху оборотного капіталу суб’єктів господарювання, формування короткострокових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фізичних осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень. Основними учасниками грошового ринку є суб’єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткострокових позикових коштах; власники заощаджень, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу. Грошовий ринок виконує наступні функції (рис. 5.2):  Рис. 5.2. Функції грошового ринку. Товаром, тобто об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах. Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року. Таким чином, грошовий ринок, функціонуючи на об'єктивних ринкових засадах, створює можливість суб'єктам ринку здійснювати нагромадження грошових коштів за поточною процентною ставкою та забезпечує перерозподіл та використання акумульованих грошових коштів суб'єктами економічних відносин у короткочасному періоді. Реалізація фінансових послуг на грошовому ринку забезпечує проведення учасниками ринку депозитних, вексельних, розрахункових операцій, операцій зі здійснення платежів у готівковій та безготівковій формах, обслуговування платіжних карток тощо. Функціональний аналіз валютного ринку можна подати у такому вигляді. Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют. Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю" до валютних цінностей належить як валюта України, так і іноземна валюта. Термін "валюта" характеризується у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні валюта являє собою національну грошову одиницю та грошові одиниці іноземних держав. У широкому розумінні в поняття валютних цінностей окрім грошових одиниць іноземних держав включають фондові цінності (акції, облігації та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви тощо), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина та метали платинової групи). Національна валюта емітується національною банківською системою. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України; іноземна валюта емітується банківськими системами інших країн. Колективна валюта - це особливі міжнародні грошові одиниці, емітовані міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних валютних одиницях (євро). Основою визначення валютного курсу є купівельна спроможність грошової одиниці. На стан валютного ринку та курс валюти впливають три групи факторів:
Конвертованість валюти - це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:
Клірингова валюта - розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків. Основними функціями валютного ринку є (рис. 5.3):  Рис. 5.3. Функції валютного ринку. Учасники валютного ринку. У валютних операціях беруть участь різні групи економічних суб’єктів, кожна з яких прагне задовольнити свій інтерес. Це продавці валюти, її покупці та посередники. Професійними учасниками валютного ринку в Україні є НБУ, уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ, фінансово-кредитні установи – нерезиденти, за наявності ліцензії НБУ, а також суб’єкти господарювання, що уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну валют. Інші учасники валютного ринку здійснюють валютні операції за посередництва професійних учасників ринку. Наведемо структурно-функціональний аналіз ринку капіталу (кредитного ринку). Ринок капіталу є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання. Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові кошти, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит. І Особливості позикового капіталу проявляються у таких аспектах:
Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі кредитів та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах. Основними джерелами позикового капіталу є грошові кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:
Таким чином, інструментами ринку позик є кредити та позики. Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка. Розрізняють:
Значення ринку позик в економічній діяльності проявляється в таких аспектах (рис.5.4):  Рис.5.4. Значення ринку капіталів в економіці. Суть ринку позик виявляється в таких його функціях (рис.5.5):  Рис.5.5. Функції ринку позик (капіталів). Отже, основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськими та небанківськими фінансовими установами на користь клієнтів. Провідне місце серед цих послуг належить кредитуванню. Кредитні послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: банками, кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами, іншими фінансовими установами. Вони мають на меті задоволення потреб суб'єктів ринку у додатковому капіталі. Розглянемо структурно-функціональну характеристику ринку цінних паперів (фондового ринку). Ринок цінних паперів являє собою сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Функції ринку цінних паперів поділяють на загально ринкові і специфічні. До загально ринкових належать визначення ефективних умов вкладання інвестицій; одержання прибутку; інформування учасників про об’єкти торгівлі та участь у най; встановлення цін (котирувань) на цінні папери; розв’язання суперечок між учасниками; контрольна функція. Специфічними функціями фондового ринку є (рис.5.6):  Рис.5.6. Функції фондового ринку. Класифікація ринку цінних паперів здійснюють за рядом ознак. Так, за емітентами розрізняють ринок державних цінних паперів; ринок корпоративних цінних паперів; а також ринок цінних паперів іноземних емітентів. За видами цінних паперів виділяють ринок акцій; ринок боргових цінних паперів; ринок похідних цінних паперів. За способом торгівлі й роллю в економіці ринок цінних паперів поділяють на первинний і вторинний; за принципами організації – на біржовий і позабіржовий ринок; за сферою поширення – на регіональний, національний, міжнародний. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам Класифікацію цінних паперів наведено на рисунку 5.7:  Рис.5.7. Класифікація цінних паперів. Головне завдання фондового ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиційних ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу цінних паперів. Структурно-функціональний аналіз страхового ринку включає наступні характеристики. Страховий ринок являє собою сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова послуга. Основними учасниками страхового ринку є страховики - оференти страхових послуг, страхувальники та застраховані особи, що користуються страховими послугами, а також страхові посередники, що займаються просуванням страхових послуг на ринку. Іншими учасниками страхового ринку є інститути його інфраструктури. Основні функції страхового ринку наведені на рисунку 5.8:  Рис.5.8. Функції ринку страхових послуг. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об’єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та дорогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінансових операцій є:
На відміну від монетарного золота, все інше золото, яке належить комерційним банкам, іншим установам, суб’єктам господарювання і приватним особам, система національних рахунків розглядає як товар, запаси матеріальних оборотних активів. Передумовою успішного розвитку в Україні торгівлі дорогоцінними металами є виявлення і класифікація 236 родовищ золота. Серед найперспективніших - Мужиївське (Закарпаття), Травневе (Одещина), Нікопольське та деякі інші родовища. Проте наявність та кількість природних запасів жовтого металу не є обов’язковою передумовою розвитку ринку золота. Ні Великобританія, ні Швейцарія, де розташовані головні ринки світу, не є золотовидобувними країнами. Кількість потенційних учасників ринку золота в Україні зменшилась, оскільки промислові підприємства скоротили випуск продукції, яка містить дорогоцінні метали. Сьогодні 95 % промислового споживання золота припадає на ювелірну промисловість. А це – 8 – 9 великих підприємств, решта – дрібні майстерні та фізичні особи, що мають дозвіл Міністерства фінансів України на роботу з дорогоцінними металами. Останні використовують здебільшого срібло. Запаси, які вдалося створити в Україні за рахунок переробки вторинної сировини, можуть цілком задовольнити потреби виробників. На ринку нерухомості основні суб’єкти поділяються на учасників первинного і вторинного ринку нерухомості. Продавцями на первинному ринку нерухомості виступають поодинокі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному продавцями є рієлторські фірми, приватні особи, що прагнуть покращити своє житлове або матеріальне становище, особи, що емігрують тощо. На вторинному ринку житла виділяється орендний сектор. Надання житла в оренду практикується як приватними власниками, так і муніципальною владою. Покупцями житла виступають рієлторські фірми, юридичні та фізичні особи. Окрім продавців і покупців, інфраструктуру ринку житла утворюють агентства з нерухомості (рієлторскі фірми), оцінники житла, банки, що займаються кредитуванням та фінансуванням житлового будівництва, кредитуванням купівлі житла та іпотечними операціями, юристи, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю, страхові компанії, інформаційні (в тому числі рекламні) структури. 5.2. План практичного заняття Питання для обговорення:
фінансових послуг.
каменів та інших об’єктів реального інвестування Практичні завдання:
сегментів ринку фінансових послуг за статистичними даними..
1. Сутність сегментарної структури ринку фінансових послуг. 2. Види діяльності оферентів на ринку фінансових послуг та сфера їх застосування. 3. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників грошового ринку. 4. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників валютного ринку. 5. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників ринку капіталів. 6. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників ринку цінних паперів. 7. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників страхового ринку. 8. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників ринку дорогоцінних металів і каменів та інших об’єктів реального інвестування. 5.4. Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань
Термінологічний словник Сегментарна структура ринку фінансових послуг - система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак. Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження. Інструменти грошового ринку - векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року. Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют. Ринок капіталу є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання. Ринок цінних паперів являє собою сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Страховий ринок являє собою сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова послуга. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об’єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. Література: 1, 2; 3; 4; 5; 14; 16; 18; 20; 22; 23. |
Схожі:
|
Тема Ринок фінансових послуг та його роль в економіці Ринок фінансових... ... |
4 Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного... З функціонального погляду світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал... |
|
РИНОК ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ Можливості використання депозитарних розписок для просування вітчизняних акцій на міжнародний фондовий ринок |
Сутність та функції ринку фінансових послуг Сектором ринку фінансових послуг, де об”єктом операцій являються короткострокові фінансові інструменти є |
|
8. РИНОК: СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ > Виникнення, суть та функції ринку Ринок це об'єктивний факт, який бачить кожний, і що таке ринок, знає кожна домогосподарка, яка йде за покупками |
1. Різноманітність ринкових структур У попередніх темах було визначено,... Адже насправді не може повністю однаково функціонувати ринок шкарпеток, як і ринок літаків. Бо на цих двох ринках неоднакова кількість... |
|
Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил. Сучасна... Фічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба враховувати, що населення – не лише виробник матеріальних благ і послуг, але... |
АДРЕСАТ Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг |
|
АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ |
НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА Національна комісія що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua