|
|
Скачати 246.98 Kb.
|
| 1. Різноманітність ринкових структур У попередніх темах було визначено, що скільки є товарів та послуг, стільки й відповідних ринків. Тому будь-яка спроба здійснити дослідження кожної окремої галузі економіки була б нескінченним і нездійсненним завданням, бо їх занадто багато. Тому треба ставити більш реалістичну мету: визначити та обговорити основні ринкові структури або моделі. Адже насправді не може повністю однаково функціонувати ринок шкарпеток, як і ринок літаків. Бо на цих двох ринках неоднакова кількість виробників і споживачів, різний ступінь впливу виробників на ринкову ціну, неоднакова міра однорідності продукції тощо. Економісти розрізняють чотири досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови: 1. Чиста (або вільна) конкуренція. 2. Чиста монополія (або монополія). 3. Монополістична конкуренція. 4. Олігополія. Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком досконалої (або повної) конкуренції. Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як недосконала (неповна) конкуренція. Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку. В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології. Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія - ринок, на якому єдина фірма здійснює 100%-ий продаж певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь. Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад, одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції. Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і це означає, що рішення про визначення цін і обсягів^виробництва є взаємозалежними. Продукти можуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка. Характерні риси основних типів ринкових структур подані в табл. 2.5. Наведені в таблиці ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та "ідеальні типи. Олігополія та монополістична конкуренція описує багато реально існуючих ринків. До олігополістичних структур відносяться, наприклад, галузі обробної промисловості, виробництво алюмінію і цигарок та ін. У сфері послуг - телефонний зв'язок і телебачення. Монополістичній конкуренції відповідають більшості галузей сфери обслуговування, наприклад: мережа ресторанів, станції технічного обслуговування, сфера банківських послуг. Прикладом монополістичної конкуренції у переробній промисловості є виробництво взуття, одягу. Не існує жорсткого демаркаційного розмежування олігополістичного ринку та ринку монополістичної конкуренції. Оскільки відсутні якісні критерії оцінки розмірів фірми. Характеристика конкретного ринку може залежати від того, як визначена продукція реалізується на цьому ринку. Наприклад, така простора сфера діяльності, як видання газет і журналів, може бути охарактеризована як галузь монополістичної конкуренції, в той час як більш вузька сфера - видання щотижневих журналів новин – є олігополією, де домінуючі позиції займають декілька журналів. На відміну від монополістичної конкуренції та олігоиолії, чиста конкуренція і монополія як ринкові структури не описують якусь більшість реально існуючих ринків. Вони є більш абстрактними, ідеальними типами ринкових структур. Таблиця 2.5 Характерні риси основних типів ринку Чиста конкуренція Монополія Монополістична конкуренція Олігополія Кількість фірм Дуже багато Одна Багато Декілька Тип продукту Однорідний Унікальний, немає замінювачів Диференційо ваний Однорідний або стандартизов Контроль за ціною Відсутній Значний Деякий Обмежений взаємозалежи Умови входу і виходу Дуже легкі Заблоковано Досить легкі Істотні Нецінова конкуренція Відсутня Переважно реклама Реклама, торгові марки і знаки Досить типова Доступність інформації Однаковий доступ до інформації Деякі обмеження Деякі обмеження Деякі обмеження Типові приклади галузей Сільське господарство Місцеві підприємства суспільного користування Роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття Виробництво капіталомістк их продуктів (сталь, автомобілі, верстати) Під терміном "ідеальні типи" в даному випадку розуміється не те, що ці структури є "позитивними" в нормативному розумінні слова, а те, що вони існують як абстракції, до яких реально існуючі ринки можуть лише певною мірою наближатися. Досить важко зустріти ринки, які цілком відповідають чинникам досконалої конкуренції. Проте існують ринки, які відповідають вимогам досконалої конкуренції більше, ніж інші ринки. В той же час важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають домінуюче становище на своїх ринках. Майже завжди є декілька дрібних конкурентів. Крім того, дуже рідко певна продукція унікальна настільки, щоб взагалі не мати замінювачів. Але навіть ті ситуації, які підпадають під критерії чистої монополії, з часом змінюються повністю. Ідеальні та реальні ринкові структури відіграють різну роль в економічній теорії. Ідеальні типи (досконала конкуренція і монополія) володіють тією перевагою, що дозволяють чітко визначити систему обмежень, з якими зустрічається фірма на шляху максимізації прибутку. Виходячи з цих обмежень, можна побудувати точні моделі, які дозволятимуть продемонструвати усю сукупність альтернатив відносно обсягу випуску продукції до рівня цін, а також визначити оптимальний варіант вибору. Часто-густо ці моделі надають можливість зрозуміти функціонування таких ринків, які в дійсності далеко не повністю відповідають критеріям якоїсь однієї ринкової структури. На відміну від досконалої конкуренції та монополії, олігополія і монополістична конкуренція значно ліпше описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у довготривалих термінах. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні братися до уваги в тій же мірі, що й зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей. Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими зустрічається фірма на таких ринках. Ступінь конкурентності на кожному з 4-х типів ринкових структур можна виразити такою динамікою (рис. 2.17): Отже, можна стверджувати, що 100%-вий рівень конкурентності присутній на ринку чистої (досконалої) конкуренції. На цьому ринку діють дуже багато фірм, тому частка випуску продукції однієї фірми у загальному обсягу випуску цієї продукції на ринку є мінімальною. Це означає, що своїм випуском продукції одна фірма ніяк не може впливати на ринкову ціну, а приймає ціну. Тобто ця фірма є "ціноотримувачем". Таку фірму називають повністю конкурентною фірмою, бо вона приймає ціну на свою продукцію як дану, яка не залежить від обсягу продукції, що нею продається. Ось чому графік пропозиції повністю конкурентної фірми має такий вигляд: Як бачимо з рис.2.18, який би обсяг продукції не виробляла фірма (Q1 Q2 або Q3 ), ціна (Ро) залишається сталою. Тому для повністю конкурентної фірми крива попиту на її продукції залишається незмінною. Якщо фірма не підкориться постійній ринковій ціні (Ро) і встановить на свою продукцію ціну більшу, Ро то вона втратить усіх своїх клієнтів. Проте не всі фірми повністю конкурентні, бо не всі ринки чисто конкурентні. Вони можуть піднімати ціну без втрати усіх клієнтів, а тільки їх частини. З іншого боку, фірми на ринках недосконалої конкуренції для зростання попиту на свою продукцію вимушені зменшувати ціну. Звідси неповністю конкурентні фірми можуть обирати ціну, тому їх називають "ціноутворюючими", або "ціновиробниками". Звідси випливає, що крива попиту на продукцію неповністю конкурентної фірми має вигляд не горизонтальної лінії (як це у випадку повністю конкурентної фірми на рис. 2.18), а діагональної (рис.2.19). Як бачимо, фірма на ринках недосконалої (монополія, монополістична конкуренція, олігополія) має можливість впливу на ринкову ціну (обирати ціну) обсягом продукції що випускається. Бо, наприклад, якщо фірма вироблятиме обсяг продукції 01, то ціна становитиме рівень Р1. А якщо фірма бажатиме зменшити ціну (з Р1 до Р2), то вона вироблятиме більше — 2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції Модель "попит-пропозиція", строго кажучи, застосовується тільки до повністю конкурентного ринку, але також пояснює ситуацію на інших. До того ж, ринок чистої конкуренції є еталоном, з яким можна порівнювати всі інші типи ринків. Такий ринок можна назвати "перпетуум мобіле", тобто економічним вічним двигуном, де економічний коефіцієнт корисної дії (ККД) дорівнює 100%. Світова економічна наука визначає декілька ознак, які в системі характеризують режим вільного ринку. 1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютний вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина має право займатися підприємницькою діяльністю або припиняти таку діяльність. Зробити це людина може по-різному: відкрити свою справу, взяти безпосередню участь у праці, найняти виробників, придбати акції, державні облігації, покласти гроші в банк, інвестувати їх у нерухомість (землю, будинок) тощо. Відзначимо, що вільному (повністю конкурентному) ринку відповідають будь-які форми власності, крім державної, і людна вільна обирати, яку завгодно. Вільна конкуренція виключає усі форми дискримінації виробників і споживачів. Будь-який власник грошового доходу, що збирається втілити свою потребу в попит, має право купувати саме ті товари й послуги і саме в таких обсягах, які йому потрібні. 2. Друга ознака - абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових і решти ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші, припустимо, в акції, не просто так, заради збільшення доходу. Розраховувати на це він може тільки у тому випадку, якщо там; куди перемістився його капітал, виникло розширення виробництва і продажу. Це трапляється тоді, коли залучаються додаткові ресурси, більш ефективні комбінації ресурсів, використовуються раніше законсервовані виробничі потужності, опановуються ефективні технології. 3. Третя ознака - наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо). Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між, наприклад, купівлею будинку і придбанням акцій. Крім того, в останньому випадку учаснику конкуренції необхідно знати, які саме акції принесуть йому максимальний дохід. 4. Четверта ознака - абсолютна однорідність одноіменних продуктів, що має вираження, зокрема, у відсутності торговельних марок та інших індивідуальних характеристик якості товару. Наявність тієї чи іншої торгової марки ставить продавця у привілейоване, монопольне становище, а це вже не вільний ринок. 5. Наступна ознака полягає в тому, що жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції є надто великою (перша ознака). Внесок кожного виробника в загальний обсяг виробництва незначний, а тому ціна, за . якою він збирається продати свій товар, майже не відбивається на ринковій ціні. Отже, реальні рівні цін мало залежать від бажань окремих суб'єктів економіки і встановлюються механізмом ринку. 6. Шоста ознака - відсутність економічних деформацій (монополії, інфляції, вимушене безробіття, надвиробництво). Гнучкість дії ринкового механізму не дозволяє створитись умовам, за якими можливе виникнення вищенаведених економічних деформацій. Тепер спробуємо уявити, наскільки проаналізовані нами ознаки вільного ринку відрізняються від того, що нам відомо про господарські системи сучасних розвинутих країн, наприклад США, Японії або західноєвропейських країн. Немає сумнівів у тому, що вільного ринку у вузькому значенні слова не існує на жодному ринку жодної з цих країн. Більше того, і раніше ніколи не було, та і бути не могло. Насправді, важко уявити: 1) щоб у реальній дійсності кожен підприємець мав у розпорядженні абсолютно повну інформацію про стан усієї економіки; 2) щоб ресурси без перешкод переміщалися з однієї галузі в іншу; 3) щоб були відсутні торговельні марки; 4) щоб безробітними були тільки ті, хто не бажає працювати. Отже, вільний ринок — це абстракція, ідеальний образ, такий же як, припустимо, повний вакуум або точка, що не має розмірів. Разом з тим, будь-який реально функціонуючий ринок (його називають конкурентним, або операційним) має елементи вільного. У реальному ринку можуть діяти як природні, так і неприродні монополістичні утворення, що утримують високі ціни, які заважають вільному міжгалузевому переміщенню ресурсів і обмежують доступ на ринку. На реальних ринках бувають викривлення ринкових процесів під впливом інфляції, безвідповідальних дій профспілок, помилкової економічної політики, помилки самих підприємців внаслідок неповноти комерційної інформації або з інших причин. З. Пропозиція повністю конкурентної фірми в короткотерміновому періоді На будь-якому ринку фірма обиратиме такий обсяг випуску продукції, який максимізує її прибуток. Для вибору фірмою оптимального обсягу виробництва існує два кроки прийняття Рішення: 1. Вибір найкращого позитивного (більше нуля) випуску й обсягу виробництва, що максимізує прибуток, якщо фірма взагалі збирається щось виробляти. 2. Порівняння прибутків, які отримуються в результаті виробництва даного обсягу виробництва, з прибутком внаслідок припинення виробництва (нульовий випуск) і потім вибір антимонопольної дії. Оптимальний позитивний випуск можна знайти шляхом граничного аналізу, який ми використовували для дослідження споживчих витрат. Фірма починає перевіряти, чи може вона збільшити прибуток, якщо вона буде виробляти більше чи менше, ніж зараз. Як це зробити? Виходячи з того, що прибуток (Р) - це різниця між доходом (R) і витратами (С), то одиничний продукт випуску збільшить прибуток тільки в тому випадку, коли додатковий дохід, отриманий з продажу додаткової одиниці (MR - граничний дохід), перевищує витрати виробництва даної додаткової одиниці продукції (МС - граничні витрати). Це означає, що збільшувати випуск продукції фірмі в умовах досконалої конкуренції треба до того часу, доки граничний дохід перевищуватиме граничні витрати, тобто МR>МС. Отже, оптимальний випуск продукції фірми буде відповідати точці, що задовольняє рівняння МR=МС. За параметрами рис.2.21 бачимо, що граничний дохід (МR), а в умовах досконалої конкуренції МR = р дорівнює граничним (МС) у точці Е, тобто оптимальний випуск продукції фірми буде |
|
МІЖНАРОДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІЗНЕС: СТРУКТУРА, ІЄРАРХІЯ РИНКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ У статті розглядаються проблеми мінародногo інформаційного бізнесу, функціонування світового та регіональних інформаційних ринків,... |
Або Майже двадцять років тому… Менандра «Щит». Відтак влітку 1979 р провідною науковою установою, яка дала б відгук на дисертацію, було визначено Київський держаний... |
|
Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) ... |
1 Міні-кейс 1 «Реорганізаційні процеси в IBM» Першим етапом реорганізації стало делегування повноважень для прийняття рішення по відношенню до товарів та ринків менеджерам автономних... |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Аналіз ринкових можливостей господарських структур (фірм): зовнішнє середовище маркетингу |
Про закриття непродовольчих ринків м. Тернополя Керуючись Законом... Тимчасово припинити роботу ринків промислової групи товарів та запобігти виникненню стихійної торгівлі в м. Тернополі |
|
ЗАКОН УКРАЇНИ Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти Цей Закон встановлює загальні правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних... |
Р екламне агентство «ПрофіАрт» на ринку рекламних послуг успішно працює з 1999 року Тернополі. За цей час силами агентства було реалізовано цілий ряд проектів як місцевого, так і загальноукраїнського характеру. Агентство... |
|
ПЕРЕЛІК ПІДПРИЄМСТВ-УЧАСНИКІВ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО... |
Охарактеризувати провідну роль технології в організації виробництва «виготовлення», але в більш вузькій сфері промислового виробництва. У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність... |