52.Об’єкти та суб’єкти управління
Об’єктами управління виступають фінансові відносини, в тому числі і ті, що пов’язані з формування і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об’єкти управління – це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, загальнодержавні фінанси. Суб’єктами управління виступають держава в особі законодавчих і виконавчих органів, у т.ч. фінансових, а також фінансові служби підприємств, організацій і установ. Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.
53.Міністерство фінансів в системі органів управління та його функції
Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів: - реалізує державну фінансову політику; - складає проект Державного бюджету; - організовує виконання Державного бюджету; - контролює виконання Державного бюджету та складає звіт про його виконання; - забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства; - проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного планування; - здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; - розробляє пропозиції щодо удосконаленн я податкової політики; - здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів та бере участь в роботі керівних органів фондових бірж; - вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного економічного співробітництва; - готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та членства в них.
55.Фінансове забезпечення
Фінансове забезпечення – це формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Основними елементами фінансового забезпечення суб’єктів господарської діяльності є: - самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел); - кредитування (надання коштів за принципами поворотності, платності, строковості та забезпеченості); - бюджетне фінансування (надання коштів із бюджету на безповоротних засадах); - оренда (передача майна у користування на певний строк і за певну плату); - інвестування (вкладання коштів у ті чи інші об’єкти з метою отримання прибутку або соціального ефекту).
56.Фінансове регулювання
Фінансове регулювання – це метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів. Основними елементами фінансового регулювання є: - оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів); - бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції). Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фінансові стимули. До них належать: - заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку; - бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки країни); - спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації). У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені. Штрафи – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.
54.Фінансовий контроль: зміст, принципи та види
Фінансовий контроль – це діяльність уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання суб’єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, а також на аналіз їх ефективності та розробку пропозицій щодо їх удосконалення. Фінансовий контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції. Він являє собою контроль з боку держави за процесом створення і руху фінансових ресурсів усіх ланок фінансової системи. Сферою діяльності фінансового контролю є процес формування, розподілу і використання фондів грошових коштів. Принципи фінансового контролю: - незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого); - гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу); - превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю); - дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри); - регулярність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства); - об’єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства); - всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності). Фінансовий контроль проводиться на макро- та мікро- рівнях. Об’єктом фінансового контролю на макрорівні є державні фінанси. Суб’єктами фінансового контролю є державні органи влади і управління. Фінансовий контроль на мікрорівні – це контроль на рівні суб’єктів господарювання всіх форм власності. Об’єктом контролю на цьому рівні є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ. Предметом контролю є фінансові показники, а саме прибуток, собівартість, податки, відрахування. Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види: Державний фінансовий контроль проводять органи державної влади і управління. Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури. Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій та проводить контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та відомств. Громадський фінансовий контроль на сьогодні в Україні здійснюють: - громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору); - засоби масової інформації; - окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних відрахувань. Аудит – Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.
57.Роль фінансових важелів в системі організації фінансових відносин
Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фінансові стимули. До них належать: - заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку; - бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки країни); - спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації). У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені. Штрафи – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.
58.Бюджетний кодекс України як основа бюджетного регулювання
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.
59.Визначення бюджетної системи України
Під бюджетною системою слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, які базуються на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам. Бюджетна система України - це сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
60.Склад бюджетної системи України
Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу (Структура бюджетної системи України):
1. Бюджетна сис-ма України складається з держ. бюджету та місц. бюджетів.
2. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
61.Зведені бюджети та їх особливість
Для аналізу та прогнозування соц.-ек. розвитку держави використовують показники зведеного бюджету. Відповідно до статті 6 Бюджетного кодексу (Зведений бюджет): 1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Вони існують на рівні держави, АРК, області, району, міста з районним поділом. Так, зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету АРК та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. Відповідним чином визначені й інші зведені бюджети. Зведені бюджети існують з метою: а) розрахунків соц. та фін. нормативів, норм для складання проектів бюджетів; б) аналізу ефективності бюджетних витрат; в)з'ясування підстав надання трансфертів. Зведені бюджети не затверджуються, а мають розрахунково-інформаційний характер.
62.Бюджетний устрій
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура та взаємозв’язок між бюджетами, що входять до бюджетної системи. Бюджетний устрій країни визначається її державним устроєм. В унітарних державах, тобто у країнах з єдиним населенням та культурою, бюджетна система має дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети. У федеративних державах бюджетні системи складаються з трьох ланок: державного бюджету (федерального бюджету або бюджету центрального уряду), бюджетів членів федерації (наприклад, штати у Сполучених Штатах Америки, землі (ланди) у Федеративної Республіці Німеччині, провінції у Канаді, кантони у Швейцарії і т. ін.) та місцевих бюджетів. В основу бюджетного устрою покладено: визначення видів бюджетів; установлення принципів побудови бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів. Бюджетний устрій України визначається закріпленим у Конституції України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом. Україна — унітарна держава, яка поділена на 25 адміністративно-територіальних одиниць (Автономну Республіку Крим і 24 області країни).
64.Показники бюджетної класифікації
Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місц. самоврядування, ін. розпорядників бюджетних коштів, проведення фін. аналізу в розрізі доходів, організац-х, функціональних та ек. категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків та кредитування бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; а) доходи від власності та підприємницької діяльності; б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; в) інші неподаткові надходження. 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місц. самоврядування, ін. держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за: 1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету); 2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету); 3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету). Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). Фінанс-я бюдж. класифікується за: 1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань); 2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету). Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
63.Принципи побудови бюджетної системи
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період; 3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями; 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; 10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів. 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен з учасників несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
|