|
|
Скачати 0.84 Mb.
|
32.Зміст, мета, принципи фінансової політики Зміст фін. політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фін. політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суп. вироб-ва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру. Найважливішою метою фін. політики є збільшення обсягів фін. ресурсів те ефективне їх використання для забезпечення потреб суспільства. Принципи фін. політики: послідовності, визначеності, доцільності, продуманості, виваженості кожного напрямку її дії. 33.Складові фінансової політики Під фінансовою політикою розуміють сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію фін. рес-в, їх розподіл та використання з метою досягнення певних соц.-екон. цілей. Складові фін. політики - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика, інвестиційна, митна, валютна, цінова, антиінфляційна, зовнішньоек., конкурентна, соціальна - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фін. політики - держава - розробляє стратегію розвитку суп-ва. Фін. політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суп. розвитку. 34.Етапи реалізації фінансової політики Під фін. політикою розуміють сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію фін. рес-в, їх розподіл та використання з метою досягнення певних соц.-екон. цілей. Реалізація фін. політики проводиться у кілька етапів: 1.Розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів, яка формується на основі вивчання вимог екон. законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення вироб-ва та становища потреб населення. Перший етап полягає у визначенні мети, цілей та головних завдань фін. політики. 2.Визначення основних напрямів використання фінансів на перспективу і поточний період, тобто розробка стратегії і тактики фін. політики. Тут, виходячи з поставленої мети, враховують можливості зростання або зменшення фін. ресурсів, а також зовнішні і внутрішні політико-екон. фактори. Другий етап реалізації фін. політики полягає у створенні відповідного фін. мех-му. 3. Здійснення практичних дій, які спрямовані на досягнення поставленої мети. Даний етап передбачає цілеспрямовану діяльність суб'єктів фін. відносин, що пов'язана з практичним використ-м фін. мех.-му. Природно, що прямий вплив фін. політики на ек-у починається лише на 3 етапі. Слід додати, що такий мех.-м впливу фін. політики на госп-во країни буде повністю вірним, якщо він буде враховувати усі можливості фін. регулювання. 35.Фінансова стратегія Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику. Фінансова стратегія – це політика, що розрахована на довготермінову перспективу. Вона вирішує глобальні завдання соц.-екон. розвитку. Основою фін. стратегії є забезпечення потреб ек-ки та створення достатніх стимулів для ефективної діяльності суб’єктів господарювання. 36.Фінансова тактика Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику. Фін. тактика являє собою поточну політику, спрямовану на вирішення конкретних завдань відповідно періоду,що впливають на розроблення її стратегії. Вона більш мобільна, оскільки вчасно реагує на екон. проблеми та диспропорції. Ії головне завдання – досягнення стратегічних цілей розвитку. 37.Часові періоди фінансової політики Фін. політику розглядають переважно в певному часовому періоді: довгостроковому (перспективному) чи короткостроковому (поточному). Поточна фін. політика пов’язана з оперативним регулюванням ланок фін. сис-ми, їх збалансуванням і підтримкою рівноваги між ними. Перспективна фін. політика розрахована на тривалий період. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, які потребують великих витрат часу та капіталу. Стратегічні завдання фін. політики найчастіше повязують зі структурними змінами у фін. сис-мі та фін. мех.-мі загалом. 38.Поточна фінансова політика Фін. політику розглядають переважно в певному часовому періоді: довгостроковому (перспективному) чи короткостроковому (поточному). Поточна фін. політика пов’язана з оперативним регулюванням ланок фін. сис-ми, їх збалансуванням і підтримкою рівноваги між ними. 39.Перспективна фін. політика Фін. політику розглядають переважно в певному часовому періоді: довгостроковому (перспективному) чи короткостроковому (поточному). Перспективна фін. політика розрахована на тривалий період. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, які потребують великих витрат часу та капіталу. Стратегічні завдання фін. політики найчастіше повязують зі структурними змінами у фін. сис-мі та фін. мех.-мі загалом. 40.Найважливіші умови результативності фінансової політики Під фін. політикою розуміють сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію фін. рес-в, їх розподіл та використання з метою досягнення певних соц.-екон. цілей. Найважливішими умовами результативності фін. політики є: — врахування дiї ек. законiв розвитку сусп-ва; — вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв госп. будiвництва; — врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi ; — комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин. 41.Типи фінансової політики: жорстка регламентація, помірна регламентація, політика мінімальних обмежень Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фін. відносин, можна виділити 3 типи фін. політики: 1. Жорстка регламентація полягає у тому, що переважна частина фін. відносин регулюється державою. Права підприємств і громадян у здійсненні фін. операцій визначаються не стільки їх інтересами, скільки правилами, установленими законами чи адміністративними рішеннями. 2. Помірна регламентація здійснюється у законодавчій формі й охоплює обмежену частину фін. відносин – взаємовідносин з державою, окремі сегменти та ел-ти взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому ринках. Помірна регламентація має врівноважити інтереси держави і суп-ва в цілому та інтереси окремих юр. і фіз. осіб. Вона забезпечує цим особам достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас дає змогу державі впливати на соц.-ек. розвиток суп-ва. 3. Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб’єктів підприємницької діяльності і громадян в ефективному господарюванні. За цієї політики, в основному, регламентуються тільки взаємовідносини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму. Переважна частина фін. відносин за таких умов регламентується на договірних засадах між окремими суб’єктами. 42.Головне завдання фінансової політики Основні завдання фінансової політики: 1.Акумуляція фін. рес-сів та їх розподіл усередині держави між регіонами та галузями народногосподарського комплексу, підвищення ефективності їх використання. 2.Сприяння розвитку вироб-ва, підтримання підприємницької діяльності, створення умов для забезпечення екон. зростання в країні. 3.Оптимізація структури доходів та видатків. 4.Удосконалення державного та місцевого фін. законодавства. 5.Мобілізація і використання фін. рес-сів на забезпечення соц. гарантій, досягнення більш високого рівня життя населення. 43.Основні напрямки фінансової політики: політика економічного розвитку, політика стабілізації, політика обмеження ділової активності 1. Політика ек. зростання – сис-ма фін. заходів, спрямованих на збільшення факт. обсягу ВВП та підвищення рівня зайнятості населення. Вона спрямована на досягнення необхідного для країни рівня ВВП з урахуванням її потенціалу. Націлена на розширення обсягу фін. рес-сів та забезпечення Ії доступності як за цінами, так і за умовами залучення. Реалізація цієї політики може здійснюватися шляхом: зростання держ. видатків, зниження рівня оподаткування та проведення політики "дешевих грошей". 2. Політика стабілізації – це система фін. заходів, спрямованих на утримання обсягу випуску продукції на досягнутому в країні рівні. Вона спрямована на підтримання макроекономічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва за стабільності цін. Ії реалізація засновується на стабільних обсягах ФР, сталих пропорціях розподілу і перерозподілу отриманих доходів. Вона може мати 2 різновиди: політика стабілізації після ек. спаду, яка має стимулюючий характер та політика стабіл-ї в період ек. піднесення, яка має обмежувальне спрямування. 3. Політика обмеження ділової активності – це сис-ма стримувальних фін. заходів, спрямованих на зниження темпів зростання реальних обсягів ВВП порівняно з досягнутими. Вона використовується для регулювання ек. циклу з метою запобігання кризи надвиробництва та недопущення виснаження ек-ки внаслідок надмірних тампів ек. зростання. Вона здійснюється шляхом: скорочення держ. видатків, підвищення рівня оподаткування, установлення високих % ставок за кредитами. 44.Сутність та складові елементи фінансового механізму, його призначення Практической оболочкой фин политики выступает фин механізм. Фин мех –совокупность мероприятий по орг, планированию и стимулированию формирования, движения и конечного исп-ния фондов ден ср-тв. Фин обеспечение (представлено соотнош самообеспеч, кредитования и внешнего фин-ния) и фин регулирование (осущ с помощью различных методов, среди кот выделяют нормативный и сальдовый метод, а так же предпологает исп-ние различных инструментов в виде налогов, взносов и отчислений, субсидий и дотаций) в реальной жизни эти 2 ф-ции взаимообусловленны т е фин регулирование предпологает фин обеспечение и наоборот. Отсюда выделение подсист фин мех-ма явл-ся преимущественно теоретич абстракцией. Фин мех включает так же ряд организационных структур среди кот фин планирование, правовое регламентирование, фин контроль. Фин мех имеет достаточно сложную стр-ру. 1) фин методы – способ влияния на эконом отношения (планирование, прогнозирование, кредитование, лизинг, факторинг, франчайзинг и т д), 2) фин рычаги-средства действия фин методов, позволяющие возрождать или наоборот сдерживать фин отношения в общ-ве (цена, доход, прибыль, дивиденды, франшиза, аморт отчисления,нормі,нормативы,резервы и т д. ) Стимулы и санкции. 3) финн. Инструменты (коэффициента, нормы и нормативы; сметы, фонды; анализ, наблюдение) 45.Зміст і принципи фінансового планування Фінансове планування – це діяльність щодо складанн я планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. Принципами фінансового планування є: - наукова обгрунтованість (проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з урахуванням кращого досвіду, використанням засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого); - єдність фінансових планів (полягає в єдності фінансової політики, єдиній методології розрахунку фінансових показників); - безперервність (взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів); - стабільність (незмінність показників фінансових планів). 46.Визначення фінансового планування, його завдання Финансовое планирование- научно-обоснованный процесс определения источников образования и направления использования фин ресурсов в гос-ве с целью обеспечения стабильного, соц-экономич развития. Цель ФП – обеспечение оптимального распределения и использования ВВП, и на этой основе достижение повышения эффективности пр.-ва. ЗАДАЧИ: 1) Определен обьемов и источников фин ресурсов по всем фондам денежн средств, их распределение между пр-ой и непроизв сферами. 2)Концентрация фин ресурсов на наиболее важних направлениях соц.-эк развития 3)Взаимосогласованность осн направлений фин планов с показателями планов экономич и соц. Развития, бизн планов. 4)установление фин взаимоотношений пр.-тий,учреждений,организаций между собой и фин –кредитной системой. 5)проведение предварительн, текущего и последующ фин контроля за целесообразностью использования фин ресурсов на всех уровнях хоз-ния. 6)обеспечение выполнения мероприятий по фин оздоровлению страны, сокращению и ликвидации бюджетн дефицита. 47.Види фінансових планів Залежно від сфери функціонування і характеру фінансових відносин фінансові плани підрозділяються на загальнодержавні, територіальні плани та плани окремих господарських структур. До загальнодержавних фінансових планів відносяться: 1) баланс фінансових ресурсів та витрат держави; 2) зведений бюджет України; 3) державний бюджет України; 4) бюджет Пенсійного фонду тощо. До територіальних фінансових планів відносяться: 1) бюджет АР Крим; 2) усі види місцевих бюджетів. До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться: 1) фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності; 2) кошториси доходів та видатків бюджетних закладів; 3) кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів. За тривалістю дії такі плани поділяють на: - перспективні фінансові плани (складаються на період, більший 1-го року); - поточні (складаються на один рік); - оперативні (складаються на квартал, місяць). 48.Об’єкти фінансового планування Об ’єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (прибуток, амортизаційні відрахування, податки та обов’язкові збори в державні цільові фонди тощо). 49.Державний бюджет як головний фінансовий план держави Особливістю Державного бюджету як фінансового плану є те, що він єдиний має силу закону. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів країни і напрямків їх використання. Відмінність балансу від зведеного бюджету полягає в тому, що, крім централізованих фінансових ресурсів, які мобілізуються через фінансову систему, в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, зосереджені у суб’єктів господарювання і населення. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави є фінансовою програмою економічного і соціального розвитку держави. У ньому передбачаються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому періоді. Також баланс фінансових ресурсів і витрат держави служить інформаційною та аналітичною основою для розробки та обгрунтування фінансової політики держави. Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є визначення розмірів державних фінансових ресурсів, збалансування доходів та витрат держави, перевірка економічного обгрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів. 50.Управління фінансами та його складові елементи Управління фінансами – це складова частина управління економікою. Його здійснює спеціальний фінансовий апарат за допомогою специфічних прийомів та методів. Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи: - планування, в ході якого кожен суб’єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів та напрямки їх ефективного використання; - оперативне управління як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління – досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин та маневрування фінансовими ресурсами; - контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю порівнюються фактичні результати із запланованими і виявляються резерви. 51.Визначення управління фінансами Управління – це цілеспрямована діяльність, пов’язана з впливом керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення певних цілей та результатів. Управління притаманне всім сферам людської діяльності, в тому числі економічній і фінансовій. Управління фінансами – це складова частина управління економікою. Його здійснює спеціальний фінансовий апарат за допомогою специфічних прийомів та методів. |
| ТЕМА Основи фінансів підприємств Поняття й сутність фінансів підприємств.... Сфери фінансових відносин підприємств. Фінансові відносини між підрозділами підприємств, між суб'єктами господарювання, з державою,... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Об'єктивні передумови виникнення і розвитку фінансів. Фінанси як економічна, вартісна, розподільна, історична категорія. Специфічні... |
| План семінарського заняття Сутність і призначення аналізу взаємозв'язку... ... |
Сутність та основні ознаки держави Складність і багатоманітність виявів держави об'єктивно утруднюють з'ясування та визначення її сутності. До того ж, кожна із суспільствознавчих... |
| ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ ЗНАНЬ І ВМІНЬ МОДУЛЬ Сутність основних понять, засади організації фінансів і рух грошових коштів підприємства |
«Сутність, принципи та роль страхування» Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин? |
| 1. Логістика як економічна наука сформувалася на засадах Забезпечення синхронізації процесів збуту, збереження і доставки продукції з орієнтацією їх на потреби ринку відображає сутність... |
Питання до іспиту з “Економіки підприємства” Економічна сутність продуктивності праці, методи вимірювання. Чинники підвищення продуктивності праці |
| Перел ік тем рефератів з курсу «Інтелектуальна власність», спеціальність... ... |
Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права ЕКОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА ЯК ОСНОВНІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА З ПРИРОДНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ: ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ |