ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ Кафедра обліку і аудиту


НазваДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ Кафедра обліку і аудиту
Сторінка5/8
Дата17.03.2013
Розмір0.95 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8

6. ПІДГОТОВКА КУРСОВОЇ РОБОТИ ЗА СТРУКТУРОЮ
Індивідуальне завдання заповнюється науковим керівником.

Графік виконання курсової роботи заповнюється науковим керівником.

У вступі до курсової роботи має бути обґрунтована актуальність вибраної теми, мета й завдання дослідження, об'єкт дослідження і використані матеріали, методика дослідження і практичне значення отриманих результатів.

Обґрунтування актуальності обраної теми – початковий етап дослідження. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми, з чого й випливе актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, яка вимагає свого вирішення. Така ситуація найчастіше виникає в результаті відкриття нових фактів, які не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти.

Актуальність курсової роботи проявляється в її темі, змісті та висновках, постановці питань сучасної організації обліку, вмінні показати значення правильної організації обліку для сучасного розвитку виробництва. Студент повинен розуміти значення своєї роботи, її зміст і вміти робити висновки та. надавати пропозиції для удосконалення обліку на підприємствах.

Ознайомившись із літературою та визначивши проблематику роботи, студенти повинні у вступній частині сказати про те, яким чином висвітлена проблема в літературі, хто з учених і в якому аспекті висвітлював це питання, що, на його думку, потребує додаткового вивчення та уточнення.

Від доведення актуальності вибраної теми логічно перейти до формулювання мети дослідження. Мета, як правило, тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор: «Метою написання курсової роботи є обґрунтування теоретичних положень щодо ведення обліку касових операцій на підприємствах України» (приклад для курсової роботи за дисциплінами «Фінансовий облік – 1» та «Фінансовий облік – 2»). Також необхідно вказати конкретні завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Це, звичайно, робиться у формі переліку (вивчити..., описати..., опрацювати, визначити..., проаналізувати..., дослідити..., обґрунтувати..., уточнити..., поглибити..., систематизувати..., узагальнити..., виявити..., оцінити..., виділити..., запропонувати... ін.).

Формулювати завдання необхідно ретельно, оскільки опис їх вирішення складатиме зміст розділів і пунктів курсової роботи. Назви пунктів розділів слугують для формулювання завдання дослідження.

Наступними складовими вступу є об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт це процес, явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення. Наприклад: «Об'єктом дослідження є господарські операції, пов’язані з надходженням, готівки до каси та її використанням» або «Об'єктом дослідження є основні засоби та процес їх вибуття». Предмет - це те, що міститься в межах об'єкта. Наведемо приклад: «Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних питань обліку касових операцій» або «Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних питань обліку обліку вибуття основних засобів» (приклад для курсової роботи за дисциплінами «Фінансовий облік – 1» та «Фінансовий облік – 2»). Об'єкт і предмет дослідження категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. На нього і спрямована основна увага студента, саме предмет дослідження визначає тему курсової роботи.

Обов'язково у вступі необхідно навести перелік використаних методів дослідження. Зокрема, у курсових роботах буде використовуватися діалектичний підхід до вивчення стану обліку в Україні, метод індукції – на етапі збору, систематизації та обробки інформації для проведення дослідження., дедукції – у процесі теоретичного осмислення проблеми, аналізу й синтезу – для поєднання різних складових економічних явищ в єдиному процесі.

Обсяг вступу не повинен перевищувати трьох сторінок.

Основний текст роботи – це виклад відомостей про об'єкт і предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності роботи та її результатів. Основний текст роботи складається з розділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки.

У першому розділі необхідно з позицій сучасної економічної науки охарактеризувати місце і роль предмета дослідження, окреслити основні етапи розвитку наукової думки зі своєї проблеми. Для написання цього розділу студенти можуть використати підручники з економічної теорії, історії економічних, учень, економічної історії, економіки підприємства, економіки праці, ознайомитися з оригіналами праць вітчизняних і зарубіжних вчених.

Питання теоретичного характеру, взяті з літературних джерел, студенти повинні пов'язати з роботою підприємств. Особливу увагу необхідно акцентувати на проблемах конкретних завдань відповідно до теми курсової роботи, подати прізвища провідних учених, у роботах яких відображені проблеми, що вирішуються студентом. Обов'язковим елементом аналізу теоретичних поглядів різних науковців є порівняння різних точок зору (тобто присутність наукової дискусії), використання опублікованих статистичних даних повинне мати посилання на джерела.

У першому розділі необхідно:

  • висвітити стан вивчення питання на основі облікових, аналітичних, економічних журналів й інших літературних джерел;

  • здійснити критичний аналіз існуючих у літературних джерелах точок зору щодо питання, яке вивчається;

  • узагальнити рекомендації учених і практиків із питання, яке досліджується;

  • обґрунтувати класифікаційні характеристики предмета дослід­ження;

  • охарактеризувати нормативні акти з теми дослідження.

Текст курсової роботи необхідно ілюструвати табличними та графічними матеріалами – схемами, рисунками, діаграмами, формулами.

Обсяг першого розділу не перевищує 19 % загального обсягу роботи і завершується висновком обсягом1-2 абзаци. Зміст висновку полягає у стислому наведенні власного погляду на проведений теоретичний аналіз джерел і визначенні основних думок.

У другому розділі необхідно відобразити методологію та організацію обліку (аналізу, аудиту) окремих об'єктів дослідження, документальне оформлення об'єктів, методику обліку, аналізу і аудиту, вивчити зарубіжний досвід обліку, аналізу і аудиту об'єктів і порівняти з вітчизняним, розглянути напрями та шляхи удосконалення методології та організації обліку, аналізу і аудиту.

Другий розділ курсової роботи має розкривати методику обліку, аналізу або аудиту об’єкту дослідження, взамозв’язок теорії та практичних даних відповідних бухгалтерських документів і форм звітності, має бути ілюстрований відповідними схемами, рисунками, таблицями, формулами, побудову яких студент погоджує зі своїм науковим керівником.

Обсяг другого розділу повинен становити 26 % загального обсягу роботи. Цей розділ також завершується висновками загальним обсягом 2-3 абзаци.

Третій розділ курсової роботи присвячений дослідженню об’єкта обліку за умов існування інформаційних технологій, порівняння національних та міжнародних стандартів обліку, узагальненню результатів дослідження та наданню пропозиції із удосконалення методики або організації обліку, аналізу, аудиту виходячи з теми курсової роботи. Максимальний обсяг 13% загального обсягу курсової роботи.

У висновках узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в курсовій роботі, з формулюванням розв'язаного наукового завдання та значення його для науки і практики.

У висновках не варто наводити нові фактичні дані чи нові теоретичні положення, які не розглядалися в основних розділах роботи. Доцільно вказати на необхідність подальшого дослідження проблеми, що вивчається, розширення його меж, передбачити питання, які необхідно вирішити в майбутньому. Важливо, щоб висновки містили відповіді на ті завдання, які студент поставив у вступі. Обсяг висновків не повинен перевищувати трьох сторінок.

У кінці курсової роботи наводиться список використаних літературних джерел, до якого включаються не тільки ті видання, які цитувалися в тексті, а й усі інші, що так чи інакше використані в процесі написання курсової роботи. До списку включають лише ті книги, підручники та статті, з якими студент ознайомився особисто, а не всі, що стосуються теми, що дає можливість сформувати уявлення про ступінь опрацювання студентом літератури з обраної теми дослідження.

Список літератури вміщує всі використані джерела: Закони України; Укази Президента, Постанови Уряду: накази міністерств; нормативно-інструктивну документацію; книги, монографії; статті, з журналів, газет; матеріали науково-практичних конференцій; іншо­мовні й електронні джерела.

Список використаних джерел повинен складатися орієнтовно із 50 найменувань.

Додатки до курсової роботи можуть містити таблиці, схеми, рисунки, складені студентом, графіки документообігу, форми первинних документів, регістри обліку, форми фінансової звітності. Форми первинної документації повинні бути обов'язково заповненими. Кількість і склад графіків, схем, таблиць залежать від теми дослідження, але в будь-якому випадку матеріал повинен бути зібраний у такій кількості, щоб його було достатньо для написання роботи на рівні сучасних досягнень відповідної науки та передової практики, з урахуванням реальних умов роботи підприємств. На кожен додаток повинно бути відповідне посилання по тексту.

7. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсову роботу друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифт Times New Roman, 14 кегель.

Курсова робота виконується українською мовою.

Текст курсової роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: зверху і знизу – 20 мм, з лівого боку – 25 мм, з правого 10 мм.

Дозволяється вписувати в текст від руки пастою чорного кольору окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного, а розмір (по висоті) – не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 мм.

Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту і складати 1,25 см. Вирівнювання основного тексту – по ширині.

Титульна сторінка курсової роботи повинна містити назву відповідного міністерства, вищого навчального закладу, факультету і кафедри, на базі якої виконувалася робота; тему курсової роботи; прізвище, ім'я та по батькові й інші відомості про студента; прізвище, ім'я та по батькові, учене звання, посаду наукового керівника; місто і рік; візу наукового керівника про допуск роботи до захисту.

Заголовки основних структурних частин курсової роботи: «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «РОЗДІЛ 3», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» і заголовки розділів друкують великими літерами жирним шрифтом симетрично до тексту, без крапок у кінці, не підкреслюючи. Кожний розділ роботи слід починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами, крім першої великої (жирним шрифтом) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Відстань між назвою розділу і заголовком пункту становить 2 міжрядкових інтервали, заголовком і текстом – 1 міжрядковий інтервал, текстом і наступним заголовком пункту розділу – 2 міжрядкових інтервали. Приклад наведено на рис.1.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправити шляхом підчищення або затушовування коректором, зверху якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки.

Переліки наводяться усередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити:

  • цифри з дужкою або цифра з крапкою,

  • малу літеру української абетки з дужкою,

  • не нумеруючи, «–» - дефіс.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ



    1. Поняття готової продукції та визначення фінансового результату від її реалізації


Кінцевим продуктом будь-якого виробництва є готова продукція. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначено нормами П(С)БО 9 «Запаси». Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого …



    1. Нормативно-правова база, що регулює облік реалізації продукції та визначення фінансового результату


Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення обліку реалізації продукції і визначення фінансового результату та складання фінансової звітності в Україні……
Рис. 1. Приклад оформлення назви розділу, пунктів та відступів між ними і текстом
Наприклад:

1) оборотні активи:

а) запаси,

б) дебіторська заборгованість.

або: Оборотні активи:

  • запаси,

  • дебіторської заборгованість.


Не допускаються інші позначення для перерахувань.

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів подають арабськими цифрами (3, 4, 5 …) без знака № у правому верхньому куті без крапки. Послідовність сторінок курсової роботи наведені в таблиці 1, стор.13 методичних вказівок.

Структурні частини роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати «1. ВСТУП», або «3. ЗМІСТ». Цифру, яка вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова «РОЗДІЛ», після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Пункти розділу нумерують у межах кожного розділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій пункт другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Ілюструють курсову роботу, виходячи із загального задуму дослідження, за реально продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації, украй необхідні стосовно найважливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений із текстом, а зміст тексту – з ілюстрацією.

Ілюстрації (схеми, графіки) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, не включають до загальної кількості сторінок. Рисунок, більший за формат А4, розміщують у додатках.

Ілюстрації позначаються словом «Рис.» і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка.

Наприклад: «Рис. 1.2. «(другий рисунок першого розділу). Номер і назву рисунку розмішують з абзацу, вирівнявши по ширині.

Якщо в роботі вміщено лише одну ілюстрацію, то її нумерують згідно з вимогами. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними (під рисунковим підписом).

Якщо ілюстрації створені автором, то необхідно зазначити: «Примітка. Розроблено автором на основі аналізу джерел [2; 7;12;15]».

У випадку, коли ілюстрації створені не автором роботи, під час їх подання необхідно посилатися на джерело, з якого вони взяті.

Посилання на ілюстрації у тексті курсової роботи оформлять у вигляді круглих дужок. Наприклад: (рис.1.1) або як зворот типу: «… як видно з рис.1.1.», чи «… як показано на рис.1.1».

Приклад оформлення рисунка наведено в додатку Е.

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформляють як таблицю. Таблиці слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Таблиці, розміщенні на окремих сторінках курсової роботи, не включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої більші формату А4, розміщують у додатках. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі наведено лише одну таблицю, то її нумерують згідно з вимогами. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею, і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починаються з великої літери. Назву не підкреслюють, крапку не ставлять.

Таблиця є таким способом подання інформації, коли цифровий або текстовий матеріал групується у рядки і графи (вертикальні колонки), відокремлені одна від одної відповідно горизонтальними чи вертикальними лініями. За змістом таблиці поділяються на аналітичні або неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом опрацювання й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: «Таблиця 2.1 дає змогу зробити висновок, що …», «Із таблиці 2.1 видно, що …» і т. ін. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формуванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць уміщують здебільшого неопрацьовані статистичні дані, необхідні для подання інформації або констатації певного стану речей.

Як правило таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), заголовка вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків і вертикальних граф (основної частини – графи).
Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці























































































Головка Заголовки граф
Підзаголовки граф

Рядки


Боковик Графи (колонки)

(заголовки рядків)
Заголовки граф пишуться з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими.

Таблицю розміщують у тексті без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово «Таблиця», її номер і назву вказують один раз над першою частиною, а над іншими (перенесеними) пишуть слова «Продовж. табл.», і вказують її номер, наприклад: «Продовж. табл. 1.2», і повторюють головку. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі нумерують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її рядки.

Коли якісь із рядків не містять тексту, цифрових або інших даних, у ньому ставлять прочерк.

Приклади оформлення таблиць наведено у п.8.1, 8.2, 8.3 методичних вказівок.

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки.

Розшифрування значень символів і числових коефіцієнтів потрібно додавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони зазначені у формулі. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки, потім указують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують із нового рядка; кожен рядок завершується крапкою з комою, а останній – крапкою.

Наприклад:

, (1.5)

де – вартість, що амортизується,

– первісна вартість,

– ліквідаційна вартість,

– строк корисної експлуатації.
Формули у курсовій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (1.5) (п’ята формула першого розділу). Приклади формул наведені у додатку Ж.

Цитування. Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела. Наведемо основні вимоги до цитування:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту: таки пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці);

в) кожна цитата супроводжується посиланням на джерела.

Посилання означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ). Посилання є обов’язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точка зору в різних авторів.

Посилання в курсовій роботі слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, які потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у «Список використаних джерел», а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких уміщення саме тут інформацію, на яку робиться посилання, наприклад: «… текст цитати … [2, с. 67]». Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівки конкретних сторінок, наприклад: «… у працях [1-6] …», « … як зазначається в роботі [22]». Приклад посилань на літературні джерела наведено у додатку З.

Літературу у «Списку використаних джерел» слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису. В останньому випадку можливе виділення окремих джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

Усі джерела (від першого до останнього) мають бути пронумерованими за принципом соціальної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікацій.

Приклади бібліографічних описів наведено в п. 9 методичних вказівок.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи, розміщуючи після «Список використаних джерел» у порядку появи на них посилань у тексті. Кожен додаток починають із нової сторінки. Додаток має заголовок надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Середині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає конкретний додаток. Сторінки на додатках не проставляються.

Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток Б», «Додаток К» і т.д. Якщо зміст додатку перевищує 1 сторінку, то наступні сторінка додатку підписується у правому верхньому куту, наприклад: «Продовж. додатку Б».

Ілюстрації, таблиці, формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.2 – другий рисунок додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А. Приклад посилань на додатки наведено у додатку Л.

Виконано курсову роботу (теоретична та практична частина) студент подає в деканат, потім на кафедру у встановлені навчальним планом терміни для реєстрації лаборантом у журналі реєстрації курсових робіт. Курсова робота передається науковому керівнику на перевірку. Науковий керівник перевіряє роботу та зазначає помилки. Виправивши помилки, курсова робота подається керівнику на повторну перевірку. За відсутністю зауважень, курсова робота зшивається, а студент готується до її захисту.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»...
Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розвитку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких...
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
Методичні вказівки та навчальні завдання з виконання індивідуальної та самостійної роботи з дисципліни "Облік в банках" для студентів...
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ...
Матеріали для підготовки до державного іспиту з педагогіки та психології (2009/2010 навчальний рік) для освітньо-кваліфікаційного...
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ...
Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти
Статья посвящена актуальной проблеме тестового контроля знаний студентов...
Навчальний заклад: Індустріальний технікум Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет»
Протокол №217 від 19. 11. 2010 р
Найменування: Державний вищий навчальний заклад "Приазовський державний технічний університет"
Протокол №221 від 16. 12. 2010 р
Найменування: Державний вищий навчальний заклад "Приазовський державний технічний університет"
Оголошення про проведення відкритих торгів
Найменування: державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»
Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»
Місцезнаходження: вул. Університетська, 7, м. Маріуполь, Донецька область, 87500
«Комітет дослідження історії та сучасності»
Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка