|
|
Скачати 1.08 Mb.
|
|
3. Під субстанцією у філософії розуміють дещо незмінне на противагу змінним станам і властивостям ( те, що існує завдяки собі і в самому собі) . Залежно від характеру виділяють одну субстанцію ( дух або матерію), дві субстанції - дуалізм ( від лат. “дуаліс” – двоїстий), наприклад дух і матерію водночас і множинна субстанція – плюралізм (від лат. “плюраліс” – множинний) - наприклад “монади” у філософа Лейбніца. В історії філософії існували різні підходи до пояснення субстанції. В античній філософії називались різні субстанції – чотири стихії філософа Емпідокла. Ще раніше в індійський, китайській філософіях виділяли п’ять стихій. У філософії Нового часу англійський філософ Френсіс Бекон під субстанцією розумів основу буття, що ототожнювалася з формою конкретної речі. Нідерландський філософ Бенедикт Спіноза ототожнював субстанцію з природою. Джордж Берклі визнавав лише духовну субстанцію. Англійський філософ Девід Юм відкидав і матеріальну і духовну субстанцію і бачив в ній лише гіпотетичну асоціацію сприйняття людиною світу. Німецькі філософи І. Кант та Г. Гегель збагатили вчення про субстанцію тим, що розглядали її як явище мінливе, суперечливе і таке, що розвивається. Нині під субстанцією вчені філософи розуміють матерію. Теми для рефератів і доповідей. 1. Проблема матерії в історії філософії. 2. Творча свідомість, та вплив на неї просторово – часових факторів. 3 Явище біологічного часу у філософії. Завдання для закріплення матеріалів теми. 1. Осмислити значення поняття “матерія” у філософії. 2. Знайти спільне і відмінне між поняттями “матерія” та “субстанція” 3. Назвати та пояснити зміст атрибутів матерії. Література з теми. 1. В. Л. Петрушенко. Філософія. Навчальний посібник. К., “Каравела”, 2001. С. 269 – 277. 2 Філософія. Підручник для вузів. За ред. Заїченко Г. А. К., “Вища школа”. 1995, С. 197 – 205. 3. Філософія. Підручник. За ред. Кременя В. Г. Харків, “Прапор”, 2004. С. 288 – 302. Додаткова література.
Свідомість людини. Мета вивчення: Ознайомити студентів з сутністю поняття “свідомість” та генезис свідомості. Розкрити розвиток поглядів на свідомість в історії філософії. Уяснити характерні риси свідомості та її структуру. Після вивчення матеріалів теми ви повинні знати: - основні причини складності вивчення свідомості; - провідні ознаки, за якими ми можемо визначити реальне існування свідомості; - зміст основних концепцій походження філософії. - основні функції свідомості. вміти:
розуміти: - зв’язок проблеми свідомості з особливостями людини; - єдність свідомості та самосвідомості; - неоднозначність взаємозв’язку свідомості та мови. План 1. Поняття свідомості. Проблема свідомості в історії філософії. 2. Виникнення (генезис) свідомості, як вищої форми відображення дійсності. 3. Основні характеристики свідомості. 4. Структура та функції свідомості. Ключові терміни і поняття. Ідеальне - характеристика онтологічного статусу свідомості, за яким свідомість не відтворює дійсність у вигляді копій, а фіксує через виявлення необхідних зв’язків. Мислення – процес інтелектуального оперування предметним змістом свідомості. Мова – провідна форма виразу предметного змісту людської свідомості, тобто форма передачі того, що не може бути вказано безпосередньо. Предметність – здатність людської свідомості вибудовувати свій зміст із опорою на ідеальні системи визначень. 1. Свідомість розглядається в контексті клітинки філософії. Це означає, що свідомість має бути визначена через співвідношення суб’єктивного та об’єктивного. У філософії є поняття ідеального та матеріального. Ідеальне – це те, що людина може уявити. Матеріальне - це те, що існує незалежно від волі людини. Духовне - це те, що відображено в мозку - воно суб’єктивне. Об’єктивне те, що існує до і після відображення навколо нас. Свідомість – це відображення і процес передачі інформації в мозок людини через органи відчуття (слух, зір, нюх, дотик, смак). Наука про свідомість носить назву феноменологія (з грецької “логос” - вчення, “феномен” – те що себе у самому собі показує). По суті феноменологія є онтологією свідомості. Однією з найбільших таємниць світу є здатність людини усвідомлювати, розуміти дійсність. Перші уявлення про свідомість з’явились в найдавніші часи., коли людина зрозуміла, що процеси, які відбуваються в ЇЇ голові відмінні від процесів у природі. Складність вивчення свідомості в тому, що ми не можемо спостерігати явищ свідомості. Звідси і дискусії про те, що свідомості не існує, що це лише функція людського організму. Становлення феноменології як напрямку філософії пов’язано з творчістю Едмунда Гуссерля. Взагалі в західній феноменології існує два розуміння свідомості, які протистоять один одному. Це вчення Е. Гуссерля та Мартіна Хайдеггера. Для Е. Гуссерля , об’єктивна реальність це спонтанно - смислове життя свідомості, тому предметом феноменології є перш за все опис актів свідомості у їх ставленні до об’єктів, а сама свідомість розуміється як “чиста”, тобто така, яка відділена від людини і суспільного середовища. У М. Хайдеггера людське буття, це нерозривний зв’язок світу та людини.. Свідомість відходить на другий план, і є лише один феномен, а не багато, як у Е. Гуссерля. Головним феноменом у М. Хайдеггера є людське існування. Він захищає ідею про те, що феноменологія є онтологією (тобто буттям свідомості). Витоки уявлень про свідомість з’явились у Стародавній Греції. Тоді почали розмежовувати свідоме і несвідоме, матеріальне та ідеальне у трактуванні психіки людини. Так, Геракліт основу свідомих дій позначив поняттям “логос” (слово, думка), Матерію і свідомість між собою розрізнили софісти, а за ними філософ Сократ. У Платона об’єктивний зміст актів свідомості відокремлюється в особливий світ ідей, протилежних всьому матеріальному світові. В подальшому сформувались матеріалістичний та ідеалістичний напрямок уявлень про свідомість. Так суб’єктивний ідеалізм абсолютизує індивідуальну свідомість особистості, а єдиним методом її дослідження бачить інтроспекцію (тобто опис окремих елементів свідомості). Об’єктивний ідеалізм розглядає свідомість, як самостійну суть, що не залежить від матерії і знаходиться поза нею. (Г. Гегель “Феноменологія духу”). Матеріалізм розглядає свідомість, як залежне від матеріального світу. У 17 – 18 столітті нової ери існував механічний погляд на матеріальну обумовленість свідомості. Свідомість розглядалась як результат механічної реакції організму (мозку людини) на зовнішні виклики. З появою еволюційної теорії Ч. Дарвіна виникло два матеріалістичних напрямків у філософії: вульгарно - матеріалістичний та поведінковий. З точки зору вульгарного матеріалізму, який нині називається школою наукового матеріалізму, людський організм підкоряється принципам теорії Ч. Дарвіна. В процесі адаптації організм використовує свідомість як регулятор поведінки. Свідомість є продукт діяльності мозку. Поведінковий напрям характеристики свідомості сповідують біхевіористи і прагматики. З їхньої точки зору свідомість визначається поведінкою людини, що обумовлено біологічними потребами організму та зовнішніми впливами. Діалектичний матеріалізм, як напрям матеріалізму, висуває такі принципи розкриття суті свідомості: розвиток, відображення, діяльність. Принцип розвитку вказує на історичну обумовленість свідомості. Принцип відображення – це відображення людською свідомістю розвиваючого світу і принцип діяльності – це характеристика свідомості як дієвої сили. 2. Генезис (розвиток) свідомості відбувається через відображення і процес. Перш за все, ми повинні уяснити, що свідомість - це відображення , тобто в корі головного мозку віддзеркалюється те, що ми бачимо, чуємо або визначаємо дотиком, пробуємо на смак, відчуваємо запах нюхом. Відображення – це віддзеркалення матеріального об’єкту в мозку людини в духовних образах. Наприклад, дерево – матеріальний об’єкт, в мозку віддзеркалюється його символ, як духовний, подібно в люстерку ви бачите себе або в річці. Процес - це рух до відображення через очі, вуха, рот, ніс, руки і т. п. 3. Свідомість та її походження явище суспільне, соціокультурне. Суспільність походження свідомості проявляється через практику або практично - перетворюючу діяльність, адже людина, діючи суспільно, фактично створює другу природу, знаряддя праці і т.п. На основі практично – перетворюючої діяльності формується певна культура (тому говорять про соціокультурну природу свідомості). Звідси і висновки про природу свідомості. 1) Оскільки людина живе не в природному середовищі (первинна природа) а в природі олюдненій (соціокультурне середовище) то і елементи навколишнього середовища стають предметами людських потреб, пройшовши процес перетворення. Тому людина відображає не природу як таку, а природу олюднену, перетворену. Тобто людина орієнтується не на наявний стан речей, а на їх можливе існування в майбутньому. 2) Людська діяльність на відміну від поведінки тварин є цілеспрямована і включає програму досягнення визначеної мети. І тут особливо проявляється ідеальний та суспільний характер свідомості. Ідеальність проявляється в тому, що свідомість виступає своєрідним механізмом, засобом вироблення і використання ідеальних образів перетворення об’єктивного світу. Суспільний характер свідомості полягає в тому, що свідомість формується, функціонує і розвивається лише в процесі колективної, спільної діяльності і спілкування. 3) Погляд свідомості на світ – завжди є поглядом з позиції культури і досвіду діяльності. Наприклад, культурна людина говорить : “Будь ласка, дайте місце” а безкультурна - “А ну геть звідси”. Наявність свідомості таким чином, передбачає виділення людини з навколишнього середовища, в тому числі і суспільства як суб’єкта. Грузинський філософ Мураб Мамардашвілі так охарактеризував цю особливість людської свідомості: “мислю, що я мислю, переживаю, що я переживаю, бачу, що я бачу”. З названої специфіки свідомості випливають її наступні характеристики: а) Людина може відображати будь – які властивості, будь – яких предметів. б) Людина спроможна відображати речі такими, які вони є насправді, об’єктивно, як властивості предмета. в) Людина спроможна виробляти духовний проект і перетворювати його в предмет або річ. г) Свідомість характеризується творчістю, бо людина прагне перетворити світ. д) Людська свідомість опосередкована мовою. Формою упредметнення свідомості в речах матеріальної культури виступає мова. Вона є способом організації і виразу думки. В цілому свідомість і мова тісно пов’язані між собою. Дійсно, думка людини завжди прагне вилитись у відповідний мовний еквівалент. Мова є способом прояву свідомості. Вона виконує багато функцій , а саме: 1) Позначає, називає предмет, явище чи дію, виділені людиною із тотального світу. 2) Є засобом мислення, засобом виразу предметного змісту знання.
Мова і свідомість не є явищами тотожними. Мова є реальне фізичне явище (його можуть сприйняти органи чуття), і вона не лише передає предметний зміст свідомості, а й впливає на свідомість та її зміст. Свідомість не сприймається людськими органами чуття. 4. Структура свідомості включає в себе підсвідомість, усвідомлення та понад свідомість. Підсвідомість - це природні інстинкти, які удосконалюються в поведінці людини до їжі, сну, часу, холоду, сексу тощо. Усвідомлення - це виразність знання і норми, тобто, коли людина знає, що можна а що не можна робити. Понад -свідомість - це поєднання підсвідомості та усвідомлення, що дає нові знання, інтуїцію. Раніше філософи в більшості про невідомий світ дізнавались інтуїтивно. Наприклад, Декарт інтуїтивно довів паралельність просування ідеї та матерії, що лягло в основу концепції дуалізму, як філософського напрямку. Інший зміст має інтуїція, як передчуття чогось, або відчуття того, що десь відбулось. Це генетичний зміст інтуїції. Також виділяють індивідуальний та суспільний рівні свідомості. Індивідуальний рівень свідомості включає в себе : самосвідомість (усвідомлення свого “Я”); емоції та почуття (інтелектуальні, моральні та естетичні); знання (емпіричні, теоретичні); воля (ціле покладання, вибір засобів діяльності); мислення (образне, раціональне); пам’ять (моторна, сенсорна, довготривала, короткотривала). Суспільний рівень свідомості ( ментальність, ідеологія) включає в себе наступні форми : правову, релігійну, моральну, політичну, філософську, наукову, естетичну, економічну, історичну. Свідомість виконує певні функції, а саме: інформативну (забезпечує людину інформацією про навколишній світ); пізнавальну (отримання знань у вигляді предметних характеристик); творчу (перетворення знань з допомогою мислення); оціночну (визначення значимості явищ); функцію ціле покладання (формування образу – результату діяльності); організаційно – вольову (зосередження сил у напрямі досягнення мети); контрольно – регулятивну (спостереження за діями людини та її корегування); самовиховну (свідоме прагнення організувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями). Теми для рефератів та доповідей. 1. Проблеми і складності наукового вивчення свідомості. 2. Суттєві ознаки людської свідомості та її принципова відмінність від інтелекту тварин. 3. Порівняльний аналіз основних концепцій походження свідомості. 4. Свідомість і мова. 5 Функції свідомості та проблеми людського самовиховання. Завдання для закріплення матеріалів теми. 1. Перерахуйте та охарактеризуйте суттєві ознаки свідомості. 2. Коротко охарактеризуйте основні концепції походження свідомості. 3. Окресліть основні складові структури свідомості. 4. Поясніть ті функції свідомості, які ви вважаєте найважливішими. Література з теми. 1. В. Л. Петрушенко. Філософія. Навчальний посібник. К., “Каравела”. 2001. С. 302 – 328. 2. Філософія. Підручник для вузів. За ред. Г. А. Заїченко. К., “Вища школа”. 1995. С. 283 – 312. 3. Філософія. Підручник, За ред. В. Г. Кременя. Харків. “Прапор”. 2004. С. 349 – 371. 4. Бичко І. В. Філософія. Курс лекцій. – К., 1993. Додаткова література. 1.Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. Мюнхен – Львів, 1995, Розд. 4. 2. Лой А. М. Проблема свідомості: історичний досвід. Філософська і соціальна думка. 1992. № 7. 3 Тайни сознания и бессознательного. Мн. 1998. Основний зміст пізнавальної діяльності людини. Мета вивчення: Ознайомити студентів з поняттям пізнавальна діяльність. Дати розуміння відмінності між чуттєвим та раціональним мисленням. Окреслити зміст принципів пізнання. Дати уявлення про істину, об’єктивність істини та критерії істини. Після вивчення матеріалів теми ви повинні знати:
вміти: - наводити конкретні приклади реальних виявлень різних смислових наголосів поняття пізнання; - співставляти між собою різні види пізнання; - використовувати поняття істини для оцінки реальних знань. розуміти: - складність і неоднозначність зв’язку людини і пізнання; - цілісний характер пізнавальної діяльності; - багатоаспектність філософського поняття істина. |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси».... |
| Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання Економічний аналіз. Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний... |
| Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін... Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін „Право інтелектуальної власності”, „Інтелектуальна власність”... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ з дисципліни Підготовлено доктором філософії в галузі економіки, доцентом кафедри обліку і аудиту О. В. Михайленко |
| Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності... Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності 0501. 02 “Комп’ютерні системи та мережі” |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ... Методичні рекомендації щодо підготовки, оформлення та захисту основних форм індивідуально-дослідних завдань |
| Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»... |
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ... |