|
|
Скачати 1.08 Mb.
|
3. Значними були досягнення філософів Нового часу в галузі онтології. Онтологія – філософська галузь про буття. Буття - існування і розвиток матерії природному і соціальному світах. Онтологією, як галуззю філософії займались філософи: Г. В. Лейбніц, Ф. Бекон, Т. Гобс, І. Дідро, Д. Берклі, Р. Декарт і Б. Спіноза. У них були різні погляди на буття, первинність буття чи свідомості. а) Філософи Ф. Бекон, Т. Гобі та Д. Дідро мали матеріалістичні погляди на онтологію. Первинним вони визнавали буття. б) Філософ Г. В. Лейбніц розвивав плюралістичну концепцію об’єктивного ідеалізму у вченні про монади (від грецького – одиниця) - різні неподільні духовні субстанції. Найнижчі монади які “сплять без сновидінь” це земля, камінь, тощо. Другий клас монад: це ті, які мають відчуття і споглядання. Третій клас – це тварини, які мають невиразні споглядання і є напівсвідомими. Четвертий клас монад це душі людей з їхніми здібностями до самосвідомості. Г. Лейбніц вважав, що у Всесвіті є живі істоти, досконаліші за людей в духовному і тілесному відношенні. в) Б. Берклі та В. Гольбах розвинули суб’єктивно – ідеалістичну онтологію. “... щодо нас матерія взагалі є все те, що діє будь – яким чином на наші органи відчуття”. Речі, це комбінації, своєрідні суми відчуттів. Існувати - значить бути сприйнятим. г) Р. Декарт започаткував дуалістичний напрямок у філософії. Духовна субстанція - атрибут мислення. Матеріальна субстанція – атрибут протяжності. Паралельно – існуючі протилежності суть дуалізму Р. Декарта. Нідерландський філософ Б. Спіноза (1632 – 1677 роки нової ери) в книзі “Етика” обґрунтував дві субстанції Р. Декарта (протяжність і мислення). Субстанції Декарта були перетворені на нерозривну єдність – матеріальної субстанції і духовності. Спіноза до дуалізму Декарта добавив діалектику (єдність, взаємозв’язок, розвиток). 4. Гносеологія – галузь філософії, що вивчає пізнання, джерело людських знань, пізнавальну роль чуттєвих і раціональних форм знання, природу істини. В період Нового часу сформувались три основні напрямки (погляди на це питання). а) Матеріалістичний сенсуалізм (відчуття – єдине джерело пізнання). Пропагував цю ідею філософ Джон Локк, який говорив “Досвід – єдине джерело знання про зовнішній і внутрішній світ для людського розуму”. б) Ідеалістичний раціоналізм. Джерелом знань є розум, а в розумі людям даний реальний світ. в) Ідеальний сенсуалізм. Джерелом знань є відчуття, а в них людям даний або Бог, або нічого крім відчуттів. Плюралістичний підхід до гносеології сприяв конкретно – науковому, філософському дослідженню особливостей чуттєвих і раціональних знань. 5. Філософія історії - галузь філософського знання, яка займається проблемами смислу історії, її закономірностями, головними напрямками розвитку людства та теоретичними пізнаннями. До філософії історії підійшли французькі просвітителі Вольтер, Ж.Ж. Руссо, Деламбер, Д. Дідро, Гельвецій, Гольбах які внесли в осмислення суспільного життя таку складову частину скептицизму, як сумнів. У 18 столітті нової ери актуальним питанням, яке вивчалось, постало питання взаємовідносин людини і влади. Гельвецій і Гольбах говорили, що люди здатні створити справді гуманне суспільство, на основі принципів свободи, рівності та братерства. Ці принципи згодом стали гаслами Великої Французької революції. Д. Локк висунув положення про закон збереження людства: “Людина.. не може підкоряти себе деспотичній владі іншого.. Оскільки основним законом природи є збереження людства, то жодна людська санкція не може бути благодійною або обґрунтованою, якщо вона вступає всупереч з ним”. Феодальна державно – правова система розглядалась просвітниками як порушення властивих особі прав і свобод. П. Гольбах заклав гуманну ідею про те, що суспільство, середовище формує людину. Системну філософію історії створили К. Маркс та Ф. Енгельс, яка пізніше отримала назву “історичний матеріалізм”. Теми для рефератів і доповідей. 1. Особливості методологічних позицій Ф. Бекона Р. Декарта; їх роль у розробці ідейних засад науки, в тому числі механіки і дорожнього будівництва. 2. Тлумачення пізнання в філософії Нового часу. 3. Філософія Нового часу про світобудову. Завдання для закріплення матеріалів теми. 1. Окресліть особливості розвитку філософії Нового часу. 2. Порівняйте філософські ідеї Ф. Бекона та Р. Декарта. 3. Порівняйте погляди на субстанцію Б. Спінози та Г. Лейбніца. 4. Охарактеризуйте провідні ідеї європейських просвітників. Література з теми. 1. В. Л. Петрусенко. Філософія. Навчальний посібник. К., “Каравела”, 2001, С. 108 – 134. 2. Філософія. Підручник для вузів. За ред. Г. А. Заїченко, К, “Вища школа”, 1995, С. 35 – 45. 3. Філософія. Підручник. За ред. В. Г. Кременя. Харків, “Прапор”, 2004, С. 139 – 153. Додаткова література. 1. Соколов В. В. Європейская философия 15 – 17 веков. М, 1984. 2. Таранов П. С. Золотая философия. М., 1999. 3. Татаркевич В. Історія філософії. Т.2. Львів, 1999. Німецька класична філософія. Мета вивчення: Ознайомити студентів з особливостями розвитку філософської думки в Німеччині. Вказати – чому німецька класична філософія виділена як окрема наука. Підкреслити роль філософів І. Канта, Г. Гегеля , І. Фіхте та Л. Фейєрбаха в становленні німецької класичної філософії. Після вивчення матеріалів теми ви повинні знати: - чому німецьку класичну філософію виділяють в окремий період розвитку новоєвропейської філософії; - на яких світоглядних засадах були створені великі філософські системи німецької класики. вміти: - простежувати логіку розвитку проблематики у німецькій класичній філософії; - оцінювати загальні результати її розвитку. розуміти: - що нового внесла німецька класична філософія в новоєвропейську філософію; - зміст і значення розглянутих філософських тем; - у якому сенсі німецька класична філософія завершила розвиток класичної новоєвропейської філософії. План 1. Загальна характеристика німецької класичної філософії. 2. Філософські погляди І. Канта. 3. Філософські погляди Г. Гегеля та І. Фіхте. 4 Філософські погляди Л. Фейєрбаха. Ключові терміни і поняття. Апріорні знання – ті знання, які передують достовірним знанням; Предмет мислення та пізнання - частина об’єкта, яка виділена людиною для пізнання; Розвиток – за Гегелем, такий тип зв’язку, який підсумовує усі можливі зв’язки та взаємодії дійсності; Система знання – за Гегелем, будь яке знання, що претендує на істинне, має бути системно впорядкованим. 1. В середині 18 століття нової ери ідеї французького просвітництва заволоділи думками німецької інтелігенції. Першими, хто почав поширювати ідеї просвітництва в Німеччині були: Й. Вінкельман, Г. Лессінг, Й. Пестолоцці та І. Кант. Просвітництво в Німеччині набуває форми культурного руху і має багато ідей та обдарованих людей. Вищою цінністю для німецьких просвітників стала ідея свободи. Античність сприймалась як втілення її форми. Античні міста – поліси сприймались як німецькі роздріблені держави. Відроджується любов до культури. Формується літературно – філософський напрям “Буря і натиск” з ідеєю єдності німецьких земель. Водночас німецька класична філософія постала закономірним результатом попереднього розвитку новоєвропейської філософії. Вона була останньою класичною формою європейської філософії. Після неї розпочинається період неокласичної філософії. Німецька класична філософія увібрала в себе провідну тематику новоєвропейської філософії загалом, попередні досягнення європейської філософії і піднесла на новий рівень формулювання і вирішення основних проблем попередньої філософії. Крім того німецька філософія внесла нові аспекти в світову філософську думку, зокрема: 1) явище активності або діяльності особистості; 2) принцип системності знань (будь – яке знання обґрунтоване, достовірне лише в системі знань); 3) ідея розвитку (все пов’язане з усім і все розвивається); 4) явище рефлексії (розвиток пізнання відбувається через рух від неусвідомленого до усвідомлення). 2. Початок німецької класичної філософії пов’язаний з діяльністю І. Канта (1724 – 1804 роки нової ери), уродженця міста Кенігсберг. Там він навчався і працював в університеті. Став академіком трьох університетів Кенігсбергського, Петербургського та Ієнського. Творчість І. Канта поділяється на три періоди. Перший період ( 50 - 60 роки нової ери) називається докритичним В цей час він пробує пояснити походження світів через охолодження Сонячних систем. Головне питання, яке ставив в цей час філософ, було: Як на основі розгляду фізичних сил пояснити походження Космосу? Другий період (70 – 80 роки нової ери) називають критичним. В цей період І. Кант досліджує пізнавальні здібності у книзі “Критика чистого розуму” (звідси назва періоду). Він ставить три питання: Що я можу знати? (де виводить пізнавальні можливості людини); Що я повинен робити? ( де з’ясовує природу моралі); На що я можу сподіватись? (де розкриває сутність релігії). У книзі “Критика чистого розуму” І. Кант вказує на те, що початок будь – якого пізнання розпочинається знанням, яке він назвав “апріорним” (те що попереду). Це знання охоплює поняття простір і час, кількість і якість, причина і наслідок, мета і Бог (це знання перед свідоме). І. Кант виділяє чотири антиномії (протилежності між двома судженнями) чистого розуму. Одна з них “Світ має початок у часі і обмежений у просторі. І світ не має початку у часі і меж у просторі”. Кожна антиномія складається з тези та антитези. У книгах “Критика практичного розуму” та “Критика здатності судження” І. Кант зачіпає проблеми етики (моралі). Його етика обґрунтувала законність вимог поважати гідність людської особи. Призначення людини – зробити своєю головною метою досягнення блага на Землі, в тому числі вічного миру. Моральний закон, який розробив І. Кант, носить назву категоричний імператив. Його суть виражена в таких словах: “роби тільки за тим максимумом, керуючись яким будеш у змозі побажати, щоб він став загальним законом.”, “ роби так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі і в особі кожного іншого так, як до мети, і ніколи не ставився так, як до засобу”. Третій період ( 90 – ті роки 18 століття нової ери) називається антропологічним. В цей час І. Кант ставить питання: Що таке людина? У книзі “Антропологія з прагматичного погляду” він з’ясовує питання, чи може людина за реальних умов життя здійснити своє призначення і дає ствердну відповідь на це питання. Тому відкриття І. Канта в цьому питанні порівнюють з відкриттям Коперніка. Копернік зрушив Землю а І. Кант зрушив людину, поклавши край її пасивності, як до цього розглядала людину попередня філософія. За своїми поглядами І. Кант був дуалістом. Він ділить дійсність на два світи: світ речей у собі, які позначають матеріальний світ, а також Бога, свободу волі і безсмертя душі; світ людської свідомості, яка не має можливості пізнати перший світ. Таким чином, значення діяльності І. Канта в тому, що: 1) він дав виправдану картину пізнання: пізнання не є дублюванням реальності а є діяльністю створення інтелектуальних засобів людської взаємодії зі світом.; 2) людський розум може визнати надійним те знання, яке він сам вибудував; 3) людина постає в поглядах І. Канта творчою. 3. Георг Гегель (1770 – 1831 роки нової ери) уродженець міста Штутгарт. Свою кар’єру закінчив на посаді ректора Берлінського університету. Головною працею філософі є “Феноменологія духу”, яка визначила його, як об’єктивного ідеаліста. Одночасно ця книга вказує, чому саме Г. Гегель надав системності філософським знанням. Чому ж Г. Гегель є об’єктивним ідеалістом? Тому що у своєму дослідженні він вважав, що основою буття є духовна субстанція - “Абсолютна ідея.” Він назвав її діючим розумом, який все створює. Абсолютна ідея , тобто система категорій, що само розвиваються. Ця система є творцем природи і людського суспільства. Гегель доводить логічний рух понять, категорій, наприклад таких, як якість, кількість, міра. 1 – теза якість; (буття). 2 – антитеза – кількість; (ніщо). 3 – синтез – міра; (становлення). Ці категорії – до природні, до суспільні сутності, перед якими в вихідному пункті “Абсолютної ідеї” попередні розвиваються ще абсолютніші – буття, ніщо, становлення. Отже на рівні синтезу здійснено становлення якісно нового етапу діалектичного розвитку, який включає попередні етапи як свої. Система філософії Г. Гегеля проявляється також в тому, що він дослідив стадії розвитку абсолютної ідеї в природі (книга “Філософія природи”), в суспільстві (книги “Філософія історії” та “Філософія природи”), у свідомості (книги “Наука логіки”, “Філософія духу”, “Філософія релігії”, “Естетика” та “Історія філософії”). Головним у вченні Г. Гегеля є діяльна активність суб’єкта. “Пізнай сам себе – ця абсолютна заповідь ні сама по собі, ні там, де висловлена історично, не має значення, тільки самопізнання, спрямоване на окрему спроможність, характер, схильність і є справжнє в людині”. Г. Гегель сформулював поняття методу . “Метод є не тільки вища сила чи, вірніше, єдина і абсолютна сила розуму, але вище і єдине пробудження, що знайшло себе у всьому через самого себе”. Також Г. Гегель вважається засновником діалектики. Так - у законі про перехід кількості в якість він розкрив і обґрунтував зміст стрибків – якісних переходів у процесі розвитку. У законі єдності і боротьби протилежностей він всебічно розкрив суперечності, як джерело саморозвитку явищ, предметів і процесів. І. Фіхте (1762 – 1814 роки нової ери) створив оригінальне суб’єктивно – ідеалістичне вчення, згідно з яким, історія – це діалектика і активна взаємодія абсолютного “Я” (самосвідомості людства) та індивідуального “Я” окремої людини. “Діяти! Діяти! - ось для чого ми існуємо”. Реалізація волі людини створює всесвітню історію, як перехід із сфери необхідності у царство свободи. 4. Людвіг Фейєрбах (1804 – 1872 роки нової ери) уродженець містечка Ландегут Баварія. Працював викладачем філософії в Ерлангенському університеті. За книгу “Смерть і безсмертя”, де він заперечував безсмертя душі, був звільнений з роботи. Останні 25 років безвиїзно прожив в хуторі Брукберг, де і похований. На його могилі, за його заповітом, написані слова: “Бог це те, чим людина хоче стати, але стати не може”. Він став матеріалістом в антропології. Ці погляди Л. Фейєрбах розкрив у праці “Суть християнства”. Його антропологічний принцип – це єдність людської природи, що протиставляється гегелівському духовно – розумовому визначенню людини. “Не розум сам по собі, а єдність душі і тіла, розуму і тілесного організму - така суть людини”. “Якщо релігія є сутністю людини – говорить він, - то слід повернути людині всю повноту її життя, звеличити людину.” З його точки зору, справжньою філософією може бути лише антропологія людини. Мислить не душа, не мозок, а сама людина - говорив він. Таким чином німецькі філософи внесли значний вклад в дослідження проблем онтології, гносеології, антропології та етики. Вони конкретно визначили свої погляди на буття, по суті вказавши на свою приналежність до матеріалістів, об’єктивних та суб’єктивних ідеалістів та дуалістів. Теми для рефератів та доповідей. 1. Особливості та здобутки німецької класичної філософії. 2. Ідея “коперниковського перевороту” у філософії І. Канта. 3. Етичні та естетичні погляди І. Канта. 4. Вчення Г. Гегеля про абсолютну ідею. 5 Теорія діалектики Г. Гегеля. 6. Філософія Л. Фейєрбаха, та її вплив на європейську філософію. Завдання для закріплення матеріалів теми. 1. Чому німецька філософія виділяється в окремий період? 2. Розкрийте зміст “коперниковського перевороту” у філософії І. Канта? 3.Поясніть розуміння Г. Гегелем життєвого циклу абсолютної ідеї? 4.Окресліть особливості філософської позиції Л. Фейєрбаха? |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси».... |
| Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання Економічний аналіз. Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний... |
| Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін... Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін „Право інтелектуальної власності”, „Інтелектуальна власність”... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ з дисципліни Підготовлено доктором філософії в галузі економіки, доцентом кафедри обліку і аудиту О. В. Михайленко |
| Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності... Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності 0501. 02 “Комп’ютерні системи та мережі” |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ... Методичні рекомендації щодо підготовки, оформлення та захисту основних форм індивідуально-дослідних завдань |
| Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»... |
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ... |