БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Скачати 0.84 Mb.

Назва	БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Сторінка	1/5
Дата	19.04.2013
Розмір	0.84 Mb.
Тип	Методичні рекомендації

bibl.com.ua > Спорт > Методичні рекомендації

1 2 3 4 5

УКРАЇНА

УКООПСПІЛКА

Коледж економіки і права

Вінницького кооперативного інституту

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної роботи студентів кооперативних технікумів та коледжів

Вінниця 2011
ЗМІСТ

Пояснювальна записка 3

ТЕМА 1. КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 5

1.1. Історія виникнення питань, пов'язаних із проблемою безпеки життєдіяльності людини 5

1.2. Наукові засади безпеки життєдіяльності 8

1.3. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності 9

ТЕМА 2. РИЗИК ЯК КІЛЬКІСНА ОЦІНКА НЕБЕЗПЕКИ 12

2.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище. 12

2.2. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. 15

ТЕМА 3. ПРИРОДНІ ЗАГРОЗИ, ХАРАКТЕР ЇХ ПРОЯВІВ ТА ДІЇ ЛЮДЕЙ, ТВАРИН, РОСЛИН, ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІКИ 17

3.1. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума тощо). 17

3.2. Інфекційні захворювання тварин і рослин. 20

ТЕМА 4. ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ ТА ЇХ НАСЛІДКИ 22

4.1. Небезпечні події на транспорті й аварії на транспортних комунікаціях. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів із небезпечними речовинами. 22

4.2. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій у наслідок аварії на ЧАЕС. Режими захисту населення. 25

ТЕМА 5. СОЦІАЛЬНІ, СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ 28

5.1. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. 28

5.2. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. 29

ТЕМА 6. МЕНЕДЖМЕНТ БЕЗПЕКИ, ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 32

6.1. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способів захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій та аварій. Система інструктажів. 32

6.2. Програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях. Спеціальні об'єктові навчання й тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організовують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту. 34

ТЕМА 7. УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ ТА ЗАСОБАМИ ОБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІД ЧАС НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ 38

7.1. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів. 38

7.2. Технічні засоби та способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття й засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини та фуражу. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини. 40

Список рекомендованої літератури 49

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань розроблено відповідно до навчальної програми дисципліни "Безпека життєдіяльності", затвердженої Укоопспілкою 25.06.11.

Мета даних методичних рекомендацій - надання допомоги студентам при самостійному вивченні питань, відведених для самостійного опрацювання.

У роботі подано короткі методичні рекомендації щодо вивчення кожної теми, зазначено список рекомендованої літератури, запропоновано запитання для самоперевірки.

Працювати над кожною темою необхідно в такій послідовності:

1) уважно розглянути програму;

2) ознайомитися з методичними рекомендаціями і конспективним викладом питань;

3) опрацювати рекомендовану літературу;

4) скласти конспект;

5) відповісти на запитання для самоперевірки. Самостійне опрацювання навчального матеріалу сприяє:

• глибокому засвоєнню навчального матеріалу шляхом опрацювання рекомендованої літератури;

• самостійному складанню тестів, написанню статей, рефератів;

• створенню презентацій із дисципліни;

• стимулюванню використання телекомунікаційних засобів (комп'ютерних програм, мережі Інтернет тощо) при опрацюванні навчального матеріалу;

• оволодінню культурою мови, логічним мисленням;

• розвитку вмінь формулювання висновків;

• формуванню широкого світогляду, позитивних моральних засад, умінь працювати з літературою.

Окремі питання тем дисципліни повністю виносяться на самостійне вивчення.

Самостійне опрацювання передбачає складання конспекту за питаннями, які рекомендовані з кожної теми.

При підготовці конспекту можна використовувати різноманітні друковані та інші матеріали (наприклад, з мережі Інтернет).

При використанні спеціальних термінів та скорочень варто скласти короткий словник основних термінів та визначень, що вживаються під час роботи і є базовими для розуміння матеріалу, що вивчається.

Словник термінів подається на початку або в кінці роботи.

Рекомендовано також самостійно розробляти та пропонувати для розгляду презентації з тем дисципліни.

Оволодіння навчальним матеріалом з курсу "Безпека життєдіяльності" потребує опрацювання як основної, так і додаткової літератури, періодичних видань.

Вивчення дисципліни направлене, перш за все, на формування у майбутнього фахівця культури особистої безпеки, відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки тощо.

Важливо усвідомити, що усунення негативних факторів, запобігання небезпекам та зменшення наслідків їх прояву можливе лише при володінні відповідними знаннями і вміннями.

Особливістю дисципліни "Безпека життєдіяльності" як науки є тісний зв'язок з іншими дисциплінами, зокрема з: філософією, біологією, фізикою, хімією, психологією, соціологією, екологією та ін., а також із практичною діяльністю людини.

Тому при вивченні питань, запропонованих для самостійного опрацювання, необхідно обов'язково користуватися не тільки підручниками з безпеки життєдіяльності і додатковою літературою, а й підручниками і довідниками з біології, фізики, хімії, психології, соціології, використовувати знання, отримані у школі.

Контроль за виконанням завдань самостійної роботи здійснюється таким чином:

• перевірка конспекту з питань самостійної роботи;

• усне опитування з тем чи питань самостійної роботи;

• перевірка виконання індивідуальних творчих завдань: рефератів, тестів, кросвордів, статей, огляду літератури із заданої теми тощо;

• опитування під час заліку з дисципліни.
ТЕМА 1. КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
При вивчені даної теми слід звернути увагу на періоди виникнення проблеми забезпечення безпеки людини, на характеристику груп небезпек, які загрожують людству на різних етапах його розвитку. Далі варто зазначати наукові засади безпеки життєдіяльності та основні поняття й визначення у безпеці життєдіяльності.

План

1. Історія виникнення питань, пов'язаних із проблемою безпеки життєдіяльності людини

2. Наукові засади безпеки життєдіяльності

3. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
1. Історія виникнення питань, пов'язаних із проблемою безпеки життєдіяльності людини
Проблема захисту людини від небезпек постала водночас із появою її на Землі. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, так само як і людство загалом дбало про безпеку свого існування.

Первісна людина була тісно пов'язана із природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили головну загрозу.

Другою групою небезпек, які становлять загрозу для людини з часу її існування на планеті, є дії інших людей. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші акти насильства і сьогодні мають місце у житті людства.

Третьою на Землі з'явилася група небезпек, що походять від об'єктів, створених людьми: машин, хімічних та вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро- та мікроорганізмів тощо, т.зв. антропогенні чинники. Дані небезпеки пов'язані із прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створити матеріальні блага і, як не парадоксально, із пошуком більшої безпеки.

Протягом усієї історії людство прагне зробити життя більш зручним. Проте у людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють мету, людина стає додатком до створеного нею, а її творіння становлять загрозу для неї самої. Разом із тим, можна навести багато прикладів, які свідчать про те, що завдяки набутим знанням із розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинутих країнах світу нині становить приблизно 80 років і продовжує зростати.

Історія розвитку людства з ранніх стадій відзначена увагою до умов трудової діяльності, у т.ч. до питань захисту здоров'я людей.

Умови праці розглядалися в роботах Аристотеля (384 -322 p. до н.е.), Гіппократа (460 - 377 р. до н.е.) та ін.

У 1847 p. A.M. Нікітін видав книгу "Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів", де описав заходи, що мають вживатися для попередження професійних захворювань та аварій.

Однією з найнебезпечніших галузей діяльності була і залишається в багатьох країнах, у т.ч. в Україні, гірнича справа Тому вже з часів середньовіччя учені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною діяльністю (Георгій Агрікола, Парацельс).

Знаменитий медик епохи Відродження Парацельс (1493 -1541) вивчав небезпеки, пов'язані з гірською справою. Йому належить висловлювання: "Усе є отрута, і усе є ліки. Тільки одна доза робить речовину чи отрутою чи ліками". Німецький лікар і металург Агрікола (1494 - 1555) виклав питання безпеки у своїй праці "Про гірську справу".

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В. Ломоносов (1711 - 1765). Йому належать основні праці з безпеки робіт у гірській справі, в яких знайшли своє відображення методи боротьби із професійними шкідливими факторами, у т.ч. з пилом; він був розробником дробильних машин для полегшення роботи гірників; займався питаннями кріплення лави і вентиляції рудників. Йому належить пріоритет у розробці засобів захисту будинків і споруд від удару блискавки. У 1763 р. М.В. Ломоносов видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У XIX - XX ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості з'являються учені, які займаються проблемами безпеки на виробництві:

В.Л. Кирпичев (1845 - 1913) - перший ректор Харківського політехнічного інституту - уперше ввів курс "Техніка безпеки" в інституті;

І.М. Сеченов - фізіолог - науково обґрунтував припустиму тривалість робочого дня, показав роль нервової системи в трудовому процесі;

Ф.Ф. Ерісман - професор Московського державного університету - розробив питання гігієни праці. Важливий внесок у розвиток науки зробили Д.П. Нікольський (1855 - 1918), В.А. Левицький (1867 - 1936), А.А. Сочинський (1874 - 1960), СІ. Каплун (1897 - 1943) та багато інших.

Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним із показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д. Зелінським у 1915 p., який майже без принципових змін використовується дотепер.

У XX ст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресивне руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного та майбутнього поколінь існування людської цивілізації. Людство опинилося під загрозою поступового вимирання внаслідок безперервного погіршення умов навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів.

Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної кризи спонукали до проведення спеціальних досліджень та вжиття заходів, які дозволили б вирішити двоєдине завдання - збереження рівноваги у природі та забезпечення належних умов життя. Перші положення, що отримали всесвітнє визнання, викладено у працях, т.зв. Римського клубу - неформальної організації вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління тощо, створеної у 1968 р.

38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН 1983 p. створила Міжнародну комісію по навколишньому середовищу та розвитку, що покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. дана комісія підготувала фундаментальне дослідження "Наше спільне майбутнє".

У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена Концепції сталого розвитку світового співтовариства. На конференції було прийнято документ "Порядок денний XXI століття" та зроблено висновок про необхідність такого партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства.

Можна наводити ще багато прикладів, які свідчать пре людські зусилля, спрямовані на власну безпеку, та водночас можна навести не менше прикладів, які дали підставу Жану Батісту Ламарку в 1809 р. заявити: "Інколи здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя".

Розвиток наукового напряму «Безпека життєдіяльності» можна поділити на три основні етапи:

І - підготовчий (безсистемний);

ІІ - становлення (систематизації);

III - удосконалювання (сучасний).

Перший етап тривав із давніх часів до кінця XX ст. Основні його риси - формування методів і напрямів (наукових дисциплін), що стосуються питання безпеки життєдіяльності Найважливішим результатом даного етапу варто вважати формування у свідомості людей необхідності вирішення проблем БЖД.

Другий етап почався з кінця XX ст. і пов'язаний з науковою і суспільною діяльністю професорів С.В. Белова і О.Н. Русака. Вчені зуміли об'єднати існуючі наукові дисципліни, пов'язані з безпекою життєдіяльності; в опублікованих ними наукових працях було сформульовано закони, аксіоми й окремі положення, що об'єднали різні наукові підходи в один - безпеку життєдіяльності.

Нині формується системний підхід до вирішення проблеми забезпечення належного рівня безпеки життєдіяльності в Україні.

Третій етап триває з початку XXI ст. і характеризується наявністю значного досвіду роботи науковців, фахівців із питані безпеки життєдіяльності, що дає можливість створити міцну наукову основу напряму безпеки життєдіяльності.

За минулі роки опубліковано кілька монографій, наукових статей та інших наукових праць із питань БЖД. Щорічне проводяться міжнародні конференції, наукові читання, присвячені питанням екології та безпеки життєдіяльності. Все це спрямовано на вдосконалення надзвичайно важливої дисципліни "Безпека життєдіяльності".
2. Наукові засади безпеки життєдіяльності
Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.

У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «FORM-OSE», науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

• гуманітарні (філософія, культурогія, лінгвістика);

• природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

• інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

• науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

• науки про суспільство (соціологія, економіка, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини (рис. 1).

Рис. 1. Структура наук про безпеку

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура, соціальна екологія та інші науки.

Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.

У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.

Наука — це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацювання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою — опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру досліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність.

Безпека життєдіяльності зараз формується як наука, яка забезпечує єдиний, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.
3. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» розпочнемо з назви, яку складають два слова «безпека» і «життєдіяльність».

Спочатку розглянемо термін «життєдіяльність».

Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'явився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції

свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо.

Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів (Н. Ф. Реймерс).

З цього досить складного визначення виведемо головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. «Усі живі істоти повинні діяти або ж загинути. Миша повинна перебувати у стані руху, птах літати, риба плавати і навіть рослина повинна рости» (Селье Г. От мечты к открытию. — М., 1987. — С. 32). Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Поняття «людина», «життя» і «діяльність людини» ширше розглянемо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі л юдина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас іавдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людського організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоров'я людей присвячений наступний розділ посібника.

Перейдемо до визначення терміна «безпека».

Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як «такий стан будь-якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека». Але подібне визначення не може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета.

Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін «небезпека», який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти такі визначення:

- небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;

- небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик». Більш детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити нескладно. Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі.

Безпека — це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development) — такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.
Запитання для самоперевірки
1. Коли виникла проблема забезпечення безпеки людини?

2. Охарактеризуйте основні групи небезпек, які загрожують людству протягом історії її розвитку.

3. Вкажіть етапи розвитку наукового напряму «Безпека життєдіяльності».

4. Проаналізуйте основні поняття у безпеці життєдіяльності.

1 2 3 4 5

Схожі:

Безпека життєдіяльності – як поняття. Безпека абсолютна й відносна.... Сучасна людина живе у світі небезпек – природних, технічних, антропогенних, екологічних та ін	БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної
Безпека життєдіяльності : дидактичні картки / упор. І. Майданюк.... Безпека життєдіяльності : дидактичні картки / упор. І. Майданюк. – К. Шк світ, 2014. – 112 с. – (Б-ка " Шкільного світу")	Теми рефератів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» Життєдіяльність як комплекс взаємозв’язків у системі “Людина – життєве середовище”
Задача 2 (Додатки 1,3) Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Поняття – безпека, ризик, небезпека. Аксіома про потенціальну небезпеку. (4-7,14,26)	Панорама досвіду Формування культури здоров’я та навичок здорового способу життя на уроках “Основи здоров’я» та «Безпека життєдіяльності”
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Хто такий незнайомець” (яких дорослих ти знаєш, хто вони такі, з ким і як можна поводитись)	План-конспект Література: С. М. Літвак «Безпека життєдіяльності» Тема 8: Екологічні проблеми в сучасному світі й Україні. Надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру. Заходи щодо їх...
Реферат на тему «Науково-технічний прогрес і безпека праці» Розвиток науково-технічного прогресу і актуальність захисту життєдіяльності та охорони праці	Реферат на тему «Науково-технічний прогрес і безпека праці» Розвиток науково-технічного прогресу і актуальність захисту життєдіяльності та охорони праці

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання