56
56.Проблеми в системі «Суспільство - суспільство».
-проблема війни та миру
-мілітаризація (незаконі зброї)
-регіональні конфлікти
-протирічя між групами держав
Суть цих проблем виживаня людства у соціумі.
|
54
54.Що ви розумієте під глобальними проблемами сучасності?
Під глобальними проблемами розуміють комплекс суспільних важливих питань від вирішеня яких залежить розвиток та існування цивілізації.
Глобальні проблеми слід розуміти у двох підходах:
1.У вузькому підході до глобальних проблем відносяться всього кілька(потепліня).
2.У широкому розуміні належить десятки а навіть і сотні проблем.
Кілька глобальних проблем постійно змінюються.На сучасному етапі іде тенденція до їх зростання.
|
51
51.Характеристика понять «людина», «індивід», «особа», «особистість».
Людина-відображає загальні риси людського роду,тобто характеризує родову істоту.
Індивід-це окремих представник людського роду,тобто окремо взята людина.
Особа-це людський індивід взятий в аспекції його соц.якостей,тобто це людина що пройшла соціалізацію.
Особистість-це неповторний самобутній спосіб буття конкретним особам.
|
23
23.Основні положення філософського вчення Г. С. Сковороди.
Філософське вченя Сковороди можна звести до таких основних положень:
1.Існуючий світ він ділить на 3 світи:
-велиуий світ або макрокосм (всесвіт)
-малий світ або мікрокосм (людина)
-символічний світ (біблія)
2.Ці всі 3 світи і все існуєче склад. З 2 натур:видимої та невидимої (як матеріальне та ідеальне, тілесне та духовне дві протилежності).
3.Оскільки у мікрокосмі певною мірою проявляються всі тв закономірності що і у великому світі,то не потрібно ганятися за пізнаням всесвіту досить збагнути свою власну природу.
4.Якщо пізнаєш себе то обереш спосіб життя від свого заняття відповідно до своїх природних нахилів.
5.Для щастя треба знати що видиме,тілесне,матеріальнеє тимчасовим та минущим,а не видиме вічним та головним.
|
32
32.Принципи діалектики.
Принцип- це загальні та універсальні основоположені ідеї,настанови критерії,які визначають смисл та роль всіх інших елементів у с-мі.
Існує 3 основних принципи:
1.Принцип розвитку- якби не поєднувались якісні зміни об’єктів будь-який об’єкт проходить обов’язково з стадією розвитку.
2.Принцип взаємозв’язку у взаємозумовленості(принцип зв’язку) – кожен об’єкт у цьому світі перебуває у зв’язку з іншими об’єктами.
3.Принцип детермінізму.
Детермінізм(від лат.той що визнає,обмежує) – це поясненя явищ на основі причиної зумовленості.Практичний досвід та наукові дослідження показали що в багатьох випадках вдається встановити джерело змін які тягне за собою інші тоді перше це причина , друга наслідок.Сучасний детермінізм включає в себе два протилежних типи явищ:
1.причина детермінація
2.відносини між взаємопов’язаними явищами які немають причинного характеру.
|
33
33.Категорії діалектики.
Категорії діалектики – це найбільш широкі понятя які відображають загальні властивості процесу розвитку і взаємозв’язку явищ світу.
Загальне,одиночне,особливе.
Загальне – це об’єктивні ознаки явиша які вказують на його належність до певної множини явищ.
Одиночне – це індивідуальні ознаки явища які відрізняють його від інших явищ.
Особливе – це специфічні ознаки явища які в одночас вказують на його належність до певної множини і відрізняють його від інших множин.
Причина та наслідок:
Ці ф-ські категорії дають про себе знати у всіх сферах д-сті.Кожне явище яке викликане до життя породжує інше,тоді 1-е це причина,2-е наслідок.Причиність має загальний характер не має і не може бути безпречиних явищ.
Необхідність та випадковість:
Ці категорії полярно протилежні необхідність проявляється обов’язкова воно виявляє щось важливе та істотне.Випадковість може бути а може і не бути.Необхідність та випадковість взаємопов’язані.Випадковість виступає як форма прояву та доповнення необхідності.
Можливість та дійсність:
Ці категорії відображають виникнення та розвиток предметів та явищ речі не існують вічно.Що зможе зявитися ставати дійсним і зникати,але за певних умов.В результаті розвитку виникає не одна можливість а кілька.
Зміст та формула:
Будь-який предмет склад.з певних елементів в яких протікають процеси ці елементи і процеси встановлюють зміст предмета.Зміст і форма взаємопов’язані і не існують одгне без одного.У процесі розвитку зміст відіграє провідну роль його зміна проводить до зміни форми.
Сутність і явище:
При знайомством предметом у вічі впадають насамперед зовнішні ознаки (колір,розмір) і згодом у результаті вивченя ми проникаємо у глибині властивості предмета,починаємо розуміти його зміст та призначення.Сутність та явища пов’язані між собою.Зовнішні ознаки відображають внутрішню структуру.
|
34
34.Закони діалектики.
Закон- це об’єктивний загальний та істотний зв'язок явищ і предметів який харак.повториністю.
Виділяють 3 основні закони діалектики:
1.Закон переходу – культурних змін у якісні є такий закон за яким дрібні спочатку непомітні кількісні зміни поступово нагромаджуються,на якомусь ступені порушують міру предмету і викликають корені якісні зміни в наслідок чого предмети змінюються стара якість зникає нова виникає.Цей закон працював над ним Гегель.
2.Закон єдності та боротьби протилежностей- цей закон в діалектиці посідає особливе місце.В світі існують предмети які мають риси що в діалектиці назив.протилежностями.
Протилежність-не тільки різнв сторони,явища але й такі що не можуть існувати одне без одного.
3.Закон заперечення- при розгляді взаємовідношеня старого і нового в очі кидається те що на зміну старому приходить нове.Старе зникає нове появляється.У світі ніщо не виникає з нічого, і ніщо не зникає.Зчасом воно старіє і тому заперечується іншим явищем.
|
72
72.Іудаїзм.
Іудаїзм — одна з найдавніших етнонаціональних релігій, яка започатковує ідею єдиного Бога-творця й володаря Всесвіту; поширена здебільшого серед євреїв.
Назва цієї релігії виникла в VI ст. до н. е. в середовищі грекомовних євреїв («елліністів») з метою відокремлення власне еллінізму від єврейського релігійного способу мислення. Сам же іудаїзм як релігія єврейського народу зародився значно раніше. Його походження і розвиток можна прослідкувати в Старому Завіті.
Сучасний іудаїзм значною мірою відрізняється від іудаїзму Старого Завіту. Суттєві зміни в релігії іудеїв почалися ще в часи Вавилонського полону. Ще тоді вони почали збиратися для молитов і роздумів в особливих місцях — синагогах. Навіть після відновлення Єрусалимського храму синагоги продовжували залишатися місцями молитовних зібрань більшості іудеїв. Коли ж римляни остаточно знищили храм, синагоги стали офіційними центрами розповсюдження іудаїзму.
Святе Письмо. Святе Письмо іудаїзму відоме також за давньоєврейською абревіатурою як ТаНаХ. Воно складається з Тори (Закону, П´ятикнижжя Мойсеевого), Невиїм (євр. — Пророки — 21 книга) та Кетувім (євр. — Писання — 13 книг). Цей канон було остаточно затверджено приблизно у 100 р. рабинським собором у м. Ямнія (Палестина) під керівництвом рабина Іонафана Бен Закката. Іонафан заснував рабинську школу в Ямнії, яка проіснувала 60 років. Її вчителі почали складати збірку коментарів до Тори.
Віровчення та культ. Спасіння іудея досягається жорстким дотриманням усіх 613 вимог Тори. 365 із них (за кількістю днів сонячного року) забороняють певні вчинки, наприклад «не вбий», «не вкради». 248 (за кількістю органів людського тіла) наказують, наприклад «шануй батька твого і матір твою». Кожна з цих вимог розроблена до найменших дрібниць.
Кожного, хто порушив заборони Тори, карають: йому наносять тридцять дев´ять ударів паском із волячої шкіри. Перед екзекуцією покараного оглядають, щоб визначити, чи зможе він витримати тридцять дев´ять ударів, чи це не приведе до смерті. Не можна карати людину більше, ніж вона зможе витримати. Рішення про покарання смертю могло затверджувати лише зібрання із 71 мудреця Тори — Синедріон (Великий Бет-дін), що збиралося в Єрусалимському храмі. У 60 р. до н. е. смертну кару в Ізраїлі було відмінено, і нині тілесні покарання не застосовуються.
|
43
43.Методи емпіричного рівня наукового пізнання.
Методи емпіричного рівня наукового пізнаня:
1.Опис-запис пактів
2.наукове спостереженя-розгляд предметів і явищ в їх природніх умовах.
3.експеремент-створеня штучних умов перевірки гіпотез і передбаченя теорій.
4.індукція-від окремого до загального.
|
|