Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Об’єднаних Націй, Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду
|
Скачати 1.97 Mb.
|
|
31. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Географічна структура торгівлі товарами є наслідком принаймні двох обставин. По-перше, історично так склалося, що Україна ще значно зберігає основні риси своєї участі в територіальному поділі праці, який відбувався протягом декількох століть в територіальних мережах Російської імперії та СРСР. Значна кількість українських фірм зберегла кооперативні зв'язки з підприємствами колишніх союзних республік, ринки країн СНД для нас добре знайомі, як і наш для них. По-друге, Україні нелегко пробитися на ринки розвинутих країн і країн, що розвиваються, через дуже сильну конкуренцію і часто через невідповідність наших товарів світовим стандартам; нерідко наш експорт потерпає і через дискримінаційну політику деяких країн щодо України. Тому основна частина українського зовнішнього товарообігу припадає на країни СНД. Поступово Україна диверсифікує свою географічну структуру торгівлі, і частка СНД знижується. Водночас зростають обсяги торгівлі з розвинутими країнами. Прте, Обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами між Україною та Росією у 2010 році збільшився на 15,3 мільярдів доларів або в 1,6 рази і склав майже 41,5 мільярдів доларів.Із країн, що розвиваються, суттєво зміцнилися торговельні зв'язки з Туреччиною і з Китаєм: вона зросла в 1,8 рази. 32. Участь України у світовій торгівлі послугами Торгівля послугами відіграє особливу роль у міжнародній економічній діяльності України. Особливості участі України в міжнародній торгівлі послугами традиційно зумовлюється тим, що вона до певної міри компенсувала негативне сальдо загального торгівельного балансу країни, Це відбувалось завдяки наявності таких особливо важливих для торгівлі послугами переваг міжнародної економічної діяльності, як сприятливе географічне розташування ( в економічній термінології – транзитний статус), наявність відповідно до історичних традицій участі в міжнародній торгівлі розгалуженої транспортної інфраструктури рухомого складу. Цей транспортний потенціал , навіть з урахуванням його кризового стану на зламі століть, може, порівняно з переважною частиною економіки, розглядатись як достатньо потужне джерело валютних надходжень. Отже, можна відзначити, що позитивним явищем для України є порівняно значний розвиток сфери послуг. У послуг як виду економічної діяльності є низка об’єктивних переваг, які мають велике значення для трансформаційної економіки України. Так, інвестиції, взагалі кошти, які вкладаються у сферу послуг, мають, як правило порівняно невеликий термін окупності. Швидкий обіг капіталу в певній сфері чи галузі є важливим чинником розвитку для дефіцитної економіки. Подібний сектор економіки, яким, власне, і є сфера обігу, сам по собі може стати рушійною силою її розвитку. Відносно менші обсяги капіталу, що потрібні для організації виробництва, означають більші можливості для бізнесу, створення робочих місць. Але структура сфери послуг, яка бере участь у міжнародному співробітництві є дещо гіпертрофованою . На транспортні послуги припадає –85% ,зокрема на трубопровідний транспорт –67% (Н-д: для Росії, Європейського Союзу транспортні послуги становлять ¼ від загального показника експорту послуг). Водночас рівень експорту ділових, туристичних послуг, а тим більше послуг інформаційних та таких, що пов’язані з докладанням висококваліфікованих виробничих зусиль, не відповідає потенціалу України. 33. Джерела зовнішнього фінансування країн. До джерел зовнішнього фінансування країна належать:
34. Характеристика інституційної та валютної структури світового фінансового ринку. Світовий фінансовий ринок з інституційного погляду — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів. Інституційна структура світового фінансового ринку - це сукупність інституцій, через які здійснюється рух та перерозподіл світових потоків фінансових ресурсів. У найзагальнішому вигляді вона має такий вигляд:  Валютна структура світового фінансового ринку складається з трьох елементів:
Основні тенденції розвитку валютної системи світового фін. ринку : - Підвищення ролі євровалют;
35. Характеристика географічної та функціональної структури світового фінансового ринку Світовий фінансовий ринок становить собою сукупність попиту на позичковий капітал з боку позичальників та його пропозиції з боку кредиторів країн світової співдружності. Він забезпечує акумуляцію і перерозподіл фінансових ресурсів через посередників. Світовий фін. ринок за функціональною структурою включає в себе кредитний ринок (ринок боргових зобов'язань), ринок титулів власності, ринок фінансових дериватів і ринок валюти. Міжнародний кредитний ринок становить собою сукупність кредитних відносин, що функціонують в масштабі світового господарства. Іншими словами, міжнародний кредитний ринок — це попит і пропозиція кредитів на рівні світового господарства. На світовому кредитному ринку рухаються боргові зобов'язання, які підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника. Ринок титулів власності — це попит і пропозиція акцій і депозитарних розписок. Ринок фінансових дериватів становить собою ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до іншого фінансового або реального активу. Крім функціональної структури, міжнародний фінансовий ринок класифікують за географічною структурою. Вона відображає рух капіталу між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри. На формування міжнародних фінансових центрів роблять вплив такі фактори, як високий рівень розвитку країни, активна участь в міжнародних економічних відносинах, високорозвинутий національний ринок капіталів, ліберальне (пільгове) валютне і податкове законодавство, зручне географічне розташування, політична стабільність в країні. 36. Характеристика світових фінансових центрів Світові фінансові центри – це місце зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, які здійснюють міжнародні валютні кредитні, фінансові операції, реалізують угоди з цінними паперами та золотом. Формування світових фінансових центрів обумовлено: - високим рівнем розвитку економіки країни; - високорозвиненим національним ринком капіталу; - активною участю країни в міжнародних економічних відносинах; - ліберальним (пільговим) валютним та податковим законодавством; - вигідним географічним розташуванням; - політичною стабільністю. Основні умови міжнародного фінансового центру:
Існують певні види офшорних фінансових центрів: * паперові центри, що зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім, * функціональні центри, що здійснюють депозитні операції і надають позики. Класифікація міжнародних фінансових центрів Існує три типи офшорних банківських (фінансових) центрів: I тип — нью-йоркська модель — передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. Існує корпоративне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо), може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподаткування ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорку, Токіо); II тип — лондонська модель. У Лондоні, Гонконзі фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку.. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів; III тип — «податкове сховище». До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне опода-ня й опод-ня ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії. Основні міжнародні фінансові центри:
37.Особливості розвитку світового ринку цінних паперів Цінні папери - фінансові документи, які продаються і купуються, а також дають право їх власнику одержувати в майбутньому грошову винагороду. До цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі та інші аналогічні фінансові документи. Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин із приводу купівлі-продажу, де зіштовхуються попит та пропозиція і визначається ціна Ринок цінних паперів безпосередньо складається з первинного і вторинного ринків. На первинному ринку здійснюється емісія державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій, що випускаються різними акціонерними компаніями як фінансового, так і нефінансового профілю. Вторинний ринок цінних паперів являє собою нецентралізовану чи централізовану (фондова біржа) купівлю-продаж емітованих цінних паперів. Існування нецентралізованого ринку цінних паперів зовсім не означає стихію торгівлі ними. Поява цінних паперів обумовлена безпосередніми потребами процесу суспільного відтворення, оскільки розвиток національних економік вимагає все більше і більше капіталовкладень, які навіть великі комерційні банки не в змозі забезпечити. Спочатку цінні папери функціонували на території країн-емітентів, згодом вони переступили національні кордони і стали обертатися на ринках інших країн. Цей процес особливо прискорився у 70-ті роки, коли в розвинутих країнах були відмінені обмеження на переміщення капіталу за кордон. У результаті цього фондовий ринок набув інтернаціонального характеру. Загалом, частка п'яти промислово розвинутих країн (США, Японія, Німеччина, Англія і Франція) становить понад 70 % всього обсягу світового ринку цінних паперів. Міжнародний ринок цінних паперів почав формуватися у результаті масового вивозу капіталу перш за все з країн, яким належать основні транснаціональні корпорації та банки. Формування цього ринку було прискорено такими факторами: • сучасною науково-технічною революцією, яка породила проекти, реалізація котрих потребувала використання капіталу декількох країн; • розвитком інтеграційних процесів; • стійкістю валютних курсів; • використанням спільних багатонаціональних валют; • успіхами у розбудові банківської та біржової справи. В міру росту інтернаціоналізації господарського життя звертання цінних паперів всі чіткіше здобуває міжнародний характер. Найбільші фінансисти, транснаціональні банки чи безпосередньо через підставні чи компанії обличчя проводять колосальні операції з "евробондз" і іншими цінними паперами. Приблизно дві третини міжнародних облігаційних емісій здійснюються в цінних паперах, що потім є в тім чи іншому ступені об'єктом продажів і покупок на вторинному ринку. Торгівля ними на фондових біржах багато в чому визначається винятково високим ступенем їхньої концентрації в руках порівняно невеликого числа інвесторів. Висновок:Міжнародний ринок цінних паперів є фактором, який полегшує різним господарським суб'єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює світовий процес економічного зростання. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнародне інвестування. Ринок цінних паперів займає особливе місце у структурі сучасного міжнародного інвестиційного ринку, що обумовлено, насамперед, унікальними особливостями цінних паперів як фінансово-інвестиційних інструментів. 38. Особливості діяльності транснаціональних банків Транснаціональні банки – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ. ТНБ характеризуються такими основними рисами: інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу; фінансовий потенціал; притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах. До транснаціональних відносять банки з активами не менше 2 млрд. дол. і власною мережею філій не менше ніж у п’яти іноземних державах. У даному визначенні ми спостерігаємо кількісну характеристику ТНБ, яка допомагає визначити міць банку. Якісна характеристика ТНБ — різновид міжнародної кредитно-фінансової організації універсального типу, більша частина капіталу якої — національна, з широко розгалуженою мережею національних та закордонних підрозділів, чия діяльність сприяє посиленню міжнародних зв’язків фінансового капіталу і взаємодії національних економік. До основних принципів діяльності ТНБ відносять: 1) струнку організаційну структуру, яка має сприяти проведенню банківської політики на внутрішньому і зовнішньому ринках; 2) застосування наукового менеджменту; 3) довгострокове планування, яке підтримує впевненість акціонерів у майбутньому банку; 4) якісне виконання своїх функцій, зосередження уваги на своїх клієнтах, забезпечення їх необхідними послугами; 5) розширення обсягів експансії банківського капіталу; Основними функціями транснаціонального банку є:
Основні риси діяльності транснаціональних банків: -міжнародний характер банківських операцій, -універсалізація діяльності ТНБ, -високий ступінь захищеності практично всіх операцій ТНБ, - надання високих гарантій на чинені угоди, іншими словами, -гарний ступінь захисту від можливих ризиків у даній області. Види послуг, що надають ТНБ, класифіковані в агреговані категорії: -прийняття депозитів на оншорних ринках за кордоном і на оффшорних (євровалютних) ринках -здійснення міжнародних д операцій з іноземною валютою, міжбанківськими депозитами, дорогоцінними металами -послуги по фінансуванню міжнародної торгівлі і грошовому менеджменту міжнародні інвестиційні банківські послуги, тощо Зарубіжна структура ТНБ представлена: 1) представництвами. Представництва не виконують прямих банківських операцій, але збирають різноманітну інформацію про країни перебування, встановлюють попередні контакти з потенціальною клієнтурою банків, тощо 2) філіями. Філії встановлюють вигідні зв’язки з іноземною клієнтурою, збирає інформацію про особливості регулювання банківської діяльності в цій країні, про ринкові умови. 3) дочірніми підрозділами - іноземна компанія, у якій вітчизняний батьківський банк володіє контрольним пакетом акцій чи має інший контроль. 4) Спільний банк – це іноземна компанія, у якій батьківський вітчизняний банк не володіє контрольним пакетом акцій, засновується декількома різними банками, що поділяють власність і в деяких випадках керування банком 5) іншими підконтрольними підрозділами: 6) ТНБ може почати свої операції в іншій країні, утворивши у вітчизняному офісі міжнародний департамент 39.Причини сучасної світової фінансової кризи та її наслідки для розвитку економіки України Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку. Основними її причинами, на мою думку, є: - надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи(ФРС) США, - Переваги фінансової складової у світовій економіці. Фінансова система практично перестала адекватно відображати стан реальної економіки. Вона потребує негайних реформ, щоб слугувати економіці, а не навпаки, як це відбувається в епоху фінансової глобалізації. - недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, - недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях. - мірилом багатства у світ стала нерухомість, тому велика кількість людей інвестувала в неї кошти, а банки і фінансові компанії підігріті попитом роздавали іпотечні кредити всім охочим, що призвело до кризи боргових зобовязань, та зникнення інвестиційних банків та іпотечних облігацій; Глобалізація економічного розвиту, призвела до швидкого поширення кризи від США до інших країн. Розвиток міжнародної торгівлі, створення сучасної валютної системи і відкриття ринків для капіталів, призвело до інтенсивного переміщення капіталу в країни з більшим індексом дохідності, при перших ознаках кризи інвестори відкликали капітал до країн з меншим рівнем ризикованості, що спричинило негативні наслідки для краї рецепієнтів; У нашій країні причини фінансової кризи, на мою думку, полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб'єктів економіки. Унаслідок кризи українські банки стикнулися з кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, що уповільнює кредитування української економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних зобов'язань на зовнішніх ринках Фінансова криза спричинила підвищення світових цін на енергоносії. Українська економіка має сильну залежність від вартості цін на основні енергоносії — нафту та газ. Світова фінансова криза вплинула й на вітчизняну будівельну галузь. Передусім через істотні зміни в умовах іпотечного кредитування (підвищення ставок і посилення вимог) багато потенційних покупців не змогли отримати іпотечний кредит. Через значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку рівень світової інфляції істотно вплинув на зростання рівня інфляції в нашій країні. Таким чином, на сучасному етапі негативні наслідки глобалізації найгострішими виявилися для банківської системи, економіки й соціальної сфери майже в усіх країнах світу.( україни в тому числі) Банківські кризи нерозривно пов'язані з поглибленням процесів глобалізації та зростанням загальної нестабільності ринків. Тому ступінь відкритості національних економік повинен відповідати ступеню розвитку банківської системи та якості функціонування інститутів внутрішнього регулювання. 40.Види міжнародного інвестування та сучасні тенденції його розвитку Інвестиції – це спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток). Міжнародні інвестиції включають іноземні інвестиції – вкладення іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій в об’єкти інвестування на території даної країни; та зарубіжні інвестиції – вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (придбання цінних паперів зарубіжних компаній, майна тощо). Міжнародна інвестиційна діяльність – сукупність дій її суб’єктів (інвесторів та учасників) щодо здійснення інвестицій за кордон з метою одержання прибутку  Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – це підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує йому контроль над бізнесом, у який він вкладений; Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном у цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують контролю за об'єктом інвестування акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти); А) акціонерні цінні папери; Б) боргові цінні папери: облігації, простого векселя, боргової розписки; інструмента грошового ринку; фінансових дериватів (нота, опціони, варранти, ф'ючерси, свопи тощо). Опціон — договір (цінний папір), що дає покупцеві право купити або продати певний цінний папір або товар за фіксованою ціною після закінчення певного часу або на певну дату. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві замість на його зобов'язання реалізувати вищевказане право. Варрант — різновид опціону, що дає можливість його власникові придбати в емітента на пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного періоду. Ф'ючерс – обов'язкові для виконання стандартні короткострокові контракти на покупку або продаж певного цінного папера, валюти або товару за певною ціною на певну дату в майбутньому. Види інвестиційних активів:
За оптимістичним сценарієм, обсяги інвестицій мають збільшуватись в 2012-2014роках порівняно з 2009-2011р, та маються досягти обсягів докризової економіки 2007року. Прогнозується підвищення активності на глобальних фондових ринках; 41. Порівняльна характеристика прямих та портфельних інвестицій прямі інвестиції - господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою; портфельні інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання цінних пaпepiв, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так i пов'язаними з ним особами, в обсягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій). Портфельні інвестиції не можна вважати противагою прямим, вони є їx доповнюючим елементом. Однак між ними є принципова різниця. Прямі інвестиції мають безпосередній вплив на обсяги капітальних вкладень в економіку. Мета прямих інвестицій - встановлення контролю за діяльністю підприємства i одержання прибутку від його господарської діяльності. Прямі фінансові інвестиції дають змогу підприємству реалізувати стратегічні цілі свого розвитку швидким i дешевим шляхом. Так, при галузевій або регіональній диверсифікації операційної діяльності, нарощенні обсягів виробництва i реалізації продукції шляхом «захоплення» підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку та інших аналогічних випадках підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку у статутному фонді) суб'єктів господарювання, сума покупки яких становить більше половини ринкової вартості їx бізнесу (50 % плюс одна акція). Портфельні інвестиції передбачають одержання стабільного поточного доходу у вигляді відсотків або дивідендів i додаткового доходу у вигляді різниці мiж ціною придбання i реалізації активу (курсової різниці). Прямі інвестиції впливають на рівень зайнятості i стан внутрішнього ринку країни, чого не скажеш про портфельні інвестиції. Портфельні інвестиції є більш ліквідними, ніж прямі. Через цю особливість вони дають можливість заробити «гарячі гроші» (звичайно за умов розвиненого ринку цінних паперів). У розвинених країнах критерієм віднесення інвестицій до прямих є 10 %-ва частка у статутному фонді об'єкта інвестування. Інвестиція може вважатися прямою i з меншою часткою участі, однак вона повинна забезпечувати реальний вплив на господарську діяльність об'єкта інвестування. Якщо ж частка участі становить понад 10 %, але реальний контроль за об'єктом відсутній, то інвестиція прямою не вважається 42. Світові тенденції руху прямих іноземних інвестицій Прямі́ інозе́мні інвести́ції — це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10% статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством. На сучасному етапі триває нагромадження прямих іноземних інвестицій, і, як наслідок, зростає їх питома вага у загальній сумі іноземних капіталовкладень у країни, що розвиваються. Серед причин більш швидкого нагромадження ПІІ у країнах, що розвиваються, у наш час необхідно виділити такі. По-перше, поліпшення умов економічного розвитку, пов'язане із зміцненням політичної незалежності та самостійності, з певними соціально-економічними перетвореннями, подальшим формуванням і розвитком ринкової інфраструктури, наслідком чого стали відносно вищі темпи економічного розвитку, хоча під впливом фінансових кризпостерігалося зниження темпів, а в окремих країнах і падіння обсягів виробництва. По-друге, дедалі активніше включення країн, що розвиваються, до системи міжнародного поділу праці, світогосподарських зв'язків, міждержавних інтеграційних процесів, процесів транснаціоналізації та глобалізації економіки. По-третє, з 90-х років країни, що розвиваються, переходять від політики обмеження, націоналізації та навіть експропріації ПІІ до політики лібералізації та стимулювання з наданням значних пільг і гарантій. Зростає кількість міжнародних угод з приводу руху ПІІ. Причому, якщо раніше ініціаторами таких угод були, головним чином, розвинуті країни, то нині дедалі більшу самостійність та ініціативу проявляють країни, що розвиваються. По-четверте, значно нижча вартість робочої сили порівняно з розвинутими країнами, в яких витрати на заробітну плату становлять більшу частину витрат виробництва. Аналіз тенденцій прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, свідчить, з одного боку, про значну географічну диверсифікацію, з іншого — про надзвичайно високу концентрацію. Як показують дані, на 10 великих реципієнтів прямих інвестицій (абсолютна сума ПІІ перевищує 25 млрд. дол.) припадає 69%, на наступні 5 (понад 15 млрд. дол.) — 11,3%, на решту 108 країн — менш як 20%. Важливо підкреслити, що з 15 реципієнтів 10 — нові індустріальні країни (включаючи Чилі), 4 — нафтоекспортуючі країни, 1 — оффшорна зона. Серед розвинутих країн спостерігається висока міра географічної концентрації прямих іноземних інвестицій - їх найбільша і дедалі зростюча частина зосереджується в західноєвропейському регіоні: 65.2% у 1995р., 80% у 2000р. 58,6% у 2004р. 69%, у 2007, та 59,7% у 2008р. Головна причина, що зумовлює наростаючі темпи і масштаби прямих іноземних інвестицій у цьому регіоні, полягає в успішному розвитку інтеграційних процесів, і в першу чергу - у рамках Європейського Союзу (ЄС), спади ж пов’язані в основному з міжнародними економічними кризами, і, як наслідок – відтоком капіталу з більш розвинених країн до країн що розвиваються. Експерти консалтингової корпорації PriceWaterHauseCoopers прогнозують у найближчі 10 років десятиразове зростання світового ринку капіталів - до 200 трлн. дол. В результаті темп зростання світової економіки перевищить 20%. Як повідомляється у прес-релізі компанії, такий прогноз зроблений експертами в галузі управління PriceWaterHauseCoopers. На їх думку, трансформація традиційного бізнесу в електронний у найближчі роки неминуча, тому ситуація на фінансових ринках буде найсприятливішою для компаній, які переорієнтуються на використання найновіших інформаційних технологій та на створення нових партнерських відносин і об'єднань. 43. Фактори впливу на масштаби та структуру іноземного інвестування Найважливішими факторами, що впливають на іноземне інвестування, є власність, інтернаціоналізація і розміщення. Але ці фактори найбільш рельєфно проявляються на початкових етапах так званої стадії економічного розвитку чи отримання конкурентних переваг, що спонукається інвестиціями (за М. Портером): прямими та портфельними. Структура іноземних інвестицій:
Випереджаюче зростання портфельних інвестицій пояснюється тим, що, з одного боку, організацію і розміщення їх за кордоном дедалі частіше здійснюють інститути, які не володіють значними грошовими ресурсами й широкою інформацією про стан світового ринку цінних паперів (трастові й страхові компанії, пенсійні фонди, банки та інші фінансові установи), а з іншого – тим, що портфельні вкладення часто використовують не тільки як додаткове джерело прибутку, скільки для проникнення у високомонополізовані галузі, великі й найбільші корпорації. Слід розрізняти поняття “ввезення капіталу” та “іноземні інвестиції”. Ввезення капіталу – періодичний приплив іноземного капіталу; іноземні інвестиції – загальна сума накопиченого іноземного капіталу в національній економіці за певний період. Ця сума може зростати незалежно від того, ввозиться новий капітал чи ні. В першу чергу це стосується прямих інвестицій. 44. Контрактні форми міжнародного інвестування Контрактні (неакціонерні) форми інвестування: - Експорт-імпорт – торгівля товарами та послугами - найпростіша форма проникнення на міжнародні ринки. - Ліцензування – купівля-продаж права на нематеріальну власність (патенти, авторські права, програми, торгові марки, ноу-хау) на певний період. - франчайзинг – це передача продавцем (франшизером) права на використання своєї торгової марки покупцю (франшизі). Торгова марка для бізнесу покупця є найбільш важливим активом, завдяки чому продавець надає постійну допомогу покупцю в його бізнесі. Історія франфайзинга починається з ХІХ століття. В США 35% обороту роздрібної торгівлі – це франчайзинг (у Європі – 10%). Ця система охоплює майже всі види послуг, у тому числі ресторани і кафе, автосервіс тощо. - Інжинірингові контракти: інженерно-консультаційні – компанія консультує замовника на стадії підготовки будівництва (вибір оптимального проекту, складання кошторисної документації); інженерно-будівельні - компанія консультує замовника основному в нафтопереробній галузі - контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату. Талановиті менеджери – найважливіший актив фірми. Експорт гудвіла – це передача невидимих активів: досвіду управління та організації виробництва, управління фінансовими активами, товарного знаку; Підрядне виробництво – зв’язки на основі внутрішньогалузевої спеціалізації Факторинг – це здійснення посередницьких послуг у фінансових розрахункових операціях, який передбачає також обов'язки посередника щодо надання деяких інших послуг комерційного характеру - “проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності. Це можуть бути фірми-виробники промислового устаткування, будівельні фірми, консалтингові фірми, державні установи по виробництву певного виду продукції. -Лізинг – це особливий вид інвестиційної діяльності, спрямований на придбання лізингодавцем у власність вибраного лізинго-одержувачем майна у певного виробника (продавця) та надання цього майна за певну плату в тимчасове користування для підприємницької діяльності Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми: а) втрату контролю; б) можливе неадекватне використання ліцензій; в) можуть породжувати майбутніх конкурентів. Тому, набуваючи досвіду, фірми збільшують свою безпосередню участь в міжнародних операціях через поширення інвестиційної діяльності, головним чином через створення власних зарубіжних фірм та у формі спільного підприємництва. 45. Роль спільних підприємств у міжнародних інвестиційних процесах Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді: Дочірньої компанії – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом, але контролюється материнською компанією, яка володіє частиною акцій або всім капіталом; 2.2) асоційованої (змішаної) компанії – материнській компанії належить не основна частина акцій або 50%. 2.3) відділення – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі (представництво, партнерство, рухоме майно (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року); 2.4) спільне підприємництво – це а) діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності;б) організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності;Спільні підприємства створюються в таких формах: 1)акціонерні товариства,2)товариства з обмеженою відповідальністю,3)командитні товариства, холдинги тощо. Вони характеризуються трьома головними ознаками: спільним майном та спільним управлінням;спільним розподілом прибутку. 46.Роль злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі: Злиття і поглинання підприємств – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Злиття (merger) – це об’єднання двох чи більшої кількості компаній з метою підвищення ефективності господарської діяльності, заощадження на управлінських та маркетингових витратах, поліпшення конкурентної ситуації, усунення конкуренції між собою .Поглинання (takeover) – добровільна чи примусова купівля-продаж активів чи акцій однієї промислової чи фінансової компанії іншою; можлива купівля не всього пакету акцій, а лише його частини (контрольного пакету), яка надає можливість здійснювати ефективне управління та контроль за компанією, акції якої купуються Основними причинами злиттів і поглинань компаній виступають: глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції,переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР,проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту. Схеми здійснення злиттів та поглинань:1)компанія Х купує компанію У з оплатою в грошовій формі; 2)компанія Х купує компанію У з оплатою цінними паперами, випущеними компанією-покупцем; 3)компанія Х може купити контрольний пакет акцій компанії У, при цьому створивши холдинг для компанії У, який продовжує функціонувати як самостійна одиниця; 4)проведення злиття компанії Х і компанії У на основі обміну акціями між ними; 5)компанія Х зливається з компанією У і в результаті утворюється нова компанія Z. Акціонери компаній Х і У в певній пропорції обмінюють свої акції на акції нової компанії Z. Найбілші поглинання в Ураїні : П ридбання холдингом Metinvest B.V. (Нідерланди) 74% акцій ПАО «Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича» Придбання в червні 2010 р. російською іневстиційноюкомпанією «Тройка Диалог» 48% акцій металургійного комбінату «Запорожсталь» за 850 млн. дол.. В березні 2010 р. офшорна компанія Daveze Limited викупила акції гірничо-металургійного комплексу ЗАО «Донецкий электрометаллургический завод» у голландської компанії Milo Finance. В вересні 2010 р. польська компанія Alchemia з виробництва труб підписала угоду з ISD Huta Czestochowa Sp. z.o.o., підконтрольній ISD Huta Czestochowa, про придбання заводу (раніше Rurexpol) за 40 млн. дол. 47.Роль стратегічних альянсів у міжнародному бізнесу Стратегічні альянси (СА) — це а) особлива організаційна форма міжфірмових, міжкорпораційних зв'язків двох або більшої кількості компаній, в рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків; б) довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати. Цілі альянсів різні – це об’єднання наукового потенціалу корпорацій, виробниче кооперування і розподіл ризиків. Основні причини формування стратегічних альянсів: - отримання доступу до ринків партнерів, - використання нових технологій, - скорочення часу для нововведень. Стратегічні альянси – довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють їм розвивати співробітництво в галузі збуту продукції, НДДКР, виробництва продукції та технологічного розвитку . Цілі:Зниження ризику; Економія на масштабах виробництва; Обмін технологіями; Зниження чи подолання конкуренції; Долання торгівельних чи інвестиційних бар’єрів. Типи: Горизонтальні (в межах галузі).Вертикальні (з постачальниками чи споживачами продукції).Доповнювальні (глобальні авіаперевізники з регіональними. 48.Міжнародна інвестиційна діяльність України, її напрямки та масштаби Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій з метою одержання прибутку. Її суб’єктами — інвесторами є фізичні особи, корпорації, національні та міжнародні фінансові інституції, уряди країн, а суб’єктами — учасниками є фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора. Щодо суб’єктів міжнародної інвестиційної діяльності використовують такі поняття: інвестор інвестицій за рубіж — суб’єкт-донор, який є резидентом певної країни (країни базування) і який вкладає кошти в об’єкти за рубежем; зарубіжний реципієнт інвестицій — суб’єкт, який не є резидентом країни базування і який отримує кошти від інвестора, який є резидентом країни базування; іноземний інвестор — суб’єкт, який не є резидентом приймаючої країни і який вкладає кошти в реципієнтів, що є резидентами приймаючої країни; реципієнт іноземних інвестицій — суб’єкт, який є резидентом приймаючої країни і який залучає кошти іноземних інвесторів. 49. Напрями формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиційного клімату є найважливішим завданням для України.Інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже задекларована інноваційно-інвестиційна модель розвитку. Недостатній обсяг інвестицій в українську економіку обертається технологічним відставанням виробництва, зростаючою зношеністю основних фондів. В умовах збиткової діяльності і низької рентабельності промислової сфери, значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої підтримки реального виробництва підприємства не здатні здійснити модернізацію та інноваційне оновлення основних фондів. Однією із основних складових формування сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості..Необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб дати їм гроші на здійснення інвестицій. Приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових інвестицій. Не менш важливим є й забезпечення реального дотримання міжнародних договорів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийнятим міжнародним нормам і правилам, мають силу в Україні.Не сприяє створенню позитивного інвестиційного клімату і слабка система правового і економічного захисту інвесторів, втручання органів влади у перерозподіл клієнтури між окремими банками.Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій потребують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвітлювати державну політику та готовність уряду вживати радикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; публічно підтримувати інвестиційну діяльність Можливості вітчизняного інвестування стримує жорсткий порядок оподаткування довготермінових інвестиційних проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а тільки витрати. Така практика штучно завищує вартість проекту і знижує його ефективність. Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу. Основним напрямами регулювання інвестиційної діяльності має стати: створення сприятливого інвестиційного середовища шляхом стимулювання національних інвесторів здійснювати інвестиції; концентрація грошових потоків на пріоритетних напрямах розвитку економіки; акумуляція достатнього обсягу фінансових ресурсів у провідних банках країни; забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості; забезпечення пріоритетного виділення кредитних ресурсів на пільгових умовах рефінансування банкам, які кредитують високоефективні інвестиційні проекти тощо. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були немісцеві органи влади, а цільові програми вирішення системних проблем: структурної перебудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва. 50. Міжнародний кредит, його функції та форми |
Схожі:
| Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду,... |
Організації Об'єднаних Націй |
| Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків... Розробка і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн – членів Міжнародного валютного фонду і базується на... |
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року |
| Державної системи професійної орієнтації населення За результатами досліджень Світового банку, проведених в 192 країнах, на трудовий потенціал припадає 64 відсотки загального багатства... |
Коаліція є неформальним об’єднанням. Створена у наприкінці лютого... Доповідь, представлена до Універсального періодичного огляду Організації Об’єднаних Націй |
| СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ РОЗПОЧАВ У КИЄВІ МІЖНАРОДНУ АКЦІЮ Свічка моління”, яка від червня до листопада цього року відвідає всі області України і країни проживання української діаспори, а... |
Зловживання Росії в Організації Об'єднаних Націй ЮНЕСКО, Міжнародний суд з прав людини і т д. Крім того ООН визнає роль неурядових громадських організацій у побудові демократії і... |
| Програма ООН-СНІД в Україні Спільна програма Організації Об'єднаних Націй щодо ВІЛ/СНІДу (ООН-СНІД) почала діяти з січня 1996 року. Співзасновниками цієї Програми,... |
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua