|
Скачати 1.97 Mb.
|
Меркантилізм. Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі (Італія), Теорія пізнього меркантилізму (Т.Мен (Англія), А.Серра (Італія), А.Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини ХУІ ст. Меркантилісти обґрунтували роль товару та необхідність економічного виходу національних держав на зовнішні ринки. Ці функції чудово виконав меркантилізм. Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського та іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими, на їхню думку, були торговці, їхня праця розглядалась як основний фактор виробництва. Отже, джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмежена кількість багатства (золота та срібла), то країни можуть збільшувати своє багатство і за рахунок зубожіння інших, тобто внаслідок перерозподілу.Теорія абсолютних переваг. Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт. Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам). Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні. Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.Теорія порівняльних переваг. Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид Рікардо, довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій. Теорія співвідношення факторів виробництва (Хекшера-Оліна). У середині 20-х рр. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера — Оліна. Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також й інші фактори виробництва, такі як земля та капітал. Зміст теорії Хекшера — Оліна такий: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва. Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва, яка отримала назву теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона — міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують. Гомогенний капітал — це капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість; гомогенна праця — це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі — це землі з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо. Парадокс Леонтьєва та його пояснення. В. Леонтьєв проаналізував висновок теорії Хекшера — Оліна про те, що країни експортують товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові й тому дешевші для них фактори виробництва, та імпортують товари, у виробництві яких ці фактори застосовуються менш інтенсивно. Парадокс Леонтьєва: теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені — працемістку. Той факт, що продукція може вироблятися різними методами, є одним із пояснень парадокса Леонтьєва. Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром, є ще одним поясненням парадокса Леонтьєва. Одну із перших спроб пояснити особливості сучасної міжнародної торгівлі зробив Стефан Б. Ліндер у 1961 р. С. Ліндер зробив висновок про те, що технологічно складні вироби створюються фірмою як реакція на потреби, що вже існують, тобто передовсім на потреби внутрішнього ринку. І тільки після розширення виробництва, після насичення внутрішнього ринку фірма прагне захопити зовнішній. Виходити на зовнішній ринок фірма буде на базі товару, підготовленого нею для національних споживачів, отже, структура споживання країни-імпортера має бути (максимально подібною до структури споживання країни-експортера. Таким чином, всупереч теорії співвідношення факторів виробництва, не тільки відмінності, але й подібність між країнами може бути передумовою для торгівлі. Теорія подібності країн стверджує, що, розробивши нову продукцію у відповідь на знайдену ринкову потребу на внутрішньому ринку, виробник потім звертається до ринків, котрі найподібніші до ринків його країни. Ця теорія — одна з небагатьох новітніх теорій, яка пояснює міжнародну торгівлю переважно з боку попиту, а не пропозиції. Теорія конкурентних переваг. М. Портер розробив теорію конкурентної переваги країн та згідно з цією теорією відповідь на запитання: "Чому країна досягає міжнародного успіху в тій чи іншій галузі?" передбачає чотири властивості країни загального характеру, що формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти виникненню конкурентної переваги, а може і перешкоджати цьому. Перевагою цієї теорії є те, що вона показує роль, яку відіграють економічне середовище установи, політика, культурні цінності та лідери країни у забезпеченні успіху фірм цієї країни у певних сегментах ринку та конкретних галузях економіки. Іншими словами, вона пояснює властивості нації, які є передумовою успіху національної промисловості у міжнародній конкуренції. 16. Зустрічна торгівля, її види та особливості. Міжнародна зустрічна торгівля (trade-in, counter trade) об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються. Міжнародні зустрічні угоди - "міжнародні компенсаційні угоди “, згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї із сторін будуть компенсуватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони. Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види: 1.Товарообмінні операції та компенсаційні угоди на безвалютній основі: а) угоди з одноразовою поставкою ( бартерні угоди та пряма компенсація); б) угоди з тривалими термінами виконання, глобальні угоди ( базові угоди та угоди про товарообмін на основі листа зобов’язання); 2.Компенсаційні угоди на комерційній основі: а) короткочасні компенсаційні угоди ( часткова компенсація, повна компенсація, трьохстороння компенсація та короткочасні зв’язані угоди); б) зустрічні закупки ( паралельні угоди, джентльменські угоди та угоди з доданням фінансових зобов’язань); в) довгострокові авансові закупки; 3.Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво: а) великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди із зворотною закупкою товарів ( угоди з зобов’язаннями про компенсації вартості обладнання, яке поставляється та угоди з зобов’язаннями по компенсаційним закупкам рівними чи нижчими за вартістю обладнання, яке поставляється); б) “угоди про розподіл продукції”; в) угоди “розвиток-імпорт”. Однієї з особливостей зустрічної торгівлі є розширення практики зустрічної закупівлі експортерами товарів, які не можуть бути ними використані у власному виробництві, а заздалегідь призначаються для подальшого продажу на зовнішньому або внутрішньому ринку. Важливою особливістю зустрічної торгівлі являється її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно міняються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки, в т.ч. трудно доступні, створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами. Особливістю зустрічної торгівлі в сучасних умовах являється також-широке впровадження внутріфірменої комп'ютеризації. Це не тільки дозволило якісно змінити технології і процедури зовнішньоторгових операцій, але й дало можливість наперед визначити ефективність угод вираховувати тенденції розвитку кон’юктури ринку і цін, формувати структуру товарообігу конкретної країни, конкретного підприємства-суб'єкта. 17. Методи міжнародної торгівлі: переваги та недоліки їх використання. Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі 1.торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем); 2. непряма торгівля: через посередників та через організовані товарні ринки. При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій, зменшуючи тим самим ризики операцій. Переваги залучення посередників: підвищують оперативність збуту; підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу; посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах; підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу; являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів. У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод: операції з перепродажу (договір купівлі-продажу); комісійні операції (договір комісії, договір консигнації); агентські операції (агентські угоди; брокерська операція. Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них: торгові дома; експортні фірми; імпортні; оптові; роздрібні фірми; дистриб’ютори; комісійні; агентські; брокерські тощо. Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери), виставки та ярмарки. 18. Характеристика інституційних посередників в міжнародній торгівлі. Серед посередників в міжнародній торгівлі можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери), виставки та ярмарки. Відповідно до Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа - це організація, що поєднує юридичних та фізичних осіб і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, встановлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, впорядкування і спрощення товарообігу і пов'язаних з ним операцій. Існує три основних значення бірж: об'єднання комерційних посередників; місце торгів; гуртовий ринок. Основні функції товарних бірж: забезпечення високої концентрації попиту та пропозиції в одному місці; регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів; здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями товарів; формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції; зближення покупців і продавців у просторі та часі; організація біржових торгів, вироблення правил, матеріально-технічне забезпечення торгів, забезпечення висококваліфікованим персоналом; реєстрації та публікації біржових цін (котирування); страхування цінових та курсових ризиків (хеджування); гарантування виконання біржових угод; збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією, наданням клієнтам інформації про рівень і динаміку світових цін та курсів на основні активи тощо. Поняття аукціон у міжнародній торгівлі має три значення: як спеціально організований товарний ринок, на якому здійснюється процес продажу-купівлі товару, що складається з певних етапів — підготовки, огляду товару, аукціону (торгу), оформлення контракту; як безпосередній торг за товар, який відбувається між аукціоністом (особою, що проводить торг і представляє інтереси організаторів і продавців) та покупцями; як комерційна структура, що організовує, готовить і провадить продаж товарів за допомогою торгу; як комерційна структура, що організовує, готовить і провадить продаж товарів за допомогою торгу. Типи аукціонів: простий аукціон (англійський); голландський аукціон – початкова ціна продавця є максимальною; аукціон заочний (або "на темну"); послідовний аукціон; подвійний аукціон (безперервний аукціон - типу "натовпу" або "вигуків"); міжнародний аукціон. Термін “тендер” походить від англійського tender — офіційна пропозиція, замовлення на підряд та to tender — подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Функції міжнародних тендерів: торговельна; науково-технічна; цінова; фінансова; маркетингова; регулятивна. Класифікація міжнародних тендерів: за національним складом учасників; за метою організаторів: реальні торги та процесуальні торги; за юридичним статусом учасників: відбуваються за участю виключно юридичних осіб, консорціумів, а також змішані; за предметом торгівлі: на поставку товарів, на виконання підрядних робіт, комбіновані; залежно від рівня свободи доступу до участі в тендерах: відкриті і закриті; за фінансовими умовами: з пропозицією ціни; зі знижкою; на кредитній основі; на компенсаційній основі; щодо ступеня відкритості інформації про пропозиції учасників торгів та оголошення умов, запропонованих переможцем: голосні і неголосні відкриті/закриті конверти); за глибиною розподілу праці при виконанні замовлення: первинні, вторинні і третинні. Виставка — це показ, яким би не була його назва, основна мета котрого полягає в ознайомленні публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та/або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах Класифікація виставок/ярмарок: за місцем проведення: місцеві, зарубіжні за радіусом дії виставки досить умовно поділяються на: регіональні, міжрегіональні, всесвітні; за критерієм постійності місця проведення: постійні, змінні, пересувні; щодо частоти проведення: періодичні, постійні. за широтою номенклатура товарів (послуг): універсальні, багатогалузеві, галузеві та спеціалізовані виставки-ярмарки. за предметом демонстрації: споживчих товарів, товарів виробничо-технічного призначення, інші. |
| Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду,... |
Організації Об'єднаних Націй |
| Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків... Розробка і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн – членів Міжнародного валютного фонду і базується на... |
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року |
| Державної системи професійної орієнтації населення За результатами досліджень Світового банку, проведених в 192 країнах, на трудовий потенціал припадає 64 відсотки загального багатства... |
Коаліція є неформальним об’єднанням. Створена у наприкінці лютого... Доповідь, представлена до Універсального періодичного огляду Організації Об’єднаних Націй |
| СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ РОЗПОЧАВ У КИЄВІ МІЖНАРОДНУ АКЦІЮ Свічка моління”, яка від червня до листопада цього року відвідає всі області України і країни проживання української діаспори, а... |
Зловживання Росії в Організації Об'єднаних Націй ЮНЕСКО, Міжнародний суд з прав людини і т д. Крім того ООН визнає роль неурядових громадських організацій у побудові демократії і... |
| Програма ООН-СНІД в Україні Спільна програма Організації Об'єднаних Націй щодо ВІЛ/СНІДу (ООН-СНІД) почала діяти з січня 1996 року. Співзасновниками цієї Програми,... |
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |