Н. М. Скороход Історія економіки та


НазваН. М. Скороход Історія економіки та
Сторінка16/18
Дата14.03.2013
Розмір1.18 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
bibl.com.ua > Економіка > Навчально-методичний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Олігополія (< оlіgоs — небагато і гр. роlісо — продаю) — панування невеликої кількості фірм, компаній у виробництві та на ринку. Протилежне — монополія.

Охлократія (< гр. осhlоs — натовп і кrаtоs — влада) — пану­вання юрби.
Патриції (лат. раtrісіі < рater — батько) — 1) у Стародавньо­му Римі спершу — усе корінне населення, яке входило до родо­вої громади і становило римський народ. Пізніше — родова ари­стократія; 2) у середньовіччі — міська аристократія.

Парадокс вартості — парадокс, що полягає в тому, що багато найнеобхідніших для життя продуктів (наприклад, вода) мають низьку "ринкову вартість, тоді як багато предметів розкоші (наприклад, діаманти), що ма­ють невелику споживну вартість, є дуже дорогими. Це пояснюється тим, що ціна відбиває не сукупну корисність товару, а його граничну корисність. Трудова теорія вартості пояснює високу вартість діамантів великими затра­тами праці на їх виробництво.

Парадокс ощадливості — парадокс, що вперше був помічений Кейнсом. Рішення суспільства заощаджувати більше може мати наслідком зменшен­ня реальних заощаджень. Збільшення заощаджень означає зменшення ви­датків на споживчі товари, що може зменшити сукупний попит і ВНП. Це, в свою чергу, може вести до зменшення інвестицій, нижчих доходів і, зреш­тою, зменшення заощаджень.

Патріархальні відносини — взаємини між членами родинного колекти­ву нащадків одного батька, що ґрунтуються на спільному виробництві та споживанні. Типовою формою сім'ї в Україні за патріархату було дворище. За патріархату з'явилися зародки приватної власності.

Патронат — 1) за часів Римської республіки — добровільна віддача громадян у покровительство великим землевласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя — система залежності невеликих власників.

План Маршалла — програма відбудови і розвитку Європи після Другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги з боку СІЛА. Ідею створення плану висунув державний секретар США Джордж Маршалл (1880—1959) 5 червня 1947 р. у виступі в Гарвардському університеті. У плані Маршалла погодилися брати участь 16 країн (СРСР та його союзники відмовилися від участі). За період із квітня 1948 р. по грудень 1951 р., протягом якого здійснювався план Маршалла, країни-учасниці отримали від США у вигляді безоплатних субсидій і позик, близько 17 млрд. дол.

Політика дешевих грошей — політика центрального банку щодо збільшення пропозиції грошей, щоб зменшити процентні ставки. Метою та­кої політики є збільшення інвестицій і, отже, збільшення ВНП (протилеж­ною є політика дорогих грошей).

Політика дорогих грошей — політика центрального банку щодо обмежен­ня і зменшення пропозиції грошей та підвищення процентних ставок. Ця політика має своїм наслідком уповільнення зростання обсягу реального ВНП, зменшення інфляції і підвищення курсу валюти країни (протилеж­ною є політика дешевих грошей).

Полюддя — форма стягнення данини в Київській Русі. і

Порівняльна перевага (у міжнародній торгівлі) закон порівняльної пе­реваги, за якого країна має спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортува­ти ті товари, по яких має відносно вищі витрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага має диктувати торговельні відносини.

Постіндустріальне суспільство — нова стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індустріальній добі. Якщо в доіндустріальну епоху головним виробничим ресурсом була мускульна сила, в індустріальну — машинна техніка, то на постіндустріальній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою стає не кількість вироблених благ, а їх якість — і в ширшому розумінні — якість життя. Відповідно провідною соціальною групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не робітники, а представники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Право власності — означає здатність фірми чи індивіда володіти, розпо­ряджатися і користуватися товарами капітального призначення та іншим майном в ринковій економіці.

Праця — цілеспрямована діяльність, в якій люди за допомогою засобів праці діють на природу, пристосовуючи її для задоволення своїх потреб. В умовах товарного виробництва праця має двоїстий характер. З одного боку, це конкретна праця, що її витрачає виробник у певній, корисній специфічній формі і створює споживчу вартість товару. З другого боку, праця виступає як затрата робочої сили взагалі, як продуктивна діяльність людського моз­ку, м'язової і нервової системи. Це абстрактна праця, яка створює вартість товару.

Прекарій — умовне землеволодіння, коли землю отримували на термін, визначений її власником.

Принципат (лат. рrіпсіраtиs — керівна роль, імператорська влада) — у Стародавньому Римі — форма рабовласницької мо­нархії, за якої зберігалися республіканські установи, але влада фактично належала одній людині — принцепсу (першому в спис­ку сенаторів); існувала з 27 р. до н. є. до 198 р. н. є.

Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва.

Продуктивність праці — поняття, яке характеризує відношення резуль­тату (випуску) до затрат праці. Продуктивність підвищується, якщо за старих затрат праці має місце зростання виробітку. Підвищення продуктив­ності праці відбувається внаслідок вдосконалення і запровадження нової техніки, зростання кваліфікації працівників або підвищення їх капіталоозброєності.

Промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Пропінація — монопольне право на виробництво і торгівлю алкогольними напоями.

Протекціонізм (фр. рrоtесtіоппіsте, англ. рrоtеctіопіsт < лат. рrоtесtіо (рrоtесtіопіs — прикриття, захист) — економічна політика держави, спрямована на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції шляхом установлення високого заборонного мита на іноземні товари.

Пул — одна з форм монополій, яка характеризується тим, що прибуток усіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними пропорційно до розмірів їхніх капіталів.
Рабство — перша в історії людства форма експлуатації, за якою основний виробник матеріальних благ — раб належав рабовласникові поряд із зна­ряддям виробництва. Рабство мало різні форми. Патріархальне раб­ство — стан господарської діяльності, коли в умовах натурального госпо­дарства рабська праця не перетворилася на основу виробництва. Раб мав деякі права. Рабство античного типу — основою виробництва є рабська праця. Раб вважався знаряддям праці, яке говорить.

Райфайзенка — сільський кредитний кооператив, названий ім'ям німецького громадського діяча Фрідріха Вільгельма Райффайзена, засновника кредитних кооперативів у Німеччині.

Рантьє (фр. rепtіеr < rепtе — рента) — особи, що живуть за рахунок доходів від свого грошового капіталу, наданого в позику, чи цінних паперів (проценти, дивіденди).

Регалії — у середньовічній Європі монопольне право королів та великих феодалів на стягнення мита, судових штрафів тощо.

Регламентація — встановлення певних правил, що визначають порядок будь-якої діяльності.

Резервація (фр. rеsеrvаtіоп < rеsегvаrе — зберігати) — у певні періоди історії США, ПАР, Австралії, Канади, Бразилії — терито­рія для примусового поселення корінного населення, наприклад індіанців у США.

Реквізиція (< лат. rеqиіsіtіо — вимога) — примусове відчу­ження за плату (на відміну від конфіскацій) або тимчасове ви­лучення майна.

Реконверсія (< ре... і лат. соnvеrsіо — обернення) — переве­дення економіки країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу.

Рента (від лат. геnnо — повертаю, сплачую) — дохід з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю; особливий вид державної безстрокової облігаційної позики, за якою держава бере на себе зобов'язання виплачувати щорічно певний дохід (ренту) на позичений капітал.

Репарації — матеріальне чи грошове відшкодування державою, що розв'язала війну, збитків, заподіяних державі, яка зазнала нападу. Виплату Р. звичайно обумовлюють у мирному договорі.

Рефінансування — погашення старої державної заборгованості випуском нових позик, здебільшого у вигляді короткотермінових зобов'язань, чи зобов'язань, за якими спливає термін їх погашення, довготерміновими цінними паперами.

Рікардо Девід (1772 — 1823) увійшов в історію як найвидатніший економіст класичної політичної економії Англії, ідеї якого з теорії земельної ренти і міжнародного поділу праці увійшли в золотий фонд економічної дум­ки. Він був послідовником і одночасно активним опонентом окремих теоре­тичних положень спадщини великого Адама Сміта.

Д. Рікардо — виходець з іспанської єврейської сім'ї, яка втекла від пе­реслідування інквізиції з Голландії і осіла в Англії. Йому, уродженцю Лондона, третьому із 17-ти дітей біржового маклера, не довелося навчатися у коледжі чи в університеті, оскільки під впливом батька він з дитинства по­чав осягати основи комерції, допомагаючи йому в торгових і біржових опе­раціях. Не маючи систематичної освіти, Д. Рікардо у 16 років уже був найближ­чим помічником батька в конторі і на біржі. Спостережливий, кмітливий, енергійний, він ще юнаком став відомою людиною на біржі і в ділових кон­торах Сіті. Батько доручав йому самостійно вести справу і був ним задово­лений.

Одруження в 21 рік без благословення батьків могло стати для Д. Рікардо тяжким випробовуванням. Вступивши у шлюб з дочкою лікаря-квакера (та­кого ж домашнього тирана, як старий Рікардо), християнкою, він відмовився від своєї релігії (іудаїзму) і, не сприйнявши ідеї квакерської общини, був вигнаний батьками разом з дружиною, маючи всього 800 ф.ст. Д. Рікардо міг розраховувати тільки на отриману ним професію брокера на біржі.

Йому пощастило лише через б років, коли у нього було вже троє дітей (всьо­го їх було вісім). Старі зв'язки, природні здібності і талант допомогли йому досягнути успіху в біржових операціях без опіки батька і досягти достат­нього фінансового благополуччя, щоб дозволити собі поєднання діяльності бізнесмена з вивченням раніше не пізнаних належною мірою математики, природознавства та інших наук. У наш час на фондових біржах Англії, США та інших країн продаються в основному акції великих приватних компаній. Наприкінці XVIII ст. акціонерних товариств було дуже мало. Операції з акціями Англійського банку, Ост-Індської компанії і кількох інших това­риств становили невелику частку біржових операцій, і Рікардо ними майже не займався. Золотим дном для нього, як і для багатьох спритних ділків, виявився державний борг і угоди з облігаціями державних позик. Гра на курсах облігацій стала першим джерелом збагачення молодого ділка.

У ці роки розпочались операції, з яких пізніше виросла інвестиційна банківська справа, а з нею становище і влада таких фінансових магнатів, як Ротшільди і Моргани. Багаті фінансисти, об'єднавшись у невеликі групи, брали в уряду підряд на розміщення нових позик. Прибуток від цих опе­рацій був великим. Д. Рікардо протягом 10 років постійно брав участь у тор­гах і кілька разів проводив розміщення позик.

Через 12 років Д. Рікардо залишив заняття біржового брокера, поклав­ши початок своєму капіталу, який становив майже 40 млн. франків.

До 38 років Д. Рікардо стає крупною фінансовою фігурою, власником бу­динку в аристократичному кварталі Лондона та особистої заміської рези­денції. Після цього Рікардо поступово відходить від активної діяльності у бізнесі і перетворюється у великого землевласника і рантьє.

Такою є біографія талановитого фінансиста і спритного ділка. Здавалося б, до чого тут наука?

Але цей біржовий "вовк" і поважний батько сімейства був людиною з по-дитячому допитливим розумом і ненаситною жадобою знань. У 26 років Д. Рікардо, досягнувши фінансової незалежності і неабиякого багатства, по­вертається до науки, якою йому не довелося займатися в юності.

З цього часу заможний Д. Рікардо, який займався мінералогією, більшу перевагу почав віддавати політичній економії, "Багатству народів" А. Сміта, шукаючи відповіді на запитання про причини матеріального багатства суспільства.

За свідченнями багатьох дослідників, Д. Рікардо зв'язувала багаторічна творча дружба з багатьма вченими-економістами того часу. Він був у захопленні від праць А. Сміта, велике враження на нього справив Мальтус, чий "Досвід про закони народонаселення" вийшов першим виданням у 1798 р. Пізніше, після особистого знайомства з Мальтусом, він відзначить, що при читанні цієї роботи визнав його ідеї такими виразними і так добре викладе­ними, що вони пробудили у нього інтерес, який поступався тільки інтересу, викликаному уславленою працею А. Сміта. Але особливо тісні стосунки в нього були тільки з Джеймсом Міллем — гострим публіцистом і письменни­ком, що працював над соціально-економічними питаннями. Він увів Рікардо у коло вчених і письменників, а найголовніше — підштовхнув його до публікації перших творів. Окремі дослідники вважають, що якби не Дж. Мілль, то Рікардо став би не більш як памфлетистом і членом парла­менту від певної провінції.

Старший Мілль (батько Дж. С. Мілля. — Авт.), ледь не вдаючись до по­гроз, змусив Рікардо написати "Засади політичної економії і оподаткуван­ня" (1817), книгу, яка склала славу Рікардо. Деяким талановитим людям такі друзі дуже потрібні!

Звичайно, не Джеймс Мілль, а талант і практичний досвід процвітаючого бізнесмена допомогли Д. Рікардо зрозуміти вчення А. Сміта й економічні погляди своїх сучасників Т. Мальтуса, Ж.-Б. Сея та інших економістів "кла­сичної школи" і зробити гідний власний внесок в економічну науку.

Теорія грошей — одна із найскладніших і водночас політично важливих галузей економічної науки. В Англії початку XIX ст. питання про гроші і банки опинились у центрі гострої полеміки і боротьби партійних і класових інтересів. Природно, що Рікардо, який добре знав кредитно — грошову практику, вперше спробував свої сили як економіст і публіцист саме у цій галузі. Йому було тоді 37 років.

При цьому його як ученого, що написав кілька творів, і особливо голов­ний — книгу "Засади політичної економії і оподаткування" (1817), визна­чає мистецька полеміка, гідна поваги і в наш час.

Ринок — система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції.

Ринкова економіка — це така економіка, в якій основні проблеми — що, як і для кого — визначаються здебільшого через взаємодію попиту і пропо­зиції на ринках. У цій формі економічної організації фірми керуються ба­жанням максимізації прибутку, купують фактори виробництва і виробля­ють та продають продукти. Сім'ї та індивіди, озброєні своїми факторними доходами, визначають на ринках попит на товари. Взаємодія пропозиції фірм та попиту сімей та індивідів визначає тоді ціни і кількість товарів.

Ринкова ціна — ціна, установлена на ринку з чистою (досконалою) конку­ренцією. Ринкова ціна визначається в результаті взаємодії продавців і покупців.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Схожі:

Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень»
Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»
Скороход Оксана Вікторівна “Правове регулювання банківської діяльності в
Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
Предмет, методи і завдання курсу «Регіональна економіка» та його зв’язок з іншими дисциплінами
Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу...
Реферат з економіки на тему: 2012 р
Українська гривня – це не тільки грошовий знак, а й наша історія, та наш, загнаний колись у підпілля, але збережений патріотизм....
1. Дайте визначення предмету "Історія України", вкажіть на основні...
Ого поселення, а також історію його предків, від найдавніших ча­сів до сьогодення. Це історія українських земель, історія території,...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України
Авторські права на текст програми «Історія України. Всесвітня історія, 5–12 кл.» належать Міністерству освіти і науки України та...
Про вивчення історії у 2009/2010 навчальному році
У 2009/10 н р учні 5 – 9 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи “Історія України. Всесвітня історія. 5 – 12 класи” (Київ,...
Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки...
Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в...
Методичні рекомендації щодо викладання економіки у 2009/2010 навчальному році
Варіанти навчальних програм залежать від концепції еконо­мічної освіти у конкретному ЗНЗ та кількості годин, виділених на вивчення...
Про вивчення історії у 2010/2011 навчальному році
У 2010/11 навчальному році учні 5 – 9 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи “Історія України. Всесвітня історія. 5 –...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка