Реферат з економіки на тему: 2012 р


Скачати 248.42 Kb.
НазваРеферат з економіки на тему: 2012 р
Дата03.01.2014
Розмір248.42 Kb.
ТипРеферат
bibl.com.ua > Історія > Реферат


Реферат з економіки

на тему:


2012 р.

Вступ.


Українська гривня – це не тільки грошовий знак, а й наша історія, та наш, загнаний колись у підпілля, але збережений патріотизм. Найменування грошової одиниці виникає, як правило, історично.

Навіть коли молоді держави створюють нові грошові системи, назви для своїх грошових одиниць (національних валют) вони шукають у своїй історії чи в історії корінної нації відповідної країни. Так, зокрема, вчинила Україна. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України названо гривня. Вона пройшла довгий і складний шлях розвитку для того щоб сьогодні мати статус національної грошової одиниці України.

Етапи розвитку гривні


Всю історію грошей, що були в обігу на території сучасної України можна поділити на сім періодів:

  • І період – античний – VII ст. до н. е. – Х ст. н. е.

  • ІІ період – старокиївсько-європейський – Х – ХІV ст.

  • ІІІ період – середньовічний – ХІV – ХVІІІ ст..

  • ІV період – російський – ХVІІІ – ХХ ст.

  • V період – період незалежності – поч. ХХ ст. (1917 – 1919 рр.)

  • VІ період – радянський – 1919 – 1991 роки

  • VІІ період – сучасна незалежна Україна – з 1991 р.

На території України за різних часів в обігу знаходились такі монети: карбованець, шаг, гривня. Карбованець з’явився у грошовому обігу княжої Русі в XIII столітті у вигляді зливка срібла. Від 1534 року карбованець став одиницею грошової системи Росії і мав 68 г срібла. Він поділявся на 100 копійок або 200 шагів, чи 400 півшагів.

Із 1704 року регулярно карбували карбованці, і цим започаткували десяткову монетну систему. З кінця XVIII століття вага срібла одного карбованця сягала 18 г, а в 1897 році срібло замінено золотом (1/15 імперіала), однак золотих карбованців не карбували.

Після першої світової війни карбували срібні карбованці, а від 1924 року - лише частково срібні і щоразу зі зменшеною його лігатурою (домішкою).

З 1950 року курс карбованця обчислювали відносно до золота (0,222168 г.), а з 1 січня 1961 року збільшено вартість до 0,987412 грама. Назву «карбованець» у сучасній Україні тлумачать від карбування, тобто від утворення рельєфних зображень на поверхні медалей та монет. Шаг - це вартість російської півкопійки або польського “трояка”. Походження назви «шаг» і досі остаточно не з’ясовано.

Гривня – грошово-вагова і лічильна одиниця Київської Русі. Ця назва на думку лінгвістів походить від слів «грива», «загривок» і пов’язана з прикрасою у вигляді обруча, який носили на шиї. Такі прикраси були широко розповсюджені у слов’ян, фіно-угорців і інших народів. Згодом це слово отримало нове значення і стало відповідати певній кількості цінного металу.

Гривні приходили на зміну монетам і, подібно останнім, повинні були стати стандартними, інакше це призвело б до великих трудностей у торгівлі - кожен раз доводилось би зважувати кожен злиток.

Грошова система України, за часів Античності.


Перші монети, які знали давньослов'янські народи, були грецькі монети. Проте найбільшого розповсюдження набули срібні денарії Римської імперії. Основними функціями монет того часу були:

  • накопичення багатства;

  • використання як сировини для виготовлення прикрас. Лише незначною мірою вони виступали в ролі грошей при торговельних операціях між знаттю та купцями.

У II ст. н. е. найбільшого поширення в Україні набувають денарії Антонія Пія, Марка Аврелія.

Основними районами поширення римських монет є Подністров'я, Прикарпаття, Південна Волинь, Поділля і Правобережжя Дніпра.

Особливо багато таких монет виявлено на території Тернопільської області. Загалом зареєстровано близько тисячі знахідок того часу, майже 30 тисяч екземплярів монет; це, безумовно, незначна кількість усіх знахідок того часу.

Більшість римських монет потрапляла до рук східних слов'ян у результаті торговельних відносин з римлянами в обмін на продукти місцевого виробництва. Достовірно відомо про те, що римляни з Дакїі вивозили багато збіжжя. Окрім зерна, слов'янські племена черняхівської культури (II — III ст. н. е.) продавали римлянам хутро, шкіру, мед, віск. Головним імпортом на східнослов'янські землі, як свідчать скарби, були римські монети.

Вивчення знахідок римських монет дає підстави стверджувати, що у більш-менш значних кількостях вони починають з'являтись на території Тернопільської та Чернівецької областей з періоду правління імператора Нерона (І ст. н. е).

Монетні знахідки свідчать не лише про тривалі економічні зв'язки ранніх слов'ян з римськими провінціями, а й дають підстави стверджувати про зародження в них певного кола елементарних понять про рахунок і вагу монет, якість металу, а також деяких термінів, що, очевидно, отримало подальший розвиток у Київській Русі.http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_15.jpg


«Арабський дірхем»
Грошовий обіг римських монет значно скоротився за часів правління римського імператора Септімія Севера (193 — 211 pp.). Причиною скорочення, а пізніше й припинення надходжень римських монет у Східну Європу було погіршення їхньої якості в період політичної та економічної кризи Римської держави в III ст. н. е. Саме тому монети пізніших століть зустрічаються рідко. Крім того, вторгнення готів у Північне Причорномор'я (30—40-ві pp. ІІІ ст. н. е.) перервало основні зв'язки римлян зі Східною Європою.

Можливо, що певний час населення користувалось нагромадженим запасомримських монет; пізніше — до масової появи арабських монет наприкінці VIII ст. — в обігу перебувають візантійські монети V — VII ст., а також сасанідські драхми VI — VII ст.

Грошова система за часів Київської Русі


Перші руські монети (златники і срібники) були викарбувані наприкінці X — на початку XI ст., у часи правління князів Володимира Святославовича (978 — 1015), Святополка Окаянного (1018), Ярослава Мудрого (1019 — 1054 pp.). За зразок для їхнього карбування було прийнято візантійські монети. http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_18.jpg


Монети князя Святополка з його портретом і гербовим знаком
Мета випуску златників і срібників була суто пропагандистською та політичною, насамперед — проголосити на весь світ про суверенність Давньоруської держави. Ці монети були доволі поширені у грошовому обігу як на території Київської держави, так і поза її межами, а отже, мету возвеличення князя та його держави, можна вважати, було досягнуто.

Останніми за часом та послідовністю емісій з'явилися монети з іменем Святополка. Іх зафіксовано близько 70 екземплярів. На аверсі цих монет зображено портрет Святополка з іменем «Скятополкъ»» чи «Пєтръ»» (християнське ім'я князя), на реверсі — двозубець (позаяк Святополк вважав своїм батьком Ярополка Святославовича, а не Володимира).http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_19.jpg


Монета князя Ярослава з образом св. Георгія, поч. XI ст.
Срібні монети були випущені під час князювання Ярослава Мудрого у Новгороді (до 1015 р.). На лицьовому боці вміщено схематичне зображення святого Юрія та напис «Святий Георгій» — християнське ім'я Ярослава було Георгій (Юрій), на зворотному — київський родовий знак тризуб, доточений легендою «Ярославле срєбро». http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_21.jpg


Новгородська гривня
У XII ст. з обігу давньоруських земель майже цілковито зникає карбована монета, натомість у скарбах трапляються гривні — срібні злитки різної форми та ваги. Гривня стає основним елементом грошової системи Стародавньої Русі.

Перші стандартні срібні гривні власного виготолення з’явились у Києві у кінці ХІ століття. Це були шестикутні зливки срібла вагою 160 грамів. В обороті вони були майже до середини ХІІІ століття, а точніше до початку монгольського нападу. Слово «гривня» часто знаходять у пам’ятках писемності Київської Русі. Воно мало два шляхи розвитку. Російською мовою воно мало закінчення «–а», українською – «-я». Наразі наукові організації України вважають, що слово «гривня» і «гривна» різні. Одне означає грошову одиницю Древньої Русі, інше – сучасну українську грошову одиницю. На думку цих організацій, слово «гривня» російською мовою не перекладається, так як і не перекладаються «крона» і «ліра». Про вартість гривні можна казати, судячи із джерел Руської Правди – древнього документу, в якому були прописані законоположення, основані на народних звичаях, складені Київським князем Ярославом Мудрим. Так, у ньому сказано, що гривня мала свою «розмінну монету» - при Ярославі у гривні було 20 ногат і 50 резан. Але однозначного трактування цих понять учені і досить не можуть знайти.

Грошова система українських земель XIV — XVIII століть

Карбування монет на українських землях відновлюється у другій половині XIV ст. На початку власного карбування монет Галицька Русь володіла розвинутим грошовим господарством, що підтверджується не лише знахідками монет допольських часів, а й існуванням системи кредитних відносин, яка виникла розвивалась на основі інтенсивної зовнішньої і внутрішньої торгівлі галицьких міст.

У Галичині після окупації її Польщею у 1349 р. Казимир III (1333 — 1370) і його наступники — Людовик Угорський (1370–1382), Владислав Опольський (1372 — 1378), Владислав Ягайло (1380 — 1434) — карбували у Львові срібні півгроші з гербом Галичини і написом «moneta Russie» (1337 — 1403) та мідні монети – пули (1351 — 1382), які випускались як дрібна розмінна монета для міської торгівлі (1 квартник — 6 — 8 пул). Людовик Угорський (карбував галицькі монети у 1379 — 1382). Його руські півгроші (як і монети Казимира III) характерні незначною кількістю варіантів, їх емісія була нетривалою.http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_25.jpghttp://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_24.jpg

Монетне карбування Владислава Ягайла за обсягом значно перевищувало карбування всього попереднього періоду. Якщо галицьких монет Казимира III, Владислава Опольського, Людовика Угорського загалом відомо 100 екземплярів, то руські й львівські півгроші Владислава Ягайла зустрічаються у досить великій кількості (близько 400 екземплярів).

За Ягайла відбувся перехід від карбування традиційної галицької монети, високопробних руських півгрошів, що не входили у польську монетну систему, до виробництва низькопробних, львівських півгрошів, які внаслідок своїх якостей могли перебувати у вільному обігу на всій території Польської держави, у складі якої перебувала й Галичина. У зв'язку з цим відбулись певні зміни у зображенні на зворотному боці — ініціали монетного сеньйора в обідку з 4 дуг змінено на державний герб Польщі — орла. За Владислава Ягайла поступово було ліквідовано залишки певної автономії Галичини, що, безумовно, відбилось на монетному господарстві цих земель.

Вага новокарбованої монети становила 0,95 г, розмір — 18-19 мм, проба — 875°.

У 60-х роках XIV ст. відновлюється карбування монет у Києві в період правління князя Володимира Ольгердовича (1362 — 1394).

Монети Володимира Ольгердовича були введені до наукового обігу після давньоруських златників. У 1906 р. з'явилось повідомлення К. Болсуновського про знахідку скарбу з київськими монетами XIV ст. Відомо п'ять типів київських монет князя Володимира Ольгердовича.

Монети Володимира Ольгердовича знаходять у скарбах, у переважній більшості — з празькими грошима. Ці монети відображають одну з найменш досліджених епох в історії грошей України періоду феодалізму.

На Лівобережжі, яке в силу історичних подій (Переяславська рада 1654 р.) перебувало у складі Російської держави, у середині XVII ст. в обігу були поширені копійки царя Олексія Михайловича (1645 — 1676).

У 1660 — 1663 роках карбувались мідні копійки, які були досить низької вартості. Це й інші фактори (серед яких — погіршення становища населення Російської імперії) призвели до повстання, т. зв. мідного бунту, в результаті якого мідні копійки було вилучено з обігу, натомість запроваджено срібні копійки. їх карбували з високоякісного срібла західноєвропейських талерів, проте через дрібність і брак кратних номіналів вони були досить незручні в обігу.

На початку XX ст. у зв'язку з хвилею національного відродження особливе зацікавлення істориків викликало питання дослідження історії козацько-гетьманської держави, а відповідно, вчені зацікавились і грошовим господарством Козаччини. Так, 1918 року в Чернігові було видрукувано працю «Монета и денежный счет в Левобережной Украине в XVII веке» В. Шугаєвського. Далі ці дослідження розвивались, і вже в 1923-му в Одесі виходить друком третій том праці «Организация хозяйства Украины от Хмельницкого до мировой войны» М. Слабченка, де вчений підтверджує версію про карбування «власне української монети» вже у 1649 році.

1924 року з'являються ще дві праці І. Крип'якевича та І. Борщака, в яких висловлено припущення про можливість емісії монет при Б. Хмельницькому. У монографії середини 50-х років І. Крип'якевич висловлював думку, що «Хмельницький вживав заходів щодо випуску власної монети».

Відомо, що гетьман від самого початку Визвольної війни (1648 — 1654) прагнув провадити самостійну фінансову політику, вважаючи її однією з основних ознак державності.

Емісія власної монети дала б змогу Б. Хмельницькому регулювати грошовий обіг в Україні, уніфікувати ціни і податки, позбутись анархії грошового ринку, де панували іноземні монети.

У Головному архіві давніх актів у Варшаві зберігається лист подільського воєводи С. Потоцького до короля Яна Казимира від 29 жовтня 1652 р. У цьому листі Потоцький скаржиться на «свавілля Б. Хмельницького, що зазіхає на права короля і карбує власні гроші».

Існує повідомлення у «Gasette de France» за 1652 рік про те, що «у Польщі почалось обурення з приводу того, що козацький гетьман Б. Хмельницький почав карбувати монети «за власним зразком».

Після Визвольної війни було запроваджено одну з найвищих посад у гетьманській адміністрації — посаду генерального «підскарбія», до обов'язків якого входила відповідальність за стан фінансів козацького війська, за розподіл натуральних і грошових податків, встановлювання мита, очолювання скарбової канцелярії та ін.

Проте нумізматичні знахідки на підтвердження думки про те, що Б. Хмельницький карбував власні монети, — відсутні.

Ще однією спробою запровадити власну грошову систему в Україні став Гадяцький договір 1658 p., укладений між урядом Речі Посполитої і козацькою верхівкою на чолі з гетьманом І. Виговським. Гадяцький договір визначав права й обов'язки українського козацького війська.

Один з пунктів цієї угоди зазначав: «Волно будет ковати козацкую монету, на заплату тилко козацкому войску. Менниця (монетний двір) для деланя чекану и всяких денег в Киеве, или где способнее усмотрено будет, имеет быти устроена». А в іншій статті Гадяцької угоди сказано: «Деньги делать будут по обычаю княжества Литовского».

Проте, наскільки відомо дослідникам, суттєвих кроків щодо реалізації намічених пунктів не було зроблено.

Обраний 1665 року гетьманом Правобережної України, П. Дорошенко став продовжувачем справи Хмельницького у творенні Української держави від Перемишля до Путивля. В організації своєї держави Дорошенко провів важливі реформи: створив постійне військо, а щоб утримувати його, він пильно дбав про державні фінанси, заходився карбувати монету. Для цього було організовано карбівню у м. Лисянці, де випускались півтораки, які в Україні називали чехами. Вони були копією польських срібних монет вартістю 1,5 гроша і вагою 1,08 г (з них 1,31 г чистого срібла).

1676 року П. Дорошенко зрікся булави, після цього випуск його грошей припинився. Монетарія Янка Гранковського було заарештовано і на допиті в Малоросійському приказі він зізнався, що карбував у Лисянці гроші для П. Дорошенка.

Зі середини XVII ст. на території Української козацької держави поширились російські срібні і в незначній кількості мідні монети. Срібні монети — російські талери або єфимки в грошовому обігу того часу відігравали незначну роль.

До кінця XVII ст. на Гетьманщині домінували грошові одиниці, відкарбовані в Польщі та в інших західноєвропейських державах.

Після Полтавської битви 1709 р. Петро І примусово запровадив у грошовий обіг українських земель російську монету, аби довести всім (хоча б на прикладі монетного господарства краю), що автономію України ліквідовано.

За Петра І було введено десяткову монетну систему: рубль, гривеник, копійка.

Упродовж XVIII ст. проводились реформи, спрямовані на стандартизацію грошового обігу всіх частин Російської держави, у тому числі Лівобережної України. Випускались мідні (копійка, п'ятаки), срібні (рублі, полтинники, гривеники), золоті (до 1753 р. — червонці, з 1755 р. — 10-рублеві імперіали, 5-рублеві півімперіали) монети.

Поряд з російськими, в обігу українських земель перебували польські та західноєвропейські монети аж до 30-х років XVIII ст., а то й довше, незважаючи на розпорядження Петра І про примусове їх вилучення з обігу.

У 1730 — 1740 pp. відбувається зменшення царської казни, вивезення срібла і золота за кордон. Це призвело до початку нової грошової кризи.

Із запровадженням грошової одиниці Російської імперії було ускладнено товарно-грошові відносини України з іноземними державами.

Історія грошового обігу в Україні зі середини XVIII ст. до 1917 року


Після поділу українських земель між Російською та Австрійською імперіями наприкінці XVIII ст. і входженням Наддніпрянщини (Східної України) до Російської імперії, а Східної Галичини (Західної України) — до складу Австрійської імперії, усі згадки про національну грошову систему зникають. На підневільних українських територіях встановлюється грошова система держав-окупантів.

Важливим етапом у розвитку товарно-грошових відносин Російської імперії кінця XVIII ст. стало запровадження перших паперових грошових знаків — асигнацій (1769 — 1843 роки — час існування). Започатковане 29 грудня 1768 року Маніфестом, виданим Катериною II (1762 — 1796), про введення асигнацій. Асигнації мали подвійне забезпечення:

– розмінювались на мідь у Петербурзі та Москві в асигнаційних банках;

– приймались у тих же платежах і податках, як і мідна монета.

У період 1768 — 1810 років асигнації функціонували у тісному взаємозв'язку з мідною монетою. Увесь цей час саме срібний рубль був основою грошового обігу, головним мірилом вартості, лічильною одиницею.

Російський уряд змушений був здійснювати заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконалення фінансових відносин. На початку XIX ст. було реалізовано фінансову реформу Міністра фінансів М. Сперанського. У 1810 р. теоретичні основи реформ у галузі фінансів і грошового обігу, що пропонувались, М. Сперанський уклав у підготовленому і поданому на розгляд Державної Ради «Плані фінансів». Згідно з ним було припинено випуск нових асигнацій, різко скоротились державні видатки, продано частину казенних маєтків приватним особам, запроваджено нові податки, які викликали велике незадоволення дворянства. Проте практична діяльність М. Сперанського як реформатора закінчилась 1812 року.

Згодом після проведення реформи 1810 року срібна монета доволі часто почала з'являтись в обігу, і вже до 1819-го в окремих регіонах уся торгівля велась срібною монетою, оскільки для сплат податків відчутним був брак асигнацій.

Докорінну реорганізацію російської грошової системи на основі срібного рубля було проведено у 1839 — 1843 pp. тогочасним міністром фінансів Російської імперії Е. Канкріним.

У ході цієї реформи знецінені асигнації були поступово замінені державними кредитними білетами, які підлягали рівноцінному обміну на срібло. Мідні гроші знову набули ролі розмінного засобу при срібному рублі.

Реформа Е. Конкріна встановила систему срібного монометалізму.

Номінально відновлювалась срібна валюта з прирівнюванням срібного рубля до 3 руб. 50 коп. асигнаціями (девальвація). 1841 року випущено нові, розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843-му вилучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі сріблом принесло значні вигоди. Для розміну паперових грошей був створений спеціальний фонд, який наприкінці 1843 року становив близько 36 млн. рублів, а 1845-го — уже 87 млн. рублів.

Перебудова народного грошового рахунку щодо дореформенних платіжних монет відбулась і в Україні. Так, 1/2 копійки почали називати шаг, 3 копійки — гривня, срібний гривеник — сороківка (40 старих шелягів — копійок); двогривеник — сороківець; 15 копійок — злот.

У зв'язку зі зростанням державних, а особливо воєнних видатків царський уряд вдавався до емісії нових кредитних білетів, які почали знецінюватись напередодні та в період проведення селянської реформи 1861 року. Грошовий обіг Російської імперії знову був розладнаний.

Проте індустріальний розвиток країни диктував необхідність упорядкування фінансово-грошової системи.

1862 року царський уряд провів грошову реформу, дозволивши розмін кредитних білетів на золото і срібло. Однак уже наприкінці наступного року розмін було відмінено.

Наприкінці XIX ст. розпочинаються зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалась золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту (системою класичного монометалізму).

Дедалі актуальнішим наприкінці XIX ст. поставало питання про встановлення в Російській імперії грошового обігу, заснованого на золоті, як це вже було у Великобританії, Франції та Німеччині. Проведення грошової реформи потребувало нагромадження величезної кількості золота. 1897 року золотий фонд становив 1095 млн. руб. при 1067 млн. руб. кредитних білетів в обігу.

1897 року за поданням міністра фінансів С. Вітте в Російській державі розпочато проведення нової грошової реформи. Було встановлено епоху золотого монометалізму. Одразу ж було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості.

Того ж, 1897 року було відкарбовано золоті монети номіналами 15; 10; 7 1/2 руб. Росія, таким чином, перейшла до золотого рубля. У всіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету. Ця грошова структура була досить міцною. Одночасно в Росії розробляли проекти реформ, спрямованих на уніфікацію грошової системи.

Встановлена цією грошовою реформою тверда валюта проіснувала в Російській імперії до першої світової війни. Вона давала можливість уряду здійснити великі економічні та кредитно-фінансові заходи, спрямовані переважно на розвиток великої промисловості. На основі цього золотого запасу розвивались кредитна політика, державні позики, фінансувалось залізничне будівництво, промисловість тощо.

У 1914 році з початком першої світової війни в державі було призупинено карбування золотих і срібних монет.

Натомість, було розпочато випуск кредитних грошей номіналами 1, 2, 5, 50 руб.

Розвиток грошової системи за часів УНР та Директорії.

1917 року після приходу до влади унаслідок Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) більшовиків постало питання про зміну існуючої імперської грошової системи. Проте це відбулось не одразу. Ще наприкінці 1917 року більшовицький уряд випускав усі гроші, котрі підготував до емісії Тимчасовий уряд. Цікавим було видрукування на них — поряд з датою «1918», «1919» — двоголового орла.

Третім універсалом Українська Народна Республіка, запровадила в Україні нову національну валюту. Первісною такою валютою було визначено український карбованець, вартістю 17,424 долі золота. В тому ж році було надруковано перший грошовий знак УНР – купюру вартістю у 100 карбованців. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування.http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_31.jpg

З огляду на те, а також на деякі політичні причини Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця. Протягом 1918 року в Берліні було надруковано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних— Георгій Нарбут. http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_30.jpg

1 рубль. Росія, 1898 р.


Гривневі купюри Нарбута відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом і селянки із серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривнево — свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку.

За часів правління Скоропадського на Україні знову відновилася грошова одиниця української держави – карбованець, який поділявся на 200 шагів.

Грошова система за радянських часів.

Українська РСР, увійшовши до складу Радянського Союзу (30 грудня 1922 p.), остаточно втратила ті формальні ознаки незалежності, якими вона нібито користувалась після її утворення. Особливо це стало відчутно після приходу до влади И. Сталіна. Із згортанням нової економічної політики поступово відбувається реформування й грошової системи в СРСР.http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_44.jpg


10 червінців. СРСР, 1926 р
За радянських часів українська гривня була пригніченою, майже зниклою із обігу. «Більшовицькі тисячки», запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922 — 1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення до обігу радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти. http://lib.rus.ec/i/78/200578/pic_45.jpg

Грошова системи незалежної України (1991— 1999) р. р.

Після проголошення незалежності, у серпні 1991 року, почалася безпосередня робота з виготовлення українських грошей за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. Дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом В.П. Матвієнка. Вже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше, замість 3 і 25, було випущено 2 і 20 гривень.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні". Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася з 2 до 16 вересня 1996 року.

У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій з вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів— від 2 до 16 вересня 1996 року— в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх.

Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців у всі види платежів було припинено, і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грошової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.

Загальна характеристика української національної валюти

Банкноти гривні зразка 1992 року номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень виготовлені на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, із світлим водяним знаком, розташованим по всій банкноті у вигляді «тризуба». Банкноти номінальною вартістю 1 гривня (зразків 1994 і 1995 років), 2, 5, 10, 20 гривень (випуску 1997 року) та 50 і 100 гривень мають багатотоновий фіксований водяний знак у вигляді «портрета», який повторює портрет, що надрукований на лицьовому боці банкноти і видимий при розгляді банкноти проти світла.

На лицьовому боці всіх банкнот зображені портрети видатних діячів історії та літератури України, розташовані номінали банкнот літерами та цифрами, написи «Україна», або «Україна Національний банк України». Дизайн банкнот доповнюють орнаменти, розетки, сітки, які виконано багатоколірним друком. На банкнотах номіналом 1 (1994 p.), 50 і 100 гривень розміщені нумерація і підпис Голови Національного банку України, а на банкноті 1 гривня — і рік її випуску. Портрети, написи та окремі декоративні елементи банкнот номіналом 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень виконані рельєфним друком.

На зворотному боці банкнот зображені історико-архітектурні пам'ятки України, літерами та в чотирьох кутах цифрами вказано номінал банкноти. Дизайн зворотного боку банкнот доповнюють розетки, стрічки, сітки, які виконані багатоколірним друком. На банкнотах зразка 1992 року номіналом 1, 2, 5, 10, 20 гривень проставлено рік прийняття зразка, нумерація і підпис Голови Національного банку України.

Банкнота номінальною вартістю 1 гривня (1992, 1994 і 1995 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Володимира Великого; зворотного боку — руїни Херсонеса. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. —темно-зелений, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1994, 1995 pp. — зелено-коричневий, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 2 гривні (1992, 1995 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Ярослава Мудрого; зворотного боку — Собор Софії Київської. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — коричневий, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1995 pp. — рожево-коричневий, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 5 гривень (1992, 1994 і 1995 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Богдана Хмельницького; зворотного боку — Церква в селі Суботові. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — темно-синій, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1994, 1995 pp. — блакитно-темно-синій, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 10 гривень (1992, 1994 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Івана Мазепи; зворотного боку — Печерська лавра. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — фіолетовий, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1995 pp. — темно-синьо-червоний, розмір — 133x66 мм. Банкнота номінальною вартістю 20 гривень (1992, 1995 pp.) Основні малюнки: лицьового боку — портрет Івана Франка; зворотного боку — Львівський оперний театр. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — сіро-коричневий, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1995 pp. — коричнево-зелений, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 50 гривень

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Михайла Грушевського; зворотного боку — Будинок Верховної Ради України. Переважаючий колір банкнот — фіолетовий, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 100 гривень

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Тараса Шевченка; зворотного боку —Собор Святої Софії. Переважаючий колір банкнот — зелений, розмір — 133x66 мм.

Українська гривня в наш час.

На сьогодні українська гривня є національною валютою нашої держави,вона несе у собі історію України, на її купюрах зображено видатних людей, які зробили неоціненний внесок в нашу історію.

Гривня пройшла складний шлях,але в кінці отримала винагороду. Тепер вона – одна із основних категорій, які визначають стан економіки нашої країни, відіграючи при цьому важливу роль у добробуті населення.

Крім того, українська гривня визнана найкрасивішою у світі. До такого висновку прийшли швейцарські фінансисти на щорічному засіданні комісії з естетики Міжнародного Фінансового Банку (IFB). Отже, гривня - надбання українського народу, яке відіграє важливу роль як в економічній сфері, так і у соціальній.

Використана література

1. Учора і завтра національної грошової одиниці // Дзеркало тижня. – 2006. – 2 вересня. – С. 8.

2. Кирей В. Гривня – символ багатства(історія). //Урядовий кур’єр. – 2004. – 13 травня. – С. 21.

3. Від давньої гривні до гривні сучасної // Обрій. – 2004. - №.21. – С. 6-7.

4. Матвієнко В. Як впроваджувалась гривня // Обрій. – 2006. - №.9. – С. 3.

5. Інтернет ресурси // http://lib.rus.ec/b/200578/read


Схожі:

Реферат На тему
Київський національний економічний університет кафедра правового регулювання економіки Р Е Ф Е Р А Т На тему: Права людини в "Загальній...
Рефератiв з дисципліни з (найменування навчальної дисципліни ) дисципліни
Реферат може бути написаний по будь-якій темі з приведеного списку. За бажання написати реферат на тему, яка не увійшла до переліку,...
Реферат з географії на тему: 2012 р
Земну поверхню й надра людина використовує і змінює для своїх потреб з давніх-давен. Вона обробляє землю, будує різні споруди, видобуває...
Реферат на тему
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття та система транспортних злочинів
Реферат З ІНФОРМАТИКИ НА ТЕМУ: «Історія розвитку операційних систем»
МасOs. Метою проекту було створення багатокористувацької інтерактивної операційної системи
Реферат на тему: «Актуальні проблеми гігієни праці»
Основні гігієнічні характеристики шкідливих речовин і методи контролю їх вмісту на робочих місцях
Реферат на тему: «Актуальні проблеми гігієни праці»
Основні гігієнічні характеристики шкідливих речовин і методи контролю їх вмісту на робочих місцях
Реферат На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI
Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч. Посіб. К.: Юрінком інтер, 1999. 576 с
Реферат на тему: “Законодавство про банки
Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду
Реферат На тему: "Адміністративне право"
Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка