Об’єкти права інтелектуальної власності
У теорії цивільного права об’єктом права прийнято вважати те, з приводу чого виникають права. Чинне цивільне законодавство до об’єктів цивільних прав відносить речі, в тому числі гроші і цінні папери, інше майно, в тому числі і майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної діяльності, службові та комерційні таємниці, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
З наведеного переліку об’єктів цивільного права зупинимося на результатах інтелектуальної діяльності. Цим поняттям охоплюються будь-які результати творчості. Об’єктом цивільного права може бути такий результат інтелектуальної діяльності, який відповідно до чинного законодавства об’єктом права інтелектуальної власності може бути і не визнаний.
Отже, поняття об’єкта цивільного права і поняття об’єкта права інтелектуальної власності між собою істотно відрізняються. Об’єктом цивільного права може бути будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності, а об’єктом права інтелектуальної власності може бути тільки той творчий результат, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Поняття “результати інтелектуальної діяльності” охоплює ряд конкретних результатів: твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виконання фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, інформація, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційні найменування, торговельні марки, географічне походження товарів та інші результати інтелектуальної діяльності, що можуть приносити користь людям.
Перелічені об’єкти права інтелектуальної власності, як правило, розділяють на три основні групи (див. табл. 1): об’єкти авторського та суміжного права, об’єкти промислової власності та інші об’єкти.
Отже, слід відрізняти об’єкти цивільного права, об’єкти права інтелектуальної власності і результати інтелектуальної діяльності. Останнє поняття часто вживають у значенні об’єкта інтелектуальної власності чи об’єкта правової охорони.
Таблиця 1 - Об’єкти права інтелектуальної власності
Суб’єкти права інтелектуальної власності
У теорії права прийнято вважати суб’єктом права того, хто може мати права; того, хто може бути носієм права. Найбільш загальним визначенням суб’єкта права є таке: “Суб’єкт права – це людина або організація чи інше соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб’єктивні права та нести юридичні обов’язки і, отже, бути учасниками правовідносин”.
Отже, суб’єктом права може бути будь-яка людина (фізична особа) незалежно від громадянства, постійного місця проживання, роду занять та інших її особистих чинників. Це може бути громадянин України, громадянин іншої держави і особа без громадянства. Не має значення і вік фізичної особи – носієм права може бути і щойно народжене немовля, не має значення і психічний стан фізичної особи. Зараз на земній кулі немає людини, яка б не була суб’єктом права. Безправних суб’єктів не буває.
Суб’єкти права інтелектуальної власності поділяються на дві основні групи.
Перша група – це передусім творці інтелектуальної власності. Творцями можуть бути тільки фізичні особи – люди, творчою працею яких створюється інтелектуальна власність.
Другу групу суб’єктів права інтелектуальної власності складають як фізичні, так і юридичні особи, які самі не створювали об’єктів права інтелектуальної власності, але вони стали суб’єктами цього права згідно із законом або договором. Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути також і держава в особі її органів.
Виходячи з чинного законодавства України про інтелектуальну власність, суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути перш за все автори творів у галузі науки, літератури та мистецтва, а також будь-яких науково-технічних досягнень, заявники, роботодавці та правонаступники.
|